2.4. Номінальний та реальний ВВП

ВВП — це грошовий вираз вартості кінцевої продукції, яка обчислюється за допомогою цін. При цьому безпосередньо ВВП розраховується у фактичних цінах поточного року, тобто року, в межах якого він був вироблений. За цих умов величина та динаміка ВВП залежать як від фізичних обсягів виробництва так і від рівня цін, які змінюються.

Для визначення результатів економічного розвитку країни найважливіше значення має інформація про фізичні обсяги виробництва, тобто про зміну ВВП, яка відображує динаміку фізичних обсягів виробництва. З метою розмежування впливу на ВВП фізичних обсягів виробництва і рівня цін застосовуються два види ВВП — номінальний та реальний ВВП і відповідно два види цін — фактичні (поточні) та порівнянні (постійні) ціни.

Номінальний ВВП (Yn) — це ВВП, який обчислюється у фактичних цінах поточного року. До таких цін відносяться ціни того року, який є предметом обчислення. Наприклад, якщо обчислюється ВВП за 2003 р., то середні ціни 2003 р., є фактичними цінами для ВВП 2003 р.

Реальний ВВП (Y) — це ВВП, який обчислюється в порівнянних (постійних) цінах, тобто в фактичних цінах того року, що приймається за базу розрахунків. Такий рік називається базовим роком. У СНР реальний ВВП називається «ВВП у постійних цінах». Використання ВВП, обчисленого в порівнянних цінах, дає можливість у процесі макроекономічного аналізу порівнювати фізичні обсяги кінцевої продукції, виробленої в різні роки, і на цій основі визначати динаміку виробництва.

Припустимо, що для обчислення ВВП, виробленого у 2003 р., використано фактичні ціни 2002 р., який приймається за базовий рік. Отже, фактичні ціни 2002 р. є порівнянними цінами для 2003 р. За цих умов вартісна оцінка ВВП, виробленого у 2002
і 2003 рр., є незмінною. Тому перевищення ВВП 2003 р. порівняно з ВВП 2002 р. свідчитиме про те, що його зростання відбулося виключно за рахунок збільшення фізичних обсягів виробництва.

Первинним показником, який надає статистика, є номінальний ВВП. Його особливість полягає в тому, що він змінюється порівняно з попереднім періодом не лише внаслідок зміни фізичних обсягів виробництва, а й за рахунок зміни рівня цін. Для визначення зміни номінального ВВП лише за рахунок зміни реального ВВП, тобто фізичних обсягів виробництва, використовуються індекси цін. Вони обчислюються як співвідношення між вартістю певного набору (кошика) товарів і послуг, вироблених у поточному періоді, та вартістю цього самого кошика товарів і послуг, вироблених у базовому періоді.

Щоб визначитися з обчисленням індексів цін, попередньо приймемо такі умови. Період, що є об’єктом розрахунків, будемо називати поточним періодом і позначатимемо його символом t. Період, який передує поточному періоду, будемо приймати за базовий і позначатимемо його символом t – 1. Звідси індекс цін, який відображує співвідношення між вартістю кошика товарів і послуг у поточному та базовому періодах, можна визначити за такою формулою

.           (2.12)

Індекси цін зазвичай обчислюються у процентах. Наприклад, ціна кошика певних товарів у періоді t дорівнює 1200 грн, а в періоді (t – 1) ціна цього самого кошика товарів становила 1000 грн. За таких умов індекс цін даних товарів у періоді t дорівнює 120 % (1200 ´ 100/1000). Для спрощення розрахунків індекси цін можуть обчислюватися й у формі коефіцієнтів. Так, у нашому прик­ладі індекс цін дорівнює 1,2 (1200/1000).

В економічній практиці застосовують різні індекси цін: індекс цін ВВП (дефлятор ВВП), індекс споживчих цін, індекс цін вироб­ників промислової продукції, індекс цін реалізації сільськогосподарської продукції, індекс цін на будівельно-монтажні роботи тощо. Основними серед них є індекс споживчих цін і дефлятор ВВП.

Індекс споживчих цін (Рс) відображує зміни загального рівня цін і тарифів на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Цей індекс розраховується на базі двох інформаційних потоків: 1) даних, одержуваних шляхом щомісячної реєстрації цін і тарифів на споживчому ринку; 2) даних вибір­кового обстеження домогосподарств щодо структури їхніх фактич­них витрат на споживання.

Дефлятор ВВП (Р) характеризує динаміку загального рівня цін. Від індексу споживчих цін дефлятор ВВП відрізняється за трьома напрямами. По-перше, дефлятор ВВП відображує зміни цін на всі вироблені товари і послуги, що входять до складу ВВП, тоді як індекс споживчих цін — лише зміни цін на товари і послуги, які купують домогосподарства. По-друге, дефлятор ВВП ураховує лише ціни на вітчизняні товари і послуги, а індекс споживчих цін — ціни як на вітчизняні так і на імпортні товари і послуги. По-третє, якщо індекс споживчих цін обчислюється для незмінного набору товарів і послуг, то у разі обчислення дефлятора ВВП враховуються зміни, які відбуваються в структурі кошика товарів і послуг у поточному періоді та відбивають зміни в структурі ВВП.

Індекси цін, які обчислюються на базі незмінного кошика товарів і послуг, називаються індексами Ласпейреса, а індекси цін, які спираються на змінний кошик, — індексами Пааше. Якщо кількість окремих товарів у базовому періоді позначити через , а ціну кожного товару у цьому періоді через , то вартість кошика цих товарів у базовому періоді становитиме. Якщо ціну кожного товару в поточному періоді позначити як , то вартість даного кошика товарів у цьому періоді становитиме . Звідси індекс Ласпейреса або індекс споживчих цін можна визначити так:

.           (2.13)

Позначимо кількість товарів у поточному періоді як qt. Тоді індекс цін Пааше і дефлятор ВВП дорівнюватимуть

.           (2.14)

У формулі (2.14) вираз відображує номінальний ВВП або ВВП в поточних (фактичних) цінах поточного періоду, а вираз  є реальним ВВП поточного періоду або ВВП цього періоду в порівнянних цінах. Це означає, що дефлятор ВВП визначається як співвідношення номінального і реального ВВП у поточному періоді:

.           (2.15)

Особливістю формули (2.15) є те, що номінальний ВВП обчислюється статистичним органом за трьома відомими методами на базі первинної інформації, яку цей орган отримує від економічних агентів. Що стосується реального ВВП, то він є похідним від номінального ВВП. Для його обчислення здійснюється перерахунок окремих компонентів номінального ВВП за допомогою відповідних індексів цін, що відображають зміни рівня цін на окремі товари і послуги у поточному періоді порівняно з базовим. Наприклад, обчислення реального ВВП за категоріями кінцевого використання здійснюється перерахунком номінальної величини кожного його компонента в реальну величину (кінцеве споживання, валове нагромадження, чистий експорт).

Перерахунок номінальних величин у реальні здійснюється у формі дефлювання або інфлювання. Так, якщо у поточному періоді споживчі ціни зросли порівняно з базовим періодом, внаслідок чого >1,0, то перерахунок номінальної величини кінцевого споживання має форму дефлювання, що означає дефляційну зміну або цінове зменшення реальної величини кінцевого споживання () порівняно з його номінальною величиною (), тобто . І навпаки, якщо у поточному періоді споживчі ціни знизилися порівняно з базовим періодом, внаслідок чого <1,0, то перерахунок номінальної величини кінцевого споживання має форму інфлювання, що означає інфляційну зміну або цінове збіль­шення реальної величини кінцевого споживання порівняно з його номінальною величиною, тобто .

Аналогічно визначаються реальні величини валового нагромадження та чистого експорту з тією лише різницею, що для цього використовуються інші індекси цін. Реальний ВВП визначається як сума реальних величин кінцевого споживання, валового нагромадження та чистого експорту.

Урахуємо, що за базовий нами взято попередній рік. Спираючись на цю умову і використовуючи інформацію про номінальний ВВП і дефлятор ВВП поточного року, можна обчислити такі важливі показники:

1) реальний ВВП:

;           (2.16)

2) індекс зростання реального ВВП:

;           (2.17)

3) приріст номінального ВВП, який відбувся лише за рахунок зростання реального ВВП, тобто завдяки збільшенню фізичних обсягів виробництва:

;           (2.18)

4) приріст номінального ВВП, який відбувся лише за рахунок загального зростання цін, тобто завдяки інфляції:

.           (2.19)

Таблиця 2.6

ІНДЕКС СПОЖИВЧИХ ЦІН І ДЕФЛЯТОР ВВП

Джерело: Міністерство економіки України, Статистичний щорічник України за 2003 рік. К., 2004, с.30,31; розрахунки автора.

Звернемося до фактичних даних. У табл. 2.6 наведено дані Міністерства економіки України щодо індексу споживчих цін і дані Статистичного щорічника України за 2003 рік про номінальний ВВП та індекс реального ВВП, а значення реального ВВП, обчислені автором за формулою, яка випливає з формули (2.17):

.           (2.20)

У формулі (2.20) індекс реального ВВП () відображує зміну фізичних обсягів виробництва у поточному році, період (t – 1) — попередній рік, який приймається за базу розрахунків. Дефлятор ВВП обчислено за формулою (2.15).

Як видно з табл. 2.6 між індексом споживчих цін і дефлятором ВВП існує певна розбіжність. Вона зумовлюється тим, що ціни на інвестиційні та імпортні товари зростають швидше або повіль­ніше, ніж споживчі ціни. З цієї причини у 2000 і 2001 рр. дефлятор ВВП менший за індекс споживчих цін, а у 2002 і 2003 рр. — більший за нього.

Головною перевагою індексу споживчих цін перед дефлятором ВВП є відносна простота та оперативність обчислення. Його нескладно визначити не тільки для річних, а й для квартальних і місячних проміжків часу, тоді як дефлятор ВВП через трудомісткість розрахунків обчислюють не частіше одного разу на квартал. Проте значною перевагою дефлятора ВВП перед індексом споживчих цін є те, що він охоплює не лише кінцеве споживання, а й інші складові ВВП.

1. Практика макроекономічних розрахунків спирається на міжнародний стандарт — систему національних рахунків, яка являє собою сукупність категорій, що відображують загальні умови та сукупні результати економічної діяльності країни. Основними категоріями СНР є: інституційна одиниця, сектор, економічна операція, рахунок.

2. Інституційні одиниці — це економічні одиниці, які можуть володіти активами і брати на себе зобов’язання. По відношенню до певної країни розрізняють одиниці-резиденти та одиниці-нерезиденти. Інституційна одиниця є резидентом країни, якщо її економічні інтереси зосереджені на економічній території цієї країни протягом тривалого часу (не менше року), тобто на території, яка управляється урядом даної країни. Інституційна одиниця вважається нерезидентом даної країни, якщо її економічні інтереси зосереджені на економічній території інших країн.

3. Залежно від головних цілей та функцій усі резиденти об’єднуються в п’ять секторів: нефінансові корпорації; фінансові корпорації; органи загального державного управління; домашні господарства; некомерційні організації, що обслуговують домаш­ні господарства. Для врахування відносин резидентів з нерезидентами в СНР виділяється окремий сектор — решта світу. Відносини між інституційними одиницями називаються операціями. Вони поділяються на чотири групи: операції з товарами та послугами, розподільчі операції; операції з фінансовими інструментами; інші операції. Облік операцій здійснюється за допомогою рахунків, які балансують між собою два розділи: 1) ресурси або зміна в зобов’язаннях; 2) використання або зміна в активах. Рахунки складаються для економіки в цілому, секторів економіки, галузей економіки та окремих економічних операцій.

4. СНР передбачає застосування великої кількості макроекономічних показників, які відображують результати економічної діяльності країни. Первинним показником є випуск, який являє собою сукупну ринкову вартість товарів і послуг, вироблених резидентами країни за відповідний період. Центральне місце серед макроекономічних показників посідає ВВП, який відображує рин­кову вартість кінцевої продукції, виробленої резидентами країни за відповідний період. ВВП є тією частиною випуску, яка спрямовується на кінцеве використання і не враховує ту частину випуску, що спрямовується на виробниче споживання. ВВП є показником первинних доходів, зароблених резидентами від еконо­мічної діяльності лише всередині країни. Для відображення не лише внутрішніх доходів резидентів, а й доходів від їх зовнішньоекономічної діяльності застосовуються об’ємніші показники, а саме валовий національний дохід і валовий національний наявний дохід.

5. ВВП обчислюється за трьома методами: виробничим, розподільчим і за методом кінцевого використання. Згідно з виробничим методом ВВП обчислюється як сума валової доданої вартості всіх галузей економіки плюс чисті продуктові податки. За розподільчим методом ВВП являє собою суму первинних доходів (зарплата найманих працівників, валовий прибуток, змішаний дохід, чисті податки на виробництво та імпорт). ВВП за методом кінцевого використання є сумою трьох складових — кінцевого споживання, валового нагромадження, чистого експорту. Проте в макроекономіці використовується аналітична формула ВВП, обчисленого за методом кінцевого використання, згідно з якою ВВП визначається як сума приватного споживання, приватних інвестицій, державних закупівель та чистого експорту. Валовий національний дохід дорівнює ВВП плюс чисті первинні доходи, отримані від зовнішньоекономічної діяльності. Валовий національний наявний дохід складається з валового національного доходу і чистих поточних трансфертів, отриманих від зовнішньоекономічної діяльності.

6. У макроекономічному аналізі використовується номінальний і реальний ВВП. Номінальний ВВП — це ВВП, який обчислюється у фактичних цінах поточного року, реальний ВВП — це ВВП, обчислений в порівнянних цінах, тобто у фактичних цінах того року, що приймається за базу розрахунків. Первинним статистичним показником є номінальний ВВП. Для обчислення реаль-
ного ВВП номінальний ВВП коригується за допомогою індексів цін, основними з яких є індекс споживчих цін і дефлятор ВВП. Вони обчислюються як співвідношення між ціною ринкового кошика в даному періоді та ціною ідентичного або подібного рин­кового кошика в попередньому періоді. Процес коригування номінального ВВП може виступати у формі дефлювання або інфлювання. Під дефлюванням розуміють перетворення номіналь­них показників у реальні за допомогою індексів цін, які відображують зростання фактичних цін порівняно з цінами базового року. Інфлювання характеризує перетворення номінальних показни­ків у реальні за допомогою індексів цін, які відображують знижен­ня фактичних цін порівняно з цінами базового року.

1. Назвіть основні категорії СНР і дайте їм пояснення.

2. У чому полягає відмінність між резидентами та нерезидентами, між географічною та економічною територіями країни?

3. Який формат мають рахунки в СНР? Свою відповідь продемонструйте на прикладі рахунка виробництва.

4. Що таке ВВП і в чому полягає відмінність між випуском і ВВП?

5. У чому полягає відмінність між кінцевим використанням і кінцевим споживанням?

6. Чим відрізняються ВВП, валовий національний дохід і валовий національний наявний дохід?

7. Що таке номінальний і реальний ВВП, інфлювання і дефлювання?

8. Припустимо, що результати економічної діяльності України за рік характеризуються наведеними в таблиці показниками:

Використовуючи табличні показники, обчисліть: а) ВВП за розподільчим методом і за методом кінцевого використання; б) NDP, GNI, GNDI.

9. Припустимо, що у базовому році, тобто в році (t – 1), реальний ВВП становив 192 млрд грн, а ціна ринкового кошика споживчих товарів — 1000 грн; у році t номінальний ВВП склав 210 млрд грн, а ціна ринкового кошика — 1050 грн. Обчисліть абсолютний приріст номінального ВВП у році t окремо за рахунок збільшення реального ВВП і внаслідок зростання цін.

Головну координуючу роль в економіці виконує ринкова система, яку можна поділити на три ринкових агрегати: ринок праці (робочої сили), товарний ринок (ринок продуктів), грошовий ринок. Кожний ринок працює на забезпечення локальної рівноваги в економіці, а всі ринки разом підтримують тенденцію до забезпечення загальної економічної рівноваги. Крім забезпечення рівноваги в економіці постійним наслідком функціонування ринків є інфляція. Тому аналіз механізмів функціонування ринкових агрегатів та інфляції має бути предметом другої частини підручника.

У розд. 3 розглядаються умови та механізм функціонування ринку праці. Розкривається зміст категорій, що характеризують цей ринок; аналізуються альтернативні теорії щодо механізму його врівноваження; визначаються чинники, що викликають безробіття та його соціально-економічні наслідки.

Предметом розд. 4 є товарний ринок, його основні категорії — сукупний попит, сукупна пропозиція і ціна. Визначається сутність і чинники, що впливають на сукупний попит і сукупну пропозицію. Особлива увага приділяється функціям сукупної пропозиції в довго- і короткостроковому періодах. І наприкінці пода-
ється механізм урівноваження товарного ринку в різнострокових
періодах.

Розділ 5 присвячено грошовому ринку. Розкриваються умови формування та функція пропозиції грошей, еволюція функції попиту на гроші, механізм урівноваження ринку грошей за різних варіантів порушення рівноваги, кількісна визначеність номінальної та реальної процентної ставки.

У розд. 6 розглядається інфляційний механізм. Розкриваються кількісна визначеність, види, причини та суспільні наслідки інф­ляції. Принциповим питанням розділу є аналіз кривої Філіпса, яка слугує теоретичним інструментом вирішення альтернативи «інфляція — безробіття».

ВВП — це грошовий вираз вартості кінцевої продукції, яка обчислюється за допомогою цін. При цьому безпосередньо ВВП розраховується у фактичних цінах поточного року, тобто року, в межах якого він був вироблений. За цих умов величина та динаміка ВВП залежать як від фізичних обсягів виробництва так і від рівня цін, які змінюються.

Для визначення результатів економічного розвитку країни найважливіше значення має інформація про фізичні обсяги виробництва, тобто про зміну ВВП, яка відображує динаміку фізичних обсягів виробництва. З метою розмежування впливу на ВВП фізичних обсягів виробництва і рівня цін застосовуються два види ВВП — номінальний та реальний ВВП і відповідно два види цін — фактичні (поточні) та порівнянні (постійні) ціни.

Номінальний ВВП (Yn) — це ВВП, який обчислюється у фактичних цінах поточного року. До таких цін відносяться ціни того року, який є предметом обчислення. Наприклад, якщо обчислюється ВВП за 2003 р., то середні ціни 2003 р., є фактичними цінами для ВВП 2003 р.

Реальний ВВП (Y) — це ВВП, який обчислюється в порівнянних (постійних) цінах, тобто в фактичних цінах того року, що приймається за базу розрахунків. Такий рік називається базовим роком. У СНР реальний ВВП називається «ВВП у постійних цінах». Використання ВВП, обчисленого в порівнянних цінах, дає можливість у процесі макроекономічного аналізу порівнювати фізичні обсяги кінцевої продукції, виробленої в різні роки, і на цій основі визначати динаміку виробництва.

Припустимо, що для обчислення ВВП, виробленого у 2003 р., використано фактичні ціни 2002 р., який приймається за базовий рік. Отже, фактичні ціни 2002 р. є порівнянними цінами для 2003 р. За цих умов вартісна оцінка ВВП, виробленого у 2002
і 2003 рр., є незмінною. Тому перевищення ВВП 2003 р. порівняно з ВВП 2002 р. свідчитиме про те, що його зростання відбулося виключно за рахунок збільшення фізичних обсягів виробництва.

Первинним показником, який надає статистика, є номінальний ВВП. Його особливість полягає в тому, що він змінюється порівняно з попереднім періодом не лише внаслідок зміни фізичних обсягів виробництва, а й за рахунок зміни рівня цін. Для визначення зміни номінального ВВП лише за рахунок зміни реального ВВП, тобто фізичних обсягів виробництва, використовуються індекси цін. Вони обчислюються як співвідношення між вартістю певного набору (кошика) товарів і послуг, вироблених у поточному періоді, та вартістю цього самого кошика товарів і послуг, вироблених у базовому періоді.

Щоб визначитися з обчисленням індексів цін, попередньо приймемо такі умови. Період, що є об’єктом розрахунків, будемо називати поточним періодом і позначатимемо його символом t. Період, який передує поточному періоду, будемо приймати за базовий і позначатимемо його символом t – 1. Звідси індекс цін, який відображує співвідношення між вартістю кошика товарів і послуг у поточному та базовому періодах, можна визначити за такою формулою

.           (2.12)

Індекси цін зазвичай обчислюються у процентах. Наприклад, ціна кошика певних товарів у періоді t дорівнює 1200 грн, а в періоді (t – 1) ціна цього самого кошика товарів становила 1000 грн. За таких умов індекс цін даних товарів у періоді t дорівнює 120 % (1200 ´ 100/1000). Для спрощення розрахунків індекси цін можуть обчислюватися й у формі коефіцієнтів. Так, у нашому прик­ладі індекс цін дорівнює 1,2 (1200/1000).

В економічній практиці застосовують різні індекси цін: індекс цін ВВП (дефлятор ВВП), індекс споживчих цін, індекс цін вироб­ників промислової продукції, індекс цін реалізації сільськогосподарської продукції, індекс цін на будівельно-монтажні роботи тощо. Основними серед них є індекс споживчих цін і дефлятор ВВП.

Індекс споживчих цін (Рс) відображує зміни загального рівня цін і тарифів на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Цей індекс розраховується на базі двох інформаційних потоків: 1) даних, одержуваних шляхом щомісячної реєстрації цін і тарифів на споживчому ринку; 2) даних вибір­кового обстеження домогосподарств щодо структури їхніх фактич­них витрат на споживання.

Дефлятор ВВП (Р) характеризує динаміку загального рівня цін. Від індексу споживчих цін дефлятор ВВП відрізняється за трьома напрямами. По-перше, дефлятор ВВП відображує зміни цін на всі вироблені товари і послуги, що входять до складу ВВП, тоді як індекс споживчих цін — лише зміни цін на товари і послуги, які купують домогосподарства. По-друге, дефлятор ВВП ураховує лише ціни на вітчизняні товари і послуги, а індекс споживчих цін — ціни як на вітчизняні так і на імпортні товари і послуги. По-третє, якщо індекс споживчих цін обчислюється для незмінного набору товарів і послуг, то у разі обчислення дефлятора ВВП враховуються зміни, які відбуваються в структурі кошика товарів і послуг у поточному періоді та відбивають зміни в структурі ВВП.

Індекси цін, які обчислюються на базі незмінного кошика товарів і послуг, називаються індексами Ласпейреса, а індекси цін, які спираються на змінний кошик, — індексами Пааше. Якщо кількість окремих товарів у базовому періоді позначити через , а ціну кожного товару у цьому періоді через , то вартість кошика цих товарів у базовому періоді становитиме. Якщо ціну кожного товару в поточному періоді позначити як , то вартість даного кошика товарів у цьому періоді становитиме . Звідси індекс Ласпейреса або індекс споживчих цін можна визначити так:

.           (2.13)

Позначимо кількість товарів у поточному періоді як qt. Тоді індекс цін Пааше і дефлятор ВВП дорівнюватимуть

.           (2.14)

У формулі (2.14) вираз відображує номінальний ВВП або ВВП в поточних (фактичних) цінах поточного періоду, а вираз  є реальним ВВП поточного періоду або ВВП цього періоду в порівнянних цінах. Це означає, що дефлятор ВВП визначається як співвідношення номінального і реального ВВП у поточному періоді:

.           (2.15)

Особливістю формули (2.15) є те, що номінальний ВВП обчислюється статистичним органом за трьома відомими методами на базі первинної інформації, яку цей орган отримує від економічних агентів. Що стосується реального ВВП, то він є похідним від номінального ВВП. Для його обчислення здійснюється перерахунок окремих компонентів номінального ВВП за допомогою відповідних індексів цін, що відображають зміни рівня цін на окремі товари і послуги у поточному періоді порівняно з базовим. Наприклад, обчислення реального ВВП за категоріями кінцевого використання здійснюється перерахунком номінальної величини кожного його компонента в реальну величину (кінцеве споживання, валове нагромадження, чистий експорт).

Перерахунок номінальних величин у реальні здійснюється у формі дефлювання або інфлювання. Так, якщо у поточному періоді споживчі ціни зросли порівняно з базовим періодом, внаслідок чого >1,0, то перерахунок номінальної величини кінцевого споживання має форму дефлювання, що означає дефляційну зміну або цінове зменшення реальної величини кінцевого споживання () порівняно з його номінальною величиною (), тобто . І навпаки, якщо у поточному періоді споживчі ціни знизилися порівняно з базовим періодом, внаслідок чого <1,0, то перерахунок номінальної величини кінцевого споживання має форму інфлювання, що означає інфляційну зміну або цінове збіль­шення реальної величини кінцевого споживання порівняно з його номінальною величиною, тобто .

Аналогічно визначаються реальні величини валового нагромадження та чистого експорту з тією лише різницею, що для цього використовуються інші індекси цін. Реальний ВВП визначається як сума реальних величин кінцевого споживання, валового нагромадження та чистого експорту.

Урахуємо, що за базовий нами взято попередній рік. Спираючись на цю умову і використовуючи інформацію про номінальний ВВП і дефлятор ВВП поточного року, можна обчислити такі важливі показники:

1) реальний ВВП:

;           (2.16)

2) індекс зростання реального ВВП:

;           (2.17)

3) приріст номінального ВВП, який відбувся лише за рахунок зростання реального ВВП, тобто завдяки збільшенню фізичних обсягів виробництва:

;           (2.18)

4) приріст номінального ВВП, який відбувся лише за рахунок загального зростання цін, тобто завдяки інфляції:

.           (2.19)

Таблиця 2.6

ІНДЕКС СПОЖИВЧИХ ЦІН І ДЕФЛЯТОР ВВП

Джерело: Міністерство економіки України, Статистичний щорічник України за 2003 рік. К., 2004, с.30,31; розрахунки автора.

Звернемося до фактичних даних. У табл. 2.6 наведено дані Міністерства економіки України щодо індексу споживчих цін і дані Статистичного щорічника України за 2003 рік про номінальний ВВП та індекс реального ВВП, а значення реального ВВП, обчислені автором за формулою, яка випливає з формули (2.17):

.           (2.20)

У формулі (2.20) індекс реального ВВП () відображує зміну фізичних обсягів виробництва у поточному році, період (t – 1) — попередній рік, який приймається за базу розрахунків. Дефлятор ВВП обчислено за формулою (2.15).

Як видно з табл. 2.6 між індексом споживчих цін і дефлятором ВВП існує певна розбіжність. Вона зумовлюється тим, що ціни на інвестиційні та імпортні товари зростають швидше або повіль­ніше, ніж споживчі ціни. З цієї причини у 2000 і 2001 рр. дефлятор ВВП менший за індекс споживчих цін, а у 2002 і 2003 рр. — більший за нього.

Головною перевагою індексу споживчих цін перед дефлятором ВВП є відносна простота та оперативність обчислення. Його нескладно визначити не тільки для річних, а й для квартальних і місячних проміжків часу, тоді як дефлятор ВВП через трудомісткість розрахунків обчислюють не частіше одного разу на квартал. Проте значною перевагою дефлятора ВВП перед індексом споживчих цін є те, що він охоплює не лише кінцеве споживання, а й інші складові ВВП.

1. Практика макроекономічних розрахунків спирається на міжнародний стандарт — систему національних рахунків, яка являє собою сукупність категорій, що відображують загальні умови та сукупні результати економічної діяльності країни. Основними категоріями СНР є: інституційна одиниця, сектор, економічна операція, рахунок.

2. Інституційні одиниці — це економічні одиниці, які можуть володіти активами і брати на себе зобов’язання. По відношенню до певної країни розрізняють одиниці-резиденти та одиниці-нерезиденти. Інституційна одиниця є резидентом країни, якщо її економічні інтереси зосереджені на економічній території цієї країни протягом тривалого часу (не менше року), тобто на території, яка управляється урядом даної країни. Інституційна одиниця вважається нерезидентом даної країни, якщо її економічні інтереси зосереджені на економічній території інших країн.

3. Залежно від головних цілей та функцій усі резиденти об’єднуються в п’ять секторів: нефінансові корпорації; фінансові корпорації; органи загального державного управління; домашні господарства; некомерційні організації, що обслуговують домаш­ні господарства. Для врахування відносин резидентів з нерезидентами в СНР виділяється окремий сектор — решта світу. Відносини між інституційними одиницями називаються операціями. Вони поділяються на чотири групи: операції з товарами та послугами, розподільчі операції; операції з фінансовими інструментами; інші операції. Облік операцій здійснюється за допомогою рахунків, які балансують між собою два розділи: 1) ресурси або зміна в зобов’язаннях; 2) використання або зміна в активах. Рахунки складаються для економіки в цілому, секторів економіки, галузей економіки та окремих економічних операцій.

4. СНР передбачає застосування великої кількості макроекономічних показників, які відображують результати економічної діяльності країни. Первинним показником є випуск, який являє собою сукупну ринкову вартість товарів і послуг, вироблених резидентами країни за відповідний період. Центральне місце серед макроекономічних показників посідає ВВП, який відображує рин­кову вартість кінцевої продукції, виробленої резидентами країни за відповідний період. ВВП є тією частиною випуску, яка спрямовується на кінцеве використання і не враховує ту частину випуску, що спрямовується на виробниче споживання. ВВП є показником первинних доходів, зароблених резидентами від еконо­мічної діяльності лише всередині країни. Для відображення не лише внутрішніх доходів резидентів, а й доходів від їх зовнішньоекономічної діяльності застосовуються об’ємніші показники, а саме валовий національний дохід і валовий національний наявний дохід.

5. ВВП обчислюється за трьома методами: виробничим, розподільчим і за методом кінцевого використання. Згідно з виробничим методом ВВП обчислюється як сума валової доданої вартості всіх галузей економіки плюс чисті продуктові податки. За розподільчим методом ВВП являє собою суму первинних доходів (зарплата найманих працівників, валовий прибуток, змішаний дохід, чисті податки на виробництво та імпорт). ВВП за методом кінцевого використання є сумою трьох складових — кінцевого споживання, валового нагромадження, чистого експорту. Проте в макроекономіці використовується аналітична формула ВВП, обчисленого за методом кінцевого використання, згідно з якою ВВП визначається як сума приватного споживання, приватних інвестицій, державних закупівель та чистого експорту. Валовий національний дохід дорівнює ВВП плюс чисті первинні доходи, отримані від зовнішньоекономічної діяльності. Валовий національний наявний дохід складається з валового національного доходу і чистих поточних трансфертів, отриманих від зовнішньоекономічної діяльності.

6. У макроекономічному аналізі використовується номінальний і реальний ВВП. Номінальний ВВП — це ВВП, який обчислюється у фактичних цінах поточного року, реальний ВВП — це ВВП, обчислений в порівнянних цінах, тобто у фактичних цінах того року, що приймається за базу розрахунків. Первинним статистичним показником є номінальний ВВП. Для обчислення реаль-
ного ВВП номінальний ВВП коригується за допомогою індексів цін, основними з яких є індекс споживчих цін і дефлятор ВВП. Вони обчислюються як співвідношення між ціною ринкового кошика в даному періоді та ціною ідентичного або подібного рин­кового кошика в попередньому періоді. Процес коригування номінального ВВП може виступати у формі дефлювання або інфлювання. Під дефлюванням розуміють перетворення номіналь­них показників у реальні за допомогою індексів цін, які відображують зростання фактичних цін порівняно з цінами базового року. Інфлювання характеризує перетворення номінальних показни­ків у реальні за допомогою індексів цін, які відображують знижен­ня фактичних цін порівняно з цінами базового року.

1. Назвіть основні категорії СНР і дайте їм пояснення.

2. У чому полягає відмінність між резидентами та нерезидентами, між географічною та економічною територіями країни?

3. Який формат мають рахунки в СНР? Свою відповідь продемонструйте на прикладі рахунка виробництва.

4. Що таке ВВП і в чому полягає відмінність між випуском і ВВП?

5. У чому полягає відмінність між кінцевим використанням і кінцевим споживанням?

6. Чим відрізняються ВВП, валовий національний дохід і валовий національний наявний дохід?

7. Що таке номінальний і реальний ВВП, інфлювання і дефлювання?

8. Припустимо, що результати економічної діяльності України за рік характеризуються наведеними в таблиці показниками:

Використовуючи табличні показники, обчисліть: а) ВВП за розподільчим методом і за методом кінцевого використання; б) NDP, GNI, GNDI.

9. Припустимо, що у базовому році, тобто в році (t – 1), реальний ВВП становив 192 млрд грн, а ціна ринкового кошика споживчих товарів — 1000 грн; у році t номінальний ВВП склав 210 млрд грн, а ціна ринкового кошика — 1050 грн. Обчисліть абсолютний приріст номінального ВВП у році t окремо за рахунок збільшення реального ВВП і внаслідок зростання цін.

Головну координуючу роль в економіці виконує ринкова система, яку можна поділити на три ринкових агрегати: ринок праці (робочої сили), товарний ринок (ринок продуктів), грошовий ринок. Кожний ринок працює на забезпечення локальної рівноваги в економіці, а всі ринки разом підтримують тенденцію до забезпечення загальної економічної рівноваги. Крім забезпечення рівноваги в економіці постійним наслідком функціонування ринків є інфляція. Тому аналіз механізмів функціонування ринкових агрегатів та інфляції має бути предметом другої частини підручника.

У розд. 3 розглядаються умови та механізм функціонування ринку праці. Розкривається зміст категорій, що характеризують цей ринок; аналізуються альтернативні теорії щодо механізму його врівноваження; визначаються чинники, що викликають безробіття та його соціально-економічні наслідки.

Предметом розд. 4 є товарний ринок, його основні категорії — сукупний попит, сукупна пропозиція і ціна. Визначається сутність і чинники, що впливають на сукупний попит і сукупну пропозицію. Особлива увага приділяється функціям сукупної пропозиції в довго- і короткостроковому періодах. І наприкінці пода-
ється механізм урівноваження товарного ринку в різнострокових
періодах.

Розділ 5 присвячено грошовому ринку. Розкриваються умови формування та функція пропозиції грошей, еволюція функції попиту на гроші, механізм урівноваження ринку грошей за різних варіантів порушення рівноваги, кількісна визначеність номінальної та реальної процентної ставки.

У розд. 6 розглядається інфляційний механізм. Розкриваються кількісна визначеність, види, причини та суспільні наслідки інф­ляції. Принциповим питанням розділу є аналіз кривої Філіпса, яка слугує теоретичним інструментом вирішення альтернативи «інфляція — безробіття».