16.3. Модель Манделла — Флемінга як теорія сукупного попиту у відкритій економіці

Методологія побудови моделі

Модель Манделла — Флемінга розроблена американськими економістами Робертом Манделою і Маркусом Флемінгом у 60-х роках ХХ ст. Вона є модифікацією моделі IS – LM (див. розд. 14). Головна відмінність цих моделей полягає в тому, що модель
IS – LM описує закриту економіку, а модель Манделла — Флемінга — відкриту. Тому крім доходу і внутрішньої процентної ставки модель Манделла — Флемінга враховує такі три змінні: чистий експорт, валютний курс, світова процентна ставка.

Концептуальною основою моделі Манделла—Флемінга є при­пущення про абсолютну мобільність капіталу. Під абсолютною мобільністю капіталу розуміється спроможність капіталу без перешкод вільно переміщуватися між окремими країнами залежно від рівня його дохідності. Оскільки рівень дохідності капіталу визначається рівнем процентної ставки, то це означає, що різниця процентних ставок між окремими країнами викликає міжнародне переміщення капіталу.

Модель Манделла — Флемінга може розроблятися у двох варіантах: на базі великої відкритої економіки або на базі малої відкритої економіки. Поняття «велика» і «мала» економіка пов’я­зані не з масштабами національних економік, а з їхніми частками на світових фінансових ринках. До великих відкритих економік належать економіки тих країн, частки яких на світових фінансових ринках значні. Процентна ставка в таких країнах залежить від внутрішнього фінансового ринку, тобто визначається рівновагою між національними заощадженнями та інвестиціями. Мала відкрита економіка становить незначну частку на світових фінансових ринках, а її процентна ставка залежить від світової процентної ставки.

До малих відкритих економік належать економіки переважної більшості країн, у тому числі України. Тому модель Манделла — Флемінга нами буде розглядатися на базі малої відкритої економіки.

Згідно з припущенням про абсолютну мобільність капіталу світова процентна ставка визначається екзогенно і не залежить від малої відкритої економіки, а її внутрішня процентна ставка (r) дорівнює світовій процентній ставці (rw) Алгебраїчно зв’язок між внутрішньою і світовою процентними ставками можна записати так:

            (16.6)

Щоб розкрити логіку рівняння (16.6) припустимо, що в малій відкритій економіці відбулася подія, яка спричинила підвищення внутрішньої процентної ставки порівняно зі світовою (r > rw). В умовах абсолютної мобільності капіталу зростання внутрішньої процентної ставки спровокує приплив в країну капіталу, який через відповідний передатний механізм спричинятиме збільшення пропозиції грошей, допоки внутрішня процентна ставка не знизиться до рівня світової (r ® rw). Якщо, навпаки, внутрішня процентна ставка під впливом екзогенних чинників знизиться порівняно зі світовою (r < rw), то відбудеться відплив з країни капіталу, який через певний передатний механізм викличе скорочення пропозиції грошей і підвищення внутрішньої процентної ставки до рівня світової (r ® rn). Отже, в умовах малої відкритої економіки з абсолютною мобільністю капіталу капітал швидко переміщується між країнами й завдяки цьому утримує внутрішню процентну ставку на рівні світової процентної ставки (r = rw).

Модель Манделла — Флемінга, як і модель IS – LM, можна описати за допомогою двох рівнянь, одне з яких описує криву IS, а інше — криву LM. Спочатку розглянемо рівняння кривої IS, яке відображує рівновагу на товарному ринку в малій відкритій економіці з абсолютною мобільністю капіталу. Його можна вивести на базі рівнянь, що описують рівновагу на товарному ринку:

Звернемо увагу на деякі особливості наведених рівнянь: функція споживання додатково враховує граничну схильність до імпорту, інвестиційна функція спирається на світову процентну ставку; функція чистого експорту відповідає рівнянню (16.2). Зведемо всю систему рівнянь в одне розгорнуте рівняння рівноваги на товарному ринку:

            (16.7)

Якщо рівняння (16.7) розв’язати відносно Y і врахувати, що  то отримаємо уніфіковане рівняння кривої IS:

            (16.8)

Рівняння (16.8) показує, що у малій відкритій економіці дохід (Y) прямо залежить від автономних витрат (), обернено — від світової процентної ставки (rw) і валютного курсу (є).

Тепер звернемося до рівняння кривої LM, яке відображує рівновагу на грошовому ринку в малій відкритій економіці з абсолютною мобільністю капіталу. Оскільки за цих умов r = rw, то рівняння, яке відображує рівновагу на грошовому ринку, слід записати так:

            (16.9)

Але форма рівняння (16.9) не відповідає ідеології моделі Манделла — Флемінга. Це пояснюється тим, що в даному рівнянні пропозиція грошей виконує роль ендогенної змінної, тоді як в дійсності вона є екзогенною змінною. Інші чинники рівняння (16.9) також не можуть бути ендогенними змінними рівняння кривої LM. Так, дохід не може виконувати цю роль, оскільки не є категорією грошового ринку, а формується на товарному ринку. Що стосується світової процентної ставки, то вона, як відомо, не залежить від змін на грошовому ринку, а визначається екзогенно, тобто на світових фінансових ринках. За цих умов криву LM може адекватно описувати лише таке рівняння, яке відображує рівновагу на грошовому ринку без ендогенних змін:

            (16.10)

Усі змінні рівняння (16.10) є екзогенними, оскільки від їх значення залежить рівновага на грошовому ринку. Але якщо значення MS / P та rw задаються до побудови моделі Манделла — Флемінга, то значення Y випливає з побудови цієї моделі, оскільки є ендогенною змінною рівняння кривої IS (16.8).

Модель Манделла — Флемінга використовується для пояснення впливу макроекономічної політики на дохід у короткостроковому періоді. Ця обставина суттєво впливає на визначення екзогенних та ендогенних змінних моделі.

До екзогенних змінних моделі Манделла — Флемінга входять інструменти макроекономічної політики: державні закупівлі, трансферти і податки, які є інструментами фіскальної політики; пропозиція грошей, яка є інструментом монетарної політики; мито і квоти, що є інструментами торговельної політики. Крім цього, до екзогенних змінних моделі відноситься і світова процентна ставка.

Інструменти фіскальної політики впливають на дохід через автономні витрати у складі рівняння (16.8), яке описує криву IS. Вплив інструментів торговельної політики на дохід здійснюється через чистий експорт, який входить до складу автономних витрат. Пропозиція грошей, що входить до складу рівняння (16.10), впливає на дохід опосередковано — через валютний курс.

До ендогенних змінних можуть відноситися лише такі змінні, які залежать від екзогенних змінних. Як видно з рівняння (16.8), ендогенною змінною моделі є дохід, який залежить від автономних витрат, світової процентної ставки і валютного курсу. Але автономні витрати і світова процентна ставка визначаються екзогенно. Ендогенною змінною моделі Манделла — Флемінга може бути лише валютний курс, який залежить від пропозиції грошей. Незважаючи на те, що валютний курс у рівнянні кривої LM відсутній, він є проміжною ланкою передатного механізму, на базі якого пропозиція грошей врівноважує грошовий ринок. Валютний курс, з одного боку, обернено залежить від пропозиції грошей, з іншого — обернено впливає на дохід.

Отже, згідно з моделлю Манделла—Флемінга рівновагу в малій відкритій економіці з абсолютною мобільністю капіталу можна описати за допомогою двох рівнянь:

            (16.11)

            (16.12)

Відповідно до рівнянь (16.11) і (16.12) побудуємо графічну модель Манделла — Флемінга в координатах Y – є (рис. 16.3)

Як видно з рис. 16.3, крива IS має від’ємний нахил, оскільки відображує обернену залежність між реальним валютним курсом і ВВП: зростання валютного курсу скорочує чистий експорт і зменшує ВВП; зниження валютного курсу стимулює приріст чистого експорту і збільшує ВВП. Крива LM має вигляд вертикальної лінії, оскільки валютний курс не входить у її рівняння. Рівновага в економіці забезпечується в точці перетину кривих IS і LM. Ця точка визначає валютний курс і ВВП, за яких товарний і грошовий ринки знаходяться в рівноважному стані.

Щоб розкрити механізм впливу макроекономічної політики на дохід згідно з моделлю Манделла—Флемінга, слід враховувати, що наслідки її впливу на дохід залежать від валютного режиму (плаваючий чи фіксований валютний курс). Отже, об’єктом аналізу спочатку буде мала відкрита економіка з плаваючим валютним курсом, а потім — з фіксованим. У межах кожного валютного режиму послідовно розглядатимуться фіскальна, монетарна та торговельна політика. При цьому під валютним режимом будемо розуміти режим реального валютного курсу. Реальний валютний курс є фіксованим, якщо державне регулювання номінального курсу підпорядковується необхідності забезпечення стабільності реального курсу валюти. Реальний валютний курс є плаваючим, якщо держава не втручається в процес курсоутворення.

Макроекономічна політика
за плаваючого валютного курсу

Фіскальна політика. Припустимо, що держава стимулює зростання автономних витрат шляхом збільшення державних закупівель, трансфертів або зниження податків. Графічну інтерпретацію наслідків цієї політики наведено на рис. 16.4. Як бачимо, стимулювальна фіскальна політика переміщує криву IS вправо (IS1 ® IS2). Внаслідок цього валютний курс зростає, але ВВП не змінюється, тоді як у закритій економіці стимулювальна фіскальна політика збільшує ВВП. Виникає питання: чим зумовлена така відмінність?

Із розд. 14 відомо, що в закритій економіці застосування стимулювальної фіскальної політики викликає збільшення доходу і зростання процентної ставки, яка, породжуючи ефект витіснення інвестицій, частково зменшує приріст ВВП. У малій відкритій економіці внутрішня процентна ставка зростає лише тимчасово. Це зумовлено тим, що в разі її зростання порівняно зі світовою процентною ставкою відбувається приплив капіталу, який збільшує попит на вітчизняну валюту і підвищує її курс, що викликає ефект витіснення чистого експорту і зменшення ВВП. Приплив капіталу і його наслідки тривають допоки зменшення ВВП не зумовить скорочення попиту на гроші, яке, у свою чергу, викликає зниження внутрішньої процентної ставки до рівня світової процентної ставки. Як тільки r досягне rw, ефект приросту ВВП, викликаний стимулювальною фіскальною політикою, повністю нейтралізуються ефектом витіснення чистого експорту. Отже, за плаваючого курсоутворення стимулювальна фіскальна політика в малій відкритій економіці з абсолютно мобільним капіталом є неефективною.

Монетарна політика. Нехай центральний банк збільшує пропозицію грошей. Графічне відображення наслідків такої політики наведено на рис. 16.5. Як бачимо, крива LM переміщується вправо (LM1 ® LM2), а зниження валютного курсу (є1 ® є2) збільшує дохід (Y1 ® Y2). Аналогічний наслідок спричинює стимулювальна монетарна політика і в закритій економіці. Згідно з моделлю IS – LM монетарна експансія зменшує процентну ставку і в такий спосіб стимулює інвестиції і збільшує ВВП. Проте в малій відкритій економіці передатний механізм монетарної політики інший. За моделлю Манделла — Флемінга збільшення пропозиції грошей знижує внутрішню процентну ставку порівняно із світовою. Це спричинює відплив капіталу, збільшення пропозиції національної валюти на валютному ринку і зниження її курсу, що стимулює чистий експорт і збільшує ВВП. Отже, за даних умов монетарна експансія є ефективною.

Торговельна політика. Якщо припустити, що держава запровадила імпортне мито або квоти, то це викличе скорочення імпорту і збільшення чистого експорту. Тому на рис. 16.4 крива IS переміститься вправо (IS1 ® IS2). Але скорочення імпорту пород­жує ще один наслідок — зменшення пропозиції національної валюти на валютному ринку. Як видно з рис. 16.4, це спрямовує курс національної валюти до зростання, що зменшує чистий експорт. У підсумку маємо таке: приріст чистого експорту, який досягається за рахунок торговельної політики, нейтралізується його зменшенням внаслідок зростання валютного курсу. Отже, за даних умов торговельна політика є неефективною.

Макроекономічна політика
за фіксованого валютного курсу

Фіскальна політика. Припустимо, що держава застосувала фіскальну експансію. Наслідки такої політики демонструє графік, наведений на рис. 16.6. Як і в умовах плаваючого курсоутворення, приріст автономних витрат мультиплікативно збільшує дохід, який через відповідний передатний механізм породжує необхідність зростання курсу національної валюти. Про це свідчить переміщення кривої IS вправо (IS1 ® IS2). Але в умовах фіксованого курсоутворення валютний курс не може зрости, оскільки центральний банк зобов’язаний його підтримувати на незмінному рівні. Цього він може досягти за рахунок валютних інтервенцій, тобто купівельних операцій на валютному ринку, спрямованих на адекватне збільшення пропозиції національної валюти до рівня зростання попиту.

Наслідком таких операцій є збільшення пропозиції на ринку грошей. Тому на рис. 16.6 крива LM переміщується вправо (LM1 ® LM2), що нейтралізує тенденцію валютного курсу до зростання. Отже, центральний банк, підтримуючи валютний курс на незмінному рівні, водночас протидіє виникненню ефекту витіснення чистого експорту, що робить фіскальну експансію максимально ефективною.

Монетарна політика. Нехай центральний банк прийняв рішення застосувати стимулювальну політику за рахунок купівлі ОВДП. На рис. 16.7 наведено графічну інтерпретацію наслідків такої політики. Як бачимо, крива LM, незважаючи на застосування монетарної експансії, не змінює місце свого розташування. Це пояснюється дією двох протилежних сил.

З одного боку, збільшення пропозиції грошей центральним банком через відповідний передатний механізм (зниження внутрішньої процентної ставки ® відплив капіталу ® збільшення пропозиції національної валюти) викличе необхідність зниження курсу національної валюти. За таких умов крива LM матиме тенденцію до переміщення вправо. З іншого боку, цент­ральний банк зобов’язаний протидіяти зниженню валютного курсу. Для цього він буде змушений скоротити пропозицію національної валюти за рахунок продажу іноземної валюти (купівлі національної валюти). Це нейтралізує рух кривої LM вправо і тенденцію валютного курсу до зниження. Отже, внаслідок купівлі ОВДП центральний банк намагався збільшити пропозицію грошей, а в результаті вимушеного продажу валютних резервів він на таку саму величину зменшив пропозицію грошей. Це свідчить про те, що в даних умовах монетарна політика є неефективною.

Торговельна політика. Припустимо, що уряд із метою збільшення чистого експорту запровадив обмеження на імпорт (імпортне мито або квоти). За таких умов крива IS на рис 16.6 переміститься вправо (IS1 ® IS2), а валютний курс матиме тенденцію до зростання. Для нейтралізації цієї тенденції та утримання валютного курсу на фіксованому рівні центральний банк збільшить пропозицію національної валюти, що перемістить криву LM вправо (LM1 ® LM2). Такий захід центрального банку унеможливить виникнення ефекту витіснення чистого експорту, як це мало місце за режиму плаваючого курсоутворення. Тому уряд досягає своєї мети: обмеження імпорту збільшує чистий експорт і забезпечує приріст доходу (Y1 ® Y2). Отже, в умовах фіксованого курсоутворення стимулювальна торговельна політика є ефективною. Це пояснюється тим, що збільшення чистого експорту, яке досягається за рахунок обмеження імпорту, не супроводжується скороченням чистого експорту, оскільки валютний курс зберігається на фіксованому рівні.

1. Засади теорії зовнішньої торгівлі були розроблені представниками класичної теорії наприкінці 18 — на початку 19 ст. Адам Сміт висунув теорію абсолютних переваг, а Девід Рікардо — теорію порівняльних переваг. Вони вважали, що мотиваційним чинником у торгівлі між країнами є переваги країни-експортера у витратах на виробництво продукції і відсутність цих переваг у країни-імпортера. Згідно з теорією Гекшера — Оліна мотиваційним чинником зовнішньої торгівлі є неодинаковий рівень забезпеченості країн факторами виробництва. В теорії Майкла Портера участь країни в зовнішній торгівлі зумовлюється рівнем конкурентоспроможності її підприємств на відповідних міжнародних ринках, яка залежить від чотирьох чинників, що утворюють ромб, а також від випадку і політики уряду.

2. Слід розрізняти два види торговельної політики: протекціонізм і вільну торгівлю. Перший вид політики спрямований на захист національних підприємств від іноземної конкуренції, другий — передбачає торгівлю без обмежень з боку держави. В сучасній практиці торговельна політика є змішаною, оскільки поєднує вільну торгівлю з протекціонізмом. В основі змішаної торговельної політики лежить система інструментів, які можна поділити на митні та немитні. До митних інструментів належать такі види мита: імпортне (ввізне) та експортне (вивізне) мито, адвалерне, специфічне, комбіноване, фіскальне, захисне, компенсаційне, антидемпінгове мито. До основних немитних інструментів належать квоти, ліцензії, експортні субсидії.

3. Зовнішня торгівля може справляти суттєвий вплив на ВВП країни. Цей вплив проявляється через чистий експорт. До основних чинників, які впливають на чистий експорт, належать: дохід торговельних партнерів, тобто іноземний ВВП; внутрішній дохід, тобто національний ВВП; реальний курс національної валюти, торговельна політика. Серед них за базову екзогенну змінну функції чистого експорту приймається реальний валютний курс. Інші чинники відносяться до зовнішніх екзогенних змінних, від яких залежить автономний компонент чистого експорту. Крива чистого експорту має від’ємний нахил, оскільки між реальним валютним курсом і чистим експортом існує обернена залежність. При цьому нахил цієї кривої визначається чутливістю чистого експорту до зміни рівня валют­ного курсу. Чистий експорт знаходиться в прямій залежності від іноземного ВВП і в оберненій — від національного ВВП. За зміни зазначених змінних крива чистого експорту зміщується у відповідний бік.

4. Чистий експорт, як і інші елементи сукупних витрат, впливає на обсяг ВВП мультиплікативно. Але слід враховувати, що зовнішня торгівля зменшує граничну схильність до внутрішнього споживання. Внаслідок цього у відкритій економіці мультиплікатор витрат зменшується порівняно з мультиплікатором витрат у закритій економіці. За таких умов однаковий приріст автономних витрат у відкритій економіці забезпечує менший приріст ВВП порівняно з умовами закритої економіки.

5. Модель Манделла — Флемінга є способом пристосування моделі IS – LM до умов малої відкритої економіки з абсолютно мобільним капіталом. Тому крім процентної ставки і доходу, що є базовими змінними моделі IS – LM, до змінних моделі Манделла — Флемінга входять також чистий експорт, світова ставка процента і валютний курс. Ця модель пояснює причини коливань доходу і валютного курсу за незмінного рівня цін. У координатах Y — є до ендогенних змінних моделі належать дохід і валютний курс, до екзогенних — інструменти макроекономічної політики та світова процентна ставка.

6. Згідно з моделлю Манделла — Флемінга наслідки впливу макроекономічної політики на дохід залежать від валютного режиму (плаваючий чи фіксований валютний курс). Модель Манделла — Флемінга виявляє, що за плаваючого валютного курсу і фіскальна, і торговельна політика є неефективними, оскільки обидві підвищують валютний курс і викликають ефект витіснення чистого експорту, який зводить нанівець їхній позитивний вплив на дохід. За фіксованого курсоутворення обидві ці політики є ефективними, оскільки впливають на дохід. Монетарна політика є неефективною за фіксованого валютного курсу, оскільки будь-яке збільшення пропозиції грошей нейтралізується її вимушеним зменшенням, спрямованим на підтримання курсу валюти на фіксованому рівні. За плаваючого курсоутворення монетарна політика є ефективною, оскільки здатна впливати на дохід.

1. Зробіть порівняльний аналіз основних теорій зовнішньої торгівлі і висловіть свою думку щодо переваг України відносно її торговельних партнерів.

2. Запишіть функцію чистого експорту і за допомогою графіка поясніть вплив окремих чинників на чистий експорт.

3. Використовуючи графік, продемонструйте мультиплікативний вплив чистого експорту на ВВП, запишіть і поясніть мультиплікатор витрат у відкритій економіці.

4. Поясність відмінність між протекціонізмом і вільною торгівлею, розкрийте зміст інструментів змішаної торговельної політики.

5. Розкрийте властивості моделі Манделла — Флемінга та роль світової процентної ставки в міжнародній міграції капіталу.

6. Запишіть рівняння кривих моделі Манделла — Флемінга і за допомогою графіка поясніть властивості цих кривих.

7. Проаналізуйте на графіку результати впливу фіскальної, монетарної і торговельної політики на дохід і валютний курс в умовах плаваючого курсоутворення.

8. Проаналізуйте на графіку результати впливу фіскальної, монетарної і торговельної політики на дохід і валютний курс в умовах фіксованого курсоутворення.

9. Маємо умови: c = 0,75; t = 0,2; im = 0,15. Припустимо, що автономний експорт збільшився на 600 млн грн, а імпорт — на 500 млн грн. Обчисліть, на яку величину змінився дохід.

10. Маємо такі умови: c = 0,75; t = 0,2; im = 0,15. Припустимо, що автономні витрати збільшилися на 50 млн грн, світова процентна ставка зросла від 10 % до 12 %; а реальний курс гривні впав на 4 %. При цьому b = 50 млн грн, z = 0,8, а чистий експорт у базовому періоді становив 10 млрд грн. Обчисліть, на яку величину змінився дохід згідно з функцією кривої IS у відкритій економіці.

11. Використовуючи інформацію, що міститься в завданні 10, розрахуйте величину пропозиції грошей, за якої забезпечується рівновага на грошовому ринку згідно з функцією кривої LM. При цьому k = 0,4; h = 25 млн грн.

Методологія побудови моделі

Модель Манделла — Флемінга розроблена американськими економістами Робертом Манделою і Маркусом Флемінгом у 60-х роках ХХ ст. Вона є модифікацією моделі IS – LM (див. розд. 14). Головна відмінність цих моделей полягає в тому, що модель
IS – LM описує закриту економіку, а модель Манделла — Флемінга — відкриту. Тому крім доходу і внутрішньої процентної ставки модель Манделла — Флемінга враховує такі три змінні: чистий експорт, валютний курс, світова процентна ставка.

Концептуальною основою моделі Манделла—Флемінга є при­пущення про абсолютну мобільність капіталу. Під абсолютною мобільністю капіталу розуміється спроможність капіталу без перешкод вільно переміщуватися між окремими країнами залежно від рівня його дохідності. Оскільки рівень дохідності капіталу визначається рівнем процентної ставки, то це означає, що різниця процентних ставок між окремими країнами викликає міжнародне переміщення капіталу.

Модель Манделла — Флемінга може розроблятися у двох варіантах: на базі великої відкритої економіки або на базі малої відкритої економіки. Поняття «велика» і «мала» економіка пов’я­зані не з масштабами національних економік, а з їхніми частками на світових фінансових ринках. До великих відкритих економік належать економіки тих країн, частки яких на світових фінансових ринках значні. Процентна ставка в таких країнах залежить від внутрішнього фінансового ринку, тобто визначається рівновагою між національними заощадженнями та інвестиціями. Мала відкрита економіка становить незначну частку на світових фінансових ринках, а її процентна ставка залежить від світової процентної ставки.

До малих відкритих економік належать економіки переважної більшості країн, у тому числі України. Тому модель Манделла — Флемінга нами буде розглядатися на базі малої відкритої економіки.

Згідно з припущенням про абсолютну мобільність капіталу світова процентна ставка визначається екзогенно і не залежить від малої відкритої економіки, а її внутрішня процентна ставка (r) дорівнює світовій процентній ставці (rw) Алгебраїчно зв’язок між внутрішньою і світовою процентними ставками можна записати так:

            (16.6)

Щоб розкрити логіку рівняння (16.6) припустимо, що в малій відкритій економіці відбулася подія, яка спричинила підвищення внутрішньої процентної ставки порівняно зі світовою (r > rw). В умовах абсолютної мобільності капіталу зростання внутрішньої процентної ставки спровокує приплив в країну капіталу, який через відповідний передатний механізм спричинятиме збільшення пропозиції грошей, допоки внутрішня процентна ставка не знизиться до рівня світової (r ® rw). Якщо, навпаки, внутрішня процентна ставка під впливом екзогенних чинників знизиться порівняно зі світовою (r < rw), то відбудеться відплив з країни капіталу, який через певний передатний механізм викличе скорочення пропозиції грошей і підвищення внутрішньої процентної ставки до рівня світової (r ® rn). Отже, в умовах малої відкритої економіки з абсолютною мобільністю капіталу капітал швидко переміщується між країнами й завдяки цьому утримує внутрішню процентну ставку на рівні світової процентної ставки (r = rw).

Модель Манделла — Флемінга, як і модель IS – LM, можна описати за допомогою двох рівнянь, одне з яких описує криву IS, а інше — криву LM. Спочатку розглянемо рівняння кривої IS, яке відображує рівновагу на товарному ринку в малій відкритій економіці з абсолютною мобільністю капіталу. Його можна вивести на базі рівнянь, що описують рівновагу на товарному ринку:

Звернемо увагу на деякі особливості наведених рівнянь: функція споживання додатково враховує граничну схильність до імпорту, інвестиційна функція спирається на світову процентну ставку; функція чистого експорту відповідає рівнянню (16.2). Зведемо всю систему рівнянь в одне розгорнуте рівняння рівноваги на товарному ринку:

            (16.7)

Якщо рівняння (16.7) розв’язати відносно Y і врахувати, що  то отримаємо уніфіковане рівняння кривої IS:

            (16.8)

Рівняння (16.8) показує, що у малій відкритій економіці дохід (Y) прямо залежить від автономних витрат (), обернено — від світової процентної ставки (rw) і валютного курсу (є).

Тепер звернемося до рівняння кривої LM, яке відображує рівновагу на грошовому ринку в малій відкритій економіці з абсолютною мобільністю капіталу. Оскільки за цих умов r = rw, то рівняння, яке відображує рівновагу на грошовому ринку, слід записати так:

            (16.9)

Але форма рівняння (16.9) не відповідає ідеології моделі Манделла — Флемінга. Це пояснюється тим, що в даному рівнянні пропозиція грошей виконує роль ендогенної змінної, тоді як в дійсності вона є екзогенною змінною. Інші чинники рівняння (16.9) також не можуть бути ендогенними змінними рівняння кривої LM. Так, дохід не може виконувати цю роль, оскільки не є категорією грошового ринку, а формується на товарному ринку. Що стосується світової процентної ставки, то вона, як відомо, не залежить від змін на грошовому ринку, а визначається екзогенно, тобто на світових фінансових ринках. За цих умов криву LM може адекватно описувати лише таке рівняння, яке відображує рівновагу на грошовому ринку без ендогенних змін:

            (16.10)

Усі змінні рівняння (16.10) є екзогенними, оскільки від їх значення залежить рівновага на грошовому ринку. Але якщо значення MS / P та rw задаються до побудови моделі Манделла — Флемінга, то значення Y випливає з побудови цієї моделі, оскільки є ендогенною змінною рівняння кривої IS (16.8).

Модель Манделла — Флемінга використовується для пояснення впливу макроекономічної політики на дохід у короткостроковому періоді. Ця обставина суттєво впливає на визначення екзогенних та ендогенних змінних моделі.

До екзогенних змінних моделі Манделла — Флемінга входять інструменти макроекономічної політики: державні закупівлі, трансферти і податки, які є інструментами фіскальної політики; пропозиція грошей, яка є інструментом монетарної політики; мито і квоти, що є інструментами торговельної політики. Крім цього, до екзогенних змінних моделі відноситься і світова процентна ставка.

Інструменти фіскальної політики впливають на дохід через автономні витрати у складі рівняння (16.8), яке описує криву IS. Вплив інструментів торговельної політики на дохід здійснюється через чистий експорт, який входить до складу автономних витрат. Пропозиція грошей, що входить до складу рівняння (16.10), впливає на дохід опосередковано — через валютний курс.

До ендогенних змінних можуть відноситися лише такі змінні, які залежать від екзогенних змінних. Як видно з рівняння (16.8), ендогенною змінною моделі є дохід, який залежить від автономних витрат, світової процентної ставки і валютного курсу. Але автономні витрати і світова процентна ставка визначаються екзогенно. Ендогенною змінною моделі Манделла — Флемінга може бути лише валютний курс, який залежить від пропозиції грошей. Незважаючи на те, що валютний курс у рівнянні кривої LM відсутній, він є проміжною ланкою передатного механізму, на базі якого пропозиція грошей врівноважує грошовий ринок. Валютний курс, з одного боку, обернено залежить від пропозиції грошей, з іншого — обернено впливає на дохід.

Отже, згідно з моделлю Манделла—Флемінга рівновагу в малій відкритій економіці з абсолютною мобільністю капіталу можна описати за допомогою двох рівнянь:

            (16.11)

            (16.12)

Відповідно до рівнянь (16.11) і (16.12) побудуємо графічну модель Манделла — Флемінга в координатах Y – є (рис. 16.3)

Як видно з рис. 16.3, крива IS має від’ємний нахил, оскільки відображує обернену залежність між реальним валютним курсом і ВВП: зростання валютного курсу скорочує чистий експорт і зменшує ВВП; зниження валютного курсу стимулює приріст чистого експорту і збільшує ВВП. Крива LM має вигляд вертикальної лінії, оскільки валютний курс не входить у її рівняння. Рівновага в економіці забезпечується в точці перетину кривих IS і LM. Ця точка визначає валютний курс і ВВП, за яких товарний і грошовий ринки знаходяться в рівноважному стані.

Щоб розкрити механізм впливу макроекономічної політики на дохід згідно з моделлю Манделла—Флемінга, слід враховувати, що наслідки її впливу на дохід залежать від валютного режиму (плаваючий чи фіксований валютний курс). Отже, об’єктом аналізу спочатку буде мала відкрита економіка з плаваючим валютним курсом, а потім — з фіксованим. У межах кожного валютного режиму послідовно розглядатимуться фіскальна, монетарна та торговельна політика. При цьому під валютним режимом будемо розуміти режим реального валютного курсу. Реальний валютний курс є фіксованим, якщо державне регулювання номінального курсу підпорядковується необхідності забезпечення стабільності реального курсу валюти. Реальний валютний курс є плаваючим, якщо держава не втручається в процес курсоутворення.

Макроекономічна політика
за плаваючого валютного курсу

Фіскальна політика. Припустимо, що держава стимулює зростання автономних витрат шляхом збільшення державних закупівель, трансфертів або зниження податків. Графічну інтерпретацію наслідків цієї політики наведено на рис. 16.4. Як бачимо, стимулювальна фіскальна політика переміщує криву IS вправо (IS1 ® IS2). Внаслідок цього валютний курс зростає, але ВВП не змінюється, тоді як у закритій економіці стимулювальна фіскальна політика збільшує ВВП. Виникає питання: чим зумовлена така відмінність?

Із розд. 14 відомо, що в закритій економіці застосування стимулювальної фіскальної політики викликає збільшення доходу і зростання процентної ставки, яка, породжуючи ефект витіснення інвестицій, частково зменшує приріст ВВП. У малій відкритій економіці внутрішня процентна ставка зростає лише тимчасово. Це зумовлено тим, що в разі її зростання порівняно зі світовою процентною ставкою відбувається приплив капіталу, який збільшує попит на вітчизняну валюту і підвищує її курс, що викликає ефект витіснення чистого експорту і зменшення ВВП. Приплив капіталу і його наслідки тривають допоки зменшення ВВП не зумовить скорочення попиту на гроші, яке, у свою чергу, викликає зниження внутрішньої процентної ставки до рівня світової процентної ставки. Як тільки r досягне rw, ефект приросту ВВП, викликаний стимулювальною фіскальною політикою, повністю нейтралізуються ефектом витіснення чистого експорту. Отже, за плаваючого курсоутворення стимулювальна фіскальна політика в малій відкритій економіці з абсолютно мобільним капіталом є неефективною.

Монетарна політика. Нехай центральний банк збільшує пропозицію грошей. Графічне відображення наслідків такої політики наведено на рис. 16.5. Як бачимо, крива LM переміщується вправо (LM1 ® LM2), а зниження валютного курсу (є1 ® є2) збільшує дохід (Y1 ® Y2). Аналогічний наслідок спричинює стимулювальна монетарна політика і в закритій економіці. Згідно з моделлю IS – LM монетарна експансія зменшує процентну ставку і в такий спосіб стимулює інвестиції і збільшує ВВП. Проте в малій відкритій економіці передатний механізм монетарної політики інший. За моделлю Манделла — Флемінга збільшення пропозиції грошей знижує внутрішню процентну ставку порівняно із світовою. Це спричинює відплив капіталу, збільшення пропозиції національної валюти на валютному ринку і зниження її курсу, що стимулює чистий експорт і збільшує ВВП. Отже, за даних умов монетарна експансія є ефективною.

Торговельна політика. Якщо припустити, що держава запровадила імпортне мито або квоти, то це викличе скорочення імпорту і збільшення чистого експорту. Тому на рис. 16.4 крива IS переміститься вправо (IS1 ® IS2). Але скорочення імпорту пород­жує ще один наслідок — зменшення пропозиції національної валюти на валютному ринку. Як видно з рис. 16.4, це спрямовує курс національної валюти до зростання, що зменшує чистий експорт. У підсумку маємо таке: приріст чистого експорту, який досягається за рахунок торговельної політики, нейтралізується його зменшенням внаслідок зростання валютного курсу. Отже, за даних умов торговельна політика є неефективною.

Макроекономічна політика
за фіксованого валютного курсу

Фіскальна політика. Припустимо, що держава застосувала фіскальну експансію. Наслідки такої політики демонструє графік, наведений на рис. 16.6. Як і в умовах плаваючого курсоутворення, приріст автономних витрат мультиплікативно збільшує дохід, який через відповідний передатний механізм породжує необхідність зростання курсу національної валюти. Про це свідчить переміщення кривої IS вправо (IS1 ® IS2). Але в умовах фіксованого курсоутворення валютний курс не може зрости, оскільки центральний банк зобов’язаний його підтримувати на незмінному рівні. Цього він може досягти за рахунок валютних інтервенцій, тобто купівельних операцій на валютному ринку, спрямованих на адекватне збільшення пропозиції національної валюти до рівня зростання попиту.

Наслідком таких операцій є збільшення пропозиції на ринку грошей. Тому на рис. 16.6 крива LM переміщується вправо (LM1 ® LM2), що нейтралізує тенденцію валютного курсу до зростання. Отже, центральний банк, підтримуючи валютний курс на незмінному рівні, водночас протидіє виникненню ефекту витіснення чистого експорту, що робить фіскальну експансію максимально ефективною.

Монетарна політика. Нехай центральний банк прийняв рішення застосувати стимулювальну політику за рахунок купівлі ОВДП. На рис. 16.7 наведено графічну інтерпретацію наслідків такої політики. Як бачимо, крива LM, незважаючи на застосування монетарної експансії, не змінює місце свого розташування. Це пояснюється дією двох протилежних сил.

З одного боку, збільшення пропозиції грошей центральним банком через відповідний передатний механізм (зниження внутрішньої процентної ставки ® відплив капіталу ® збільшення пропозиції національної валюти) викличе необхідність зниження курсу національної валюти. За таких умов крива LM матиме тенденцію до переміщення вправо. З іншого боку, цент­ральний банк зобов’язаний протидіяти зниженню валютного курсу. Для цього він буде змушений скоротити пропозицію національної валюти за рахунок продажу іноземної валюти (купівлі національної валюти). Це нейтралізує рух кривої LM вправо і тенденцію валютного курсу до зниження. Отже, внаслідок купівлі ОВДП центральний банк намагався збільшити пропозицію грошей, а в результаті вимушеного продажу валютних резервів він на таку саму величину зменшив пропозицію грошей. Це свідчить про те, що в даних умовах монетарна політика є неефективною.

Торговельна політика. Припустимо, що уряд із метою збільшення чистого експорту запровадив обмеження на імпорт (імпортне мито або квоти). За таких умов крива IS на рис 16.6 переміститься вправо (IS1 ® IS2), а валютний курс матиме тенденцію до зростання. Для нейтралізації цієї тенденції та утримання валютного курсу на фіксованому рівні центральний банк збільшить пропозицію національної валюти, що перемістить криву LM вправо (LM1 ® LM2). Такий захід центрального банку унеможливить виникнення ефекту витіснення чистого експорту, як це мало місце за режиму плаваючого курсоутворення. Тому уряд досягає своєї мети: обмеження імпорту збільшує чистий експорт і забезпечує приріст доходу (Y1 ® Y2). Отже, в умовах фіксованого курсоутворення стимулювальна торговельна політика є ефективною. Це пояснюється тим, що збільшення чистого експорту, яке досягається за рахунок обмеження імпорту, не супроводжується скороченням чистого експорту, оскільки валютний курс зберігається на фіксованому рівні.

1. Засади теорії зовнішньої торгівлі були розроблені представниками класичної теорії наприкінці 18 — на початку 19 ст. Адам Сміт висунув теорію абсолютних переваг, а Девід Рікардо — теорію порівняльних переваг. Вони вважали, що мотиваційним чинником у торгівлі між країнами є переваги країни-експортера у витратах на виробництво продукції і відсутність цих переваг у країни-імпортера. Згідно з теорією Гекшера — Оліна мотиваційним чинником зовнішньої торгівлі є неодинаковий рівень забезпеченості країн факторами виробництва. В теорії Майкла Портера участь країни в зовнішній торгівлі зумовлюється рівнем конкурентоспроможності її підприємств на відповідних міжнародних ринках, яка залежить від чотирьох чинників, що утворюють ромб, а також від випадку і політики уряду.

2. Слід розрізняти два види торговельної політики: протекціонізм і вільну торгівлю. Перший вид політики спрямований на захист національних підприємств від іноземної конкуренції, другий — передбачає торгівлю без обмежень з боку держави. В сучасній практиці торговельна політика є змішаною, оскільки поєднує вільну торгівлю з протекціонізмом. В основі змішаної торговельної політики лежить система інструментів, які можна поділити на митні та немитні. До митних інструментів належать такі види мита: імпортне (ввізне) та експортне (вивізне) мито, адвалерне, специфічне, комбіноване, фіскальне, захисне, компенсаційне, антидемпінгове мито. До основних немитних інструментів належать квоти, ліцензії, експортні субсидії.

3. Зовнішня торгівля може справляти суттєвий вплив на ВВП країни. Цей вплив проявляється через чистий експорт. До основних чинників, які впливають на чистий експорт, належать: дохід торговельних партнерів, тобто іноземний ВВП; внутрішній дохід, тобто національний ВВП; реальний курс національної валюти, торговельна політика. Серед них за базову екзогенну змінну функції чистого експорту приймається реальний валютний курс. Інші чинники відносяться до зовнішніх екзогенних змінних, від яких залежить автономний компонент чистого експорту. Крива чистого експорту має від’ємний нахил, оскільки між реальним валютним курсом і чистим експортом існує обернена залежність. При цьому нахил цієї кривої визначається чутливістю чистого експорту до зміни рівня валют­ного курсу. Чистий експорт знаходиться в прямій залежності від іноземного ВВП і в оберненій — від національного ВВП. За зміни зазначених змінних крива чистого експорту зміщується у відповідний бік.

4. Чистий експорт, як і інші елементи сукупних витрат, впливає на обсяг ВВП мультиплікативно. Але слід враховувати, що зовнішня торгівля зменшує граничну схильність до внутрішнього споживання. Внаслідок цього у відкритій економіці мультиплікатор витрат зменшується порівняно з мультиплікатором витрат у закритій економіці. За таких умов однаковий приріст автономних витрат у відкритій економіці забезпечує менший приріст ВВП порівняно з умовами закритої економіки.

5. Модель Манделла — Флемінга є способом пристосування моделі IS – LM до умов малої відкритої економіки з абсолютно мобільним капіталом. Тому крім процентної ставки і доходу, що є базовими змінними моделі IS – LM, до змінних моделі Манделла — Флемінга входять також чистий експорт, світова ставка процента і валютний курс. Ця модель пояснює причини коливань доходу і валютного курсу за незмінного рівня цін. У координатах Y — є до ендогенних змінних моделі належать дохід і валютний курс, до екзогенних — інструменти макроекономічної політики та світова процентна ставка.

6. Згідно з моделлю Манделла — Флемінга наслідки впливу макроекономічної політики на дохід залежать від валютного режиму (плаваючий чи фіксований валютний курс). Модель Манделла — Флемінга виявляє, що за плаваючого валютного курсу і фіскальна, і торговельна політика є неефективними, оскільки обидві підвищують валютний курс і викликають ефект витіснення чистого експорту, який зводить нанівець їхній позитивний вплив на дохід. За фіксованого курсоутворення обидві ці політики є ефективними, оскільки впливають на дохід. Монетарна політика є неефективною за фіксованого валютного курсу, оскільки будь-яке збільшення пропозиції грошей нейтралізується її вимушеним зменшенням, спрямованим на підтримання курсу валюти на фіксованому рівні. За плаваючого курсоутворення монетарна політика є ефективною, оскільки здатна впливати на дохід.

1. Зробіть порівняльний аналіз основних теорій зовнішньої торгівлі і висловіть свою думку щодо переваг України відносно її торговельних партнерів.

2. Запишіть функцію чистого експорту і за допомогою графіка поясніть вплив окремих чинників на чистий експорт.

3. Використовуючи графік, продемонструйте мультиплікативний вплив чистого експорту на ВВП, запишіть і поясніть мультиплікатор витрат у відкритій економіці.

4. Поясність відмінність між протекціонізмом і вільною торгівлею, розкрийте зміст інструментів змішаної торговельної політики.

5. Розкрийте властивості моделі Манделла — Флемінга та роль світової процентної ставки в міжнародній міграції капіталу.

6. Запишіть рівняння кривих моделі Манделла — Флемінга і за допомогою графіка поясніть властивості цих кривих.

7. Проаналізуйте на графіку результати впливу фіскальної, монетарної і торговельної політики на дохід і валютний курс в умовах плаваючого курсоутворення.

8. Проаналізуйте на графіку результати впливу фіскальної, монетарної і торговельної політики на дохід і валютний курс в умовах фіксованого курсоутворення.

9. Маємо умови: c = 0,75; t = 0,2; im = 0,15. Припустимо, що автономний експорт збільшився на 600 млн грн, а імпорт — на 500 млн грн. Обчисліть, на яку величину змінився дохід.

10. Маємо такі умови: c = 0,75; t = 0,2; im = 0,15. Припустимо, що автономні витрати збільшилися на 50 млн грн, світова процентна ставка зросла від 10 % до 12 %; а реальний курс гривні впав на 4 %. При цьому b = 50 млн грн, z = 0,8, а чистий експорт у базовому періоді становив 10 млрд грн. Обчисліть, на яку величину змінився дохід згідно з функцією кривої IS у відкритій економіці.

11. Використовуючи інформацію, що міститься в завданні 10, розрахуйте величину пропозиції грошей, за якої забезпечується рівновага на грошовому ринку згідно з функцією кривої LM. При цьому k = 0,4; h = 25 млн грн.