4.1. Сукупний попит

Сукупний попит (AD) — це сукупність вітчизняних товарів
і послуг, які мають бажання купити резиденти і нерезиденти з метою задоволення своїх платоспроможних потреб. Суб’єктами сукупного попиту є домогосподарства, підприємства, уряд та іноземці. У зв’язку із цим сукупний попит можна визначити як суму попиту домашніх господарств на споживчі товари і послуги, підприємств на інвестиції, урядового попиту на державні закупівлі та попиту іноземців, який дорівнює чистому експорту:

YAD = C + I + G + NX.        (4.1)

Сукупний попит як функція від ціни

На сукупний попит впливає багато чинників. Але за базову екзо-
генну змінну функції сукупного попиту приймається лише ціна. Це пояснюється тим, що сукупний попит є категорією ринку, на якому ціна відіграє головну регулювальну роль — пов’язує між собою сукупний попит і сукупну пропозицію. Інші чинники сукупного попиту враховуються в його функції як зовнішні екзогенні змінні.

Сукупний попит знаходиться в оберненій залежності від ціни. При цьому під ціною розуміється загальний рівень цін в економіці, тобто ціна ВВП. Виразимо залежність між сукупним попитом і ціною за допомогою графіка (рис. 4.1). На горизонтальній осі відкладемо обсяг реального ВВП, який відображує сукупну кількість товарів і послуг (Y), а на вертикальній — загальний рівень цін на товари та послуги (Р).

Як видно з рис. 4.1, у разі зниження ціни від P1 до P2 сукупний попит збільшується від Y1 до Y2. Отже, сукупний попит є спадною функцією від ціни. Тому крива сукупного попиту має від’ємний нахил. За своєю формою вона аналогічна кривій однотоварного попиту, тобто ринкового попиту на окремі види товарів і послуг, але за своїм змістом суттєво відрізняється від останньої.

Ринковий попит знаходиться в безпосередній залежності від ціни. Чим вища ціна, тим менший попит, і навпаки. Такий характер впливу ціни на ринковий попит зумовлюється ефектом доходу та ефектом заміщення. Ефект доходу проявляється в тому, що за умов зниження ціни купівельна спроможність кожної грошової одиниці доходу збільшується. Це збільшує попит покупців на даний товар із відповідною еластичністю. Ефект заміщення полягає в тому, що зниження ціни на певний товар робить його відносно дешевим, тобто доступнішим порівняно з іншими товарами аналогічного призначення. Внаслідок цього попит на відносно дешевий товар збільшується за рахунок його зменшення на інші, відносно дорожчі, товари.

Така реакція покупців на зміни рівня цін не має відношення до сукупного попиту. Це пояснюється тим, що суб’єктом сукупного попиту, тобто покупцем ВВП, є національна економіка, яка водночас є і виробником ВВП, тобто його продавцем. Отже, покупець і продавець уособлюється в національній економіці. Національна економіка як продавець отримує доходи від продажу товарів, а як покупець несе певні витрати на їх купівлю. За цих умов втрати економікою купівельної спроможності (реальних витрат), які виникають унаслідок зростання загального рівня цін, компенсуються економіці збільшенням її купівельної спроможності, яке спричинюється зростанням її номінальних доходів. У підсумку купівельна спроможність економіки, а отже й сукупний попит залишаються незмінними.

Таким чином, між сукупним попитом і ціною немає безпосередньої залежності. Проте між ними існує опосередкована залежні­сть, яка проявляється за допомогою трьох чинників, якими є: ефект
процентної ставки, ефект багатства та ефект чистого експорту.

Ефект процентної ставки полягає в тому, що у разі зростання загального рівня цін покупцям товарів і послуг потрібно більше грошей для оплати купівельних операцій. Отже, зростає попит на гроші, що за незмінної пропозиції грошей викликає підвищення їх ціни, тобто процентної ставки. Внаслідок цього сукуп­ний попит зменшується за рахунок попиту на ті товари, для купівлі яких потрібно запозичувати (купувати) гроші. Це стосується передусім інвестиційних товарів, а також високовартісних товарів споживчого призначення, до яких належать переважно товари довгострокового використання (легкові автомобілі, холодильники, телевізори тощо).

Ефект багатства пов’язаний з такою формою багатства, як фінансові активи. Зі зростанням цін в економіці реальна вартість, тобто купівельна спроможність нагромаджених домогосподарствами фінансових активів зменшується. Це стосується, зокрема, активів із фіксованою грошовою вартістю: строкових депозитів, облігацій. За таких умов власники зазначених активів стають реально біднішими, що скорочує їх попит. І навпаки, за умов зниження загального рівня цін реальна вартість фінансових активів збільшується, що збільшує платоспроможний попит їх власників.

Ефект чистого експорту відображує вплив загального рівня цін на результати зовнішньоторговельної діяльності країни. Вплив цього чинника на сукупний попит проявляється тоді, коли ціни на вітчизняні товари зростають або зменшуються порівняно з цінами на аналогічні іноземні товари, тобто коли змінюються відносні ціни. Якщо ціни на вітчизняні товари піднімуться вище за ціни на іноземні товари, вітчизняні покупці почнуть віддавати перевагу імпортним товарам. Це збільшить імпорт і зменшить сукупний попит за рахунок скорочення чистого експорту. Інозем­ці, навпаки купуватимуть менше вітчизняних товарів, що викличе скорочення експорту, чистого експорту і зменшення сукупного попиту. Отже, ефект чистого експорту також свідчить про обер­нений зв’язок між ціною ВВП і сукупним попитом.

Розглянуті вище чинники є ціновими чинниками сукупного по­питу. Їх особливість полягає в тому, що вони опосередковано реалі­зують обернену залежність сукупного попиту від ціни. На графіку вплив цінових чинників на сукупний попит відбивається за допомо-
гою переміщення точки сукупного попиту вздовж його нерухомої кривої. Так, згідно з рис. 4.1, коли ціни знижуються від Р1 до Р2, сукупний попит переміщується по його кривій з точки А в точку Б.

Нецінові чинники сукупного попиту

Крім ціни на сукупний попит впливають й інші чинники, що не пов’язані зі зміною цін. Усі такі чинники називаються неціновими чинниками сукупного попиту. Вони є зовнішніми екзогенними змінними функції сукупного попиту. Тому на графіку вплив нецінових чинників на сукупний попит викликає переміщення його кривої у відповідний бік (рис. 4.2).

Як видно з рис. 4.2, збільшення сукупного попиту унаочнюється переміщенням його кривої вправо — з положення AD1 у положення AD2. Таке переміщення показує, що сукупний попит збільшується за незмінних цін. Зменшення сукупного попиту зоб­ражується переміщенням його кривої вліво — з положення AD1 у положення AD3. Це означає, що економічні суб’єкти готові купувати меншу кількість товарів і послуг за незмінних цін.

Нецінові чинники є неоднорідною сукупністю. Визначаючи їх, слід враховувати, що сукупний попит складається з таких чотирьох компонентів: споживчий попит (С), тобто попит домашніх господарств на споживчі товари і послуги; інвестиційний попит (І), тобто попит підприємств на приватні інвестиції; урядовий попит (G) і попит іноземців (NX). Тому нецінові чинники сукупного попиту слід поділити на відповідні чотири групи (табл. 4.1).

Як видно з табл. 4.1, на кожний компонент сукупного попиту впливають різні нецінові чинники. Їх детальний аналіз наведено в розділах підручника, присвячених споживанню домогосподарств і приватному інвестуванню (розд. 7, 8), фіскальній політиці (розд. 12) і зовнішньоторговельній діяльності країни (розд. 16).

Таблиця 4.1

НЕЦІНОВІ ЧИННИКИ СУКУПНОГО ПОПИТУ

Сукупний попит (AD) — це сукупність вітчизняних товарів
і послуг, які мають бажання купити резиденти і нерезиденти з метою задоволення своїх платоспроможних потреб. Суб’єктами сукупного попиту є домогосподарства, підприємства, уряд та іноземці. У зв’язку із цим сукупний попит можна визначити як суму попиту домашніх господарств на споживчі товари і послуги, підприємств на інвестиції, урядового попиту на державні закупівлі та попиту іноземців, який дорівнює чистому експорту:

YAD = C + I + G + NX.        (4.1)

Сукупний попит як функція від ціни

На сукупний попит впливає багато чинників. Але за базову екзо-
генну змінну функції сукупного попиту приймається лише ціна. Це пояснюється тим, що сукупний попит є категорією ринку, на якому ціна відіграє головну регулювальну роль — пов’язує між собою сукупний попит і сукупну пропозицію. Інші чинники сукупного попиту враховуються в його функції як зовнішні екзогенні змінні.

Сукупний попит знаходиться в оберненій залежності від ціни. При цьому під ціною розуміється загальний рівень цін в економіці, тобто ціна ВВП. Виразимо залежність між сукупним попитом і ціною за допомогою графіка (рис. 4.1). На горизонтальній осі відкладемо обсяг реального ВВП, який відображує сукупну кількість товарів і послуг (Y), а на вертикальній — загальний рівень цін на товари та послуги (Р).

Як видно з рис. 4.1, у разі зниження ціни від P1 до P2 сукупний попит збільшується від Y1 до Y2. Отже, сукупний попит є спадною функцією від ціни. Тому крива сукупного попиту має від’ємний нахил. За своєю формою вона аналогічна кривій однотоварного попиту, тобто ринкового попиту на окремі види товарів і послуг, але за своїм змістом суттєво відрізняється від останньої.

Ринковий попит знаходиться в безпосередній залежності від ціни. Чим вища ціна, тим менший попит, і навпаки. Такий характер впливу ціни на ринковий попит зумовлюється ефектом доходу та ефектом заміщення. Ефект доходу проявляється в тому, що за умов зниження ціни купівельна спроможність кожної грошової одиниці доходу збільшується. Це збільшує попит покупців на даний товар із відповідною еластичністю. Ефект заміщення полягає в тому, що зниження ціни на певний товар робить його відносно дешевим, тобто доступнішим порівняно з іншими товарами аналогічного призначення. Внаслідок цього попит на відносно дешевий товар збільшується за рахунок його зменшення на інші, відносно дорожчі, товари.

Така реакція покупців на зміни рівня цін не має відношення до сукупного попиту. Це пояснюється тим, що суб’єктом сукупного попиту, тобто покупцем ВВП, є національна економіка, яка водночас є і виробником ВВП, тобто його продавцем. Отже, покупець і продавець уособлюється в національній економіці. Національна економіка як продавець отримує доходи від продажу товарів, а як покупець несе певні витрати на їх купівлю. За цих умов втрати економікою купівельної спроможності (реальних витрат), які виникають унаслідок зростання загального рівня цін, компенсуються економіці збільшенням її купівельної спроможності, яке спричинюється зростанням її номінальних доходів. У підсумку купівельна спроможність економіки, а отже й сукупний попит залишаються незмінними.

Таким чином, між сукупним попитом і ціною немає безпосередньої залежності. Проте між ними існує опосередкована залежні­сть, яка проявляється за допомогою трьох чинників, якими є: ефект
процентної ставки, ефект багатства та ефект чистого експорту.

Ефект процентної ставки полягає в тому, що у разі зростання загального рівня цін покупцям товарів і послуг потрібно більше грошей для оплати купівельних операцій. Отже, зростає попит на гроші, що за незмінної пропозиції грошей викликає підвищення їх ціни, тобто процентної ставки. Внаслідок цього сукуп­ний попит зменшується за рахунок попиту на ті товари, для купівлі яких потрібно запозичувати (купувати) гроші. Це стосується передусім інвестиційних товарів, а також високовартісних товарів споживчого призначення, до яких належать переважно товари довгострокового використання (легкові автомобілі, холодильники, телевізори тощо).

Ефект багатства пов’язаний з такою формою багатства, як фінансові активи. Зі зростанням цін в економіці реальна вартість, тобто купівельна спроможність нагромаджених домогосподарствами фінансових активів зменшується. Це стосується, зокрема, активів із фіксованою грошовою вартістю: строкових депозитів, облігацій. За таких умов власники зазначених активів стають реально біднішими, що скорочує їх попит. І навпаки, за умов зниження загального рівня цін реальна вартість фінансових активів збільшується, що збільшує платоспроможний попит їх власників.

Ефект чистого експорту відображує вплив загального рівня цін на результати зовнішньоторговельної діяльності країни. Вплив цього чинника на сукупний попит проявляється тоді, коли ціни на вітчизняні товари зростають або зменшуються порівняно з цінами на аналогічні іноземні товари, тобто коли змінюються відносні ціни. Якщо ціни на вітчизняні товари піднімуться вище за ціни на іноземні товари, вітчизняні покупці почнуть віддавати перевагу імпортним товарам. Це збільшить імпорт і зменшить сукупний попит за рахунок скорочення чистого експорту. Інозем­ці, навпаки купуватимуть менше вітчизняних товарів, що викличе скорочення експорту, чистого експорту і зменшення сукупного попиту. Отже, ефект чистого експорту також свідчить про обер­нений зв’язок між ціною ВВП і сукупним попитом.

Розглянуті вище чинники є ціновими чинниками сукупного по­питу. Їх особливість полягає в тому, що вони опосередковано реалі­зують обернену залежність сукупного попиту від ціни. На графіку вплив цінових чинників на сукупний попит відбивається за допомо-
гою переміщення точки сукупного попиту вздовж його нерухомої кривої. Так, згідно з рис. 4.1, коли ціни знижуються від Р1 до Р2, сукупний попит переміщується по його кривій з точки А в точку Б.

Нецінові чинники сукупного попиту

Крім ціни на сукупний попит впливають й інші чинники, що не пов’язані зі зміною цін. Усі такі чинники називаються неціновими чинниками сукупного попиту. Вони є зовнішніми екзогенними змінними функції сукупного попиту. Тому на графіку вплив нецінових чинників на сукупний попит викликає переміщення його кривої у відповідний бік (рис. 4.2).

Як видно з рис. 4.2, збільшення сукупного попиту унаочнюється переміщенням його кривої вправо — з положення AD1 у положення AD2. Таке переміщення показує, що сукупний попит збільшується за незмінних цін. Зменшення сукупного попиту зоб­ражується переміщенням його кривої вліво — з положення AD1 у положення AD3. Це означає, що економічні суб’єкти готові купувати меншу кількість товарів і послуг за незмінних цін.

Нецінові чинники є неоднорідною сукупністю. Визначаючи їх, слід враховувати, що сукупний попит складається з таких чотирьох компонентів: споживчий попит (С), тобто попит домашніх господарств на споживчі товари і послуги; інвестиційний попит (І), тобто попит підприємств на приватні інвестиції; урядовий попит (G) і попит іноземців (NX). Тому нецінові чинники сукупного попиту слід поділити на відповідні чотири групи (табл. 4.1).

Як видно з табл. 4.1, на кожний компонент сукупного попиту впливають різні нецінові чинники. Їх детальний аналіз наведено в розділах підручника, присвячених споживанню домогосподарств і приватному інвестуванню (розд. 7, 8), фіскальній політиці (розд. 12) і зовнішньоторговельній діяльності країни (розд. 16).

Таблиця 4.1

НЕЦІНОВІ ЧИННИКИ СУКУПНОГО ПОПИТУ