4.3. Модель AD—AS як базова модель економічної рівноваги

Внутрішньою властивістю ринкової економіки є її постійне тяжіння до рівноваги. В узагальненому вигляді рівновага в економіці є рівновагою між сукупним попитом і сукупною пропозицією, тобто AD = AS. Тому модель AD–AS є базовою моделлю економічної рівноваги.

Слід розрізняти рівновагу короткострокову і довгострокову. Короткострокова рівновага відображує рівновагу між сукупним попитом і короткостроковою сукупною пропозицією. Довгострокова рівновага — це рівновага між сукупним попитом і короткостроковою сукупною пропозицією, яка дорівнює довгостроковій сукупній пропозиції. Короткострокова сукупна пропо­зиція може збігатися або не збігатися з довгостроковою сукупною пропозицією. Вони збігаються, якщо економіка знаходиться в стані повної зайнятості, і не збігаються, якщо економіка потрапляє у стан неповної або надмірної зайнятості. Це означає, що короткострокова рівновага може забезпечуватися в умовах різного рівня зайнятості. На противагу їй довгострокова рівновага може спостерігатися лише в економіці з повною зайнятістю.

У макроекономічному аналізі економічна рівновага фіксується як результат відповідних змін в економіці. Проте реально в кожний окремий проміжок часу рівноваги в економіці не існує. Ринковий механізм постійно створює передумови як для порушення, так і для відновлення економічної рівноваги. Тому рівновага — це не статична, а динамічна властивість економіки, яка реалізується лише в тенденції.

Порушення рівноваги в економіці можуть спричинятися змінами як в сукупному попиті, так і в сукупній пропозиції, що викликаються неціновими чинниками. Розглянемо механізм відновлення економічної рівноваги на основі моделі AD—AS після її порушення спочатку сукупним попитом, а потім сукупною пропозицією. При цьому слід врахувати, що існує кілька гіпотез відносно того, як ціни і заробітна плата реагують на порушення економічної рівноваги в короткостроковому періоді. Оскільки всі вони є лише іншою інтерпретацією однієї моделі, то тут і надалі будемо спиратися на одну з них — гіпотезу негнучкої зарплати. Згідно з цією гіпотезою очікуваними цінами є ціни, визначені на базі адаптивних очікувань

Відновлення рівноваги,
яка порушується сукупним попитом

На рис. 4.7 наведено модель AD—AS, яка поєднує криву сукуп­ного попиту з кривими короткострокової та довгострокової сукуп­ної пропозиції. Припустимо спочатку, що економіка знаходиться в стані повної зайнятості. Цю ситуацію відображає точка Т1,
в якій перетинаються всі криві і забезпечується подвійна рівновага: короткострокова і довгострокова. За таких умов фактичний ВВП дорівнює потенційному ВВП, тобто Y1 = Yp, рівноважна ціна становить Р1 і дорівнює Ре, а безробіття знаходиться на природному рівні.

Далі припустимо, що внаслідок суттєвого поліпшення умов зовнішньої торгівлі сукупний попит збільшився порівняно з потенційним ВВП. У відповідь на це підприємства частково збільшать обсяг виробництва, а частково підвищать ціни. Графічно такі зміни в економіці знаходять своє відображення через зміщення кривої сукупного попиту вправо — від положення AD1 у положення AD2. Внаслідок цього рівновага в економіці зміститься в точку Т2, в якій фактичний ВВП зросте до Y2, а ціни — до P2. Точка T2 — це новий стан короткострокової рівноваги. В цій точці економіка знаходиться в стані надмірної зайнятості, а безробіття менше за природний рівень.

Перетин кривих AD2 і AS1 у точці Т2 відповідає умовам короткострокового періоду, згідно з яким заробітна плата ще не відреагувала на зростання сукупного попиту і підвищення цін. Проте така ситуація не може існувати надто довго. З перебігом часу заробітна плата почне поступово підвищуватися. Це викличе відповідне зростання середніх витрат і зменшення короткострокової сукупної пропозиції, внаслідок чого її крива поступово зміщуватиметься вліво вгору.

Щоб не розтягувати надовго процес адаптації заробітної плати до нових цінових умов, перейдемо відразу до кінцевого етапу, коли вона має збільшитися пропорційно очікуваному зростанню цін. За цих умов крива короткострокової сукупної пропозиції зміститься в положення AS2 і перетнеться з кривою сукупного попиту в точці Т3. Оскільки ця точка знаходиться на кривій довгострокової сукупної пропозиції, то це означає, що в економіці знову відновилися повна зайнятість і подвійна рівновага: короткострокова і довгострокова. З досягненням такої рівноваги обсяг виробництва повернеться до потенційного ВВП, безробіття підніметься до природного рівня, а очікуваний і фактичний рівні цін зростуть до Р3.

Відновлення рівноваги,
яка порушується сукупною пропозицією.

Рівновага в економіці може порушуватися і збуреннями (шоками) сукупної пропозиції. Під збуренням пропозиції мається на увазі така зміна умов функціонування економіки, яка суттєво впливає на середні витрати, і як наслідок, на товарні ціни. Ці збурення називають також ціновими, оскільки вони дестабілізують усі ціни — і товарні, і ресурсові. Розрізняють несприятливі та сприятливі збурення пропозиції. Перші проявляються через падіння обсягів виробництва і зростання цін, інші — через різке збільшення обсягів виробництва і зниження цін.

Особливо загрозливою для економіки є порушення довгострокової рівноваги, пов’язане зі скороченням сукупної пропозиції порівняно з потенційним рівнем. За таких умов обсяг виробництва стає меншим за потенційний ВВП, а ціни зростають. Під впливом зростання цін сукупний попит зменшується до врівноваження з новою короткостроковою сукупною пропозицією. Це корот-
кострокова рівновага в умовах неповної зайнятості і стагфляції.

Виникає питання — в який спосіб економіка може відновити довгострокову рівновагу за умов стагфляції? Згідно з класичною теорією номінальна заробітна плата є абсолютно гнучкою і тому має зменшуватися у відповідь на скорочення обсягів виробництва та падіння попиту на ринку праці. Але така поведінка номінальної заробітної плати не є реалістичною. Практика не має доказів того, що номінальна заробітна плата коли-небудь зменшувалася у випадку зростання цін. На несприятливі шоки сукупної пропозиції ринок праці реагує в інший спосіб — зростанням рівня безробіття. Це дає підстави стверджувати, що інструментарій класичної теорії не спроможний пояснити механізм відновлення повної зайнятості в економіці, яка потрапляє в стан стагфляції.

Вирішення проблеми стагфляції залежать від стійкості чинників, що викликали скорочення сукупної пропозиції. Вони можуть бути постійними, тобто невідворотними, або тимчасовими. Якщо ці чинники є стійкими (наприклад, падіння продуктивності родовищ нафти та природного газу), то вони зменшують потенційний ВВП. За цих умов крива сукупного попиту перетнеться з кривою короткострокової сукупної пропозиції на вертикальній кривій довгострокової сукупної пропозиції, яка переміститься вліво. Це означає, що в даному випадку довгострокова рівновага відновлюється за рахунок зменшення потенційного ВВП.

Якщо чинники, що викликали скорочення сукупної пропозиції, є тимчасовими, то відновлення довгострокової рівноваги відбудеться після самоусунення цих чинників. Наприклад, ОПЕК спочатку підвищив ціни на нафту, але згодом знизив їх.

Незалежно від чинників, які викликають несприятливі збурення сукупної пропозиції, у вирішення проблеми стагфляції мо­же втрутитися держава. Головною у цьому напрямі має бути політика стимулювання пропозиції через такі технологічні зміни в економіці, які здатні швидко викликати підвищення ефектив-
ності ресурсів (матеріальних і трудових) і зменшити середні вит­рати. Певного результату держава може досягти зниженням рівня оподаткування підприємств, оскільки податки, в певному розумінні, також відносяться до витрат підприємств. Зазначені заходи мають прискорити переміщення кривої AS вправо.

Проте цього може бути недостатньо, якщо стагфляція є глибокою, що мало місце в Україні у 90-х роках 20 століття. Припустимо, що під впливом політики стимулювання пропозиції рух кривої AS вправо є недостатнім. За таких умов уряд має можливість вдатися до політики стимулювання попиту, яка дасть змогу збільшити обсяг виробництва (короткострокову сукупну пропозицію) на основі додаткового зростання цін (прискорення інфляції) і зниження реальної заробітної плати. Однак слід ураховувати, що це відбудеться на фоні прискорення виходу економіки з рецесії. Тому доцільність застосування політики стимулювання попиту за даних умов залежить від співвідношення між її позитивними та негативними економічними і соціальними нас-
лідками.

1. Сукупний попит — це сукупність вітчизняних товарів і послуг, які резиденти і нерезиденти мають бажання купити з метою задоволення своїх платоспроможних потреб. Суб’єктами сукупного попиту є домогосподарства, підприємства, уряд та іноземці. У зв’язку з цим сукупний попит є сумою попиту на приватне споживання, приватні інвестиції, державні закупівлі та чистий експорт. Базовою змінною функції сукупного попиту є ціна, яка впливає на сукупний попит не прямо, а опосередковано, що проявляється через ефект процентної ставки, ефект багатства та ефект чистого експорту. Сукупний попит є спадною функцією від ціни. Тому його крива має від’ємний нахил. Крім ціни, на сукупний попит впливає низка нецінових чинників, які переміщують його криву у відповідний бік.

2. Сукупна пропозиція — це сукупність вітчизняних товарів
і послуг, які виробляють національні підприємства для продажу на ринку з метою отримання прибутку. Сукупна пропозиція, як і сукупний попит, є функцією багатьох змінних. Базовою змінною функції сукупної пропозиції є ціна. Але зв’язок між ціною і сукуп-
ною пропозицією є різним у довгостроковому та короткостроковому періодах. У довгостроковому періоді ціни не впливають на обсяг виробництва. Тому крива довгострокової сукупної пропозиції має вигляд вертикальної лінії, яка бере свій початок у точці потенційного ВВП.

3. Макроекономісти вирізняють дві моделі короткострокової сукупної пропозиції. Одна з них називається крайнім випадком. В її основі лежить абсолютна негнучкість цін і заробітної плати. У крайньому випадку короткострокова сукупна пропозиція не залежить від ціни, а є функцією лише сукупного попиту, тому її крива має вигляд горизонтальної лінії. Інша модель називається основною. Вона спирається на припущення, що в короткостроковому періоді ціни є гнучкими. Згідно з основною моделлю короткострокова сукупна пропозиція є зростаючою функцією від ціни, а її крива має додатний нахил.

4. Додатний нахил кривої короткострокової сукупної пропозиції поділяється переважною більшістю макроекономістів. Але серед них існують суттєві розбіжності щодо теоретичного інструментарію, який пояснював би додатний нахил цієї кривої. Тому висувається кілька гіпотез, в основі яких лежать різні припущення щодо причинно-наслідкових зв’язків між ціною і короткостроковою сукупною пропозицію. До основних гіпотез можна віднести такі: негнучкої заробітної плати, неправильних уявлень працівників, недосконалої інформації, негнучких цін. Спільною основою всіх гіпотез є функція короткострокової сукупної пропозиції, згідно з якою обсяг виробництва в короткостроковому періоді відхиляється від потенційного ВВП пропорційно відхиленню фактичного рівня цін від їх очікуваного рівня.

5. Нецінові чинники короткострокової сукупної пропозиції — це такі чинники, які впливають на рішення підприємств щодо обсягів виробництва через здатність змінювати середні витрати і рівень прибутковості виробництва за даного рівня товарних цін. До основних нецінових чинників короткострокової сукупної про­позиції можна віднести: ресурсові ціни (ціни на ресурси), продуктивність ресурсів, субсидії підприємствам і податки на підприємства. Під впливом нецінових чинників крива сукупної пропозиції зміщується у відповідний бік.

6. Слід розрізняти короткострокову і довгострокову рівновагу між сукупним попитом і сукупною пропозицією. Короткострокова рівновага відображує рівновагу між сукупним попитом і корот­костроковою сукупною пропозицією, довгострокова — рівновагу між сукупним попитом і короткостроковою сукупною пропозицією, яка дорівнює довгостроковій сукупній пропозиції. Порушення рівноваги в економіці можуть спричинятися змінами як у сукупному попиті, так і в сукупній пропозиції.

7. Якщо рівновага в економіці повної зайнятості порушується зростанням сукупного попиту, то в короткостроковому періоді зростають ціни, а обсяг виробництва перевищить потенційний ВВП. За цих умов короткострокова рівновага переміщується вправо від кривої ASL у таку точку, в якій крива AD1 перетнеться з кривою AS2. Проте на цьому процес пристосування економіки до зростання сукупного попиту не припиняється. У довгостроковому періоді заробітна плата підвищиться пропорційно зростанню цін. Тому адекватно збільшаться середні витрати, а короткострокова сукупна пропозиція зменшиться до рівня потенційного ВВП. Унаслідок цього крива AS зміститься вліво і перетнеться з кривою AD1 у точці, яка знаходиться на кривій ASL. Із досягненням цієї точки в економіці відновиться подвійна рівновага.

8. Якщо подвійна рівновага в економіці порушується несприят-
ливим збуренням пропозиції, то в короткостроковому періоді обсяг виробництва зменшується порівняно з потенційним ВВП, а ціни зростають. Така ситуація називається стагфляцією. За цих умов короткострокова рівновага переміститься вліво від кривої довгострокової сукупної пропозиції. Відновлення довгострокової рівноваги залежить від стійкості чинників, які викликали скорочення сукупної пропозиції. Якщо ці чинники є постійними, то довгострокова рівновага відновлюється за рахунок зменшення потенційного ВВП. Якщо ці чинники є тимчасовими, то відновлення довгострокової рівноваги відбудеться після самоусунення таких чинників. Держава може прискорити процес відновлення довгострокової рівноваги за рахунок заходів, що стимулюють пропозицію або попит.

1. Поясність відмінність, яка існує між спадною функцією сукупного попиту і спадною функцією ринкового попиту.

2. Розкрийте теоретичний інструментарій, який лежить в основі кривої довгострокової сукупної пропозиції та назвіть чинники, що впливають на сукупну пропозицію в довгостроковому періоді.

3. Який теоретичний інструментарій лежить в основі горизонтальної кривої короткострокової сукупної пропозиції?

4. Розкрийте теоретичний інструментарій, що пояснює додатний нахил кривої короткострокової сукупної пропозиції.

5. Які нецінові чинники впливають на короткострокову сукуп­ну пропозицію і як?

6. Використовуючи графік, розкрийте алгоритм, згідно з яким ринковий механізм відновлює довгострокову рівновагу в економіці, якщо вона була порушена надмірним сукупним попитом.

7. Розкрийте умови, за яких відновлюється довгострокова рівновага в економіці, якщо вона була порушена несприятливим збу­ренням сукупної пропозиції.

8. Припустимо, що потенційний ВВП становить 200 млрд грн; очікуваний рівень цін в економіці дорівнює 105 %, тобто згідно з прогнозом ціни в економіці мали б зрости на 5 %; фактичний рівень цін — 113 %. При цьому а становить 0,2. Обчислити обсяг реального ВВП згідно з функцією короткострокової сукупної про­позиції.

Внутрішньою властивістю ринкової економіки є її постійне тяжіння до рівноваги. В узагальненому вигляді рівновага в економіці є рівновагою між сукупним попитом і сукупною пропозицією, тобто AD = AS. Тому модель AD–AS є базовою моделлю економічної рівноваги.

Слід розрізняти рівновагу короткострокову і довгострокову. Короткострокова рівновага відображує рівновагу між сукупним попитом і короткостроковою сукупною пропозицією. Довгострокова рівновага — це рівновага між сукупним попитом і короткостроковою сукупною пропозицією, яка дорівнює довгостроковій сукупній пропозиції. Короткострокова сукупна пропо­зиція може збігатися або не збігатися з довгостроковою сукупною пропозицією. Вони збігаються, якщо економіка знаходиться в стані повної зайнятості, і не збігаються, якщо економіка потрапляє у стан неповної або надмірної зайнятості. Це означає, що короткострокова рівновага може забезпечуватися в умовах різного рівня зайнятості. На противагу їй довгострокова рівновага може спостерігатися лише в економіці з повною зайнятістю.

У макроекономічному аналізі економічна рівновага фіксується як результат відповідних змін в економіці. Проте реально в кожний окремий проміжок часу рівноваги в економіці не існує. Ринковий механізм постійно створює передумови як для порушення, так і для відновлення економічної рівноваги. Тому рівновага — це не статична, а динамічна властивість економіки, яка реалізується лише в тенденції.

Порушення рівноваги в економіці можуть спричинятися змінами як в сукупному попиті, так і в сукупній пропозиції, що викликаються неціновими чинниками. Розглянемо механізм відновлення економічної рівноваги на основі моделі AD—AS після її порушення спочатку сукупним попитом, а потім сукупною пропозицією. При цьому слід врахувати, що існує кілька гіпотез відносно того, як ціни і заробітна плата реагують на порушення економічної рівноваги в короткостроковому періоді. Оскільки всі вони є лише іншою інтерпретацією однієї моделі, то тут і надалі будемо спиратися на одну з них — гіпотезу негнучкої зарплати. Згідно з цією гіпотезою очікуваними цінами є ціни, визначені на базі адаптивних очікувань

Відновлення рівноваги,
яка порушується сукупним попитом

На рис. 4.7 наведено модель AD—AS, яка поєднує криву сукуп­ного попиту з кривими короткострокової та довгострокової сукуп­ної пропозиції. Припустимо спочатку, що економіка знаходиться в стані повної зайнятості. Цю ситуацію відображає точка Т1,
в якій перетинаються всі криві і забезпечується подвійна рівновага: короткострокова і довгострокова. За таких умов фактичний ВВП дорівнює потенційному ВВП, тобто Y1 = Yp, рівноважна ціна становить Р1 і дорівнює Ре, а безробіття знаходиться на природному рівні.

Далі припустимо, що внаслідок суттєвого поліпшення умов зовнішньої торгівлі сукупний попит збільшився порівняно з потенційним ВВП. У відповідь на це підприємства частково збільшать обсяг виробництва, а частково підвищать ціни. Графічно такі зміни в економіці знаходять своє відображення через зміщення кривої сукупного попиту вправо — від положення AD1 у положення AD2. Внаслідок цього рівновага в економіці зміститься в точку Т2, в якій фактичний ВВП зросте до Y2, а ціни — до P2. Точка T2 — це новий стан короткострокової рівноваги. В цій точці економіка знаходиться в стані надмірної зайнятості, а безробіття менше за природний рівень.

Перетин кривих AD2 і AS1 у точці Т2 відповідає умовам короткострокового періоду, згідно з яким заробітна плата ще не відреагувала на зростання сукупного попиту і підвищення цін. Проте така ситуація не може існувати надто довго. З перебігом часу заробітна плата почне поступово підвищуватися. Це викличе відповідне зростання середніх витрат і зменшення короткострокової сукупної пропозиції, внаслідок чого її крива поступово зміщуватиметься вліво вгору.

Щоб не розтягувати надовго процес адаптації заробітної плати до нових цінових умов, перейдемо відразу до кінцевого етапу, коли вона має збільшитися пропорційно очікуваному зростанню цін. За цих умов крива короткострокової сукупної пропозиції зміститься в положення AS2 і перетнеться з кривою сукупного попиту в точці Т3. Оскільки ця точка знаходиться на кривій довгострокової сукупної пропозиції, то це означає, що в економіці знову відновилися повна зайнятість і подвійна рівновага: короткострокова і довгострокова. З досягненням такої рівноваги обсяг виробництва повернеться до потенційного ВВП, безробіття підніметься до природного рівня, а очікуваний і фактичний рівні цін зростуть до Р3.

Відновлення рівноваги,
яка порушується сукупною пропозицією.

Рівновага в економіці може порушуватися і збуреннями (шоками) сукупної пропозиції. Під збуренням пропозиції мається на увазі така зміна умов функціонування економіки, яка суттєво впливає на середні витрати, і як наслідок, на товарні ціни. Ці збурення називають також ціновими, оскільки вони дестабілізують усі ціни — і товарні, і ресурсові. Розрізняють несприятливі та сприятливі збурення пропозиції. Перші проявляються через падіння обсягів виробництва і зростання цін, інші — через різке збільшення обсягів виробництва і зниження цін.

Особливо загрозливою для економіки є порушення довгострокової рівноваги, пов’язане зі скороченням сукупної пропозиції порівняно з потенційним рівнем. За таких умов обсяг виробництва стає меншим за потенційний ВВП, а ціни зростають. Під впливом зростання цін сукупний попит зменшується до врівноваження з новою короткостроковою сукупною пропозицією. Це корот-
кострокова рівновага в умовах неповної зайнятості і стагфляції.

Виникає питання — в який спосіб економіка може відновити довгострокову рівновагу за умов стагфляції? Згідно з класичною теорією номінальна заробітна плата є абсолютно гнучкою і тому має зменшуватися у відповідь на скорочення обсягів виробництва та падіння попиту на ринку праці. Але така поведінка номінальної заробітної плати не є реалістичною. Практика не має доказів того, що номінальна заробітна плата коли-небудь зменшувалася у випадку зростання цін. На несприятливі шоки сукупної пропозиції ринок праці реагує в інший спосіб — зростанням рівня безробіття. Це дає підстави стверджувати, що інструментарій класичної теорії не спроможний пояснити механізм відновлення повної зайнятості в економіці, яка потрапляє в стан стагфляції.

Вирішення проблеми стагфляції залежать від стійкості чинників, що викликали скорочення сукупної пропозиції. Вони можуть бути постійними, тобто невідворотними, або тимчасовими. Якщо ці чинники є стійкими (наприклад, падіння продуктивності родовищ нафти та природного газу), то вони зменшують потенційний ВВП. За цих умов крива сукупного попиту перетнеться з кривою короткострокової сукупної пропозиції на вертикальній кривій довгострокової сукупної пропозиції, яка переміститься вліво. Це означає, що в даному випадку довгострокова рівновага відновлюється за рахунок зменшення потенційного ВВП.

Якщо чинники, що викликали скорочення сукупної пропозиції, є тимчасовими, то відновлення довгострокової рівноваги відбудеться після самоусунення цих чинників. Наприклад, ОПЕК спочатку підвищив ціни на нафту, але згодом знизив їх.

Незалежно від чинників, які викликають несприятливі збурення сукупної пропозиції, у вирішення проблеми стагфляції мо­же втрутитися держава. Головною у цьому напрямі має бути політика стимулювання пропозиції через такі технологічні зміни в економіці, які здатні швидко викликати підвищення ефектив-
ності ресурсів (матеріальних і трудових) і зменшити середні вит­рати. Певного результату держава може досягти зниженням рівня оподаткування підприємств, оскільки податки, в певному розумінні, також відносяться до витрат підприємств. Зазначені заходи мають прискорити переміщення кривої AS вправо.

Проте цього може бути недостатньо, якщо стагфляція є глибокою, що мало місце в Україні у 90-х роках 20 століття. Припустимо, що під впливом політики стимулювання пропозиції рух кривої AS вправо є недостатнім. За таких умов уряд має можливість вдатися до політики стимулювання попиту, яка дасть змогу збільшити обсяг виробництва (короткострокову сукупну пропозицію) на основі додаткового зростання цін (прискорення інфляції) і зниження реальної заробітної плати. Однак слід ураховувати, що це відбудеться на фоні прискорення виходу економіки з рецесії. Тому доцільність застосування політики стимулювання попиту за даних умов залежить від співвідношення між її позитивними та негативними економічними і соціальними нас-
лідками.

1. Сукупний попит — це сукупність вітчизняних товарів і послуг, які резиденти і нерезиденти мають бажання купити з метою задоволення своїх платоспроможних потреб. Суб’єктами сукупного попиту є домогосподарства, підприємства, уряд та іноземці. У зв’язку з цим сукупний попит є сумою попиту на приватне споживання, приватні інвестиції, державні закупівлі та чистий експорт. Базовою змінною функції сукупного попиту є ціна, яка впливає на сукупний попит не прямо, а опосередковано, що проявляється через ефект процентної ставки, ефект багатства та ефект чистого експорту. Сукупний попит є спадною функцією від ціни. Тому його крива має від’ємний нахил. Крім ціни, на сукупний попит впливає низка нецінових чинників, які переміщують його криву у відповідний бік.

2. Сукупна пропозиція — це сукупність вітчизняних товарів
і послуг, які виробляють національні підприємства для продажу на ринку з метою отримання прибутку. Сукупна пропозиція, як і сукупний попит, є функцією багатьох змінних. Базовою змінною функції сукупної пропозиції є ціна. Але зв’язок між ціною і сукуп-
ною пропозицією є різним у довгостроковому та короткостроковому періодах. У довгостроковому періоді ціни не впливають на обсяг виробництва. Тому крива довгострокової сукупної пропозиції має вигляд вертикальної лінії, яка бере свій початок у точці потенційного ВВП.

3. Макроекономісти вирізняють дві моделі короткострокової сукупної пропозиції. Одна з них називається крайнім випадком. В її основі лежить абсолютна негнучкість цін і заробітної плати. У крайньому випадку короткострокова сукупна пропозиція не залежить від ціни, а є функцією лише сукупного попиту, тому її крива має вигляд горизонтальної лінії. Інша модель називається основною. Вона спирається на припущення, що в короткостроковому періоді ціни є гнучкими. Згідно з основною моделлю короткострокова сукупна пропозиція є зростаючою функцією від ціни, а її крива має додатний нахил.

4. Додатний нахил кривої короткострокової сукупної пропозиції поділяється переважною більшістю макроекономістів. Але серед них існують суттєві розбіжності щодо теоретичного інструментарію, який пояснював би додатний нахил цієї кривої. Тому висувається кілька гіпотез, в основі яких лежать різні припущення щодо причинно-наслідкових зв’язків між ціною і короткостроковою сукупною пропозицію. До основних гіпотез можна віднести такі: негнучкої заробітної плати, неправильних уявлень працівників, недосконалої інформації, негнучких цін. Спільною основою всіх гіпотез є функція короткострокової сукупної пропозиції, згідно з якою обсяг виробництва в короткостроковому періоді відхиляється від потенційного ВВП пропорційно відхиленню фактичного рівня цін від їх очікуваного рівня.

5. Нецінові чинники короткострокової сукупної пропозиції — це такі чинники, які впливають на рішення підприємств щодо обсягів виробництва через здатність змінювати середні витрати і рівень прибутковості виробництва за даного рівня товарних цін. До основних нецінових чинників короткострокової сукупної про­позиції можна віднести: ресурсові ціни (ціни на ресурси), продуктивність ресурсів, субсидії підприємствам і податки на підприємства. Під впливом нецінових чинників крива сукупної пропозиції зміщується у відповідний бік.

6. Слід розрізняти короткострокову і довгострокову рівновагу між сукупним попитом і сукупною пропозицією. Короткострокова рівновага відображує рівновагу між сукупним попитом і корот­костроковою сукупною пропозицією, довгострокова — рівновагу між сукупним попитом і короткостроковою сукупною пропозицією, яка дорівнює довгостроковій сукупній пропозиції. Порушення рівноваги в економіці можуть спричинятися змінами як у сукупному попиті, так і в сукупній пропозиції.

7. Якщо рівновага в економіці повної зайнятості порушується зростанням сукупного попиту, то в короткостроковому періоді зростають ціни, а обсяг виробництва перевищить потенційний ВВП. За цих умов короткострокова рівновага переміщується вправо від кривої ASL у таку точку, в якій крива AD1 перетнеться з кривою AS2. Проте на цьому процес пристосування економіки до зростання сукупного попиту не припиняється. У довгостроковому періоді заробітна плата підвищиться пропорційно зростанню цін. Тому адекватно збільшаться середні витрати, а короткострокова сукупна пропозиція зменшиться до рівня потенційного ВВП. Унаслідок цього крива AS зміститься вліво і перетнеться з кривою AD1 у точці, яка знаходиться на кривій ASL. Із досягненням цієї точки в економіці відновиться подвійна рівновага.

8. Якщо подвійна рівновага в економіці порушується несприят-
ливим збуренням пропозиції, то в короткостроковому періоді обсяг виробництва зменшується порівняно з потенційним ВВП, а ціни зростають. Така ситуація називається стагфляцією. За цих умов короткострокова рівновага переміститься вліво від кривої довгострокової сукупної пропозиції. Відновлення довгострокової рівноваги залежить від стійкості чинників, які викликали скорочення сукупної пропозиції. Якщо ці чинники є постійними, то довгострокова рівновага відновлюється за рахунок зменшення потенційного ВВП. Якщо ці чинники є тимчасовими, то відновлення довгострокової рівноваги відбудеться після самоусунення таких чинників. Держава може прискорити процес відновлення довгострокової рівноваги за рахунок заходів, що стимулюють пропозицію або попит.

1. Поясність відмінність, яка існує між спадною функцією сукупного попиту і спадною функцією ринкового попиту.

2. Розкрийте теоретичний інструментарій, який лежить в основі кривої довгострокової сукупної пропозиції та назвіть чинники, що впливають на сукупну пропозицію в довгостроковому періоді.

3. Який теоретичний інструментарій лежить в основі горизонтальної кривої короткострокової сукупної пропозиції?

4. Розкрийте теоретичний інструментарій, що пояснює додатний нахил кривої короткострокової сукупної пропозиції.

5. Які нецінові чинники впливають на короткострокову сукуп­ну пропозицію і як?

6. Використовуючи графік, розкрийте алгоритм, згідно з яким ринковий механізм відновлює довгострокову рівновагу в економіці, якщо вона була порушена надмірним сукупним попитом.

7. Розкрийте умови, за яких відновлюється довгострокова рівновага в економіці, якщо вона була порушена несприятливим збу­ренням сукупної пропозиції.

8. Припустимо, що потенційний ВВП становить 200 млрд грн; очікуваний рівень цін в економіці дорівнює 105 %, тобто згідно з прогнозом ціни в економіці мали б зрости на 5 %; фактичний рівень цін — 113 %. При цьому а становить 0,2. Обчислити обсяг реального ВВП згідно з функцією короткострокової сукупної про­позиції.