3.4. Втрати від безробіття

Визначаючи втрати від безробіття, слід виокремити природне і циклічне безробіття. Втрати від безробіття не пов’язані з природ-
ним безробіттям. Воно, як відомо, є необхідною передумовою для нормального функціонування економіки. Тому час, який витрачають фрикційні та структурні безробітні на пошук роботи, — це не втрати, а витрати, необхідні їм для пошуку найефективніших варіантів застосування своєї робочої сили. В кінцевому підсумку ці витрати сприяють підвищенню продуктивності праці та збільшенню обсягів виробництва продукції. Протилежним є висновок щодо циклічного безробіття, яке не є необхідним для функ­ціонування економіки, а виникає внаслідок відсутності вільних робочих місць. Тому таке безробіття є вимушеним і породжує для безробітних і суспільства в цілому певні втрати. Отже, втрати від безробіття — це втрати від циклічного безробіття.

Втрати від циклічного безробіття мають комплексний характер. Втрати підприємств полягають у тому, що останні скорочують випуск продукції і зменшують свої прибутки. Це у свою чергу скорочує надходження до державного бюджету і змушує державу витрачати бюджетні кошти на виплати по безробіттю. Але найбільші втрати несуть безробітні. Вони втрачають заробітну плату, яка частково компенсується виплатами по безробіттю,
а в умовах тривалої професійної бездіяльності частково втрачають і свою кваліфікацію. Крім того, безробіття завдає людині психологічної травми, викликає невіру в себе, занепад моральних принципів, погіршання здоров’я тощо.

Узагальнюючою економічною ціною, яку суспільство платить за циклічне безробіття, є невироблена продукція. Оскільки певна частка робочої сили не використовується в процесі виробництва, то економіка не спроможна виробляти потенційно можливий обсяг товарів і послуг, тобто потенційний ВВП. Цей невироблений (втрачений) обсяг продукції свідчить про відставання фактичного ВВП від потенційного, яке називається «розрив ВВП». Розрив ВВП показує, на скільки процентів відхиляється фактичний ВВП від потенційного під впливом циклічного безробіття. Чим вище циклічне безробіття, тим більшим є розрив ВВП і тим більшу величину ВВП втрачає економіка. Американський економіст Артур Оукен виявив для США емпіричну залежність між циклічним безробіттям і розривом ВВП. Згідно з його дослідженням кожний процент циклічного безробіття викликає 2,5—3,0 % відставання фактичного ВВП від потенційного. Ця залежність увійшла в макроекономічну науку під назвою «закон Оукена». Її можна подати такою формулою:

            (3.14)

де Dy — розрив ВВП у процентах до потенційного ВВП; β — коефіцієнт чутливості ВВП до циклічного безробіття, який показує, на скільки процентів фактичний ВВП менший від потенційного, якщо фактичне безробіття перевищує природний рівень на один процентний пункт; u — фактичний рівень безробіття; un — природний рівень безробіття.

Припустимо, що коефіцієнт чутливості ВВП до циклічного безробіття становить 2,5 %, фактичне безробіття — 8 %, природ­не — 6 %. За цих умов розрив ВВП становитиме

[2,5 (8 – 6)] = 5 (%).

На основі розриву ВВП можна обчислити потенційний ВВП
і втрати ВВП від циклічного безробіття. Потенційний ВВП є розрахунковою величиною, яка визначається на основі припущення, що фактичне безробіття дорівнює природному. За цих умов потенційний ВВП — це сума фактичного ВВП плюс втрати ВВП від циклічного безробіття, які обчислюються з урахуванням розриву ВВП:

            (3.15)

де Y — фактичний ВВП; Yp — потенційний ВВП.

Розв’язавши рівняння (3.15), відносно Yp, отримаємо:

            (3.16)

Звідси можна обчислити втрати ВВП від циклічного безробіття як різницю між потенційним і фактичним ВВП:

DY = Yp — Y,           (3.17)

де ΔΥ — втрати ВВП від циклічного безробіття в грошових одиницях.

Слід зазначити, що потенційний ВВП — це реальний ВВП. Тому для обчислення втрат ВВП від циклічного безробіття має використовуватися фактичний реальний ВВП, який визначається за допомогою коригування його номінальної величини (дефлювання чи інфлювання).

Закон Оукена використовується і у разі визначення залежності динаміки ВВП від динаміки безробіття. Для цього застосовується така формула:

            (3.18)

де  — зміна фактичного ВВП у періоді t (у %);  — зміна потенційного ВВП у періоді t (у %);  — фактичний рівень безробіття відповідно у періодах t і (t – 1).

Формула (3.18) дає підстави зробити два висновки:

1. Якщо фактичний рівень безробіття не змінюється (), то процент зміни фактичного ВВП у періоді t дорівнює проценту зміни потенційного ВВП у цьому періоді.

2. Якщо фактичний рівень безробіття у періоді t збільшиться порівняно з періодом (t — 1) на один процентний пункт, то процент приросту фактичного ВВП буде менше процента приросту потенційного ВВП на β процентних пунктів.

Припустимо, що в періоді t приріст потенційного ВВП становить 3 %, фактичне безробіття зросло на один процентний пункт, коефіцієнт чутливості ВВП до циклічного безробіття дорівнює 2,5 %. Тоді приріст фактичного ВВП у періоді t становитиме

Отже, внаслідок зростання фактичного безробіття на один процентний пункт економіка втратила в темпах приросту ВВП два з половиною процентних пункти.

1. Зайнятість і безробіття є основними категоріями, які характеризують ринок праці. Рівень зайнятості визначається як відношення кількості зайнятого населення у віці 15—70 років до всього населення. Рівень безробіття визначається як відношення кіль­кості безробітних віком 15—70 років до робочої сили (економічно активного населення). Роль населення як джерела робочої сили визначається через коефіцієнт участі в робочій силі, який відоб-
ражує процент робочої сили в чисельності дорослого населення.

2. Визначення повної та неповної зайнятості передбачає необхідність розрізняти три види безробіття: фрикційне, структурне та циклічне. Фрикційне безробіття охоплює таких безробітних, які змінюють місце роботи з метою кращого працевлаштування. Структурне безробіття виникає тоді, коли між попитом і пропозицією робочої сили виникає невідповідність за професіями, кваліфікацією, географічними та іншими ознаками. Циклічне безробіття з’являється в умовах економічного спаду, внаслідок чого на ринку праці виникає нерівновага — пропозиція перевищує попит. Особливість фрикційного і структурного безробіття полягає в тому, що вони викликаються не дефіцитом робочих місць, а втратами часу, пов’язаними з їх зміною. Циклічне безробіття зумовлюється виникненням дефіциту робочих місць.

3. Повна зайнятість не ототожнюється з нульовим безробіттям, а охоплює фрикційне і структурне безробіття, які не порушують рівновагу на ринку праці. Вважається, що наявність цих двох видів безробіття є природною потребою для нормального функціонування економіки. Тому фрикційне і структурне безробіття інтегруються в одну категорію — природне безробіття. Отже, повна зайнятість узгоджується з природним безробіттям. Повна зайнятість — це такий рівень зайнятості, який забезпечується в умовах рівноваги на ринку праці, коли фактичне безробіття дорівнює природній нормі. Неповна зайнятість — це такий рівень зайнятості, який спостерігається в умовах нерівноваги на ринку праці, коли фактичне безробіття перевищує природне на величину циклічного безробіття. Надмірна зайнятість виникає тоді, коли фактичне безробіття нижче за природне.

4. В умовах повної зайнятості та природного рівня безробіття економіка виробляє максимальний обсяг виробництва. Такий обсяг виробництва вимірюється потенційним ВВП. Отже, природне безробіття є чинником кількісної визначеності потенційного ВВП. Тому обчислення природного рівня безробіття має велике аналітичне значення. Економісти пропонують різні підходи до його обчислення: на базі середнього рівня безробіття за тривалий період; як рівень безробіття, що не прискорює інфляцію; як рівень безробіття, що має місце тоді, коли кількість звільнених дорівнює кількості працевлаштованих.

5. Згідно з класичною теорією попит на робочу силу є спадною функцією від реальної заробітної плати, а пропозиція праці — зростаючою функцією від реальної заробітної плати. За таких умов будь-яке порушення рівноваги на ринку праці усувається за допомогою коливань реальної заробітної плати. При цьому причиною нерівноваги на ринку праці, тобто циклічного безробіття, є надмірна заробітна плата, яка перевищує рівноважну величину. На думку прихильників класичної теорії, таке безробіття швидко усувається, оскільки конкуренція між робітниками примушує їх погодитися на зниження заробітної плати до рівноважного рівня. Якщо певна частка робітників не захоче найматися на роботу за зниженої заробітної плати, то таке безробіття вважається добровільним і тому не є безробіттям.

6. У кейнсіанській теорії попит на робочу силу залежить не від заробітної плати, а від сукупного попиту. Це означає, що сукупний попит зумовлює не лише обсяг реального ВВП, а й ту кількість праці, яка необхідна для його виробництва. Тому попит на працю є зростаючою функцією від сукупного попиту. На відміну від класиків, у прихильників кейнсіанської теорії пропозиція праці є зростаючою функцією від номінальної заробітної плати. Проте остання не здатна викликати зменшення пропозиції праці, оскільки, на думку Кейнса, вона не може змінюватися в бік зниження. Отже, згідно з кейнсіанською теорією заробітна плата не є інструментом усунення безробіття. Проблема безробіття може вирі­шуватися за допомогою заходів держави, спрямованих на стимулю­вання сукупного попиту.

7. На природний рівень безробіття впливають чинники, від яких залежить тривалість періоду, протягом якого безробітні ведуть пошуки вільних робочих місць в умовах рівноважного ринку праці. До основних чинників, які впливають на тривалість цих пошуків, належать: допомога по безробіттю, діяльність державних служб зайнятості, демографічні зміни у складі робочої сили.

8. Циклічне безробіття виникає в умовах нерівноваги на ринку праці. Це означає, що чинники, спроможні викликати зменшення попиту на ринку праці відносно її пропозиції, водночас є чинниками циклічного безробіття. До першопричин циклічного безробіття відносять несприятливі збурення на товарному ринку — скорочення сукупного попиту та/або сукупної пропозиції. Проте слід враховувати, що несприятливі збурення на товарному ринку можуть спричинити циклічне безробіття лише через негнучкість заробітної плати в короткостроковому періоді, а тому вона є другою причиною циклічного безробіття. До основних причин негнучкості заробітної плати можна віднести: закони про мінімальну заробітну плату, вплив профспілок на заробітну плату, ефективну заробітну плату.

Прокоментуйте сутність та інформаційну роль таких показників, що характеризують стан ринку праці: рівень зайнятості, рівень безробіття, коефіцієнт участі в робочій силі.

Яке безробіття вважається природним і чим воно відрізняється від фактичного безробіття?

Порівняйте неокласичну та кейнсіанську функції попиту на працю.

Чим відрізняється кейнсіанська функція пропозиції праці від неокласичної?

Зробіть порівняльний аналіз неокласичного та кейнсіанського механізмів урівноваження ринку праці.

Від яких чинників залежить природний рівень безробіття?

Які чинники викликають циклічне безробіття?

Як Ви розумієте втрати суспільства від безробіття згідно з законом Оукена?

Ринок праці в певній країні характеризується такими показниками: чисельність дорослого населення — 20 млн осіб; коефіцієнт участі в робочій силі — 70 %, рівень зайнятості — 65 %, при­родне безробіття — 6 %. Обчисліть циклічний рівень безробіття.

Номінальний ВВП в країні становить 240 млрд грн, а індекс цін — 120 %. При цьому фактичне безробіття дорівнює 8 %, фрик­ційне — 2, структурне — 4 %. Розрахуйте втрати реального ВВП згідно із законом Оукена.

Визначаючи втрати від безробіття, слід виокремити природне і циклічне безробіття. Втрати від безробіття не пов’язані з природ-
ним безробіттям. Воно, як відомо, є необхідною передумовою для нормального функціонування економіки. Тому час, який витрачають фрикційні та структурні безробітні на пошук роботи, — це не втрати, а витрати, необхідні їм для пошуку найефективніших варіантів застосування своєї робочої сили. В кінцевому підсумку ці витрати сприяють підвищенню продуктивності праці та збільшенню обсягів виробництва продукції. Протилежним є висновок щодо циклічного безробіття, яке не є необхідним для функ­ціонування економіки, а виникає внаслідок відсутності вільних робочих місць. Тому таке безробіття є вимушеним і породжує для безробітних і суспільства в цілому певні втрати. Отже, втрати від безробіття — це втрати від циклічного безробіття.

Втрати від циклічного безробіття мають комплексний характер. Втрати підприємств полягають у тому, що останні скорочують випуск продукції і зменшують свої прибутки. Це у свою чергу скорочує надходження до державного бюджету і змушує державу витрачати бюджетні кошти на виплати по безробіттю. Але найбільші втрати несуть безробітні. Вони втрачають заробітну плату, яка частково компенсується виплатами по безробіттю,
а в умовах тривалої професійної бездіяльності частково втрачають і свою кваліфікацію. Крім того, безробіття завдає людині психологічної травми, викликає невіру в себе, занепад моральних принципів, погіршання здоров’я тощо.

Узагальнюючою економічною ціною, яку суспільство платить за циклічне безробіття, є невироблена продукція. Оскільки певна частка робочої сили не використовується в процесі виробництва, то економіка не спроможна виробляти потенційно можливий обсяг товарів і послуг, тобто потенційний ВВП. Цей невироблений (втрачений) обсяг продукції свідчить про відставання фактичного ВВП від потенційного, яке називається «розрив ВВП». Розрив ВВП показує, на скільки процентів відхиляється фактичний ВВП від потенційного під впливом циклічного безробіття. Чим вище циклічне безробіття, тим більшим є розрив ВВП і тим більшу величину ВВП втрачає економіка. Американський економіст Артур Оукен виявив для США емпіричну залежність між циклічним безробіттям і розривом ВВП. Згідно з його дослідженням кожний процент циклічного безробіття викликає 2,5—3,0 % відставання фактичного ВВП від потенційного. Ця залежність увійшла в макроекономічну науку під назвою «закон Оукена». Її можна подати такою формулою:

            (3.14)

де Dy — розрив ВВП у процентах до потенційного ВВП; β — коефіцієнт чутливості ВВП до циклічного безробіття, який показує, на скільки процентів фактичний ВВП менший від потенційного, якщо фактичне безробіття перевищує природний рівень на один процентний пункт; u — фактичний рівень безробіття; un — природний рівень безробіття.

Припустимо, що коефіцієнт чутливості ВВП до циклічного безробіття становить 2,5 %, фактичне безробіття — 8 %, природ­не — 6 %. За цих умов розрив ВВП становитиме

[2,5 (8 – 6)] = 5 (%).

На основі розриву ВВП можна обчислити потенційний ВВП
і втрати ВВП від циклічного безробіття. Потенційний ВВП є розрахунковою величиною, яка визначається на основі припущення, що фактичне безробіття дорівнює природному. За цих умов потенційний ВВП — це сума фактичного ВВП плюс втрати ВВП від циклічного безробіття, які обчислюються з урахуванням розриву ВВП:

            (3.15)

де Y — фактичний ВВП; Yp — потенційний ВВП.

Розв’язавши рівняння (3.15), відносно Yp, отримаємо:

            (3.16)

Звідси можна обчислити втрати ВВП від циклічного безробіття як різницю між потенційним і фактичним ВВП:

DY = Yp — Y,           (3.17)

де ΔΥ — втрати ВВП від циклічного безробіття в грошових одиницях.

Слід зазначити, що потенційний ВВП — це реальний ВВП. Тому для обчислення втрат ВВП від циклічного безробіття має використовуватися фактичний реальний ВВП, який визначається за допомогою коригування його номінальної величини (дефлювання чи інфлювання).

Закон Оукена використовується і у разі визначення залежності динаміки ВВП від динаміки безробіття. Для цього застосовується така формула:

            (3.18)

де  — зміна фактичного ВВП у періоді t (у %);  — зміна потенційного ВВП у періоді t (у %);  — фактичний рівень безробіття відповідно у періодах t і (t – 1).

Формула (3.18) дає підстави зробити два висновки:

1. Якщо фактичний рівень безробіття не змінюється (), то процент зміни фактичного ВВП у періоді t дорівнює проценту зміни потенційного ВВП у цьому періоді.

2. Якщо фактичний рівень безробіття у періоді t збільшиться порівняно з періодом (t — 1) на один процентний пункт, то процент приросту фактичного ВВП буде менше процента приросту потенційного ВВП на β процентних пунктів.

Припустимо, що в періоді t приріст потенційного ВВП становить 3 %, фактичне безробіття зросло на один процентний пункт, коефіцієнт чутливості ВВП до циклічного безробіття дорівнює 2,5 %. Тоді приріст фактичного ВВП у періоді t становитиме

Отже, внаслідок зростання фактичного безробіття на один процентний пункт економіка втратила в темпах приросту ВВП два з половиною процентних пункти.

1. Зайнятість і безробіття є основними категоріями, які характеризують ринок праці. Рівень зайнятості визначається як відношення кількості зайнятого населення у віці 15—70 років до всього населення. Рівень безробіття визначається як відношення кіль­кості безробітних віком 15—70 років до робочої сили (економічно активного населення). Роль населення як джерела робочої сили визначається через коефіцієнт участі в робочій силі, який відоб-
ражує процент робочої сили в чисельності дорослого населення.

2. Визначення повної та неповної зайнятості передбачає необхідність розрізняти три види безробіття: фрикційне, структурне та циклічне. Фрикційне безробіття охоплює таких безробітних, які змінюють місце роботи з метою кращого працевлаштування. Структурне безробіття виникає тоді, коли між попитом і пропозицією робочої сили виникає невідповідність за професіями, кваліфікацією, географічними та іншими ознаками. Циклічне безробіття з’являється в умовах економічного спаду, внаслідок чого на ринку праці виникає нерівновага — пропозиція перевищує попит. Особливість фрикційного і структурного безробіття полягає в тому, що вони викликаються не дефіцитом робочих місць, а втратами часу, пов’язаними з їх зміною. Циклічне безробіття зумовлюється виникненням дефіциту робочих місць.

3. Повна зайнятість не ототожнюється з нульовим безробіттям, а охоплює фрикційне і структурне безробіття, які не порушують рівновагу на ринку праці. Вважається, що наявність цих двох видів безробіття є природною потребою для нормального функціонування економіки. Тому фрикційне і структурне безробіття інтегруються в одну категорію — природне безробіття. Отже, повна зайнятість узгоджується з природним безробіттям. Повна зайнятість — це такий рівень зайнятості, який забезпечується в умовах рівноваги на ринку праці, коли фактичне безробіття дорівнює природній нормі. Неповна зайнятість — це такий рівень зайнятості, який спостерігається в умовах нерівноваги на ринку праці, коли фактичне безробіття перевищує природне на величину циклічного безробіття. Надмірна зайнятість виникає тоді, коли фактичне безробіття нижче за природне.

4. В умовах повної зайнятості та природного рівня безробіття економіка виробляє максимальний обсяг виробництва. Такий обсяг виробництва вимірюється потенційним ВВП. Отже, природне безробіття є чинником кількісної визначеності потенційного ВВП. Тому обчислення природного рівня безробіття має велике аналітичне значення. Економісти пропонують різні підходи до його обчислення: на базі середнього рівня безробіття за тривалий період; як рівень безробіття, що не прискорює інфляцію; як рівень безробіття, що має місце тоді, коли кількість звільнених дорівнює кількості працевлаштованих.

5. Згідно з класичною теорією попит на робочу силу є спадною функцією від реальної заробітної плати, а пропозиція праці — зростаючою функцією від реальної заробітної плати. За таких умов будь-яке порушення рівноваги на ринку праці усувається за допомогою коливань реальної заробітної плати. При цьому причиною нерівноваги на ринку праці, тобто циклічного безробіття, є надмірна заробітна плата, яка перевищує рівноважну величину. На думку прихильників класичної теорії, таке безробіття швидко усувається, оскільки конкуренція між робітниками примушує їх погодитися на зниження заробітної плати до рівноважного рівня. Якщо певна частка робітників не захоче найматися на роботу за зниженої заробітної плати, то таке безробіття вважається добровільним і тому не є безробіттям.

6. У кейнсіанській теорії попит на робочу силу залежить не від заробітної плати, а від сукупного попиту. Це означає, що сукупний попит зумовлює не лише обсяг реального ВВП, а й ту кількість праці, яка необхідна для його виробництва. Тому попит на працю є зростаючою функцією від сукупного попиту. На відміну від класиків, у прихильників кейнсіанської теорії пропозиція праці є зростаючою функцією від номінальної заробітної плати. Проте остання не здатна викликати зменшення пропозиції праці, оскільки, на думку Кейнса, вона не може змінюватися в бік зниження. Отже, згідно з кейнсіанською теорією заробітна плата не є інструментом усунення безробіття. Проблема безробіття може вирі­шуватися за допомогою заходів держави, спрямованих на стимулю­вання сукупного попиту.

7. На природний рівень безробіття впливають чинники, від яких залежить тривалість періоду, протягом якого безробітні ведуть пошуки вільних робочих місць в умовах рівноважного ринку праці. До основних чинників, які впливають на тривалість цих пошуків, належать: допомога по безробіттю, діяльність державних служб зайнятості, демографічні зміни у складі робочої сили.

8. Циклічне безробіття виникає в умовах нерівноваги на ринку праці. Це означає, що чинники, спроможні викликати зменшення попиту на ринку праці відносно її пропозиції, водночас є чинниками циклічного безробіття. До першопричин циклічного безробіття відносять несприятливі збурення на товарному ринку — скорочення сукупного попиту та/або сукупної пропозиції. Проте слід враховувати, що несприятливі збурення на товарному ринку можуть спричинити циклічне безробіття лише через негнучкість заробітної плати в короткостроковому періоді, а тому вона є другою причиною циклічного безробіття. До основних причин негнучкості заробітної плати можна віднести: закони про мінімальну заробітну плату, вплив профспілок на заробітну плату, ефективну заробітну плату.

Прокоментуйте сутність та інформаційну роль таких показників, що характеризують стан ринку праці: рівень зайнятості, рівень безробіття, коефіцієнт участі в робочій силі.

Яке безробіття вважається природним і чим воно відрізняється від фактичного безробіття?

Порівняйте неокласичну та кейнсіанську функції попиту на працю.

Чим відрізняється кейнсіанська функція пропозиції праці від неокласичної?

Зробіть порівняльний аналіз неокласичного та кейнсіанського механізмів урівноваження ринку праці.

Від яких чинників залежить природний рівень безробіття?

Які чинники викликають циклічне безробіття?

Як Ви розумієте втрати суспільства від безробіття згідно з законом Оукена?

Ринок праці в певній країні характеризується такими показниками: чисельність дорослого населення — 20 млн осіб; коефіцієнт участі в робочій силі — 70 %, рівень зайнятості — 65 %, при­родне безробіття — 6 %. Обчисліть циклічний рівень безробіття.

Номінальний ВВП в країні становить 240 млрд грн, а індекс цін — 120 %. При цьому фактичне безробіття дорівнює 8 %, фрик­ційне — 2, структурне — 4 %. Розрахуйте втрати реального ВВП згідно із законом Оукена.