16.2. Торговельна політика, чистий експорт і ВВП

К оглавлению 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76

Торговельна політика

Під торговельною політикою розуміють діяльність держави щодо визначення цілей та інструментів їх досягнення в сфері зовнішньої торгівлі країни. Слід розрізняти два види торговельної політики: протекціонізм і вільну торгівлю.

Протекціонізм — це політика держави, спрямована на захист національних підприємств від іноземної конкуренції. Вона реалізується через фінансову підтримку національного виробництва, стимулювання експорту та обмеження імпорту. Вадою протекціоністської політики є те, що, захищаючи національну економіку від зовнішньої конкуренції, вона сприяє виникненню в ній застійних явищ, зниженню конкурентоспроможності національних товарів на міжнародних ринках, посиленню монополістичних тенденцій на внутрішньому ринку.

Політика протекціонізму веде до економічної автаркії, тобто до функціонування економіки на засадах самозабезпеченості. Така політика позбавляє країну можливості використовувати переваги міжнародного розподілу праці, вигоди від передових науково-технічних досягнень інших країн. Практика показує, що протекціонізм може бути доцільним лише відносно окремих секторів економіки і на тимчасових умовах.

Вільна торгівля (торговий лібералізм) — це торгівля без обмежень, тобто без державного втручання. Відповідно до політики вільної торгівлі не держава, а ринок регулює експорт та імпорт товарів і послуг. Вільна торгівля стимулює конкуренцію та обмежує монополізм. Конкуренція з боку іноземних підприємств примушує вітчизняні підприємства впроваджувати передові технології, підвищувати якість продукції і зменшувати витрати на виробництво одиниці продукції, що сприяє економічному зростанню.

У реальній практиці торговельна політика кожної країни є змішаною — вона поєднує в собі елементи як протекціонізму, так і вільної торгівлі. Елементи протекціонізму переважають у періоди економічного спаду, послаблення експортного потенціалу країни, елементи вільної торгівлі — у періоди економічного піднесення, збільшення експортних можливостей країни.

В умовах змішаної торговельної політики значний вплив на обсяг і структуру міжнародної торгівлі країни справляє держава. В своїй діяльності вона спирається на певну систему інструментів, які можна поділити на митні та немитні.

Митні інструменти. Мито — це податок, яким обкладається кожна одиниця товару, що перетинає митний кордон країни. Товари, як ввозяться в країну, так і вивозяться за її межі. Тому розрізняють мито імпортне (ввізне) та експортне (вивізне). Найширше застосовується імпортне мито. У разі його запровадження ціна імпортованого товару на внутрішньому ринку зростає порівняно з його митною вартістю, що підвищує цінову конкурентоспроможність національних товарів.

За способом оподаткування розрізняють три основних види імпортного мита: адвалерне, специфічне, комбіноване. Адвалерне мито встановлюється у вигляді процента від митної вартості товару. За таких умов внутрішня ціна імпортного товару визначається за формулою

(16.1)

де Pd, Pi — відповідно внутрішня та митна ціна імпортованого товару; — ставка адвалерного мита.

Специфічне мито встановлюється у вигляді фіксованої суми з одиниці виміру товару. Наприклад, 2 євро за 1 т чи 1 м. Комбіноване мито являє собою поєднання адвалерного та специфічного мита. Наприклад, 20 % від митної вартості, але не менше ніж 2 євро за 1 т.

За функціональним призначенням розрізняють фіскальне, захисне, компенсаційне та антидемпінгове мито. Фіскальне мито встановлюється на товари, які не виготовляються всередині країни (наприклад, цитрусові, банани тощо). Фіскальне мито є невисоким і застосовується з метою забезпечення податкових надходжень до державного бюджету. Захисне мито запроваджується з метою захисту вітчизняних товаровиробників від іноземної конкуренції. За рахунок цього мита держава підвищує внутрішні ціни на імпортні товари, що ставить іноземних виробників в невигідне конкурентне становище. Компенсаційне мито встановлюється на такі імпортні товари, у виробництві яких торговельний партнер застосовує експортні субсидії. Антидемпінгове мито запроваджується з метою захисту від демпінгу. Це стає можливим за умови, якщо спеціальним розслідуванням доведено факт існування демпінгу, тобто такої ситуації, коли країна-експортер продає свій товар на зовнішньому ринку дешевше, ніж на внутрішньому.

Немитні інструменти. Їх призначення — цільове обмеження торгівлі. Серед немитних інструментів можна виділи-
ти такі: квотування та ліцензування, експортні субсидії. Найпоширенішим інструментом немитного обмеження торгівлі є квота, за допомогою якої держава обмежує обсяг товарів, що ввозяться в країну або вивозяться з країни. В межах установлених квот імпорт або експорт здійснюється за ліцензіями, які видаються відповідними державними установами. Але ліцензії можуть застосовуватися і без квот, а як самостійний інструмент, який без обмежень надає право здійснювати зовнішню торгівлю.

Для підвищення цінової конкурентоспроможності національних товарів держава може стимулювати експорт за рахунок надання вітчизняним підприємствам експортних субсидій. Внаслідок таких субсидій вітчизняні експортери мають змогу зменшити собівартість продукції і знизити її ціну на зовнішньому ринку. Субсидії експортерам можуть бути прямими — у вигляді дотацій підприємствам, які виготовляють продукцію на експорт, або непрямими — у формі пільгового оподаткування, кредитування та страхування вітчизняних експортерів.

Функція чистого експорту

Чистий експорт відображує чистий попит іноземців на продукцію національного виробництва або їхні чисті витрати на закупівлю вітчизняних товарів і послуг. Отже, чистий експорт є особливим компонентом сукупних витрат, оскільки залежить не лише від виробничих можливостей національної економіки та її попиту на імпорт, а й від виробничих можливостей іноземців та їх попиту на вітчизняну продукцію. Тому виникає питання, які чинники впливають на чистий експорт, або якою є функція чистого експорту?

Чистий експорт залежить від багатьох чинників, проте основними можна вважати такі: реальний валютний курс; ВВП іноземних країн — покупців вітчизняної продукції, національний ВВП, торговельна політика. За базову екзогенну змінну функції чистого експорту можуть прийматися різні чинники. В нашій функції чистого експорту базовою екзогенною змінною є реальний валютний курс.

Припустимо, що реальний курс гривні зменшився. Зменшення може відбутися за рахунок номінального знецінення гривні чи випереджального зниження внутрішніх цін порівняно з іноземними. У цьому випадку вітчизняні товари і послуги стають дешевшими відносно іноземних товарів і послуг. Тому, з одного боку, вітчизняні покупці з певною еластичністю переключають свій попит з імпортної на вітчизняну продукцію, що відповідно скоротить імпорт; з іншого — іноземні покупці з певною еластичністю збільшать свій попит на українські товари і послуги, що викличе відповідне зростання вітчизняного експорту. У підсумку зменшення імпорту і збільшення експорту спричинює зростання чистого експорту. Це означає, що між чистим експортом і реальним валютним курсом існує обернена залежність.

Будь-який попит, у тому числі і попит на експортні та імпортні товари і послуги, залежить від доходу покупців. Так, попит на продукцію українського експорту залежить від доходу іноземних покупців, який визначається іноземним ВВП країн, що є торговельними партнерами України. Чим більший дохід у торговельних партнерів України, тим більші їхні платоспроможність і попит на український експорт. Попит на український імпорт залежить від внутрішнього доходу України, тобто від українського ВВП, оскільки його збільшення означає зростання спроможності національної економіки щодо закупівлі іноземних товарів.

Нагадаємо, що за базову екзогенну змінну функції чистого експорту нами прийнято реальний валютний курс. Це означає, що інші чинники, які впливають на чистий експорт, відносяться до зовнішніх екзогенних змінних, від яких залежить автономний компонент чистого експорту. Виходячи з цього, запишемо таку функцію чистого експорту:

(16.2)

де — автономний чистий експорт, тобто такий, що не залежить від реального курсу валюти; z — еластичність чистого експорту до змін рівня реального валютного курсу, яка показує, на скільки процентів обернено змінюється чистий експорт зі зміною рівня реального курсу валюти на один процент.

Щоб показати, як використовується функція чистого експорту в макроекономічному аналізі, звернемося до числового прикладу. Нехай у попередньому році реальний курс гривні становив 0,80, а у поточному він зменшився до 0,76. Отже, реальний курс гривні зменшився на 5 % (0,76 ´ 100 / 0,80 – 100).

Далі припустимо, що еластичність чистого експорту до реального курсу гривні (z) становить 0,6. Це означає, що в разі зміни реального курсу гривні на 1 % чистий експорт обернено змінюється на 0,6 %. Отже, чистий експорт збільшиться на 3 % (5 ´ 0,6).

Для графічної ілюстрації рівняння (16.2) звернемося до рис. 16.1. Крива чистого експорту має від’ємний нахил, оскільки між реальним валютним курсом і чистим експортом існує обернена залежність. При цьому нахил кривої чистого експорту визначається чутливістю чистого експорту до змін рівня реального валютного курсу, тобто величиною z.

Згідно з рис. 16.1 початкова величина чистого експорту визначається кривою NX1. Тепер врахуємо інші змінні, які впливають на автономний компонент чистого експорту. Припустимо, що за даного рівня реального курсу валюти збільшився ВВП у країнах, які є покупцями наших українських товарів і послуг. Це збільшить національний експорт і зумовить приріст чистого експорту. На рис.16.1 такий наслідок відобразиться зміщенням кривої чистого експорту з положення NX1 у положення NX2. Аналогічний наслідок матиме місце в разі зменшення національного ВВП, яке викликає зростання чистого експорту за рахунок скорочення імпорту. Припустимо тепер, що національний ВВП збільшився та/або зменшився ВВП у країнах — покупців української продукції. За цих умов в Україні збільшиться імпорт і зменшиться експорт, що зумовить скорочення чистого експорту. Такий наслідок позначиться на графіку зміщенням кривої чистого експорту вліво, тобто в положення NX3.

Торговельна політика також може викликати збільшення або зменшення чистого експорту. Наприклад, український уряд прийняв рішення підняти мито на певне коло іноземних товарів. За фіксованого валютного курсу це підвищить ціни на такі товари і зменшить їх імпорт, що збільшить чистий експорт. На графіку крива чистого експорту переміститься вправо від кривої NX1, тобто в положення NX2.

Вплив чистого експорту на ВВП

Збільшення чистого експорту викликає зростання сукупних витрат на закупівлю вітчизняної продукції, збільшення обсягів виробництва і зменшення безробіття. Зменшення чистого експорту спричинює протилежні наслідки. Саме тому кожна країна зацікавлена у проведенні політики експортної експансії, тобто політики, спрямованої на збільшення експорту і зменшення імпорту. Але слід враховувати, що збільшення чистого експорту в певній країні може відбуватися лише за рахунок його зменшення в інших країнах, які є торговельними партнерами даної країни. Це проявляється через погіршання стану їхнього платіжного балансу, скорочення сукупних витрат і обсягів їхнього ВВП, збільшення безробіття. Отже, наслідками політики експортної експансії є експорт безробіття в інші країни або імпорт робочих місць у країну за рахунок решти світу.

Чистий експорт, як і інші елементи сукупних витрат, впливає на обсяг національного виробництва мультиплікативно. Це означає, що коли величина чистого експорту змінюється на одиницю, ВВП змінюється більше, ніж на одиницю. Розглянемо графік наведений на рис. 16.2.

Як ми бачимо, збільшення автономних витрат в економіці за рахунок зростання чистого експорту викликає зростання ВВП від до . При цьому відрізок, який відображує приріст ВВП, більший за відрізок, який ілюструє приріст чистого експорту, тобто . Звідси , а . Але мультиплікативний зв’язок між приростом чистого експорту і приростом ВВП не відображує всіх наслідків впливу зовнішньої торгівлі на обсяг національного виробництва. Слід також враховувати, що зовнішня торгівля змінює кількісну визначеність мультиплікатора витрат.

Відомо, що гранична схильність до внутрішнього споживання з доходу у відкритій економіці дорівнює (с – іm)(1 – t). Виходячи з цього наведемо систему рівнянь, які описують сукупний попит у відкритій економіці:

Зведемо всю систему наведених рівнянь у розгорнуте рівняння рівноважного ВВП:

(16.3)

Розв’язавши рівняння (16.3) відносно Y, отримаємо:

(16.4)

У рівнянні (16.4) коефіцієнт є мультиплікатором витрат у відкритій економіці

(16.5)

Припустимо, що c = 0,75; t = 0,2; im = 0,15. Визначимо мультиплікатор витрат у відкритій економіці:

За аналогічних умов у закритій економіці мультиплікатор витрат буде більшим:

Отже, зовнішня торгівля суттєво зменшує мультиплікатор витрат. З цієї причини однаковий приріст автономних витрат в умовах відкритої економіки забезпечує менший приріст ВВП порівняно з умовами закритої економіки. Для ілюстрації цього висновку припустимо, що DG = 50 грн. Без урахування зовнішньої торгівлі приріст ВВП дорівнюватиме 125 грн (50 ´ 2,5), а з урахуванням зовнішньої торгівлі приріст ВВП зменшиться до 95 грн (50 ´ 1,9).