Термінолошійчний словник

Абсолютна гнучкість цін і заробітної плати (absolute price-wage flexibility) — ціни і заробітна плата, які швидко змінюються для врівноваження економіки на умовах повної зайнятості.

Абсолютна перевага (absolute advantage) — здатність окремої країни виробляти певний вид продукції з меншими середніми витратами порівняно з іншою країною.

Абсолютні потреби (absoluted wants) — потреби людей у товарах і послугах, які не пов’язуються з їхніми купівельними можливостями.

Автаркія (autarky) — ситуація, коли країна за допомогою певних обмежень ізолює себе від економічних відносин із рештою світу.

Автоматичні стабілізатори (automatic stabilizers) — податки і трансферти, які зменшують амплітуду економічних коливань в автоматичному режимі, тобто без здійснення державою спеціальних заходів.

Автономні витрати (autonomous expenditure) — витрати, величина яких не залежить від екзогенної змінної відповідної моделі.

Адаптивні очікування (adaptive expectations) — очікування щодо поведінки економічних змінних, які формуються на базі інформації про їхню поведінку у найближчому минулому.

Адвалерне мито (ad valorem duty) — мито, що встановлюється у вигляді процента від митної вартості.

Актив (asset) — все те, що має вартість і утворює частину багатства (або майна) його власника.

Акція (stock) — частка у власності корпоративного підприємства.

Альтернативна вартість (opportunity cost) — величина процентного доходу, який неможливо отримати від даного активу, оскільки кошти вкладені в альтернативний актив.

Амортизація (depreciation) — грошова форма відшкодування зношеної частки основного капіталу.

Антидемпінгове мито (antidumping’s tariff) — мито, що запроваджується з метою захисту від демпінгу, тобто такої ситуації, коли країна-експортер продає свій товар країні-імпортеру за цінами, нижчими за ціни свого внутрішнього ринку.

Аутсайдери (outsiders) — працівники, які є тимчасово безробітними і тому не можуть впливати на переговори про оплату праці.

Багатосторонній валютний курс (multilateral exchange rate) — індекс національної валюти, обчислений як середньозважена величина на базі індексів двосторонніх курсів валют основних торговельних партнерів даної країни.

Багатство, майно (wealth) — сукупність активів або одиниць власності, яка має вартість.

Базовий період (base period) — період, який приймається за основу для обчислення індексів номінальних або реальних показників.

Баланс товарів і послуг (balance on goods ant services) — частина рахунка поточних операцій платіжного балансу, яка відображує співвідношення між експортом та імпортом товарів і послуг.

Банківські депозити (bank deposits) — сума грошей, запозичених банківськими установами на певних умовах їх повернення і нарахування процентів.

Банківські резерви (bank reserve) — частина грошей банківської системи, яка не використовується для здійснення активних операцій, складається з обов’язкових і надлишкових резервів.

Безробітні (unemployed) — особи, які відносяться до складу робочої сили, але тимчасово непрацевлаштовані.

Безробіття (unemployment) — ситуація на ринку праці, за якої певна частка робочої сили є тимчасово незайнятою.

Бретон-Вудська система (Bretton Woods system) — міжнародна валютна система, використовувана у 1945—1971 рр.; згідно з якою курси національних валют були фіксованими по відношенню до американського долара, який вільно конвертувався у золото.

Бюджет за повної зайнятості (full-employment bugget) — умовний бюджет, в якому надходження і видатки визначаються на базі припущення, що економіка функціонує за параметрами повної зайнятості.

Бюджетний дефіцит (budget deficit) — такий стан державного бюджету, коли доходи уряду не покривають його видатки.

Бюджетний профіцит (bugget surplus) — такий стан державного бюджету, коли доходи уряду перевищують його видатки.

Валова додана вартість (gross value added) — різниця між вартістю виробленої продукції і вартістю проміжної продукції, закупленої у постачальників.

Валовий внутрішній продукт (gross domestic product) — ринкова вартість кінцевої продукції, виробленої резидентами країни за відповідний період.

Валовий національний дохід (gross national income) — дохід країни, який складається з доходу, отриманого в результаті розподілу ВВП, і чистих первинних доходів, отриманих резидентами країни від зовнішньоекономічної діяльності.

Валовий національний наявний дохід (gross national disposable income) — дохід країни, який охоплює валовий національний дохід і чисті поточні трансферти, отримані резидентами країни від нерезидентів.

Валовий прибуток (gross profit) — прибуток, що характеризує перевищення доходів від економічної діяльності над усіма витратами, пов’язаними з виробництвом продукції.

Валові інвестиції (gross investment) — сукупний обсяг інвестицій в економіку, який спрямовується на заміщення капіталу, що вибуває, та приріст основного капіталу.

Валюта (currency) — національні та міжнародні грошові одиниці, використовувані в процесі міжнародних розрахунків.

Випуск (output) — сукупна ринкова вартість товарів і послуг, вироблених резидентами країни за відповідний період.

Виробнича функція (production function) — функція, що показує залежність обсягів виробництва продукції від факторів виробництва.

Відкрита економіка (open economy) — економіка країни, яка має економічні відносини з рештою світу.

Відплив капіталу (capital outflow) — сума витрат резидентів країни на купівлю фізичного та фінансового капіталу в резидентів інших країн.

Вільна торгівля (free trade) — торгівля між країнами, що здійснюється без державного втручання, а згідно з міжнародним поділом праці та законами ринку.

Внутрішній державний борг (internally held public debt) — заборгованість уряду домогосподарствам і підприємствам даної країни, які володіють державними борговими зобов’язаннями.

Внутрішній лаг (inside lag) — проміжок часу від моменту виникнення збурення в економіці до моменту прийняття відповідних стабілізаційних рішень держави.

Галопуюча інфляція (galloping inflation) — інфляція, темпи якої вимірюються десятками або сотнями процентів за рік.

Гіперінфляція (hyperinflation) — інфляція, що характеризується темпами, які перевищують 50 % на місяць.

Гіпотеза життєвого циклу (life-cucle hypothesis) — гіпотеза, за якою припускається, що люди через механізм заощаджень і позик переміщують свої доходи між окремими періодами життя з метою забезпечення рівномірного рівня споживання.

Гіпотеза постійного доходу (permanent-income hypothesis) — гіпотеза, за якою припускається, що споживання залежить від постійного доходу, який люди очікують отримувати в середньому протягом усього свого життя від трудової діяльності і нагромаджених активів.

Готівка (currency) — сума випущених в обіг паперових і металевих грошей.

Гранична виручка від використання капіталу (marginal revenue of capital) — збільшення виручки від реалізації продукції, викликана використанням додаткової грошової одиниці капіталу.

Гранична виручка від використання робочої сили (marginal revenue of labor) — збільшення виручки від реалізації продукції, викликана зростанням оплати праці на одиницю.

Гранична ефективність капіталу (marginal efficiency of capital) — ставка процента, яка врівноважує дисконтовану вартість очікуваних прибутків від капітального майна з відновною вартістю цього майна.

Гранична ставка податку (marginal rate of tax) — величина, яка показує, на скільки одиниць змінюються податки за зміни доходу на одну одиницю.

Гранична схильність до заощаджень (marginal propensite to save) — величина, яка показує, на скільки одиниць змінюються заощадження за зміни доходу на одну одиницю.

Гранична схильність до споживання (marginal propensity to consume) — величина, яка показує, на скільки одиниць змінюються витрати на споживання за зміни доходу на одну одиницю.

Граничний продукт капіталу (marginal product of capital) — збільшення обсягу продукту, що припадає на додаткову одиницю капіталу за незмінної кількості інших факторів виробництва.

Граничний продукт праці (marginal product of labor) — збільшення обсягу продукту, що припадає на додаткову одиницю робочої сили, за незмінної кількості інших факторів виробництва.

Граничні витрати на капітал (marginal cost of capital) — збільшення витрат на виробництво продукції, яка викликається застосуванням додаткової грошової одиниці капіталу.

Граничні витрати на робочу силу (marginal cost of lalor) — зміна витрат на оплату праці, яка викликається зміною робочої сили на одиницю.

Граничні інвестиції (marginal investments) — інвестиції, які необхідні для підтримання стійкої капіталоозброєності.

Грошова база (monetary base) — первинна емісія грошей, що складається з готівки поза банками та банківських резервів і слугує базою для мультиплікативного збільшення грошової маси.

Грошова маса, або пропозиція грошей (money supply) — сукупність грошових активів, які використовуються в національній економіці в кожний даний період часу.

Грошовий мультиплікатор (monetary multiplier) — величина, яка показує, на скільки одиниць змінюється пропозиція грошей за зміни грошової бази на одну одиницю.

Грошові агрегати (monetary aggregates) — окремі сукупності грошових активів, які різняться між собою рівнем ліквідності.

Девальвація (devaluation) — офіційне зниження встановленого курсу валюти.

Дезінфляція (desinflation) — зниження темпів зростання цін.

Депресія (depression) — дуже глибокий і затяжний спад в економіці.

Державне споживання (public consumption) — частина державних закупівель, що спрямовується на утримання державних інституцій, призначених задовольняти суспільні потреби в споживчих товарах і послугах.

Державний борг (public debt) — загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань уряду, включаючи й ті боргові зобов’язання, що виникають у результаті виданих гарантій за кредитами, та інших зобов’язань, які взяв на себе уряд.

Державний гарантований борг (public warranted debt) — боргові зобов’язання уряду, що виникають у результаті виданих ним гарантій за кредити.

Державний прямий борг (public direct debt) — та частина державного боргу, яка стосується безпосередньо уряду і не включає боргові зобов’язання, що виникають у результаті виданих урядом гарантій за кредити.

Державні закупівлі (government purchases) — товари і послуги кінце­вого використання, які закуповує уряд з метою задоволення загальнодержавних потреб.

Державні заощадження (public saving) — різниця між наявним доходом уряду (чистими податками) і державним споживанням.

Державні інвестиції (public investments) — частина державних закупівель, яка спрямовується на закупівлю інвестиційних товарів і послуг.

Дефлятор ВВП (GDP deflator) — індекс цін, який показує темп зростання цін за певний період на всі товари і послуги, які охоплює ВВП; відношення номінального та реального ВВП.

Дефляція (deflation) — зниження загального рівня цін.

Дивіденди (dividends) — платежі, виплачувані акціонерам із прибут­ку корпоративного підприємства згідно з їхньою часткою в акціонерному капіталі.

Динамічні операції на відкритому ринку (dynamic open market operations) — операції на відкритому ринку, здійснювані з метою цілеспрямованої зміни рівня банківських резервів і грошової маси.

Дисконтування (discounting) — процес приведення майбутніх витрат і доходів до їх теперішньої вартості за допомогою ставки дисконту.

Дискреційна фіскальна політика (discretionary fiscal policy) — політика, в межах якої зміни державних видатків і податків здійснюються на підставі спеціальних рішень уряду і парламенту.

Довгостроковий період (long term) у макроекономіці — проміжок часу, протягом якого ринкові регулятори (ціни і заробітна плата) спроможні адекватно відреагувати на збурення сукупного попиту та/або сукупної пропозиції і завдяки цьому відновити в економіці повну зайнятість.

Домогосподарство (household) — інституційна одиниця, основною функцією якої є пропозиція робочої сили та використання своїх доходів для купівлі споживчих товарів і послуг.

Екзогенна змінна (exogenous variable) — змінна, значення якої не залежить від розв’язання даної моделі, а визначається наперед.

Економічне зростання (economic growth) — збільшення реального обсягу кінцевої продукції (ВВП) або реального ВВП на душу населення за певний період за рахунок збільшення виробничих потужностей економіки.

Економічний цикл (business cycle) — період, протягом якого економіка проходить від одного спаду або піднесення до наступного зі збереженням загальної тенденції до зростання.

Економічні ресурси (economic resources) — земля, праця, капітал і підприємницькі здібності, що використовуються у виробництві товарів і послуг.

Експорт (exports) — товари і послуги, вироблені в країні й продані за її межі.

Експортна субсидія (export subsidy) — фінансова допомога держави, яка надається підприємствам, які виготовляють продукцію на експорт, з метою зменшення її собівартості та ціни.

Ендогенна змінна (endogenous variable) — змінна, значення якої отримується в процесі розв’язання даної моделі.

Ефект багатства (wealth effect) — зміни в обсязі сукупного попиту, які виникають внаслідок зміни реальної вартості фінансових активів, викликаної зміною цін.

Ефект витіснення (crowding-out effect) — скорочення інвестицій в економіці, що виникає внаслідок зростання процентних ставок, викликаного фіскальною експансією, яка здійснюється за рахунок внутрішнього запозичення.

Ефект доходу (income effect) — зміна в обсязі ринкового попиту на даний продукт, викликана зміною ціни на цей продукт і купівельної спроможності покупців.

Ефект заміщення (substitution effect) — зміна в обсязі ринко-
вого попиту на даний продукт, викликана зміною ціни на аналогічний продукт, що робить його відносно дорожчим або відносно дешевшим.

Ефект мультиплікатора (multiplier effect) — 1) величина, на яку приріст доходу перевищує приріст автономних витрат; 2) величина, на яку приріст грошової пропозиції перевищує приріст грошової бази.

Ефект процентної ставки (interest rate effect) — зміни в обсязі сукупного попиту, які виникають внаслідок зміни процентних ставок, викликаної зміною цін і кількості грошей в економіці.

Ефект Фішера (Fisher effect) — зростання номінальної процентної ставки проти реальної на величину, яка дорівнює очікуваному темпу інфляції.

Ефект чистого експорту (net export effect) — зміни в обсязі сукупного попиту, які виникають внаслідок того, що ціни на вітчизняні товари і послуги змінюються відносно цін на аналогічні іноземні товари і послуги.

Ефективність праці (efficiency of labor) — змінна в моделі економічного зростання Солоу, за допомогою якої враховується вплив технічного прогресу на капіталоозброєність.

Загальна рівновага (general equilibrium) — одночасна рівновага на всіх ринках національної економіки.

Закон єдиної ціни (law of one price) — принцип, згідно з яким ціна однакового товару, що виробляється різними країнами, є однаковою на ринках усіх країн, якщо її обчислити у спільній валюті.

Закон Оукена (Okun’s law) — виведена Артуром Оукеном емпірич­на залежність, згідно з якою кожний процент циклічного безробіття викликає певний процент відставання фактичного ВВП від потенційного ВВП, або розрив ВВП.

Закрита економіка (closed economy) — економіка країни, яка не бере участі у міжнародній торгівлі.

Залишок Солоу (Solow residual) — внесок сукупної продуктивності факторів виробництва у приріст продукту, який визначається за залишковим принципом, тобто відніманням від загального процента приросту продукту тієї частки, що припадає на працю і капітал.

Заощадження (saving) — частина наявного доходу, що залишається після здійснення витрат на споживання.

Заплановані інвестиції (planned investment) — кошти, які підприємства планують спрямувати на інвестування в національну економіку.

Заплановані сукупні витрати (planned aggregate expenditures) — сукупні витрати на купівлю вітчизняних товарів і послуг, які планують здійснити всі резиденти і нерезиденти.

Захисне мито (protictive tariff) — мито, застосовуване з метою захисту вітчизняних товаровиробників від іноземної конкуренції.

Захисні операції на відкритому ринку (defensive open market operations) — операції на відкритому ринку, покликані нейтралізувати інші чинники, які здатні викликати небажані зміни на грошовому ринку.

Збалансований бюджет (balanced budget) — бюджет, в якому надходження дорівнюють видаткам.

Збурення, шок (shock) — різка зміна сукупного попиту та/або сукупної пропозиції під впливом екзогенних подій.

Змішана економіка (mixed closed economy) — економічна система, в якій поряд із ринком певну координаційну роль щодо розміщення ресурсів і виробництва продуктів виконує держава.

Зовнішній борг (external debt) — заборгованість держави іноземним громадянам, підприємствам та інституціям.

Зовнішній лаг (outside lag) — проміжок часу від моменту ухвалення певного стабілізаційного заходу до моменту появи його результатів.

Золоте правило (golden rule) — такий рівень заощаджень в моделі Солоу, який забезпечує стійкий стан в економіці на умовах максимізації споживання на одного працівника.

Імпорт (imports) — сукупність товарів і послуг, які країна купує в інших країн.

Інвестиції (investment) — потік витрат, що здійснюються з метою нагромадження основного капіталу, будівництва житла та приросту запасів.

Інвестиції в основний капітал (business fixed investment) — потік витрат, спрямованих на купівлю устаткування, машин, на виробничі будівлі та інші засоби виробництва.

Інвестиції у житлове будівництво (residential investment) — потік витрат, спрямованих на будівництво нового житла та реконструкцію наявного житла.

Інвестиції у запаси (inventory investment) — потік витрат, пов’я­заних із виробництвом продукції, яка не реалізується, а зберігається на складах підприємств.

Інвестиційний податковий кредит (investment tax credit) — величина, на яку зменшується податок на прибуток тих підприємств, які вкладають кошти в інвестиції.

Індекс споживчих цін (consumer price index) — індекс, який відображує темп зростання ціни фіксованого кошика споживчих товарів і послуг (індекс цін Ласпейреса).

Індекс цін (price index) — співвідношення між ціною певного кошика товарів і послуг у даному періоді та ціною ідентичного або подібного кошика у попередньому періоді.

Індекс цін Пааше (Paascha price index) — індекс, який відбиває темп зростання ціни змінного кошика товарів і послуг.

Ін’єкції (injection) — додаткові витрати, що збільшують потік «доходи — витрати».

Інсайдери (insiders) — зайняті працівники, які можуть впливати на перебіг переговорів про заробітну плату.

Інфляційний податок (inflation tax) — дохід, який отримує держава від грошової емісії, що викликає інфляцію.

Інфляційний розрив (inflationary gap) — величина, на яку заплановані автономні витрати перевищують потенційно необхідні автономні витрати.

Інфляційні очікування (inflationary expectations) — очікування економічних суб’єктів щодо рівня інфляції у майбутньому періоді.

Інфляція (inflation) — зростання загального рівня цін.

Інфляція витрат (cost-push inflation) — зростання цін, яке виникає внаслідок збільшення витрат на одиницю продукції, що супроводжується зменшенням сукупної пропозиції.

Інфляція попиту (demant-pull inflation) — зростання цін, спричинюване надмірним сукупним попитом.

Капітал (capital) — економічні ресурси, використовувані для виробництва товарів і послуг.

Квота (quota) — кількість певного товару, яку рішенням державних інституцій дозволяється ввозити в дану країну (імпортна квота) або вивозити за межі даної країни (експортна квота).

Кейнсіанська модель сукупної пропозиції (Keynesian model aggregate supply) — модель короткострокової сукупної пропозиції, згідно з якою між сукупною пропозицією і ціною існує пряма залежність, оскільки в короткостроковому періоді заробітна плата є негнучкою.

Кейнсіанська функція споживання (Keynesiаn consumption function) — функція, що описує залежність споживання домогосподарств від поточного наявного доходу.

Кейнсіанський хрест (Keynesian cross) — модель, яка ґрунтується на кейнсіанській теорії і показує залежність обсягу виробництва (ВВП) від сукупних витрат.

Кількісна теорія грошей (quantity theory of money) — теорія, за якою номінальний дохід визначається виключно змінами в кількості грошей в обігу.

Кількість ефективних одиниць праці (efficiency units of labor) — показник кількості робочої сили, який обчислюється на базі фактичної кількості працівників, помноженої на ефективність праці.

Кінцеві цілі монетарної політики (final targets of monetary policy) — макроекономічні змінні, які характеризують рівень економічного розвитку країни і на досягнення яких монетарна політика має спрямовувати свої заходи.

Класична модель сукупної пропозиції (classical model aggregate supply) — модель довгострокової сукупної пропозиції, згідно з якою сукупна пропозиція не залежить від ціни, оскільки в довгостроковому періоді заробітна плата і ціни є абсолютно гнучкими.

Коефіцієнт участі в робочій силі (labor-force participation rate) — процент робочої сили у складі дорослого населення.

Командно-адміністративна економіка (command-administrative economy) — економічна система, в якій головним координатором економічної діяльності є не ринок, а державний план.

Короткостроковий період (short term) у макроекономіці — проміжок часу, протягом якого ринкові регулятори не спроможні адекватно відреагувати на збурення сукупного попиту та/або сукупної пропозиції і відновити в економіці повну зайнятість.

Крива довгострокової сукупної пропозиції (aggregate supply long curve) — крива, що відображує незалежність сукупної пропозиції від ціни і має вигляд вертикальної лінії, яка бере свій початок у точці потенційного ВВП.

Крива IS (IS curve) — крива, що відображує обернену залежність між процентною ставкою і доходом, яка виникає на товарному ринку і має від’ємний нахил.

Крива короткострокової сукупної пропозиції (aggregate supply short curve) — в основному варіанті — крива, що відображує пряму залежність сукупної пропозиції від ціни і має додатний нахил; у крайньому випадку — крива, що відображує незалежність сукупної пропозиції від ціни і має вигляд горизонтальної лінії.

Крива Лафера (Laffer curve) — крива, що відображує обернену залежність між сумою податків і рівнем оподаткування й враховує припущення щодо існування оптимальної ставки податку, за якої максимізується сума податкових надходжень у бюджет.

Крива LM (LM curve) — крива, що відображує пряму залежність між процентною ставкою і доходом, яка виникає на ринку грошей, і має додатний нахил.

Крива Лоренца (Lorenz curve) — крива, що відображує фактичний розподіл доходу в економіці. Її порівняння з бісектрисою, яка відображує абсолютну рівність у розподілу доходу, показує ступінь нерівності розподілу доходу.

Крива сукупного попиту (aggregate demand curve) — крива, що відображує обернену залежність між сукупним попитом і ціною і має від’ємний нахил.

Крива Філіпса (Phillips curve) — у короткостроковому періоді — крива, що відображує обернену залежність між інфляцією і безробіттям і має від’ємний нахил; у довгостроковому періоді — крива, що показує відсутність залежності між інфляцією і безробіттям і має вигляд вертикальної лінії, яка бере свій початок в точці потенційного ВВП.

Критика Лукаса (Lucas critique) — твердження Лукаса про те, що стабілізаційна політика не враховує очікування суб’єктів приватної економіки.

Ліквідність (liquidity) — відносна легкість і швидкість, з якою актив може конвертуватися в готівку.

Ліцензія (licensure) — дозвіл, який видається державними інституціями на здійснення певних видів економічної діяльності, включаючи зовнішньоторговельні операції.

Майбутня вартість (future value) — вартість доходів і витрат у май­бутньому періоді, яка визначається за допомогою нарахування склад­ного процента на їхню теперішню вартість протягом усіх років май­бутнього періоду, в межах якого здійснюватимуться витрати і отриму­ватимуться доходи.

Майже гроші (near money) — активи в такій формі, в якій вони легко і швидко можуть бути конвертовані в платіжні засоби.

Мала відкрита економіка (small open economy) — національна економіка, незначні розміри якої унеможливлюють її вплив на умови функціонування світового ринку, і зокрема на світову процентну ставку.

Метод «витрати — випуск» (expenditures-output approach) — метод визначення рівноважного ВВП, який дорівнює запланованим сукупним витратам.

Метод «вилучення — ін’єкції» (leakages-injections approach) — метод визначення рівноважного ВВП, за якого вилучення дорівнюють ін’єкціям.

Мито (tariff) — податок на імпортовані або експортовані товари.

Міжчасовий вибір споживача (intertemporal choise consumer) — рішення домогосподарств щодо визначення величини споживання на основі переміщення доходу між різними періодами життя за допомогою заощаджень і позик.

Модель (model) — спрощене відображення дійсності за допомогою графіків і рівнянь, які описують залежності між змінними.

Модель акселератора (accelerator model) — модель, згідно з якою величина інвестицій знаходиться в прямій залежності від зміни доходу.

Модель гнучкого акселератора (flexible accelerator model) — модель, згідно з якою в кожному поточному періоді підприємства зменшують розрив між наявним і бажаним обсягами капіталу на певну частку.

Модель зростання Солоу (Solow growth model) — модель, яка показує вплив нагромадження капіталу, приросту населення і технічного прогресу на зростання обсягу продукту на душу населення.

Модель IS – LM (IS – LM model) — модель сукупного попиту закритої економіки, яка відображує вплив певних чинників на дохід за даного рівня цін на умовах взаємодії товарного і грошового ринків.

Модель Манделла — Флемінга (Mundell — Fleming model) — модель IS – LM для малої відкритої економіки.

Модель мультиплікатора-акселератора (multiplier-accelerator model) — модель, яка пояснює економічні коливання певним співвідношенням між мультиплікатором витрат і акселератором.

Монетаристська теорія (monetary theory) — теорія, згідно з якою основною причиною економічних коливань є зміни пропозиції грошей, через що для підтримання стабільності в економіці слід дотримуватися стабільних темпів зростання грошової маси.

Монетарна політика (monetary policy) — заходи центрального банку з управління пропозицією грошей, спрямовані на досягнення кінцевих цілей стабілізаційної політики держави.

Мультиплікатор витрат (expenditure multiplier) — величина, яка показує, на скільки одиниць прямо змінюється дохід у разі зміни автономних витрат на одну одиницю.

Мультиплікатор збалансованого бюджету (balanced budget multiplier) — величина, що відображує відношення між зміною державного бюджету та змінною валового внутрішнього продукту і дорівнює одиниці.

Мультиплікатор податків (tax multiplier) — величина, яка показує, на скільки одиниць обернено змінюється дохід за зміни податків на одну одиницю.

Надлишкові резерви (excess reserves) — сума, на яку загальні резерви банків перевищують обов’язкові резерви (резервні вимоги).

Національні заощадження (national saving) — 1) сума приватних і державних заощаджень; 2) частина доходу, яка не використовується на приватне та державне споживання.

Негнучкі ціни (sticky prices) — ціни, не здатні адекватно швидко реагувати на збурення сукупного попиту та/або сукупної пропозиції.

Негнучкість заробітної плати (wage rigidity) — нездатність заробітної плати адекватно швидко реагувати на порушення рівноваги на ринку праці.

Нейтральність грошей (neutrality of money) — нездатність грошей викликати в довгостроковому періоді реальні зміни в економіці.

Неокласична модель інвестицій (neoclassical model of investment) — модель, згідно з якою обсяг інвестицій залежить від розриву між бажаним і наявним капіталом та швидкості, з якою підприємства усувають цей розрив у кожному періоді.

Нерозподілений прибуток (undistributed profits) — частина прибутку підприємств, яка залишається після сплати податків на прибуток та виплати дивідендів акціонерам.

Номінальна процентна ставка (nominal interest rate) — фактична процентна ставка, яка не враховує інфляцію.

Номінальний валютний курс (nominal exchange rate) — курс валюти, який визначається через певну кількість іншої валюти.

Номінальний ВВП (nominal GDP) — ВВП, який визначається у фактичних (поточних) цінах, що існували на момент його реалізації.

Нормативи обов’язкових резервів (legaled reserves ratio) — частка депозитів, яку комерційні банки зобов’язані зберігати в центральному банку або як готівку у своїй касі.

Облігація (bond) — борговий інструмент (цінний папір), який зобов’язує позичальника оплачувати власнику цього інструменту фіксовану суму грошей через регулярні проміжки часу до дати його погашення.

Облікова (дисконтна) ставка (discount rate) — процентна ставка, за якою центральний банк країни надає позики комерційним банкам.

Операції на відкритому ринку (open-market operations) — купівля-продаж центральним банком державних цінних паперів.

Особистий дохід (personal income) — дохід домогосподарств, який складається із заробленого доходу та отриманих соціальних трансфертів.

Особистий наявний дохід (personal disposable income) — 1) частина доходу домогосподарств, яка залишається після сплати особистих податків; 2) у спрощеній економіці, в якій немає податків, — різниця між доходом і валовим прибутком підприємств.

Очікувана інфляція (expected inflation) — інфляція, яку економічні суб’єкти передбачали в майбутньому на основі доступної їм інформації.

Очікуваний прибуток (expected profit) — прибуток, який очікують отримати інвестори протягом усього строку служби інвестованого капітального майна.

Паритет купівельної спроможності (purchasing power parity) — теорія, згідно з якою номінальний валютний курс відображує різницю в рівні цін між країнами, завдяки чому ціни на однаковий товар, обчислені у спільній валюті, є однаковими в усіх країнах.

Передатний механізм монетарної політики (transmission mecha­nism of monetary policy) — сукупність причинно-наслідкових зв’язків, завдяки яким зміни пропозиції грошей впливають на кінцеві цілі монетарної політики.

Плаваючий валютний курс (floating exchange rate) — валютний курс, динаміка якого залежить переважно від попиту і пропозиції на валютному ринку.

Платіжний баланс (balance of payments) — макроекономічна модель, яка охоплює сукупність економічних операцій даної країни з іншими країнами і розробляється з метою здійснення контролю за ефективністю зовнішньоекономічної діяльності країни та обґрунтування економічної політики держави.

Повна зайнятість (full employment) — рівень зайнятості, який забезпечується в умовах рівноваги на ринку праці, коли фактичне безробіття дорівнює природному безробіттю.

Показник q-Тобіна (Tobin’s q) — показник, який відображує відношення між ринковою вартістю капіталу та його відновною вартістю.

Попит на гроші для угод або трансакційний попит на гроші (transactions demant for money) — кількість грошей, яку люди хочуть використовувати для здійснення платежів за товари та послуги.

Попит на гроші як активи (asset demant for money) — кількість грошей, яку люди хочуть використовувати для здійснення заощаджень.

Порівняльна перевага (comparative advantage) — здатність країни виробляти певний продукт із нижчою міновою вартістю порівняно з іншою країною.

Постійна віддача від масштабу (constant returns to scale) — властивість виробничої функції, згідно з якою пропорційне збільшення всіх факторів виробництва на певний процент збільшує обсяг виробництва на такий самий процент.

Постійний дохід (permanent income) — сталий компонент поточного доходу, який людина спроможна підтримувати протягом усього життя за рахунок трудового доходу і нагромаджених активів.

Потенційний ВВП (potential GDP) — реальний ВВП, який економіка здатна виробляти за умов повної зайнятості.

Прибуток (profit) — дохід підприємств, який дорівнює різниці між виручкою від реалізації їхнього продукції та витратами на її виробництво.

Приватний сектор (private sector) — сукупність домогосподарств і приватних підприємств у країні.

Приватні заощадження (private saving) — різниця між наявним доходом приватної економіки і споживанням домогосподарств.

Приписана вартість (imputed value) — вартісна оцінка товарів і послуг, які не є об’єктом купівлі-продажу на ринку і тому не мають ринкової ціни.

Приплив капіталу (capital inflow) — сума витрат нерезидентів на купівлю фізичних і фінансових активів у резидентів даної країни.

Природний рівень безробіття (natural rate of unemployment) — рівень безробіття, що відповідає повній зайнятості, за якої забезпечується рівновага на ринку праці.

Прогресивний податок (progressive tax) — податок, середня ставка якого зростає в міру збільшення оподатковуваного доходу і знижується з його зменшенням.

Проміжні цілі (intermediate targets) — макроекономічні змінні, які опосередковують вплив монетарної політики на кінцеві цілі.

Пропорційний податок (proportional tax) — податок, середня ставка якого не змінюється зі зміною рівня оподатковуваного доходу.

Процентна ставка (interest rate) — вартість запозичених грошей, яка виражена у процентах до їх суми за рік.

Рахунок капітальних операцій (capital account operations) — розділ платіжного балансу країни, в якому відображуються приплив і відплив капіталу.

Рахунок поточних операцій (current account operations) — розділ платіжного балансу країни, в якому відображуються експорт та імпорт товарів і послуг, чисті доходи від інвестицій та чисті поточні трансферти.

Реальна процентна ставка (real interest rate) — вартість запозичених грошей, скоригована на темп інфляції.

Реальний валютний курс (real exchange rate) — коефіцієнт, який показує відношення іноземних цін до внутрішніх цін, обчислених у суспільній валюті; 2) пропозиція, в якій іноземні товари обмінюються на вітчизняні товари.

Реальний ВВП (real GDP) — ВВП, обчислений у порівнянних (постійних) цінах, тобто номінальний ВВП, скоригований на індекс цін.

Реальні грошові запаси, або залишки (real money balances) — 1) кількість грошей, виражена через кількість товарів і послуг, які за них можна купити; 2) відношення номінальної кількості грошей до рівня цін.

Ревальвація (revaluation) — підвищення центральним банком курсу національної валюти за системи фіксованих курсів.

Резервні активи (reserve assets) — високоліквідні фінансові активи, що знаходяться під контролем центрального банку країни і можуть використовуватися для регулювання платіжного балансу та здійснення інтервенцій на валютному ринку.

Рецесійний розрив (recessionary gap) — величина, на яку заплановані автономні витрати менші за потенційно необхідні автономні витрати.

Рецесія, спад (recession) — період, у межах якого відбувається скорочення обсягів виробництва в країні.

Ринкова економіка (market economy) — економічна система, в якій рішення щодо розміщення ресурсів і виробництва продуктів приймаються на основі вільних цін, що формуються на ринку під впливом попиту і пропозиції.

Ринкова система (market system) — усі ринки продуктів і ринки ресурсів та зв’язки між ними.

Ринок грошей (money market) — сегмент фінансового ринку, на якому здійснюється купівля-продаж короткострокових боргових інструментів, строк погашення яких становить не більше, ніж один рік.

Ринок капіталів (capital market) — сегмент фінансового ринку, на якому купують і продають довгострокові боргові та майнові інструменти.

Рівень безробіття (unemployment rate) — частка безробітних у складі робочої сили.

Рівноважна ціна (equilibrium price) — ціна на конкурентному ринку, за якої забезпечується рівновага між попитом і пропозицією.

Рівноважний ВВП (equilibrium GDP) — ВВП, за якого загальний обсяг вироблених товарів і послуг дорівнює загальній кількості куплених товарів і послуг.

Рівняння Фішера (Fisher equation) — рівняння, в якому номінальна процентна ставка дорівнює сумі реальної процентної ставки та очікуваного темпу інфляції.

Робоча сила (labor force) — частина дорослого населення, яка має роботу або шукає її.

Світова процентна ставка (world interest rate) — процентна ставка, що складається на світових фінансових ринках.

Сеньйораж (seigniorage) — дохід, який отримує держава внаслідок ви­пуску в обіг додаткової кількості грошей, що супроводжується інфляцією.

Середня схильність до споживання (average propensity to con­sume) — відношення споживання до наявного доходу.

Спеціальні права запозичення (Special Drawing Rights) — 1) між­народна грошова одиниця, курс якої визначається на базі кошика валют провідних країн — членів Міжнародного валютного фонду і яка існує лише у вигляді записів на спеціальних рахунках співучасників МВФ; 2) активи країни, що зберігаються на спеціальних рахунках Міжнародного валютного фонду.

Споживання (consumption) — витрати на споживчі товари та послуги.

Споживання основного капіталу (consumption of fixed capital) — вартісна оцінка зношення основного капіталу внаслідок його використання в процесі виробництва товарів і послуг.

Стабілізаційна політика (stabilisation policy) — сукупність державних заходів, спрямованих на пом’якшення економічних коливань у короткостроковому періоді з метою підтримання в економіці повної зайнятості та оптимальної інфляції.

Стагфляція (stagflation) — скорочення обсягу національного виробництва, яке супроводжується зростанням цін, тобто поєднання стагнації та інфляції.

Структурний дефіцит (sectoral deficit) — дефіцит державного бюджету, який визначається на базі припущення, що економіка функціонує в умовах повної зайнятості.

Сукупна продуктивність факторів виробництва (total factor productivity) — показник, що відображує вплив технічного прогресу на зростання обсягу продукту на одного працюючого.

Сукупна пропозиція (aggregate supply) — сукупний обсяг товарів і послуг, який національні підприємства мають намір виробляти для продажу на ринку з метою отримання прибутку.

Сукупний попит (aggregate demand) — сукупний обсяг вітчизняних товарів і послуг, який резиденти і нерезиденти мають бажання купити з метою задоволення своїх платоспроможних потреб.

Теорії ендогенного зростання (endogenous growth theories) — моделі економічного зростання, що враховують чинники, від яких залежить продуктивність ресурсів, на відміну від моделей, які враховують продуктивність ресурсів екзогенно.

Теорія адаптивних очікувань (adaptive expectations theory) — теорія, згідно з якою люди формують свої очікування щодо поведінки економічних змінних у майбутньому періоді на підставі їхньої динаміки у найближчому минулому і коригують їх з урахуванням змін, що відбуваються у поточному періоді.

Теорія економіки пропозиції (supply-side economics) — теорія, за якою головною умовою зростання національного виробництва є збільшення сукупної пропозиції, а головними чинниками цього зростання є ті, що здатні викликати збільшення сукупної пропозиції.

Теорія переваги ліквідності (liquidity-preference theory) — кейнсіанська теорія попиту на гроші, за якою врівноваження попиту і пропозиції на реальні грошові запаси забезпечується за допомогою зміни процентної ставки.

Теорія раціональних очікувань (rational expectations theory) — теорія, за якою люди формують свої очікування щодо поведінки економічних змінних у майбутньому періоді на базі інформації про майбутні зміни в економічній кон’юнктурі та економічній політиці держави.

Теорія реального ділового циклу (real business cucle theory) — теорія, за якою економічні коливання спричинюються не номінальними чинниками, а технологічними шоками.

Тимчасовий дохід (transitory income) — дохід, який люди не очікують отримати в майбутньому.

Торговельний баланс (trade balance) — частина рахунка поточних операцій платіжного балансу, яка відображує співвідношення між експортом та імпортом товарів.

Трансфертні платежі (transfer payments) — державні виплати суб’єктам приватної економіки, в обмін на які уряд не отримує ні товарів, ні послуг.

Фактичний бюджет (real budget) — державний бюджет, що відображує співвідношення між фактичними надходженнями та видатками.

Фактичний дефіцит (real deficit) — дефіцит, який виникає внаслідок того, що фактичні надходження до бюджету менші за фактичні бюджетні видатки.

Фактори виробництва (factors of production) — економічні ресурси, використовувані для виробництва товарів і послуг.

Фіксований валютний курс (fixed exchange rate) — курс національної валюти, який уряд офіційно оголошує і бере зобов’язання підтримувати.

Фінансовий ринок (financial markets) — ринок, на якому кошти передаються від тих, хто має надлишок їх, до тих, кому їх бракує.

Фінансові посередники (financial intermediaries) — інститути, що позичають кошти в тих, хто їх заощаджує, і передає ці кошти, тим, хто їх використовує.

Фіскальна політика (fiscal policy) — політика держави щодо рівня податків і державних видатків.

Фіскальне мито (revenue tariff) — мито, застосовуване з метою забезпечення податкових надходжень у бюджет.

Фрикційне безробіття (frictional unemployment) — безробіття, пов’язане з добровільною зміною працівниками місця своєї роботи і тимчасовими звільненнями з роботи.

Функція попиту на гроші (money demant function) — залежність між попитом на реальні грошові запаси і чинниками, які на нього впливають.

Центральний банк (central bank) — банк, головною функцією якого є контроль за пропозицією грошей у країні.

Циклічне безробіття (cyclical unemployment) — безробіття, спричинене недостатнім сукупним попитом, тобто коли на ринку праці попит на робочу силу менший за її пропозицію.

Циклічний дефіцит (cyclical deficit) — дефіцит державного бюджету, що визначається як різниця між фактичним і структурним дефіцитом державного бюджету.

Чиста дисконтована вартість (net present value) — сума, що утворюється після вирахування дисконтованої вартості очікуваних інвестиційних витрат із дисконтованої вартості доходів, очікуваних від інвестування.

Чистий ВВП (net GDP) — ВВП за мінусом амортизації.

Чистий експорт (net exports) — різниця між експортом та імпортом товарів і послуг.

Чисті інвестиції (net investment) — валові інвестиції за мінусом амортизації.

Чисті іноземні інвестиції (net foreign investment) — 1) різниця між коштами, інвестованими в країну нерезидентами, і коштами, інвестованими резидентами за кордон; 2) різниця між національними заощадженнями та національними інвестиціями.

Чисті податки (net taxes) — податкові надходження уряду за мінусом державних трансфертних платежів.

Швидкість обігу грошей (velocity of money) — кількість разів за рік, які грошова одиниця, що перебуває в обігу, витрачається на купівлю товарів і послуг.

Абсолютна гнучкість цін і заробітної плати (absolute price-wage flexibility) — ціни і заробітна плата, які швидко змінюються для врівноваження економіки на умовах повної зайнятості.

Абсолютна перевага (absolute advantage) — здатність окремої країни виробляти певний вид продукції з меншими середніми витратами порівняно з іншою країною.

Абсолютні потреби (absoluted wants) — потреби людей у товарах і послугах, які не пов’язуються з їхніми купівельними можливостями.

Автаркія (autarky) — ситуація, коли країна за допомогою певних обмежень ізолює себе від економічних відносин із рештою світу.

Автоматичні стабілізатори (automatic stabilizers) — податки і трансферти, які зменшують амплітуду економічних коливань в автоматичному режимі, тобто без здійснення державою спеціальних заходів.

Автономні витрати (autonomous expenditure) — витрати, величина яких не залежить від екзогенної змінної відповідної моделі.

Адаптивні очікування (adaptive expectations) — очікування щодо поведінки економічних змінних, які формуються на базі інформації про їхню поведінку у найближчому минулому.

Адвалерне мито (ad valorem duty) — мито, що встановлюється у вигляді процента від митної вартості.

Актив (asset) — все те, що має вартість і утворює частину багатства (або майна) його власника.

Акція (stock) — частка у власності корпоративного підприємства.

Альтернативна вартість (opportunity cost) — величина процентного доходу, який неможливо отримати від даного активу, оскільки кошти вкладені в альтернативний актив.

Амортизація (depreciation) — грошова форма відшкодування зношеної частки основного капіталу.

Антидемпінгове мито (antidumping’s tariff) — мито, що запроваджується з метою захисту від демпінгу, тобто такої ситуації, коли країна-експортер продає свій товар країні-імпортеру за цінами, нижчими за ціни свого внутрішнього ринку.

Аутсайдери (outsiders) — працівники, які є тимчасово безробітними і тому не можуть впливати на переговори про оплату праці.

Багатосторонній валютний курс (multilateral exchange rate) — індекс національної валюти, обчислений як середньозважена величина на базі індексів двосторонніх курсів валют основних торговельних партнерів даної країни.

Багатство, майно (wealth) — сукупність активів або одиниць власності, яка має вартість.

Базовий період (base period) — період, який приймається за основу для обчислення індексів номінальних або реальних показників.

Баланс товарів і послуг (balance on goods ant services) — частина рахунка поточних операцій платіжного балансу, яка відображує співвідношення між експортом та імпортом товарів і послуг.

Банківські депозити (bank deposits) — сума грошей, запозичених банківськими установами на певних умовах їх повернення і нарахування процентів.

Банківські резерви (bank reserve) — частина грошей банківської системи, яка не використовується для здійснення активних операцій, складається з обов’язкових і надлишкових резервів.

Безробітні (unemployed) — особи, які відносяться до складу робочої сили, але тимчасово непрацевлаштовані.

Безробіття (unemployment) — ситуація на ринку праці, за якої певна частка робочої сили є тимчасово незайнятою.

Бретон-Вудська система (Bretton Woods system) — міжнародна валютна система, використовувана у 1945—1971 рр.; згідно з якою курси національних валют були фіксованими по відношенню до американського долара, який вільно конвертувався у золото.

Бюджет за повної зайнятості (full-employment bugget) — умовний бюджет, в якому надходження і видатки визначаються на базі припущення, що економіка функціонує за параметрами повної зайнятості.

Бюджетний дефіцит (budget deficit) — такий стан державного бюджету, коли доходи уряду не покривають його видатки.

Бюджетний профіцит (bugget surplus) — такий стан державного бюджету, коли доходи уряду перевищують його видатки.

Валова додана вартість (gross value added) — різниця між вартістю виробленої продукції і вартістю проміжної продукції, закупленої у постачальників.

Валовий внутрішній продукт (gross domestic product) — ринкова вартість кінцевої продукції, виробленої резидентами країни за відповідний період.

Валовий національний дохід (gross national income) — дохід країни, який складається з доходу, отриманого в результаті розподілу ВВП, і чистих первинних доходів, отриманих резидентами країни від зовнішньоекономічної діяльності.

Валовий національний наявний дохід (gross national disposable income) — дохід країни, який охоплює валовий національний дохід і чисті поточні трансферти, отримані резидентами країни від нерезидентів.

Валовий прибуток (gross profit) — прибуток, що характеризує перевищення доходів від економічної діяльності над усіма витратами, пов’язаними з виробництвом продукції.

Валові інвестиції (gross investment) — сукупний обсяг інвестицій в економіку, який спрямовується на заміщення капіталу, що вибуває, та приріст основного капіталу.

Валюта (currency) — національні та міжнародні грошові одиниці, використовувані в процесі міжнародних розрахунків.

Випуск (output) — сукупна ринкова вартість товарів і послуг, вироблених резидентами країни за відповідний період.

Виробнича функція (production function) — функція, що показує залежність обсягів виробництва продукції від факторів виробництва.

Відкрита економіка (open economy) — економіка країни, яка має економічні відносини з рештою світу.

Відплив капіталу (capital outflow) — сума витрат резидентів країни на купівлю фізичного та фінансового капіталу в резидентів інших країн.

Вільна торгівля (free trade) — торгівля між країнами, що здійснюється без державного втручання, а згідно з міжнародним поділом праці та законами ринку.

Внутрішній державний борг (internally held public debt) — заборгованість уряду домогосподарствам і підприємствам даної країни, які володіють державними борговими зобов’язаннями.

Внутрішній лаг (inside lag) — проміжок часу від моменту виникнення збурення в економіці до моменту прийняття відповідних стабілізаційних рішень держави.

Галопуюча інфляція (galloping inflation) — інфляція, темпи якої вимірюються десятками або сотнями процентів за рік.

Гіперінфляція (hyperinflation) — інфляція, що характеризується темпами, які перевищують 50 % на місяць.

Гіпотеза життєвого циклу (life-cucle hypothesis) — гіпотеза, за якою припускається, що люди через механізм заощаджень і позик переміщують свої доходи між окремими періодами життя з метою забезпечення рівномірного рівня споживання.

Гіпотеза постійного доходу (permanent-income hypothesis) — гіпотеза, за якою припускається, що споживання залежить від постійного доходу, який люди очікують отримувати в середньому протягом усього свого життя від трудової діяльності і нагромаджених активів.

Готівка (currency) — сума випущених в обіг паперових і металевих грошей.

Гранична виручка від використання капіталу (marginal revenue of capital) — збільшення виручки від реалізації продукції, викликана використанням додаткової грошової одиниці капіталу.

Гранична виручка від використання робочої сили (marginal revenue of labor) — збільшення виручки від реалізації продукції, викликана зростанням оплати праці на одиницю.

Гранична ефективність капіталу (marginal efficiency of capital) — ставка процента, яка врівноважує дисконтовану вартість очікуваних прибутків від капітального майна з відновною вартістю цього майна.

Гранична ставка податку (marginal rate of tax) — величина, яка показує, на скільки одиниць змінюються податки за зміни доходу на одну одиницю.

Гранична схильність до заощаджень (marginal propensite to save) — величина, яка показує, на скільки одиниць змінюються заощадження за зміни доходу на одну одиницю.

Гранична схильність до споживання (marginal propensity to consume) — величина, яка показує, на скільки одиниць змінюються витрати на споживання за зміни доходу на одну одиницю.

Граничний продукт капіталу (marginal product of capital) — збільшення обсягу продукту, що припадає на додаткову одиницю капіталу за незмінної кількості інших факторів виробництва.

Граничний продукт праці (marginal product of labor) — збільшення обсягу продукту, що припадає на додаткову одиницю робочої сили, за незмінної кількості інших факторів виробництва.

Граничні витрати на капітал (marginal cost of capital) — збільшення витрат на виробництво продукції, яка викликається застосуванням додаткової грошової одиниці капіталу.

Граничні витрати на робочу силу (marginal cost of lalor) — зміна витрат на оплату праці, яка викликається зміною робочої сили на одиницю.

Граничні інвестиції (marginal investments) — інвестиції, які необхідні для підтримання стійкої капіталоозброєності.

Грошова база (monetary base) — первинна емісія грошей, що складається з готівки поза банками та банківських резервів і слугує базою для мультиплікативного збільшення грошової маси.

Грошова маса, або пропозиція грошей (money supply) — сукупність грошових активів, які використовуються в національній економіці в кожний даний період часу.

Грошовий мультиплікатор (monetary multiplier) — величина, яка показує, на скільки одиниць змінюється пропозиція грошей за зміни грошової бази на одну одиницю.

Грошові агрегати (monetary aggregates) — окремі сукупності грошових активів, які різняться між собою рівнем ліквідності.

Девальвація (devaluation) — офіційне зниження встановленого курсу валюти.

Дезінфляція (desinflation) — зниження темпів зростання цін.

Депресія (depression) — дуже глибокий і затяжний спад в економіці.

Державне споживання (public consumption) — частина державних закупівель, що спрямовується на утримання державних інституцій, призначених задовольняти суспільні потреби в споживчих товарах і послугах.

Державний борг (public debt) — загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань уряду, включаючи й ті боргові зобов’язання, що виникають у результаті виданих гарантій за кредитами, та інших зобов’язань, які взяв на себе уряд.

Державний гарантований борг (public warranted debt) — боргові зобов’язання уряду, що виникають у результаті виданих ним гарантій за кредити.

Державний прямий борг (public direct debt) — та частина державного боргу, яка стосується безпосередньо уряду і не включає боргові зобов’язання, що виникають у результаті виданих урядом гарантій за кредити.

Державні закупівлі (government purchases) — товари і послуги кінце­вого використання, які закуповує уряд з метою задоволення загальнодержавних потреб.

Державні заощадження (public saving) — різниця між наявним доходом уряду (чистими податками) і державним споживанням.

Державні інвестиції (public investments) — частина державних закупівель, яка спрямовується на закупівлю інвестиційних товарів і послуг.

Дефлятор ВВП (GDP deflator) — індекс цін, який показує темп зростання цін за певний період на всі товари і послуги, які охоплює ВВП; відношення номінального та реального ВВП.

Дефляція (deflation) — зниження загального рівня цін.

Дивіденди (dividends) — платежі, виплачувані акціонерам із прибут­ку корпоративного підприємства згідно з їхньою часткою в акціонерному капіталі.

Динамічні операції на відкритому ринку (dynamic open market operations) — операції на відкритому ринку, здійснювані з метою цілеспрямованої зміни рівня банківських резервів і грошової маси.

Дисконтування (discounting) — процес приведення майбутніх витрат і доходів до їх теперішньої вартості за допомогою ставки дисконту.

Дискреційна фіскальна політика (discretionary fiscal policy) — політика, в межах якої зміни державних видатків і податків здійснюються на підставі спеціальних рішень уряду і парламенту.

Довгостроковий період (long term) у макроекономіці — проміжок часу, протягом якого ринкові регулятори (ціни і заробітна плата) спроможні адекватно відреагувати на збурення сукупного попиту та/або сукупної пропозиції і завдяки цьому відновити в економіці повну зайнятість.

Домогосподарство (household) — інституційна одиниця, основною функцією якої є пропозиція робочої сили та використання своїх доходів для купівлі споживчих товарів і послуг.

Екзогенна змінна (exogenous variable) — змінна, значення якої не залежить від розв’язання даної моделі, а визначається наперед.

Економічне зростання (economic growth) — збільшення реального обсягу кінцевої продукції (ВВП) або реального ВВП на душу населення за певний період за рахунок збільшення виробничих потужностей економіки.

Економічний цикл (business cycle) — період, протягом якого економіка проходить від одного спаду або піднесення до наступного зі збереженням загальної тенденції до зростання.

Економічні ресурси (economic resources) — земля, праця, капітал і підприємницькі здібності, що використовуються у виробництві товарів і послуг.

Експорт (exports) — товари і послуги, вироблені в країні й продані за її межі.

Експортна субсидія (export subsidy) — фінансова допомога держави, яка надається підприємствам, які виготовляють продукцію на експорт, з метою зменшення її собівартості та ціни.

Ендогенна змінна (endogenous variable) — змінна, значення якої отримується в процесі розв’язання даної моделі.

Ефект багатства (wealth effect) — зміни в обсязі сукупного попиту, які виникають внаслідок зміни реальної вартості фінансових активів, викликаної зміною цін.

Ефект витіснення (crowding-out effect) — скорочення інвестицій в економіці, що виникає внаслідок зростання процентних ставок, викликаного фіскальною експансією, яка здійснюється за рахунок внутрішнього запозичення.

Ефект доходу (income effect) — зміна в обсязі ринкового попиту на даний продукт, викликана зміною ціни на цей продукт і купівельної спроможності покупців.

Ефект заміщення (substitution effect) — зміна в обсязі ринко-
вого попиту на даний продукт, викликана зміною ціни на аналогічний продукт, що робить його відносно дорожчим або відносно дешевшим.

Ефект мультиплікатора (multiplier effect) — 1) величина, на яку приріст доходу перевищує приріст автономних витрат; 2) величина, на яку приріст грошової пропозиції перевищує приріст грошової бази.

Ефект процентної ставки (interest rate effect) — зміни в обсязі сукупного попиту, які виникають внаслідок зміни процентних ставок, викликаної зміною цін і кількості грошей в економіці.

Ефект Фішера (Fisher effect) — зростання номінальної процентної ставки проти реальної на величину, яка дорівнює очікуваному темпу інфляції.

Ефект чистого експорту (net export effect) — зміни в обсязі сукупного попиту, які виникають внаслідок того, що ціни на вітчизняні товари і послуги змінюються відносно цін на аналогічні іноземні товари і послуги.

Ефективність праці (efficiency of labor) — змінна в моделі економічного зростання Солоу, за допомогою якої враховується вплив технічного прогресу на капіталоозброєність.

Загальна рівновага (general equilibrium) — одночасна рівновага на всіх ринках національної економіки.

Закон єдиної ціни (law of one price) — принцип, згідно з яким ціна однакового товару, що виробляється різними країнами, є однаковою на ринках усіх країн, якщо її обчислити у спільній валюті.

Закон Оукена (Okun’s law) — виведена Артуром Оукеном емпірич­на залежність, згідно з якою кожний процент циклічного безробіття викликає певний процент відставання фактичного ВВП від потенційного ВВП, або розрив ВВП.

Закрита економіка (closed economy) — економіка країни, яка не бере участі у міжнародній торгівлі.

Залишок Солоу (Solow residual) — внесок сукупної продуктивності факторів виробництва у приріст продукту, який визначається за залишковим принципом, тобто відніманням від загального процента приросту продукту тієї частки, що припадає на працю і капітал.

Заощадження (saving) — частина наявного доходу, що залишається після здійснення витрат на споживання.

Заплановані інвестиції (planned investment) — кошти, які підприємства планують спрямувати на інвестування в національну економіку.

Заплановані сукупні витрати (planned aggregate expenditures) — сукупні витрати на купівлю вітчизняних товарів і послуг, які планують здійснити всі резиденти і нерезиденти.

Захисне мито (protictive tariff) — мито, застосовуване з метою захисту вітчизняних товаровиробників від іноземної конкуренції.

Захисні операції на відкритому ринку (defensive open market operations) — операції на відкритому ринку, покликані нейтралізувати інші чинники, які здатні викликати небажані зміни на грошовому ринку.

Збалансований бюджет (balanced budget) — бюджет, в якому надходження дорівнюють видаткам.

Збурення, шок (shock) — різка зміна сукупного попиту та/або сукупної пропозиції під впливом екзогенних подій.

Змішана економіка (mixed closed economy) — економічна система, в якій поряд із ринком певну координаційну роль щодо розміщення ресурсів і виробництва продуктів виконує держава.

Зовнішній борг (external debt) — заборгованість держави іноземним громадянам, підприємствам та інституціям.

Зовнішній лаг (outside lag) — проміжок часу від моменту ухвалення певного стабілізаційного заходу до моменту появи його результатів.

Золоте правило (golden rule) — такий рівень заощаджень в моделі Солоу, який забезпечує стійкий стан в економіці на умовах максимізації споживання на одного працівника.

Імпорт (imports) — сукупність товарів і послуг, які країна купує в інших країн.

Інвестиції (investment) — потік витрат, що здійснюються з метою нагромадження основного капіталу, будівництва житла та приросту запасів.

Інвестиції в основний капітал (business fixed investment) — потік витрат, спрямованих на купівлю устаткування, машин, на виробничі будівлі та інші засоби виробництва.

Інвестиції у житлове будівництво (residential investment) — потік витрат, спрямованих на будівництво нового житла та реконструкцію наявного житла.

Інвестиції у запаси (inventory investment) — потік витрат, пов’я­заних із виробництвом продукції, яка не реалізується, а зберігається на складах підприємств.

Інвестиційний податковий кредит (investment tax credit) — величина, на яку зменшується податок на прибуток тих підприємств, які вкладають кошти в інвестиції.

Індекс споживчих цін (consumer price index) — індекс, який відображує темп зростання ціни фіксованого кошика споживчих товарів і послуг (індекс цін Ласпейреса).

Індекс цін (price index) — співвідношення між ціною певного кошика товарів і послуг у даному періоді та ціною ідентичного або подібного кошика у попередньому періоді.

Індекс цін Пааше (Paascha price index) — індекс, який відбиває темп зростання ціни змінного кошика товарів і послуг.

Ін’єкції (injection) — додаткові витрати, що збільшують потік «доходи — витрати».

Інсайдери (insiders) — зайняті працівники, які можуть впливати на перебіг переговорів про заробітну плату.

Інфляційний податок (inflation tax) — дохід, який отримує держава від грошової емісії, що викликає інфляцію.

Інфляційний розрив (inflationary gap) — величина, на яку заплановані автономні витрати перевищують потенційно необхідні автономні витрати.

Інфляційні очікування (inflationary expectations) — очікування економічних суб’єктів щодо рівня інфляції у майбутньому періоді.

Інфляція (inflation) — зростання загального рівня цін.

Інфляція витрат (cost-push inflation) — зростання цін, яке виникає внаслідок збільшення витрат на одиницю продукції, що супроводжується зменшенням сукупної пропозиції.

Інфляція попиту (demant-pull inflation) — зростання цін, спричинюване надмірним сукупним попитом.

Капітал (capital) — економічні ресурси, використовувані для виробництва товарів і послуг.

Квота (quota) — кількість певного товару, яку рішенням державних інституцій дозволяється ввозити в дану країну (імпортна квота) або вивозити за межі даної країни (експортна квота).

Кейнсіанська модель сукупної пропозиції (Keynesian model aggregate supply) — модель короткострокової сукупної пропозиції, згідно з якою між сукупною пропозицією і ціною існує пряма залежність, оскільки в короткостроковому періоді заробітна плата є негнучкою.

Кейнсіанська функція споживання (Keynesiаn consumption function) — функція, що описує залежність споживання домогосподарств від поточного наявного доходу.

Кейнсіанський хрест (Keynesian cross) — модель, яка ґрунтується на кейнсіанській теорії і показує залежність обсягу виробництва (ВВП) від сукупних витрат.

Кількісна теорія грошей (quantity theory of money) — теорія, за якою номінальний дохід визначається виключно змінами в кількості грошей в обігу.

Кількість ефективних одиниць праці (efficiency units of labor) — показник кількості робочої сили, який обчислюється на базі фактичної кількості працівників, помноженої на ефективність праці.

Кінцеві цілі монетарної політики (final targets of monetary policy) — макроекономічні змінні, які характеризують рівень економічного розвитку країни і на досягнення яких монетарна політика має спрямовувати свої заходи.

Класична модель сукупної пропозиції (classical model aggregate supply) — модель довгострокової сукупної пропозиції, згідно з якою сукупна пропозиція не залежить від ціни, оскільки в довгостроковому періоді заробітна плата і ціни є абсолютно гнучкими.

Коефіцієнт участі в робочій силі (labor-force participation rate) — процент робочої сили у складі дорослого населення.

Командно-адміністративна економіка (command-administrative economy) — економічна система, в якій головним координатором економічної діяльності є не ринок, а державний план.

Короткостроковий період (short term) у макроекономіці — проміжок часу, протягом якого ринкові регулятори не спроможні адекватно відреагувати на збурення сукупного попиту та/або сукупної пропозиції і відновити в економіці повну зайнятість.

Крива довгострокової сукупної пропозиції (aggregate supply long curve) — крива, що відображує незалежність сукупної пропозиції від ціни і має вигляд вертикальної лінії, яка бере свій початок у точці потенційного ВВП.

Крива IS (IS curve) — крива, що відображує обернену залежність між процентною ставкою і доходом, яка виникає на товарному ринку і має від’ємний нахил.

Крива короткострокової сукупної пропозиції (aggregate supply short curve) — в основному варіанті — крива, що відображує пряму залежність сукупної пропозиції від ціни і має додатний нахил; у крайньому випадку — крива, що відображує незалежність сукупної пропозиції від ціни і має вигляд горизонтальної лінії.

Крива Лафера (Laffer curve) — крива, що відображує обернену залежність між сумою податків і рівнем оподаткування й враховує припущення щодо існування оптимальної ставки податку, за якої максимізується сума податкових надходжень у бюджет.

Крива LM (LM curve) — крива, що відображує пряму залежність між процентною ставкою і доходом, яка виникає на ринку грошей, і має додатний нахил.

Крива Лоренца (Lorenz curve) — крива, що відображує фактичний розподіл доходу в економіці. Її порівняння з бісектрисою, яка відображує абсолютну рівність у розподілу доходу, показує ступінь нерівності розподілу доходу.

Крива сукупного попиту (aggregate demand curve) — крива, що відображує обернену залежність між сукупним попитом і ціною і має від’ємний нахил.

Крива Філіпса (Phillips curve) — у короткостроковому періоді — крива, що відображує обернену залежність між інфляцією і безробіттям і має від’ємний нахил; у довгостроковому періоді — крива, що показує відсутність залежності між інфляцією і безробіттям і має вигляд вертикальної лінії, яка бере свій початок в точці потенційного ВВП.

Критика Лукаса (Lucas critique) — твердження Лукаса про те, що стабілізаційна політика не враховує очікування суб’єктів приватної економіки.

Ліквідність (liquidity) — відносна легкість і швидкість, з якою актив може конвертуватися в готівку.

Ліцензія (licensure) — дозвіл, який видається державними інституціями на здійснення певних видів економічної діяльності, включаючи зовнішньоторговельні операції.

Майбутня вартість (future value) — вартість доходів і витрат у май­бутньому періоді, яка визначається за допомогою нарахування склад­ного процента на їхню теперішню вартість протягом усіх років май­бутнього періоду, в межах якого здійснюватимуться витрати і отриму­ватимуться доходи.

Майже гроші (near money) — активи в такій формі, в якій вони легко і швидко можуть бути конвертовані в платіжні засоби.

Мала відкрита економіка (small open economy) — національна економіка, незначні розміри якої унеможливлюють її вплив на умови функціонування світового ринку, і зокрема на світову процентну ставку.

Метод «витрати — випуск» (expenditures-output approach) — метод визначення рівноважного ВВП, який дорівнює запланованим сукупним витратам.

Метод «вилучення — ін’єкції» (leakages-injections approach) — метод визначення рівноважного ВВП, за якого вилучення дорівнюють ін’єкціям.

Мито (tariff) — податок на імпортовані або експортовані товари.

Міжчасовий вибір споживача (intertemporal choise consumer) — рішення домогосподарств щодо визначення величини споживання на основі переміщення доходу між різними періодами життя за допомогою заощаджень і позик.

Модель (model) — спрощене відображення дійсності за допомогою графіків і рівнянь, які описують залежності між змінними.

Модель акселератора (accelerator model) — модель, згідно з якою величина інвестицій знаходиться в прямій залежності від зміни доходу.

Модель гнучкого акселератора (flexible accelerator model) — модель, згідно з якою в кожному поточному періоді підприємства зменшують розрив між наявним і бажаним обсягами капіталу на певну частку.

Модель зростання Солоу (Solow growth model) — модель, яка показує вплив нагромадження капіталу, приросту населення і технічного прогресу на зростання обсягу продукту на душу населення.

Модель IS – LM (IS – LM model) — модель сукупного попиту закритої економіки, яка відображує вплив певних чинників на дохід за даного рівня цін на умовах взаємодії товарного і грошового ринків.

Модель Манделла — Флемінга (Mundell — Fleming model) — модель IS – LM для малої відкритої економіки.

Модель мультиплікатора-акселератора (multiplier-accelerator model) — модель, яка пояснює економічні коливання певним співвідношенням між мультиплікатором витрат і акселератором.

Монетаристська теорія (monetary theory) — теорія, згідно з якою основною причиною економічних коливань є зміни пропозиції грошей, через що для підтримання стабільності в економіці слід дотримуватися стабільних темпів зростання грошової маси.

Монетарна політика (monetary policy) — заходи центрального банку з управління пропозицією грошей, спрямовані на досягнення кінцевих цілей стабілізаційної політики держави.

Мультиплікатор витрат (expenditure multiplier) — величина, яка показує, на скільки одиниць прямо змінюється дохід у разі зміни автономних витрат на одну одиницю.

Мультиплікатор збалансованого бюджету (balanced budget multiplier) — величина, що відображує відношення між зміною державного бюджету та змінною валового внутрішнього продукту і дорівнює одиниці.

Мультиплікатор податків (tax multiplier) — величина, яка показує, на скільки одиниць обернено змінюється дохід за зміни податків на одну одиницю.

Надлишкові резерви (excess reserves) — сума, на яку загальні резерви банків перевищують обов’язкові резерви (резервні вимоги).

Національні заощадження (national saving) — 1) сума приватних і державних заощаджень; 2) частина доходу, яка не використовується на приватне та державне споживання.

Негнучкі ціни (sticky prices) — ціни, не здатні адекватно швидко реагувати на збурення сукупного попиту та/або сукупної пропозиції.

Негнучкість заробітної плати (wage rigidity) — нездатність заробітної плати адекватно швидко реагувати на порушення рівноваги на ринку праці.

Нейтральність грошей (neutrality of money) — нездатність грошей викликати в довгостроковому періоді реальні зміни в економіці.

Неокласична модель інвестицій (neoclassical model of investment) — модель, згідно з якою обсяг інвестицій залежить від розриву між бажаним і наявним капіталом та швидкості, з якою підприємства усувають цей розрив у кожному періоді.

Нерозподілений прибуток (undistributed profits) — частина прибутку підприємств, яка залишається після сплати податків на прибуток та виплати дивідендів акціонерам.

Номінальна процентна ставка (nominal interest rate) — фактична процентна ставка, яка не враховує інфляцію.

Номінальний валютний курс (nominal exchange rate) — курс валюти, який визначається через певну кількість іншої валюти.

Номінальний ВВП (nominal GDP) — ВВП, який визначається у фактичних (поточних) цінах, що існували на момент його реалізації.

Нормативи обов’язкових резервів (legaled reserves ratio) — частка депозитів, яку комерційні банки зобов’язані зберігати в центральному банку або як готівку у своїй касі.

Облігація (bond) — борговий інструмент (цінний папір), який зобов’язує позичальника оплачувати власнику цього інструменту фіксовану суму грошей через регулярні проміжки часу до дати його погашення.

Облікова (дисконтна) ставка (discount rate) — процентна ставка, за якою центральний банк країни надає позики комерційним банкам.

Операції на відкритому ринку (open-market operations) — купівля-продаж центральним банком державних цінних паперів.

Особистий дохід (personal income) — дохід домогосподарств, який складається із заробленого доходу та отриманих соціальних трансфертів.

Особистий наявний дохід (personal disposable income) — 1) частина доходу домогосподарств, яка залишається після сплати особистих податків; 2) у спрощеній економіці, в якій немає податків, — різниця між доходом і валовим прибутком підприємств.

Очікувана інфляція (expected inflation) — інфляція, яку економічні суб’єкти передбачали в майбутньому на основі доступної їм інформації.

Очікуваний прибуток (expected profit) — прибуток, який очікують отримати інвестори протягом усього строку служби інвестованого капітального майна.

Паритет купівельної спроможності (purchasing power parity) — теорія, згідно з якою номінальний валютний курс відображує різницю в рівні цін між країнами, завдяки чому ціни на однаковий товар, обчислені у спільній валюті, є однаковими в усіх країнах.

Передатний механізм монетарної політики (transmission mecha­nism of monetary policy) — сукупність причинно-наслідкових зв’язків, завдяки яким зміни пропозиції грошей впливають на кінцеві цілі монетарної політики.

Плаваючий валютний курс (floating exchange rate) — валютний курс, динаміка якого залежить переважно від попиту і пропозиції на валютному ринку.

Платіжний баланс (balance of payments) — макроекономічна модель, яка охоплює сукупність економічних операцій даної країни з іншими країнами і розробляється з метою здійснення контролю за ефективністю зовнішньоекономічної діяльності країни та обґрунтування економічної політики держави.

Повна зайнятість (full employment) — рівень зайнятості, який забезпечується в умовах рівноваги на ринку праці, коли фактичне безробіття дорівнює природному безробіттю.

Показник q-Тобіна (Tobin’s q) — показник, який відображує відношення між ринковою вартістю капіталу та його відновною вартістю.

Попит на гроші для угод або трансакційний попит на гроші (transactions demant for money) — кількість грошей, яку люди хочуть використовувати для здійснення платежів за товари та послуги.

Попит на гроші як активи (asset demant for money) — кількість грошей, яку люди хочуть використовувати для здійснення заощаджень.

Порівняльна перевага (comparative advantage) — здатність країни виробляти певний продукт із нижчою міновою вартістю порівняно з іншою країною.

Постійна віддача від масштабу (constant returns to scale) — властивість виробничої функції, згідно з якою пропорційне збільшення всіх факторів виробництва на певний процент збільшує обсяг виробництва на такий самий процент.

Постійний дохід (permanent income) — сталий компонент поточного доходу, який людина спроможна підтримувати протягом усього життя за рахунок трудового доходу і нагромаджених активів.

Потенційний ВВП (potential GDP) — реальний ВВП, який економіка здатна виробляти за умов повної зайнятості.

Прибуток (profit) — дохід підприємств, який дорівнює різниці між виручкою від реалізації їхнього продукції та витратами на її виробництво.

Приватний сектор (private sector) — сукупність домогосподарств і приватних підприємств у країні.

Приватні заощадження (private saving) — різниця між наявним доходом приватної економіки і споживанням домогосподарств.

Приписана вартість (imputed value) — вартісна оцінка товарів і послуг, які не є об’єктом купівлі-продажу на ринку і тому не мають ринкової ціни.

Приплив капіталу (capital inflow) — сума витрат нерезидентів на купівлю фізичних і фінансових активів у резидентів даної країни.

Природний рівень безробіття (natural rate of unemployment) — рівень безробіття, що відповідає повній зайнятості, за якої забезпечується рівновага на ринку праці.

Прогресивний податок (progressive tax) — податок, середня ставка якого зростає в міру збільшення оподатковуваного доходу і знижується з його зменшенням.

Проміжні цілі (intermediate targets) — макроекономічні змінні, які опосередковують вплив монетарної політики на кінцеві цілі.

Пропорційний податок (proportional tax) — податок, середня ставка якого не змінюється зі зміною рівня оподатковуваного доходу.

Процентна ставка (interest rate) — вартість запозичених грошей, яка виражена у процентах до їх суми за рік.

Рахунок капітальних операцій (capital account operations) — розділ платіжного балансу країни, в якому відображуються приплив і відплив капіталу.

Рахунок поточних операцій (current account operations) — розділ платіжного балансу країни, в якому відображуються експорт та імпорт товарів і послуг, чисті доходи від інвестицій та чисті поточні трансферти.

Реальна процентна ставка (real interest rate) — вартість запозичених грошей, скоригована на темп інфляції.

Реальний валютний курс (real exchange rate) — коефіцієнт, який показує відношення іноземних цін до внутрішніх цін, обчислених у суспільній валюті; 2) пропозиція, в якій іноземні товари обмінюються на вітчизняні товари.

Реальний ВВП (real GDP) — ВВП, обчислений у порівнянних (постійних) цінах, тобто номінальний ВВП, скоригований на індекс цін.

Реальні грошові запаси, або залишки (real money balances) — 1) кількість грошей, виражена через кількість товарів і послуг, які за них можна купити; 2) відношення номінальної кількості грошей до рівня цін.

Ревальвація (revaluation) — підвищення центральним банком курсу національної валюти за системи фіксованих курсів.

Резервні активи (reserve assets) — високоліквідні фінансові активи, що знаходяться під контролем центрального банку країни і можуть використовуватися для регулювання платіжного балансу та здійснення інтервенцій на валютному ринку.

Рецесійний розрив (recessionary gap) — величина, на яку заплановані автономні витрати менші за потенційно необхідні автономні витрати.

Рецесія, спад (recession) — період, у межах якого відбувається скорочення обсягів виробництва в країні.

Ринкова економіка (market economy) — економічна система, в якій рішення щодо розміщення ресурсів і виробництва продуктів приймаються на основі вільних цін, що формуються на ринку під впливом попиту і пропозиції.

Ринкова система (market system) — усі ринки продуктів і ринки ресурсів та зв’язки між ними.

Ринок грошей (money market) — сегмент фінансового ринку, на якому здійснюється купівля-продаж короткострокових боргових інструментів, строк погашення яких становить не більше, ніж один рік.

Ринок капіталів (capital market) — сегмент фінансового ринку, на якому купують і продають довгострокові боргові та майнові інструменти.

Рівень безробіття (unemployment rate) — частка безробітних у складі робочої сили.

Рівноважна ціна (equilibrium price) — ціна на конкурентному ринку, за якої забезпечується рівновага між попитом і пропозицією.

Рівноважний ВВП (equilibrium GDP) — ВВП, за якого загальний обсяг вироблених товарів і послуг дорівнює загальній кількості куплених товарів і послуг.

Рівняння Фішера (Fisher equation) — рівняння, в якому номінальна процентна ставка дорівнює сумі реальної процентної ставки та очікуваного темпу інфляції.

Робоча сила (labor force) — частина дорослого населення, яка має роботу або шукає її.

Світова процентна ставка (world interest rate) — процентна ставка, що складається на світових фінансових ринках.

Сеньйораж (seigniorage) — дохід, який отримує держава внаслідок ви­пуску в обіг додаткової кількості грошей, що супроводжується інфляцією.

Середня схильність до споживання (average propensity to con­sume) — відношення споживання до наявного доходу.

Спеціальні права запозичення (Special Drawing Rights) — 1) між­народна грошова одиниця, курс якої визначається на базі кошика валют провідних країн — членів Міжнародного валютного фонду і яка існує лише у вигляді записів на спеціальних рахунках співучасників МВФ; 2) активи країни, що зберігаються на спеціальних рахунках Міжнародного валютного фонду.

Споживання (consumption) — витрати на споживчі товари та послуги.

Споживання основного капіталу (consumption of fixed capital) — вартісна оцінка зношення основного капіталу внаслідок його використання в процесі виробництва товарів і послуг.

Стабілізаційна політика (stabilisation policy) — сукупність державних заходів, спрямованих на пом’якшення економічних коливань у короткостроковому періоді з метою підтримання в економіці повної зайнятості та оптимальної інфляції.

Стагфляція (stagflation) — скорочення обсягу національного виробництва, яке супроводжується зростанням цін, тобто поєднання стагнації та інфляції.

Структурний дефіцит (sectoral deficit) — дефіцит державного бюджету, який визначається на базі припущення, що економіка функціонує в умовах повної зайнятості.

Сукупна продуктивність факторів виробництва (total factor productivity) — показник, що відображує вплив технічного прогресу на зростання обсягу продукту на одного працюючого.

Сукупна пропозиція (aggregate supply) — сукупний обсяг товарів і послуг, який національні підприємства мають намір виробляти для продажу на ринку з метою отримання прибутку.

Сукупний попит (aggregate demand) — сукупний обсяг вітчизняних товарів і послуг, який резиденти і нерезиденти мають бажання купити з метою задоволення своїх платоспроможних потреб.

Теорії ендогенного зростання (endogenous growth theories) — моделі економічного зростання, що враховують чинники, від яких залежить продуктивність ресурсів, на відміну від моделей, які враховують продуктивність ресурсів екзогенно.

Теорія адаптивних очікувань (adaptive expectations theory) — теорія, згідно з якою люди формують свої очікування щодо поведінки економічних змінних у майбутньому періоді на підставі їхньої динаміки у найближчому минулому і коригують їх з урахуванням змін, що відбуваються у поточному періоді.

Теорія економіки пропозиції (supply-side economics) — теорія, за якою головною умовою зростання національного виробництва є збільшення сукупної пропозиції, а головними чинниками цього зростання є ті, що здатні викликати збільшення сукупної пропозиції.

Теорія переваги ліквідності (liquidity-preference theory) — кейнсіанська теорія попиту на гроші, за якою врівноваження попиту і пропозиції на реальні грошові запаси забезпечується за допомогою зміни процентної ставки.

Теорія раціональних очікувань (rational expectations theory) — теорія, за якою люди формують свої очікування щодо поведінки економічних змінних у майбутньому періоді на базі інформації про майбутні зміни в економічній кон’юнктурі та економічній політиці держави.

Теорія реального ділового циклу (real business cucle theory) — теорія, за якою економічні коливання спричинюються не номінальними чинниками, а технологічними шоками.

Тимчасовий дохід (transitory income) — дохід, який люди не очікують отримати в майбутньому.

Торговельний баланс (trade balance) — частина рахунка поточних операцій платіжного балансу, яка відображує співвідношення між експортом та імпортом товарів.

Трансфертні платежі (transfer payments) — державні виплати суб’єктам приватної економіки, в обмін на які уряд не отримує ні товарів, ні послуг.

Фактичний бюджет (real budget) — державний бюджет, що відображує співвідношення між фактичними надходженнями та видатками.

Фактичний дефіцит (real deficit) — дефіцит, який виникає внаслідок того, що фактичні надходження до бюджету менші за фактичні бюджетні видатки.

Фактори виробництва (factors of production) — економічні ресурси, використовувані для виробництва товарів і послуг.

Фіксований валютний курс (fixed exchange rate) — курс національної валюти, який уряд офіційно оголошує і бере зобов’язання підтримувати.

Фінансовий ринок (financial markets) — ринок, на якому кошти передаються від тих, хто має надлишок їх, до тих, кому їх бракує.

Фінансові посередники (financial intermediaries) — інститути, що позичають кошти в тих, хто їх заощаджує, і передає ці кошти, тим, хто їх використовує.

Фіскальна політика (fiscal policy) — політика держави щодо рівня податків і державних видатків.

Фіскальне мито (revenue tariff) — мито, застосовуване з метою забезпечення податкових надходжень у бюджет.

Фрикційне безробіття (frictional unemployment) — безробіття, пов’язане з добровільною зміною працівниками місця своєї роботи і тимчасовими звільненнями з роботи.

Функція попиту на гроші (money demant function) — залежність між попитом на реальні грошові запаси і чинниками, які на нього впливають.

Центральний банк (central bank) — банк, головною функцією якого є контроль за пропозицією грошей у країні.

Циклічне безробіття (cyclical unemployment) — безробіття, спричинене недостатнім сукупним попитом, тобто коли на ринку праці попит на робочу силу менший за її пропозицію.

Циклічний дефіцит (cyclical deficit) — дефіцит державного бюджету, що визначається як різниця між фактичним і структурним дефіцитом державного бюджету.

Чиста дисконтована вартість (net present value) — сума, що утворюється після вирахування дисконтованої вартості очікуваних інвестиційних витрат із дисконтованої вартості доходів, очікуваних від інвестування.

Чистий ВВП (net GDP) — ВВП за мінусом амортизації.

Чистий експорт (net exports) — різниця між експортом та імпортом товарів і послуг.

Чисті інвестиції (net investment) — валові інвестиції за мінусом амортизації.

Чисті іноземні інвестиції (net foreign investment) — 1) різниця між коштами, інвестованими в країну нерезидентами, і коштами, інвестованими резидентами за кордон; 2) різниця між національними заощадженнями та національними інвестиціями.

Чисті податки (net taxes) — податкові надходження уряду за мінусом державних трансфертних платежів.

Швидкість обігу грошей (velocity of money) — кількість разів за рік, які грошова одиниця, що перебуває в обігу, витрачається на купівлю товарів і послуг.