11.2. Вплив держави на економічну рівновагу

У моделях економічної рівноваги в умовах приватної закритої економіки, що розглядалися у розд. 9, держава не враховувалася. Тепер перейдемо до змішаної економіки закритого типу і врахуємо державу. Включення держави в економічну систему не порушує рівноваги в економіці, але впливає на умови її формування.

Почнемо з моделі «витрати — випуск». Нагадаємо, що в межах приватної закритої економіки сукупні витрати дорівнюють сумі приватного споживання та приватних інвестицій. У таких умовах економічна рівновага за цим методом визначається як тотожність між ВВП і приватними витратами

: Y = С + І. З появою держави сукупні витрати доповнюються державними закупівлями. Внаслідок цього модель економічної рівноваги приймає такий вигляд:

Y = С + 1 + G.            (11.2)

У наведеній моделі сукупні витрати відрізняються від їх аналога в умовах приватної закритої економіки не лише державними закупівлями, а й кількісною визначеністю приватного споживання. Це зумовлено тим, що з появою держави суттєво трансформується функція споживання.

Згідно з умовами, прийнятими в підрозд. 7.2, у межах приватної закритої економіки споживання домогосподарств визначається як функція наявного доходу приватної закритої економіки, який збігається з доходом, тобто DI = Y. Тому функція споживання визначалася так: . З урахуванням держави з’явля­ються, з одного боку, податки, з іншого — трансфертні платежі приватному сектору. Податки зменшують наявний дохід домогосподарств, а трансферти збільшують його:

DI = Y + TR – AT.     (11.3)

Звідси функція споживання набуває такого вигляду:

            (11.4)

Слід зазначити, що податки суттєво переважають над трансфертами. Оскільки різниця між ними визначається через чисті податки (Т), то це означає, що у підсумку наявний дохід домогосподарств зменшується на величину чистих податків:

DI = Y – Т.     (11.5)

Звідси функція споживання спрощується до такого вигляду:

            (11.6)

Функцію споживання можна подати і в іншій спосіб. Для цього чисті податки, в тому числі валові податки і трансферти, слід виразити як функцію від доходу. У розгорнутому вигляді це питання розглядається в підрозд. 12.2. На цьому етапі ми лише задекларуємо, що майже всі податки і переважна більшість трансфертів залежать від доходу. Податки (валові) знаходяться в прямій залежності від доходу, тобто ВВП, який на макрорівні приймається за податкову базу. Тому чим більшим є ВВП, тим більшими є податкові надходження до бюджету. І навпаки.

Що стосується трансфертів, то вони знаходяться в оберненій залежності від доходу: чим більшим є ВВП, тим вищими є доходи домогосподарств і тим менше вони потребують допомоги у формі соціальних трансфертів.

Спираючись на рівняння (11.1), залежність податків і трансфертів від доходу виразимо через залежність чистих податків від доходу. Зі зростанням доходу чисті податки збільшуються, оскіль­ки зростають валові податки та зменшуються трансферти; зі зменшенням доходу чисті податки скорочуються, оскільки зменшуються валові податки і збільшуються трансферти. Отже, чисті податки знаходяться в прямій залежності від доходу. На цій підставі функцію чистих податків можна подати так:

            (11.7)

У рівнянні (11.7) літерою t позначено граничну податкову ставку. Вона показує, на скільки одиниць зростають чисті податки (або збільшуються валові податки та зменшуються трансферти) у разі зростання доходу на одиницю. Іншими словами, гранична податкова ставка відображує відношення між зміною чистих податків і зміною доходу, t = DT / DY. Наприклад, зі збільшенням ВВП на 10 млрд грн чисті податки збільшилися на 2 млрд грн. Звідси випливає величина граничної податкової ставки: t = 2 : 10 = 0,2. Це означає, що у разі зростання доходу на 1 грн чисті податки зростають на 0,2 грн.

Крім податків і трансфертів, які є функцією доходу, є також податки і трансферти, які не залежать від доходу, але впливають на наявний дохід і споживання. Вони враховуються окремо як чинники, що впливають на автономне споживання (). Проте слід зауважити, що на автономне споживання вони впливають не повною величиною, а згідно з граничною схильністю до споживання, тобто за такими формулами:.

Якщо у формулі (11.6) чисті податки визначити за формулою (11.7), а частину податків і трансфертів, що не залежать від доходу, врахувати як чинники, що впливають на автономне споживання, то отримаємо функцію споживання у такому вигляді:

            (11.8)

У формулі (11.6) застосовується гранична схильність до споживання з наявного доходу домогосподарств (Y – Т), яка дорівнює с і визначається за формулою (7.8); у формулі (11.8) застосовується гранична схильність до споживання з сукупного доходу (Y), яка дорівнює: с (1 – t). Спільним в обох формулах є те, що споживання домогосподарств з появою держави в економічний системі зменшується порівняно з приватною закритою економікою за будь-якого рівня доходу. Але якщо у формулі (11.4) споживання зменшується внаслідок скорочення наявного доходу на величину податків і трансфертів, то у формулі (11.8) воно зменшується за рахунок зниження граничної схильності до споживання пропорційно величині (1 – t).

Тепер звернемося до моделі економічної рівноваги за методом «вилучення — ін’єкції». В умовах відсутності держави економічна рівновага за цим методом визначається за допомогою тотожності між приватними заощадженнями та приватними інвестиціями: S = І. Після врахування держави вилучення з економічного кругообігу доповнюються чистими податками, а ін’єкції — державними закупівлями. Звідси у загальному вигляді модель економічної рівноваги можна подати як тотожність між сумою вилучень і сумою ін’єкцій:

S + T = I + G. (11.9)

У формулі (11.9) приватні заощадження суттєво відрізняються від їх аналога в умовах закритої приватної економіки. В «бездержавній» економіці національні заощадження зводяться до приват-
них і визначаються як та частка доходу, що залишається після приватного споживання: S = Y – С. Із появою держави приватні заощадження зменшуються на величину вилучень у формі чистих податків. Отже, у змішаній закритій економіці приватні заощадження можна визначити так:

S = Y – Т – С. (11.10)

На противагу зменшенню приватних заощаджень виникають державні заощадження. Згідно із загальним правилом їх величина визначається як різниця між наявним доходом держави у формі чистих податків і державним споживанням:

Sg = Т – Сg,    (11.11)

де Sg ,Сg — відповідно державні заощадження і державне споживання.

Державне споживання — це державні закупівлі споживчих товарів та послуг. Іншою частиною державних закупівель є державні інвестиції (Іg). Звідси державні закупівлі можна визначити за формулою

G = Сg + Іg.   (11.12)

У загальну модель економічної рівноваги, представлену формулою (11.9), підставимо значення приватних заощаджень за формулою (11.10) і державних закупівель за формулою (11.12):

Y – Т – С + Т = І + Сg + Іg.  (11.13)

Перенесемо державне споживання в ліву частину рівняння (11.13) і згрупуємо його члени в такий спосіб:

(Y – Т – С ) + ( Т – Сg) = І + Іg.       (11.14)

У формулі (11.14) вираз (Y – Т – С) — приватні заощадження, а вираз (Т – Сg) — державні заощадження. Сума приватних і державних заощаджень — це національні заощадження (SN), які можна визначити так: SN = Y – С – Сg. Сума приватних і державних інвестицій дорівнює національним інвестиціям (ІN), тобто ІN =І + Іg. Отже, у змішаній закритій економіці рівновага забезпечується за умов, коли національні заощадження дорівнюють національним інвестиціям. Якщо у лівій частині рівняння (11.14) розкрити дужки, то рівновага між національними заощадженнями та національними інвестиціями набуде такого вигляду:

Y – С – Сg = ІN.        (11.15)

Вирішальну роль в економічному зростанні відіграють приват-
ні інвестиції. Тому більш вагоме аналітичне значення має рівновага між приватними інвестиціями та внутрішніми джерелами їх фінансування. Для відображення такої рівноваги розв’яжемо рівняння (11.14) відносно І:

(Y – Т – С) + (Т – Сg – Іg ) = 1.        (11.16)

Оскільки Сg + Іg = G, то рівняння (11.16) трансформується таким чином:

(Y – Т – С) + (Т – G) = I.       (11.17)

Ліва частина рівняння (11.17) відображає величину внутрішніх фінансових ресурсів приватного інвестування. При цьому вираз (Y – Т – С) презенттує приватні заощадження, а вираз (Т – G) характеризує сальдо державного бюджету, тобто співвідношення між чистими податками (наявним доходом уряду) і державними закупівлями. Залежно від цього співвідношення державний бюджет може бути дефіцитним або профіцитним.

Якщо бюджет із дефіцитом, то внутрішні фінансові ресурси приватного інвестування менші за приватні заощадження на величину державного запозичення. Якщо бюджет із профіцитом, то внутрішні фінансові ресурси приватного інвестування перевищують приватні заощадження на величину державних кредитів. Це означає, що від стану державного бюджету залежить величина внутрішніх фінансових ресурсів приватного інвестування, а отже і рівень інвестування національної економіки.

У моделях економічної рівноваги в умовах приватної закритої економіки, що розглядалися у розд. 9, держава не враховувалася. Тепер перейдемо до змішаної економіки закритого типу і врахуємо державу. Включення держави в економічну систему не порушує рівноваги в економіці, але впливає на умови її формування.

Почнемо з моделі «витрати — випуск». Нагадаємо, що в межах приватної закритої економіки сукупні витрати дорівнюють сумі приватного споживання та приватних інвестицій. У таких умовах економічна рівновага за цим методом визначається як тотожність між ВВП і приватними витратами

: Y = С + І. З появою держави сукупні витрати доповнюються державними закупівлями. Внаслідок цього модель економічної рівноваги приймає такий вигляд:

Y = С + 1 + G.            (11.2)

У наведеній моделі сукупні витрати відрізняються від їх аналога в умовах приватної закритої економіки не лише державними закупівлями, а й кількісною визначеністю приватного споживання. Це зумовлено тим, що з появою держави суттєво трансформується функція споживання.

Згідно з умовами, прийнятими в підрозд. 7.2, у межах приватної закритої економіки споживання домогосподарств визначається як функція наявного доходу приватної закритої економіки, який збігається з доходом, тобто DI = Y. Тому функція споживання визначалася так: . З урахуванням держави з’явля­ються, з одного боку, податки, з іншого — трансфертні платежі приватному сектору. Податки зменшують наявний дохід домогосподарств, а трансферти збільшують його:

DI = Y + TR – AT.     (11.3)

Звідси функція споживання набуває такого вигляду:

            (11.4)

Слід зазначити, що податки суттєво переважають над трансфертами. Оскільки різниця між ними визначається через чисті податки (Т), то це означає, що у підсумку наявний дохід домогосподарств зменшується на величину чистих податків:

DI = Y – Т.     (11.5)

Звідси функція споживання спрощується до такого вигляду:

            (11.6)

Функцію споживання можна подати і в іншій спосіб. Для цього чисті податки, в тому числі валові податки і трансферти, слід виразити як функцію від доходу. У розгорнутому вигляді це питання розглядається в підрозд. 12.2. На цьому етапі ми лише задекларуємо, що майже всі податки і переважна більшість трансфертів залежать від доходу. Податки (валові) знаходяться в прямій залежності від доходу, тобто ВВП, який на макрорівні приймається за податкову базу. Тому чим більшим є ВВП, тим більшими є податкові надходження до бюджету. І навпаки.

Що стосується трансфертів, то вони знаходяться в оберненій залежності від доходу: чим більшим є ВВП, тим вищими є доходи домогосподарств і тим менше вони потребують допомоги у формі соціальних трансфертів.

Спираючись на рівняння (11.1), залежність податків і трансфертів від доходу виразимо через залежність чистих податків від доходу. Зі зростанням доходу чисті податки збільшуються, оскіль­ки зростають валові податки та зменшуються трансферти; зі зменшенням доходу чисті податки скорочуються, оскільки зменшуються валові податки і збільшуються трансферти. Отже, чисті податки знаходяться в прямій залежності від доходу. На цій підставі функцію чистих податків можна подати так:

            (11.7)

У рівнянні (11.7) літерою t позначено граничну податкову ставку. Вона показує, на скільки одиниць зростають чисті податки (або збільшуються валові податки та зменшуються трансферти) у разі зростання доходу на одиницю. Іншими словами, гранична податкова ставка відображує відношення між зміною чистих податків і зміною доходу, t = DT / DY. Наприклад, зі збільшенням ВВП на 10 млрд грн чисті податки збільшилися на 2 млрд грн. Звідси випливає величина граничної податкової ставки: t = 2 : 10 = 0,2. Це означає, що у разі зростання доходу на 1 грн чисті податки зростають на 0,2 грн.

Крім податків і трансфертів, які є функцією доходу, є також податки і трансферти, які не залежать від доходу, але впливають на наявний дохід і споживання. Вони враховуються окремо як чинники, що впливають на автономне споживання (). Проте слід зауважити, що на автономне споживання вони впливають не повною величиною, а згідно з граничною схильністю до споживання, тобто за такими формулами:.

Якщо у формулі (11.6) чисті податки визначити за формулою (11.7), а частину податків і трансфертів, що не залежать від доходу, врахувати як чинники, що впливають на автономне споживання, то отримаємо функцію споживання у такому вигляді:

            (11.8)

У формулі (11.6) застосовується гранична схильність до споживання з наявного доходу домогосподарств (Y – Т), яка дорівнює с і визначається за формулою (7.8); у формулі (11.8) застосовується гранична схильність до споживання з сукупного доходу (Y), яка дорівнює: с (1 – t). Спільним в обох формулах є те, що споживання домогосподарств з появою держави в економічний системі зменшується порівняно з приватною закритою економікою за будь-якого рівня доходу. Але якщо у формулі (11.4) споживання зменшується внаслідок скорочення наявного доходу на величину податків і трансфертів, то у формулі (11.8) воно зменшується за рахунок зниження граничної схильності до споживання пропорційно величині (1 – t).

Тепер звернемося до моделі економічної рівноваги за методом «вилучення — ін’єкції». В умовах відсутності держави економічна рівновага за цим методом визначається за допомогою тотожності між приватними заощадженнями та приватними інвестиціями: S = І. Після врахування держави вилучення з економічного кругообігу доповнюються чистими податками, а ін’єкції — державними закупівлями. Звідси у загальному вигляді модель економічної рівноваги можна подати як тотожність між сумою вилучень і сумою ін’єкцій:

S + T = I + G. (11.9)

У формулі (11.9) приватні заощадження суттєво відрізняються від їх аналога в умовах закритої приватної економіки. В «бездержавній» економіці національні заощадження зводяться до приват-
них і визначаються як та частка доходу, що залишається після приватного споживання: S = Y – С. Із появою держави приватні заощадження зменшуються на величину вилучень у формі чистих податків. Отже, у змішаній закритій економіці приватні заощадження можна визначити так:

S = Y – Т – С. (11.10)

На противагу зменшенню приватних заощаджень виникають державні заощадження. Згідно із загальним правилом їх величина визначається як різниця між наявним доходом держави у формі чистих податків і державним споживанням:

Sg = Т – Сg,    (11.11)

де Sg ,Сg — відповідно державні заощадження і державне споживання.

Державне споживання — це державні закупівлі споживчих товарів та послуг. Іншою частиною державних закупівель є державні інвестиції (Іg). Звідси державні закупівлі можна визначити за формулою

G = Сg + Іg.   (11.12)

У загальну модель економічної рівноваги, представлену формулою (11.9), підставимо значення приватних заощаджень за формулою (11.10) і державних закупівель за формулою (11.12):

Y – Т – С + Т = І + Сg + Іg.  (11.13)

Перенесемо державне споживання в ліву частину рівняння (11.13) і згрупуємо його члени в такий спосіб:

(Y – Т – С ) + ( Т – Сg) = І + Іg.       (11.14)

У формулі (11.14) вираз (Y – Т – С) — приватні заощадження, а вираз (Т – Сg) — державні заощадження. Сума приватних і державних заощаджень — це національні заощадження (SN), які можна визначити так: SN = Y – С – Сg. Сума приватних і державних інвестицій дорівнює національним інвестиціям (ІN), тобто ІN =І + Іg. Отже, у змішаній закритій економіці рівновага забезпечується за умов, коли національні заощадження дорівнюють національним інвестиціям. Якщо у лівій частині рівняння (11.14) розкрити дужки, то рівновага між національними заощадженнями та національними інвестиціями набуде такого вигляду:

Y – С – Сg = ІN.        (11.15)

Вирішальну роль в економічному зростанні відіграють приват-
ні інвестиції. Тому більш вагоме аналітичне значення має рівновага між приватними інвестиціями та внутрішніми джерелами їх фінансування. Для відображення такої рівноваги розв’яжемо рівняння (11.14) відносно І:

(Y – Т – С) + (Т – Сg – Іg ) = 1.        (11.16)

Оскільки Сg + Іg = G, то рівняння (11.16) трансформується таким чином:

(Y – Т – С) + (Т – G) = I.       (11.17)

Ліва частина рівняння (11.17) відображає величину внутрішніх фінансових ресурсів приватного інвестування. При цьому вираз (Y – Т – С) презенттує приватні заощадження, а вираз (Т – G) характеризує сальдо державного бюджету, тобто співвідношення між чистими податками (наявним доходом уряду) і державними закупівлями. Залежно від цього співвідношення державний бюджет може бути дефіцитним або профіцитним.

Якщо бюджет із дефіцитом, то внутрішні фінансові ресурси приватного інвестування менші за приватні заощадження на величину державного запозичення. Якщо бюджет із профіцитом, то внутрішні фінансові ресурси приватного інвестування перевищують приватні заощадження на величину державних кредитів. Це означає, що від стану державного бюджету залежить величина внутрішніх фінансових ресурсів приватного інвестування, а отже і рівень інвестування національної економіки.