2.2. Види організацій сфери готельно-ресторанного бізнесу України

К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 

Організації, з наданням їм статусу юридичної особи створю­ються і функціонують в нашій країні відповідно до її законодавст­ва (закони, декрети, укази, постанови, розпорядженння тощо). Ос­новними формами підприємницької діяльності у готельно-ресто­ранному бізнесі України є товариства, кооперативи, приватні під­приємства, які функціонують згідно із основними законодавчими актами України про підприємництво.

На сучасному етапі економічного реформування в Україні від­бувається процес як демонополізації та розукрупнення підпри­ємств так і процес зворотнього порядку, що зумовлює формування нових виробничих зв'язків між підприємствами. Великі підприємс­тва на основі високого кваліфікаційного рівня кадрів, значного досвіду в області менеджменту і маркетингу, прагнуть до закріп­лення досягнутих позицій щодо лідерства, чим створюють неспри­ятливі умови для діяльності малих підприємств. Разом з тим, існує ряд проблем щодо функціонування приватних підприємств галузі. Отже, здійснення економічного реформування в Україні зумовлює необхідність встановлення взаємовідносин між суб'єктами вироб­ничої сфери якісно нового типу.

Світова практика формування підприємницьких структур го­тельно-ресторанного призначення свідчить про доцільність вста­новлення між великими й малими підприємствами цього виду бізнесу системи франчайзингових договірних відносин. Ці відноси­ни передбачають укладення угод між великими підприємствами (франчайзери) та малими й дуже малими (франчайзі) на засадах си­стеми взаємовигідних пільг та привілеїв. При такому співробіт­ництві франчайзер надає право дрібним підприємствам працювати згідно з укладеною угодою на певній території протягом обумовле­ного часу. При цьому велике підприємство забезпечує франчайзерів споживачами послуг, рекламою, ефективними технологіями, фірмовими знаками тощо. Малі підприємства, здійснюючи свою підприємницьку діяльність під патронатом франчайзера, розши­рюють його обізнаність у сфері менеджменту і маркетингу шляхом

надання інформації щодо споживчого попиту на готельно-ресто­ранні послуги в окремих регіонах країни.

До переваг системи франчайзингових договірних відносин на­лежать:

- скорочення витрат на рекламу й забезпечення її більш високої якості;

- стандартизація послуг та скорочення витрат на їх виробницт­во й реалізацію;

- розширення комерційних можливостей щодо освоєння нових ринків;

- забезпечення високого кваліфікаційного рівня кадрів шляхом підготовки та підвищення їхньої кваліфікації;

-  залучення кваліфікованої робочої сили на основі наукових підходів;

- встановлення зв'язків з надійними постачальниками ресурсів та розширення кола споживачів послуг;

- зниження ризику у підприємницькій діяльності;

- пільгове фінансування та кредитування сторін, що уклали угоду;

- забезпечення ефективного використання інвестицій.

Взаємини між франчайзерами та франчайзі будуються на відра­хуванні певних коштів франчайзерам на основі укладених угод, проте такі відносини для дрібних підприємств є надзвичайно вигідними. Наприклад, у США щорічно такими угодами охоп­люється понад 500 тис. фірм — представників малого бізнесу. У Західній Європі учасниками франчайзингових угод переважно є представники приватних підприємств.

Створення і функціонування підприємств даної галузі в Україні має свої особливості, які визначаються умовами перехідного пері­оду від адміністративно-командної системи економіки до ринкової.

У готельно-ресторанному бізнесі України функціонують підприємства з різним майновим статусом:

- державні (муніципальні) підприємства — створені за рахунок бюджетних коштів (загальнодержавна власність);

-  унітарні підприємства — підприємства, не наділені правом щодо власності на майно, надане власником;

- повні товариства — створюється за рахунок вкладів учасників на основі угоди про повну солідарну відповідальність;

- товариства з обмеженою відповідальністю — створюється за рахунок вкладів учасників на основі угоди про обмежену фінансо­ву відповідальність;

- довірчі товариства — товариства, до яких приєдналися члени-вкладники, що несуть фінансову відповідальність в межах своєї ча­стки вкладеного капіталу;

-  акціонерні товариства відкритого типу — майно товариств формується за рахунок продажу шляхом відкритої підписки акцій, володіння якими визначає право щодо управління й отримання прибутку;

-  акціонерні товариства закритого типу — майно товариств формується за рахунок продажу акцій у формі закритої підписки серед членів товариства;

- змішані акціонерні товариства — товариства, частиною акцій яких володіє держава;

- приватні підприємства — створюються за рахунок коштів гро­мадян і передбачають індивідуальну відповідальність з наданням права найму робочої сили;

-  індивідуальні підприємства — засновані на приватній влас­ності фізичної особи та виключно на її праці;

-  сімейні підприємства — засновуються на власності й праці громадян, що є членами однієї родини;

-  негласні товариства — створюються на базі приватного підприємства за рахунок вкладів фізичних осіб (партнерів);

- спільні підприємства — підприємства, які створені за участю українських та іноземних юридичних осіб. Вони мають право мати на території України у власності майно, необхідне для здійснення діяльності, визначеної установчими документами.

Спільні підприємства створюються на основі:

- установчого договору про спільні довготермінові цілі;

-  об'єднання капіталів (в грошовій і майновій формах), кон­сультативних та інших послуг;

- здійснення визначених завдань через спільне управління шля­хом створення для цього відповідних органів управління;

- розподілу прибутків і ризиків;

- спільного призначення виконавчих директорів.

Поряд із зазначеними формами в готельно-ресторанному бізне­сі можливе впровадження більш ефективних організаційних форм, які добре зарекомендували себе у світовій практиці функціонуван­ня малого і середнього бізнесу. Серед найпоширеніших підпри­ємств, з якими вітчизняним підприємствам готельно-ресторанного бізнесу доводиться співпрацювати на міжнародному рівні, є такі організаційні об'єднання:

концерни — статутні об'єднання підприємств на основі повної фінансової залежності від одного чи групи підприємців;

консорціуми — статутні об'єднання промислового й банківсь­кого капіталу, які співпрацюють заради досягнення загальної мети;

холдинг-компанії — об'єднання підприємств, більша частина акцій яких (понад 50%) належить спільному фонду;

конгломерати — материнська фірма з кількома філіалами;

венчурні підприємства — договірні об'єднання підприємств і приватних осіб, створені на період виконання певних проектів;

офф-шорні компанії — компанії з реєстрацією юридичної адреси в країні з податковими пільгами та сферою діяльності за її межами;

кооперативні об'єднання -- добровільні об'єднання фізичних осіб задля досягнення загальної мети;

публічні компанії — об'єднання підприємств як юридичних осіб з відокремленим майном, які є державними органами;

асоціації, союзи — добровільні об'єднання підприємств і при­ватних осіб;

картелі — форма об'єднання підприємств на основі угод, які регламентують ціни, обсяг виробництва, умови найму робочої си­ли, межі ринків збуту;

синдикати — об'єднання підприємств у формі картеля з цент­ралізацією функції щодо реалізації продукції (послуг) і придбання сировини. Учасники синдикату мають виробничу й фінансову са­мостійність, але втрачають комерційну;

трести — об'єднання підприємств навколо одного центру уп­равління виробничою й комерційною діяльністю, під контролем одного власника (юридичної особи).

Однією із найспецифічніших ознак організації є її зв'язок із зовнішнім середовищем, яке може бути представлене різними угру­пованнями. Саме тому менеджери готельно-ресторанного бізнесу повинні орієнтуватись у правових формах організацій та їх різно­видами у світовому співтоваристві.

Контрольні питання

1. Наведіть приклади горизонтального поділу праці на підпри­ємствах готельно-ресторанного бізнесу.

2. Дайте характеристику зовнішніх факторів прямої та непря­мої дії.

3. Підприємства з якими майновими формами функціонують у готельно-ресторанній галузі України?

4. Що являє собою «змішане акціонерне товариство» та «спіль­не підприємство»?

5. З якими організаційними об'єднаннями співпрацюють під­приємства готельно-ресторанного бізнесу України?

Рекомендована література

І.Ансофф И. Стратегическое управление: Пер. с англ. — М.: Экономика, 1989.

2. Веснин В.Р. Основы менеджмента. — М.: Триада, ЛТД, 1997.

3. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент. — М: Гардарика, 1998.

4. Герчикова И.Н. Менеджмент. — М.: Банки и биржи. ЮНИ-ТИ, 1995.

5. Глухов В.В. Основы менеджмента. — СПб: «Спец. литерату­ра», 1995.

6. Комаров М.А. Менеджмент. — М.: ЮНИТИД998.

7. Максимцов М.М., Игнатьева А.В. Менеджмент. — М.: Бан­ки и биржи, ЮНИТИ, 1998.

8. Мескон М.Х., Альберт Н., Хедоури Ф., Основы менеджмен­та. — М.: Дело, 1992.

9. Фалмер P.M. Энциклопедия современного управления. — М.: 1992.

Організації, з наданням їм статусу юридичної особи створю­ються і функціонують в нашій країні відповідно до її законодавст­ва (закони, декрети, укази, постанови, розпорядженння тощо). Ос­новними формами підприємницької діяльності у готельно-ресто­ранному бізнесі України є товариства, кооперативи, приватні під­приємства, які функціонують згідно із основними законодавчими актами України про підприємництво.

На сучасному етапі економічного реформування в Україні від­бувається процес як демонополізації та розукрупнення підпри­ємств так і процес зворотнього порядку, що зумовлює формування нових виробничих зв'язків між підприємствами. Великі підприємс­тва на основі високого кваліфікаційного рівня кадрів, значного досвіду в області менеджменту і маркетингу, прагнуть до закріп­лення досягнутих позицій щодо лідерства, чим створюють неспри­ятливі умови для діяльності малих підприємств. Разом з тим, існує ряд проблем щодо функціонування приватних підприємств галузі. Отже, здійснення економічного реформування в Україні зумовлює необхідність встановлення взаємовідносин між суб'єктами вироб­ничої сфери якісно нового типу.

Світова практика формування підприємницьких структур го­тельно-ресторанного призначення свідчить про доцільність вста­новлення між великими й малими підприємствами цього виду бізнесу системи франчайзингових договірних відносин. Ці відноси­ни передбачають укладення угод між великими підприємствами (франчайзери) та малими й дуже малими (франчайзі) на засадах си­стеми взаємовигідних пільг та привілеїв. При такому співробіт­ництві франчайзер надає право дрібним підприємствам працювати згідно з укладеною угодою на певній території протягом обумовле­ного часу. При цьому велике підприємство забезпечує франчайзерів споживачами послуг, рекламою, ефективними технологіями, фірмовими знаками тощо. Малі підприємства, здійснюючи свою підприємницьку діяльність під патронатом франчайзера, розши­рюють його обізнаність у сфері менеджменту і маркетингу шляхом

надання інформації щодо споживчого попиту на готельно-ресто­ранні послуги в окремих регіонах країни.

До переваг системи франчайзингових договірних відносин на­лежать:

- скорочення витрат на рекламу й забезпечення її більш високої якості;

- стандартизація послуг та скорочення витрат на їх виробницт­во й реалізацію;

- розширення комерційних можливостей щодо освоєння нових ринків;

- забезпечення високого кваліфікаційного рівня кадрів шляхом підготовки та підвищення їхньої кваліфікації;

-  залучення кваліфікованої робочої сили на основі наукових підходів;

- встановлення зв'язків з надійними постачальниками ресурсів та розширення кола споживачів послуг;

- зниження ризику у підприємницькій діяльності;

- пільгове фінансування та кредитування сторін, що уклали угоду;

- забезпечення ефективного використання інвестицій.

Взаємини між франчайзерами та франчайзі будуються на відра­хуванні певних коштів франчайзерам на основі укладених угод, проте такі відносини для дрібних підприємств є надзвичайно вигідними. Наприклад, у США щорічно такими угодами охоп­люється понад 500 тис. фірм — представників малого бізнесу. У Західній Європі учасниками франчайзингових угод переважно є представники приватних підприємств.

Створення і функціонування підприємств даної галузі в Україні має свої особливості, які визначаються умовами перехідного пері­оду від адміністративно-командної системи економіки до ринкової.

У готельно-ресторанному бізнесі України функціонують підприємства з різним майновим статусом:

- державні (муніципальні) підприємства — створені за рахунок бюджетних коштів (загальнодержавна власність);

-  унітарні підприємства — підприємства, не наділені правом щодо власності на майно, надане власником;

- повні товариства — створюється за рахунок вкладів учасників на основі угоди про повну солідарну відповідальність;

- товариства з обмеженою відповідальністю — створюється за рахунок вкладів учасників на основі угоди про обмежену фінансо­ву відповідальність;

- довірчі товариства — товариства, до яких приєдналися члени-вкладники, що несуть фінансову відповідальність в межах своєї ча­стки вкладеного капіталу;

-  акціонерні товариства відкритого типу — майно товариств формується за рахунок продажу шляхом відкритої підписки акцій, володіння якими визначає право щодо управління й отримання прибутку;

-  акціонерні товариства закритого типу — майно товариств формується за рахунок продажу акцій у формі закритої підписки серед членів товариства;

- змішані акціонерні товариства — товариства, частиною акцій яких володіє держава;

- приватні підприємства — створюються за рахунок коштів гро­мадян і передбачають індивідуальну відповідальність з наданням права найму робочої сили;

-  індивідуальні підприємства — засновані на приватній влас­ності фізичної особи та виключно на її праці;

-  сімейні підприємства — засновуються на власності й праці громадян, що є членами однієї родини;

-  негласні товариства — створюються на базі приватного підприємства за рахунок вкладів фізичних осіб (партнерів);

- спільні підприємства — підприємства, які створені за участю українських та іноземних юридичних осіб. Вони мають право мати на території України у власності майно, необхідне для здійснення діяльності, визначеної установчими документами.

Спільні підприємства створюються на основі:

- установчого договору про спільні довготермінові цілі;

-  об'єднання капіталів (в грошовій і майновій формах), кон­сультативних та інших послуг;

- здійснення визначених завдань через спільне управління шля­хом створення для цього відповідних органів управління;

- розподілу прибутків і ризиків;

- спільного призначення виконавчих директорів.

Поряд із зазначеними формами в готельно-ресторанному бізне­сі можливе впровадження більш ефективних організаційних форм, які добре зарекомендували себе у світовій практиці функціонуван­ня малого і середнього бізнесу. Серед найпоширеніших підпри­ємств, з якими вітчизняним підприємствам готельно-ресторанного бізнесу доводиться співпрацювати на міжнародному рівні, є такі організаційні об'єднання:

концерни — статутні об'єднання підприємств на основі повної фінансової залежності від одного чи групи підприємців;

консорціуми — статутні об'єднання промислового й банківсь­кого капіталу, які співпрацюють заради досягнення загальної мети;

холдинг-компанії — об'єднання підприємств, більша частина акцій яких (понад 50%) належить спільному фонду;

конгломерати — материнська фірма з кількома філіалами;

венчурні підприємства — договірні об'єднання підприємств і приватних осіб, створені на період виконання певних проектів;

офф-шорні компанії — компанії з реєстрацією юридичної адреси в країні з податковими пільгами та сферою діяльності за її межами;

кооперативні об'єднання -- добровільні об'єднання фізичних осіб задля досягнення загальної мети;

публічні компанії — об'єднання підприємств як юридичних осіб з відокремленим майном, які є державними органами;

асоціації, союзи — добровільні об'єднання підприємств і при­ватних осіб;

картелі — форма об'єднання підприємств на основі угод, які регламентують ціни, обсяг виробництва, умови найму робочої си­ли, межі ринків збуту;

синдикати — об'єднання підприємств у формі картеля з цент­ралізацією функції щодо реалізації продукції (послуг) і придбання сировини. Учасники синдикату мають виробничу й фінансову са­мостійність, але втрачають комерційну;

трести — об'єднання підприємств навколо одного центру уп­равління виробничою й комерційною діяльністю, під контролем одного власника (юридичної особи).

Однією із найспецифічніших ознак організації є її зв'язок із зовнішнім середовищем, яке може бути представлене різними угру­пованнями. Саме тому менеджери готельно-ресторанного бізнесу повинні орієнтуватись у правових формах організацій та їх різно­видами у світовому співтоваристві.

Контрольні питання

1. Наведіть приклади горизонтального поділу праці на підпри­ємствах готельно-ресторанного бізнесу.

2. Дайте характеристику зовнішніх факторів прямої та непря­мої дії.

3. Підприємства з якими майновими формами функціонують у готельно-ресторанній галузі України?

4. Що являє собою «змішане акціонерне товариство» та «спіль­не підприємство»?

5. З якими організаційними об'єднаннями співпрацюють під­приємства готельно-ресторанного бізнесу України?

Рекомендована література

І.Ансофф И. Стратегическое управление: Пер. с англ. — М.: Экономика, 1989.

2. Веснин В.Р. Основы менеджмента. — М.: Триада, ЛТД, 1997.

3. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент. — М: Гардарика, 1998.

4. Герчикова И.Н. Менеджмент. — М.: Банки и биржи. ЮНИ-ТИ, 1995.

5. Глухов В.В. Основы менеджмента. — СПб: «Спец. литерату­ра», 1995.

6. Комаров М.А. Менеджмент. — М.: ЮНИТИД998.

7. Максимцов М.М., Игнатьева А.В. Менеджмент. — М.: Бан­ки и биржи, ЮНИТИ, 1998.

8. Мескон М.Х., Альберт Н., Хедоури Ф., Основы менеджмен­та. — М.: Дело, 1992.

9. Фалмер P.M. Энциклопедия современного управления. — М.: 1992.