Розділ XII

Комунікаційні процеси в системі управління

Комунікація (англ. Communication) є аспектом соціальної взаємодії, загальною характеристикою будь-якої діяльності, вклю­чаючи управлінську. Вона являє собою форму політичної, наукової, організаційної й технічної сили в суспільстві, за допомогою якої підприємства включаються у зовнішнє середовище, здійснюють обмін думками або інформацією для забезпечення взаєморозуміння. Поняття «комунікація» має досить широке тлумачення. Його мож­на визначити як форму зв'язку, як один із проявів інформаційного обміну або обміну інформацією між людьми в процесі їхнього без­посереднього спілкування або за допомогою технічних засобів.

Комунікація — це всеосяжний і складний процес, який здійснюється за допомогою слів, букв, символів, жестів, це спосіб, за допомогою якого висловлюється ставлення одного працівника до знань і розумінь іншого, досягається довіра, взаємосприйняття поглядів тощо.

Дослідження свідчать, що менеджери 50-90% робочого часу ви­трачають на комунікаційні процеси. Керівники різних рівнів зай­маються цим постійно, щоб реалізувати свою роль у міжосо-бистісних відносинах, інформаційному обміні, в процесах прийнят­тя рішень, в плануванні, організації, мотивації й контролі. Саме то­му, що обмін інформацією входить до всіх видів управлінської діяльності, комунікацію називають процесом, який поєднує части­ни підприємства в одне ціле. Якщо ліквідувати комунікацію, то підприємство перестане бути керованим і його діяльність набу­де хаотичного, некоординованого характеру.

Соціологічні дослідження засвідчили, що 73% американських, 63% англійських і 80% японських керівників вважають, що не­доліки комунікації є головною перепоною на шляху досягнення ефективності їх роботи. Ефективно працюючі керівники — це ті, які досягли успіхів у налагодженні комунікацій і самі є комуніка­тивними. Комунікабельність (комунікативність) (англ., Communicability) — це здатність до комунікацій, встановлення контактів і зв'язків, досягнення взаєморозуміння.

Теорією комунікації займаються спеціалісти в галузі психо­логії, мовознавства, математичної логіки, електроніки та інших наук. Учені досліджують види інформації й способи її передання з

точки зору впливу на поведінку окремих осіб і колективів. Згідно з теорією комунікації їх бажана поведінка досягається лише через розуміння й узгодженість із прийнятою інформацією. Щоб здійснювати комунікацію ефективно, тобто передавати певні повідомлення у формі методичних вказівок, інструкцій, наказів, доповідей, звітів тощо, потрібно враховувати ряд факторів: підбір слів при формулюванні повідомлень, настрій, самопочуття, потре­би адресатів та ін. Тому проблема підвищення ефективності ко­мунікації має певні аспекти: формально-логічний, семантичний, соціально-психологічний, текстово-логічний, організаційний, технічний. Встановлення належної комунікації пов'язане з розв'язанням багатьох питань: готовність партнерів встановлюва­ти комунікацію, обрання способів комунікації, виявлення та усу­нення перешкод, вірне поєднання усної, візуальної та письмової форм комунікації тощо. Комунікацію необхідно вивчати не лише в її теоретичних аспектах, але й у практичних. Саме так визна­чається здатність до комунікації (вміння говорити, слухати, писа­ти, читати) і, зокрема, ораторське мистецтво, схильність до жур­налістики, викладацької роботи, рекламної справи, літератури, радіо- і телемовлення тощо. На практиці ефективність комунікацій знижується, якщо неточно формулюється повідомлення, має місце помилковий переклад або нечітке тлумачення, припускається втрата інформації в процесі передання, її зберігання через не­уважність працівників, обмежений час для адаптації й засвоєння інформації тощо.

Серйозною перепоною в налагодженні ефективних комунікацій на підприємствах є авторитарне ставлення адміністрації до підлег­лих, нечіткість виконання або небажання керівників виконувати свої обов'язки, відсутність позитивної ділової атмосфери й моти­вації для спілкування працівників між собою, неправильне визна­чення прав і відповідальності, острах керівників і підлеглих за наслідки при переданні надто відвертої інформації тощо.

До суб'єктивних факторів, які знижують ефективність кон­тактів між окремими працівниками, відносять різне тлумачення од­них і тих же понять, при обміні інформацією. Тому в процесі спілкування й передання інформації виникають перешкоди через її перекручення, непорозуміння, уповільнення інформаційного про­цесу тощо. До того ж, отримувачі сприймають насамперед ту інформацію, яку вони сподіваються одержати, й іноді ігнорують дані, які не співпадають з їхньою попередньою уявою.

Комунікаційні процеси в системі управління

Комунікація (англ. Communication) є аспектом соціальної взаємодії, загальною характеристикою будь-якої діяльності, вклю­чаючи управлінську. Вона являє собою форму політичної, наукової, організаційної й технічної сили в суспільстві, за допомогою якої підприємства включаються у зовнішнє середовище, здійснюють обмін думками або інформацією для забезпечення взаєморозуміння. Поняття «комунікація» має досить широке тлумачення. Його мож­на визначити як форму зв'язку, як один із проявів інформаційного обміну або обміну інформацією між людьми в процесі їхнього без­посереднього спілкування або за допомогою технічних засобів.

Комунікація — це всеосяжний і складний процес, який здійснюється за допомогою слів, букв, символів, жестів, це спосіб, за допомогою якого висловлюється ставлення одного працівника до знань і розумінь іншого, досягається довіра, взаємосприйняття поглядів тощо.

Дослідження свідчать, що менеджери 50-90% робочого часу ви­трачають на комунікаційні процеси. Керівники різних рівнів зай­маються цим постійно, щоб реалізувати свою роль у міжосо-бистісних відносинах, інформаційному обміні, в процесах прийнят­тя рішень, в плануванні, організації, мотивації й контролі. Саме то­му, що обмін інформацією входить до всіх видів управлінської діяльності, комунікацію називають процесом, який поєднує части­ни підприємства в одне ціле. Якщо ліквідувати комунікацію, то підприємство перестане бути керованим і його діяльність набу­де хаотичного, некоординованого характеру.

Соціологічні дослідження засвідчили, що 73% американських, 63% англійських і 80% японських керівників вважають, що не­доліки комунікації є головною перепоною на шляху досягнення ефективності їх роботи. Ефективно працюючі керівники — це ті, які досягли успіхів у налагодженні комунікацій і самі є комуніка­тивними. Комунікабельність (комунікативність) (англ., Communicability) — це здатність до комунікацій, встановлення контактів і зв'язків, досягнення взаєморозуміння.

Теорією комунікації займаються спеціалісти в галузі психо­логії, мовознавства, математичної логіки, електроніки та інших наук. Учені досліджують види інформації й способи її передання з

точки зору впливу на поведінку окремих осіб і колективів. Згідно з теорією комунікації їх бажана поведінка досягається лише через розуміння й узгодженість із прийнятою інформацією. Щоб здійснювати комунікацію ефективно, тобто передавати певні повідомлення у формі методичних вказівок, інструкцій, наказів, доповідей, звітів тощо, потрібно враховувати ряд факторів: підбір слів при формулюванні повідомлень, настрій, самопочуття, потре­би адресатів та ін. Тому проблема підвищення ефективності ко­мунікації має певні аспекти: формально-логічний, семантичний, соціально-психологічний, текстово-логічний, організаційний, технічний. Встановлення належної комунікації пов'язане з розв'язанням багатьох питань: готовність партнерів встановлюва­ти комунікацію, обрання способів комунікації, виявлення та усу­нення перешкод, вірне поєднання усної, візуальної та письмової форм комунікації тощо. Комунікацію необхідно вивчати не лише в її теоретичних аспектах, але й у практичних. Саме так визна­чається здатність до комунікації (вміння говорити, слухати, писа­ти, читати) і, зокрема, ораторське мистецтво, схильність до жур­налістики, викладацької роботи, рекламної справи, літератури, радіо- і телемовлення тощо. На практиці ефективність комунікацій знижується, якщо неточно формулюється повідомлення, має місце помилковий переклад або нечітке тлумачення, припускається втрата інформації в процесі передання, її зберігання через не­уважність працівників, обмежений час для адаптації й засвоєння інформації тощо.

Серйозною перепоною в налагодженні ефективних комунікацій на підприємствах є авторитарне ставлення адміністрації до підлег­лих, нечіткість виконання або небажання керівників виконувати свої обов'язки, відсутність позитивної ділової атмосфери й моти­вації для спілкування працівників між собою, неправильне визна­чення прав і відповідальності, острах керівників і підлеглих за наслідки при переданні надто відвертої інформації тощо.

До суб'єктивних факторів, які знижують ефективність кон­тактів між окремими працівниками, відносять різне тлумачення од­них і тих же понять, при обміні інформацією. Тому в процесі спілкування й передання інформації виникають перешкоди через її перекручення, непорозуміння, уповільнення інформаційного про­цесу тощо. До того ж, отримувачі сприймають насамперед ту інформацію, яку вони сподіваються одержати, й іноді ігнорують дані, які не співпадають з їхньою попередньою уявою.