11.2. Класифікація апаратних засобів

К оглавлению 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128

Нині до обчислювальних машин додалося стільки пристроїв і можливостей, що навіть навести повний перелік, а тим паче дати єдину їх класифікацію просто неможливо. Не претендуючи на вичерпність, можна запропонувати таку загальну класифікацію апаратних засобів (рис. 11.1).

Комп’ютери

З часу виходу на ринок першого персонального комп’ютера з мікропроцесором 8088 минуло трохи більше 10-ти років. За цей час було виготовлено мільйони комп’ютерів — PC/XT, Turbo PC, PC/AT, PC 286, PC 386, PC 486, Pentium та ін. Для їх порівняння проводять тестування.

При тестуванні персонального комп’ютера звертають увагу на такі питання:

Який мікропроцесор використовується?

Чи є математичний співпроцесор?

Чи існує можливість зміни тактової частоти?

Яке програмне забезпечення знаходиться в оперативній пам’яті комп’ютера і чи є початковий текст вбудованих програм?

Чи проводилося тестування комп’ютера, які його результати?

В яких локальних обчислювальних мережах (ЛОМ) може працювати комп’ютер і яке додаткове програмне забезпечення необхідне?

З якими інтерфейсами і периферійними пристроями працює комп’ютер?

Чи є опис апаратних і програмних переривань?

Чи відрізняється ціна даного комп’ютера від середньої ціни в його групі?

Яку підтримку гарантує виробник і на який час?

Які вбудовані засоби захисту інформації передбачено?

Які параметри блоку живлення і його потужність?

При оцінюванні апаратних засобів використовуються показники, об’єднані в такі групи:

надійність;

загальна якість;

наявність прикладних програм;

сумісність з наявним програмним забезпеченням;

апаратна сумісність з використовуваними комп’ютерами;

простота застосування.

Для кожної групи показників розраховується максимальне значення критерію. Багаторічні результати тестування комп’ютерів свідчать про зростання технічних можливостей та обсягів продажу за зниження цін.

Серед усіх комп’ютерів виділяють (досить умовно) такі класи: суперкомп’ютери, мейнфрейми, мінікомп’ютери, RISC-станції, персональні IBM-сумісні комп’ютери, Apple Macintosh-сумісні комп’ютери, портативні та індустріальні комп’ютери.

Суперкомп’ютери мають найбільшу швидкодію і величезні обчислювальні потужності. Виробництво суперкомп’ютерів — це одиничне виробництво, в якому використовуються новітні досягнення в багатьох галузях науки і техніки. Крім суперкомп’ютерів до них відносять великі універсальні ЕОМ загального призначення або спеціалізовані високошвидкісні ЕОМ для наукових досліджень (середня вартість сягає 1 млн дол. США), такі як IBM 3090 і ES9021, аналоги моделей інших фірм.

Суперкомп’ютери використовуються для складної обробки великих обсягів інформації в аеродинаміці, метеорології, космічних і фізичних дослідженнях, економіці та фінансовому управлінні. Сучасні ЕОМ цього класу звичайно обслуговують понад 128 комерційних користувачів.

Мейнфрейми володіють значними ресурсами для розв’язання складних задач у фінансовій сфері, в управлінні регіонами, галузями, великими підприємствами. Мейнфрейми набули найбільшого розвитку у 80-х роках. Однак і нині вони з успіхом виконують задачі з інтеграції великих неоднорідних комп’ютерних комплексів.

Мінікомп’ютери використовуються в управлінні підприємствами й організаціями.

Мікрокомп’ютери — найпоширеніші моделі обчислювальних машин. До них належать настільні і мобільні персональні комп’ютери. Серед настільних можна виділити робочі станції, персональні комп’ютери, мережеві комп’ютери.

Робочі станції використовуються в офісах, для роботи з науковими та інженерними додатками, при моделюванні виробничих, фінансово-економічних процесів, у видавничій справі. Ця категорія включає однокористувацькі робочі станції типу Sun, Hewlett-Packard, Digital, а також PC RISC.

Персональні комп’ютери мають нижчі характеристики і використовуються для офісних додатків: текстових процесорів, електронних таблиць, ведення найпростіших баз даних. Це універсальні, однокористувацькі, мікропроцесорні ЕОМ загального призначення, які підтримують відповідні периферійні пристрої і програмовані мовами високого рівня.

Мережеві комп’ютери використовуються в локальних мережах як компонент архітектури клієнт-сервер. Мережеві комп’ютери можуть не мати достатніх обчислювальних потужностей для розв’язання складних задач. Брак потужності заповнюється можливостями мереж, які реалізуються при використанні могутніх комп’ютерів-серверів.

Портативні ПК. До цієї категорії належать портативні та переносні ПЕОМ, за винятком електронних щоденників (наприклад, Psion Organiser). У свою чергу, портативні ПК поділяються на переносні ПЕОМ, розраховані на роботу в мережі змінного струму, портативні ПЕОМ типу Lap-top на батарейному (акумуляторному) живленні, а також ПЕОМ типу notebook і sub-notebook.

Мережеве обладнання

Мережеве обладнання необхідне для підключення багатокористувацьких систем, ПЕОМ або робочих станцій до локальних мереж і не включає програмне забезпечення ЛОМ (наприклад, спеціалізовані мережеві операційні системи) або сервери, які враховуються у відповідних категоріях компонентів технічного і програмного забезпечення. Ця категорія включає:

інтерфейси ЛОМ;

інтелектуальні концентратори ЛОМ;

термінальні сервери;

міжмережеве обладнання;

іншу апаратуру передавання даних (модеми, мультиплексори, засоби комутації пакетів, цифрові перемикачі, комуні-
каційні процесори, групові контроллери, розширювачі каналів та ін.).

Усі згадані компоненти технічного забезпечення класифікуються як апаратні засоби загального призначення і можуть використовуватися у широкому колі додатків у будь-яких галузях економіки.

До основних характеристик комп’ютерів кожного класу, таких як функціональність, надійність і розширюваність, пред’являються різні вимоги, хоча чітких меж між ними встановити не можна. Могутні комп’ютери молодшого класу можуть виконувати роль серверу початкового рівня в старшому суміжному класі, і навпаки. Тенденції до розмивання меж посилились, і найчастіше розглядаються сервери тільки трьох класів: для робочих груп, для відділів і для підприємств.

Сервери. Центральним компонентом мережевої системи є сервер. Сервер і персональний комп’ютер належать до одного класу мікрокомп’ютерів. Відмінність полягає в надійності роботи. Від роботи серверу залежить робота цілого підприємства або підрозділу. Тому сервер повинен мати достатню надійність і стійкість до можливих збоїв системи, використовувати новітні досягнення в галузі комп’ютерної техніки, які пізніше знайдуть своє застосування в персональних комп’ютерах.

Досить складно чітко класифікувати сервери, оскільки існує велика безліч варіантів їх конфігурацій, оптимізованих для виконання різних задач: робота зі сховищами даних великих обсягів або обслуговування комунікацій. Сервери можна класифікувати або за типом додатків, які на ньому виконуються, або за кількістю клієнтів, що обслуговуються. Більш прийнятним серед виробників і споживачів є другий метод [8]. Відповідно до нього розрізнюють сервери масштабу:

робочої групи (workgroup);

відділу (department);

середніх організацій (midrange);

підприємства (enterprise);

надвеликих підприємств (superenterprise).

Усі світові компанії пропонують у кожному з класів по декілька моделей.

Сервер робочої групи. Кількість користувачів — до 30, основні мережеві служби: електронна пошта, файловий сервіс і мережевий друк. Стартова ціна серверів — $1000.

Acer: Altos 350 (процесор Intel Pentium III з частотою до 866 МГц, FSB 133 МГц, максимальний обсяг ECC RAM —
1,5 Гбайт, живлення 200 Вт).

Compaq: ML 330 ( однопроцесорний Pentium III, частота до 1 ГГц, FSB 133 МГц, максимальний обсяг ECC SDRAM 2 Гбайт, 280 Вт).

Dell: PowerEdge 1400 (1—2 процесори Pentium III, 1 ГГц, з FSB 133 МГц, максимальний обсяг ECC SDRAM — 2 Гбайт, 300 Вт).

Fujitsu/Siemens: В210 ( 2 процесори Pentium III 800/933 МГц, FSB 133 МГц, максимальний обсяг ECC SDRAM — 4 Гбайт, 200 Вт.

Gateway: Gateway 6400 (1—2 процесори Pentium III 733 МГц, FSB 133 МГц, обсяг ECC SDRAM — до 2 Гбайт, 300 Вт.

Hewlett-Packard: NetServer 60 (1—2 процесори Pentium III 500/550/600 МГц, обсяг ECC DRAM — 1 Гбайт, 256 Вт).

IBM: xSeries 220 (2 процесори Pentium III 933 МГц, FSB 133 МГц, ECC SDRAM — від 128 Мбайт до 4 Гбайт, 1000 Вт).

Сервери, зроблені в Україні: це системи початкового рівня, призначені для невеликих робочих груп, де не створюється значне навантаження на локальну мережу. Українські виробники пропонують для замовників із сектора малого бізнесу переважно сервери потрібної конфігурації на основі одно- або двопроцесорних платформ, розрахованих на роботу з CPU Intel Pentium III.

Сервер відділу. Нараховує до 100 користувачів. До серверів масштабу відділу висуваються більш високі вимоги щодо надійності, потужності і функціональності, ніж до комп’ютерів попередньої групи. Ціна базових конфігурацій серверів до $2000. До них належать IВM ES9121, ES9221, старші моделі серії AS/400, старші моделі DIGITAL серії VAX, включаючи всі VAX 7000 та VAX 10000, а також їх аналоги.

Acer: Altos 1220 (2 процесори Pentium III з частотою 866 МГц, FSВ 133 МГц, обсяг ECC RAM до 4 Гбайт, 5 однодюймових накопичувачів на ЖД, 2 × 337 Вт).

Compaq: ML570 (1—2 процесори Pentium III Xeon, з частотою 700 МГц, обсяг ECC SDRAM — 8 Гбайт, до 12 накопичувачів HD, 2 × 450 Вт).

Dell: PowerEdge 4400 (1—2 процесори Pentium III Xeon з частотами від 600 до 800 МГц, обсяг ECC SDRAM — до 4 Гбайт,
330 Вт.)

Fujitsu/Siemens: Primergy 670-20 (2 процесори Pentium III, частота 650—850 МГц, обсяг SDRAM — до 2 Гбайт, 2 × 400 Вт).

Gateway: 7400 (2 процесори Pentium III, 733 МГц, обсяг ECC SDRAM — до 2 Гбайт, 2 × 350 Вт).

Hewlett-Packard: NetServer LH 3000 (1—2 процесори Pentium III, частота 600 — 800 МГц, FSВ 133 МГц, обсяг ECC SDRAM — до 4 Гбайт).

IВM: xSeries 240 або Netfinity 5600 ( 2 процесори Pentium III, частота 667 МГц — 1 GHz, обсяг ECC SDRAM — до 4 Гбайт, 1400 Вт).

Сервер організації середнього рівня нараховує 200 або більше користувачів. Звичайно в мережі встановлюється служба пові-
домлень та експлуатується база даних середнього розміру. У цьому секторі ціна серверу 3—4 тис. дол. і вище.

Головною відмінністю представників цього класу є використання процесора Intel Pentium III Xeon. У них застосовуються відповідно і системні набори з підтримкою пам’яті великого обсягу та системної і кеш-пам’яті другого рівня. У системах середнього рівня застосовуються й продуктивніші контроллери накопичувачів на жорстких дисках (SCS1). До серверів середнього класу висуваються високі вимоги щодо забезпечення безперебійної роботи, тому в платформах цього рівня використовують 64-розрядну шину PCI, що працює на частоті 66 МГц і підтримує функцію заміни плат розширення в гарячому режимі (hot-swap).

Ці сервери так само, як і системи попередньої групи, українські виробники будують на основі одно- і двопроцесорних платформ. Проте компанії пропонують різні конфігурації серверів і цього класу. Наприклад, Prime пропонує молодшу модель Pilot 3700 — Pilot 5700 і більш потужну систему Pilot 5800, де використовуються процесори Pentium III.

Сервер підприємства. Кількість користувачів — від 500 до 1000 осіб. У мережі можуть працювати великі бази даних, сховища даних, а також виконуватися обробка транзакцій у режимі реального часу. Ціни на такі сервери — від 5 тис. до 500 тис. дол.

Сервери надвеликих підприємств — мають від однієї до декількох тисяч користувачів. Основними мережевими сервісами є масивні бази даних, сховища даних, інтенсивна (понад 40 тис. tpm) обробка транзакцій. Ціни на сервери такого масштабу — від 20 тис. дол., а для повних конфігурацій можуть бути більше 1 млн дол. США.

Сервери масштабу підприємства або корпорації — найпотужніші системи, які виробляються українськими компаніями на платформі Intel. Сьогодні в більшості моделей цього класу використовується до чотирьох процесорів Pentium III Xeon. А Prime пропонує модель Grand 7800, де може бути встановлено від 4 до 8 таких CPU. Як і раніше, замовнику надається можливість запропонувати власну конфігурацію серверу високого рівня, змінюючи в широких діапазонах місткість дискової підсистеми і оперативної пам’яті (до 32 Гбайт).

Як сервери середнього і молодшого рівня використовуються мікрокомп’ютери, що мають менші можливості, ЕОМ вартістю від 10 тис. до 100 тис. дол. США, що обслуговують від 2 до 32 комерційних користувачів, для автоматизації управління і рішення економічних задач, а також як мережеві сервери. До даного класу належать системи молодших моделей фірми DIGITAL серії VAX, включаючи VAX 4000 і VAX 3000 та окремі варіанти DEC 4XX, молодші моделі фірми IВM серії AS/400 і серверні конфігурації багатокористувацької моделі RS/600, а також багатокористувацькі мікропроцесорні системи фірм Siemens-Nixdorf, Olivetti, Вull, ICL, Altos, NCR та ін.

Останнім часом до наведених п’яти основних класів (типів) серверів додався шостий. Це так звані однофункціональні, або тонкі, сервери, призначені для вирішення однієї логічної задачі, — обслуговування файлів, принтерів, пристроїв масової пам’яті і т. п. У західній літературі їх звичайно називають «appliance servers».

Комплектування

Якими б різними не були комп’ютери, їх функціональна структура залишається такою, якою вона була у перших електронних обчислювальних машин: пристрої введення/виведення, пам’яті, управління, обробки інформації.

Материнська плата

Материнська плата — це платформа, на якій зібрано основні компоненти складного обчислювального центру, ядро, яке об’єднує частини комп’ютера в одне ціле і визначає його конфігурацію. На ній розташовуються основні електронні елементи комп’ютера:

системна і локальні шини;

мікропроцесор;

додаткові мікросхеми;

роз’єми (слоти) для додаткових пристроїв.

Материнські плати уніфіковані за стандартами свого розміру. Нині переважають такі стандарти: AT, ATX, LPX і NLX.

Стандарт AT використовується в модифікації Вaby AT. Це зменшений варіант AT. Розміри — 8,5′ × 13". Для зниження вартості комп’ютера було розроблено стандарт LPX. Максимальна кількість підключених карт — не більше 2—3.

У 1998 р. запропоновано специфікацію WTX для застосування у робочих станціях і серверах, де головним є забезпечення нормального охолоджування, розміщення великих обсягів пам’яті, зручна підтримка багатопроцесорних конфігурацій, велика потужність блоку живлення, розміщення більшої кількості портів кон-
троллерів, накопичувачів даних і портів введення/виведення. Розміри плати — 14′ × 16,75".

Процесори

Головним показником класу комп’ютера заведено вважати тип процесора.

Для оцінки продуктивності процесора використовується PR-рейтинг, коли його продуктивність порівнюється зі швидкістю процесора Pentium, з якою йому довелося б працювати для досягнення тієї самої продуктивності. Наведемо перелік найпоширеніших процесорів провідних фірм-виробників.

Intel

Pentium — P5(80501), 1993 р., напруга живлення 5 В, тактова частота 60 і 66 МГц, випускалися для платформи Socket 4; P54 (80502), напруга живлення 33 В, тактова частота в межах 75—
200 МГц. Обсяг кеш-пам’яті першого рівня 16 Кбайт (8 Кбайт на дані і 8 Кбайт на інструкції), розрахований на платформу Socket 5.

Pentium w/MMX technology — P55, 1997 р., має набір з 57 команд MMX, напруга живлення 28 В, обсяг кеш L1 — 32 Кбайт. Тактова частота 166-233 МГц, розрахований на платформу Socket 7.

Tillamook — 1997 р., для застосування в ноутбуках; завдяки тактовій частоті 266 МГц мобільні комп’ютери стали в один ряд з настільними. Належить до лінійки Pentium і включає кеш L1 — 32 Кбайт і набір MMX, на тактових частотах від 133 до 266 МГц.

Pentium Pro — перший процесор шостого покоління. Кеш L1 — 16 Кбайт, кеш L2 — 256, 512, 1024 і 2048 Кбайт. Тактова частота від 150 до 200 МГц. Випускався виключно для платформи Socket 8.

Pentium II/III — сімейство P6/6 × 86, уперше з’явився в травні 1997 р. Об’єднує загальним ім’ям процесори, призначені для різних сегментів ринку. Pentium II (Klamath, Deschutes, Katmai, Tonga та ін.) для масового ринку ПК середнього рівня, Celeron (Covington, Mendocino, Dixon та ін.) — для недорогих low-end комп’ютерів, Xeon (Xeon, Tanner, Cascades та ін.) для високопродуктивних серверів і робочих станцій. Має модифікації для платформ Slot 1, Slot 2, Socket 370, а також варіанти в мобільному виконанні.

AMD

K5 — перший процесор AMD, конкуруючий з Pentium. Платформа — Socket 5, частота системної шини від 50 до 66 МГц. Кеш L1 — 24 Кбайт (16 Кбайт для інструкцій і 8 — для даних), кеш L2 на материнській платі, працює на частоті системної шини. Існували такі версії процесора: K5-75, 90, 100.

K6 — випускається з 1997 р. (Model 6), раніше за Pentium II. Процесор працював на частоті від 166 до 233 МГц, має модуль MMX, обсяг кеш L1 — 64 Кбайт (по 32 Кбайт для інструкцій і даних), пізніше почалися постачання K6 Model 7 (мобільний варіант) з частотами 266 і 300 МГц, FSВ 66 МГц.

K6-2 — наступне покоління K6, 1998 р., частота системної шини 100 МГц. Кеш L1 — 64 Кбайт (по 32 Кбайт для інструкцій і даних), кеш L2 знаходиться на материнській платі і має обсяг від 512 Кбайт до 2 МБайт, працюючи на частоті системної шини. Максимальна тактова частота — 550 МГц.

Sharptooth (K6-III) — 1999 р., зроблений під платформу Socket 7, має 256 Кбайт кеш L2 на чипі, кеш L1 має обсяг 64 Кбайт (по
32 Кбайт для інструкцій і даних), кеш L3 знаходиться на материнській платі і має обсяг від 512 Кбайт до 2 МБайт, працює на частоті системної шини з тактовою частотою 400 і 450 МГц.

K6-2+ — платформа Socket7, містить на чипі 128 Кбайт кеш L2, працюючий на частоті процесора, тактова частота 533 МГц.

K7 (Athlon) — кеш L1 — 128 Кбайт (по 64 Кбайт для інструкцій і даних), кеш L2 — 512 Кбайт, працюючий на 1/2 або 2/5 частоти процесора. Системна шина — EV-6 потенційно дає можливість створення материнських плат, підтримуючих обидва процесори. Швидкість системної шини — 200 МГц, але має потенціал до 400 МГц і вище. Набори інструкцій, що підтримуються, — MMX, розширений порівняно з K6-III 3DNow! Платформа — Slot А. Перший процесор AMD, що отримав при випуску власне ім’я — Athlon. На сьогодні доступні моделі 500—850 МГц.

Thunderbird — версія Athlon з використанням технології мідних з’єднань. На чипі інтегровані 256 Кбайт повношвидкісної кеш L2, процесор означив перехід на платформу Socket-A. Максимальна тактова частота — 1,26 ГГц.

Spitfire aбо Duron — варіант Thunderbird з урізаною кеш L2 —
64 Кбайт. Виробляється тільки з використанням алюмінієвих з’єднань на Fab 25 фірмою Техасе. Максимально доступна тактова частота — 800 МГц.

Palomino — версія Athlon на базі ядра Mustang. Передбачувана тактова частота — від 1,4 ГГц і більше. Термін виходу — перший квартал 2001 р.

Thoroughbred — версія Athlon. Передбачувана тактова частота — близько 2 ГГц. Термін випуску — друга половина 2001 р.

ClawHammer — перший 64 біта процесор AMD, що працює з даним розміром. На відміну від Itanium буде орієнтований, головним чином, на 32-бітові інструкції. Передбачувана швидкість —
2 ГГц і більше, передбачуваний термін випуску — перша половина 2002 р.

SledgeHammer — серверний варіант ClawHammer. Передбачуваний термін випуску — 2002 р.

Cyrix

6x86, або M1. Кеш L1 — 16 Кбайт (єдиний). Частота системної шини — від 50 до 75 МГц. Платформа — Socket 7.

MediaGX — із сімейства Cyrix, перший процесор, зроблено за ідеологією PC-on-a-chip. До ядра 5 × 86 було додано контроллери пам’яті і PCI, у чип інтегровано відеоприскорювач, з кадровим буфером в основній пам’яті PC. І лише в останніх моделях використовується ядро 6 × 86. У чипі-компаньйоні реалізовано міст PCI-ISA та інтегровано звук, кеш L1 16 Кбайт (єдиний).

6 × 86MX (M-II) — дещо перероблений для більшої продуктивності 6 × 86, збільшено кеш L1 — до 64 Кбайт (єдиний), збільшено загальну продуктивність процесора, додано блок MMX, частота системної шини від 60 до 75 МГц. Процесори 6 × 86MX виробляла і компанія IВM.

MII — останній процесор Cyrix, вироблявся з 1998 р. Кеш L1 — 64 Кбайт (єдиний), L2 — як звичайно для Socket 7 знаходиться на материнській платі і має обcяг від 512 Кбайт до 2 Мбайт, працюючи на частоті системної шини. Реальна швидкість — нижче Cyrix MII PR366, яка має 250 МГц.

Gobi (MII+) — перший із процесорів Cyrix, розрахований на платформу Socket 370. Набори інструкцій, що підтримуються, — MMX, 3DNow! Кеш L1 — 64 Кбайт (єдиний), кеш L2 — 256 Кбайт на чипі, працюють на повній частоті процесора. Випускається з 2000 р. фірмою VIA під ім’ям Joshua.

MediaPC — платформа Socket-7, працює на швидкості від 233 до 300 МГц. Те саме ядро, що і в Gobi, з доданими графічним прискорювачем і периферійними контроллерами.

Mxi — Socket 7 PC-on-a-chip, побудований на тому самому ядрі Cayenne, перевершує за швидкість MediaPC — 333—400 МГц.

Rise

mP6 — перший процесор компанії Rise, призначений для ноутбуків, що використовують платформу Socket 7. Відповідно від-
різняється дуже малим тепловиділенням. Кеш L1 — 16 Кбайт
(по 8 Кбайт для даних і інструкцій), L2 — на материнській платі, від 512 Кбайт до 2 Мбайт, працює на частоті системної шини. Підтримується додатковий набір інструкцій MMX.

Centaur

Winchip С6 — процесор випущено в 1997 р., орієнтований на дешеві PC, за швидкістю і продуктивністю поступався своїм конкурентам. Системна шина — 60, 66, 75 МГц, платформа — Socket 5. Набір підтримуваних інструкцій — MMX, працював на швидкостях від 180 до 240 МГц.

Winchip-2 — з’явився в 1998 р., кеш L1 — 64 Кбайт (по 32 Кбайт для інструкцій і даних), кеш L2 знаходиться на материнській платі, 512 Кбайт — 2 Мбайт. Підтримуються набори інструкцій MMX і 3DNow! Платформа — Socket 7. Від Winchip відрізняється значним прискоренням роботи з числами з плаваючою комою. З’явилася підтримка частоти системної шини 100 МГц, швидкість від 200 до 300 МГц.

VIA

Joshua — перший процесор VIA (це процесор Gobi фірми Cyrix, який був придбаний разом із Cyrix).

Samuel — ядро Winchip4, одержане VIA в спадщину від Centaur, працює на частоті 500—700 МГц, платформа — Socket-370. Кеш L1 — 128 Кбайт, змінив Joshua під тим самим ім’ям Cyrix III. Тактова частота — 500—667 МГц.

Samuel 2 — ядро групи Centaur. Додався кеш L2 обсягом 64 Кбайт, збільшилася тактова частота — 667—800 МГц. Частота системної шини 100/133 МГц, платформа — Socket-370. Випуск — у першому кварталі 2001 р.

Ezra — спільна розробка груп Cyrix і Centaur, нове ядро VIA, процесор з підтримкою SSE, кеш L1 — 128 Кбайт, кеш L2 128. Випуск — у другому кварталі 2001 р. з тактовою частотою від 750 МГц, з потенціалом зростання понад 1 ГГц.

Transmeta

Crusoe — у 2000 р. вийшов апаратно-програмний комплекс — процесор Crusoe, позиціонований як краще рішення для мобільних систем, HPC і т. д. Процесор випускатиметься у двох варіантах: 333—400 МГц — TM3120 і 500—700 МГц — TM5600. Для першого обсяг кеш становить 96 Кбайт L1, для другого — 125 Кбайт L1 та 256 Кбайт L2. Плаваюче енергоспоживання становитиме від 10—20 Вт до 1—3 Вт залежно від виконуваної роботи.

При купівлі або модернізації комп’ютера актуальним є співвідношення ціна/продуктивність. Ціна центрального процесора може скласти левову частку вартості всієї системи, до того ж він зазнає морального старіння і дешевшає швидше за будь-який інший компонент ПК. Проаналізувавши ціни і швидкодію сучасних процесорів, можна визначити оптимальні варіанти для різних категорій користувачів.

Декілька років тому процесор з тактовою частотою 300 МГц був досягненням, а 450 МГц — взагалі межею мрій, тепер же на ринку «молодший» процесор має частоту 566 МГц. Виходячи з міркувань економії і співвідношення ціна/продуктивність можна виділити три класи процесорів: економічний, середній та високий.

Економічний клас. На сьогоднішній день найкращий вибір при купівлі нового ПК — це Duron 650, він має швидкодію в офісних і графічних додатках, порівнянну з Pentium III 600, який коштує дорожче. Що стосується найближчих сусідів — Celeron 600 і Celeron 633, то тут перевага Duron досить відчутна як у грі, так і в інших додатках.

Місце Duron 650 можливо досить скоро посяде Duron 700, йому на зміну прийде Duron 750 і так далі за принципом доміно — один за другим процесори з часом падатимуть у ціні. Аналогічний рух спостерігається і в рядах процесорів Intel, однак місце Duron як найкращого вибору для системи економ-класу збережеться, адже Pentium III навряд чи коли опуститься нижче за відмітку $150, а перехід Celeron на шину 100 МГц не дуже скоротить розрив у швидкодії.

Celeron може стати варіантом для апгрейда системи (upgrade — підвищувати якість) річної або дворічної давності, де встановлено процесор Celeron 333-366, а таких комп’ютерів досить багато. Для машин із Celeron 400 — Celeron 533 серйозний приріст швидкодії дасть лише перехід на Pentium III: різниця в продуктивності Celeron 400 і Celeron 667 в ігрових і в інших додатках — 25%, тоді як між Celeron 400 і Pentium III 600 — понад 50%.

Середній клас. Процесор для користувача, що купує комп’ютер «раз і назавжди». За співвідношенням ціна/продуктивність тут виділяються два фаворити: Pentium III 733 та Athlon 800. Швидкодія в ігрових додатках виявляється на користь Pentium III 733, в інших додатках виграє, як правило, Athlon 800.

Найближчі до 733-й моделі — Pentium III 667, 700 і 750 відчутно поступаються у продуктивності, маючи практично рівну з нею ціну. А поки що найпотужнішими процесорами, що мають прийнятну ціну, залишаються Pentium III 733 та Athlon 800.

Високий клас. До класу «надпотужних» процесорів можна віднести Pentium III 800/800В та Athlon 850/900. Pentium III 800В у грі випереджає Athlon і 100-мегагерцевую модель, але в офісних, більшості графічних та інших додатках Athlon 850 і Athlon 900 мають перевагу. Pentium III 933 — це безперечний лідер серед усіх моделей як в ігрових, так і в усіх інших додатках.

Модулі пам’яті

Вінчестер — основне сховище програм і даних, які перетворюються, завантажуються або просто зберігаються у комп’ютері. Наведемо загальноприйняті визначення модулів пам’яті.

SIMM (Single In-line Memory Module) — однобічний модуль пам’яті, що починаючи з 1997 р. поступово зникає з ринку. Пам’ять в SIMM має розрядність 32 (з парністю — 36) біти і може використовуватися в комп’ютерах з процесорами Pentium тільки парами.

DIMM (Dual In-line Memory Module) — двобічний модуль пам’яті, що з 1997 р. виходить на роль фактичного стандарту для комп’ютерів. Пам’ять в DIMM має розрядність 64 (з парністю 72) біти і може використовуватися поодинці, а не тільки парами, як звичайними SIMM.

FPM (Fast Page Mode DRAM) — найстаріший вид пам’яті, який почав застосовуватися ще у 80-х роках. Відрізняється від стандартної тим, що дає змогу скоротити час зчитування/запису даних, розташованих у пам’яті послідовно.

DRAM (Dinamic Random Access Memory) — динамічна пам’ять прямого доступу, виконана у вигляді двовимірної матриці. Дуже дешева, але потребує постійної регенерації (refresh), яка виконується як «пусте» читання пам’яті. Такий процес забирає значний час, оскільки в цей період ніякий пристрій, крім контроллера регенерації, не може отримати доступ до пам’яті.

EDO (Extended Data Output DRAM) — при роботі на запис не дає ніяких переваг порівняно з FPM DRAM, але потребує суттєво менше часу при зчитуванні. EDO (як і FPM) не дає ніяких переваг за довільної вибірки даних з пам’яті.

Synchronous DRAM (SDRAM) — відносно новий вид пам’яті, який також показує свої переваги тільки за послідовної вибірки даних з пам’яті, коли зчитування/запис виконуються у два рази швидше, ніж для EDO DRAM. Відповідність між швидкодією SDRAM і тактовою частотою шини наведено в таблиці:

Швидкодія пам’яті, nc	Максимальна частота шини, МГц
12	83
10	100
8	125
7	133

SDRAM випускається нині тільки в 168 вивідних 64-розрядних модулях DIMM. На відміну від звичайних модулів SIMM, ці модулі можуть установлюватися на материнській платі поодинці. Мікросхеми SDRAM використовуються так само широко, як локальна пам’ять для відеокарт.

SPD (Serial Presence Detect) — пристрій визначення присутності з послідовним доступом, що містить інформацію про тип пристрою та його основні характеристики. Місткість такої пам’яті — 512 байт.

DDR SDRAM (Double Data Rate SDRAM) — SDRAM з подвоєною швидкістю обміну даними — новий вид пам’яті. Пропускна спроможність DDR SDRAM у два рази вища за звичайну. Цей вид пам’яті іноді називається SDRAM II.

Дефіцит модулів пам’яті, а також тимчасове стрімке зростання цін на них утворилися внаслідок тайванського землетрусу, що завдав головного удару комп’ютерній світовій індустрії саме в галузі виробництва пам’яті. Нині обсяги постачання пам’яті планомірно зростають.

Як і раніше, в продажу не з’явилося жодного нового типу пам’яті. RDRAM унаслідок своєї високої вартості так і не досягла України. Останнім часом такі модулі істотно подешевшали і користуються певним попитом на Заході, однак навряд чи коли-небудь вони прийдуть на наш ринок. Адже комп’ютерна індустрія потребує у стані очікування приходу DDR — випуску материнських плат на таких чипсетах і, природно, відповідних модулів пам’яті, які нині ми можемо бачити лише на окремих відеокартах. З новинок у цій галузі відзначимо появу в Україні модулів DIMM місткістю 256 Мбайт. Однак вони поки ще дорогі (їх вартість значно
більша за ціну двох 128-мегабайтових модулів) і не так поширені.

На сьогодні на ринку України доступні тільки модулі DIMM, що працюють на частоті 100/133 МГц (відповідно PC100 і PC133), а також старі модулі SIMM, використовувані в основному в материнських платах з платформами Socket 7/Super 7. Однак пропозицій SIMM — менше 20% від загальної кількості модулів пам’яті, що пропонуються. Як наслідок, їх вартість виявляється досить високою — за ціну одного SIMM можна придбати модуль DIMM вдвічі більшої місткості.

Оскільки пропозицію породжує попит, відповідно до нього кількість пропозицій 32-мегабайтових DIMM неухильно зменшується. Частка ж більш містких модулів (128 Мбайт), навпаки, зростає, 16-мегабайтові модулі взагалі представлені поодинокими екземплярами. Пропозиція DIMM 64 Мбайт залишалася стабільною протягом 2000 р., їх частка становила близько 40%.

Постійно зростає кількість пропозицій пам’яті PC133. А враховуючи, що PC133 коштує лише трохи дорожче за модулі PC100 (близько $5 за 64-мегабайтовий модуль) і без проблем працює на частоті 100 МГц, доцільно оснастити новий ПК саме DIMM PC133.

Розподіл пропозицій модулів пам’яті наприкінці 2000 р. був таким: DIMM PC100 — 62%, DIMM PC133 — 21%, SIMM (EDO, FPM) — 17% («Hot Line»).

Ситуація на ринку жорстких дисків така: в Україну їх офіційно постачають чотири компанії: ASВIS-Ukraine, CHI Ukraine, Elko-Kiev і Kvazar-Micro Disty Group [72]. За 2000 р. завезено майже 320 тис. вінчестерів. Сьогодні 70% ринку належить трьом світовим брендам: Fujitsu, Samsung і Seagate. Fujitsu залишається лідером за обсягом реалізованих в Україні дисків, Samsung помітно зміцнила свої позиції в 2000 р. серед складальників ПК. Структура продажу не є показником популярності торгової марки вінчестерів на місцевому ринку, а скоріше відбиває доступність вінчестерів, наявність їх на складі дистриб’ютора. Тим більше що значної відмінності у вартості масових моделей немає. Хоч, безумовно, у бездефіцитні періоди на вибір вінчестера впливають і переваги споживачів, і вартість. Дані про місткість ринку жорстких дисків дають змогу оцінити й кількість комп’ютерів, вироблених у 2000 р. в Україні. Тут найбільші труднощі виникають з оцінкою частки вінчестерів, використовуваних для модернізації систем. У цьому процесі використовується від 20 до 40% нових вінчестерів (і процесорів), а на нові системи в 2000 р. припадало близько 200—240 тис. дисків. Кількість жорстких дисків різних марок, поставлених в Україну в 2000 р., — 318,5 тис. шт. (за даними постачальників, табл. 11.1).

Таблиця 11.1

Постачальники жорстких дисків на ринку України

Компанія	Кількість жорстких дисків, тис. шт
FUJITSU	90
SAMSUNG	78
SEAGATE	55
WESTERN DIGITAL	36
MAXTOR	25
QUANTUM	22
IВM	12
CONNER	0,5
Разом	318,5

Монітори

Монітор — важлива частина графічної підсистеми комп’ютера, за допомогою якої користувач сприймає більшу частину інформації. Монітори на базі електронно-променевої трубки пройшли шлях від алфавітно-цифрових консолей зеленуватого кольору до яскравого різнобарвного цифрового світу. Діаметр робочої поверхні весь час збільшується, але принцип функціонування суттєво не змінився: потік електронів відхиляється магнітним полем і «відфільтровується» маскою або решіткою.

Оскільки монітори з великим розміром екрана використовуються в різних сферах, то вимоги до них можуть різнитися: розмір екрана, палітра кольорів, чіткість зображення, контрастність, безпека, суб’єктивні зорово-психологічні відчуття, ціна [138]. Щодо цін на такі монітори, то вони знижуються за рахунок розвитку технологій та конкуренції з плазменими та рідкокристалічними дисплеями.

LG STUDIOWORKS 21SC. Оптимальне співвідношення ціна/ якість для офісів, дому, останнім часом і для бізнесу; діагональ 21′.

MITSUBISHI DIAMOND PRO 1010E. Монітор Mitsubishi з трубкою Diamondtron використовується у видавничих системах, для додатків CAD-CAM, Web-дизайну, мультимедіа. Задовольняє найвибагливіших користувачів. Підключається до Mac і PC, діагональ 21′.

NEC MULTISYNG P1150. Може використовуватися професіоналами мультимедіа та верстки, підключається до Mac і PC, може працювати один на два комп’ютери, діагональ 21′.

NOKIA 445XPRO. Корисний для користувачів CAD-CAM завдяки здатності відображати більше інформації на ділянці екрана, діагональ 21′.

NOKIA 446XPRO. Модель розрахована на застосування Web-дизайнером, верстальником, в офісі, екологічно безпечна, діагональ 19′.

PHILIPS ВRILLIANS 109. Мультимедійна модель, оснащена двома вбудованими колонками та мікрофоном, зручна для офісу і домашнього користування, діагональ 19′.

SAMSUNG SYNCMASTER 900P. Модель доступна навіть малокваліфікованому користувачу, має можливість корекції кольору, видна ділянка покриває майже весь простір екрана, зручна для дизайнерів і художників, діагональ 19′.

SAMSUNG SYNCMASTER 1000P. Модель дозволяє точне додаткове настроювання, розширення видної ділянки на весь екран, діагональ 21′.

SONY MULTISCAN 500 PS. Монітор має плаский екран, виконує автоматичне центрування і підгонку розміру зображення для максимального використання видної ділянки, має стабільне та якісне зображення, діагональ 21′.

VIEWSONIC P815. Призначений для використання в системах CAD-CAM, можливе підключення двох комп’ютерів, дає стабільне зображення, діагональ 21′.

Варто зупинитися на інформаційних проблемах малого бізнесу. В останні кілька років оточення, в якому оперує малий бізнес, зазнає значних змін. Конкуренція, що загострилася, викликала необхідність швидкішої обробки інформаційних потоків, постійного глобального зв’язку з партнерами, постачальниками і замовниками, автоматизації ділових процедур і підвищення ефективності керування. Все це вимагає більш інтелектуальних методів боротьби за місце під сонцем, можливості ж інформаційних технологій (ІТ) забезпечили використання їх як практично ідеальний інструментарій для реалізації цих заходів. Поряд з мережевими комп’ютерними технологіями для обробки внутрішньої інформації малий бізнес широко застосовує й Internet-технології для комунікацій, одержання оперативної інформації та проведення маркетингових акцій.

Однак порівняно з корпоративним бізнесом, який давно використовує ІТ, активне впровадження ІТ-продуктів і методів у малий бізнес (SOHO) стикається зі значними труднощами, обумовленими його специфікою: обмеженістю ресурсів, відсутністю необхідного технічного персоналу і досвіду експлуатації складної апаратури. Ці особливості висувають певні вимоги до техніко-експлуатаційних, функціональних і цінових характеристик мережевих пристроїв для SOHO, узагальнення яких привело до формування концепції «побутових» мережевих приладів (network appliances).

Компанія Dataquest визначає такі пристрої, як «апаратуру, орієнтовану на побудову мереж, спроектовану для виконання однієї або спеціалізованого набору функцій, що реалізуються
за допомогою мінімальної операційної архітектури і не потребують ліцензувань доступу клієнтів незалежно від мережевої операційної системи або наявних протоколів. На доданок, ці пристрої повинні встановлюватися максимально просто, прямо «з коробки» і мати можливість керування виключно за допомогою Web-броузера».

Виходячи з динаміки розвитку ринку пристроїв для SOHO, малий бізнес відчув смак до інформаційних технологій. Dataquest оцінює цей сегмент у 2 млрд дол. (1998 р.) і прогнозує зростання обороту до 16 млрд дол. (2002 р.). Поява на цьому ринку провідних виробників у галузі ІТ говорить про те, що цей прогноз небезпідставний.