3.4. Законодавчі та нормативні акти з розвитку персоналу

В управлінні розвитком персоналу важливу роль відіграють законодавчі й нормативні акти України. Це — Конституція України, закони України, Укази Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, накази, інст­рукції, положення інших органів виконавчої влади держави.

У ст. 43-ій Конституції України визначено, що держава реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Водночас ст. 53 гарантує кожному громадянину право на освіту. Повна загальна освіта є обов’язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної осві­ти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам [1].

Кодекс законів про працю України встановлює гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, пільги для працівників, що поєднують роботу з навчанням. Кодекс законів визначає організацію виробничого навчання персоналу за рахунок підприємства, створення необхідних умов для поєднання роботи з навчанням, а також здійснення виробничого навчання в робочий час. Він передбачає заохочення працівників, які поєднують роботу з навчанням, надання робочого місця чи посади працівникові відповідно до набутої кваліфікації, пільг та відпусток у зв’язку з навчанням у загальноосвітніх школах, професійно-технічних і вищих навчальних закладах [2].

Закон України «Про освіту» визначає право громадян на освіту та державну політику в цій галузі. Він регулює навчально-вихов­ний процес і громадсько-політичну діяльність у закладах освіти, визначає державні органи управління освітою [3]. Зазначений Закон установлює державні стандарти освіти, умови створення навчальних закладів, наукове та методичне забезпечення освіти.

Розділ ІІІ Закону України «Про освіту» серед учасників на-
вчально-виховного процесу виділяє представників підприємств, установ, кооперативних, громадських організацій, що беруть участь у навчально-виховній роботі. Водночас розділом ІV Закону регулюється фінансово-господарська діяльність закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти, визначаються додаткові джерела фінансування навчальних закладів, фінансування наукових досліджень тощо.

Закон України «Про загальну середню освіту» визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти, що сприяє вільному розвитку людської особистості, формує цінності правового демократичного суспільства [6].

Закон України «Про професійно-технічну освіту» встановлює правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійно-технічної освіти, створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства й держави у кваліфікованих робітниках [5]. Він визначає загальні положення про професійно-технічну освіту, її уп­равління та організацію, типи професійно-технічних навчальних закладів, організацію навчального процесу, зміст професійно-тех­нічної освіти, її суб’єктів, соціальний захист учнів, слухачів, педагогічних працівників, а також фінансово-економічні відносини у галузі професійно-технічної освіти.

Водночас Закон України «Про вищу освіту» спрямований на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання і професійної підготовки фахівців з вищою освітою. Він визначає структуру та стандарти вищої освіти, управління в галузі освіти, організацію навчально-виховного процесу, підготовку наукових і науково-педагогічних працівників та фінансово-економічні відносини у системі вищої освіти [7].

Вагомим законодавчим актом із питань розвитку персоналу є закон України «Про зайнятість населення». Він містить розділи про зайнятість населення, право громадян на зайнятість, про регулювання та організацію зайнятості населення, компенсації і гарантії у разі втрати роботи, контроль і відповідальність за порушення законодавства про зайнятість населення [4]. Серед обо­в’язків і прав державної служби зайнятості Законом передбачено, що ця служба організовує за потреби професійну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або направляє їх до інших навчальних закладів, які ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвитку та визначенні змісту курсів навчання й перенавчання.

Стаття 20 Закону України «Про зайнятість населення» установлює, що підприємства, установи й організації, незалежно від форми власності, їх посадові особи зобов’язані сприяти проведенню державної політики зайнятості на основі організації професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників, а також професійного перенавчання тих, хто підлягає вивільненню з виробництва.

Професійний розвиток персоналу регулюється й іншими законодавчими актами. Це, насамперед, Закони України «Про підприємство», «Про підприємництво», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про позашкільну освіту», «Про державну службу», «Про наукову і науково-техніч­ну діяльність» тощо.

Серед указів Президента України, що регулюють розвиток персоналу, важливим є Указ Президента України «Про основні напрями реформування вищої освіти в Україні». У ньому сформульовані основні напрями реформування вищої освіти, які перед­бачають вирішення таких завдань: розроблення стратегічних на-
прямів розвитку вищої освіти, удосконалення мережі вищих навчальних закладів, структури підготовки фахівців та ефективності їх використання, забезпечення якості освітньої діяльності.

В Указі особлива увага приділена реформуванню фінансової, господарської діяльності вищих навчальних закладів та соціальному захисту учасників навчально-виховного процесу. Новий механізм фінансування освіти і науки передбачає елементи прямого нецентралізованого фінансування вищих навчальних закладів; визначає перелік безкоштовних та платних освітніх, побутових та інших послуг для учасників навчально-виховного процесу, джерела і механізми фінансування державної системи післядипломної підготовки та перепідготовки кадрів, включаючи аспірантуру і докторантуру.

З метою створення передумов для формування та реалізації довгострокової державної політики щодо розвитку трудового потенціалу Указом Президента України «Про основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року» схвалені основні напрями розвитку трудового потенціалу [9]. У сфері розвитку освітньої бази Указом передбачений всебічний розвиток інтелектуальних, духовних та фізичних здібностей особистості, забезпечення ринку праці висококваліфікованою робочою силою.

У зв’язку з цим сформульовані напрями формування ринку освітніх послуг, посилення орієнтації системи професійно-тех­нічної, вищої та післядипломної освіти на підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації кадрів відповідно до потреб насамперед регіональних ринків праці. В Указі значна увага приділена формуванню безперервного навчання через упровадження ступеневої підготовки персоналу, удосконалення нормативно-пра­вової бази для професійного навчання персоналу на підприємствах відповідно до їх планів соціального розвитку, надання таким підприємствам державної підтримки.

Указом Президента України «Про основні напрями соціальної політики на період до 2004 року» визначені пріоритетні напрями у галузі загальної середньої, професійно-технічної і вищої освіти [10]. Поставлене завдання щодо трансформування наявної мережі професійно-технічних навчальних закладів зі створенням відповідно до європейських стандартів ступеневої професійно-техніч­ної освіти з метою задоволення потреб економіки у кваліфікованих технічних кадрах; удосконалення мережі галузевих (відомчих) навчально-курсових комбінатів; приведення обсягів підготовки робітничих кадрів у відповідність до потреб ринку праці.

Пріоритетними напрямами в галузі вищої освіти Указом визначені такі: завершення переходу на підготовку фахівців за ступеневою системою освіти згідно з новим переліком напрямів та спеціальностей; забезпечення сучасної фундаментальної наукової, загальнокультурної та практичної підготовки фахівців; упорядкування мережі вищих навчальних закладів та закладів післядипломної освіти з урахуванням соціально-економічного розвит­ку та потреб держави в конкурентоспроможних фахівцях відповідної кваліфікації; забезпечення перепідготовки фахівців за спеціалізаціями, необхідними для роботи в нових господарських утвореннях та для розвитку малого бізнесу; запровадження механізмів пільгового кредитування студентів вищих навчальних закладів на період їх навчання, створення державного фонду сприяння здібній молоді у здобутті вищої освіти за кордоном.

Для вдосконалення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців Указом Президента України «Про Комплексну програму підготовки державних службовців» затверджена відповідна програма [11]. Ця програма містить основні цілі та завдання щодо вдосконалення професійного на-
вчання працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування; концептуальні засади підготовки фахівців для професійної діяльності в державному управлінні; удосконалення загальнонаціональної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців; ресурсне забезпечення фінансування загальнонаціональної системи навчання державних службовців; управління програмою.

До нормативно-правових актів з питань розвитку персоналу належать також Укази Президента України «Про затвердження Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій», «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», «Про основні напрями реформування професійно-тех­нічної освіти в Україні», «Про стратегію реформування системи державної служби в Україні» та ін.

Серед нормативних актів з розвитку персоналу чільне місце посідають постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України. Це, зокрема, Постанови Кабінету Міністрів України «Про державну національну програму «Освіта» («Україна ХХІ століття»)», «Про проведення атестації державних службовців органів виконавчої влади», «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», «Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)» та ін.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» затверджено Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням. Він містить загальну частину, права та обов’язки замовників і випускників навчальних закладів, порядок працевлаштування випускників, які навчались за державним замовленням, соціальні гарантії і компенсації молодим фахівцям [12].

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про заходи сприяння підприємствам в організації професійного навчання кадрів на виробництві» від 24 січня 2001 р. № 13-р намічено розробити необхідні нормативно-правові, інструктивні та методичні матеріали з питань професійного навчання кадрів на виробництві, утворити міжвідомчу консультативну раду з питань підготовки кадрів на виробництві, створити регіональні асоціації підприємств різних форм власності з питань професійного навчання персоналу на виробництві.

Зазначеним розпорядженням передбачено розробити механізм стимулювання персоналу підприємств з метою посилення їх заінтересованості в безпосередньому удосконаленні своїх знань та вмінь, внести зміни у державну статистичну звітність щодо інформації про стан підготовки і підвищення кваліфікації кадрів
у галузях економіки.

В управлінні розвитком персоналу суттєву роль відіграє Класифікатор професій, що являє собою складову державної системи класифікації та кодування техніко-економічної і соціальної інформації [16]. Класифікатор професій використовується в автоматизованих системах управління для вирішення таких завдань розвитку персоналу:

розрахунків чисельності працівників, обліку складу і розподілу персоналу за професійними угрупованнями різних рівнів класифікації;

планування загальної та додаткової потреби у персоналі в професійному розрізі;

прогнозування підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації персоналу.

Кваліфікація у Класифікаторі професій визначається рівнем освіти та спеціалізацією. Необхідний рівень освіти досягається завдяки реалізації освітніх, освітньо-професійних і освітньо-наукових програм підготовки й загалом відповідає колу та складності професійних завдань і обов’язків. Спеціалізація пов’язана як з необхідною галуззю знань, використовуваними інструментами чи устаткуванням, так і з вироблюваною продукцією чи наданими послугами та відповідає в основному деталізованому колу професійних завдань і обов’язків.

До нормативних актів з питань розвитку персоналу належить Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Він являє собою систематизований за видами економічної діяльності збірник описів професій, наведених у Класи­фікаторі професій. Довідник складається з випусків та розділів, які згруповані за основними видами економічної діяльності, виробництва і робіт [14].

Кожен випуск або розділ випуску містять обов’язкові частини, співвідносні з розділами класифікації професій за Класифікатором професій. Зміст випуску або розділу випуску складається з вступу, кваліфікаційних характеристик, а також допоміжних покажчиків переліків професій з діапазонами розрядів. У свою чергу, кваліфікаційна характеристика професії має такі розділи: завдання та обов’язки, повинен знати, кваліфікаційні вимоги, спеціалізація, приклади робіт.

Для управління професійним розвитком персоналу особливе значення має розділ «Кваліфікаційні вимоги». У ньому визначено рівень спеціальної підготовки працівника, необхідний для виконання покладених на нього обов’язків, і вимоги до стажу роботи. Так, для професійної групи «Керівники» встановлені три типи вимог, обов’язкових для керівників первинних підрозділів, керівників структурних підрозділів вищого рівня, керівників підприємств.

Довідники широко застосовуються для аналізу попиту на про­фесійно-підготовлену робочу силу, визначення кваліфікаційного статусу працівника, його професійно-кваліфікаційного просування, присвоєння кваліфікаційних розрядів (категорій) за профе-
сією, організації навчально-виховного процесу в навчальних закладах, що готують робітників та фахівців за професіями чи спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Питання для самоконтролю

Обґрунтуйте сутність маркетингу персоналу.

Що Ви розумієте під маркетингом персоналу у широкому та вузькому розумінні?

Охарактеризуйте основні етапи маркетингової діяльності служби управління персоналом організації. Що Ви розумієте під головними завданнями маркетингу персоналу?

Які Ви знаєте підходи до вирішення проблеми задоволення потреби в персоналі в зарубіжних організаціях?

У чому полягає сутність зовнішніх факторів, що визначають напрями маркетингу персоналу організації?

Назвіть та охарактеризуйте основні зовнішні фактори, які визначають напрями маркетингу персоналу.

У чому полягає сутність внутрішніх факторів, що визначають напрями маркетингу персоналу організації?

Перелічіть й охарактеризуйте внутрішні фактори, що визначають напрями маркетингу персоналу організації?

Що являють собою основні напрями персонал-маркетин­гу організації?

Яким чином здійснюється аналіз факторів, що впливають на формування напрямів маркетингу персоналу організації?

Покажіть значення статистичних щорічників Державного комітету статистики України у забезпеченні організацій інформацією з питань розвитку персоналу.

Яку інформацію з питань розвитку персоналу організації надає облік особового складу робітників, фахівців і керівників?

Назвіть форми державної статистичної звітності, що містять інформацію з питань розвитку персоналу організацій.

Як Конституція України і Кодекс законів про працю України гарантують та забезпечують розвиток персоналу підприємств?

Назвіть і дайте характеристику тих законів України, що забезпечують розвиток персоналу організацій та сприяють йому.

Розкрийте зміст Указів Президента України, що регулюють розвиток персоналу організацій.

Які постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України регулюють процеси управління розвитком персоналу?

Яка роль Класифікатора професій і Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників в управлінні розвитком персоналу організацій?

Література

Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

Кодекс законів про працю України: Офіц. видання. — К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2001.

Закон України «Про внесення змін до Закону Української РСР «Про освіту» // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 21. — Ст. 84.

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про зайнятість населення» // Праця і зарплата. — 1998. — № 1.

Закон України «Про професійно-технічну освіту» // Урядовий кур’єр. Орієнтир. Інформаційний додаток. — 1998. — № 48—49.

Закон України «Про загальну середню освіту» // Урядовий кур’єр. Орієнтир. Інформаційний додаток. — 1999. — № 125—126.

Закон України «Про вищу освіту» // Освіта України. — 2002. — № 17.

Указ Президента України «Про основні напрями реформування вищої освіти в Україні» // Урядовий кур’єр. — 1995. — № 141—142.

Указ Президента України «Про основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року» // Урядовий кур’єр. — 1999. — № 155—156.

Указ Президента України «Про основні напрями соціальної політики на період до 2004 року» // Урядовий кур’єр. — 2000 — № 97.

Указ Президента України «Про Комплексну програму підготовки державних службовців» // Урядовий кур’єр. — 2000. — № 227.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» від 22 серпня 1996 р. № 992 // Урядовий кур’єр. — 1996. — № 191—192.

Вундерер Рольф. Маркетинг персонала — искусство создания благоприятных условий труда // Проблемы теории и практики управления. — 1992. — № 5.

Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 1 «Професії працівників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності», розділ 1 «Професії, керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців, які є загальними для всіх видів економічної діяльності». — Краматорськ: Центр продуктивності, 1998.

Економічна активність населення України: Стат. збірник. — К.: Державний комітет статистики України, 2001.

Класифікатор професій. — К.: Соцінформ, 2001.

Лебедева И. Особенности управления трудом на мелких и средних предприятиях Японии // Проблемы теории и практики управления. — 2000. — № 6.

Праця в Україні у 2000 році: Стат. збірник. — К.: Державний комітет статистики України, 2001.

Ринок праці України у 2000 році: Аналітико-статистич­ний збірник (ювілейний випуск). — К.: Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, 2001.

Сарухонов Э., Сотникова С. Маркетинг персонала на предприятии // Проблемы теории и практики управления. — 1996. — № 1.

Статистичний щорічник України за 2000 рік. — К.: Техніка, 2001.

Управление персоналом организации: Учебник / Под ред. А. Я. Кибанова. — М.: ИНФРА-М, 1997.

Шекшня С. В. Управление персоналом современной организации: Учеб.-практ. пособие. — М.: Бизнес-школа «Интел-Синтез», 1997.

В управлінні розвитком персоналу важливу роль відіграють законодавчі й нормативні акти України. Це — Конституція України, закони України, Укази Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, накази, інст­рукції, положення інших органів виконавчої влади держави.

У ст. 43-ій Конституції України визначено, що держава реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Водночас ст. 53 гарантує кожному громадянину право на освіту. Повна загальна освіта є обов’язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної осві­ти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам [1].

Кодекс законів про працю України встановлює гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, пільги для працівників, що поєднують роботу з навчанням. Кодекс законів визначає організацію виробничого навчання персоналу за рахунок підприємства, створення необхідних умов для поєднання роботи з навчанням, а також здійснення виробничого навчання в робочий час. Він передбачає заохочення працівників, які поєднують роботу з навчанням, надання робочого місця чи посади працівникові відповідно до набутої кваліфікації, пільг та відпусток у зв’язку з навчанням у загальноосвітніх школах, професійно-технічних і вищих навчальних закладах [2].

Закон України «Про освіту» визначає право громадян на освіту та державну політику в цій галузі. Він регулює навчально-вихов­ний процес і громадсько-політичну діяльність у закладах освіти, визначає державні органи управління освітою [3]. Зазначений Закон установлює державні стандарти освіти, умови створення навчальних закладів, наукове та методичне забезпечення освіти.

Розділ ІІІ Закону України «Про освіту» серед учасників на-
вчально-виховного процесу виділяє представників підприємств, установ, кооперативних, громадських організацій, що беруть участь у навчально-виховній роботі. Водночас розділом ІV Закону регулюється фінансово-господарська діяльність закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти, визначаються додаткові джерела фінансування навчальних закладів, фінансування наукових досліджень тощо.

Закон України «Про загальну середню освіту» визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти, що сприяє вільному розвитку людської особистості, формує цінності правового демократичного суспільства [6].

Закон України «Про професійно-технічну освіту» встановлює правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійно-технічної освіти, створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства й держави у кваліфікованих робітниках [5]. Він визначає загальні положення про професійно-технічну освіту, її уп­равління та організацію, типи професійно-технічних навчальних закладів, організацію навчального процесу, зміст професійно-тех­нічної освіти, її суб’єктів, соціальний захист учнів, слухачів, педагогічних працівників, а також фінансово-економічні відносини у галузі професійно-технічної освіти.

Водночас Закон України «Про вищу освіту» спрямований на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання і професійної підготовки фахівців з вищою освітою. Він визначає структуру та стандарти вищої освіти, управління в галузі освіти, організацію навчально-виховного процесу, підготовку наукових і науково-педагогічних працівників та фінансово-економічні відносини у системі вищої освіти [7].

Вагомим законодавчим актом із питань розвитку персоналу є закон України «Про зайнятість населення». Він містить розділи про зайнятість населення, право громадян на зайнятість, про регулювання та організацію зайнятості населення, компенсації і гарантії у разі втрати роботи, контроль і відповідальність за порушення законодавства про зайнятість населення [4]. Серед обо­в’язків і прав державної служби зайнятості Законом передбачено, що ця служба організовує за потреби професійну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або направляє їх до інших навчальних закладів, які ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвитку та визначенні змісту курсів навчання й перенавчання.

Стаття 20 Закону України «Про зайнятість населення» установлює, що підприємства, установи й організації, незалежно від форми власності, їх посадові особи зобов’язані сприяти проведенню державної політики зайнятості на основі організації професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників, а також професійного перенавчання тих, хто підлягає вивільненню з виробництва.

Професійний розвиток персоналу регулюється й іншими законодавчими актами. Це, насамперед, Закони України «Про підприємство», «Про підприємництво», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про позашкільну освіту», «Про державну службу», «Про наукову і науково-техніч­ну діяльність» тощо.

Серед указів Президента України, що регулюють розвиток персоналу, важливим є Указ Президента України «Про основні напрями реформування вищої освіти в Україні». У ньому сформульовані основні напрями реформування вищої освіти, які перед­бачають вирішення таких завдань: розроблення стратегічних на-
прямів розвитку вищої освіти, удосконалення мережі вищих навчальних закладів, структури підготовки фахівців та ефективності їх використання, забезпечення якості освітньої діяльності.

В Указі особлива увага приділена реформуванню фінансової, господарської діяльності вищих навчальних закладів та соціальному захисту учасників навчально-виховного процесу. Новий механізм фінансування освіти і науки передбачає елементи прямого нецентралізованого фінансування вищих навчальних закладів; визначає перелік безкоштовних та платних освітніх, побутових та інших послуг для учасників навчально-виховного процесу, джерела і механізми фінансування державної системи післядипломної підготовки та перепідготовки кадрів, включаючи аспірантуру і докторантуру.

З метою створення передумов для формування та реалізації довгострокової державної політики щодо розвитку трудового потенціалу Указом Президента України «Про основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року» схвалені основні напрями розвитку трудового потенціалу [9]. У сфері розвитку освітньої бази Указом передбачений всебічний розвиток інтелектуальних, духовних та фізичних здібностей особистості, забезпечення ринку праці висококваліфікованою робочою силою.

У зв’язку з цим сформульовані напрями формування ринку освітніх послуг, посилення орієнтації системи професійно-тех­нічної, вищої та післядипломної освіти на підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації кадрів відповідно до потреб насамперед регіональних ринків праці. В Указі значна увага приділена формуванню безперервного навчання через упровадження ступеневої підготовки персоналу, удосконалення нормативно-пра­вової бази для професійного навчання персоналу на підприємствах відповідно до їх планів соціального розвитку, надання таким підприємствам державної підтримки.

Указом Президента України «Про основні напрями соціальної політики на період до 2004 року» визначені пріоритетні напрями у галузі загальної середньої, професійно-технічної і вищої освіти [10]. Поставлене завдання щодо трансформування наявної мережі професійно-технічних навчальних закладів зі створенням відповідно до європейських стандартів ступеневої професійно-техніч­ної освіти з метою задоволення потреб економіки у кваліфікованих технічних кадрах; удосконалення мережі галузевих (відомчих) навчально-курсових комбінатів; приведення обсягів підготовки робітничих кадрів у відповідність до потреб ринку праці.

Пріоритетними напрямами в галузі вищої освіти Указом визначені такі: завершення переходу на підготовку фахівців за ступеневою системою освіти згідно з новим переліком напрямів та спеціальностей; забезпечення сучасної фундаментальної наукової, загальнокультурної та практичної підготовки фахівців; упорядкування мережі вищих навчальних закладів та закладів післядипломної освіти з урахуванням соціально-економічного розвит­ку та потреб держави в конкурентоспроможних фахівцях відповідної кваліфікації; забезпечення перепідготовки фахівців за спеціалізаціями, необхідними для роботи в нових господарських утвореннях та для розвитку малого бізнесу; запровадження механізмів пільгового кредитування студентів вищих навчальних закладів на період їх навчання, створення державного фонду сприяння здібній молоді у здобутті вищої освіти за кордоном.

Для вдосконалення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців Указом Президента України «Про Комплексну програму підготовки державних службовців» затверджена відповідна програма [11]. Ця програма містить основні цілі та завдання щодо вдосконалення професійного на-
вчання працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування; концептуальні засади підготовки фахівців для професійної діяльності в державному управлінні; удосконалення загальнонаціональної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців; ресурсне забезпечення фінансування загальнонаціональної системи навчання державних службовців; управління програмою.

До нормативно-правових актів з питань розвитку персоналу належать також Укази Президента України «Про затвердження Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій», «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», «Про основні напрями реформування професійно-тех­нічної освіти в Україні», «Про стратегію реформування системи державної служби в Україні» та ін.

Серед нормативних актів з розвитку персоналу чільне місце посідають постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України. Це, зокрема, Постанови Кабінету Міністрів України «Про державну національну програму «Освіта» («Україна ХХІ століття»)», «Про проведення атестації державних службовців органів виконавчої влади», «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», «Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)» та ін.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» затверджено Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням. Він містить загальну частину, права та обов’язки замовників і випускників навчальних закладів, порядок працевлаштування випускників, які навчались за державним замовленням, соціальні гарантії і компенсації молодим фахівцям [12].

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про заходи сприяння підприємствам в організації професійного навчання кадрів на виробництві» від 24 січня 2001 р. № 13-р намічено розробити необхідні нормативно-правові, інструктивні та методичні матеріали з питань професійного навчання кадрів на виробництві, утворити міжвідомчу консультативну раду з питань підготовки кадрів на виробництві, створити регіональні асоціації підприємств різних форм власності з питань професійного навчання персоналу на виробництві.

Зазначеним розпорядженням передбачено розробити механізм стимулювання персоналу підприємств з метою посилення їх заінтересованості в безпосередньому удосконаленні своїх знань та вмінь, внести зміни у державну статистичну звітність щодо інформації про стан підготовки і підвищення кваліфікації кадрів
у галузях економіки.

В управлінні розвитком персоналу суттєву роль відіграє Класифікатор професій, що являє собою складову державної системи класифікації та кодування техніко-економічної і соціальної інформації [16]. Класифікатор професій використовується в автоматизованих системах управління для вирішення таких завдань розвитку персоналу:

розрахунків чисельності працівників, обліку складу і розподілу персоналу за професійними угрупованнями різних рівнів класифікації;

планування загальної та додаткової потреби у персоналі в професійному розрізі;

прогнозування підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації персоналу.

Кваліфікація у Класифікаторі професій визначається рівнем освіти та спеціалізацією. Необхідний рівень освіти досягається завдяки реалізації освітніх, освітньо-професійних і освітньо-наукових програм підготовки й загалом відповідає колу та складності професійних завдань і обов’язків. Спеціалізація пов’язана як з необхідною галуззю знань, використовуваними інструментами чи устаткуванням, так і з вироблюваною продукцією чи наданими послугами та відповідає в основному деталізованому колу професійних завдань і обов’язків.

До нормативних актів з питань розвитку персоналу належить Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Він являє собою систематизований за видами економічної діяльності збірник описів професій, наведених у Класи­фікаторі професій. Довідник складається з випусків та розділів, які згруповані за основними видами економічної діяльності, виробництва і робіт [14].

Кожен випуск або розділ випуску містять обов’язкові частини, співвідносні з розділами класифікації професій за Класифікатором професій. Зміст випуску або розділу випуску складається з вступу, кваліфікаційних характеристик, а також допоміжних покажчиків переліків професій з діапазонами розрядів. У свою чергу, кваліфікаційна характеристика професії має такі розділи: завдання та обов’язки, повинен знати, кваліфікаційні вимоги, спеціалізація, приклади робіт.

Для управління професійним розвитком персоналу особливе значення має розділ «Кваліфікаційні вимоги». У ньому визначено рівень спеціальної підготовки працівника, необхідний для виконання покладених на нього обов’язків, і вимоги до стажу роботи. Так, для професійної групи «Керівники» встановлені три типи вимог, обов’язкових для керівників первинних підрозділів, керівників структурних підрозділів вищого рівня, керівників підприємств.

Довідники широко застосовуються для аналізу попиту на про­фесійно-підготовлену робочу силу, визначення кваліфікаційного статусу працівника, його професійно-кваліфікаційного просування, присвоєння кваліфікаційних розрядів (категорій) за профе-
сією, організації навчально-виховного процесу в навчальних закладах, що готують робітників та фахівців за професіями чи спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Питання для самоконтролю

Обґрунтуйте сутність маркетингу персоналу.

Що Ви розумієте під маркетингом персоналу у широкому та вузькому розумінні?

Охарактеризуйте основні етапи маркетингової діяльності служби управління персоналом організації. Що Ви розумієте під головними завданнями маркетингу персоналу?

Які Ви знаєте підходи до вирішення проблеми задоволення потреби в персоналі в зарубіжних організаціях?

У чому полягає сутність зовнішніх факторів, що визначають напрями маркетингу персоналу організації?

Назвіть та охарактеризуйте основні зовнішні фактори, які визначають напрями маркетингу персоналу.

У чому полягає сутність внутрішніх факторів, що визначають напрями маркетингу персоналу організації?

Перелічіть й охарактеризуйте внутрішні фактори, що визначають напрями маркетингу персоналу організації?

Що являють собою основні напрями персонал-маркетин­гу організації?

Яким чином здійснюється аналіз факторів, що впливають на формування напрямів маркетингу персоналу організації?

Покажіть значення статистичних щорічників Державного комітету статистики України у забезпеченні організацій інформацією з питань розвитку персоналу.

Яку інформацію з питань розвитку персоналу організації надає облік особового складу робітників, фахівців і керівників?

Назвіть форми державної статистичної звітності, що містять інформацію з питань розвитку персоналу організацій.

Як Конституція України і Кодекс законів про працю України гарантують та забезпечують розвиток персоналу підприємств?

Назвіть і дайте характеристику тих законів України, що забезпечують розвиток персоналу організацій та сприяють йому.

Розкрийте зміст Указів Президента України, що регулюють розвиток персоналу організацій.

Які постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України регулюють процеси управління розвитком персоналу?

Яка роль Класифікатора професій і Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників в управлінні розвитком персоналу організацій?

Література

Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

Кодекс законів про працю України: Офіц. видання. — К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2001.

Закон України «Про внесення змін до Закону Української РСР «Про освіту» // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 21. — Ст. 84.

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про зайнятість населення» // Праця і зарплата. — 1998. — № 1.

Закон України «Про професійно-технічну освіту» // Урядовий кур’єр. Орієнтир. Інформаційний додаток. — 1998. — № 48—49.

Закон України «Про загальну середню освіту» // Урядовий кур’єр. Орієнтир. Інформаційний додаток. — 1999. — № 125—126.

Закон України «Про вищу освіту» // Освіта України. — 2002. — № 17.

Указ Президента України «Про основні напрями реформування вищої освіти в Україні» // Урядовий кур’єр. — 1995. — № 141—142.

Указ Президента України «Про основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року» // Урядовий кур’єр. — 1999. — № 155—156.

Указ Президента України «Про основні напрями соціальної політики на період до 2004 року» // Урядовий кур’єр. — 2000 — № 97.

Указ Президента України «Про Комплексну програму підготовки державних службовців» // Урядовий кур’єр. — 2000. — № 227.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» від 22 серпня 1996 р. № 992 // Урядовий кур’єр. — 1996. — № 191—192.

Вундерер Рольф. Маркетинг персонала — искусство создания благоприятных условий труда // Проблемы теории и практики управления. — 1992. — № 5.

Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 1 «Професії працівників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності», розділ 1 «Професії, керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців, які є загальними для всіх видів економічної діяльності». — Краматорськ: Центр продуктивності, 1998.

Економічна активність населення України: Стат. збірник. — К.: Державний комітет статистики України, 2001.

Класифікатор професій. — К.: Соцінформ, 2001.

Лебедева И. Особенности управления трудом на мелких и средних предприятиях Японии // Проблемы теории и практики управления. — 2000. — № 6.

Праця в Україні у 2000 році: Стат. збірник. — К.: Державний комітет статистики України, 2001.

Ринок праці України у 2000 році: Аналітико-статистич­ний збірник (ювілейний випуск). — К.: Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, 2001.

Сарухонов Э., Сотникова С. Маркетинг персонала на предприятии // Проблемы теории и практики управления. — 1996. — № 1.

Статистичний щорічник України за 2000 рік. — К.: Техніка, 2001.

Управление персоналом организации: Учебник / Под ред. А. Я. Кибанова. — М.: ИНФРА-М, 1997.

Шекшня С. В. Управление персоналом современной организации: Учеб.-практ. пособие. — М.: Бизнес-школа «Интел-Синтез», 1997.