5.2. Методи визначення професійного та кваліфікаційного складу робітників в організації

Прогнозування професійної і кваліфікаційної структури робітників в організації ґрунтується на даних прогнозів загальної чисельності персоналу, фінансових можливостей щодо забезпечення подальшого розвитку персоналу, конкурентоспроможності організації, обсягів інвестування заходів НТП, реконструкції, упровадження нової техніки і технології.

Для визначення чисельності персоналу в організаціях часто використовують методику планування «від досягнутого рівня». Відповідно до цього підходу чисельність робітників у плановому періоді розраховується з урахуванням індексу зростання обсягів виробництва та індексу зростання продуктивності праці [6].

Однак у даному разі є небезпека автоматичного перенесення недоліків у використанні робітників у звітному періоді на плановий період. Тому розрахунки слід доповнювати аналізом використання фонду робочого часу робітників. На основі аналізу роз­робляється комплекс заходів, спрямованих на ефективніше використання персоналу. Це має знайти своє відображення в індексі зростання продуктивності праці. Зазначений аналіз особливо необхідний у тих випадках, коли стратегія управління персоналом підприємства зорієнтована на економію витрат та інтенсивний шлях розвитку виробництва.

Наступним методом визначення чисельності робітників на під­приємстві є метод, побудований на основі використання даних про тривалість трудового процесу. Він дає змогу розрахувати чисельність робітників на основі даних про час, необхідний для виконання виробничої програми, корисний фонд часу одного робітника, коефіцієнт перерахунку явочної чисельності в облікову [13].

Для розрахунку чисельності робітників на підприємстві використовують також метод розрахунку за нормами обслуговування. Цей метод дає змогу розрахувати чисельність працівників залежно від кількості машин, агрегатів та інших об’єктів, що обслуговуються персоналом. Його застосування передбачає врахування коефіцієнта завантаження обладнання і коефіцієнта перерахунку явочної чисельності робітників в облікову.

Визначення чисельності робітників в організації у ряді випадків може здійснюватися методом розрахунку за робочими місцями та нормативами чисельності працівників. Указаний метод розглядається як окремий випадок використання методу норм обслуговування. Це обумовлено тим, що необхідну чисельність робітників залежно від кількості робочих місць і нормативи чисельності персоналу встановлюють за нормами обслуговування.

Чисельність робітників за робочими місцями розраховується з урахуванням завантаженості робочих місць та коефіцієнта перерахунку явочної чисельності працівників в облікову. Водночас нормативи чисельності робітників визначаються діленням загального обсягу роботи на норму обслуговування.

Для розрахунку чисельності персоналу використовують і деякі статистичні методи. Їх умовно ділять на дві основні групи: сто­хастичні методи і методи експертних оцінок. Найчастіше застосовуються такі стохастичні методи: розрахунок числових характеристик, регресійний аналіз та кореляційний аналіз [13].

Застосування методів експертних оцінок здійснюється на основі використання досвіду фахівців і керівників. Ці методи підрозділяються на просте оцінювання; розширене оцінювання, що включає одноразову та багаторазову експертну оцінку. За простого оцінювання потреба у робітниках оцінюється керівником структурного підрозділу. Розширене експертне оцінювання проводиться групою компетентних працівників (експертів). Для забезпечення об’єктивності групової оцінки здійснюється багаторазове експертне оцінювання, відоме на практиці як метод Дельфі.

Після розрахунку загальної чисельності робітників визначають професійний і кваліфікаційний склад працівників. Технологія планування професійно-кваліфікаційної структури робітників передбачає:

організаційно-методичне забезпечення планування професійно-кваліфікаційної структури робітників;

створення належної інформаційної бази;

аналіз фактичної професійно-кваліфікаційної структури робітників;

планування чисельності робітників за професіями та рівнями кваліфікації.

Прогнозування змін у професійно-кваліфікаційній структурі робітників на підприємстві проводиться починаючи з рівня цеху (самостійної дільниці), функціональних підрозділів, тому що їхні керівники і фахівці мають більшу інформованість та компетентність у визначенні потрібної професійно-кваліфікаційної структури персоналу. До цієї роботи доцільно залучати експертів чи працівників служби управління персоналом.

В організації для планування професійно-кваліфікаційної струк­тури робітників використовують два підходи. Перший підхід передбачає визначення загальної чисельності робітників цеху, а потім вона розподіляється відповідно до існуючої чи прогнозованої структури за професіями і рівнями кваліфікації. Підсумовуванням чисельності робітників за професіями та рівнями кваліфікації по всіх цехах розраховується чисельність працівників за професіями і рівнями кваліфікації й відповідна їм професійно-кваліфі­каційна структура робітників підприємства.

За цим підходом точність розрахунку залежить від правильності визначення професійно-кваліфікаційної структури в плановому періоді.

Другий підхід передбачає розрахунок чисельності робітників з кожної професії та рівня кваліфікації, а потім підсумовуванням визначається чисельність робітників цеху, загальна чисельність і професійно-кваліфікаційна структура працівників підприємства. Однак тут є небезпека того, що сумарна чисельність робітників за професіями та рівнями кваліфікації (розрахована по кожній з них на основі свого методу), не відповідатиме загальній чисельності робітників цеху, підприємства, котрі розраховуються укрупненим способом, причому розбіжності можуть бути досить значними.

Виділяють три методи розрахунку професійного складу робітників [6]. Перший із них побудований на використанні методу екстраполяції: порівняння професійно-кваліфікаційної структури робітників організації за тривалий період (ряд років), установлення тенденцій зміни зазначеної структури і поширення цих тенденцій на плановий період.

Як свідчить практика, професійно-кваліфікаційна структура робітників в організації досить стабільна, помітні зміни проявляються лише за тривалий період (3—5 років). Разом з тим метод екстраполяції професійно-кваліфікаційної структури робітників у «чистому» вигляді невиправданий на рівні підприємства, що діє у ринкових умовах. Розраховану за використанням цього методу професійно-кваліфікаційну структуру робітників слід скоригувати з урахуванням упровадження нової техніки, очікуваної перебудови виробництва, зміни у випуску продукції чи наданні послуг під впливом кон’юнктури ринку.

Другий метод розрахунку планової структури робітників за професіями й рівнями кваліфікації побудований на аналізі зміни рівнів продуктивності праці за професійно-кваліфікаційними групами. Передумовою застосування зазначеного методу розрахунку планової професійно-кваліфікаційної структури робітників є проведення обліку зміни рівня продуктивності праці не в цілому по всіх робітниках цеху та підприємства, а по робітниках у розрізі професій. Підвищення продуктивності праці супроводжується вивільненням надлишкової чисельності персоналу, а звідси і зміною питомої ваги робітників даної професії у загальній чисельності працівників цеху, підприємства.

Велике значення має аналіз ефективності використання персоналу, оскільки збільшення потреби в нових робітниках часто може бути компенсоване більш раціональним використанням наявного фонду робочого часу, використанням робітників за рівнем кваліфікації. З цією метою застосовуються також дані фотографії робочого часу робітників або самофотографії.

Прогнозуючи професійну структуру робітників в організації, можна використати апарат марківських процесів. В основі цього методу лежить оцінювання ймовірності міжпрофесійних переходів з причин плинності кадрів (включаючи повернення у колишню групу після звільнення) та екстраполяція тенденцій, що склалися, на прогнозований період. Найпростіше оцінки ймовірності переходів у марківській моделі можна одержати як частковість відповідних переходів. Однак для цього необхідно мати репрезентативну інформацію про зміни професії робітниками або повернення їх у колишню групу з вказівкою адреси «вибуття» й адреси «прибуття» за кожним випадком. Одержання такого роду інформації є досить трудомістким завданням [6].

Подолати вказані труднощі вдається, якщо розрахунок марківської матриці переходів здійснювати на основі даних про зміни питомих ваг професійних груп з причин зовнішньої та внутрішньої заводської плинності робітників. Щоб одержати такі дані, потрібно порівняти професійну структуру робітників колишніх і нових для них робочих місць. Використовуючи цей метод, доцільно додержуватись такої вимоги: виявлені тенденції напрямленості та інтенсивності професійного руху робітників в організації мають бути певною мірою стабільними та інерційними, що встановлюється відповідним попереднім аналізом.

Прогнозування професійної і кваліфікаційної структури робітників в організації ґрунтується на даних прогнозів загальної чисельності персоналу, фінансових можливостей щодо забезпечення подальшого розвитку персоналу, конкурентоспроможності організації, обсягів інвестування заходів НТП, реконструкції, упровадження нової техніки і технології.

Для визначення чисельності персоналу в організаціях часто використовують методику планування «від досягнутого рівня». Відповідно до цього підходу чисельність робітників у плановому періоді розраховується з урахуванням індексу зростання обсягів виробництва та індексу зростання продуктивності праці [6].

Однак у даному разі є небезпека автоматичного перенесення недоліків у використанні робітників у звітному періоді на плановий період. Тому розрахунки слід доповнювати аналізом використання фонду робочого часу робітників. На основі аналізу роз­робляється комплекс заходів, спрямованих на ефективніше використання персоналу. Це має знайти своє відображення в індексі зростання продуктивності праці. Зазначений аналіз особливо необхідний у тих випадках, коли стратегія управління персоналом підприємства зорієнтована на економію витрат та інтенсивний шлях розвитку виробництва.

Наступним методом визначення чисельності робітників на під­приємстві є метод, побудований на основі використання даних про тривалість трудового процесу. Він дає змогу розрахувати чисельність робітників на основі даних про час, необхідний для виконання виробничої програми, корисний фонд часу одного робітника, коефіцієнт перерахунку явочної чисельності в облікову [13].

Для розрахунку чисельності робітників на підприємстві використовують також метод розрахунку за нормами обслуговування. Цей метод дає змогу розрахувати чисельність працівників залежно від кількості машин, агрегатів та інших об’єктів, що обслуговуються персоналом. Його застосування передбачає врахування коефіцієнта завантаження обладнання і коефіцієнта перерахунку явочної чисельності робітників в облікову.

Визначення чисельності робітників в організації у ряді випадків може здійснюватися методом розрахунку за робочими місцями та нормативами чисельності працівників. Указаний метод розглядається як окремий випадок використання методу норм обслуговування. Це обумовлено тим, що необхідну чисельність робітників залежно від кількості робочих місць і нормативи чисельності персоналу встановлюють за нормами обслуговування.

Чисельність робітників за робочими місцями розраховується з урахуванням завантаженості робочих місць та коефіцієнта перерахунку явочної чисельності працівників в облікову. Водночас нормативи чисельності робітників визначаються діленням загального обсягу роботи на норму обслуговування.

Для розрахунку чисельності персоналу використовують і деякі статистичні методи. Їх умовно ділять на дві основні групи: сто­хастичні методи і методи експертних оцінок. Найчастіше застосовуються такі стохастичні методи: розрахунок числових характеристик, регресійний аналіз та кореляційний аналіз [13].

Застосування методів експертних оцінок здійснюється на основі використання досвіду фахівців і керівників. Ці методи підрозділяються на просте оцінювання; розширене оцінювання, що включає одноразову та багаторазову експертну оцінку. За простого оцінювання потреба у робітниках оцінюється керівником структурного підрозділу. Розширене експертне оцінювання проводиться групою компетентних працівників (експертів). Для забезпечення об’єктивності групової оцінки здійснюється багаторазове експертне оцінювання, відоме на практиці як метод Дельфі.

Після розрахунку загальної чисельності робітників визначають професійний і кваліфікаційний склад працівників. Технологія планування професійно-кваліфікаційної структури робітників передбачає:

організаційно-методичне забезпечення планування професійно-кваліфікаційної структури робітників;

створення належної інформаційної бази;

аналіз фактичної професійно-кваліфікаційної структури робітників;

планування чисельності робітників за професіями та рівнями кваліфікації.

Прогнозування змін у професійно-кваліфікаційній структурі робітників на підприємстві проводиться починаючи з рівня цеху (самостійної дільниці), функціональних підрозділів, тому що їхні керівники і фахівці мають більшу інформованість та компетентність у визначенні потрібної професійно-кваліфікаційної структури персоналу. До цієї роботи доцільно залучати експертів чи працівників служби управління персоналом.

В організації для планування професійно-кваліфікаційної струк­тури робітників використовують два підходи. Перший підхід передбачає визначення загальної чисельності робітників цеху, а потім вона розподіляється відповідно до існуючої чи прогнозованої структури за професіями і рівнями кваліфікації. Підсумовуванням чисельності робітників за професіями та рівнями кваліфікації по всіх цехах розраховується чисельність працівників за професіями і рівнями кваліфікації й відповідна їм професійно-кваліфі­каційна структура робітників підприємства.

За цим підходом точність розрахунку залежить від правильності визначення професійно-кваліфікаційної структури в плановому періоді.

Другий підхід передбачає розрахунок чисельності робітників з кожної професії та рівня кваліфікації, а потім підсумовуванням визначається чисельність робітників цеху, загальна чисельність і професійно-кваліфікаційна структура працівників підприємства. Однак тут є небезпека того, що сумарна чисельність робітників за професіями та рівнями кваліфікації (розрахована по кожній з них на основі свого методу), не відповідатиме загальній чисельності робітників цеху, підприємства, котрі розраховуються укрупненим способом, причому розбіжності можуть бути досить значними.

Виділяють три методи розрахунку професійного складу робітників [6]. Перший із них побудований на використанні методу екстраполяції: порівняння професійно-кваліфікаційної структури робітників організації за тривалий період (ряд років), установлення тенденцій зміни зазначеної структури і поширення цих тенденцій на плановий період.

Як свідчить практика, професійно-кваліфікаційна структура робітників в організації досить стабільна, помітні зміни проявляються лише за тривалий період (3—5 років). Разом з тим метод екстраполяції професійно-кваліфікаційної структури робітників у «чистому» вигляді невиправданий на рівні підприємства, що діє у ринкових умовах. Розраховану за використанням цього методу професійно-кваліфікаційну структуру робітників слід скоригувати з урахуванням упровадження нової техніки, очікуваної перебудови виробництва, зміни у випуску продукції чи наданні послуг під впливом кон’юнктури ринку.

Другий метод розрахунку планової структури робітників за професіями й рівнями кваліфікації побудований на аналізі зміни рівнів продуктивності праці за професійно-кваліфікаційними групами. Передумовою застосування зазначеного методу розрахунку планової професійно-кваліфікаційної структури робітників є проведення обліку зміни рівня продуктивності праці не в цілому по всіх робітниках цеху та підприємства, а по робітниках у розрізі професій. Підвищення продуктивності праці супроводжується вивільненням надлишкової чисельності персоналу, а звідси і зміною питомої ваги робітників даної професії у загальній чисельності працівників цеху, підприємства.

Велике значення має аналіз ефективності використання персоналу, оскільки збільшення потреби в нових робітниках часто може бути компенсоване більш раціональним використанням наявного фонду робочого часу, використанням робітників за рівнем кваліфікації. З цією метою застосовуються також дані фотографії робочого часу робітників або самофотографії.

Прогнозуючи професійну структуру робітників в організації, можна використати апарат марківських процесів. В основі цього методу лежить оцінювання ймовірності міжпрофесійних переходів з причин плинності кадрів (включаючи повернення у колишню групу після звільнення) та екстраполяція тенденцій, що склалися, на прогнозований період. Найпростіше оцінки ймовірності переходів у марківській моделі можна одержати як частковість відповідних переходів. Однак для цього необхідно мати репрезентативну інформацію про зміни професії робітниками або повернення їх у колишню групу з вказівкою адреси «вибуття» й адреси «прибуття» за кожним випадком. Одержання такого роду інформації є досить трудомістким завданням [6].

Подолати вказані труднощі вдається, якщо розрахунок марківської матриці переходів здійснювати на основі даних про зміни питомих ваг професійних груп з причин зовнішньої та внутрішньої заводської плинності робітників. Щоб одержати такі дані, потрібно порівняти професійну структуру робітників колишніх і нових для них робочих місць. Використовуючи цей метод, доцільно додержуватись такої вимоги: виявлені тенденції напрямленості та інтенсивності професійного руху робітників в організації мають бути певною мірою стабільними та інерційними, що встановлюється відповідним попереднім аналізом.