7.4. Податкова, кредитна та фінансова політика щодо надання освітніх послуг

Стимулюючий характер державного впливу передбачає вдосконалення податкової, кредитної і фінансової політики стосовно регулювання процесами підготовки та працевлаштування випускників професійно-технічних і вищих навчальних
закладів.

Фінансування державних вищих закладів освіти та установ, організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей економіки, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Кошти навчальних закладів та установ освіти й науки, що повністю або частково фінансуються з бюджету, одержані від здійснення чи на здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами, не вважаються прибутком і не оподатковуються.

Важливим напрямом реалізації молодіжної політики є вдосконалення кредитної політики щодо регулювання процесами підготовки та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів. На виконання ст. 11 Закону України «Про сприяння со­ціальному становленню та розвитку молоді в Україні» Кабінет Міністрів України затвердив Порядок надання молодим громадянам пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах за різними формами навчання незалежно від форм власності [2, 6].

Кредит для здобуття освіти за денною, вечірньою та заочною формами навчання у вищих навчальних закладах незалежно від форм власності можуть одержати молоді громадяни України віком до 28 років, які успішно склали вступні іспити. Кредит надається на кожний рік навчання і тільки один раз за однією і тією ж спеціальністю для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста, магістра зі сплатою 3 % річних протягом 15 років починаючи з 12-го місяця після закінчення навчання у вищому навчальному закладі, що функціонує на території України.

Кошти на кредити передбачаються у Державному бюджеті Міністерству освіти і науки України для фінансування навчання у вищих навчальних закладах усіх форм власності, крім комунальної, в місцевих бюджетах для фінансування навчання у вищих навчальних закладах комунальної форми власності.

Розмір кредиту визначається щороку Міністерством освіти і науки за погодженням з Міністерством фінансів України виходячи із вартості навчання студента (за винятком стипендії) в державному вищому навчальному закладі для І—ІІ та ІІІ—ІV рівнів акредитації відповідно до форми навчання, а в комунальних вищих навчальних закладах — Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, управліннями освіти обласних, Київської та Сева­стопольської міських державних адміністрацій за погодженням з відповідними фінансовими органами.

Міністерство освіти і науки України визначає кількість одержувачів кредиту для центральних органів виконавчої влади, у підпорядкуванні яких є державні вищі навчальні заклади; державних вищих навчальних закладів, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України; акредитованих вищих навчальних закладів інших форм власності, крім комунальної.

Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, управління освіти обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій визначають кількість одержувачів кредиту для на-
вчання у вищих навчальних закладах комунальної форми власності.

Після визначення квоти Міністерство освіти і науки України укладає з центральними органами виконавчої влади, в підпорядкуванні яких є державні вищі навчальні заклади, керівниками вищих навчальних закладів інших форм власності, крім комунальних, угоди про переказування їм коштів у межах визначеної для них квоти. Центральні органи виконавчої влади, в підпорядкуванні яких є державні вищі навчальні заклади, доводять квоту до кожного навчального закладу.

За результатами складання вступних іспитів відповідно до встановленої квоти приймальна комісія вищого навчального закладу приймає щодо кожного одержувача кредиту рішення про зарахування абітурієнта до вищого навчального закладу з оплатою його навчання за рахунок кредиту. Зазначене рішення затверджується керівником вищого навчального закладу.

Абітурієнти, які мають направлення на навчання місцевих органів виконавчої влади і які успішно склали вступні іспити, зараховуються до вищих навчальних закладів понад установлену квоту.

Абітурієнти, які мають направлення, але за результатами складання вступних іспитів не зараховані до вищого навчального закладу, повертають такі направлення органу, який їх видав. За рішеннями цього органу кредит надається іншому абітурієнтові,
а якщо вступні іспити до вищих навчальних закладів уже закінчилися, кредит надається студентам незалежно від курсу навчання.

Якщо абітурієнти, які претендують на здобуття вищої освіти в межах установленої для вищого навчального закладу квоти, мають однакові результати складання вступних іспитів, перевага у зарахуванні надається абітурієнтам з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, інвалідів 1-ої та 2-ої груп, малозабезпечених і багатодітних сімей, а також з числа переможців учнівських олімпіад.

Кредит надається на підставі угоди між одержувачем кредиту, вищим навчальним закладом та банком, уповноваженим обслуговувати касове виконання відповідно державного чи місцевого бюджету. Якщо одержувач кредиту є неповнолітнім, зазначена угода укладається батьками або особами, які їх замінюють. По досягненні повноліття одержувач кредиту переукладає угоду з вищим навчальним закладом.

Для укладання угоди одержувач кредиту (а якщо він є неповнолітнім, то його батьки або особи, які їх замінюють) подають до уповноваженого банку витяг з наказу вищого навчального закладу про його зарахування на навчання, завірений підписом ректора і печаткою, паспорт та довідку про присвоєння Державною податко­вою адміністрацією ідентифікаційного номера платника податків.

Угода укладається в чотирьох примірниках — по одному примірнику кожній зі сторін, що її уклали, один примірник угоди передається вищим навчальним закладом переказувачеві коштів.

Кошти, передбачені на надання кредиту, на підставі копій угод рівними частинами щокварталу перераховуються Міністерством освіти і науки України, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, управліннями освіти обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

У разі відрахування одержувача кредиту з вищого навчального закладу або надання йому академічної відпустки навчальний заклад у десятиденний термін оголошує конкурс з одержання кредиту на навчання серед студентів, що навчаються на платній основі. Рішення про надання такого кредиту приймається вченою (педагогічною) радою на вищезазначених умовах.

Одержувач кредиту через уповноважений банк повертає протягом 15-ти років суму кредиту до відповідного бюджету, щороку виплачуючи 1/15 частину загальної суми одержаного кредиту та відсотки за користування ним. У разі відрахування одержувача кредиту з вищого навчального закладу повернення кредиту розпочинається з третього місяця після відрахування. У випадку ухилення від повернення кредит стягується в примусовому порядку згідно із законодавством.

Одержувач кредиту може повернути кредит раніше встановленого у договорі терміну. В установленому законодавством порядку він може укласти угоду про переведення боргу з повернення кредиту з третіми особами.

Кредит та відсотки за користування кредитом не повертаються, якщо його одержувач помер або йому встановлена інвалідність 1-ї групи. Термін повернення кредиту подовжується на період: строкової військової служби одержувача кредиту; перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Вирішити проблему пільгового кредитування молодих громадян для здобуття ними освіти у вищих навчальних закладах тільки за рахунок Державного і місцевих бюджетів не можна. Тому потребує свого вирішення питання про залучення додаткових кредитних ресурсів для надання абітурієнтам пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах.

Для залучення додаткових джерел фінансування слід сприяти створенню спеціалізованих банків, інтегрованих у галузеву економічну інфраструктуру освіти. Це дало б можливість залучити у комерційний оборот кошти, що перебувають на рахунках на-
вчальних закладів. Саме ці банки могли б стати організаціями з упровадження в Україні світового досвіду пільгового кредитування населення з метою одержання вищої освіти. Це значно розширить можливості отримання вищої освіти громадянами різного рівня матеріального забезпечення і сприятиме на цій основі розвитку трудового потенціалу держави.

У наданні можливостей соціально незахищеним категоріям населення в здобутті вищої освіти важливу роль повинні відігравати різноманітні програми фінансової допомоги. Вони повинні передбачати надання цільових стипендій та спеціальних грантів. У цьому зв’язку для України буде корисним запозичення позитивного досвіду в цій сфері держав із розвинутою ринковою економікою.

Наприклад, Міністерство освіти США здійснює такі головні програми фінансової допомоги студентам: федеральні гранти Пелла, федеральні гранти додаткових освітніх можливостей та ін. Федеральні гранти Пелла надаються переважно студентам з родин, які мають низькі рівні доходів.

Водночас федеральні гранти додаткових освітніх можливостей являють собою додаткові джерела фінансування навчання надзвичайно бідних студентів. Зазначені гранти нерідко використовуються у комбінації з іншими типами грантів, позичками та заробленими грошима для покриття витрат на вищу освіту, що перевищують можливості сім’ї. Пріоритет в отриманні цього гранту мають студенти, які одержали федеральний грант Пелла. Частка федеральних коштів у кожному гранті не може перевищувати 75 %, а 25 % коштів гранту виділяється вищим навчальним закладом, що бере участь у програмі, — федеральні гранти додат­кових освітніх можливостей [11].

В Україні найближчим часом доцільно запровадити програми надання фінансової допомоги студентам з бідних сімей, сиротам, інвалідам І та ІІ груп. Разом з тим надавати гранти на одержання вищої освіти необхідно здібній молоді, переможцям учнівських олімпіад з тих спеціальностей, що користуються попитом на ринку праці, забезпечуватимуть працевлаштування зазначених категорій населення після закінчення ними навчального закладу.

Стимулюючий характер державного впливу передбачає вдосконалення податкової, кредитної і фінансової політики стосовно регулювання процесами підготовки та працевлаштування випускників професійно-технічних і вищих навчальних
закладів.

Фінансування державних вищих закладів освіти та установ, організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей економіки, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Кошти навчальних закладів та установ освіти й науки, що повністю або частково фінансуються з бюджету, одержані від здійснення чи на здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами, не вважаються прибутком і не оподатковуються.

Важливим напрямом реалізації молодіжної політики є вдосконалення кредитної політики щодо регулювання процесами підготовки та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів. На виконання ст. 11 Закону України «Про сприяння со­ціальному становленню та розвитку молоді в Україні» Кабінет Міністрів України затвердив Порядок надання молодим громадянам пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах за різними формами навчання незалежно від форм власності [2, 6].

Кредит для здобуття освіти за денною, вечірньою та заочною формами навчання у вищих навчальних закладах незалежно від форм власності можуть одержати молоді громадяни України віком до 28 років, які успішно склали вступні іспити. Кредит надається на кожний рік навчання і тільки один раз за однією і тією ж спеціальністю для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста, магістра зі сплатою 3 % річних протягом 15 років починаючи з 12-го місяця після закінчення навчання у вищому навчальному закладі, що функціонує на території України.

Кошти на кредити передбачаються у Державному бюджеті Міністерству освіти і науки України для фінансування навчання у вищих навчальних закладах усіх форм власності, крім комунальної, в місцевих бюджетах для фінансування навчання у вищих навчальних закладах комунальної форми власності.

Розмір кредиту визначається щороку Міністерством освіти і науки за погодженням з Міністерством фінансів України виходячи із вартості навчання студента (за винятком стипендії) в державному вищому навчальному закладі для І—ІІ та ІІІ—ІV рівнів акредитації відповідно до форми навчання, а в комунальних вищих навчальних закладах — Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, управліннями освіти обласних, Київської та Сева­стопольської міських державних адміністрацій за погодженням з відповідними фінансовими органами.

Міністерство освіти і науки України визначає кількість одержувачів кредиту для центральних органів виконавчої влади, у підпорядкуванні яких є державні вищі навчальні заклади; державних вищих навчальних закладів, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України; акредитованих вищих навчальних закладів інших форм власності, крім комунальної.

Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, управління освіти обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій визначають кількість одержувачів кредиту для на-
вчання у вищих навчальних закладах комунальної форми власності.

Після визначення квоти Міністерство освіти і науки України укладає з центральними органами виконавчої влади, в підпорядкуванні яких є державні вищі навчальні заклади, керівниками вищих навчальних закладів інших форм власності, крім комунальних, угоди про переказування їм коштів у межах визначеної для них квоти. Центральні органи виконавчої влади, в підпорядкуванні яких є державні вищі навчальні заклади, доводять квоту до кожного навчального закладу.

За результатами складання вступних іспитів відповідно до встановленої квоти приймальна комісія вищого навчального закладу приймає щодо кожного одержувача кредиту рішення про зарахування абітурієнта до вищого навчального закладу з оплатою його навчання за рахунок кредиту. Зазначене рішення затверджується керівником вищого навчального закладу.

Абітурієнти, які мають направлення на навчання місцевих органів виконавчої влади і які успішно склали вступні іспити, зараховуються до вищих навчальних закладів понад установлену квоту.

Абітурієнти, які мають направлення, але за результатами складання вступних іспитів не зараховані до вищого навчального закладу, повертають такі направлення органу, який їх видав. За рішеннями цього органу кредит надається іншому абітурієнтові,
а якщо вступні іспити до вищих навчальних закладів уже закінчилися, кредит надається студентам незалежно від курсу навчання.

Якщо абітурієнти, які претендують на здобуття вищої освіти в межах установленої для вищого навчального закладу квоти, мають однакові результати складання вступних іспитів, перевага у зарахуванні надається абітурієнтам з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, інвалідів 1-ої та 2-ої груп, малозабезпечених і багатодітних сімей, а також з числа переможців учнівських олімпіад.

Кредит надається на підставі угоди між одержувачем кредиту, вищим навчальним закладом та банком, уповноваженим обслуговувати касове виконання відповідно державного чи місцевого бюджету. Якщо одержувач кредиту є неповнолітнім, зазначена угода укладається батьками або особами, які їх замінюють. По досягненні повноліття одержувач кредиту переукладає угоду з вищим навчальним закладом.

Для укладання угоди одержувач кредиту (а якщо він є неповнолітнім, то його батьки або особи, які їх замінюють) подають до уповноваженого банку витяг з наказу вищого навчального закладу про його зарахування на навчання, завірений підписом ректора і печаткою, паспорт та довідку про присвоєння Державною податко­вою адміністрацією ідентифікаційного номера платника податків.

Угода укладається в чотирьох примірниках — по одному примірнику кожній зі сторін, що її уклали, один примірник угоди передається вищим навчальним закладом переказувачеві коштів.

Кошти, передбачені на надання кредиту, на підставі копій угод рівними частинами щокварталу перераховуються Міністерством освіти і науки України, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, управліннями освіти обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

У разі відрахування одержувача кредиту з вищого навчального закладу або надання йому академічної відпустки навчальний заклад у десятиденний термін оголошує конкурс з одержання кредиту на навчання серед студентів, що навчаються на платній основі. Рішення про надання такого кредиту приймається вченою (педагогічною) радою на вищезазначених умовах.

Одержувач кредиту через уповноважений банк повертає протягом 15-ти років суму кредиту до відповідного бюджету, щороку виплачуючи 1/15 частину загальної суми одержаного кредиту та відсотки за користування ним. У разі відрахування одержувача кредиту з вищого навчального закладу повернення кредиту розпочинається з третього місяця після відрахування. У випадку ухилення від повернення кредит стягується в примусовому порядку згідно із законодавством.

Одержувач кредиту може повернути кредит раніше встановленого у договорі терміну. В установленому законодавством порядку він може укласти угоду про переведення боргу з повернення кредиту з третіми особами.

Кредит та відсотки за користування кредитом не повертаються, якщо його одержувач помер або йому встановлена інвалідність 1-ї групи. Термін повернення кредиту подовжується на період: строкової військової служби одержувача кредиту; перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Вирішити проблему пільгового кредитування молодих громадян для здобуття ними освіти у вищих навчальних закладах тільки за рахунок Державного і місцевих бюджетів не можна. Тому потребує свого вирішення питання про залучення додаткових кредитних ресурсів для надання абітурієнтам пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах.

Для залучення додаткових джерел фінансування слід сприяти створенню спеціалізованих банків, інтегрованих у галузеву економічну інфраструктуру освіти. Це дало б можливість залучити у комерційний оборот кошти, що перебувають на рахунках на-
вчальних закладів. Саме ці банки могли б стати організаціями з упровадження в Україні світового досвіду пільгового кредитування населення з метою одержання вищої освіти. Це значно розширить можливості отримання вищої освіти громадянами різного рівня матеріального забезпечення і сприятиме на цій основі розвитку трудового потенціалу держави.

У наданні можливостей соціально незахищеним категоріям населення в здобутті вищої освіти важливу роль повинні відігравати різноманітні програми фінансової допомоги. Вони повинні передбачати надання цільових стипендій та спеціальних грантів. У цьому зв’язку для України буде корисним запозичення позитивного досвіду в цій сфері держав із розвинутою ринковою економікою.

Наприклад, Міністерство освіти США здійснює такі головні програми фінансової допомоги студентам: федеральні гранти Пелла, федеральні гранти додаткових освітніх можливостей та ін. Федеральні гранти Пелла надаються переважно студентам з родин, які мають низькі рівні доходів.

Водночас федеральні гранти додаткових освітніх можливостей являють собою додаткові джерела фінансування навчання надзвичайно бідних студентів. Зазначені гранти нерідко використовуються у комбінації з іншими типами грантів, позичками та заробленими грошима для покриття витрат на вищу освіту, що перевищують можливості сім’ї. Пріоритет в отриманні цього гранту мають студенти, які одержали федеральний грант Пелла. Частка федеральних коштів у кожному гранті не може перевищувати 75 %, а 25 % коштів гранту виділяється вищим навчальним закладом, що бере участь у програмі, — федеральні гранти додат­кових освітніх можливостей [11].

В Україні найближчим часом доцільно запровадити програми надання фінансової допомоги студентам з бідних сімей, сиротам, інвалідам І та ІІ груп. Разом з тим надавати гранти на одержання вищої освіти необхідно здібній молоді, переможцям учнівських олімпіад з тих спеціальностей, що користуються попитом на ринку праці, забезпечуватимуть працевлаштування зазначених категорій населення після закінчення ними навчального закладу.