6.5. Ступеневість професійно-технічної та вищої освіти, освітньо-професійна післядипломна підготовка

Відповідно до статті 30 Закону України «Про освіту» підготовка кваліфікованих робітників, а також молодших спеціалістів, бакалаврів, спеціалістів та магістрів здійснюється за освітньо-кваліфікаційними рівнями (ступеневою освітою) згідно з відповідними освітньо-професійними програмами. Підвищення кваліфікації, перепідготовки кваліфікованих робітників і фахівців з вищою освітою проводиться за відповідними освітньо-профе­сійними програмами післядипломної підготовки [7].

Освітньо-професійні програми підготовки кваліфікованих робітників та фахівців з вищою освітою відповідних освітньо-ква­ліфікаційних рівнів — це державні документи, що визначають зміст і нормативний термін навчання та передбачають відповідні форми контролю та державної атестації.

Освітньо-кваліфікаційні характеристики фахівців з вищою освітою відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів — це державні документи, що визначають цілі освіти у вигляді системи виробничих функцій, типових завдань діяльності та умінь, необхідних для вирішення цих завдань. Зміст навчання — це науково обґрунтований методичний і навчальний матеріал, засвоєння якого забезпечує здобуття освіти і кваліфікації згідно з освітньо-кваліфікаційним рівнем.

Кваліфікований робітник — це освітньо-кваліфікаційний рівень робітника, який на основі повної або базової загальної серед­ньої освіти здобув спеціальні уміння та знання, має відповідний досвід їх застосування для вирішення професійних завдань у певній галузі економіки.

Професійно-технічна освіта має три ступені. Кожний ступінь навчання визначається теоретичною та практичною завершеністю і підтверджується присвоєнням випускникам робітничої кваліфікації згідно з набутими професійними знаннями, уміннями та навичками. Навчальні плани і навчальні програми кожного ступеня професійно-технічної освіти складаються у такий спосіб, щоб випускники першого ступеня мали можливість продовжувати навчання на другому ступені, а випускники другого ступеня — на третьому. Відповідно до ступенів професійно-технічної освіти встановлюється три атестаційні рівні професійно-технічних навчальних закладів [9].

На першому ступені професійно-технічної освіти забезпечується формування відповідного рівня кваліфікації з технологічно нескладних, простих за своїми виробничими діями й операціями професій, що дає змогу робітникові вільно працювати з раніше вивченими предметами, об’єктами, виконувати конкретні дії, виробничі операції та роботи під контролем робітника з більшим досвідом й вищим рівнем кваліфікації.

Навчання здійснюється завдяки прискореному формуванню необхідних умінь і навичок в учнів, слухачів професійно-техніч­них навчальних закладів першого атестаційного рівня та індивідуальному чи груповому навчанню на виробництві, у сфері послуг. Воно не вимагає від учнів, слухачів базової чи повної загальної середньої освіти і здійснюється за навчальними планами та навчальними програмами, що затверджуються відповідним місцевим органом управління професійно-технічною освітою.

Нормативний термін навчання визначається навчальними пла­нами і навчальними програмами, але не повинен перевищувати одного року. Навчання на першому ступені завершується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії) та видається свідоцтво.

На другому ступені професійно-технічної освіти забезпечується формування відповідного рівня кваліфікації з масових робіт­ничих професій середньої технологічної складності у різних галузях економіки, що дає змогу робітникові виконувати самостійно чи за допомогою технологічних карт, інструкцій, креслень або іншої документації типові дії, виробничі операції, роботи за встановленими нормами часу і забезпечувати необхідну якість. Навчання здійснюється в професійно-технічних навчальних закладах другого атестаційного рівня та вимагає, як правило, від учнів, слухачів базової загальної середньої освіти.

Нормативний термін навчання визначається державними стандар­тами професійно-технічної освіти, але не повинен перевищувати:

а) для осіб, які мають повну загальну середню освіту, — 1,5 року;

б) для осіб, які мають базову загальну середню освіту і здобувають повну загальну середню освіту, — 4 роки;

в) для осіб, які мають базову загальну середню освіту або, як виняток, не мають її і поки що не здобувають повної загальної освіти, — 2 роки.

Навчання на другому ступені завершується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії) та видається диплом.

На третьому ступені професійно-технічної освіти забезпечується формування високого рівня кваліфікації з технологічно складних, наукоємних професій і спеціальностей у різних галузях економіки, що дає змогу робітникові чи службовцю на основі отриманих знань та вивчених раніше типових дій самостійно виконувати складні виробничі операції, продуктивні дії, створювати алгоритми діяльності в нетипових ситуаціях. Навчання здійснюється у професійно-технічних навчальних закладах третього атестаційного рівня і вимагає від учнів, слухачів повної загальної середньої освіти.

Нормативний термін навчання визначається державними стан­дартами професійно-технічної освіти, але не повинен перевищувати два роки. Навчання завершується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої про­фесії відповідного розряду (категорії) та, за умови закінчення відповідного курсу навчання в акредитованому професійно-тех­нічному навчальному закладі, кваліфікація молодшого спеціаліста і видаються дипломи.

Молодший спеціаліст — це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, передбачених для первинних посад у певному виді економічної діяльності [6].

Освітньо-професійна програма підготовки молодшого спеціаліста забезпечує одночасне здобуття неповної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації молодшого спеціаліста на базі повної загальної середньої освіти або на базі базової загальної середньої освіти з наданням можливості здобувати повну загальну середню освіту. Зазначена програма складається з навчальних дисциплін фахового спрямування та з різних видів практичної підготовки і може включати окремі дисципліни освітньо-про­фесійної програми підготовки бакалавра.

Освітньо-професійна програма підготовки молодшого спеціаліста реалізується, як правило, вищими навчальними закладами
І рівня акредитації. Вищий навчальний заклад більш високого рів­ня акредитації може здійснювати підготовку молодших спеціалістів, якщо в його складі є вищий навчальний заклад І рівня акредитації або відповідний структурний підрозділ.

Нормативний термін навчання не може перевищувати на базі повної загальної освіти трьох років, а базової загальної середньої освіти — чотирьох років. Для осіб, що мають повну загальну освіту та освітньо-кваліфікаційний рівень кваліфікованого робітника за спорідненою професією, термін навчання зменшується на один рік.

Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття неповної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації молодшого спеціаліста.

Бакалавр — це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об’єкта праці (діяльності), достатні для виконання обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що перед­бачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра забезпечує одночасне здобуття базової вищої освіти за напрямом підготовки та кваліфікації бакалавра на базі повної загальної середньої освіти. Ця програма підготовки бакалавра реалізується вищими навчальними закладами ІІ—ІV рівнів акредитації.

Нормативний термін навчання визначається програмою, але не може перевищувати чотирьох років. Нормативний термін нав­чання осіб, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за відповідною напряму підготовки спеціальністю, зменшується на один-два роки.

Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття базової вищої освіти за відповідним напрямом підготовки та кваліфікації бакалавра. У вищих навчальних закладах ІІ—ІV рівнів акредитації в період навчання за освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра у разі припинення подальшого навчання студент може за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за освітньо-професійною програмою підготовки молодшого спеціаліста.

Спеціаліст — це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні вміння та знання, достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, передбачені для первинних посад, у певному виді економічної діяльності.

Освітньо-професійна програма підготовки спеціаліста забезпечує одночасне здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації спеціаліста на базі відповідної освітньо-профе­сійної програми підготовки бакалавра. Ця програма підготовки спеціаліста реалізується вищими навчальними закладами ІІІ і ІV рівнів акредитації. Нормативний термін навчання визначається програмою, але не може перевищувати одного року (для окремих спеціальностей може бути встановлено термін півтора року).

Освітньо-професійна програма підготовки спеціаліста медичного, ветеринарно-медичного, мистецького, а також юридичного спрямування в разі цільової підготовки на замовлення правоохоронних органів може забезпечувати одночасне здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації спеціаліста на базі повної загальної середньої освіти. У цьому разі нормативний тер­мін навчання визначається відповідним міністерством за погодженням з Міністерством освіти і науки України.

Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації спеціаліста.

Магістр — це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти осо­би, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні вміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов’язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Освітньо-професійна програма підготовки магістра забезпечує одночасне здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації магістра на базі відповідної освітньо-професійної програми підготовки бакалавра (нормативний термін навчання визначається програмою, але не може перевищувати одного року, а для окремих спеціальностей може бути встановлено термін півтора року). Здобуття кваліфікації магістра може здійснюватися на базі відповідної освітньо-професійної програми підготовки спеціаліста (нормативний термін навчання визначається індивідуальною програмою з урахуванням академічної різниці між освітньо-професійною програмою спеціаліста та магістра, але не може перевищувати одного року).

Вищий навчальний заклад реалізує освітньо-професійні програми підготовки магістрів за спеціальностями ІV рівня акредитації.

Освітньо-професійна програма підготовки магістра медичного і ветеринарно-медичного спрямування може забезпечувати здобуття кваліфікації магістра на базі освітньо-професійної програми післядипломної підготовки (клінічної ординатури, інтернатури тощо). Освітньо-професійна програма підготовки магістра юри­дичного спрямування в разі цільової підготовки за замовленням правоохоронних органів може забезпечувати здобуття кваліфікації магістра на базі повної загальної середньої освіти.

Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації магістра.

Освітньо-професійна програма післядипломної підготовки забезпечує післядипломну освіту (підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів, стажування, клінічну ординатуру, інтернатуру тощо) на базі освітньо-професійної програми підготовки кваліфікованого робітника, молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста чи магістра. Зазначена програма післядипломної підготовки розробляється і контролюється професійно-технічними та вищими навчальними закладами відповідного рівня акредитації.

Післядипломна освіта є системою фахового удосконалення громадян, що забезпечує поглиблення, розширення й оновлення професійних знань, умінь та навичок, одержання нової кваліфікації, нової професії й спеціальності на основі здобутого раніше рівня освітньої і професійної підготовки та набутого практичного досвіду роботи.

Метою системи післядипломної освіти є створення умов безперервності, єдності і наступності освіти громадян, здобуття ними вищого рівня кваліфікації чи одержання нової професії або спеціальності в навчальних закладах.

Післядипломна освіта населення спрямована на задоволення потреб та інтересів громадян у постійному підвищенні професійного рівня, запобігає втратам трудового потенціалу суспільства засобами оновлення і корекції професійної підготовленості робіт­ників та фахівців до змінюваних умов духовно-інтелектуального середовища, сфери виробництва і послуг, попиту ринку праці. Вона є одним із засобів соціального захисту населення та забезпечує потреби суспільства і ринкової економіки у висококваліфікованих, конкурентоспроможних робітниках і фахівцях.

Питання для самоконтролю

Як Ви розумієте сутність поняття «система освіти»?

За якими ознаками здійснюється класифікація навчальних закладів?

Назвіть основні проблеми та визначте перспективні напрями розвитку професійно-технічної і вищої освіти.

Що таке загальна середня освіта, з яких структур та елементів складається система загальної середньої освіти?

Назвіть і охарактеризуйте типи загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти.

Перелічіть органи виконавчої влади, що здійснюють управління системою загальної середньої освіти, визначте їх основні завдання.

Розкрийте сутність професійно-технічної освіти та курсового професійно-технічного навчання. Які права на здобуття професійно-технічної освіти мають громадяни?

Що Ви знаєте про державні органи управління професійно-технічною освітою? Дайте визначення професійно-тех­нічного навчального закладу.

Охарактеризуйте участь організацій у забезпеченні професійно-технічної освіти.

Як здійснюється надання робочих місць для проходження учнями, слухачами виробничого навчання і виробничої практики?

Дайте визначення та розкрийте зміст державного стандарту професійно-технічної освіти.

Розкрийте сутність вищої освіти. Що означають освітній рівень і освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти?

Які органи управління вищою освітою Ви знаєте? Сформулюйте основні завдання системи вищої освіти.

Дайте характеристику вищих закладів освіти, розкрийте їх основні завдання.

Проаналізуйте джерела фінансування вищої освіти. Як визначається плата за навчання у державних або комунальних вищих навчальних закладах за рахунок коштів фізичних чи юридичних осіб?

Визначте сутність понять «освітньо-професійні програми» та «освітньо-кваліфікаційні характеристики» кваліфікованих робітників і фахівців з вищою освітою.

Що розуміють під освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник»? Розкрийте зміст ступеневості професійно-технічної освіти.

Покажіть сутність понять освітньо-кваліфікаційних рівнів «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» і «магістр».

У чому полягає відмінність між освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста та освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра?

Що Ви розумієте під освітньо-кваліфікаційною програмою післядипломної підготовки?

Література

Закон України «Про внесення змін до Закону Української РСР «Про освіту» // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 21. — Ст. 84.

Закон України «Про професійно-технічну освіту» // Урядовий кур’єр. Орієнтир. Інформаційний додаток. — 1998. — № 48—49.

Закон України «Про загальну середню освіту» // Урядовий кур’єр. Орієнтир. Інформаційний додаток. — 1999. — № 125—129.

Закон України «Про позашкільну освіту» // Урядовий кур’єр. — 2000. — № 144.

Закон України «Про внесення змін до статті 61 Закону України «Про освіту» // Урядовий кур’єр. — 2002. — № 5.

Закон України «Про вищу освіту» // Освіта України. — 2002. — № 17.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)» від 20 січня 1998 р. № 65 // Урядовий кур’єр. Орієнтир. Інформаційний додаток. — 1998. — № 38—39.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики» від 7 червня 1999 р. № 992 // Урядовий кур’єр. — 1999. — № 150—151.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про ступеневу професійно-технічну освіту» від 3 червня 1999 р. № 956 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 23. — Ст. 1040.

Бабкина О. Зачем реформировать высшую школу // Зеркало недели. — 2000. — № 11.

Головатий М. Чи державна недержавна освіта? // Урядовий кур’єр. — 2000. — № 206.

Дабанян А. В., Михайличенко А. М. Совершенствование профессиональной подготовки и переподготовки специалистов в современных условиях. — Харьков, 1996.

Жуков В. И. Российское образование: проблемы и перспективы развития. — М.: Финстатинформ, 1998.

Сидоренко О. Л. Приватна вища освіта: шляхи України у світовому вимірі. — Харків: Основа, 2000.

Скідін О. Л. Управління освітою і теоретико-методоло­гічний аналіз соціальних технологій. — Запоріжжя: Вид-во Запоріж. ун-та, 2000.

Супян В. Профессиональное образование в США: тенден­ции раз­вития // Человек и труд. — 2000. — № 1—2.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про освіту» підготовка кваліфікованих робітників, а також молодших спеціалістів, бакалаврів, спеціалістів та магістрів здійснюється за освітньо-кваліфікаційними рівнями (ступеневою освітою) згідно з відповідними освітньо-професійними програмами. Підвищення кваліфікації, перепідготовки кваліфікованих робітників і фахівців з вищою освітою проводиться за відповідними освітньо-профе­сійними програмами післядипломної підготовки [7].

Освітньо-професійні програми підготовки кваліфікованих робітників та фахівців з вищою освітою відповідних освітньо-ква­ліфікаційних рівнів — це державні документи, що визначають зміст і нормативний термін навчання та передбачають відповідні форми контролю та державної атестації.

Освітньо-кваліфікаційні характеристики фахівців з вищою освітою відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів — це державні документи, що визначають цілі освіти у вигляді системи виробничих функцій, типових завдань діяльності та умінь, необхідних для вирішення цих завдань. Зміст навчання — це науково обґрунтований методичний і навчальний матеріал, засвоєння якого забезпечує здобуття освіти і кваліфікації згідно з освітньо-кваліфікаційним рівнем.

Кваліфікований робітник — це освітньо-кваліфікаційний рівень робітника, який на основі повної або базової загальної серед­ньої освіти здобув спеціальні уміння та знання, має відповідний досвід їх застосування для вирішення професійних завдань у певній галузі економіки.

Професійно-технічна освіта має три ступені. Кожний ступінь навчання визначається теоретичною та практичною завершеністю і підтверджується присвоєнням випускникам робітничої кваліфікації згідно з набутими професійними знаннями, уміннями та навичками. Навчальні плани і навчальні програми кожного ступеня професійно-технічної освіти складаються у такий спосіб, щоб випускники першого ступеня мали можливість продовжувати навчання на другому ступені, а випускники другого ступеня — на третьому. Відповідно до ступенів професійно-технічної освіти встановлюється три атестаційні рівні професійно-технічних навчальних закладів [9].

На першому ступені професійно-технічної освіти забезпечується формування відповідного рівня кваліфікації з технологічно нескладних, простих за своїми виробничими діями й операціями професій, що дає змогу робітникові вільно працювати з раніше вивченими предметами, об’єктами, виконувати конкретні дії, виробничі операції та роботи під контролем робітника з більшим досвідом й вищим рівнем кваліфікації.

Навчання здійснюється завдяки прискореному формуванню необхідних умінь і навичок в учнів, слухачів професійно-техніч­них навчальних закладів першого атестаційного рівня та індивідуальному чи груповому навчанню на виробництві, у сфері послуг. Воно не вимагає від учнів, слухачів базової чи повної загальної середньої освіти і здійснюється за навчальними планами та навчальними програмами, що затверджуються відповідним місцевим органом управління професійно-технічною освітою.

Нормативний термін навчання визначається навчальними пла­нами і навчальними програмами, але не повинен перевищувати одного року. Навчання на першому ступені завершується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії) та видається свідоцтво.

На другому ступені професійно-технічної освіти забезпечується формування відповідного рівня кваліфікації з масових робіт­ничих професій середньої технологічної складності у різних галузях економіки, що дає змогу робітникові виконувати самостійно чи за допомогою технологічних карт, інструкцій, креслень або іншої документації типові дії, виробничі операції, роботи за встановленими нормами часу і забезпечувати необхідну якість. Навчання здійснюється в професійно-технічних навчальних закладах другого атестаційного рівня та вимагає, як правило, від учнів, слухачів базової загальної середньої освіти.

Нормативний термін навчання визначається державними стандар­тами професійно-технічної освіти, але не повинен перевищувати:

а) для осіб, які мають повну загальну середню освіту, — 1,5 року;

б) для осіб, які мають базову загальну середню освіту і здобувають повну загальну середню освіту, — 4 роки;

в) для осіб, які мають базову загальну середню освіту або, як виняток, не мають її і поки що не здобувають повної загальної освіти, — 2 роки.

Навчання на другому ступені завершується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії) та видається диплом.

На третьому ступені професійно-технічної освіти забезпечується формування високого рівня кваліфікації з технологічно складних, наукоємних професій і спеціальностей у різних галузях економіки, що дає змогу робітникові чи службовцю на основі отриманих знань та вивчених раніше типових дій самостійно виконувати складні виробничі операції, продуктивні дії, створювати алгоритми діяльності в нетипових ситуаціях. Навчання здійснюється у професійно-технічних навчальних закладах третього атестаційного рівня і вимагає від учнів, слухачів повної загальної середньої освіти.

Нормативний термін навчання визначається державними стан­дартами професійно-технічної освіти, але не повинен перевищувати два роки. Навчання завершується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої про­фесії відповідного розряду (категорії) та, за умови закінчення відповідного курсу навчання в акредитованому професійно-тех­нічному навчальному закладі, кваліфікація молодшого спеціаліста і видаються дипломи.

Молодший спеціаліст — це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, передбачених для первинних посад у певному виді економічної діяльності [6].

Освітньо-професійна програма підготовки молодшого спеціаліста забезпечує одночасне здобуття неповної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації молодшого спеціаліста на базі повної загальної середньої освіти або на базі базової загальної середньої освіти з наданням можливості здобувати повну загальну середню освіту. Зазначена програма складається з навчальних дисциплін фахового спрямування та з різних видів практичної підготовки і може включати окремі дисципліни освітньо-про­фесійної програми підготовки бакалавра.

Освітньо-професійна програма підготовки молодшого спеціаліста реалізується, як правило, вищими навчальними закладами
І рівня акредитації. Вищий навчальний заклад більш високого рів­ня акредитації може здійснювати підготовку молодших спеціалістів, якщо в його складі є вищий навчальний заклад І рівня акредитації або відповідний структурний підрозділ.

Нормативний термін навчання не може перевищувати на базі повної загальної освіти трьох років, а базової загальної середньої освіти — чотирьох років. Для осіб, що мають повну загальну освіту та освітньо-кваліфікаційний рівень кваліфікованого робітника за спорідненою професією, термін навчання зменшується на один рік.

Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття неповної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації молодшого спеціаліста.

Бакалавр — це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об’єкта праці (діяльності), достатні для виконання обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що перед­бачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра забезпечує одночасне здобуття базової вищої освіти за напрямом підготовки та кваліфікації бакалавра на базі повної загальної середньої освіти. Ця програма підготовки бакалавра реалізується вищими навчальними закладами ІІ—ІV рівнів акредитації.

Нормативний термін навчання визначається програмою, але не може перевищувати чотирьох років. Нормативний термін нав­чання осіб, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за відповідною напряму підготовки спеціальністю, зменшується на один-два роки.

Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття базової вищої освіти за відповідним напрямом підготовки та кваліфікації бакалавра. У вищих навчальних закладах ІІ—ІV рівнів акредитації в період навчання за освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра у разі припинення подальшого навчання студент може за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за освітньо-професійною програмою підготовки молодшого спеціаліста.

Спеціаліст — це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні вміння та знання, достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, передбачені для первинних посад, у певному виді економічної діяльності.

Освітньо-професійна програма підготовки спеціаліста забезпечує одночасне здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації спеціаліста на базі відповідної освітньо-профе­сійної програми підготовки бакалавра. Ця програма підготовки спеціаліста реалізується вищими навчальними закладами ІІІ і ІV рівнів акредитації. Нормативний термін навчання визначається програмою, але не може перевищувати одного року (для окремих спеціальностей може бути встановлено термін півтора року).

Освітньо-професійна програма підготовки спеціаліста медичного, ветеринарно-медичного, мистецького, а також юридичного спрямування в разі цільової підготовки на замовлення правоохоронних органів може забезпечувати одночасне здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації спеціаліста на базі повної загальної середньої освіти. У цьому разі нормативний тер­мін навчання визначається відповідним міністерством за погодженням з Міністерством освіти і науки України.

Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації спеціаліста.

Магістр — це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти осо­би, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні вміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов’язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Освітньо-професійна програма підготовки магістра забезпечує одночасне здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації магістра на базі відповідної освітньо-професійної програми підготовки бакалавра (нормативний термін навчання визначається програмою, але не може перевищувати одного року, а для окремих спеціальностей може бути встановлено термін півтора року). Здобуття кваліфікації магістра може здійснюватися на базі відповідної освітньо-професійної програми підготовки спеціаліста (нормативний термін навчання визначається індивідуальною програмою з урахуванням академічної різниці між освітньо-професійною програмою спеціаліста та магістра, але не може перевищувати одного року).

Вищий навчальний заклад реалізує освітньо-професійні програми підготовки магістрів за спеціальностями ІV рівня акредитації.

Освітньо-професійна програма підготовки магістра медичного і ветеринарно-медичного спрямування може забезпечувати здобуття кваліфікації магістра на базі освітньо-професійної програми післядипломної підготовки (клінічної ординатури, інтернатури тощо). Освітньо-професійна програма підготовки магістра юри­дичного спрямування в разі цільової підготовки за замовленням правоохоронних органів може забезпечувати здобуття кваліфікації магістра на базі повної загальної середньої освіти.

Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації магістра.

Освітньо-професійна програма післядипломної підготовки забезпечує післядипломну освіту (підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів, стажування, клінічну ординатуру, інтернатуру тощо) на базі освітньо-професійної програми підготовки кваліфікованого робітника, молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста чи магістра. Зазначена програма післядипломної підготовки розробляється і контролюється професійно-технічними та вищими навчальними закладами відповідного рівня акредитації.

Післядипломна освіта є системою фахового удосконалення громадян, що забезпечує поглиблення, розширення й оновлення професійних знань, умінь та навичок, одержання нової кваліфікації, нової професії й спеціальності на основі здобутого раніше рівня освітньої і професійної підготовки та набутого практичного досвіду роботи.

Метою системи післядипломної освіти є створення умов безперервності, єдності і наступності освіти громадян, здобуття ними вищого рівня кваліфікації чи одержання нової професії або спеціальності в навчальних закладах.

Післядипломна освіта населення спрямована на задоволення потреб та інтересів громадян у постійному підвищенні професійного рівня, запобігає втратам трудового потенціалу суспільства засобами оновлення і корекції професійної підготовленості робіт­ників та фахівців до змінюваних умов духовно-інтелектуального середовища, сфери виробництва і послуг, попиту ринку праці. Вона є одним із засобів соціального захисту населення та забезпечує потреби суспільства і ринкової економіки у висококваліфікованих, конкурентоспроможних робітниках і фахівцях.

Питання для самоконтролю

Як Ви розумієте сутність поняття «система освіти»?

За якими ознаками здійснюється класифікація навчальних закладів?

Назвіть основні проблеми та визначте перспективні напрями розвитку професійно-технічної і вищої освіти.

Що таке загальна середня освіта, з яких структур та елементів складається система загальної середньої освіти?

Назвіть і охарактеризуйте типи загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти.

Перелічіть органи виконавчої влади, що здійснюють управління системою загальної середньої освіти, визначте їх основні завдання.

Розкрийте сутність професійно-технічної освіти та курсового професійно-технічного навчання. Які права на здобуття професійно-технічної освіти мають громадяни?

Що Ви знаєте про державні органи управління професійно-технічною освітою? Дайте визначення професійно-тех­нічного навчального закладу.

Охарактеризуйте участь організацій у забезпеченні професійно-технічної освіти.

Як здійснюється надання робочих місць для проходження учнями, слухачами виробничого навчання і виробничої практики?

Дайте визначення та розкрийте зміст державного стандарту професійно-технічної освіти.

Розкрийте сутність вищої освіти. Що означають освітній рівень і освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти?

Які органи управління вищою освітою Ви знаєте? Сформулюйте основні завдання системи вищої освіти.

Дайте характеристику вищих закладів освіти, розкрийте їх основні завдання.

Проаналізуйте джерела фінансування вищої освіти. Як визначається плата за навчання у державних або комунальних вищих навчальних закладах за рахунок коштів фізичних чи юридичних осіб?

Визначте сутність понять «освітньо-професійні програми» та «освітньо-кваліфікаційні характеристики» кваліфікованих робітників і фахівців з вищою освітою.

Що розуміють під освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник»? Розкрийте зміст ступеневості професійно-технічної освіти.

Покажіть сутність понять освітньо-кваліфікаційних рівнів «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» і «магістр».

У чому полягає відмінність між освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста та освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра?

Що Ви розумієте під освітньо-кваліфікаційною програмою післядипломної підготовки?

Література

Закон України «Про внесення змін до Закону Української РСР «Про освіту» // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 21. — Ст. 84.

Закон України «Про професійно-технічну освіту» // Урядовий кур’єр. Орієнтир. Інформаційний додаток. — 1998. — № 48—49.

Закон України «Про загальну середню освіту» // Урядовий кур’єр. Орієнтир. Інформаційний додаток. — 1999. — № 125—129.

Закон України «Про позашкільну освіту» // Урядовий кур’єр. — 2000. — № 144.

Закон України «Про внесення змін до статті 61 Закону України «Про освіту» // Урядовий кур’єр. — 2002. — № 5.

Закон України «Про вищу освіту» // Освіта України. — 2002. — № 17.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)» від 20 січня 1998 р. № 65 // Урядовий кур’єр. Орієнтир. Інформаційний додаток. — 1998. — № 38—39.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики» від 7 червня 1999 р. № 992 // Урядовий кур’єр. — 1999. — № 150—151.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про ступеневу професійно-технічну освіту» від 3 червня 1999 р. № 956 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 23. — Ст. 1040.

Бабкина О. Зачем реформировать высшую школу // Зеркало недели. — 2000. — № 11.

Головатий М. Чи державна недержавна освіта? // Урядовий кур’єр. — 2000. — № 206.

Дабанян А. В., Михайличенко А. М. Совершенствование профессиональной подготовки и переподготовки специалистов в современных условиях. — Харьков, 1996.

Жуков В. И. Российское образование: проблемы и перспективы развития. — М.: Финстатинформ, 1998.

Сидоренко О. Л. Приватна вища освіта: шляхи України у світовому вимірі. — Харків: Основа, 2000.

Скідін О. Л. Управління освітою і теоретико-методоло­гічний аналіз соціальних технологій. — Запоріжжя: Вид-во Запоріж. ун-та, 2000.

Супян В. Профессиональное образование в США: тенден­ции раз­вития // Человек и труд. — 2000. — № 1—2.