11.1. Організація системи підвищення кваліфікації і перепідготовки керівників та фахівців

Ринкова економіка висуває високі вимоги до систематичного оновлення й поповнення знань, відповідності професійної підготовки і кваліфікації керівників та фахівців сучасному рівню розвитку науки, техніки й економіки. Одержані молодшими спеціалістами, бакалаврами, спеціалістами й магістрами знання у вищих навчальних закладах застарівають більш ніж наполовину через п’ять років, якщо працівник не займається постійно само-
освітою та не підвищує рівень кваліфікації в організації в закладах післядипломної освіти.

Заклади післядипломної освіти функціонують на договірних засадах з організаціями, фізичними особами та у випадках, перед­бачених чинним законодавством, за державним замовленням. Система післядипломної освіти має бути гнучкою, динамічною і варіативною.

Структура післядипломної освіти керівників та фахівців включає: підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів, післядипломну підготовку осіб з вищою освітою (рис. 11.1).

Підвищення кваліфікації керівників та фахівців в організації здійснюється з метою удосконалення знань, умінь і навичок за наявною спеціальністю, оволодіння ними новими функціональними обов’язками й особливостями трудової діяльності в умовах ринкових відносин, освоєння основ менеджменту, маркетингу, удосконалення навичок управління сучасним виробництвом, раціональної та ефективної організації праці тощо [8].

Перепідготовка фахівців з вищою освітою — це одержання нової кваліфікації за відповідною спеціальністю при засвоєнні освітньо-професійної програми підготовки молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста чи магістра в межах одного чи різних освітніх напрямів та досвіду практичної роботи, що не обумовлює підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня фахівця.

До перепідготовки фахівців також належать одночасне на-
вчання студентів вищих навчальних закладів за двома спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів в одному чи різних навчальних закладах.

Післядипломна підготовка фахівців — це одержання нової кваліфікації за відповідною спеціальністю за умови опанування освітньо-професійної програми підготовки фахівців на базі раніше засвоєної освітньо-професійної програми підготовки молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста в межах одного освітнього напряму та досвіду практичної роботи з підвищенням освітньо-кваліфікаційного рівня.

Планування й організація підвищення кваліфікації та перепідготовки керівників і фахівців в організації повинні забезпечувати вирішення таких завдань:

своєчасне задоволення потреби в кваліфікованих керівниках і фахівцях, гнучке реагування на зміни, що відбуваються на національному та світовому ринках;

створення умов для постійного підвищення рівня кваліфікації керівників і фахівців, безперервного розвитку їх трудового потенціалу, поглиблення інтелектуального й розширення загальнокультурного кругозору, одержання необхідних професійних знань, умінь і навичок;

забезпечення одержання нової кваліфікації та спеціальності на основі раніше здобутої спеціальності у вищих навчальних закладах та досвіду практичної діяльності;

упровадження гнучкої системи безперервної освіти і самоосвіти керівників та фахівців, забезпечення професійного розвитку персоналу протягом усього періоду їх роботи;

сприяння виробничій адаптації керівників і фахівців до професійної діяльності в умовах упровадження новітніх досягнень науково-технічного прогресу, удосконалення соціально-економіч­них відносин.

Діюча система підвищення кваліфікації та перепідготовки керівників і фахівців має ряд суттєвих недоліків, що стримують її розвиток і підвищення ефективності. У період економічної кризи 1990—1999 рр. відбулося фактичне руйнування існуючої системи підвищення кваліфікації керівних кадрів та фахівців. Разом з тим не була створена нормативно-правова база, яка відповідала б новим вимогам ринкової економіки. Чинні законодавчі акти потребують значних змін.

Роль держави в організації підвищення кваліфікації та перепідготовки керівників та фахівців має бути спрямована на забезпечення у післядипломних закладах освіти зв’язку навчання з процесом ринкових перетворень, структурною перебудовою економіки. Післядипломна освіта повинна орієнтуватися на перспективні сфери трудової діяльності відповідно до попиту ринку праці, забезпечувати дотримання державних вимог та освітніх стандартів.

Структура управління післядипломної освіти будується відповідно до Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту». Управління поєднує централізовану координацію з децентралізацією форм організації та планування підвищення кваліфікації та перепідготовки керівників і фахівців відповідно до кон’юнктури ринку праці і ринку освітніх послуг.

Міністерство освіти і науки України є координуючим центром післядипломної освіти та співпрацює в цьому напрямі з Міністерством праці та соціальної політики, іншими міністерствами і відомствами, що мають у своєму підпорядкуванні відповідні на-
вчальні заклади, підрозділи, а також з мережею недержавних закладів післядипломної освіти. Управління системою професійного навчання керівників і фахівців безпосередньо на виробництві здійснюється Міністерством праці та соціальної політики України.

Закладами післядипломної освіти є спеціалізовані навчальні заклади, а також підрозділи вищих навчальних закладів, організацій, що проводять підвищення кваліфікації, перепідготовку і післядипломну підготовку керівників і фахівців. До мережі закладів післядипломної освіти керівників і фахівців належать:

академії, інститути, центри удосконалення, підвищення кваліфікації персоналу з вищою освітою відповідної галузі;

підрозділи вищих навчальних закладів (філії, факультети, відділення, навчально-консультаційні пункти та ін.);

відповідні підрозділи в організаціях.

На практиці заклади післядипломної освіти створюються для:

державних службовців — Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади;

педагогічних працівників та керівних кадрів освіти — Міністерством освіти і науки України, місцевими органами управління освітою;

керівників установ, організацій інших галузей — відповідними міністерствами та відомствами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами різних форм власності.

Для підвищення кваліфікації та перепідготовки керівників і фахівців можуть також створюватися заклади післядипломної освіти фізичними чи юридичними особами в установленому порядку відповідно до соціально-економічних, національних і культурно-освітніх потреб. Незалежно від їх статусу, підпорядкування та форми власності вони повинні забезпечувати якість освіти згідно з вимогами державних стандартів освіти. Відповідність освітніх послуг державним стандартам освіти визначається Міністерством освіти і науки України разом із засновником через ліцензування, акредитацію та інспектування.

Заклади післядипломної освіти, що відповідають статусу вищого навчального закладу та забезпечують підвищення кваліфікації молодших спеціалістів чи бакалаврів, прирівнюються до ви­щих навчальних закладів I—II рівня акредитації, якщо такі нав­чальні заклади забезпечують підвищення кваліфікації спеціалістів або магістрів, то вони належать до III—IV рівнів акредитації.

З метою координації діяльності закладів післядипломної освіти створюються регіональні консультативні ради. Рішення консультативних рад мають рекомендаційний характер. Водночас для поліпшення координації діяльності закладів післядипломної освіти окремої галузі економіки, обміну передовим досвідом навчання може визначатися установа, якій надається статус головного галузевого науково-методичного центру.

Державні навчальні заклади післядипломної освіти можуть використовувати всі види асигнувань, затверджувати штатний розпис у межах фонду оплати праці, кошторису витрат, визначати форми і системи оплати праці, розміри доплат, надбавок, премій та інших виплат стимулюючого характеру згідно з чинними нормативно-правовими документами.

Заклади післядипломної освіти в установленому порядку можуть створювати навчально-науково-виробничі комплекси, об’єд­нання, центри видавництва, філії, базові (експериментальні) за-
клади освіти, навчально-консультативні пункти, входити до складу навчально-науково-виробничих комплексів. Навчальні заклади післядипломної освіти зі статусом юридичної особи мають розрахункові рахунки та інші розрахунки в банківських установах.

Ринкова економіка висуває високі вимоги до систематичного оновлення й поповнення знань, відповідності професійної підготовки і кваліфікації керівників та фахівців сучасному рівню розвитку науки, техніки й економіки. Одержані молодшими спеціалістами, бакалаврами, спеціалістами й магістрами знання у вищих навчальних закладах застарівають більш ніж наполовину через п’ять років, якщо працівник не займається постійно само-
освітою та не підвищує рівень кваліфікації в організації в закладах післядипломної освіти.

Заклади післядипломної освіти функціонують на договірних засадах з організаціями, фізичними особами та у випадках, перед­бачених чинним законодавством, за державним замовленням. Система післядипломної освіти має бути гнучкою, динамічною і варіативною.

Структура післядипломної освіти керівників та фахівців включає: підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів, післядипломну підготовку осіб з вищою освітою (рис. 11.1).

Підвищення кваліфікації керівників та фахівців в організації здійснюється з метою удосконалення знань, умінь і навичок за наявною спеціальністю, оволодіння ними новими функціональними обов’язками й особливостями трудової діяльності в умовах ринкових відносин, освоєння основ менеджменту, маркетингу, удосконалення навичок управління сучасним виробництвом, раціональної та ефективної організації праці тощо [8].

Перепідготовка фахівців з вищою освітою — це одержання нової кваліфікації за відповідною спеціальністю при засвоєнні освітньо-професійної програми підготовки молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста чи магістра в межах одного чи різних освітніх напрямів та досвіду практичної роботи, що не обумовлює підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня фахівця.

До перепідготовки фахівців також належать одночасне на-
вчання студентів вищих навчальних закладів за двома спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів в одному чи різних навчальних закладах.

Післядипломна підготовка фахівців — це одержання нової кваліфікації за відповідною спеціальністю за умови опанування освітньо-професійної програми підготовки фахівців на базі раніше засвоєної освітньо-професійної програми підготовки молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста в межах одного освітнього напряму та досвіду практичної роботи з підвищенням освітньо-кваліфікаційного рівня.

Планування й організація підвищення кваліфікації та перепідготовки керівників і фахівців в організації повинні забезпечувати вирішення таких завдань:

своєчасне задоволення потреби в кваліфікованих керівниках і фахівцях, гнучке реагування на зміни, що відбуваються на національному та світовому ринках;

створення умов для постійного підвищення рівня кваліфікації керівників і фахівців, безперервного розвитку їх трудового потенціалу, поглиблення інтелектуального й розширення загальнокультурного кругозору, одержання необхідних професійних знань, умінь і навичок;

забезпечення одержання нової кваліфікації та спеціальності на основі раніше здобутої спеціальності у вищих навчальних закладах та досвіду практичної діяльності;

упровадження гнучкої системи безперервної освіти і самоосвіти керівників та фахівців, забезпечення професійного розвитку персоналу протягом усього періоду їх роботи;

сприяння виробничій адаптації керівників і фахівців до професійної діяльності в умовах упровадження новітніх досягнень науково-технічного прогресу, удосконалення соціально-економіч­них відносин.

Діюча система підвищення кваліфікації та перепідготовки керівників і фахівців має ряд суттєвих недоліків, що стримують її розвиток і підвищення ефективності. У період економічної кризи 1990—1999 рр. відбулося фактичне руйнування існуючої системи підвищення кваліфікації керівних кадрів та фахівців. Разом з тим не була створена нормативно-правова база, яка відповідала б новим вимогам ринкової економіки. Чинні законодавчі акти потребують значних змін.

Роль держави в організації підвищення кваліфікації та перепідготовки керівників та фахівців має бути спрямована на забезпечення у післядипломних закладах освіти зв’язку навчання з процесом ринкових перетворень, структурною перебудовою економіки. Післядипломна освіта повинна орієнтуватися на перспективні сфери трудової діяльності відповідно до попиту ринку праці, забезпечувати дотримання державних вимог та освітніх стандартів.

Структура управління післядипломної освіти будується відповідно до Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту». Управління поєднує централізовану координацію з децентралізацією форм організації та планування підвищення кваліфікації та перепідготовки керівників і фахівців відповідно до кон’юнктури ринку праці і ринку освітніх послуг.

Міністерство освіти і науки України є координуючим центром післядипломної освіти та співпрацює в цьому напрямі з Міністерством праці та соціальної політики, іншими міністерствами і відомствами, що мають у своєму підпорядкуванні відповідні на-
вчальні заклади, підрозділи, а також з мережею недержавних закладів післядипломної освіти. Управління системою професійного навчання керівників і фахівців безпосередньо на виробництві здійснюється Міністерством праці та соціальної політики України.

Закладами післядипломної освіти є спеціалізовані навчальні заклади, а також підрозділи вищих навчальних закладів, організацій, що проводять підвищення кваліфікації, перепідготовку і післядипломну підготовку керівників і фахівців. До мережі закладів післядипломної освіти керівників і фахівців належать:

академії, інститути, центри удосконалення, підвищення кваліфікації персоналу з вищою освітою відповідної галузі;

підрозділи вищих навчальних закладів (філії, факультети, відділення, навчально-консультаційні пункти та ін.);

відповідні підрозділи в організаціях.

На практиці заклади післядипломної освіти створюються для:

державних службовців — Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади;

педагогічних працівників та керівних кадрів освіти — Міністерством освіти і науки України, місцевими органами управління освітою;

керівників установ, організацій інших галузей — відповідними міністерствами та відомствами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами різних форм власності.

Для підвищення кваліфікації та перепідготовки керівників і фахівців можуть також створюватися заклади післядипломної освіти фізичними чи юридичними особами в установленому порядку відповідно до соціально-економічних, національних і культурно-освітніх потреб. Незалежно від їх статусу, підпорядкування та форми власності вони повинні забезпечувати якість освіти згідно з вимогами державних стандартів освіти. Відповідність освітніх послуг державним стандартам освіти визначається Міністерством освіти і науки України разом із засновником через ліцензування, акредитацію та інспектування.

Заклади післядипломної освіти, що відповідають статусу вищого навчального закладу та забезпечують підвищення кваліфікації молодших спеціалістів чи бакалаврів, прирівнюються до ви­щих навчальних закладів I—II рівня акредитації, якщо такі нав­чальні заклади забезпечують підвищення кваліфікації спеціалістів або магістрів, то вони належать до III—IV рівнів акредитації.

З метою координації діяльності закладів післядипломної освіти створюються регіональні консультативні ради. Рішення консультативних рад мають рекомендаційний характер. Водночас для поліпшення координації діяльності закладів післядипломної освіти окремої галузі економіки, обміну передовим досвідом навчання може визначатися установа, якій надається статус головного галузевого науково-методичного центру.

Державні навчальні заклади післядипломної освіти можуть використовувати всі види асигнувань, затверджувати штатний розпис у межах фонду оплати праці, кошторису витрат, визначати форми і системи оплати праці, розміри доплат, надбавок, премій та інших виплат стимулюючого характеру згідно з чинними нормативно-правовими документами.

Заклади післядипломної освіти в установленому порядку можуть створювати навчально-науково-виробничі комплекси, об’єд­нання, центри видавництва, філії, базові (експериментальні) за-
клади освіти, навчально-консультативні пункти, входити до складу навчально-науково-виробничих комплексів. Навчальні заклади післядипломної освіти зі статусом юридичної особи мають розрахункові рахунки та інші розрахунки в банківських установах.