11.4. Спеціалізація, довгострокове підвищення кваліфікації та перепідготовка керівників і фахівців

Спеціалізація керівників і фахівців проводиться з метою отримання працівником додаткових спеціальних знань, умінь і фахових навичок у межах раніше набутої спеціальності за професійним спрямуванням виробничої діяльності без присвоєння кваліфікації та зміни освітньо-кваліфікаційного рівня. Спеціалізація здійснюється у відповідних навчальних закладах, її тривалість — не менше 500 год. [8]. Спеціалізація лікарів (провізорів), наприклад, проводиться через навчання в інтернатурі або на циклах спеціалізації.

Форми підсумкового контролю спеціалізації керівних працівників і фахівців визначаються навчальними планами і програмами, затвердженими і погодженими в установленому порядку. За результатами спеціалізації, як форми підвищення кваліфікації, працівникам видається диплом про перепідготовку без присвоєння кваліфікації, зразок якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про документи про освіту і вчені звання», із зазначенням у додатку до диплома отриманої спеціалізації в межах спеціальності та професії за дипломом.

Відповідні записи про форми підвищення кваліфікації керівних працівників і фахівців заносяться службою управління персоналом організації в трудову книжку працівника.

Довгострокове підвищення кваліфікації керівників і фахівців на виробництві передбачає оволодіння працівниками комплексом знань, умінь і навичок, що сприяють якісному виконанню ними своїх обов’язків, розширенню зони компетенції за наявним чи новим місцем роботи, вивченню нормативно-правових актів з питань, що є в компетенції підприємства чи його підрозділу, насамперед з питань охорони праці, сучасних технологій виробництва, засобів механізації й автоматизації, передових методів організації праці, досвіду роботи кращих вітчизняних і зарубіжних підприємств тощо [8].

Підвищення кваліфікації керівників і фахівців за довгостроковими програмами є одним із найбільш ефективних видів професійного навчання персоналу на виробництві. Визначаючи обсяг підготовки фахівців, треба враховувати ті обставини, що підвищення кваліфікації має істотні переваги над первинною підготовкою фахівців у вищих навчальних закладах та перепідготовкою фахівців у закладах післядипломної освіти, оскільки підвищення кваліфікації відбувається у порівняно коротші терміни і коштує значно дешевше.

Довгострокове підвищення кваліфікації керівників і фахівців має певні переваги також над короткостроковим підвищенням кваліфікації персоналу, що відбувається у межах від трьох днів до двох тижнів. Це обумовлено тим, що в першому випадку в процесі підвищення кваліфікації забезпечується більш раціональне поєднання викладання базових проблемних лекцій з діловими і рольовими іграми, аналізом конкретних ситуацій, круглими столами, соціально-психологічними тренінгами і практични­ми заняттями. У результаті слухачі одержують глибші нові теоретичні знання і необхідні практичні навички.

Тривалість довгострокового підвищення кваліфікації керівників і фахівців установлюється від 72 до 500 год. Навчання здійснюється в закладах післядипломної освіти. Форми підсумкового контролю довгострокового підвищення кваліфікації визначаються навчальними планами і програмами, затвердженими та погодженими в установленому порядку.

Періодичність довгострокового підвищення кваліфікації керівних працівників і фахівців на підприємстві встановлюється залежно від виробничої потреби, але не рідше одного разу в п’ять років. Разом з тим на більшості українських підприємств зазначена вимога не витримується. На багатьох підприємствах керівники і фахівці в 3—4 рази рідше проходять довгострокове підвищення кваліфікації.

Особливо це стосується персоналу з вищою освітою сільськогосподарських підприємств. Тому одним з основних шляхів удосконалення системи підвищення кваліфікації керівників і фахівців є перехід від епізодичного навчання цієї категорії персоналу до безперервного навчання з метою систематичного поповнення та оновлення знань, набуття нових умінь і практичних навичок.

На курси довгострокового підвищення кваліфікації в організації насамперед направляються керівні працівники та фахівці в разі їх переміщення по службі. В організаціях також підвищують кваліфікацію вивільнювані працівники з вищою освітою з метою їх працевлаштування на вакантні посади в інших структурних підрозділах. Одним з ефективних напрямів активної політики зайнятості є підвищення кваліфікації безробітних фахівців у закладах післядипломної освіти за направленням центрів зайнятості.

Удосконалення системи підвищення кваліфікації керівників та фахівців передбачає збільшення частки керівників і фахівців, які проходять навчання в університетах, академіях, інститутах, центрах удосконалення, підвищення кваліфікації, перепідготовки кадрів відповідної галузі.

Терміни окупності витрат організації на довгострокове підвищення кваліфікації керівників і фахівців значною мірою визначаються якістю випускних робіт слухачів. Служби управління персоналом разом з керівниками структурних підрозділів повинні організовувати облік і контроль за впровадженням у практику роботи структурних підрозділів розробок і пропозицій, що містяться у випускних роботах слухачів. У цьому зв’язку керівник організації повинен затверджувати працівникам, яких направляють на довгострокове підвищення кваліфікації, індивідуальні завдання до випускних робіт з аналізу і вирішення в процесі навчання проблем, що стосуються їх посадових обов’язків.

Після закінчення навчання в системі довгострокового підвищення кваліфікації керівники та фахівці повинні робити звіти про резуль­тати навчання у відповідних структурних підрозділах організації.

Контроль за впровадженням розробок і пропозицій, які містяться у випускних роботах слухачів, повинні здійснювати керівник відповідного структурного підрозділу, працівники служби управління персоналом та інші заінтересовані підрозділи організації.

За результатами довгострокового підвищення кваліфікації керівників і фахівців видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про документи про освіту та вчені звання».

Стажування керівників і фахівців передбачає засвоєння ними передового вітчизняного і зарубіжного досвіду роботи, набуття практичних умінь і навичок щодо виконання обов’язків на посадах, яку вони обіймають, або на посаді вищого рівня управління.

Стажування проводиться в організаціях як в Україні, так і за її межами за індивідуальним планом, який затверджується керівником організації чи підрозділу, що направляє працівника на стажування. Тривалість стажування керівників і фахівців становить не більше 10 місяців і визначається залежно від мети і виробничої потреби.

Згідно з Положенням про порядок стажування в державних органах стажування можуть проходити як особи, що вперше претендують на посаду державного службовця, так і державні службовці, які бажають обійняти більш високу посаду. Вибір кандидата на стажування проводиться з ініціативи органу, де має відбуватися стажування. При цьому необхідна письмова заява самого стажиста і згода відповідних керівників за місцями його стажування та основної роботи [2].

Стажування працівника здійснюється з відривом від основної роботи. За працівником, направленим на стажування, зберігається його посада і заробітна плата за основним місцем роботи, а також відшкодовуються витрати на проїзд до місця стажування і назад, добові за час перебування в дорозі та наймання житла.

Після закінчення стажування стажист подає керівництву державного органу доповідну записку про стажування з висновками керівника структурного підрозділу щодо можливості використан­ня стажиста на державній службі, а за основним місцем роботи — стислий письмовий звіт. За результатами стажування в дер­жавному органі стажисту видається довідка для подання за основ­ним місцем роботи.

Клінічна ординатура — це вища форма довгострокового підвищення кваліфікації лікарів-фахівців з певного фаху, якій передує інтернатура або курси спеціалізації та праця за спеціальністю не менше трьох років. Вона здійснюється протягом двох років за індивідуальним планом, який затверджується керівником закладу післядипломної освіти.

Навчання в цільовій аспірантурі або докторантурі за темами, що цікавлять організацію, призначено для вирішення актуальних наукових проблем виробництва і підвищення рівня науково-педагогічної кваліфікації. Ця форма навчання керівників і фахівців здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством, під час підготовки наукових кадрів.

Перепідготовка фахівців з вищою освітою з метою одержання нової кваліфікації за відповідною спеціальністю, що не веде до підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня, а також післядипломна підготовка з підвищенням освітньо-кваліфікаційного рівня проводяться в академіях, інститутах підвищення кваліфікації, на спеціальних факультетах вищих навчальних закладів у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Перепідготовка фахівців з видачею диплома встановленого зразка без присвоєння кваліфікації та підвищення кваліфікації здійснюється в закладах післядипломної освіти відповідного рівня акредитації, спеціалізованих підрозділах вищих навчальних закладів тощо. Нормативний термін навчання з професійної перепідготовки фахівців визначається програмою. Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка.

Спеціалізація керівників і фахівців проводиться з метою отримання працівником додаткових спеціальних знань, умінь і фахових навичок у межах раніше набутої спеціальності за професійним спрямуванням виробничої діяльності без присвоєння кваліфікації та зміни освітньо-кваліфікаційного рівня. Спеціалізація здійснюється у відповідних навчальних закладах, її тривалість — не менше 500 год. [8]. Спеціалізація лікарів (провізорів), наприклад, проводиться через навчання в інтернатурі або на циклах спеціалізації.

Форми підсумкового контролю спеціалізації керівних працівників і фахівців визначаються навчальними планами і програмами, затвердженими і погодженими в установленому порядку. За результатами спеціалізації, як форми підвищення кваліфікації, працівникам видається диплом про перепідготовку без присвоєння кваліфікації, зразок якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про документи про освіту і вчені звання», із зазначенням у додатку до диплома отриманої спеціалізації в межах спеціальності та професії за дипломом.

Відповідні записи про форми підвищення кваліфікації керівних працівників і фахівців заносяться службою управління персоналом організації в трудову книжку працівника.

Довгострокове підвищення кваліфікації керівників і фахівців на виробництві передбачає оволодіння працівниками комплексом знань, умінь і навичок, що сприяють якісному виконанню ними своїх обов’язків, розширенню зони компетенції за наявним чи новим місцем роботи, вивченню нормативно-правових актів з питань, що є в компетенції підприємства чи його підрозділу, насамперед з питань охорони праці, сучасних технологій виробництва, засобів механізації й автоматизації, передових методів організації праці, досвіду роботи кращих вітчизняних і зарубіжних підприємств тощо [8].

Підвищення кваліфікації керівників і фахівців за довгостроковими програмами є одним із найбільш ефективних видів професійного навчання персоналу на виробництві. Визначаючи обсяг підготовки фахівців, треба враховувати ті обставини, що підвищення кваліфікації має істотні переваги над первинною підготовкою фахівців у вищих навчальних закладах та перепідготовкою фахівців у закладах післядипломної освіти, оскільки підвищення кваліфікації відбувається у порівняно коротші терміни і коштує значно дешевше.

Довгострокове підвищення кваліфікації керівників і фахівців має певні переваги також над короткостроковим підвищенням кваліфікації персоналу, що відбувається у межах від трьох днів до двох тижнів. Це обумовлено тим, що в першому випадку в процесі підвищення кваліфікації забезпечується більш раціональне поєднання викладання базових проблемних лекцій з діловими і рольовими іграми, аналізом конкретних ситуацій, круглими столами, соціально-психологічними тренінгами і практични­ми заняттями. У результаті слухачі одержують глибші нові теоретичні знання і необхідні практичні навички.

Тривалість довгострокового підвищення кваліфікації керівників і фахівців установлюється від 72 до 500 год. Навчання здійснюється в закладах післядипломної освіти. Форми підсумкового контролю довгострокового підвищення кваліфікації визначаються навчальними планами і програмами, затвердженими та погодженими в установленому порядку.

Періодичність довгострокового підвищення кваліфікації керівних працівників і фахівців на підприємстві встановлюється залежно від виробничої потреби, але не рідше одного разу в п’ять років. Разом з тим на більшості українських підприємств зазначена вимога не витримується. На багатьох підприємствах керівники і фахівці в 3—4 рази рідше проходять довгострокове підвищення кваліфікації.

Особливо це стосується персоналу з вищою освітою сільськогосподарських підприємств. Тому одним з основних шляхів удосконалення системи підвищення кваліфікації керівників і фахівців є перехід від епізодичного навчання цієї категорії персоналу до безперервного навчання з метою систематичного поповнення та оновлення знань, набуття нових умінь і практичних навичок.

На курси довгострокового підвищення кваліфікації в організації насамперед направляються керівні працівники та фахівці в разі їх переміщення по службі. В організаціях також підвищують кваліфікацію вивільнювані працівники з вищою освітою з метою їх працевлаштування на вакантні посади в інших структурних підрозділах. Одним з ефективних напрямів активної політики зайнятості є підвищення кваліфікації безробітних фахівців у закладах післядипломної освіти за направленням центрів зайнятості.

Удосконалення системи підвищення кваліфікації керівників та фахівців передбачає збільшення частки керівників і фахівців, які проходять навчання в університетах, академіях, інститутах, центрах удосконалення, підвищення кваліфікації, перепідготовки кадрів відповідної галузі.

Терміни окупності витрат організації на довгострокове підвищення кваліфікації керівників і фахівців значною мірою визначаються якістю випускних робіт слухачів. Служби управління персоналом разом з керівниками структурних підрозділів повинні організовувати облік і контроль за впровадженням у практику роботи структурних підрозділів розробок і пропозицій, що містяться у випускних роботах слухачів. У цьому зв’язку керівник організації повинен затверджувати працівникам, яких направляють на довгострокове підвищення кваліфікації, індивідуальні завдання до випускних робіт з аналізу і вирішення в процесі навчання проблем, що стосуються їх посадових обов’язків.

Після закінчення навчання в системі довгострокового підвищення кваліфікації керівники та фахівці повинні робити звіти про резуль­тати навчання у відповідних структурних підрозділах організації.

Контроль за впровадженням розробок і пропозицій, які містяться у випускних роботах слухачів, повинні здійснювати керівник відповідного структурного підрозділу, працівники служби управління персоналом та інші заінтересовані підрозділи організації.

За результатами довгострокового підвищення кваліфікації керівників і фахівців видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про документи про освіту та вчені звання».

Стажування керівників і фахівців передбачає засвоєння ними передового вітчизняного і зарубіжного досвіду роботи, набуття практичних умінь і навичок щодо виконання обов’язків на посадах, яку вони обіймають, або на посаді вищого рівня управління.

Стажування проводиться в організаціях як в Україні, так і за її межами за індивідуальним планом, який затверджується керівником організації чи підрозділу, що направляє працівника на стажування. Тривалість стажування керівників і фахівців становить не більше 10 місяців і визначається залежно від мети і виробничої потреби.

Згідно з Положенням про порядок стажування в державних органах стажування можуть проходити як особи, що вперше претендують на посаду державного службовця, так і державні службовці, які бажають обійняти більш високу посаду. Вибір кандидата на стажування проводиться з ініціативи органу, де має відбуватися стажування. При цьому необхідна письмова заява самого стажиста і згода відповідних керівників за місцями його стажування та основної роботи [2].

Стажування працівника здійснюється з відривом від основної роботи. За працівником, направленим на стажування, зберігається його посада і заробітна плата за основним місцем роботи, а також відшкодовуються витрати на проїзд до місця стажування і назад, добові за час перебування в дорозі та наймання житла.

Після закінчення стажування стажист подає керівництву державного органу доповідну записку про стажування з висновками керівника структурного підрозділу щодо можливості використан­ня стажиста на державній службі, а за основним місцем роботи — стислий письмовий звіт. За результатами стажування в дер­жавному органі стажисту видається довідка для подання за основ­ним місцем роботи.

Клінічна ординатура — це вища форма довгострокового підвищення кваліфікації лікарів-фахівців з певного фаху, якій передує інтернатура або курси спеціалізації та праця за спеціальністю не менше трьох років. Вона здійснюється протягом двох років за індивідуальним планом, який затверджується керівником закладу післядипломної освіти.

Навчання в цільовій аспірантурі або докторантурі за темами, що цікавлять організацію, призначено для вирішення актуальних наукових проблем виробництва і підвищення рівня науково-педагогічної кваліфікації. Ця форма навчання керівників і фахівців здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством, під час підготовки наукових кадрів.

Перепідготовка фахівців з вищою освітою з метою одержання нової кваліфікації за відповідною спеціальністю, що не веде до підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня, а також післядипломна підготовка з підвищенням освітньо-кваліфікаційного рівня проводяться в академіях, інститутах підвищення кваліфікації, на спеціальних факультетах вищих навчальних закладів у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Перепідготовка фахівців з видачею диплома встановленого зразка без присвоєння кваліфікації та підвищення кваліфікації здійснюється в закладах післядипломної освіти відповідного рівня акредитації, спеціалізованих підрозділах вищих навчальних закладів тощо. Нормативний термін навчання з професійної перепідготовки фахівців визначається програмою. Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка.