11.3.3. Факторний аналіз норми прибутку на капітал

К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 

Норма прибутку на капітал є одним із головних показників прибутковості банку. Тому, здійснюючи аналіз, дуже важливо оцінити кількісний вплив факторів, що обумовлюють зміну цього показника.

Економічна віддача власного капіталу — це відношення чистого прибутку до балансового капіталу. Її можна розрахувати за формулою:

N = E · H1 · H2 · H3,

де N — економічна віддача капіталу = чистий прибуток / балансовий капітал;

E — прибутковість = чистий прибуток / прибуток до оподаткування (характеризує ефективність управління податками);

H1 — маржа прибутку = прибуток до оподаткування / операційні доходи (відображає ефективність контролю за витратами);

H2 — рівень дохідності активів = операційні доходи / сукупні активи (визначає ступінь ефективності використання активів);

H3 — мультиплікатор капіталу = сукупні активи / балансовий капітал (демонструє рівень ефективності управління ресурсами).

Порівнюючи зміни параметрів, які входять у розрахунок економічної віддачі капіталу, за структурою змін (вертикальний аналіз) і за динамікою (горизонтальний аналіз), виявляють, за рахунок яких чинників змінилася результативна ознака — економічна віддача — і який саме із наступних факторів призвів до суттєвої зміни економічної віддачі капіталу:

а) зміна розміру прибутковості, тобто ефективність управління податками;

б) зміна маржі, тобто ефективність управління витратами;

в) зміна дохідності активів, тобто ефективність управління активами;

г) зміна фінансової структури капіталу банку, тобто управління ресурсами.

Вплив перелічених факторів на економічну віддачу капіталу розраховується у такий спосіб.

Загальна зміна віддачі капіталу:

N – N0,

де N — віддача капіталу звітного року;

N0 — віддача капіталу попереднього року;

а) вплив на віддачу капіталу зміни прибутковості:

(E – E0) · H10 · H20 · H30,

де E — прибутковість у звітному році;

Е0 — прибутковість у попередньому році;

H10 — маржа прибутку у попередньому році;

H20 — рівень дохідності активів у попередньому році;

H30 — мультиплікатор капіталу в попередньому році;

б) вплив на віддачу капіталу зміни ефективності використання активів:

(H1 – H10) · E · H20 · H30,

де H1 — маржа прибутку у звітному році;

в) вплив на віддачу капіталу зміни ефективності використання активів:

(H2 – H20) · E · H1 · H30,

де H2 — ефективність використання активів у звітному році;

г) вплив на віддачу капіталу зміни мультиплікатора капіталу:

(H3 – H30) · E · H1 · H2,

де H3 — ефективність управління ресурсами у звітному році.

Прибутковість капіталу, або економічна віддача, зросла на 3,13 % (табл. 11.3) за рахунок збільшення: прибутковості, тобто ефективнішого управління податками (на 3,26 %); дохідності активів, тобто ефективнішого використання активів (на 0,15 %); маржі прибутку, тобто підвищення ефективності контролю за витратами банку (на 0,50 %). Зменшення мультиплікатора капіталу свідчить про поліпшення достатності капіталу, проте це призвело до зменшення прибутковості капіталу на 0,71 %.

Мультиплікативний ефект капіталу (МЕК) полягає в ефективному залученні і використанні платних грошових коштів.

МЕК = {[(П + ПВ) : А] · 100 – ПС} · МК,

де П — чистий прибуток;

ПВ — процентні витрати;

А — сукупні активи;

(П + ПВ) : А · 100 % — економічна рентабельність банку або його здатність створювати у процесі своєї діяльності додану вартість;

ПС — середня процентна ставка за платними зобов’язаннями (визначається як відношення процентних витрат до підпроцентних зобов’язань, виражене в процентах);

МК — мультиплікатор капіталу.

Таблиця 11.3

РОЗРАХУНОК ВПЛИВУ ФАКТОРІВ НА ЗМІНУ ВІДДАЧІ КАПІТАЛУ БАНКУ

Показники

Умовне
позначення

Звітний
рік

Попередній рік

Абсолютне відхилення

усього

у тому числі внаслідок впливу зміни

прибут-
ковості

маржі
прибутку

дохідності активів

мульти-
плікатора
капіталу

Показники фінансової звіт­ності:

 

 

 

 

 

 

 

 

Балансовий капітал

К

40 766

38 906

1860

 

 

 

 

Прибуток до оподаткування

П

16 524

15 839

685

 

 

 

 

Чистий прибуток

ЧП

14 260

12 396

1864

 

 

 

 

Операційні доходи

ОД

43 580

41 964

1616

 

 

 

 

Сукупні активи

А

381 190

372 152

9038

 

 

 

 

Розрахункові показники:

 

 

 

 

 

 

 

 

Прибутковості

Е

0,8629

0,7826

0,0803

 

 

 

 

Маржа прибутку

Н1

0,3791

0,3774

0,0017

 

 

 

 

Рівень дохідності активів

Н2

0,1143

0,1127

0,0016

 

 

 

 

Мультиплікатор капіталу

Н3

9,3506

9,5654

–0,2148

 

 

 

 

Економічна віддача капіталу

N

0,3496

0,3183

0,0313

0,0325

0,0014

0,0044

–0,0071

 

 

Значення мультиплікативного ефекту капіталу дає змогу визначити:

якість вхідних та вихідних фінансових процентних потоків або рівень управління спредом (різниця між процентними ставками за розміщені активи і залучені платні грошові ресурси);

ефективність структури власного і залученого капіталу банку.

Від’ємне значення показника свідчить, що банк «переступив» рівень позитивного впливу мультиплікатора капіталу на рентабельність його діяльності, і необхідне оперативне втручання з метою «заморожування» активів та їх реструктуризації чи додаткового збільшення капіталу банку (табл. 11.4).

Таблиця 11.4

ПРИКЛАД РОЗРАХУНКУ МУЛЬТИПЛІКАТИВНОГО ЕФЕКТУ КАПІТАЛУ

Показники

Умовні
позначення

Звітний
рік

Попередній рік

Відхилення

(+, –)

%

Чистий прибуток, тис. грн

ЧП

14 260

12 396

1864

15,0

Залучені кошти, тис. грн

ЗК

318 595

307 013

11 582

3,8

Процентні витрати, тис. грн

ПВ

33 526

27 060

6466

23,9

Мультиплікатор капіталу

МК

9,35

9,56

–0,21

–2,2

Процентна ставка, %

ПС = ПВ / ЗК

10,52

8,81

1,71

19,4

Активи, тис. грн

А

381 190

372 152

9038

2,4

Економічна рентабельність, %

ЕР = (П +
+ ПВ) / А · 100

12,54

10,60

1,94

18,3

Мультиплікативний ефект капіталу, %

МЕК = (ЕР –
– ПС) · МК

18,89

17,11

1,78

10,4

Значення мультиплікативного капіталу зросло і становить 18,89 %, що є свідченням надзвичайно ефективної політики управління спредом та ефективної структури власного і залученого капіталу. Банк ефективно залучає і використовує платні ресурси, не порушуючи фінансової стійкості.

Додана вартість (ДВ) — загальний оцінний показник рентабельності і якісних змін у діяльності банку; служить критерієм оцінки управлінської діяльності банку, тобто рівня і якості управління активами і пасивами.

ДВ = (н – k) · К,

де К — власний капітал банку;

н — відношення чистого прибутку до власного капіталу;

k — відношення процентних витрат банку до платного залученого капіталу (підпроцентних зобов’язань).

За допомогою розрахунків доданої вартості (табл. 11.5) увага менеджерів банку акцентується на критичних проблемах розміщення й управління капіталом (управління пасивами та їх диверсифікація), таких як, наприклад, норма прибутку на капітал (прибутковість капіталу), відображає основні параметри ефективності фінансових потоків банку: дохідність активів, маржа прибутку, мультиплікатор та необхідність реструктуризації активів і пасивів за обсягами та строками вхідних і вихідних грошових потоків.

Таблиця 11.5

ПРИКЛАД РОЗРАХУНКУ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ

Показники

Умовні
позначення

Звітний рік

Минулий рік

Відхилення

(+, –)

%

Капітал, тис. грн

К

40 766

38 906

1860

4,8

Прибутковість капіталу

н = ЧП / К

0,35

0,32

0,03

9,4

Норма процента на залучений капітал

k = ПВ / ЗК

0,105

0,088

0,017

19,4

Додана вартість, тис. грн

ДВ = (н – k) · К

9987,67

9026,19

961,48

10,6

Від’ємне значення показника свідчить про те, що:

необхідно сконцентрувати увагу на управлінні нормою прибутку на капітал як інтегрованому показнику, що характеризує ефективність банківської діяльності (норма прибутку в загальному вигляді відображає якість управління цінністю активів, витратами, спредом, портфельними обмеженнями, ліквідністю);

слід скорочувати або перебудовувати малоефективні активи.

Значення мультиплікативного ефекту капіталу та доданої вартості тісно пов’язані між собою, і читати їх слід, ураховуючи таке:

МЕК буде позитивним у тому випадку, коли рентабельність капіталу перевищує середнє значення за системою та більша оптимального значення (15 %). Отже, рентабельність капіталу є одним із основних чинників, що впливає на МЕК. Проте у ряді випадків, при високих значеннях рентабельності капіталу МЕК має від’ємне значення, що свідчить про підвищений ступінь ризику при розширенні депозитної бази банку. Така ситуація є свідченням низької достатності капіталу, що, у свою чергу, підтверджує ризикованість залучення коштів, однак такі банки можуть виробляти значні суми доданої вартості, тобто ризик виправданий доходами.

МЕК позитивний у тому випадку, коли банк застосовує інтегроване управління активами і пасивами, тобто різниця між рентабельністю активів і собівартістю платних зобов’язань (Ра – ПС) зі знаком (+). Це спостерігається у банків, де рентабельність капіталу менша оптимальних значень, але високий рівень достатності капіталу.

Норма прибутку на капітал, тобто відношення прибутку до капіталу, — узагальнюючий показник результативності діяльності банку, яка відображає залежність норми прибутку від впливу таких чинників:

а) маржі прибутку — відношення чистого прибутку до сукупних доходів банку. Це факторний показник, який відображає вплив на норму прибутку зміни розміру чистого прибутку на гривню доходів;

б) використання активів — відношення сукупного доходу до сукупних активів. Факторний показник, який відображає загальну ефективність їх використання банком;

в) мультиплікатора капіталу.

Формула розрахунку норми прибутку на капітал має такий вигляд:

Прибуток / Капітал = (Прибуток / Доходи) ×
× (Доходи / Активи) · (Активи / Капітал).

Порівнюючи зміни параметрів, які входять у розрахунок норми прибутку на капітал, за структурою змін (вертикальний аналіз) і динамікою (горизонтальний аналіз), з’ясовують за рахунок яких чинників змінювався результативний показник — норма прибутку на капітал та який із перелічених вище факторів призвів до суттєвої зміни норми прибутку (табл. 11.6).

Таблиця 11.6

РОЗРАХУНОК ДИНАМІКИ І СТРУКТУРИ
НОРМИ ПРИБУТКУ НА КАПІТАЛ

Показники

Агрегати

Звітний рік

Минулий рік

Відхилення

(+, –)

%

Норма прибутку

Н1

0,3498

0,3186

0,0312

9,7

Маржа прибутку (прибутковість)

Н2

0,3272

0,2953

0,0319

10,8

Дохідність активів

Н3

0,1143

0,1127

0,0016

0,9

Мультиплікатор капіталу

Н4

9,3506

9,5654

–0,2148

–2,2

Із даних табл. 11.6 видно, що: 1) банк розвивається інтенсивним способом; капіталізація відбувається за рахунок збільшення прибутку; 2) управління ефективністю використання капіталу є високим; 3) дохідні активи беруть велику участь у формуванні доходів банку.

Метод багатоетапного аналізу взаємозв’язків маржі, ефективності використання активів і мультиплікатора капіталу називається декомпозиційним аналізом, який застосовується за такою схемою (табл. 11.7).

Таблиця 11.7

ПРИКЛАД ДЕКОМПОЗИЦІЙНОГО АНАЛІЗУ
НОРМИ ПРИБУТКУ НА КАПІТАЛ

Показники і порядок розрахунку

Значення показників

у частках
одиниць

у про-
центах

Зміна величини норми прибутку на капітал (Н1 – Н10)

0,0312

100,0

Вплив зміни маржі прибутку на величину зміни норми прибутку на капітал ((Н2 – Н20) · Н30 · Н40)

0,0343

109,9

Вплив зміни рівня використання активів на величину зміни норми прибутку на капітал ((Н3 – Н30) · Н2 · Н40)

0,0050

16,0

Вплив зміни мультиплікатора капіталу на величину зміни норми прибутку на капітал ((Н4 – Н40) · Н2 · Н3)

–0,0080

–25,6

Стадія 1. Розглядається взаємозв’язок прибутку на капітал (Н1) із рентабельністю активів (Rа) та з мультиплікатором капіталу (Н4) через рівняння:

Н1 = Rа · Н4.

Оскільки компоненти даної формули є коефіцієнтами, що відображають відношення, вони також аналізуються.

Стадія 2. Для більш поглибленого аналізу норми прибутку (Н1) необхідно Rа поділити на такі компоненти: маржа (Н2 = При­буток / Дохід); використання активів (Н3 = Дохід / Активи). Тоді:

Rа = Н2 · Н3 = (Чистий прибуток / Дохід) · (Дохід / Активи).

Стадія 3. Аналізують вплив на норму прибутку її чинників:
Н1 = Н2 · Н3 · Н4 (Н1 = Чистий прибуток / Капітал; Н4 = Активи /
/ Капітал) і кількісно оцінюється вплив кожного із них на результат — норма прибутку на капітал у такій послідовності:

розрахунок відхилення величини норми прибутку:

Н1 – Н10,

де Н1 — норма прибутку на капітал у звітному періоді;

Н10 — норма прибутку на капітал у попередньому періоді;

розрахунок впливу зміни маржі на величину відхилення норми прибутку:

(Н2 – Н20) · Н30 · Н40,

де Н2 — рівень маржі у звітному періоді;

Н20 — рівень маржі у попередньому періоді;

Н30 — дохідність активів у попередньому періоді;

Н40 — мультиплікатор капіталу у попередньому періоді;

розрахунок впливу зміни дохідності активів на величину відхилення норми прибутку:

(Н3 – Н30) · Н2 · Н40,

де Н30 — дохідність активів у попередньому періоді;

розрахунок впливу зміни показника мультиплікатора капіталу на величину відхилення норми прибутку:

(Н4 – Н40) · Н2 · Н3,

де Н40 — мультиплікатор капіталу у попередньому періоді.

Отже, основними чинниками підвищення ефективності використання капіталу є збільшення маржі прибутку та підвищення ефективності використання активів. Зменшення мультиплікатора капіталу негативно вплинуло на норму прибутку, але, у свою чергу, є свідченням поліпшення достатності капіталу банку.

Норма прибутку на капітал є одним із головних показників прибутковості банку. Тому, здійснюючи аналіз, дуже важливо оцінити кількісний вплив факторів, що обумовлюють зміну цього показника.

Економічна віддача власного капіталу — це відношення чистого прибутку до балансового капіталу. Її можна розрахувати за формулою:

N = E · H1 · H2 · H3,

де N — економічна віддача капіталу = чистий прибуток / балансовий капітал;

E — прибутковість = чистий прибуток / прибуток до оподаткування (характеризує ефективність управління податками);

H1 — маржа прибутку = прибуток до оподаткування / операційні доходи (відображає ефективність контролю за витратами);

H2 — рівень дохідності активів = операційні доходи / сукупні активи (визначає ступінь ефективності використання активів);

H3 — мультиплікатор капіталу = сукупні активи / балансовий капітал (демонструє рівень ефективності управління ресурсами).

Порівнюючи зміни параметрів, які входять у розрахунок економічної віддачі капіталу, за структурою змін (вертикальний аналіз) і за динамікою (горизонтальний аналіз), виявляють, за рахунок яких чинників змінилася результативна ознака — економічна віддача — і який саме із наступних факторів призвів до суттєвої зміни економічної віддачі капіталу:

а) зміна розміру прибутковості, тобто ефективність управління податками;

б) зміна маржі, тобто ефективність управління витратами;

в) зміна дохідності активів, тобто ефективність управління активами;

г) зміна фінансової структури капіталу банку, тобто управління ресурсами.

Вплив перелічених факторів на економічну віддачу капіталу розраховується у такий спосіб.

Загальна зміна віддачі капіталу:

N – N0,

де N — віддача капіталу звітного року;

N0 — віддача капіталу попереднього року;

а) вплив на віддачу капіталу зміни прибутковості:

(E – E0) · H10 · H20 · H30,

де E — прибутковість у звітному році;

Е0 — прибутковість у попередньому році;

H10 — маржа прибутку у попередньому році;

H20 — рівень дохідності активів у попередньому році;

H30 — мультиплікатор капіталу в попередньому році;

б) вплив на віддачу капіталу зміни ефективності використання активів:

(H1 – H10) · E · H20 · H30,

де H1 — маржа прибутку у звітному році;

в) вплив на віддачу капіталу зміни ефективності використання активів:

(H2 – H20) · E · H1 · H30,

де H2 — ефективність використання активів у звітному році;

г) вплив на віддачу капіталу зміни мультиплікатора капіталу:

(H3 – H30) · E · H1 · H2,

де H3 — ефективність управління ресурсами у звітному році.

Прибутковість капіталу, або економічна віддача, зросла на 3,13 % (табл. 11.3) за рахунок збільшення: прибутковості, тобто ефективнішого управління податками (на 3,26 %); дохідності активів, тобто ефективнішого використання активів (на 0,15 %); маржі прибутку, тобто підвищення ефективності контролю за витратами банку (на 0,50 %). Зменшення мультиплікатора капіталу свідчить про поліпшення достатності капіталу, проте це призвело до зменшення прибутковості капіталу на 0,71 %.

Мультиплікативний ефект капіталу (МЕК) полягає в ефективному залученні і використанні платних грошових коштів.

МЕК = {[(П + ПВ) : А] · 100 – ПС} · МК,

де П — чистий прибуток;

ПВ — процентні витрати;

А — сукупні активи;

(П + ПВ) : А · 100 % — економічна рентабельність банку або його здатність створювати у процесі своєї діяльності додану вартість;

ПС — середня процентна ставка за платними зобов’язаннями (визначається як відношення процентних витрат до підпроцентних зобов’язань, виражене в процентах);

МК — мультиплікатор капіталу.

Таблиця 11.3

РОЗРАХУНОК ВПЛИВУ ФАКТОРІВ НА ЗМІНУ ВІДДАЧІ КАПІТАЛУ БАНКУ

Показники

Умовне
позначення

Звітний
рік

Попередній рік

Абсолютне відхилення

усього

у тому числі внаслідок впливу зміни

прибут-
ковості

маржі
прибутку

дохідності активів

мульти-
плікатора
капіталу

Показники фінансової звіт­ності:

 

 

 

 

 

 

 

 

Балансовий капітал

К

40 766

38 906

1860

 

 

 

 

Прибуток до оподаткування

П

16 524

15 839

685

 

 

 

 

Чистий прибуток

ЧП

14 260

12 396

1864

 

 

 

 

Операційні доходи

ОД

43 580

41 964

1616

 

 

 

 

Сукупні активи

А

381 190

372 152

9038

 

 

 

 

Розрахункові показники:

 

 

 

 

 

 

 

 

Прибутковості

Е

0,8629

0,7826

0,0803

 

 

 

 

Маржа прибутку

Н1

0,3791

0,3774

0,0017

 

 

 

 

Рівень дохідності активів

Н2

0,1143

0,1127

0,0016

 

 

 

 

Мультиплікатор капіталу

Н3

9,3506

9,5654

–0,2148

 

 

 

 

Економічна віддача капіталу

N

0,3496

0,3183

0,0313

0,0325

0,0014

0,0044

–0,0071

 

 

Значення мультиплікативного ефекту капіталу дає змогу визначити:

якість вхідних та вихідних фінансових процентних потоків або рівень управління спредом (різниця між процентними ставками за розміщені активи і залучені платні грошові ресурси);

ефективність структури власного і залученого капіталу банку.

Від’ємне значення показника свідчить, що банк «переступив» рівень позитивного впливу мультиплікатора капіталу на рентабельність його діяльності, і необхідне оперативне втручання з метою «заморожування» активів та їх реструктуризації чи додаткового збільшення капіталу банку (табл. 11.4).

Таблиця 11.4

ПРИКЛАД РОЗРАХУНКУ МУЛЬТИПЛІКАТИВНОГО ЕФЕКТУ КАПІТАЛУ

Показники

Умовні
позначення

Звітний
рік

Попередній рік

Відхилення

(+, –)

%

Чистий прибуток, тис. грн

ЧП

14 260

12 396

1864

15,0

Залучені кошти, тис. грн

ЗК

318 595

307 013

11 582

3,8

Процентні витрати, тис. грн

ПВ

33 526

27 060

6466

23,9

Мультиплікатор капіталу

МК

9,35

9,56

–0,21

–2,2

Процентна ставка, %

ПС = ПВ / ЗК

10,52

8,81

1,71

19,4

Активи, тис. грн

А

381 190

372 152

9038

2,4

Економічна рентабельність, %

ЕР = (П +
+ ПВ) / А · 100

12,54

10,60

1,94

18,3

Мультиплікативний ефект капіталу, %

МЕК = (ЕР –
– ПС) · МК

18,89

17,11

1,78

10,4

Значення мультиплікативного капіталу зросло і становить 18,89 %, що є свідченням надзвичайно ефективної політики управління спредом та ефективної структури власного і залученого капіталу. Банк ефективно залучає і використовує платні ресурси, не порушуючи фінансової стійкості.

Додана вартість (ДВ) — загальний оцінний показник рентабельності і якісних змін у діяльності банку; служить критерієм оцінки управлінської діяльності банку, тобто рівня і якості управління активами і пасивами.

ДВ = (н – k) · К,

де К — власний капітал банку;

н — відношення чистого прибутку до власного капіталу;

k — відношення процентних витрат банку до платного залученого капіталу (підпроцентних зобов’язань).

За допомогою розрахунків доданої вартості (табл. 11.5) увага менеджерів банку акцентується на критичних проблемах розміщення й управління капіталом (управління пасивами та їх диверсифікація), таких як, наприклад, норма прибутку на капітал (прибутковість капіталу), відображає основні параметри ефективності фінансових потоків банку: дохідність активів, маржа прибутку, мультиплікатор та необхідність реструктуризації активів і пасивів за обсягами та строками вхідних і вихідних грошових потоків.

Таблиця 11.5

ПРИКЛАД РОЗРАХУНКУ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ

Показники

Умовні
позначення

Звітний рік

Минулий рік

Відхилення

(+, –)

%

Капітал, тис. грн

К

40 766

38 906

1860

4,8

Прибутковість капіталу

н = ЧП / К

0,35

0,32

0,03

9,4

Норма процента на залучений капітал

k = ПВ / ЗК

0,105

0,088

0,017

19,4

Додана вартість, тис. грн

ДВ = (н – k) · К

9987,67

9026,19

961,48

10,6

Від’ємне значення показника свідчить про те, що:

необхідно сконцентрувати увагу на управлінні нормою прибутку на капітал як інтегрованому показнику, що характеризує ефективність банківської діяльності (норма прибутку в загальному вигляді відображає якість управління цінністю активів, витратами, спредом, портфельними обмеженнями, ліквідністю);

слід скорочувати або перебудовувати малоефективні активи.

Значення мультиплікативного ефекту капіталу та доданої вартості тісно пов’язані між собою, і читати їх слід, ураховуючи таке:

МЕК буде позитивним у тому випадку, коли рентабельність капіталу перевищує середнє значення за системою та більша оптимального значення (15 %). Отже, рентабельність капіталу є одним із основних чинників, що впливає на МЕК. Проте у ряді випадків, при високих значеннях рентабельності капіталу МЕК має від’ємне значення, що свідчить про підвищений ступінь ризику при розширенні депозитної бази банку. Така ситуація є свідченням низької достатності капіталу, що, у свою чергу, підтверджує ризикованість залучення коштів, однак такі банки можуть виробляти значні суми доданої вартості, тобто ризик виправданий доходами.

МЕК позитивний у тому випадку, коли банк застосовує інтегроване управління активами і пасивами, тобто різниця між рентабельністю активів і собівартістю платних зобов’язань (Ра – ПС) зі знаком (+). Це спостерігається у банків, де рентабельність капіталу менша оптимальних значень, але високий рівень достатності капіталу.

Норма прибутку на капітал, тобто відношення прибутку до капіталу, — узагальнюючий показник результативності діяльності банку, яка відображає залежність норми прибутку від впливу таких чинників:

а) маржі прибутку — відношення чистого прибутку до сукупних доходів банку. Це факторний показник, який відображає вплив на норму прибутку зміни розміру чистого прибутку на гривню доходів;

б) використання активів — відношення сукупного доходу до сукупних активів. Факторний показник, який відображає загальну ефективність їх використання банком;

в) мультиплікатора капіталу.

Формула розрахунку норми прибутку на капітал має такий вигляд:

Прибуток / Капітал = (Прибуток / Доходи) ×
× (Доходи / Активи) · (Активи / Капітал).

Порівнюючи зміни параметрів, які входять у розрахунок норми прибутку на капітал, за структурою змін (вертикальний аналіз) і динамікою (горизонтальний аналіз), з’ясовують за рахунок яких чинників змінювався результативний показник — норма прибутку на капітал та який із перелічених вище факторів призвів до суттєвої зміни норми прибутку (табл. 11.6).

Таблиця 11.6

РОЗРАХУНОК ДИНАМІКИ І СТРУКТУРИ
НОРМИ ПРИБУТКУ НА КАПІТАЛ

Показники

Агрегати

Звітний рік

Минулий рік

Відхилення

(+, –)

%

Норма прибутку

Н1

0,3498

0,3186

0,0312

9,7

Маржа прибутку (прибутковість)

Н2

0,3272

0,2953

0,0319

10,8

Дохідність активів

Н3

0,1143

0,1127

0,0016

0,9

Мультиплікатор капіталу

Н4

9,3506

9,5654

–0,2148

–2,2

Із даних табл. 11.6 видно, що: 1) банк розвивається інтенсивним способом; капіталізація відбувається за рахунок збільшення прибутку; 2) управління ефективністю використання капіталу є високим; 3) дохідні активи беруть велику участь у формуванні доходів банку.

Метод багатоетапного аналізу взаємозв’язків маржі, ефективності використання активів і мультиплікатора капіталу називається декомпозиційним аналізом, який застосовується за такою схемою (табл. 11.7).

Таблиця 11.7

ПРИКЛАД ДЕКОМПОЗИЦІЙНОГО АНАЛІЗУ
НОРМИ ПРИБУТКУ НА КАПІТАЛ

Показники і порядок розрахунку

Значення показників

у частках
одиниць

у про-
центах

Зміна величини норми прибутку на капітал (Н1 – Н10)

0,0312

100,0

Вплив зміни маржі прибутку на величину зміни норми прибутку на капітал ((Н2 – Н20) · Н30 · Н40)

0,0343

109,9

Вплив зміни рівня використання активів на величину зміни норми прибутку на капітал ((Н3 – Н30) · Н2 · Н40)

0,0050

16,0

Вплив зміни мультиплікатора капіталу на величину зміни норми прибутку на капітал ((Н4 – Н40) · Н2 · Н3)

–0,0080

–25,6

Стадія 1. Розглядається взаємозв’язок прибутку на капітал (Н1) із рентабельністю активів (Rа) та з мультиплікатором капіталу (Н4) через рівняння:

Н1 = Rа · Н4.

Оскільки компоненти даної формули є коефіцієнтами, що відображають відношення, вони також аналізуються.

Стадія 2. Для більш поглибленого аналізу норми прибутку (Н1) необхідно Rа поділити на такі компоненти: маржа (Н2 = При­буток / Дохід); використання активів (Н3 = Дохід / Активи). Тоді:

Rа = Н2 · Н3 = (Чистий прибуток / Дохід) · (Дохід / Активи).

Стадія 3. Аналізують вплив на норму прибутку її чинників:
Н1 = Н2 · Н3 · Н4 (Н1 = Чистий прибуток / Капітал; Н4 = Активи /
/ Капітал) і кількісно оцінюється вплив кожного із них на результат — норма прибутку на капітал у такій послідовності:

розрахунок відхилення величини норми прибутку:

Н1 – Н10,

де Н1 — норма прибутку на капітал у звітному періоді;

Н10 — норма прибутку на капітал у попередньому періоді;

розрахунок впливу зміни маржі на величину відхилення норми прибутку:

(Н2 – Н20) · Н30 · Н40,

де Н2 — рівень маржі у звітному періоді;

Н20 — рівень маржі у попередньому періоді;

Н30 — дохідність активів у попередньому періоді;

Н40 — мультиплікатор капіталу у попередньому періоді;

розрахунок впливу зміни дохідності активів на величину відхилення норми прибутку:

(Н3 – Н30) · Н2 · Н40,

де Н30 — дохідність активів у попередньому періоді;

розрахунок впливу зміни показника мультиплікатора капіталу на величину відхилення норми прибутку:

(Н4 – Н40) · Н2 · Н3,

де Н40 — мультиплікатор капіталу у попередньому періоді.

Отже, основними чинниками підвищення ефективності використання капіталу є збільшення маржі прибутку та підвищення ефективності використання активів. Зменшення мультиплікатора капіталу негативно вплинуло на норму прибутку, але, у свою чергу, є свідченням поліпшення достатності капіталу банку.