2.5. Аналіз резервного капіталу, спеціальних фондів і резервів

К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 

До складу власного капіталу банку входять резервний капітал та інші спеціальні фонди і резерви. Перш ніж почати аналізувати зазначені складові елементи власного капіталу банку, необхідно з’ясувати їх економічну сутність, порядок формування та використання. Зауважимо, що чинним законодавством регулюється порядок створення та використання лише статутного і резервного капіталу. Інші фонди, призначені для розширення матеріально-технічного забезпечення діяльності банку, вирішення соціальних питань та матеріального стимулювання його працівників, банки мають право створювати самостійно з урахуванням вимог (якщо вони є) чинного законодавства.

Резервний капітал формується в процесі подальшої діяльності банку. Він призначений для покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів та позабалансових зобов’язань. Наявність резервного капіталу забезпечує фінансову стійкість банку, що, у свою чергу, позитивно впливає на підвищення його платоспроможності та зменшує вірогідність банкрутства банку.

Резервний капітал формується в порядку, встановленому загальними зборами учасників (засновників, акціонерів). Однак розмір резервного капіталу та щорічних відрахувань до нього не можуть бути меншими, ніж це встановлено законодавчо. Мова йде про те, що мінімальний розмір резервного капіталу не може бути меншим 25 % регулятивного капіталу (але не менше 25 % зареєстрованого статутного капіталу), а розмір відрахувань — меншим 5 % чистого прибутку.

Якщо діяльність банку створює загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, то НБУ має право вимагати від банку збільшення розміру резервного капіталу та щорічних відрахувань до нього.

Якщо внаслідок діяльності банку розмір регулятивного капіталу зменшився до суми, що є меншою, ніж розмір статутного капіталу, то щорічні відрахування до резервного капіталу банку мають становити 10 % чистого прибутку банку до досягнення ними розміру 35 % від статутного капіталу банку.

Коли резервний капітал досягає встановленого розміру, то відрахування до нього припиняються. У випадку використання коштів з резервного капіталу відрахування від чистого прибутку на його формування поновлюються. Зауважимо, що використання коштів резервного капіталу має бути цільовим, тобто відповідати його призначенню, а також оформлене належним чином, зокрема, рішенням правління банку.

Важливо оцінити обґрунтованість установленого мінімального розміру резервного капіталу, виконання чи невиконання банком цієї вимоги. Доцільно врахувати при цьому стратегію і тактику, яку проводить банк у своїй діяльності, а також чинне податкове законодавство. Слід розібратися в причинах, які вплинули як на виконання, так і невиконання банком вимоги щодо мінімального розміру резервного капіталу. В останньому випадку причини можуть бути різні, наприклад: банк був недавно створений і не встиг одержати прибуток, який дав би змогу сформувати встановлений резервний капітал; банк різко збільшив розмір статутного капіталу, що призвело на даний момент до порушення оптимального співвідношення; банк нехтує вимоги щодо формування резервного капіталу; банк значну частину коштів резервного капіталу направив на покриття збитків від своєї діяльності; у банку погіршилась якість активів тощо.

Актуальним є питання про розмір відрахувань від чистого прибутку до резервного капіталу банку. Прискорені розміри відрахувань з метою найшвидшого створення резервного капіталу можуть істотно знизити розмір прибутку, що використовується на виплату дивідендів. Це негативно відіб’ється на вартості акцій та подальшому формуванні статутного капіталу банку. Занадто низькі розміри відрахувань від прибутку збільшать термін формування резервного капіталу і можуть негативно вплинути на фінансову стійкість банку. Тому банки, виходячи із своїх власних потреб, застосовують, як правило, змішаний порядок формування резервного капіталу, коли протягом кількох років здійснюються підвищені розміри відрахувань від прибутку, а потім установлюються помірні чи невеликі розміри відрахувань до досягнення встановленої величини цього капіталу.

Ураховуючи сказане вище, узагальнений аналіз резервного капіталу банку можна робити в такій послідовності (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Аналіз резервного капіталу банку

Рядок

Показник

1.01

1.04

1.07

1.10

1.01

1

Статутний капітал, тис. грн

10 000

10 000

10 000

10 000

10 000

2

Регулятивний капітал, тис. грн

15 000

14 800

15 200

16 000

16 600

3

Чистий прибуток, тис. грн

1200

1200

650

700

720

4

Резервний капітал:

 

 

 

 

 

4.1

установлений мінімум, %

25

25

25

25

25

4.2

фактичний розмір:

 

 

 

 

 

4.2.1

сума, тис. грн

200

260

260

260

260

4.2.2

у відсотках (4.2.1 : 1)

2

2,6

2,6

2,6

2,6

4.2.3

у відсотках (4.2.1 : 2)

1,3

1,8

1,7

1,6

1,6

5

Відрахування від чистого прибутку:

 

 

 

 

 

5.1

установлений мінімум, %

5

5

5

5

5

5.2

фактичне відрахування:

 

 

 

 

 

5.2.1

сума, тис. грн

 

60

 

 

 

5.2.2

у відсотках (5.2.1 : 3)

 

5

 

 

 

5.3

відхилення (5.2.2—5.1)

 

 

 

 

6

Напрямки використання резервного капіталу:

 

 

 

 

 

6.1

покриття збитків від банківських операцій

 

 

 

 

 

6.2

……………………

 

 

 

 

 

6.3

……………………

 

 

 

 

 

 

З даних табл. 2.4 випливає, що фактичний розмір резервного капіталу не перевищує 3 % від розміру зареєстрованого статутного капіталу та 2 % регулятивного капіталу. Регулятивний капітал є розрахунковою величиною, пов’язаною зі зміною ризикованості банківської діяльності, іншими факторами. Водночас абсолютний розмір резервного капіталу збільшився за рахунок розподілу чистого прибутку у розмірі, встановленому законодавством. За звітний період інших джерел поповнення резервного капіталу та використання його коштів не відбулося.

Компонентом власного капіталу є загальні резерви, які створюються для відшкодування можливих непередбачених ризиків. Мова йде про те, що до складу власного капіталу включаються резерви, створені для покриття не виявлених на даний час збитків. Ці резерви можуть вільно використовуватися для покриття збитків, що матеріалізуються з часом, у майбутньому. Резерви, створені під виявлене погіршення якості певних видів активів або визнаних зобов’язань, не повинні входити до складу власного капіталу банку. Загальні резерви формуються за рішенням і в порядку, визначеному вищим органом управління банку з урахуванням вимог чинного законодавства. Відрахування до таких резервів здійснюється з чистого прибутку банку.

До складу власного капіталу банку входять спеціальні фонди та резерви. Згідно з чинним законодавством банки мають право створювати спеціальні фонди, призначені для розширен­ня і розвитку банківської діяльності та її матеріально-технічної забезпеченості, вирішення питань матеріального стимулювання працівників та соціального розвитку колективу банку. Кількість, назва, порядок створення, формування та використання таких фондів установлюються загальними зборами учасників (засновників, акціонерів) з урахуванням вимог чинного законодавства. Джерелом формування спеціальних фондів є чистий прибуток банку.

Власний капітал банку включає такий компонент як результати переоцінки окремих активів, зокрема основних засобів і нематеріальних активів. Резерви переоцінки виникають двома способами. По-перше, в деяких країнах банкам дозволяється час від часу зі зміною ринкової вартості проводити переоцінку своїх фіксованих активів. Такі переоцінки відображаються у балансі банку як резерв переоцінки. По-друге, нереалізована вартість «прихованих» резервів переоцінки може входити до балансу в результаті довгострокового володіння деякими активами, відображеними у балансі за історичною вартістю їх придбання.

Здійснюючи аналіз зазначеного елемента власного капіталу, слід враховувати діючий порядок переоцінки. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» об’єкт основних засобів переоцінюється, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10 %) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. За Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» переоцінка нематеріальних активів може здійснюватися банками за справедливою вартістю на дату складання балансу. Переоцінюванню підлягають лише нематеріальні активи, щодо яких існує активний ринок. Якщо банк здійснив переоцінку об’єктів групи нематеріальних активів, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці. Переоцінена первісна вартість та сума зносу об’єкта основних засобів визначається множенням первісної вартості і суми зносу об’єкта основних засобів на індекс переоцінки, який визначається діленням справедливої вартості об’єкта, що переоцінюється, на його залишкову вартість. Переоцінена первісна вартість і знос об’єкта нематеріальних активів визначаються аналогічно.

Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів або нематеріального активу включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки — до складу витрат, крім таких випадків.

Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об’єкта основних засобів або нематеріального актива при черговій дооцінці вартості цього об’єкта основних засобів або нематеріального актива включається до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів або нематеріальних активів і зазначеним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу.

Перевищення ж суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об’єкта основних засобів або нематеріальних активів при черговій уцінці залишкової вартості цього об’єкта основних засобів або нематеріального актива спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу із включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів або нематеріальних активів і вказаним перевищенням до витрат звітного періоду. У разі вибуття об’єктів основних засобів або нематеріальних активів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта основних засобів або нематеріальних активів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Підсумовуючи сказане, можна узагальнені результати аналізу спеціальних фондів та резервів відобразити у таблиці, форма якої наведена нижче (табл. 2.5).

Дані табл. 2.5 свідчать про те, що частка загальних резервів та спеціальних фондів у сукупному власному капіталі банку незначна. Те ж саме можна сказати і про результати переоцінки. За звітний період це пояснюється, зокрема, тим, що прибуток банку становив незначну суму, а збільшення сукупного власного капіталу пояснюється новою емісією акцій.

Таблиця 2.5

Аналіз спеціальних фондів та резервів,
що входять до власного капіталу банку

Рядок

Показник

1.01

1.04

1.07

1.10

1.01

1

Сукупний власний капітал, тис. грн

5100

5200

5300

5900

5900

2

Чистий прибуток, тис. грн

25

 

 

 

6

3

Загальні резерви:

 

 

 

 

 

3.1

сума, тис. грн

160

170

170

170

170

3.2

у відсотках (3.1 : 1)

3,1

3,3

3,2

2,9

2,9

4

Результати переоцінки:

 

 

 

 

 

4.1

сума, тис. грн

30

30

30

30

30

4.2

у відсотках (4.1 : 1)

0,6

0,6

0,6

0,5

0,5

5

Спеціальні фонди (в розрізі видів фондів):

 

 

 

 

 

5.1

сума, тис. грн

10

10

10

10

10

5.2

у відсотках (5.1 : 1)

0,2

0,2

0,2

0,2

0,2

6

Відрахування чистого прибутку до спеціальних фондів та резервів:

 

 

 

 

 

6.1

сума, тис. грн

 

 

 

 

 

6.2

у відсотках (6.1 : 2)

 

 

 

 

 

До складу власного капіталу банку входять резервний капітал та інші спеціальні фонди і резерви. Перш ніж почати аналізувати зазначені складові елементи власного капіталу банку, необхідно з’ясувати їх економічну сутність, порядок формування та використання. Зауважимо, що чинним законодавством регулюється порядок створення та використання лише статутного і резервного капіталу. Інші фонди, призначені для розширення матеріально-технічного забезпечення діяльності банку, вирішення соціальних питань та матеріального стимулювання його працівників, банки мають право створювати самостійно з урахуванням вимог (якщо вони є) чинного законодавства.

Резервний капітал формується в процесі подальшої діяльності банку. Він призначений для покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів та позабалансових зобов’язань. Наявність резервного капіталу забезпечує фінансову стійкість банку, що, у свою чергу, позитивно впливає на підвищення його платоспроможності та зменшує вірогідність банкрутства банку.

Резервний капітал формується в порядку, встановленому загальними зборами учасників (засновників, акціонерів). Однак розмір резервного капіталу та щорічних відрахувань до нього не можуть бути меншими, ніж це встановлено законодавчо. Мова йде про те, що мінімальний розмір резервного капіталу не може бути меншим 25 % регулятивного капіталу (але не менше 25 % зареєстрованого статутного капіталу), а розмір відрахувань — меншим 5 % чистого прибутку.

Якщо діяльність банку створює загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, то НБУ має право вимагати від банку збільшення розміру резервного капіталу та щорічних відрахувань до нього.

Якщо внаслідок діяльності банку розмір регулятивного капіталу зменшився до суми, що є меншою, ніж розмір статутного капіталу, то щорічні відрахування до резервного капіталу банку мають становити 10 % чистого прибутку банку до досягнення ними розміру 35 % від статутного капіталу банку.

Коли резервний капітал досягає встановленого розміру, то відрахування до нього припиняються. У випадку використання коштів з резервного капіталу відрахування від чистого прибутку на його формування поновлюються. Зауважимо, що використання коштів резервного капіталу має бути цільовим, тобто відповідати його призначенню, а також оформлене належним чином, зокрема, рішенням правління банку.

Важливо оцінити обґрунтованість установленого мінімального розміру резервного капіталу, виконання чи невиконання банком цієї вимоги. Доцільно врахувати при цьому стратегію і тактику, яку проводить банк у своїй діяльності, а також чинне податкове законодавство. Слід розібратися в причинах, які вплинули як на виконання, так і невиконання банком вимоги щодо мінімального розміру резервного капіталу. В останньому випадку причини можуть бути різні, наприклад: банк був недавно створений і не встиг одержати прибуток, який дав би змогу сформувати встановлений резервний капітал; банк різко збільшив розмір статутного капіталу, що призвело на даний момент до порушення оптимального співвідношення; банк нехтує вимоги щодо формування резервного капіталу; банк значну частину коштів резервного капіталу направив на покриття збитків від своєї діяльності; у банку погіршилась якість активів тощо.

Актуальним є питання про розмір відрахувань від чистого прибутку до резервного капіталу банку. Прискорені розміри відрахувань з метою найшвидшого створення резервного капіталу можуть істотно знизити розмір прибутку, що використовується на виплату дивідендів. Це негативно відіб’ється на вартості акцій та подальшому формуванні статутного капіталу банку. Занадто низькі розміри відрахувань від прибутку збільшать термін формування резервного капіталу і можуть негативно вплинути на фінансову стійкість банку. Тому банки, виходячи із своїх власних потреб, застосовують, як правило, змішаний порядок формування резервного капіталу, коли протягом кількох років здійснюються підвищені розміри відрахувань від прибутку, а потім установлюються помірні чи невеликі розміри відрахувань до досягнення встановленої величини цього капіталу.

Ураховуючи сказане вище, узагальнений аналіз резервного капіталу банку можна робити в такій послідовності (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Аналіз резервного капіталу банку

Рядок

Показник

1.01

1.04

1.07

1.10

1.01

1

Статутний капітал, тис. грн

10 000

10 000

10 000

10 000

10 000

2

Регулятивний капітал, тис. грн

15 000

14 800

15 200

16 000

16 600

3

Чистий прибуток, тис. грн

1200

1200

650

700

720

4

Резервний капітал:

 

 

 

 

 

4.1

установлений мінімум, %

25

25

25

25

25

4.2

фактичний розмір:

 

 

 

 

 

4.2.1

сума, тис. грн

200

260

260

260

260

4.2.2

у відсотках (4.2.1 : 1)

2

2,6

2,6

2,6

2,6

4.2.3

у відсотках (4.2.1 : 2)

1,3

1,8

1,7

1,6

1,6

5

Відрахування від чистого прибутку:

 

 

 

 

 

5.1

установлений мінімум, %

5

5

5

5

5

5.2

фактичне відрахування:

 

 

 

 

 

5.2.1

сума, тис. грн

 

60

 

 

 

5.2.2

у відсотках (5.2.1 : 3)

 

5

 

 

 

5.3

відхилення (5.2.2—5.1)

 

 

 

 

6

Напрямки використання резервного капіталу:

 

 

 

 

 

6.1

покриття збитків від банківських операцій

 

 

 

 

 

6.2

……………………

 

 

 

 

 

6.3

……………………

 

 

 

 

 

 

З даних табл. 2.4 випливає, що фактичний розмір резервного капіталу не перевищує 3 % від розміру зареєстрованого статутного капіталу та 2 % регулятивного капіталу. Регулятивний капітал є розрахунковою величиною, пов’язаною зі зміною ризикованості банківської діяльності, іншими факторами. Водночас абсолютний розмір резервного капіталу збільшився за рахунок розподілу чистого прибутку у розмірі, встановленому законодавством. За звітний період інших джерел поповнення резервного капіталу та використання його коштів не відбулося.

Компонентом власного капіталу є загальні резерви, які створюються для відшкодування можливих непередбачених ризиків. Мова йде про те, що до складу власного капіталу включаються резерви, створені для покриття не виявлених на даний час збитків. Ці резерви можуть вільно використовуватися для покриття збитків, що матеріалізуються з часом, у майбутньому. Резерви, створені під виявлене погіршення якості певних видів активів або визнаних зобов’язань, не повинні входити до складу власного капіталу банку. Загальні резерви формуються за рішенням і в порядку, визначеному вищим органом управління банку з урахуванням вимог чинного законодавства. Відрахування до таких резервів здійснюється з чистого прибутку банку.

До складу власного капіталу банку входять спеціальні фонди та резерви. Згідно з чинним законодавством банки мають право створювати спеціальні фонди, призначені для розширен­ня і розвитку банківської діяльності та її матеріально-технічної забезпеченості, вирішення питань матеріального стимулювання працівників та соціального розвитку колективу банку. Кількість, назва, порядок створення, формування та використання таких фондів установлюються загальними зборами учасників (засновників, акціонерів) з урахуванням вимог чинного законодавства. Джерелом формування спеціальних фондів є чистий прибуток банку.

Власний капітал банку включає такий компонент як результати переоцінки окремих активів, зокрема основних засобів і нематеріальних активів. Резерви переоцінки виникають двома способами. По-перше, в деяких країнах банкам дозволяється час від часу зі зміною ринкової вартості проводити переоцінку своїх фіксованих активів. Такі переоцінки відображаються у балансі банку як резерв переоцінки. По-друге, нереалізована вартість «прихованих» резервів переоцінки може входити до балансу в результаті довгострокового володіння деякими активами, відображеними у балансі за історичною вартістю їх придбання.

Здійснюючи аналіз зазначеного елемента власного капіталу, слід враховувати діючий порядок переоцінки. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» об’єкт основних засобів переоцінюється, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10 %) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. За Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» переоцінка нематеріальних активів може здійснюватися банками за справедливою вартістю на дату складання балансу. Переоцінюванню підлягають лише нематеріальні активи, щодо яких існує активний ринок. Якщо банк здійснив переоцінку об’єктів групи нематеріальних активів, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці. Переоцінена первісна вартість та сума зносу об’єкта основних засобів визначається множенням первісної вартості і суми зносу об’єкта основних засобів на індекс переоцінки, який визначається діленням справедливої вартості об’єкта, що переоцінюється, на його залишкову вартість. Переоцінена первісна вартість і знос об’єкта нематеріальних активів визначаються аналогічно.

Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів або нематеріального активу включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки — до складу витрат, крім таких випадків.

Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об’єкта основних засобів або нематеріального актива при черговій дооцінці вартості цього об’єкта основних засобів або нематеріального актива включається до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів або нематеріальних активів і зазначеним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу.

Перевищення ж суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об’єкта основних засобів або нематеріальних активів при черговій уцінці залишкової вартості цього об’єкта основних засобів або нематеріального актива спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу із включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів або нематеріальних активів і вказаним перевищенням до витрат звітного періоду. У разі вибуття об’єктів основних засобів або нематеріальних активів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта основних засобів або нематеріальних активів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Підсумовуючи сказане, можна узагальнені результати аналізу спеціальних фондів та резервів відобразити у таблиці, форма якої наведена нижче (табл. 2.5).

Дані табл. 2.5 свідчать про те, що частка загальних резервів та спеціальних фондів у сукупному власному капіталі банку незначна. Те ж саме можна сказати і про результати переоцінки. За звітний період це пояснюється, зокрема, тим, що прибуток банку становив незначну суму, а збільшення сукупного власного капіталу пояснюється новою емісією акцій.

Таблиця 2.5

Аналіз спеціальних фондів та резервів,
що входять до власного капіталу банку

Рядок

Показник

1.01

1.04

1.07

1.10

1.01

1

Сукупний власний капітал, тис. грн

5100

5200

5300

5900

5900

2

Чистий прибуток, тис. грн

25

 

 

 

6

3

Загальні резерви:

 

 

 

 

 

3.1

сума, тис. грн

160

170

170

170

170

3.2

у відсотках (3.1 : 1)

3,1

3,3

3,2

2,9

2,9

4

Результати переоцінки:

 

 

 

 

 

4.1

сума, тис. грн

30

30

30

30

30

4.2

у відсотках (4.1 : 1)

0,6

0,6

0,6

0,5

0,5

5

Спеціальні фонди (в розрізі видів фондів):

 

 

 

 

 

5.1

сума, тис. грн

10

10

10

10

10

5.2

у відсотках (5.1 : 1)

0,2

0,2

0,2

0,2

0,2

6

Відрахування чистого прибутку до спеціальних фондів та резервів:

 

 

 

 

 

6.1

сума, тис. грн

 

 

 

 

 

6.2

у відсотках (6.1 : 2)