3.8. Аналіз ефективності формування та використання банківських ресурсів
К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 1617 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135
136
В умовах становлення фінансового ринку в Україні, реструктуризації банківської системи, комерційні банки повинні здійснювати зважену реалістичну стратегію подальшого розвитку, адаптованого до вимог ринку. Вибір оптимального шляху формування ресурсної бази, який враховуватиме адекватну економічну ситуацію і сприятиме надійному розв’язанню дилеми «прибутковість-ліквідність», є одним з основних завдань комерційного банку.
Для оцінювання ефективності та повноти використання банком своїх зобов’язань застосовуються такі показники:
ступінь використання платних пасивів;
ступінь використання сукупних зобов’язань.
Аналіз наведених показників здійснюється у динаміці, а також порівнюючи фактичні показники з їх нормативними значеннями. Для розрахунку впливу факторів на показники ефективності використання зобов’язань банку використовується спосіб ланцюгових підстановок.
Ступінь використання платних пасивів банку визначається за такою формулою:
.
Як показує практика, норматив використання платних пасивів має становити не менше 90 %.
Для оптимальної діяльності комерційного банку необхідне ефективне використання не тільки платних ресурсів, а й усіх сукупних зобов’язань. Ефективність використання сукупних зобов’язань визначають за такою формулою:
.
Вважається, що банк ефективно використовує в господарському обороті сукупні зобов’язання, якщо наведений показник буде не менше 75—80 %.
Відносна вартість (витратність) ресурсів визначається у відсотках і розраховується за формулою:
.
Аналіз зазначених показників буде доцільним у тих випадках, коли сума наданих міжбанківських кредитів буде меншою суми отриманих міжбанківських кредитів.
Розглянемо методику аналізу ефективності та повноти викори-
стання ресурсної бази банку на конкретному прикладі (табл. 3.15).
Таблиця 3.15
Аналіз ефективності та повноти
використання ресурсної бази
Показники |
2001 р. |
2002 р. |
Відхилення |
1. Дохідні активи |
303 647 |
427 881 |
+124 234 |
2. Платні пасиви |
350 830 |
543 758 |
+192 928 |
3. Сукупні зобов’язання |
376 925 |
580 195 |
+203 270 |
4. Коефіцієнт використання платних пасивів |
0,87 |
0,79 |
–0,08 |
5. Коефіцієнт використання зобов’язань |
0,81 |
0,74 |
0,07 |
За даними табл. 3.15 видно, що, незважаючи на розширення ресурсної бази банку в 2002 р. порівняно з 2001 р. на 203 270 тис. грн, ресурси не були ефективно використані. Так, якщо коефіцієнт використання платних пасивів в 2001 р. становив 0,87, то в 2002 р. він був 0,79, тобто зменшився на 8 %. Це ж стосується і ступеня використання всіх зобов’язань — 0,81 в 2001 р. і 0,74 в 2002 р. Такі значення значно нижчі, ніж загальноприйняті критерії. Це означає, що банку необхідно звернути увагу на доцільність додаткового залучення ресурсів за умови недостатньо повного та ефективного їх розміщення.
Оптимізація ресурсної бази банку повинна здійснюватись за допомогою прийомів лінійного програмування. Причому за основу оптимізації повинні братися два такі критерії: витратність та стабільність ресурсів.
Оптимальною буде така структура ресурсів, коли за наявних умов забезпечуватиметься максимальна стабільність ресурсної бази за її мінімальної відносної вартості.
У процесі формування оптимальної ресурсної бази банку насамперед необхідно визначити пріоритети окремих видів ресурсів, для чого здійснюється структурний аналіз ресурсної бази банку.
Ефективність оптимізації забезпечуватиметься тільки за умови врахування всіх наявних обмежень на ресурси та можливостей їх залучення.
В умовах становлення фінансового ринку в Україні, реструктуризації банківської системи, комерційні банки повинні здійснювати зважену реалістичну стратегію подальшого розвитку, адаптованого до вимог ринку. Вибір оптимального шляху формування ресурсної бази, який враховуватиме адекватну економічну ситуацію і сприятиме надійному розв’язанню дилеми «прибутковість-ліквідність», є одним з основних завдань комерційного банку.
Для оцінювання ефективності та повноти використання банком своїх зобов’язань застосовуються такі показники:
ступінь використання платних пасивів;
ступінь використання сукупних зобов’язань.
Аналіз наведених показників здійснюється у динаміці, а також порівнюючи фактичні показники з їх нормативними значеннями. Для розрахунку впливу факторів на показники ефективності використання зобов’язань банку використовується спосіб ланцюгових підстановок.
Ступінь використання платних пасивів банку визначається за такою формулою:
.
Як показує практика, норматив використання платних пасивів має становити не менше 90 %.
Для оптимальної діяльності комерційного банку необхідне ефективне використання не тільки платних ресурсів, а й усіх сукупних зобов’язань. Ефективність використання сукупних зобов’язань визначають за такою формулою:
.
Вважається, що банк ефективно використовує в господарському обороті сукупні зобов’язання, якщо наведений показник буде не менше 75—80 %.
Відносна вартість (витратність) ресурсів визначається у відсотках і розраховується за формулою:
.
Аналіз зазначених показників буде доцільним у тих випадках, коли сума наданих міжбанківських кредитів буде меншою суми отриманих міжбанківських кредитів.
Розглянемо методику аналізу ефективності та повноти викори-
стання ресурсної бази банку на конкретному прикладі (табл. 3.15).
Таблиця 3.15
Аналіз ефективності та повноти
використання ресурсної бази
Показники |
2001 р. |
2002 р. |
Відхилення |
1. Дохідні активи |
303 647 |
427 881 |
+124 234 |
2. Платні пасиви |
350 830 |
543 758 |
+192 928 |
3. Сукупні зобов’язання |
376 925 |
580 195 |
+203 270 |
4. Коефіцієнт використання платних пасивів |
0,87 |
0,79 |
–0,08 |
5. Коефіцієнт використання зобов’язань |
0,81 |
0,74 |
0,07 |
За даними табл. 3.15 видно, що, незважаючи на розширення ресурсної бази банку в 2002 р. порівняно з 2001 р. на 203 270 тис. грн, ресурси не були ефективно використані. Так, якщо коефіцієнт використання платних пасивів в 2001 р. становив 0,87, то в 2002 р. він був 0,79, тобто зменшився на 8 %. Це ж стосується і ступеня використання всіх зобов’язань — 0,81 в 2001 р. і 0,74 в 2002 р. Такі значення значно нижчі, ніж загальноприйняті критерії. Це означає, що банку необхідно звернути увагу на доцільність додаткового залучення ресурсів за умови недостатньо повного та ефективного їх розміщення.
Оптимізація ресурсної бази банку повинна здійснюватись за допомогою прийомів лінійного програмування. Причому за основу оптимізації повинні братися два такі критерії: витратність та стабільність ресурсів.
Оптимальною буде така структура ресурсів, коли за наявних умов забезпечуватиметься максимальна стабільність ресурсної бази за її мінімальної відносної вартості.
У процесі формування оптимальної ресурсної бази банку насамперед необхідно визначити пріоритети окремих видів ресурсів, для чого здійснюється структурний аналіз ресурсної бази банку.
Ефективність оптимізації забезпечуватиметься тільки за умови врахування всіх наявних обмежень на ресурси та можливостей їх залучення.