11.3.4. Аналіз фінансової міцності банку за доходом і прибутком
К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 1617 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135
136
Певні співвідношення доходів і витрат банку дають змогу визначити його фінансову міцність.
Аналіз фінансової міцності ґрунтується на розподіленні витрат банку за ознакою їх залежності від обсягів діяльності. Згідно з цим витрати поділяють на умовно-змінні та умовно-постійні. Умовно-змінні — це витрати, які залежать від обсягу, видів та строків залучених коштів, від кількості послуг, отриманих від контрагентів тощо. До них належать процентні, комісійні, інші банківські та небанківські операційні витрати. Умовно-постійні — це витрати, які меншою мірою залежать від зміни обсягу операцій. До них належать витрати на утримання основних засобів та нематеріальних активів, деякі господарські витрати, витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, амортизаційні відрахування тощо.
Поділ витрат на умовно-змінні та умовно-постійні дає змогу виділити і залучити до аналізу категорію проміжного доходу. Проміжний дохід визначається як різниця між загальними доходами банку та умовно-змінними витратами:
ПД = Д – Взмін ,
де ПД — проміжний дохід;
Д — загальні доходи банку;
Взмін — умовно-змінні витрати.
В іншій інтерпретації проміжний дохід можна розглядати як суму постійних витрат і прибутку банку.
Виходячи з того, що доходи банку спрямовуються на відшкодування витрат (умовно-змінних та умовно-постійних) і утворення прибутку, можна записати:
Д = Взмін + Впост + П,
де Впост — умовно-постійні витрати;
П — прибуток банку до оподаткування.
Таким чином, згідно з наведеним вище рівнянням:
ПД = Впост + П.
Для банку з нульовим прибутком правомірним буде рівняння, яким визначається мінімальний проміжний дохід, що забезпечує беззбитковість банку. Тобто за умови, якщо прибуток дорівнює нулю, дохід, який забезпечує беззбитковість, дорівнюватиме постійним витратам:
ПДзмін = Впост .
Виходячи з цього рівень фінансової міцності банку можна визначити за коефіцієнтом безпеки (КБ):
Отже, рівень фінансової міцності банку буде тим вищий, чим меншою буде частка проміжного доходу, необхідна банку для відшкодування своїх умовно-постійних витрат. Інакше кажучи, рівень фінансової міцності банку перебуває у зворотній залежності від рівня умовно-постійних витрат у загальному доході банку. Це означає, що нормальний розвиток комерційного банку сприяє підвищенню його фінансової міцності, адже зростання обсягів діяльності за цих умов сприятиме збільшенню доходів. Що ж до умовно-постійних витрат, то вони залишаться незмінними, оскільки не залежать від обсягів діяльності комерційного банку. Тобто рівень умовно-постійних витрат відносно доходів знизиться, спричинивши підвищення рівня фінансової стійкості банку.
Скориставшись попередніми даними щодо доходів і витрат, можна легко обчислити рівень фінансової міцності банку та оцінити його зміну в досліджуваному періоді. Якщо постійні витрати банку у звітному та попередньому році становлять відповідно 23 176 тис. грн і 24 094 тис. грн, коефіцієнт безпеки банку дорівнюватиме:
;
.
Зміна за період становить 6,92 підпункти.
Розрахунки вказують на те, що в аналітичному періоді рівень фінансової міцності банку збільшився, перш за все внаслідок збільшення обсягів та ефективності його діяльності.
На завершення аналізу фінансової міцності можна визначити «межу» безпеки (МБ) банку й оцінити її динаміку в досліджуваному періоді:
МБ = Д – ПДмін.
Скориставшись наведеними вище даними, отримаємо:
МБ1 = 83 602 – 23 176 = 60426 тис. грн;
МБ0 = 69 540 – 24 094 = 45446 тис. грн.
Відбулися зміни на користь банку: у звітному періоді межа безпеки поширилась на 14 890 тис. грн.
За результатами обчислень можна зробити висновок щодо високого рівня фінансової міцності банку.
Певні співвідношення доходів і витрат банку дають змогу визначити його фінансову міцність.
Аналіз фінансової міцності ґрунтується на розподіленні витрат банку за ознакою їх залежності від обсягів діяльності. Згідно з цим витрати поділяють на умовно-змінні та умовно-постійні. Умовно-змінні — це витрати, які залежать від обсягу, видів та строків залучених коштів, від кількості послуг, отриманих від контрагентів тощо. До них належать процентні, комісійні, інші банківські та небанківські операційні витрати. Умовно-постійні — це витрати, які меншою мірою залежать від зміни обсягу операцій. До них належать витрати на утримання основних засобів та нематеріальних активів, деякі господарські витрати, витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, амортизаційні відрахування тощо.
Поділ витрат на умовно-змінні та умовно-постійні дає змогу виділити і залучити до аналізу категорію проміжного доходу. Проміжний дохід визначається як різниця між загальними доходами банку та умовно-змінними витратами:
ПД = Д – Взмін ,
де ПД — проміжний дохід;
Д — загальні доходи банку;
Взмін — умовно-змінні витрати.
В іншій інтерпретації проміжний дохід можна розглядати як суму постійних витрат і прибутку банку.
Виходячи з того, що доходи банку спрямовуються на відшкодування витрат (умовно-змінних та умовно-постійних) і утворення прибутку, можна записати:
Д = Взмін + Впост + П,
де Впост — умовно-постійні витрати;
П — прибуток банку до оподаткування.
Таким чином, згідно з наведеним вище рівнянням:
ПД = Впост + П.
Для банку з нульовим прибутком правомірним буде рівняння, яким визначається мінімальний проміжний дохід, що забезпечує беззбитковість банку. Тобто за умови, якщо прибуток дорівнює нулю, дохід, який забезпечує беззбитковість, дорівнюватиме постійним витратам:
ПДзмін = Впост .
Виходячи з цього рівень фінансової міцності банку можна визначити за коефіцієнтом безпеки (КБ):
Отже, рівень фінансової міцності банку буде тим вищий, чим меншою буде частка проміжного доходу, необхідна банку для відшкодування своїх умовно-постійних витрат. Інакше кажучи, рівень фінансової міцності банку перебуває у зворотній залежності від рівня умовно-постійних витрат у загальному доході банку. Це означає, що нормальний розвиток комерційного банку сприяє підвищенню його фінансової міцності, адже зростання обсягів діяльності за цих умов сприятиме збільшенню доходів. Що ж до умовно-постійних витрат, то вони залишаться незмінними, оскільки не залежать від обсягів діяльності комерційного банку. Тобто рівень умовно-постійних витрат відносно доходів знизиться, спричинивши підвищення рівня фінансової стійкості банку.
Скориставшись попередніми даними щодо доходів і витрат, можна легко обчислити рівень фінансової міцності банку та оцінити його зміну в досліджуваному періоді. Якщо постійні витрати банку у звітному та попередньому році становлять відповідно 23 176 тис. грн і 24 094 тис. грн, коефіцієнт безпеки банку дорівнюватиме:
;
.
Зміна за період становить 6,92 підпункти.
Розрахунки вказують на те, що в аналітичному періоді рівень фінансової міцності банку збільшився, перш за все внаслідок збільшення обсягів та ефективності його діяльності.
На завершення аналізу фінансової міцності можна визначити «межу» безпеки (МБ) банку й оцінити її динаміку в досліджуваному періоді:
МБ = Д – ПДмін.
Скориставшись наведеними вище даними, отримаємо:
МБ1 = 83 602 – 23 176 = 60426 тис. грн;
МБ0 = 69 540 – 24 094 = 45446 тис. грн.
Відбулися зміни на користь банку: у звітному періоді межа безпеки поширилась на 14 890 тис. грн.
За результатами обчислень можна зробити висновок щодо високого рівня фінансової міцності банку.