10.2.4. Аналіз і оцінка рівня дохідності банку

К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 

Особливим етапом аналізу доходів є оцінка дохідності окремих видів банківських операцій через порівняння обсягу доходу, отриманого за конкретною операцією, та величини коштів за відповідною статтею активу балансу. Для забезпечення зіставлення даних балансу та звіту про фінансові результати необхідно побудувати так званий баланс «середніх капіталів», що являє собою аналітичну таблицю, яка містить надані середні величини для граничних звітних дат показників статей балансу банку. При цьому здійснюється перегрупування статей балансу відповідно до напрямів звіту про фінансові результати. У такий спосіб щодо групи процентних доходів Дп визначається середня величина групи статей балансу, яку складають «працюючі», процентні або дохідні активи банку Адсер.

Отже, дохідність працюючих активів (Pд) визначається за фор­мулою:

.

У цілому зміна обсягу доходів банку залежить від зміни обсягу операцій, рівня їх дохідності та структури активів з різним рівнем дохідності.

Поряд з вивченням структури доходів, їх динаміки, визначенням впливу відповідних факторів на відхилення фактичного обсягу доходів за кожним напрямом від бізнес-плану, а також розв’язан­ням інших традиційних завдань аналізу особливу увагу необхідно приділити специфічності аналізу кожної підгрупи процентних доходів через їх відношення до відповідної величини дохідних активів, що використані. Такий аналіз здійснюється за допомогою визначення тенденції зміни коефіцієнтів, які відображені у табл. 10.6 у динаміці за кілька періодів.

Таблиця 10.6

ПОКАЗНИКИ РІВНЯ ДОХІДНОСТІ АКТИВІВ БАНКУ

Показ-
ник

Чисельник

Знаменник

Період

Т1

Т2

Т3

Рд1

Проценти, отримані від на­даних кредитів

Загальна сума наданих кредитів

 

 

 

Рд2

Проценти, отримані від ко­роткострокових кредитів

Величина наданих короткострокових кредитів

 

 

 

Рд3

Проценти, отримані від довгострокових кредитів

Величина наданих довгострокових кредитів

 

 

 

Рд4

Проценти, отримані від на­даних МБК

Загальна сума наданих МБК

 

 

 

Рд5

Проценти за відкритими рахунками

Величина відкритих рахунків

 

 

 

Рд6

Проценти, отримані за де­позитами

Сума депозитів, передбачених угодами

 

 

 

Рд7

Проценти за кредити, що не повернені у строк

Сума неповернених кредитів

 

 

 

Рд8

Отримані прострочені про­центи

Загальна величина прострочених кредитів

 

 

 

Рд9

Проценти, отримані від інших розміщених коштів

Сума інших коштів, за яки­ми сплачуються проценти

 

 

 

Рд

Процентні доходи Дп

Дохідні активи Ад

 

 

 

Динаміка наведених у табл. 10.6 показників за три та більше періодів дає можливість оцінити, за рахунок якого виду активних операцій банку досягається зростання процентних доходів. Природно, що банкам рекомендовано зосередити увагу на більш дохідних видах активів, але не за рахунок ліквідності балансу.

Вивчаючи за допомогою горизонтального аналізу за кілька періодів динаміку кожної групи доходів банку відносно величини відповідних активів, що використані для їх отримання, необхідно усунути невизначеність оцінки деяких груп доходів кредитної установи. Так, причиною зниження величини отриманих банком прострочених процентів може бути зростання обсягу кредитів, не сплачених клієнтами, а не тільки зменшення обсягу проблемних позичок. Порівнюючи величину отриманих процентів з обсягом прострочених кредитів, можна вста­новити причини зміни відповідних доходів банку. Якщо зро-
стає показник першого співвідношення, то знижена величина прострочених кредитів, яка має позитивну оцінку. У разі зро-
стання другого показника збільшується обсяг не сплачених позичальниками кредитів.

У процесі аналізу дохідності необхідно визначити:

найважливіші для банку джерела доходів, їх структуру, динаміку;

причини появи нових видів доходів або скорочення старих;

надійність доходів, стабільність, можливість їх збереження у перспективі;

частку нестабільних доходів та доходів з підвищеним ризиком.

Для того щоб оцінити ефективність вкладення коштів у певні види активів, аналіз дохідності можна здійснити з використанням інших угруповань, у яких виділяють:

доходи від проведення операцій з клієнтами — надання кредитів підприємствам, населенню, іншим комерційним банкам;

доходи від спільної діяльності — участі у капіталах філій, інших банків та фінансових компаній;

доходи від інвестування у цінні папери держави та третіх осіб;

доходи (витрати) від вкладень у рухоме та нерухоме майно — лізингу, продажу приміщень банку, експлуатації транспортних засобів;

доходи (витрати) від здійснення позабалансових операцій — гарантій, наданих порук, опціонів, ф’ючерсів, форвардних угод;

доходи від переоцінки основних засобів;

доходи від упровадження нових банківських продуктів з використанням сучасних технологій.

Аналізуючи перелічені доходи, необхідно вивчити динаміку абсолютних величин кожного їх виду та відносного рівня доходів на одиницю відповідних активів, зіставляючи темпи зростання доходів з темпами зростання відповідних активів.

Необхідно враховувати, що з погляду оцінки якості дохідної бази банків не менш значними, ніж високий рівень доходів, є стабільний та довготерміновий характер їх отримання, що пояснюється специфікою банківської діяльності. Стабільними доходами банку є ті, що залишаються практично постійними протягом досить тривалого терміну і можуть легко прогнозуватися на перспективу. Більша стабільність притаманна доходам від основної діяльності банку. Але потенційно прибутковіші операції банку мають, як правило, підвищений ризик. Тому відсутність стабільності доходів відображає ризикованість банківського бізнесу, зростання нестабільності доходів свідчить про погіршення якості доходів.

Для оцінки дохідності банку застосовують такі розрахункові показники:

середньоквадратичне відхилення дохідності, низьке значення якого вказує на високу якість доходів;

коефіцієнт варіації, високий рівень якого означає завищений ризик та нестабільну дохідність;

індекс нестабільності доходів, що відображає варіацію між дійсною та можливою дохідністю банку, зростання значення якого вказує на низьку якість доходів.

Ефективність діяльності комерційного банку (його прибутковість) визначається на основі відомої формули Дюпона. Весь арсенал аналітичних засобів дає змогу оцінити значимість практично кожного компонента банківської діяльності і з’ясувати, які параметри найбільше впливають на ефективність його діяльності. Виходячи з цього для загальної оцінки рівня дохідності банку можна запропонувати систему коефіцієнтів з урахуванням аналізу їх динаміки за кілька періодів і порівняння з граничними значеннями та показниками інших банків. Оцінка здійснюється за допомогою табл. 10.7.

Аналізуючи дані табл. 10.7, можна зробити висновки, що здат­ність банківського менеджменту контролювати свої витрати (за винятком ринкового рівня процентної ставки) оцінюється за допомогою такого показника, як рентабельність доходів К2, що розраховується відношенням банківського прибутку до загальних доходів банку К2 = Пр : Д.

Таблиця 10.7

ОЦІНКА РІВНЯ ДОХІДНОСТІ БАНКУ

Коефіцієнт

Чисельник

Знаменник

Оптимальне
значення

Економічна
характеристика

К1

Прибуток, Пр

Активи банку, А

1—4 %

Ефективність роботи активів

К2

Прибуток, Пр

Доходи банку, Д

8—20 %

Кількість отриманого прибутку з кожної гривні доходів

К3

Доходи, Д

Активи банку, А

14—22 %

Дохідність 1 грн активів

К4

Процентні доходи, Дп

Активи банку, А

10—18 %

Рівень ефективності та ризикованості вкладень

К5

Процентна маржа, Дп – Вп

Дохідні активи, Ад

1—3 %

Ефективність роботи дохідних активів

К6

Процентна маржа, Дп –  Вп

Активи банку, А

1—4 %

Ефективність управління спредом

К7

Процентні доходи, Дп

Процентні витрати, Вп

110—125 %

Покриття процентних витрат процентними доходами

К8

Непроцентні доходи, Дн

Доходи банку, Д

5—15 %

Ефективність використання внутрішньобанківських резервів

К9

Непроцентні витрати, Вн

Доходи банку, Д

10—25 %

Якість управління затратами банку

К10

Процентні доходи, Дп

Основний капітал банку, Косн

1,2—1,7

Дохідність 1 грн основного капіталу банку

К11

Процентна маржа, Дп – Вп

Основний капітал банку, Косн

10—35 %

Величина доданої вартості та ефективність управління спредом

К12

Процентна маржа, Дп – Вп

Доходи банку, Д

6—8 %

Ефективність процентної політики банку

К13

Непроцентні доходи, Дн

Активи банку, А

1—3 %

Можливості використання внутрішньобанківських резервів

К14

Дохідні активи, Ад

Активи банку, А

0,75—0,85

Частка дохідних активів (розглядається у взаємозв’язку з К15)

К15

Дохідні активи, Ад

Платні пасиви, Пп

> 1,0

Кількість дохідних активів на 1 грн платних пасивів (має пріоритет перед К14)

К16

Дохідні активи, Ад

Основний та додатковий капітал банку, К

8—18 %

Величина дохідних активів на 1 грн власного капіталу

К17

Недохідні активи, Ан

Капітал банку, К

0,5—2,0

Пріоритетність напрямів використання капіталу

К18

Процентні доходи, Дп

Платні пасиви, Пп

Визначає банк

Дохідність використання ресурсної бази банку

К19

Непроцентна маржа, Дн – Вн

Процентна маржа, Дп – Вп

48—67 %

Співвідношення процентного і непроцентного чистого доходу

К20

Доходи банку, Д

Середньооблікова чисельність працівників, Чсер

Визначає банк

Дохідність роботи персоналу

 

Зростання цього показника свідчить про оптимізацію структури ресурсної бази банку в можливих межах, тобто про можливе зменшення частки дорогих інструментів платних пасивів. Боковий тренд динаміки даного коефіцієнта свідчить, що склалася структура затрат, яка забезпечує достатню якість та ефективність активних операцій та послуг банку.

За допомогою показника рентабельності банківських активів К1, який розраховують відношенням прибутку до банківських активів К1 = Пр : А, оцінюється діяльність банку з погляду ефективності управління розміщенням коштів у банківські активи або їх можливості приносити дохід. Різке підвищення цього показника свідчить про здійснення операцій банку з високим рівнем кредитного ризику; різке зниження відображає високий рівень іммобілізації активів і свідчить про ризик втрати оперативного мобільного управління активами. Плавні зміни коефіцієнта за будь-якого тренду оцінюють оптимально сформовану структуру активів даного комерційного банку.

Фінансовий показник віддачі активів D(Ад), який є відношенням загальних доходів банку до його дохідних активів D(Ад) =
= Д : Ад, оцінює функціонування банку з позиції прямої залежності від продуктивних або дохідних активів. За його допомогою можна оцінити збалансованість портфеля дохідних активів та рівень управління дохідними операціями банку. Плавне збільшення чи невелике зменшення свідчать про сформовані частки структури активів, а різкі зміни вказують на високу ризикованість кредитно-інвестиційного портфеля або на велику частку проблемних кредитів у портфелі дохідних активів.

Можливості банку щодо ефективного використання активів оцінюють величиною дохідних активів, які визначають позиції банку на фінансовому ринку. Різноманітне збільшення частки дохідних активів К14 свідчить про розгортання ділової активності банку і розширення ним свого ринкового сегмента. Оцінюючи тренд дохідних активів за кілька періодів, необхідно звернути особливу увагу на динаміку рівня проблемних кредитів. Зменшення частки дохідних активів нижче 0,7 свідчить про можливі проблеми у діяльності банку та зростання банківських ризиків. Різкі зміни тренду показника К14 = Ад : А свідчать про незбалансовану структуру дохідних активів банку.

Діяльність банку щодо ефективного використання платних пасивів визначається оцінкою дохідності розміщення залучених і позичених коштів К17 = Дп : Пп. Відсутність будь-яких тенденцій даного коефіцієнта (зростання, зменшення, горизонтальна тенден­ція), тобто стрибкоподібність динаміки, свідчить про потенційне настання ризику ліквідності або процентного ризику. Плавне зростання або горизонтальний тренд свідчать про ефективність управління збалансованим кредитно-депозитним портфелем комерційного банку.

Аналіз зазначених коефіцієнтів, що оцінюють рівень дохідності банку, можна використовувати для побудови рейтингу комерційних банків, оскільки він дає можливість ранжувати банки з урахуванням їх дохідності та рентабельності.

Для оцінки рівня дохідності банку можна використати методику коефіцієнтного аналізу доходів, який базується на факторному аналізі таких показників:

Коефіцієнт дохідності активів Кд(А), що визначається відношенням сукупного доходу (Д) до загальних активів (А), який по­казує величину отриманих доходів на 1 грн банківських активів:

Кд(А) = Д : А.

Коефіцієнт дохідності продуктивних (дохідних) активів Кд(Ад), що визначається відношенням сукупного доходу до величини дохідних активів (Ад), який є різновидом попереднього кое-
фіцієнта і характеризує «віддачу» дохідних активів:

Кд(Ад) = Д : Ад.

Коефіцієнт операційної дохідності Коп(Ад), який визначається відношенням операційних доходів банку Доп до величини дохідних активів:

Коп(Ад) = Доп : Ад.

Операційні доходи містять: доходи за кредитними операціями та розміщеними депозитами, за відкритими рахунками, за операціями з цінними паперами та іноземною валютою тощо, тобто доходи від операційної діяльності банку.

Коефіцієнт неопераційної дохідності Кноп(Ад), що визначається співвідношенням неопераційних доходів Дноп та дохідних активів банку:

Кноп(Ад) = Дноп : Ад.

Неопераційні доходи включають: дивіденди від участі в капіталі інших банків і підприємств, позитивні курсові різниці від переоцінки рахунків в іноземній валюті, доходи від оренди або реалізації майна, отримані штрафи, пені та інші позареалізаційні доходи тощо.

Коефіцієнти дохідності Коп(Ад) і Кноп(Ад) є складовими попереднього коефіцієнта Кд(Ад) = Коп(Ад) + Кноп(Ад) і тому дають якіс­ну характеристику складу доходів та віддачі дохідних активів.

Аналіз тенденції зазначених коефіцієнтів у динаміці дає змогу визначити зростання або зниження дохідності банку, а їх факторний аналіз дає можливість кількісно оцінити вплив на них величини сукупного доходу, його якісного складу, величини дохідних активів та активів у цілому.

Аналіз дохідності з урахуванням зазначених коефіцієнтів здійс­нюється за допомогою даних табл. 10.8

Таблиця 10.8

КОЕФІЦІЄНТНИЙ АНАЛІЗ ДОХІДНОСТІ БАНКУ

Показник

01.07.2002

01.10.2002

Відхилення

Темп зрос-
тання, %

тис. грн

%

тис. грн

%

абсо-
лютне

%

1. Активи разом, А

422,5

100

400,2

100

–22,3

*

94,7

У тому числі:

 

 

 

 

 

 

 

дохідні активи, Ад

303

71,7

306,2

76,5

3,2

4,8

101,7

2. Разом доходів, Д

157

100

180,5

100

23,5

*

115

У тому числі:

 

 

 

 

 

 

 

операційні доходи

149,6

95,3

169,3

93,8

19,7

–1,5

113,2

неопераційні доходи

7,4

4,7

11,2

6,2

3,8

1,5

151,4

3. Коефіцієнт дохіднос­ті активів

0,37

*

0,45

*

0,08

*

121,6

4. Коефіцієнт дохіднос­ті, Кд(Ад)

0,52

*

0,59

*

0,07

*

113,5

5. Коефіцієнт операційної дохідності

0,49

*

0,55

*

0,06

*

112,2

6. Коефіцієнт неопера­ційної дохідності активів

0,03

*

0,04

*

0,01

*

133,3

За даними розрахунків, проведених у табл. 10.8, найбільше значення має коефіцієнт дохідності продуктивних активів: станом на 1 липня 2002 р. на 1 грн дохідних активів надійшло 52 коп. доходів, а станом на 1 жовтня 2002 р. — відповідно 59 коп.

За допомогою методу ланцюгових підстановок можна оцінити вплив відповідних факторів на зміну даного коефіцієнта. Для цього розрахуємо скоригований коефіцієнт:

К1 = Д1 : Ад0 = 180,5 : 303 = 0,596.

Вплив величини сукупних доходів визначається як різниця між скоригованим коефіцієнтом та значенням коефіцієнта дохідності Кд(Ад) станом на 01.07.02 р.:

F(1) = К1 – Кд(Ад)0 = 0,596 – 0,52 = 0,076.

Отже, збільшення величини доходів за аналізований період на 23,5 тис. грн призвело до зростання дохідності банку на 0,076.

Вплив другого фактора — величини дохідних активів — визначається як різниця між значенням коефіцієнта Кд(Ад) станом на 01.10.02 р. та скоригованим коефіцієнтом К1:

F(2) = Кд(Ад)1 – К1 = 0,59 – 0,596 = –0,006.

Отже, величина дохідних активів за зазначений період зросла на 3,2 тис. грн, що призвело до зниження коефіцієнта дохідності, але в цілому є позитивним фактором, оскільки збільшення дохідних активів веде до зростання суми доходів банку.

Сукупний вплив двох факторів на коефіцієнт дохідності:

F(1) + F(2) = [К1 – Кд(Ад)0] + [Кд(Ад)1 – К1] =
= 0,076 – 0,006 = 0,070.

Отримані результати факторного аналізу можна деталізувати, якщо використати таку залежність коефіцієнтів дохідності:

Кд(Ад) = Д : Ад = (Доп + Д ноп) : Ад =
= Доп : Ад + Дноп : Ад = Коп(Ад) + Кноп(Ад).

Це співвідношення дає змогу кількісно оцінити вплив трьох факторів: величини дохідних активів F(2), величини операційних доходів F(3) та величини неопераційних доходів F(4). При цьому сукупний вплив F(3) та F(4) повинен дорівнювати величині впливу першого фактора F(1) у попередньому розрахунку, тобто впливу зміни сукупного доходу на дохідність банку.

Для здійснення розрахунків необхідно визначити ще один скоригований коефіцієнт:

К2 = (Доп1 + Дноп0) : Ад0 = (169,3 + 7,4) : 303 = 0,583.

Вплив першого фактора — величини дохідних активів — залишається без змін:

F(1) = 0,59 – 0,596 = –0,006.

Вплив другого фактора — величини операційних доходів — визначимо як різницю між скоригованим коефіцієнтом К2 та значенням коефіцієнта дохідності Кд(Ад) станом на 01.07.02 р.:

F(2) = К2 – Кд(Ад)0 = 0,583 – 0,52 = 0,063.

Вплив третього фактора — величини неопераційних доходів — визначимо як різницю скоригованих коефіцієнтів:

F(3) = К1 – К2 = 0,596 – 0,583 = 0,013.

Отже, сукупний вплив трьох факторів буде таким:

F(Кд) = F(1) + F(2) + F(3) = –0,006 + 0,063 + 0,013 = 0,070.

За даними аналітичної таблиці 10.8 можна зробити висновки: збільшення величини операційних доходів за період на 19,7 тис. грн призвело до значного позитивного впливу на коефіцієнт дохідності Кд(Ад), який зріс на 0,063; збільшення неопераційних доходів на 3,8 тис. грн мало незначний позитивний вплив — відповідний коефіцієнт дохідності зріс на 0,013.

За аналогічною методикою здійснюється коефіцієнтний аналіз доходів, згрупованих у такий спосіб:

доходи, отримані від операційної діяльності банку, — процентні, від розрахунково-касового обслуговування, від операцій з цінними паперами тощо;

доходи, отримані від інших видів діяльності, — факторингових, лізингових, довірчих, консультаційних та інших банківських послуг;

доходи від незавершених угод — позареалізаційні доходи від операцій із цінними паперами, іноземною валютою тощо.

Отже, для зростання дохідності банку необхідно безперервно здійснювати аналіз доходів і витрат, який розкриває причини їх змін та дає змогу виявити резерви зростання прибутковості банківської діяльності, для збільшення якої необхідно:

підвищувати процентні доходи, оптимально керуючи кредитним портфелем;

збільшувати частку дохідних активів в обсязі загальних активів банку;

забезпечувати зростання непроцентних доходів.

Особливим етапом аналізу доходів є оцінка дохідності окремих видів банківських операцій через порівняння обсягу доходу, отриманого за конкретною операцією, та величини коштів за відповідною статтею активу балансу. Для забезпечення зіставлення даних балансу та звіту про фінансові результати необхідно побудувати так званий баланс «середніх капіталів», що являє собою аналітичну таблицю, яка містить надані середні величини для граничних звітних дат показників статей балансу банку. При цьому здійснюється перегрупування статей балансу відповідно до напрямів звіту про фінансові результати. У такий спосіб щодо групи процентних доходів Дп визначається середня величина групи статей балансу, яку складають «працюючі», процентні або дохідні активи банку Адсер.

Отже, дохідність працюючих активів (Pд) визначається за фор­мулою:

.

У цілому зміна обсягу доходів банку залежить від зміни обсягу операцій, рівня їх дохідності та структури активів з різним рівнем дохідності.

Поряд з вивченням структури доходів, їх динаміки, визначенням впливу відповідних факторів на відхилення фактичного обсягу доходів за кожним напрямом від бізнес-плану, а також розв’язан­ням інших традиційних завдань аналізу особливу увагу необхідно приділити специфічності аналізу кожної підгрупи процентних доходів через їх відношення до відповідної величини дохідних активів, що використані. Такий аналіз здійснюється за допомогою визначення тенденції зміни коефіцієнтів, які відображені у табл. 10.6 у динаміці за кілька періодів.

Таблиця 10.6

ПОКАЗНИКИ РІВНЯ ДОХІДНОСТІ АКТИВІВ БАНКУ

Показ-
ник

Чисельник

Знаменник

Період

Т1

Т2

Т3

Рд1

Проценти, отримані від на­даних кредитів

Загальна сума наданих кредитів

 

 

 

Рд2

Проценти, отримані від ко­роткострокових кредитів

Величина наданих короткострокових кредитів

 

 

 

Рд3

Проценти, отримані від довгострокових кредитів

Величина наданих довгострокових кредитів

 

 

 

Рд4

Проценти, отримані від на­даних МБК

Загальна сума наданих МБК

 

 

 

Рд5

Проценти за відкритими рахунками

Величина відкритих рахунків

 

 

 

Рд6

Проценти, отримані за де­позитами

Сума депозитів, передбачених угодами

 

 

 

Рд7

Проценти за кредити, що не повернені у строк

Сума неповернених кредитів

 

 

 

Рд8

Отримані прострочені про­центи

Загальна величина прострочених кредитів

 

 

 

Рд9

Проценти, отримані від інших розміщених коштів

Сума інших коштів, за яки­ми сплачуються проценти

 

 

 

Рд

Процентні доходи Дп

Дохідні активи Ад

 

 

 

Динаміка наведених у табл. 10.6 показників за три та більше періодів дає можливість оцінити, за рахунок якого виду активних операцій банку досягається зростання процентних доходів. Природно, що банкам рекомендовано зосередити увагу на більш дохідних видах активів, але не за рахунок ліквідності балансу.

Вивчаючи за допомогою горизонтального аналізу за кілька періодів динаміку кожної групи доходів банку відносно величини відповідних активів, що використані для їх отримання, необхідно усунути невизначеність оцінки деяких груп доходів кредитної установи. Так, причиною зниження величини отриманих банком прострочених процентів може бути зростання обсягу кредитів, не сплачених клієнтами, а не тільки зменшення обсягу проблемних позичок. Порівнюючи величину отриманих процентів з обсягом прострочених кредитів, можна вста­новити причини зміни відповідних доходів банку. Якщо зро-
стає показник першого співвідношення, то знижена величина прострочених кредитів, яка має позитивну оцінку. У разі зро-
стання другого показника збільшується обсяг не сплачених позичальниками кредитів.

У процесі аналізу дохідності необхідно визначити:

найважливіші для банку джерела доходів, їх структуру, динаміку;

причини появи нових видів доходів або скорочення старих;

надійність доходів, стабільність, можливість їх збереження у перспективі;

частку нестабільних доходів та доходів з підвищеним ризиком.

Для того щоб оцінити ефективність вкладення коштів у певні види активів, аналіз дохідності можна здійснити з використанням інших угруповань, у яких виділяють:

доходи від проведення операцій з клієнтами — надання кредитів підприємствам, населенню, іншим комерційним банкам;

доходи від спільної діяльності — участі у капіталах філій, інших банків та фінансових компаній;

доходи від інвестування у цінні папери держави та третіх осіб;

доходи (витрати) від вкладень у рухоме та нерухоме майно — лізингу, продажу приміщень банку, експлуатації транспортних засобів;

доходи (витрати) від здійснення позабалансових операцій — гарантій, наданих порук, опціонів, ф’ючерсів, форвардних угод;

доходи від переоцінки основних засобів;

доходи від упровадження нових банківських продуктів з використанням сучасних технологій.

Аналізуючи перелічені доходи, необхідно вивчити динаміку абсолютних величин кожного їх виду та відносного рівня доходів на одиницю відповідних активів, зіставляючи темпи зростання доходів з темпами зростання відповідних активів.

Необхідно враховувати, що з погляду оцінки якості дохідної бази банків не менш значними, ніж високий рівень доходів, є стабільний та довготерміновий характер їх отримання, що пояснюється специфікою банківської діяльності. Стабільними доходами банку є ті, що залишаються практично постійними протягом досить тривалого терміну і можуть легко прогнозуватися на перспективу. Більша стабільність притаманна доходам від основної діяльності банку. Але потенційно прибутковіші операції банку мають, як правило, підвищений ризик. Тому відсутність стабільності доходів відображає ризикованість банківського бізнесу, зростання нестабільності доходів свідчить про погіршення якості доходів.

Для оцінки дохідності банку застосовують такі розрахункові показники:

середньоквадратичне відхилення дохідності, низьке значення якого вказує на високу якість доходів;

коефіцієнт варіації, високий рівень якого означає завищений ризик та нестабільну дохідність;

індекс нестабільності доходів, що відображає варіацію між дійсною та можливою дохідністю банку, зростання значення якого вказує на низьку якість доходів.

Ефективність діяльності комерційного банку (його прибутковість) визначається на основі відомої формули Дюпона. Весь арсенал аналітичних засобів дає змогу оцінити значимість практично кожного компонента банківської діяльності і з’ясувати, які параметри найбільше впливають на ефективність його діяльності. Виходячи з цього для загальної оцінки рівня дохідності банку можна запропонувати систему коефіцієнтів з урахуванням аналізу їх динаміки за кілька періодів і порівняння з граничними значеннями та показниками інших банків. Оцінка здійснюється за допомогою табл. 10.7.

Аналізуючи дані табл. 10.7, можна зробити висновки, що здат­ність банківського менеджменту контролювати свої витрати (за винятком ринкового рівня процентної ставки) оцінюється за допомогою такого показника, як рентабельність доходів К2, що розраховується відношенням банківського прибутку до загальних доходів банку К2 = Пр : Д.

Таблиця 10.7

ОЦІНКА РІВНЯ ДОХІДНОСТІ БАНКУ

Коефіцієнт

Чисельник

Знаменник

Оптимальне
значення

Економічна
характеристика

К1

Прибуток, Пр

Активи банку, А

1—4 %

Ефективність роботи активів

К2

Прибуток, Пр

Доходи банку, Д

8—20 %

Кількість отриманого прибутку з кожної гривні доходів

К3

Доходи, Д

Активи банку, А

14—22 %

Дохідність 1 грн активів

К4

Процентні доходи, Дп

Активи банку, А

10—18 %

Рівень ефективності та ризикованості вкладень

К5

Процентна маржа, Дп – Вп

Дохідні активи, Ад

1—3 %

Ефективність роботи дохідних активів

К6

Процентна маржа, Дп –  Вп

Активи банку, А

1—4 %

Ефективність управління спредом

К7

Процентні доходи, Дп

Процентні витрати, Вп

110—125 %

Покриття процентних витрат процентними доходами

К8

Непроцентні доходи, Дн

Доходи банку, Д

5—15 %

Ефективність використання внутрішньобанківських резервів

К9

Непроцентні витрати, Вн

Доходи банку, Д

10—25 %

Якість управління затратами банку

К10

Процентні доходи, Дп

Основний капітал банку, Косн

1,2—1,7

Дохідність 1 грн основного капіталу банку

К11

Процентна маржа, Дп – Вп

Основний капітал банку, Косн

10—35 %

Величина доданої вартості та ефективність управління спредом

К12

Процентна маржа, Дп – Вп

Доходи банку, Д

6—8 %

Ефективність процентної політики банку

К13

Непроцентні доходи, Дн

Активи банку, А

1—3 %

Можливості використання внутрішньобанківських резервів

К14

Дохідні активи, Ад

Активи банку, А

0,75—0,85

Частка дохідних активів (розглядається у взаємозв’язку з К15)

К15

Дохідні активи, Ад

Платні пасиви, Пп

> 1,0

Кількість дохідних активів на 1 грн платних пасивів (має пріоритет перед К14)

К16

Дохідні активи, Ад

Основний та додатковий капітал банку, К

8—18 %

Величина дохідних активів на 1 грн власного капіталу

К17

Недохідні активи, Ан

Капітал банку, К

0,5—2,0

Пріоритетність напрямів використання капіталу

К18

Процентні доходи, Дп

Платні пасиви, Пп

Визначає банк

Дохідність використання ресурсної бази банку

К19

Непроцентна маржа, Дн – Вн

Процентна маржа, Дп – Вп

48—67 %

Співвідношення процентного і непроцентного чистого доходу

К20

Доходи банку, Д

Середньооблікова чисельність працівників, Чсер

Визначає банк

Дохідність роботи персоналу

 

Зростання цього показника свідчить про оптимізацію структури ресурсної бази банку в можливих межах, тобто про можливе зменшення частки дорогих інструментів платних пасивів. Боковий тренд динаміки даного коефіцієнта свідчить, що склалася структура затрат, яка забезпечує достатню якість та ефективність активних операцій та послуг банку.

За допомогою показника рентабельності банківських активів К1, який розраховують відношенням прибутку до банківських активів К1 = Пр : А, оцінюється діяльність банку з погляду ефективності управління розміщенням коштів у банківські активи або їх можливості приносити дохід. Різке підвищення цього показника свідчить про здійснення операцій банку з високим рівнем кредитного ризику; різке зниження відображає високий рівень іммобілізації активів і свідчить про ризик втрати оперативного мобільного управління активами. Плавні зміни коефіцієнта за будь-якого тренду оцінюють оптимально сформовану структуру активів даного комерційного банку.

Фінансовий показник віддачі активів D(Ад), який є відношенням загальних доходів банку до його дохідних активів D(Ад) =
= Д : Ад, оцінює функціонування банку з позиції прямої залежності від продуктивних або дохідних активів. За його допомогою можна оцінити збалансованість портфеля дохідних активів та рівень управління дохідними операціями банку. Плавне збільшення чи невелике зменшення свідчать про сформовані частки структури активів, а різкі зміни вказують на високу ризикованість кредитно-інвестиційного портфеля або на велику частку проблемних кредитів у портфелі дохідних активів.

Можливості банку щодо ефективного використання активів оцінюють величиною дохідних активів, які визначають позиції банку на фінансовому ринку. Різноманітне збільшення частки дохідних активів К14 свідчить про розгортання ділової активності банку і розширення ним свого ринкового сегмента. Оцінюючи тренд дохідних активів за кілька періодів, необхідно звернути особливу увагу на динаміку рівня проблемних кредитів. Зменшення частки дохідних активів нижче 0,7 свідчить про можливі проблеми у діяльності банку та зростання банківських ризиків. Різкі зміни тренду показника К14 = Ад : А свідчать про незбалансовану структуру дохідних активів банку.

Діяльність банку щодо ефективного використання платних пасивів визначається оцінкою дохідності розміщення залучених і позичених коштів К17 = Дп : Пп. Відсутність будь-яких тенденцій даного коефіцієнта (зростання, зменшення, горизонтальна тенден­ція), тобто стрибкоподібність динаміки, свідчить про потенційне настання ризику ліквідності або процентного ризику. Плавне зростання або горизонтальний тренд свідчать про ефективність управління збалансованим кредитно-депозитним портфелем комерційного банку.

Аналіз зазначених коефіцієнтів, що оцінюють рівень дохідності банку, можна використовувати для побудови рейтингу комерційних банків, оскільки він дає можливість ранжувати банки з урахуванням їх дохідності та рентабельності.

Для оцінки рівня дохідності банку можна використати методику коефіцієнтного аналізу доходів, який базується на факторному аналізі таких показників:

Коефіцієнт дохідності активів Кд(А), що визначається відношенням сукупного доходу (Д) до загальних активів (А), який по­казує величину отриманих доходів на 1 грн банківських активів:

Кд(А) = Д : А.

Коефіцієнт дохідності продуктивних (дохідних) активів Кд(Ад), що визначається відношенням сукупного доходу до величини дохідних активів (Ад), який є різновидом попереднього кое-
фіцієнта і характеризує «віддачу» дохідних активів:

Кд(Ад) = Д : Ад.

Коефіцієнт операційної дохідності Коп(Ад), який визначається відношенням операційних доходів банку Доп до величини дохідних активів:

Коп(Ад) = Доп : Ад.

Операційні доходи містять: доходи за кредитними операціями та розміщеними депозитами, за відкритими рахунками, за операціями з цінними паперами та іноземною валютою тощо, тобто доходи від операційної діяльності банку.

Коефіцієнт неопераційної дохідності Кноп(Ад), що визначається співвідношенням неопераційних доходів Дноп та дохідних активів банку:

Кноп(Ад) = Дноп : Ад.

Неопераційні доходи включають: дивіденди від участі в капіталі інших банків і підприємств, позитивні курсові різниці від переоцінки рахунків в іноземній валюті, доходи від оренди або реалізації майна, отримані штрафи, пені та інші позареалізаційні доходи тощо.

Коефіцієнти дохідності Коп(Ад) і Кноп(Ад) є складовими попереднього коефіцієнта Кд(Ад) = Коп(Ад) + Кноп(Ад) і тому дають якіс­ну характеристику складу доходів та віддачі дохідних активів.

Аналіз тенденції зазначених коефіцієнтів у динаміці дає змогу визначити зростання або зниження дохідності банку, а їх факторний аналіз дає можливість кількісно оцінити вплив на них величини сукупного доходу, його якісного складу, величини дохідних активів та активів у цілому.

Аналіз дохідності з урахуванням зазначених коефіцієнтів здійс­нюється за допомогою даних табл. 10.8

Таблиця 10.8

КОЕФІЦІЄНТНИЙ АНАЛІЗ ДОХІДНОСТІ БАНКУ

Показник

01.07.2002

01.10.2002

Відхилення

Темп зрос-
тання, %

тис. грн

%

тис. грн

%

абсо-
лютне

%

1. Активи разом, А

422,5

100

400,2

100

–22,3

*

94,7

У тому числі:

 

 

 

 

 

 

 

дохідні активи, Ад

303

71,7

306,2

76,5

3,2

4,8

101,7

2. Разом доходів, Д

157

100

180,5

100

23,5

*

115

У тому числі:

 

 

 

 

 

 

 

операційні доходи

149,6

95,3

169,3

93,8

19,7

–1,5

113,2

неопераційні доходи

7,4

4,7

11,2

6,2

3,8

1,5

151,4

3. Коефіцієнт дохіднос­ті активів

0,37

*

0,45

*

0,08

*

121,6

4. Коефіцієнт дохіднос­ті, Кд(Ад)

0,52

*

0,59

*

0,07

*

113,5

5. Коефіцієнт операційної дохідності

0,49

*

0,55

*

0,06

*

112,2

6. Коефіцієнт неопера­ційної дохідності активів

0,03

*

0,04

*

0,01

*

133,3

За даними розрахунків, проведених у табл. 10.8, найбільше значення має коефіцієнт дохідності продуктивних активів: станом на 1 липня 2002 р. на 1 грн дохідних активів надійшло 52 коп. доходів, а станом на 1 жовтня 2002 р. — відповідно 59 коп.

За допомогою методу ланцюгових підстановок можна оцінити вплив відповідних факторів на зміну даного коефіцієнта. Для цього розрахуємо скоригований коефіцієнт:

К1 = Д1 : Ад0 = 180,5 : 303 = 0,596.

Вплив величини сукупних доходів визначається як різниця між скоригованим коефіцієнтом та значенням коефіцієнта дохідності Кд(Ад) станом на 01.07.02 р.:

F(1) = К1 – Кд(Ад)0 = 0,596 – 0,52 = 0,076.

Отже, збільшення величини доходів за аналізований період на 23,5 тис. грн призвело до зростання дохідності банку на 0,076.

Вплив другого фактора — величини дохідних активів — визначається як різниця між значенням коефіцієнта Кд(Ад) станом на 01.10.02 р. та скоригованим коефіцієнтом К1:

F(2) = Кд(Ад)1 – К1 = 0,59 – 0,596 = –0,006.

Отже, величина дохідних активів за зазначений період зросла на 3,2 тис. грн, що призвело до зниження коефіцієнта дохідності, але в цілому є позитивним фактором, оскільки збільшення дохідних активів веде до зростання суми доходів банку.

Сукупний вплив двох факторів на коефіцієнт дохідності:

F(1) + F(2) = [К1 – Кд(Ад)0] + [Кд(Ад)1 – К1] =
= 0,076 – 0,006 = 0,070.

Отримані результати факторного аналізу можна деталізувати, якщо використати таку залежність коефіцієнтів дохідності:

Кд(Ад) = Д : Ад = (Доп + Д ноп) : Ад =
= Доп : Ад + Дноп : Ад = Коп(Ад) + Кноп(Ад).

Це співвідношення дає змогу кількісно оцінити вплив трьох факторів: величини дохідних активів F(2), величини операційних доходів F(3) та величини неопераційних доходів F(4). При цьому сукупний вплив F(3) та F(4) повинен дорівнювати величині впливу першого фактора F(1) у попередньому розрахунку, тобто впливу зміни сукупного доходу на дохідність банку.

Для здійснення розрахунків необхідно визначити ще один скоригований коефіцієнт:

К2 = (Доп1 + Дноп0) : Ад0 = (169,3 + 7,4) : 303 = 0,583.

Вплив першого фактора — величини дохідних активів — залишається без змін:

F(1) = 0,59 – 0,596 = –0,006.

Вплив другого фактора — величини операційних доходів — визначимо як різницю між скоригованим коефіцієнтом К2 та значенням коефіцієнта дохідності Кд(Ад) станом на 01.07.02 р.:

F(2) = К2 – Кд(Ад)0 = 0,583 – 0,52 = 0,063.

Вплив третього фактора — величини неопераційних доходів — визначимо як різницю скоригованих коефіцієнтів:

F(3) = К1 – К2 = 0,596 – 0,583 = 0,013.

Отже, сукупний вплив трьох факторів буде таким:

F(Кд) = F(1) + F(2) + F(3) = –0,006 + 0,063 + 0,013 = 0,070.

За даними аналітичної таблиці 10.8 можна зробити висновки: збільшення величини операційних доходів за період на 19,7 тис. грн призвело до значного позитивного впливу на коефіцієнт дохідності Кд(Ад), який зріс на 0,063; збільшення неопераційних доходів на 3,8 тис. грн мало незначний позитивний вплив — відповідний коефіцієнт дохідності зріс на 0,013.

За аналогічною методикою здійснюється коефіцієнтний аналіз доходів, згрупованих у такий спосіб:

доходи, отримані від операційної діяльності банку, — процентні, від розрахунково-касового обслуговування, від операцій з цінними паперами тощо;

доходи, отримані від інших видів діяльності, — факторингових, лізингових, довірчих, консультаційних та інших банківських послуг;

доходи від незавершених угод — позареалізаційні доходи від операцій із цінними паперами, іноземною валютою тощо.

Отже, для зростання дохідності банку необхідно безперервно здійснювати аналіз доходів і витрат, який розкриває причини їх змін та дає змогу виявити резерви зростання прибутковості банківської діяльності, для збільшення якої необхідно:

підвищувати процентні доходи, оптимально керуючи кредитним портфелем;

збільшувати частку дохідних активів в обсязі загальних активів банку;

забезпечувати зростання непроцентних доходів.