14.1. Значення, завдання та інформаційне забезпечення

Огляд методичної літератури з аналізу банківської діяльності та ознайомлення з практикою безпосередньо в банках свідчить, що на сьогодні єдина система показників, які в узагальнюючому вигляді характеризують їх фінансовий стан, остаточно ще не склалася. Кожний банк використовує свої самостійно розроблені методики, що включають різні показники, які часто суттєво різняться.

Більшість методик поєднує чотири групи показників, що дають можливість оцінити фінансовий стан банку виходячи із:

оцінки фінансової стійкості;

оцінки ділової активності;

оцінки ліквідності;

оцінки ефективності управління.

Оціночні показники являють собою коефіцієнти, що розраховуються на основі даних балансу комерційного банку та звіту про прибутки і збитки. Національний банк України рекомендує при визначенні узагальнюючої оцінки фінансового стану банку використовувати загальновідому систему «CAMEL».

Розглянемо вказані види оцінок.

14.2. Аналіз фінансової стійкості

Розглянемо першу групу коефіцієнтів, що характеризують фінансову стійкість банку. Для цього спочатку визначимо, з нашого погляду, найважливіші з них, приведемо алгоритм їх розрахунку та розкриємо їх економічний зміст (табл. 14.2). Після цього на основі даних балансу, наведеного в табл. 14.1, розрахуємо вибрані показники, проаналізуємо їх рівень, тенденції і зробимо висновок про рівень фінансової стійкості банку.

Отже, як свідчать дані таблиці, основними коефіцієнтами, які характеризують фінансову стійкість банку, є:

коефіцієнт надійності;

коефіцієнт фінансового важеля;

коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів;

коефіцієнт захищеності дохідних активів власним капіталом;

коефіцієнт мультиплікатора капіталу.

Таблиця 14.1

БАЛАНС КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ЕНЕРГЕТИК»

Таблиця 14.2

АЛГОРИТМ РОЗРАХУНКУ Й ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ПОКАЗНИКІВ,
ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ФІНАНСОВУ СТІЙКІСТЬ

Необхідні розрахунки цих коефіцієнтів виконано в табл. 14.3.

Таблиця 14.3

ВИХІДНІ ДАНІ ТА РОЗРАХУНОК ОСНОВНИХ КОЕФІЦІЄНТІВ
ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ БАНКУ

З наведених у табл. 14.3 даних видно, що коефіцієнт надійності (співвідношення капіталу банку і залучених коштів за мінімально допустимого значення не менше 5,0 %) хоч дещо і знизився, але станом на 01.01.2001 р. становив 66,0 %, а станом на 01.01.2002 р. зріс до 69,0 %. Таким чином, банк має високу забезпеченість власним капіталом і, отже, високу надійність, тобто він досяг того рівня, за якого не залежить від стихій у залученні вільних коштів грошового ринку, бо має вдосталь своїх, дешевших, які можна розміщати в кредити господарюючим суб’єктам та в інвестиції.

Дані тієї ж табл. 14.3 показують, що коефіцієнт фінансового важеля при максимально допустимому співвідношенні 1 : 20 становив на 01.01.2001 р. 1 : 35, а на 01.01.2002 р. — 1 : 45. Це свідчить також і про те, що банк підвищив активність щодо залучення вільних коштів на грошовому ринку, навіть за високого забезпечення власними.

Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів дещо знизився за аналізований період з 0,42 до 0,41 (або відповідно з 42 % до 41 %) за оптимального значення не менше 10 % і під-
тверджує вище встановлену тенденцію його високої ролі.

Дані табл. 14.3 свідчать і про зростання захищеності власного капіталу зростаючим вкладенням його також у свої власні капіталізовані активи — основні засоби і нематеріальні активи. Це підтверджується зростанням відповідного коефіцієнта з 0,34 до 0,38.

Також банк значно посилив захист дохідних активів власним капіталом. Так, якщо на початок 2001 р. цей коефіцієнт має негативне значення (–0,30), то вже на кінець року він зріс майже до позитивного значення (–0,06). Це свідчить про те, що розмір власного капіталу за мінусом недохідних активів не покривав на початок року дохідних активів, а наприкінці року покривав, на що вплинуло два фактори: зростання капіталу на 25 % і скорочення недохідних активів на 23 %.

Отже, банк за рік поліпшив менеджмент пасивів і активів, підвищивши забезпеченість власними коштами і скоротивши обсяг недохідних активів.

Що стосується коефіцієнта мультиплікатора капіталу, який характеризує ступінь покриття активів акціонерним капіталом, то за оптимального співвідношенні 12,0—15,0 разів він на початок 2001 р. становив 10,14, а на початок 2002 р. скоротився до 9,67 раза. Це свідчить, насамперед, що темп зростання активів (він склав 1,17) перевищує темп зростання акціонерного капіталу (він склав 1,02 %) і, по-друге, — про наявність тенденцій зниження використання «потужностей» із залучення їх з акціонерного капіталу. Ця сама тенденція зберігається, якщо зіставити темп зро-
стання власних коштів у цілому (капітал — брутто), то вони зросли за рік в 1,12 раза, порівняно із зростанням у цілому всіх активів у 1,17 раза, що не є ризикованим у даному випадку, але це вже сигнал про необхідність поліпшити менеджмент власного капіталу.

Отже, крім коефіцієнта мультиплікатора капіталу, всі основні показники взяті нами для аналізу фінансової стійкості банку, мають тенденцію до поліпшення (коефіцієнт надійності, участі власного капіталу у формуванні активів, захищеності власного капіталу, захищеності ним дохідних активів) або стабілізації чи незначної зміни (коефіцієнт «фінансового важеля»).

Звідси можна зробити висновок, що фінансова стійкість банку достатньо забезпечена його капіталом і останній може захищати банк від імовірних ризикованих втрат сьогодні і в близькому майбутньому.

Огляд методичної літератури з аналізу банківської діяльності та ознайомлення з практикою безпосередньо в банках свідчить, що на сьогодні єдина система показників, які в узагальнюючому вигляді характеризують їх фінансовий стан, остаточно ще не склалася. Кожний банк використовує свої самостійно розроблені методики, що включають різні показники, які часто суттєво різняться.

Більшість методик поєднує чотири групи показників, що дають можливість оцінити фінансовий стан банку виходячи із:

оцінки фінансової стійкості;

оцінки ділової активності;

оцінки ліквідності;

оцінки ефективності управління.

Оціночні показники являють собою коефіцієнти, що розраховуються на основі даних балансу комерційного банку та звіту про прибутки і збитки. Національний банк України рекомендує при визначенні узагальнюючої оцінки фінансового стану банку використовувати загальновідому систему «CAMEL».

Розглянемо вказані види оцінок.

14.2. Аналіз фінансової стійкості

Розглянемо першу групу коефіцієнтів, що характеризують фінансову стійкість банку. Для цього спочатку визначимо, з нашого погляду, найважливіші з них, приведемо алгоритм їх розрахунку та розкриємо їх економічний зміст (табл. 14.2). Після цього на основі даних балансу, наведеного в табл. 14.1, розрахуємо вибрані показники, проаналізуємо їх рівень, тенденції і зробимо висновок про рівень фінансової стійкості банку.

Отже, як свідчать дані таблиці, основними коефіцієнтами, які характеризують фінансову стійкість банку, є:

коефіцієнт надійності;

коефіцієнт фінансового важеля;

коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів;

коефіцієнт захищеності дохідних активів власним капіталом;

коефіцієнт мультиплікатора капіталу.

Таблиця 14.1

БАЛАНС КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ЕНЕРГЕТИК»

Таблиця 14.2

АЛГОРИТМ РОЗРАХУНКУ Й ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ПОКАЗНИКІВ,
ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ФІНАНСОВУ СТІЙКІСТЬ

Необхідні розрахунки цих коефіцієнтів виконано в табл. 14.3.

Таблиця 14.3

ВИХІДНІ ДАНІ ТА РОЗРАХУНОК ОСНОВНИХ КОЕФІЦІЄНТІВ
ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ БАНКУ

З наведених у табл. 14.3 даних видно, що коефіцієнт надійності (співвідношення капіталу банку і залучених коштів за мінімально допустимого значення не менше 5,0 %) хоч дещо і знизився, але станом на 01.01.2001 р. становив 66,0 %, а станом на 01.01.2002 р. зріс до 69,0 %. Таким чином, банк має високу забезпеченість власним капіталом і, отже, високу надійність, тобто він досяг того рівня, за якого не залежить від стихій у залученні вільних коштів грошового ринку, бо має вдосталь своїх, дешевших, які можна розміщати в кредити господарюючим суб’єктам та в інвестиції.

Дані тієї ж табл. 14.3 показують, що коефіцієнт фінансового важеля при максимально допустимому співвідношенні 1 : 20 становив на 01.01.2001 р. 1 : 35, а на 01.01.2002 р. — 1 : 45. Це свідчить також і про те, що банк підвищив активність щодо залучення вільних коштів на грошовому ринку, навіть за високого забезпечення власними.

Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів дещо знизився за аналізований період з 0,42 до 0,41 (або відповідно з 42 % до 41 %) за оптимального значення не менше 10 % і під-
тверджує вище встановлену тенденцію його високої ролі.

Дані табл. 14.3 свідчать і про зростання захищеності власного капіталу зростаючим вкладенням його також у свої власні капіталізовані активи — основні засоби і нематеріальні активи. Це підтверджується зростанням відповідного коефіцієнта з 0,34 до 0,38.

Також банк значно посилив захист дохідних активів власним капіталом. Так, якщо на початок 2001 р. цей коефіцієнт має негативне значення (–0,30), то вже на кінець року він зріс майже до позитивного значення (–0,06). Це свідчить про те, що розмір власного капіталу за мінусом недохідних активів не покривав на початок року дохідних активів, а наприкінці року покривав, на що вплинуло два фактори: зростання капіталу на 25 % і скорочення недохідних активів на 23 %.

Отже, банк за рік поліпшив менеджмент пасивів і активів, підвищивши забезпеченість власними коштами і скоротивши обсяг недохідних активів.

Що стосується коефіцієнта мультиплікатора капіталу, який характеризує ступінь покриття активів акціонерним капіталом, то за оптимального співвідношенні 12,0—15,0 разів він на початок 2001 р. становив 10,14, а на початок 2002 р. скоротився до 9,67 раза. Це свідчить, насамперед, що темп зростання активів (він склав 1,17) перевищує темп зростання акціонерного капіталу (він склав 1,02 %) і, по-друге, — про наявність тенденцій зниження використання «потужностей» із залучення їх з акціонерного капіталу. Ця сама тенденція зберігається, якщо зіставити темп зро-
стання власних коштів у цілому (капітал — брутто), то вони зросли за рік в 1,12 раза, порівняно із зростанням у цілому всіх активів у 1,17 раза, що не є ризикованим у даному випадку, але це вже сигнал про необхідність поліпшити менеджмент власного капіталу.

Отже, крім коефіцієнта мультиплікатора капіталу, всі основні показники взяті нами для аналізу фінансової стійкості банку, мають тенденцію до поліпшення (коефіцієнт надійності, участі власного капіталу у формуванні активів, захищеності власного капіталу, захищеності ним дохідних активів) або стабілізації чи незначної зміни (коефіцієнт «фінансового важеля»).

Звідси можна зробити висновок, що фінансова стійкість банку достатньо забезпечена його капіталом і останній може захищати банк від імовірних ризикованих втрат сьогодні і в близькому майбутньому.