14.5. Аналіз ефективності управління

Результативним показником діяльності банку є величина одер­жаного прибутку. Рівень окупності прибутком статутного і загального капіталу, активів (у тому числі дохідних), а також витрат банку характеризує їх рентабельність.

Оскільки в сучасних умовах витрати часто зростають незалежно від рівня господарської фінансової діяльності банку, а під впли­вом погіршення загальної економічної ситуації в державі, то прибуток, який часто за масою невисокий, не може характеризувати рівень окупності. Тому рівень ефективності управління банком необхідно визначати поряд з віддачею прибутком ще і доходом.

За цим принципом і сформована на підставі даних наведеного вище балансу (див. табл. 14.1) система основних алгоритмізованих показників, які детально характеризують ефективність управління банком (табл. 14.10), здійснено їх розрахунок для аналізу досягнутого рівня і тенденції в часі — як за дохідністю, так і прибутковістю (табл. 14.11).

Так, загальний рівень рентабельності за доходом (табл. 14.11), показуючи розмір балансового прибутку на 1 грн доходу (він досягав рівня 39,7 коп. за 2000 рік і 40 коп. за 2001 р.), водночас характеризує, що структура доходів, яка склалася, забезпечує тенденцію до зростання прибутку й відображає ефективність наданих послуг і здійснюваних банківських операцій.

Чиста процентна маржа, яка мала в зазначені роки відповід­но рівні 17,0 % і 12,9 %, розкриває не тільки рівень дохідності
активів від процентної різниці, а й характеризує ефективність контролю банку за дохідними активами і дешевими ресурсами. Ця різниця є головним видом надходжень для підтримання ліквідності, платою за ризики за кредитними, інвестиційними та лізинговими операціями. Зниження рівня процентної маржі підвищує ризикованість банківських операцій і одночасно знижує ефективність управління.

Чистий спред, що перебував на рівні 10,2 % за 2000 р. і 9,2 % за 2001 р., показує не тільки зниження рівня дохідності від процентних операцій, а й характеризує, яка різниця склалася між ціною придбання ресурсів і ціною від розміщення їх в активи (переважно в кредитний портфель).

Таблиця 14.10

АЛГОРИТМ РОЗРАХУНКУ Й ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ПОКАЗНИКІВ,
ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ БАНКОМ

Таблиця 14.11

ВИХІДНІ ДАНІ ТА РОЗРАХУНКИ ОСНОВНИХ КОЕФІЦІЄНТІВ
ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ БАНКОМ

Водночас мертва точка прибутковості банку (вона показує, яка мінімальна дохідна маржа повинна бути для покриття всіх витрат, після якої можна заробляти прибуток) з 13 коп. за 2000 р. знизилася до 4 коп. на гривню робочих активів за підсумками 2001 р. Як видно з табл. 14.11, це сталося завдяки значному зростанню непроцентних доходів з 28,4 тис. грн до 41,5 тис. грн, або в 1,5 раза і скороченню неробочих активів з 112,9 до 84,8 тис. грн, або в 1,3 раза, тоді як непроцентні витрати зросли незначно з 47,5 до 50,4 тис. грн, або в 1,06 раза. Отже, банк провів ефективну роботу щодо забезпечення випереджаючому зростання непроцентних доходів порівняно з аналогічними витратами.

У частині іншого операційного доходу дані табл. 14.11 свідчать про зростання його за дворічний період на 1 середньорічну гривню активів з 0,60 коп. до 1 грн 20 коп. і під-
тверджують активність банку у розвитку нетрадиційних видів діяльності та формуванні постійної тенденції до зростання доходів від неї.

З тих самих позицій виходячи із рівня досягнутої рентабельності за чистим прибутком і оцінюється ефективність управління банком.

Рентабельність за чистим прибутком, передусім дохідних активів, яка характеризує рівень окупності ним, за два роки знизилася з 17,5 % за результатами 2000 р. до 13,9 % за результатами 2001 р. Це могло статися і через послаблення кредитної активності, що підтверджується скороченням середньорічної видачі кредитів із 153,6 млн грн до 139,1 млн грн, або на 9,5 %, і різким зниженням інвестиційної активності в цінні папери, асоційовані компанії, вкладення в які скоротилися (див. табл. 14.1) з 29,1 млн грн до 4,9 млн грн, або на 83,2 %.

Одним із факторів зниження рентабельності дохідних активів є різке зростання їх середньорічного обсягу з 141,2 млн грн до 201,9 млн грн, або в 1,4 раза, тоді як чистий прибуток зріс усього на 14,2 %. Значне зростання дохідних активів — позитивне явище і свідчить про перспективність їх менеджменту на зростання чистого прибутку в наступні періоди.

Рентабельність загального капіталу, як і статутного фонду, характеризує діяльність банку з погляду ефективності управління щодо розміщення активів, тобто їх можливості приносити дохід. Дані табл. 14.11 свідчать, що вона за 2000—2001 рр. перебувала на рівні близько 26 %.

Варто звернути увагу, що випадки різкого зростання цього показника можуть свідчити про наявність операцій з високим рівнем кредитного ризику, різкі зміни в зменшенні можуть відображати високий рівень іммобілізації активів і, як наслідок, ризик втрат оперативного мобільного управління активами. Водночас плавні зміни при виникненні будь-якого тренду (зміни) можуть свідчити про кваліфіковано сформовану структуру активів банку.

Рентабельність діяльності банку за витратами є головним показником, узагальнює його діяльність, бо тільки рівень витрат і доходів формують як рівень балансового, так і чистого прибутку. Усі інші показники рентабельності є похідними, і їх визначення можливе лише тоді, коли на основі доходів і витрат одержаний прибуток.

Дані табл. 14.11 свідчать про те, що банк останні роки працює досить стабільно, зберігаючи протягом двох років (2000—2001 рр.) рентабельність на рівні 38,2—38,9 %.

Продуктивність праці — обсяг доходу і чистого прибутку на одного середньорічного працівника, порівняно з іншими розглянутими вище показників, що характеризують ефективність управління банком, застосовується в практиці банківської діяльності меншою мірою, бо її рівень не відображає, так як в інших галузях економіки, досягнутий рівень, а тільки додатково розкриває роль персоналу в результатах діяльності. Дані табл. 14.11 свідчать про те, що продуктивність праці за останні два роки практично не зазнала особливих змін. Так, якщо за доходом вона зросла з 253 680 грн до 264 750 грн, то за чистим прибутком не змінилася і була на рівні 70 400 грн, тим самим підтверджуючи (поряд з іншими, характерними для банківської діяльності розглянутими вище показниками) стабільність з поступовим поліпшенням ефективного управління проаналізованого нами банку.

У цілому, як свідчать дані табл. 14.11, за два роки не відбулося різкої зміни в рівнях показників, що характеризують зниження окупності доходами і чистим прибутком активів, витрат, загального капіталу і статутного фонду. Це ознака стабільної роботи банку, навіть в умовах не передбачуваних і незалежних від банку змін на фінансовому ринку України в останні роки. Зазначені показники, у своїй більшості, мають тенденцію до поліпшення, деякі незначно знизилися, що не свідчить про появу тенденції до їх погіршання. Це нормальні періодичні коливання, викликані впли­вом певних зовнішніх або внутрішніх факторів, бо водночас рентабельність активів, капіталу, статутного фонду, витрат є досить стабільною.

Результативним показником діяльності банку є величина одер­жаного прибутку. Рівень окупності прибутком статутного і загального капіталу, активів (у тому числі дохідних), а також витрат банку характеризує їх рентабельність.

Оскільки в сучасних умовах витрати часто зростають незалежно від рівня господарської фінансової діяльності банку, а під впли­вом погіршення загальної економічної ситуації в державі, то прибуток, який часто за масою невисокий, не може характеризувати рівень окупності. Тому рівень ефективності управління банком необхідно визначати поряд з віддачею прибутком ще і доходом.

За цим принципом і сформована на підставі даних наведеного вище балансу (див. табл. 14.1) система основних алгоритмізованих показників, які детально характеризують ефективність управління банком (табл. 14.10), здійснено їх розрахунок для аналізу досягнутого рівня і тенденції в часі — як за дохідністю, так і прибутковістю (табл. 14.11).

Так, загальний рівень рентабельності за доходом (табл. 14.11), показуючи розмір балансового прибутку на 1 грн доходу (він досягав рівня 39,7 коп. за 2000 рік і 40 коп. за 2001 р.), водночас характеризує, що структура доходів, яка склалася, забезпечує тенденцію до зростання прибутку й відображає ефективність наданих послуг і здійснюваних банківських операцій.

Чиста процентна маржа, яка мала в зазначені роки відповід­но рівні 17,0 % і 12,9 %, розкриває не тільки рівень дохідності
активів від процентної різниці, а й характеризує ефективність контролю банку за дохідними активами і дешевими ресурсами. Ця різниця є головним видом надходжень для підтримання ліквідності, платою за ризики за кредитними, інвестиційними та лізинговими операціями. Зниження рівня процентної маржі підвищує ризикованість банківських операцій і одночасно знижує ефективність управління.

Чистий спред, що перебував на рівні 10,2 % за 2000 р. і 9,2 % за 2001 р., показує не тільки зниження рівня дохідності від процентних операцій, а й характеризує, яка різниця склалася між ціною придбання ресурсів і ціною від розміщення їх в активи (переважно в кредитний портфель).

Таблиця 14.10

АЛГОРИТМ РОЗРАХУНКУ Й ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ПОКАЗНИКІВ,
ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ БАНКОМ

Таблиця 14.11

ВИХІДНІ ДАНІ ТА РОЗРАХУНКИ ОСНОВНИХ КОЕФІЦІЄНТІВ
ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ БАНКОМ

Водночас мертва точка прибутковості банку (вона показує, яка мінімальна дохідна маржа повинна бути для покриття всіх витрат, після якої можна заробляти прибуток) з 13 коп. за 2000 р. знизилася до 4 коп. на гривню робочих активів за підсумками 2001 р. Як видно з табл. 14.11, це сталося завдяки значному зростанню непроцентних доходів з 28,4 тис. грн до 41,5 тис. грн, або в 1,5 раза і скороченню неробочих активів з 112,9 до 84,8 тис. грн, або в 1,3 раза, тоді як непроцентні витрати зросли незначно з 47,5 до 50,4 тис. грн, або в 1,06 раза. Отже, банк провів ефективну роботу щодо забезпечення випереджаючому зростання непроцентних доходів порівняно з аналогічними витратами.

У частині іншого операційного доходу дані табл. 14.11 свідчать про зростання його за дворічний період на 1 середньорічну гривню активів з 0,60 коп. до 1 грн 20 коп. і під-
тверджують активність банку у розвитку нетрадиційних видів діяльності та формуванні постійної тенденції до зростання доходів від неї.

З тих самих позицій виходячи із рівня досягнутої рентабельності за чистим прибутком і оцінюється ефективність управління банком.

Рентабельність за чистим прибутком, передусім дохідних активів, яка характеризує рівень окупності ним, за два роки знизилася з 17,5 % за результатами 2000 р. до 13,9 % за результатами 2001 р. Це могло статися і через послаблення кредитної активності, що підтверджується скороченням середньорічної видачі кредитів із 153,6 млн грн до 139,1 млн грн, або на 9,5 %, і різким зниженням інвестиційної активності в цінні папери, асоційовані компанії, вкладення в які скоротилися (див. табл. 14.1) з 29,1 млн грн до 4,9 млн грн, або на 83,2 %.

Одним із факторів зниження рентабельності дохідних активів є різке зростання їх середньорічного обсягу з 141,2 млн грн до 201,9 млн грн, або в 1,4 раза, тоді як чистий прибуток зріс усього на 14,2 %. Значне зростання дохідних активів — позитивне явище і свідчить про перспективність їх менеджменту на зростання чистого прибутку в наступні періоди.

Рентабельність загального капіталу, як і статутного фонду, характеризує діяльність банку з погляду ефективності управління щодо розміщення активів, тобто їх можливості приносити дохід. Дані табл. 14.11 свідчать, що вона за 2000—2001 рр. перебувала на рівні близько 26 %.

Варто звернути увагу, що випадки різкого зростання цього показника можуть свідчити про наявність операцій з високим рівнем кредитного ризику, різкі зміни в зменшенні можуть відображати високий рівень іммобілізації активів і, як наслідок, ризик втрат оперативного мобільного управління активами. Водночас плавні зміни при виникненні будь-якого тренду (зміни) можуть свідчити про кваліфіковано сформовану структуру активів банку.

Рентабельність діяльності банку за витратами є головним показником, узагальнює його діяльність, бо тільки рівень витрат і доходів формують як рівень балансового, так і чистого прибутку. Усі інші показники рентабельності є похідними, і їх визначення можливе лише тоді, коли на основі доходів і витрат одержаний прибуток.

Дані табл. 14.11 свідчать про те, що банк останні роки працює досить стабільно, зберігаючи протягом двох років (2000—2001 рр.) рентабельність на рівні 38,2—38,9 %.

Продуктивність праці — обсяг доходу і чистого прибутку на одного середньорічного працівника, порівняно з іншими розглянутими вище показників, що характеризують ефективність управління банком, застосовується в практиці банківської діяльності меншою мірою, бо її рівень не відображає, так як в інших галузях економіки, досягнутий рівень, а тільки додатково розкриває роль персоналу в результатах діяльності. Дані табл. 14.11 свідчать про те, що продуктивність праці за останні два роки практично не зазнала особливих змін. Так, якщо за доходом вона зросла з 253 680 грн до 264 750 грн, то за чистим прибутком не змінилася і була на рівні 70 400 грн, тим самим підтверджуючи (поряд з іншими, характерними для банківської діяльності розглянутими вище показниками) стабільність з поступовим поліпшенням ефективного управління проаналізованого нами банку.

У цілому, як свідчать дані табл. 14.11, за два роки не відбулося різкої зміни в рівнях показників, що характеризують зниження окупності доходами і чистим прибутком активів, витрат, загального капіталу і статутного фонду. Це ознака стабільної роботи банку, навіть в умовах не передбачуваних і незалежних від банку змін на фінансовому ринку України в останні роки. Зазначені показники, у своїй більшості, мають тенденцію до поліпшення, деякі незначно знизилися, що не свідчить про появу тенденції до їх погіршання. Це нормальні періодичні коливання, викликані впли­вом певних зовнішніх або внутрішніх факторів, бо водночас рентабельність активів, капіталу, статутного фонду, витрат є досить стабільною.