9.2.2. Інформаційне забезпечення аналізу та його види

З погляду категорії клієнта карткові рахунки відкриваються фізичним особам — індивідуальні картки, юридичним особам — корпоративні картки. Значна кількість карткових рахунків фізичних осіб відкривається через реалізацію зарплатних проектів, сут­ність яких базується на перерахуванні заробітної плати співро-
бітників підприємств та організації на їх власні рахунки.

Для аналізу цієї групи ресурсів банку слід визначити:

загальну кількість карткових рахунків;

балансові рахунки в аналітичному розрізі № 2605 «Кошти суб’єктів господарської діяльності для розрахунків платіжними картками», № 2625 «Кошти фізичних осіб для розрахунків платіж­ними картками»;

загальну кількість емітованих карток;

обсяг коштів, залучених на карткові рахунки;

темпи зростання та приросту коштів, залучених на карткові рахунки.

Для оцінки потужності карткових рахунків як додаткового джерела ресурсів банку слід проаналізувати, яку частку займають залучені на них кошти у загальному обсязі ресурсів. Це значення необхідно розглянути у такому розрізі:

Категорії клієнтів: фізичні особи та суб’єкти підприємницької діяльності.

Дебетові та кредитові платіжні картки.

Таблиця 9.17

ЗАЛУЧЕНІ КОШТИ БАНКІВ У РОЗРІЗІ РАХУНКІВ, тис. грн

Отже, обсяги залучених коштів на карткові рахунки у 2001 р. становили 33,6 % (з них фізичних осіб — 26 %, юридичних осіб — 7,60 %), у 2002 р. їх частка збільшилась до 39,65 %, що свідчить про значну роль операцій із платіжними картками у формуванні ресурсної бази.

Таблиця 9.18

ЕМІСІЯ ПЛАТІЖНИХ КАРТОК У РОЗРІЗІ
КРЕДИТНИХ ТА ДЕБЕТНИХ КАРТОК, шт.

Дані попередніх таблиць показують співвідношення емісії дебетових і кредитних карток. У нашому прикладі у 2001 р. емісія дебетових карток переважала емісію кредитних (66,67 % — дебетні, 33,33 % — кредитні), приблизно таке саме співвідношення зберігалось і в наступному періоді. Така структура емісії карток цілком виправдана, оскільки дебетові картки є більш доступними для клієнтів та менш ризикованими. Крім того, на зазначене співвідношення впливає і чинник наявності значної кількості зарплатних проектів, які теж реалізуються в основному на базі дебетових карток.

Якщо банк є учасником кількох платіжних систем, доцільно визначити структуру платіжних карток за видами міжнародних платіжних систем.

Динаміка змін у кількості карткових клієнтів, емісії платіжних карток, обсяги коштів за операціями, види операцій (операції у торговій мережі, отримання готівкового авансу) дадуть інформацію стосовно тенденцій розвитку у сфері карткового бізнесу.

Інформаційним забезпеченням аналізу розрахунків із використанням платіжних карток є:

Дані аналітичного та синтетичного обліку.

Офіційні форми звітності — № 401 «Дані про операції, які здійснені із застосуванням платіжних карток, емітованих для клієнтів банку», № 402 «Дані про розрахунки, які здійснені на підприємствах торгівлі (послуг), та операції видачі готівки із застосуванням платіжних карток через власну інфраструктуру банку», № 403 «Дані про кількість емітованих платіжних карток для клієнтів банку та технічні засоби, що використовуються при здійсненні операцій з їх застосуванням».

Звіти міжнародним платіжним системам.

Кількість емітованих карток у нашій країні не може бути абсолютним показником розвитку ринку, оскільки багато карток залишаються не задіяними або за ними проводиться незначна кількість операцій. Більше того, до одного карткового рахунка можуть бути прив’язані кілька карток.

Значущим показником може бути активність картки, яка демонструє кількість операцій, що здійснюються протягом одного дня за однією карткою. Цей показник розраховується як відношення загальної кількості операцій до кількості карток у той період часу, за який вони були проведені. Показник активності картки у 2001 р. в Україні становив 0,025. Це означає, що протягом року у середньому за однією карткою відбувається 9,15 операцій. Цей показник уже у 2002 р. мав значення 0,0486. Завдяки такій динаміці розвитку карткового ринку кількість операцій за однією карткою у 2002 р. становила 17,4.

Такий показник доцільно розрахувати за операціями конкретного банку, що дасть можливість порівняти активність картки банку з середніми показниками на ринку України.

Структурний аналіз операцій з платіжними картками передбачає з’ясування таких питань:

питома вага залишків на карткових рахунках у загальному обсязі залучених ресурсів;

питома вага залишків на карткових рахунках у розрізі клієнтів (фізичних та юридичних осіб);

питома вага залишків на карткових рахунках у розрізі
валют;

структура емісії платіжних карток у розрізі платіжних систем;

структура емісії платіжних карток у розрізі кредитових та дебетових карток;

структура операцій у розрізі кількості операцій з видачі готівки та обслуговування у підприємствах торгівлі та сервісу;

структура операцій у розрізі обсягів операцій з видачі готівки та обслуговування у підприємствах торгівлі та сервісу.

Питома вага залишків на карткових рахунках (N) у загальному обсязі залучених ресурсів розраховується за формулою:

,

де Sres — загальна сума залучених коштів;

Scard — сума залучених коштів на карткові рахунки.

Питома вага залишків на карткових рахунках у розрізі клієнтів (фізичних та юридичних осіб) розраховується аналогічно за обраною категорією клієнтів. Цей показник свідчить про напрямленість карткових продуктів у розрізі юридичних та фізичних осіб. Доцільно також проаналізувати умови, на яких залучаються кошти на карткові рахунки та умови обслуговування рахунків.

Структура емісії платіжних карток у розрізі платіжних систем показує, карткам якої платіжної системи віддають перевагу клієнти банку.

Таблиця 9.19

ЕМІСІЯ ПЛАТІЖНИХ КАРТОК
ЗА ВИДАМИ ПЛАТІЖНИХ СИСТЕМ, шт.

З даних табл. 9.19 видно, що у 2001 р. в емісії платіжних карток переважали картки платіжної системи Visa intl. — 57,78 %, у наступному році їх частка збільшилась до 66,10 %, приріст становив 50 %. Ураховуючи, що у світі картки цієї платіжної системи теж мають перевагу над іншими, можна стверджувати, що розвиток карткового бізнесу в Україні відповідає світовим тенденціям.

На підставі даних структурного аналізу визначається стан струк­тури емісії карток (задовільний, незадовільний тощо) та оцінюється вплив різноманітних факторів, що сформували структуру.

Як відомо, платіжна картка використовується для оплати товарів та послуг і отримання готівки. У цьому сенсі слід проаналізувати використання карток у торговельно-сервісній мережі (табл. 9.20) та для отримання готівки (табл. 9.21).

Таблиці 9.20

ВИКОРИСТАННЯ КАРТКИ У ТОРГОВЕЛЬНО-СЕРВІСНІЙ МЕРЕЖІ

Порівняння показників активності та використання картки у торговельно-сервісній мережі дає інформацію стосовно ролі банку на картковому ринку України, активності карток, що ним емітовані, наскільки цей показник близький до середніх значень у банківський системі узагалі та в розрізі МПС.

Таблиця 9.21

ВИКОРИСТАННЯ КАРТОК ДЛЯ ЗНЯТТЯ ГОТІВКИ

Якщо порівняти показники, наведені у таблицях 9.12 та 9.13 між собою, то виявимо, що показник активності карток Visa вищий у торговельно-сервісній мережі, а карток Master Card, навпаки, — більша активність за операціями отримання готівки. Така сама ситуація спостерігається у нашому прикладі. У торговельно-сер­вісній мережі у середньому на одну операцію за картками Visa у банку припадає 95 грн, по картках Master Card — 180 грн, а показник активності цих карток у торговельно-сервісній мережі відповідно для Visa — 0,0042 (майже дві операції на рік), для Master Card — 0,0012 (або одна операція на рік). Це свідчить про те, що серед розрахунків за картками Visa клієнтами банку використовуються для сплати товарів та послуг у 3,5 раза більше, ніж Master Card, але вартість однієї операції майже в 1,84 раза менша (18 095 = 1,84), ніж тих, що здійснюються за картками Master Card.

А тепер розглянемо, як використовуються різні види карток для отримання готівки у нашому прикладі. Показник активності Visa за цими операціями становить 0,0031, середня сума однієї операції — 256 грн. За картками Master Card — показник активності — 0,031, середня сума операції — 164 грн.

Для забезпечення розрахунків з використанням платіжних карток банк, безумовно, повинен мати відповідне обладнання — банкомати, POS-термінали, імпринтери.

Важливо проаналізувати структуру еквайрингової мережі банку у розрізі технічного обладнання, розрахувати показники її розширення та ефективність використання. Ефективність використання визначається розрахунком:

середньої кількості транзакцій на один вид обладнання за період;

середнього обсягу коштів на один вид обладнання;

середньої вартості однієї операції, що здійснюється за кожним видом обладнання;

суми доходів за операціями у розрізі технічного обладнання.

Слід порівняти ці показники з аналогічними у минулому періоді та визначити показники приросту.

Усі зміни, що відбуваються в обсягах та структурі операцій із платіжними картками, необхідно проаналізувати з погляду факторів впливу.

Внутрішні фактори впливу:

кредитна та тарифна політика банку;

технологічна оснащеність;

кваліфікація персоналу;

рекламні заходи.

До зовнішніх факторів можна віднести:

економічну ситуацію в країні;

регіон країни, міста тощо;

попит на послуги та пропозиції;

адміністративні та законодавчі чинники.

З погляду категорії клієнта карткові рахунки відкриваються фізичним особам — індивідуальні картки, юридичним особам — корпоративні картки. Значна кількість карткових рахунків фізичних осіб відкривається через реалізацію зарплатних проектів, сут­ність яких базується на перерахуванні заробітної плати співро-
бітників підприємств та організації на їх власні рахунки.

Для аналізу цієї групи ресурсів банку слід визначити:

загальну кількість карткових рахунків;

балансові рахунки в аналітичному розрізі № 2605 «Кошти суб’єктів господарської діяльності для розрахунків платіжними картками», № 2625 «Кошти фізичних осіб для розрахунків платіж­ними картками»;

загальну кількість емітованих карток;

обсяг коштів, залучених на карткові рахунки;

темпи зростання та приросту коштів, залучених на карткові рахунки.

Для оцінки потужності карткових рахунків як додаткового джерела ресурсів банку слід проаналізувати, яку частку займають залучені на них кошти у загальному обсязі ресурсів. Це значення необхідно розглянути у такому розрізі:

Категорії клієнтів: фізичні особи та суб’єкти підприємницької діяльності.

Дебетові та кредитові платіжні картки.

Таблиця 9.17

ЗАЛУЧЕНІ КОШТИ БАНКІВ У РОЗРІЗІ РАХУНКІВ, тис. грн

Отже, обсяги залучених коштів на карткові рахунки у 2001 р. становили 33,6 % (з них фізичних осіб — 26 %, юридичних осіб — 7,60 %), у 2002 р. їх частка збільшилась до 39,65 %, що свідчить про значну роль операцій із платіжними картками у формуванні ресурсної бази.

Таблиця 9.18

ЕМІСІЯ ПЛАТІЖНИХ КАРТОК У РОЗРІЗІ
КРЕДИТНИХ ТА ДЕБЕТНИХ КАРТОК, шт.

Дані попередніх таблиць показують співвідношення емісії дебетових і кредитних карток. У нашому прикладі у 2001 р. емісія дебетових карток переважала емісію кредитних (66,67 % — дебетні, 33,33 % — кредитні), приблизно таке саме співвідношення зберігалось і в наступному періоді. Така структура емісії карток цілком виправдана, оскільки дебетові картки є більш доступними для клієнтів та менш ризикованими. Крім того, на зазначене співвідношення впливає і чинник наявності значної кількості зарплатних проектів, які теж реалізуються в основному на базі дебетових карток.

Якщо банк є учасником кількох платіжних систем, доцільно визначити структуру платіжних карток за видами міжнародних платіжних систем.

Динаміка змін у кількості карткових клієнтів, емісії платіжних карток, обсяги коштів за операціями, види операцій (операції у торговій мережі, отримання готівкового авансу) дадуть інформацію стосовно тенденцій розвитку у сфері карткового бізнесу.

Інформаційним забезпеченням аналізу розрахунків із використанням платіжних карток є:

Дані аналітичного та синтетичного обліку.

Офіційні форми звітності — № 401 «Дані про операції, які здійснені із застосуванням платіжних карток, емітованих для клієнтів банку», № 402 «Дані про розрахунки, які здійснені на підприємствах торгівлі (послуг), та операції видачі готівки із застосуванням платіжних карток через власну інфраструктуру банку», № 403 «Дані про кількість емітованих платіжних карток для клієнтів банку та технічні засоби, що використовуються при здійсненні операцій з їх застосуванням».

Звіти міжнародним платіжним системам.

Кількість емітованих карток у нашій країні не може бути абсолютним показником розвитку ринку, оскільки багато карток залишаються не задіяними або за ними проводиться незначна кількість операцій. Більше того, до одного карткового рахунка можуть бути прив’язані кілька карток.

Значущим показником може бути активність картки, яка демонструє кількість операцій, що здійснюються протягом одного дня за однією карткою. Цей показник розраховується як відношення загальної кількості операцій до кількості карток у той період часу, за який вони були проведені. Показник активності картки у 2001 р. в Україні становив 0,025. Це означає, що протягом року у середньому за однією карткою відбувається 9,15 операцій. Цей показник уже у 2002 р. мав значення 0,0486. Завдяки такій динаміці розвитку карткового ринку кількість операцій за однією карткою у 2002 р. становила 17,4.

Такий показник доцільно розрахувати за операціями конкретного банку, що дасть можливість порівняти активність картки банку з середніми показниками на ринку України.

Структурний аналіз операцій з платіжними картками передбачає з’ясування таких питань:

питома вага залишків на карткових рахунках у загальному обсязі залучених ресурсів;

питома вага залишків на карткових рахунках у розрізі клієнтів (фізичних та юридичних осіб);

питома вага залишків на карткових рахунках у розрізі
валют;

структура емісії платіжних карток у розрізі платіжних систем;

структура емісії платіжних карток у розрізі кредитових та дебетових карток;

структура операцій у розрізі кількості операцій з видачі готівки та обслуговування у підприємствах торгівлі та сервісу;

структура операцій у розрізі обсягів операцій з видачі готівки та обслуговування у підприємствах торгівлі та сервісу.

Питома вага залишків на карткових рахунках (N) у загальному обсязі залучених ресурсів розраховується за формулою:

,

де Sres — загальна сума залучених коштів;

Scard — сума залучених коштів на карткові рахунки.

Питома вага залишків на карткових рахунках у розрізі клієнтів (фізичних та юридичних осіб) розраховується аналогічно за обраною категорією клієнтів. Цей показник свідчить про напрямленість карткових продуктів у розрізі юридичних та фізичних осіб. Доцільно також проаналізувати умови, на яких залучаються кошти на карткові рахунки та умови обслуговування рахунків.

Структура емісії платіжних карток у розрізі платіжних систем показує, карткам якої платіжної системи віддають перевагу клієнти банку.

Таблиця 9.19

ЕМІСІЯ ПЛАТІЖНИХ КАРТОК
ЗА ВИДАМИ ПЛАТІЖНИХ СИСТЕМ, шт.

З даних табл. 9.19 видно, що у 2001 р. в емісії платіжних карток переважали картки платіжної системи Visa intl. — 57,78 %, у наступному році їх частка збільшилась до 66,10 %, приріст становив 50 %. Ураховуючи, що у світі картки цієї платіжної системи теж мають перевагу над іншими, можна стверджувати, що розвиток карткового бізнесу в Україні відповідає світовим тенденціям.

На підставі даних структурного аналізу визначається стан струк­тури емісії карток (задовільний, незадовільний тощо) та оцінюється вплив різноманітних факторів, що сформували структуру.

Як відомо, платіжна картка використовується для оплати товарів та послуг і отримання готівки. У цьому сенсі слід проаналізувати використання карток у торговельно-сервісній мережі (табл. 9.20) та для отримання готівки (табл. 9.21).

Таблиці 9.20

ВИКОРИСТАННЯ КАРТКИ У ТОРГОВЕЛЬНО-СЕРВІСНІЙ МЕРЕЖІ

Порівняння показників активності та використання картки у торговельно-сервісній мережі дає інформацію стосовно ролі банку на картковому ринку України, активності карток, що ним емітовані, наскільки цей показник близький до середніх значень у банківський системі узагалі та в розрізі МПС.

Таблиця 9.21

ВИКОРИСТАННЯ КАРТОК ДЛЯ ЗНЯТТЯ ГОТІВКИ

Якщо порівняти показники, наведені у таблицях 9.12 та 9.13 між собою, то виявимо, що показник активності карток Visa вищий у торговельно-сервісній мережі, а карток Master Card, навпаки, — більша активність за операціями отримання готівки. Така сама ситуація спостерігається у нашому прикладі. У торговельно-сер­вісній мережі у середньому на одну операцію за картками Visa у банку припадає 95 грн, по картках Master Card — 180 грн, а показник активності цих карток у торговельно-сервісній мережі відповідно для Visa — 0,0042 (майже дві операції на рік), для Master Card — 0,0012 (або одна операція на рік). Це свідчить про те, що серед розрахунків за картками Visa клієнтами банку використовуються для сплати товарів та послуг у 3,5 раза більше, ніж Master Card, але вартість однієї операції майже в 1,84 раза менша (18 095 = 1,84), ніж тих, що здійснюються за картками Master Card.

А тепер розглянемо, як використовуються різні види карток для отримання готівки у нашому прикладі. Показник активності Visa за цими операціями становить 0,0031, середня сума однієї операції — 256 грн. За картками Master Card — показник активності — 0,031, середня сума операції — 164 грн.

Для забезпечення розрахунків з використанням платіжних карток банк, безумовно, повинен мати відповідне обладнання — банкомати, POS-термінали, імпринтери.

Важливо проаналізувати структуру еквайрингової мережі банку у розрізі технічного обладнання, розрахувати показники її розширення та ефективність використання. Ефективність використання визначається розрахунком:

середньої кількості транзакцій на один вид обладнання за період;

середнього обсягу коштів на один вид обладнання;

середньої вартості однієї операції, що здійснюється за кожним видом обладнання;

суми доходів за операціями у розрізі технічного обладнання.

Слід порівняти ці показники з аналогічними у минулому періоді та визначити показники приросту.

Усі зміни, що відбуваються в обсягах та структурі операцій із платіжними картками, необхідно проаналізувати з погляду факторів впливу.

Внутрішні фактори впливу:

кредитна та тарифна політика банку;

технологічна оснащеність;

кваліфікація персоналу;

рекламні заходи.

До зовнішніх факторів можна віднести:

економічну ситуацію в країні;

регіон країни, міста тощо;

попит на послуги та пропозиції;

адміністративні та законодавчі чинники.