9.1.5. Аналіз тарифів банку на розрахунково-касове обслуговування клієнтів

Взаємовідносини між комерційними банками та їх клієнтами ґрунтуються на договірних засадах і здійснюються на платній основі. Банки укладають з клієнтами—юридичними особами щодо розрахунково-касових послуг два види договорів: договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування і договір на встановлення і використання програмного забезпечення системи «Клієнт-Банк». У договорі на здійснення розрахунково-касового обслуговування, який комерційний банк укладає з клієнтами, перед­бачаються взаємні зобов’язання щодо користування коштами і банківськими послугами, а саме: умови відкриття, переоформлення, закриття рахунків; користування тимчасово вільними коштами клієнта; здійснення розрахункових операцій; касове обслуговування; транспортне обслуговування перевезень готівки. У договорі на встановлення і використання програмного забезпечення системи «Клієнт-Банк» передбачаються організаційно-технічне забезпечення розрахунків за допомогою документів в електронній формі, взаємні зобов’язання сторін щодо здійснення електронних платежів, вартість програмного забезпечення при встановленні системи, ціна за подальший супровід задачі.

Комерційні банки встановлюють плату за касове обслуговування бюджетних установ та організацій згідно з правилами, установленими Національним банком України.

Комісійні винагороди за розрахунково-касове обслуговування клієнтів викладені в тарифах, які затверджуються керівником установи банку та додаються до договорів на розрахунково-касо­ве обслуговування. До комісійних винагород за розрахунково-касове обслуговування належать:

плата за відкриття, закриття поточних рахунків, переоформлення поточних рахунків у зв’язку з перереєстрацією;

плата за видачу довідок клієнтам;

плата за обслуговування в системі «Клієнт-Банк»;

плата за розрахункове обслуговування;

плата за видачу дублікатів виписок;

плата за відправлення спецзв’язком платіжних документів на інкасо;

плата за видачу готівки;

плата за оформлення чекових книжок;

плата за перерахування на рахунок торговельної виручки клієнтам інших банків;

продаж векселів;

продаж різної бланкової продукції.

Аналіз тарифів банку здійснюється з метою з’ясування конкурентоспроможності банку щодо їх рівня та можливості підвищення доходів банку через цінову політику.

Аналіз тарифів включає такі етапи:

визначення видів тарифів банку і банків-конкурентів;

порівняльний аналіз рівня тарифів банку з рівнем тарифів банків-конкурентів;

висновки щодо рівня тарифів банку: перебувають вони на верхньому, середньому чи нижчому рівні відносно конкурентів.

У банках діють окремі тарифи за банківські послуги, що надаються юридичним особам, і окремо за банківські послуги, що надаються фізичним особам. Тому аналіз рівня тарифів здійснюється в розрізі цих двох груп клієнтів.

Розмір плати банку юридичним особам за тимчасове користування коштів установлюється залежно від суми середньоденних залишків коштів на поточних рахунках клієнтів.

Тарифи на кожну послугу встановлюються відповідно до різних ознак операцій. Тарифи на розрахунково-касове обслуговування юри­дичних осіб у національній валюті враховують такі ознаки операції:

відкриття рахунків — тип рахунка, вид валюти;

закриття рахунка — причина закриття;

переоформлення поточних рахунків — причина переоформлення;

касове обслуговування — напрям руху грошей (прийняття, видача готівки); умови замовлення суми готівки на видачу (в межах замовленої суми, без попереднього замовлення або за рахунок коштів, які надійшли в день видачі); суб’єкт операції (клієнт, не клієнт банку);

перерахування коштів із рахунків — від банку-контрагента (в межах однієї системи, за межами системи), вид розрахункових документів (на паперових носіях, в електронному вигляді), момент надання розрахункових документів у банк (протягом операційного часу, після операційного часу), характер коштів на рахунку платника (залишок на початок операційного дня, поточне зарахування коштів);

акредитиви в національній валюті — вид послуги (відкриття акредитиву, авізування акредитиву, за відмову від акредитива, закриття акредитива, перевірку документів за акредитивом, внесення змін до умов акредитива); місце депонування акредитива (в банку бенефіціара, в банку заявника акредитива).

Аналіз тарифів на надання послуг юридичним особам на пере­казування коштів у національній валюті проводиться детальніше, оскільки вони мають головне значення для клієнтів і банків.

Тарифи на переказування коштів можуть установлюватися у вигляді абсолютної плати за один документ або у вигляді відсотка від суми платежу. Банками перекази в межах однієї системи здій-
снюються, як правило, безоплатно. Перекази, документи на які надані в банк за межами операційного часу, так як і платежі за рахунок поточних надходжень, здійснюються за підвищеними тарифами. Тарифи на перекази можуть бути однаковими для всіх докумен­тів, а можуть відрізнятися для документів на паперових носіях і платежів через систему «Клієнт-Банк». Надання послуг через систему «Клієнт-Банк» здійснюється на підставі окремого договору.

Порівняння тарифів банку з тарифами банків-конкурентів про­водиться за однаковими умовами переказів. Приклад порівняльного аналізу тарифів на переказування коштів юридичних осіб у національній валюті наведений у табл. 9.8.

Таблиця 9.8

ТАРИФИ НА ПЕРЕКАЗУВАННЯ КОШТІВ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ
У НАЦІОНАЛЬНИЙ ВАЛЮТІ

На підставі даних таблиці можна зробити висновок щодо конкурентоспроможності тарифів на переказування коштів у межах залишку на початок дня та необхідності перегляду тарифу на платежі клієнтів за рахунок надходжень поточного дня.

Тарифи на касове обслуговування юридичних осіб включають тарифи на видачу готівки з рахунків юридичних осіб; внесення та перерахунок готівки, що доставлена в банк; повторне перерахування інкасованої виручки у разі розходження фактичної суми з сумою, вказаною у супровідній відомості; інкасація торговельної та іншої виручки; супроводження касира з цінностями, доставка клієнтам розмінної монети та ін.

Тарифи банку встановлюються за стандартними умовами обслуговування. Для клієнтів зі значними залишками коштів на поточних рахунках банки встановлюють пільгові тарифи на розрахунково-касове обслуговування і підвищені процентні ставки за залишками на рахунках.

Взаємовідносини між комерційними банками та їх клієнтами ґрунтуються на договірних засадах і здійснюються на платній основі. Банки укладають з клієнтами—юридичними особами щодо розрахунково-касових послуг два види договорів: договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування і договір на встановлення і використання програмного забезпечення системи «Клієнт-Банк». У договорі на здійснення розрахунково-касового обслуговування, який комерційний банк укладає з клієнтами, перед­бачаються взаємні зобов’язання щодо користування коштами і банківськими послугами, а саме: умови відкриття, переоформлення, закриття рахунків; користування тимчасово вільними коштами клієнта; здійснення розрахункових операцій; касове обслуговування; транспортне обслуговування перевезень готівки. У договорі на встановлення і використання програмного забезпечення системи «Клієнт-Банк» передбачаються організаційно-технічне забезпечення розрахунків за допомогою документів в електронній формі, взаємні зобов’язання сторін щодо здійснення електронних платежів, вартість програмного забезпечення при встановленні системи, ціна за подальший супровід задачі.

Комерційні банки встановлюють плату за касове обслуговування бюджетних установ та організацій згідно з правилами, установленими Національним банком України.

Комісійні винагороди за розрахунково-касове обслуговування клієнтів викладені в тарифах, які затверджуються керівником установи банку та додаються до договорів на розрахунково-касо­ве обслуговування. До комісійних винагород за розрахунково-касове обслуговування належать:

плата за відкриття, закриття поточних рахунків, переоформлення поточних рахунків у зв’язку з перереєстрацією;

плата за видачу довідок клієнтам;

плата за обслуговування в системі «Клієнт-Банк»;

плата за розрахункове обслуговування;

плата за видачу дублікатів виписок;

плата за відправлення спецзв’язком платіжних документів на інкасо;

плата за видачу готівки;

плата за оформлення чекових книжок;

плата за перерахування на рахунок торговельної виручки клієнтам інших банків;

продаж векселів;

продаж різної бланкової продукції.

Аналіз тарифів банку здійснюється з метою з’ясування конкурентоспроможності банку щодо їх рівня та можливості підвищення доходів банку через цінову політику.

Аналіз тарифів включає такі етапи:

визначення видів тарифів банку і банків-конкурентів;

порівняльний аналіз рівня тарифів банку з рівнем тарифів банків-конкурентів;

висновки щодо рівня тарифів банку: перебувають вони на верхньому, середньому чи нижчому рівні відносно конкурентів.

У банках діють окремі тарифи за банківські послуги, що надаються юридичним особам, і окремо за банківські послуги, що надаються фізичним особам. Тому аналіз рівня тарифів здійснюється в розрізі цих двох груп клієнтів.

Розмір плати банку юридичним особам за тимчасове користування коштів установлюється залежно від суми середньоденних залишків коштів на поточних рахунках клієнтів.

Тарифи на кожну послугу встановлюються відповідно до різних ознак операцій. Тарифи на розрахунково-касове обслуговування юри­дичних осіб у національній валюті враховують такі ознаки операції:

відкриття рахунків — тип рахунка, вид валюти;

закриття рахунка — причина закриття;

переоформлення поточних рахунків — причина переоформлення;

касове обслуговування — напрям руху грошей (прийняття, видача готівки); умови замовлення суми готівки на видачу (в межах замовленої суми, без попереднього замовлення або за рахунок коштів, які надійшли в день видачі); суб’єкт операції (клієнт, не клієнт банку);

перерахування коштів із рахунків — від банку-контрагента (в межах однієї системи, за межами системи), вид розрахункових документів (на паперових носіях, в електронному вигляді), момент надання розрахункових документів у банк (протягом операційного часу, після операційного часу), характер коштів на рахунку платника (залишок на початок операційного дня, поточне зарахування коштів);

акредитиви в національній валюті — вид послуги (відкриття акредитиву, авізування акредитиву, за відмову від акредитива, закриття акредитива, перевірку документів за акредитивом, внесення змін до умов акредитива); місце депонування акредитива (в банку бенефіціара, в банку заявника акредитива).

Аналіз тарифів на надання послуг юридичним особам на пере­казування коштів у національній валюті проводиться детальніше, оскільки вони мають головне значення для клієнтів і банків.

Тарифи на переказування коштів можуть установлюватися у вигляді абсолютної плати за один документ або у вигляді відсотка від суми платежу. Банками перекази в межах однієї системи здій-
снюються, як правило, безоплатно. Перекази, документи на які надані в банк за межами операційного часу, так як і платежі за рахунок поточних надходжень, здійснюються за підвищеними тарифами. Тарифи на перекази можуть бути однаковими для всіх докумен­тів, а можуть відрізнятися для документів на паперових носіях і платежів через систему «Клієнт-Банк». Надання послуг через систему «Клієнт-Банк» здійснюється на підставі окремого договору.

Порівняння тарифів банку з тарифами банків-конкурентів про­водиться за однаковими умовами переказів. Приклад порівняльного аналізу тарифів на переказування коштів юридичних осіб у національній валюті наведений у табл. 9.8.

Таблиця 9.8

ТАРИФИ НА ПЕРЕКАЗУВАННЯ КОШТІВ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ
У НАЦІОНАЛЬНИЙ ВАЛЮТІ

На підставі даних таблиці можна зробити висновок щодо конкурентоспроможності тарифів на переказування коштів у межах залишку на початок дня та необхідності перегляду тарифу на платежі клієнтів за рахунок надходжень поточного дня.

Тарифи на касове обслуговування юридичних осіб включають тарифи на видачу готівки з рахунків юридичних осіб; внесення та перерахунок готівки, що доставлена в банк; повторне перерахування інкасованої виручки у разі розходження фактичної суми з сумою, вказаною у супровідній відомості; інкасація торговельної та іншої виручки; супроводження касира з цінностями, доставка клієнтам розмінної монети та ін.

Тарифи банку встановлюються за стандартними умовами обслуговування. Для клієнтів зі значними залишками коштів на поточних рахунках банки встановлюють пільгові тарифи на розрахунково-касове обслуговування і підвищені процентні ставки за залишками на рахунках.