3.5. Аналіз строкових депозитів

К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 

Зростання частки строкових депозитів (незважаючи на те, що це більш дорогий ресурс) позитивно впливає на ліквідність балансу та сприяє стійкості та надійності ресурсної бази.

Аналіз строкових депозитів проводиться за допомогою системи показників.

1. Оборотність депозитних вкладень. Цей показник характеризує кількість оборотів, що здійснюють депозитні вкладення за певний період, і розраховується за формулою:

.

2. Тривалість одного обороту депозитних вкладень у днях (або середній термін зберігання вкладених коштів). Для його розрахунку використовується формула:

.

Даний показник відбиває в динаміці стабільність вкладів, що дуже важливо для оцінювання вкладів як ресурсів короткострокового кредитування. Чим більший цей показник, тим стабільніша ресурсна база. Тобто позитивною вважається тенденція уповільнення оборотності депозитних вкладів.

3. Рівень осідання депозитних вкладень:

.

Цей коефіцієнт повинен розраховуватися на кілька дат, щоб простежити загальну тенденцію (поведінку) вкладів. Розрахунок коефіцієнта тільки на дві звітні дати (за один період) може призвести до помилкового тлумачення реальних подій.

4. Середній термін використання депозитів:

.

Показник характеризує середній «вік» депозитів.

5. Коефіцієнт нестабільності депозитів:

.

Даний коефіцієнт характеризує рівень достроково вилучених строкових депозитів. Зниження середнього терміну використання депозитів у поєднанні зі значним коефіцієнтом нестабільності (більше 10 %) говорить про посилення нестабільності депозитної бази, що негативно впливає на ліквідність банку.

6. Коефіцієнт використання депозитів:

.

Цей коефіцієнт показує, який процент від загального обсягу залучених ресурсів розміщений у кредити. Якщо коефіцієнт перевищує 75 %, то це свідчить про ризиковану агресивну кредитну політику банку. Якщо ж він менший 65 %, це свідчить про пасивну кредитну політику.

7. Рівень диверсифікації депозитів:

.

Рівень диверсифікації депозитів визначається кількістю та питомою вагою великих депозитів, які збільшують ризик втрат та порушення ліквідності у випадку дострокового вилучення депозиту. Сума всіх великих депозитів не повинна перевищувати розмір капіталу банку. До великого депозиту належить депозит понад 10 % від розміру власного капіталу банку. Занадто високий рівень диверсифікації депозитів ускладнює управління депозитною базою. Оптимальним цей рівень вважається тоді, коли загальна сума великих депозитів не перевищує розміру капіталу банку.

8. Відносна витратність депозитів:

.

Цей показник показує, скільки банк витрачає коштів на кожну гривню залучених ресурсів у вигляді строкових депозитів. Фа-
ктично його значення дорівнює середньозваженій процентній ставці за депозитами. Для оцінювання вигідності даного виду ресурсів його необхідно порівнювати із витратністю інших залучених коштів та дохідністю кредитних вкладень.

Банки повинні мати свою стратегію підтримання стійкості депозитів. Важливими елементами такої стратегії є підвищення якості обслуговування клієнтів, стабільність процента, щоб клієнти залишалися вірними банку в період кризових ситуацій.

Кошти, що залучаються комерційними банками як депозити строком до одного року, можуть у певних економічних межах використовуватися не тільки для видачі короткострокових позик, а й для надання їх на більш тривалий строк. Для того щоб установити межу, в рамках якої можливе спрямування короткострокових ресурсів на середньо- і довгострокове кредитування, банками розраховується коефіцієнт трансформації короткострокових позик у довгострокові за такою формулою:

%;

де Kт — коефіцієнт трансформації;

До — дебетовий оборот з видачі короткострокових позик строком до одного року;

Ко — кредитовий оборот з надходження коштів на депозитні рахунки строком до одного року.

Розглянемо приклад розрахунку оборотності депозитів на ци-
фровому прикладі.

Таблиця 3.5

Аналіз оборотності депозитів фізичних осіб

Показники

2001 р.

2002 р.

Відхилення

1. Залишки депозитів на початок періоду

25 312

77 365

+52 053

2. Оборот з надходження депозитів (кредитовий оборот)

175 265

135 831

–39 434

3. Оборот з повернення депозитів (дебетовий оборот)

123 212

148 824

+25 612

4. Залишок депозитів на кінець періоду

77 365

64 372

–12 993

5. Середній залишок депозитних вкладів

51 338,8

70 868,5

+19 530

6. Кількість оборотів, що здійснюють депозити за період

2,4

2,1

–0,3

7. Тривалість одного депозитного обороту (днів)

152

174

+22

Як видно з даних табл. 3.5, швидкість оборотності депозитних вкладів за аналізований період уповільнилась. Так, кількість оборотів депозитів у 2001 р. становила 2,4 раза, а в 2002 р. — 2,1 раза. Відповідно тривалість одного обороту в днях збільшилась із 152 днів до 174 днів, або на 22 дні. Це є, безумовно, позитивною тенденцією і сприяє підвищенню ліквідності банку та вивільняє кредитні ресурси з обороту. Збільшення тривалості одного депозитного обороту свідчить про те, що збільшується середній термін збереження депозитних вкладень на рахунках банку. Збільшення тривалості депозитних вкладень дає змогу банкам вкладати ці ресурси в більш довгі кредити і сприяє підвищенню ліквідності банку.

Умовне вивільнення або умовне залучення коштів з обороту внаслідок зміни швидкості оборотності депозитів розраховується за формулою:

де t1, t0 — тривалість одного депозитного обороту в днях відпо-
відно у звітному та базисному періодах;

О01дн. — одноденний оборот депозитів (дебетовий) по поверненню;

DВ — умовне вивільнення ресурсів;

DЗ — умовне залучення ресурсів.

Унаслідок уповільнення оборотності депозитних вкладень у банку відбувається умовне вивільнення ресурсів:

Під час аналізу коефіцієнта осідання коштів на депозитних рахунках видно, що в базисному 2001 р. коефіцієнт осідання становив 0,297:

.

а в звітному 2002 р. —  –0,096:

Це означає, що в базисному році на кожну гривню, що наді-
йшла у депозитні вклади на рахунках банку осідало (залишалось) 30 копійок, у звітному році була зворотна тенденція і на кожну гривню прибутку був відплив коштів 10 копійок. За загальної позитивної оцінки депозитної діяльності банку менеджерам маркетингового відділу необхідно звернути увагу на посилення роботи щодо залучення нових вкладів, інакше подібна тенденція може призвести до скорочення ресурсної бази банку.

Проаналізуємо ступінь стабільності депозитів фізичних осіб (табл. 3.6).

Таблиця 3.6

Аналіз нестабільності депозитів фізичних осіб

Показники

2001 р.

2002 р.

Відхилення

1. Кількість відкритих депозитних договорів за період

40 571

37 455

–3116

2. Загальна сума надходжень депозитних вкладів

175 265

135 831

–39 434

3. Кількість достроково вилучених депозитів до закінчення дії терміну угоди:

 

 

 

кількість рахунків (закритих договорів)

2109

1798

–311

загальна сума

7016

4401

–2615

4. Коефіцієнт нестабільності:

 

 

 

за сумою, %

4,0

3,2

–0,8

за кількістю депозитних угод, %

5,2

4,8

–0,4

Дані табл. 3.6 свідчать про підвищення стабільності депозитів. Так, коефіцієнт нестабільності депозитів, розрахований виходячи із суми депозитних вкладень у базисному періоді, становив 4,0 %, а у звітному році — 3,3 %, тобто зменшився на 0,8 процентних пунктів. Аналогічні висновки можна зробити стосовно коефіцієнта, розрахованого виходячи із кількості достроково закритих угод. У 2001 р. він становив 5,2 %, а у 2002 р. — 4,8 %. Незначне відхилення між цими двома коефіцієнтами свідчить про те, що більшою мірою достроково вилучалися невеликі депозити. Це суттєво не вплинуло на погіршення стабільності ресурсної бази банку.

Завершальним етапом аналізу строкових депозитів є визначення їх відносної вартості, тобто коефіцієнта витратності даного виду ресурсів.

Таблиця 3.7

Аналіз відносної вартості депозитів

Показники

2001 р.

2002 р.

Відхилення

1. Залишки депозитів на початок періоду

25 312

77 365

+52 053

2. Залишок депозитів на кінець періоду

77 365

64 372

–12 993

3. Середній залишок депозитів за період

51 338,8

70 868,5

+19 530

4. Сплачені проценти за депозитами

12 835

15591

+2756

5. Витратність строкових депозитів

0,25

0,22

–0,03

За даними табл. 3.7 видно, що витратність депозитів знизилась на 3 %. Так, у базисному періоду вона становила 25 %:

,

а у звітному періоді витратність знизилась до 22 %:

.

Процентні витрати за депозитами залежать від двох факторів: обсягу залучених строкових депозитів та середньої процентної ставки за депозитами (середньої витратності строкових депозитів).

Факторний аналіз зміни процентних витрат банку за депозитами строковими проводиться за такою факторною моделлю:

W = Q · B,

де W — процентні витрати;

Q — обсяг залучених депозитів;

В — відносна вартість депозитів.

Проведемо аналіз зміни загальної суми витрат щодо залучення депозитів за допомогою способу абсолютних різниць.

За аналізований період витрати на залучення депозитних вкладень збільшилися на 2756 тис. грн (15 591 – 12 835), у тому числі за рахунок:

збільшення обсягу залучення депозитів (середнього залишку депозитних вкладень) — на 4882 тис. грн:

W = (Q1 – Q0) · B = (+19 530) · 0,25 = +4882;

2) зменшення середньої витратності депозитів (середньої процентної ставки за депозитами) — на 2126 тис. грн:

W = Q1 · (B1 – B0) = 70 868,5 · (–0,03) = –2126.

Аналізуючи причини змін того чи іншого показника, необхідно виокремити фактори, що залежать від зусиль самого банку, та незалежні (зовнішні) фактори.

Аналіз інших складових строкових депозитів проводиться за аналогічною схемою.

3.6. Аналіз депозитів до запитання

Важливою складовою ресурсної бази банку є залишки коштів на поточних рахунках клієнтів та на коррахунках інших банків, тобто депозити до запитання. Аналіз залишків коштів на рахунках клієнтів з позиції ліквідності балансу здійснюється на основі даних про їх частку в загальній сумі зобов’язань. Значна питома вага депозитів до запитання негативно відбивається на стані ліквідності банку: по-перше, погіршується співвідношення ліквідних активів та зобов’язань до запитання, яке характеризує поточну ліквідність; по-друге, знижується стабільність ресурсної бази банку. Проте збільшення частки депозитів до запитання в загальних зобов’язаннях зменшує відносну вартість ресурсної бази в цілому.

Поліпшення ліквідності може бути досягнуто через зміну структури залучених та позичених коштів, збільшення питомої ваги строкових депозитів можливим переоформленням стабільної частини залишків коштів на рахунках до запитання у строкові депозити, залучення значної кількості невеликих клієнтів, за рахунками яких не буває великої амплітуди коливань по залишках.

Для аналізу депозитів до запитання використовуються, фактично, такі самі показники, як і при аналізі строкових депозитів:

1. Оборотність коштів на поточних рахунках клієнтів. Цей показник відбиває кількість оборотів, що здійснюють онкольні депозити за певний період і розраховується за формулою:

;

2. Тривалість одного обороту онкольних депозитів у днях (або середній термін утримання коштів на поточних рахунках). Для його розрахунку використовується формула:

;

Чим більший цей показник, тим стабільніша ресурсна база.

3. Рівень осідання коштів на поточних рахунках:

;

4. Коефіцієнт нестабільності депозитів:

.

Відхилення від середнього залишку на величину коефіцієнта нестабільності визначає мінімальні та максимальні межі стабільного залишку на поточних рахунках. Чим нижчий коефіцієнт нестабільності, тим вищий мінімальний стабільний залишок, який може бути переоформлений на депозитний рахунок. Такі розрахунки потрібно робити, як за всіма залишками на рахунках клієнтів, так і за окремими рахунками з метою визначення стабільних залишків у окремих клієнтів (щоб проводити з ними роботу щодо відкриття депозитних рахунків). Якщо коливання на рахунках окремих клієнтів значні, а по загальній сумі рахунків вони невеликі, то ресурсну базу можна вважати стабільною. Якщо підприємство постійно підтримує залишок на поточних рахунках у певних межах, воно може отримувати пільги під час розрахунково-касового обслуговування.

Використовуючи дані табл. 3.1 та дані оборотно-сальдового балансу банку, розрахуємо основні показники, що характеризують стабільність депозитів до запитання.

Аналіз строкових депозитів доцільно починати з аналізу їх структури.

Таблиця 3.8

Аналіз структури депозитів до запитання

 

На 1.01.2001

На 1.01.2002

Відхилення

сума

%

сума

%

абсо-
лютне

струк-
тури, %

Операції до запитання

 

 

 

 

 

 

рахунки ЛОРО (коррахунки інших банків)

22 107

20,8

14 930

8,4

–7177

–12,4

кошти до запитання юридичних осіб

49 472

46,5

128 671

72,4

+79 199

+25,9

кошти державного бюджету

187

0,2

103

0,1

–84

–0,1

кошти місцевого бюджету

13 484

12,6

10 422

5,8

–3062

–6,8

позабюджетні фонди

8935

8,4

6531

3,7

–2404

–4,7

кошти до запитання фізичних осіб

8904

8,3

10 284

5,7

+1380

–2,6

кошти за платіжними картками

3378

3,2

6877

3,9

+3499

+0,7

Депозити до запитання, усього

106 467

100

177 818

100

+71 351

´

Аналіз структури депозитів до запитання (табл. 3.8) свідчить про те, що основну частку становлять залишки на поточних рахунках клієнтів — юридичних осіб. Їх питома вага у структурі депозитів до запитання в 2001 р. становила 46,5 %, а в 2002 р. зросла до 72,4 %, тобто збільшилась на 25,9 процентного пункту, а в абсолютному
розмірі зросла на 79 199 тис. грн. Подібна тенденція пов’язана з актив­ним залученням нових клієнтів до банку, що позитивно характери-
зує роботу банківських менеджерів та відділу маркетингу. На цьому тлі зростання абсолютного розміру коштів на рахунках фізичних осіб на 1380 тис. грн призвело до відносного зменшення їх частки в структурі онкольних депозитів з 8,3 до 5,7 %, тобто зменшились на 2,6 % процентного пункту. Зросла роль і такого виду ресурсів, як залишки на платіжних картках. У разі абсолютного зростання їх обсягу за досліджуваний період на 3499 тис. грн, або майже вдвічі, їх частка в загальній структурі зросла на 0,7 процентного пункту, що є позитивним явищем. Дещо зменшились як абсолютні розміри, так і питома вага залишків на кореспондентських рахунках інших банків, на рахунках державного, місцевого бюджетів та позабюджетних фондів.

Наступним етапом аналізу є визначення оборотності депозитів до запитання та їх стабільності. Розглянемо їх на наведеному ниж­че прикладі (табл. 3.9).

Таблиця 3.9

Аналіз оборотності депозитів до запитання

Показники

2001 р.

2002 р.

Відхилення

1. Залишки депозитів до запитання на початок періоду

106 467

177 818

+7135

2. Оборот з надходження коштів на рахунки клієнтів за період (кредитовий оборот)

5 060 552,7

5 183 133,5

+122 580,8

3. Оборот з видатків коштів із рахунків (дебетовий оборот)

4 989 201,7

5 175 571,5

+186 369,8

4. Залишок депозитів до запитання на кінець періоду

177 818

185 380

+7562

5. Середній залишок депозитів до запитання

142 142,5

181 599

+39 456,5

6. Кількість оборотів, що здійснюють депозити до запитання за період

35,1

28,5

–6,6

7. Тривалість одного обороту онкольних депозитів, днів

10,4

12,8

+2,4

8. Коефіцієнт осідання коштів на поточних рахунках

0,014

0,001

–0,013

Як свідчать дані табл. 3.9, оборотність депозитів до запитання значно більша, ніж оборотність строкових депозитів. Проте за аналі­зований період відбувалося незначне уповільнення оборотності цього виду ресурсів. Так, кількість оборотів онкольних депозитів змен­шилася з 35,1 до 28,5 раза, тобто на 6,6 раза. Відповідно тривалість одного депозитного обороту в днях збільшилась з 10,4 дня до 12,8 дня, або на 2,4 дня. Уповільнення оборотності коштів на поточ­них рахунках клієнтів сприяє підвищенню ліквідності банку та привело до умовного вивільнення коштів з обороту — 32 805,7 тис. грн:

В = (12,8 – 10,4) · 4 989 201,7 / 365 = +32 805,7.

Коефіцієнт осідання коштів на поточних рахунках зменшився з 0,014 до 0,001, тобто на 0,013. Це означає, що приплив коштів на ці рахунки уповільнився: якщо в 2001 р. на кожну гривню коштів, що надійшли на ці рахунки осідало 1,4 коп., то в 2002 р. — 0,1 коп. Така тенденція є закономірною, адже існує певна насиченість кредитного ринку та ринку клієнтів. Постійне зростання даного коефіцієнта в одного банку повинно зменшувати цей коефіцієнт в інших банках, а в умовах постійної боротьби за клієнтів теоретично таке неможливо. Це означає, що будь-який приріст ресурсів за рахунок депозитів до запитання у разі значного розриву у вартості строкових депозитів та депозитів до запитання в сучасних умовах для України є позитивним явищем, незважаючи на його масштаби.

Практика показує, що значна частка коштів, які надходять на поточні рахунки клієнтів банку, залишається без руху протягом тривалого строку. Банки зацікавлені в залученні цих коштів на строкові депозити для зміцнення стабільної депозитної бази. Тому банки за допомогою такої методики можуть допомогти клієнтам у визначенні частки коштів від планового виторгу, що осідає на поточному рахунку, яка без шкоди для підприємства може бути розміщена на строковий депозитний рахунок:

,

де Чсд — частка коштів від планової виручки, що може бути розміщена на строковий депозитний рахунок;

Зср — середній залишок коштів на поточному рахунку за відповідний період минулого року;

Нфакт — фактичні надходження на поточний рахунок (фактична реалізація за відповідний період минулого року);

Нпл — очікувані надходження на поточний рахунок підприємства (план з реалізації).

Оцінюючи стабільність ресурсів банку, важливо проаналізувати коефіцієнти нестабільності депозитів до запитання. Практика свідчить, що у разі збільшення кількості клієнтів, що обслуговуються в банку, та збільшення частки малих клієнтів, коефіцієнт стабільності залишків на поточних рахунках підвищується за рахунок зменшення амплітуди коливань на цих рахунках. За теорією ймовірності, одночасного відпливу коштів на всіх рахунках не може бути. Відплив коштів з рахунку одного невеликого клієнта компенсується припливом коштів на рахунок іншого клієнта. Тому на банківських рахунках у цілому завжди має місце постійний залишок. Якщо банк має стабільні залишки за депозитами до запитання, він може використовувати ці ресурси для кредитування, при цьому витрати за ними будуть мінімальними.

Для визначення суми стабільного залишку на поточних рахун­ках розраховують коефіцієнт нестабільності (стабільності). Приклад його розрахунку розглянемо на основі даних табл. 3.10.

Таблиця 3.10

Щоденні залишки депозитних вкладень
станом на січень—лютий 2002 р.

Дата місяця

Фактичні залишки
на певну дату місяця

Відхилення фактичних
залишків на певну дату
від їх середнього
значення за місяць

 

 

січень

лютий

1-ше число

177 818

148 555

+23 330

+21 315

2-ге число

154 303

110 315

–185

–16 925

3-тє число

120 207

99 472

–34 281

–27 768

4-те число

184 300

139 809

–12 646

+72 717

і т. д.

Останній день місяця (31.01
і 28.02)

141 742

199 957

–12 646

+72 717

Початок наступного місяця (1.02 і 1.03)

148 555

185 331

–5933

+58 091

Середня хронологічна залиш­ків депозитів до запитання

154 488

127 240

15 248

32 803

Розрахуємо середнє значення залишків на поточних рахунках у січні та лютому 2002 р. за допомогою середньої хронологічної:

Середнє значення залишків на поточних рахунках клієнтів у січні було 154 488 тис. грн., а в лютому — 127 240 тис. грн. Ам-
плітуда коливань на цих рахунках у лютому була більшою, ніж у січні. Так, середнє відхилення фактичних залишків на рахунках від їх середнього значення в січні становило 15 248 тис. грн, а в лютому — 32 803 тис. грн.

Відповідно коефіцієнт нестабільності в січні був 9,9 %, а в лютому — 25,8 %. Це означає, що рівень стабільної частини депозитів до запитання в січні був досить високий — 90,1 %, а в лютому знизився до 74,2 %, тобто середній стабільний залишок у січні становив — 139 193,7 тис. грн, а в лютому — 94 412 тис. грн. Це та частина ресурсів, на яку банк може розраховувати, як на кредитний ресурс, який може бути використаний для активних операцій.

Для аналізу розвитку клієнтської бази використовуються такі коефіцієнти:

коефіцієнт плинності клієнтів;

коефіцієнт залучення клієнтів;

коефіцієнт закріплення клієнтів;

коефіцієнт постійності клієнтів.

Коефіцієнт плинності клієнтів розраховується за такою формулою:

.

Коефіцієнт постійності клієнтів розраховується за формулою:

Кпост = 1 – Кпл.

Коефіцієнт залучення клієнтів розраховується за формулою:

.

Коефіцієнт розширення клієнтської бази розраховується за формулою:

.

Розглянемо методику розрахунку цих показників на прикладі рахунків юридичних осіб (табл. 3.11).

За даними таблиці видно, що банк поступово (хоча і незначними темпами) розширює клієнтську базу. У 2001 р. коефіцієнт залучення клієнтів становив 4,8 %, а в 2002 р. — 4,4 %, тобто знизився на 0,4 процентного пункту. Відплив клієнтів відбувався меншою мірою, ніж їх залучення. У 2001 р. він становив 3,2 %, а в 2002 р.— 2,2 %. Відповідно коефіцієнт розширення клієнтської бази зріс з 1,6 % до 2,2, тобто на 0,6 процентного пункту.

Одним із перспективних видів залучень ресурсів є впровадження розрахунків за допомогою платіжних карток.

Таблиця 3.11

Аналіз розвитку клієнтської бази

Показники

2001 р.

2002 р.

Відхилення

1. Кількість поточних рахунків юридичних осіб на початок періоду

4289

4360

+71

2. Кількість відкритих рахунків за рік

208

193

–15

3. Кількість закритих рахунків за рік

137

95

–42

4. Кількість поточних рахунків юридичних осіб на кінець періоду

4360

4458

+98

5. Середньорічна кількість рахунків

4324,5

4409

+84,5

6. Коефіцієнт плинності клієнтів, %

3,2

2,2

–1,0

7. Коефіцієнт постійності клієнтів, %

96,8

97,8

+1,0

8. Коефіцієнт залучення клієнтів, %

4,8

4,4

–0,4

9. Коефіцієнт розширення клієнтської бази, %

1,6

2,2

+0,6

Зростання частки строкових депозитів (незважаючи на те, що це більш дорогий ресурс) позитивно впливає на ліквідність балансу та сприяє стійкості та надійності ресурсної бази.

Аналіз строкових депозитів проводиться за допомогою системи показників.

1. Оборотність депозитних вкладень. Цей показник характеризує кількість оборотів, що здійснюють депозитні вкладення за певний період, і розраховується за формулою:

.

2. Тривалість одного обороту депозитних вкладень у днях (або середній термін зберігання вкладених коштів). Для його розрахунку використовується формула:

.

Даний показник відбиває в динаміці стабільність вкладів, що дуже важливо для оцінювання вкладів як ресурсів короткострокового кредитування. Чим більший цей показник, тим стабільніша ресурсна база. Тобто позитивною вважається тенденція уповільнення оборотності депозитних вкладів.

3. Рівень осідання депозитних вкладень:

.

Цей коефіцієнт повинен розраховуватися на кілька дат, щоб простежити загальну тенденцію (поведінку) вкладів. Розрахунок коефіцієнта тільки на дві звітні дати (за один період) може призвести до помилкового тлумачення реальних подій.

4. Середній термін використання депозитів:

.

Показник характеризує середній «вік» депозитів.

5. Коефіцієнт нестабільності депозитів:

.

Даний коефіцієнт характеризує рівень достроково вилучених строкових депозитів. Зниження середнього терміну використання депозитів у поєднанні зі значним коефіцієнтом нестабільності (більше 10 %) говорить про посилення нестабільності депозитної бази, що негативно впливає на ліквідність банку.

6. Коефіцієнт використання депозитів:

.

Цей коефіцієнт показує, який процент від загального обсягу залучених ресурсів розміщений у кредити. Якщо коефіцієнт перевищує 75 %, то це свідчить про ризиковану агресивну кредитну політику банку. Якщо ж він менший 65 %, це свідчить про пасивну кредитну політику.

7. Рівень диверсифікації депозитів:

.

Рівень диверсифікації депозитів визначається кількістю та питомою вагою великих депозитів, які збільшують ризик втрат та порушення ліквідності у випадку дострокового вилучення депозиту. Сума всіх великих депозитів не повинна перевищувати розмір капіталу банку. До великого депозиту належить депозит понад 10 % від розміру власного капіталу банку. Занадто високий рівень диверсифікації депозитів ускладнює управління депозитною базою. Оптимальним цей рівень вважається тоді, коли загальна сума великих депозитів не перевищує розміру капіталу банку.

8. Відносна витратність депозитів:

.

Цей показник показує, скільки банк витрачає коштів на кожну гривню залучених ресурсів у вигляді строкових депозитів. Фа-
ктично його значення дорівнює середньозваженій процентній ставці за депозитами. Для оцінювання вигідності даного виду ресурсів його необхідно порівнювати із витратністю інших залучених коштів та дохідністю кредитних вкладень.

Банки повинні мати свою стратегію підтримання стійкості депозитів. Важливими елементами такої стратегії є підвищення якості обслуговування клієнтів, стабільність процента, щоб клієнти залишалися вірними банку в період кризових ситуацій.

Кошти, що залучаються комерційними банками як депозити строком до одного року, можуть у певних економічних межах використовуватися не тільки для видачі короткострокових позик, а й для надання їх на більш тривалий строк. Для того щоб установити межу, в рамках якої можливе спрямування короткострокових ресурсів на середньо- і довгострокове кредитування, банками розраховується коефіцієнт трансформації короткострокових позик у довгострокові за такою формулою:

%;

де Kт — коефіцієнт трансформації;

До — дебетовий оборот з видачі короткострокових позик строком до одного року;

Ко — кредитовий оборот з надходження коштів на депозитні рахунки строком до одного року.

Розглянемо приклад розрахунку оборотності депозитів на ци-
фровому прикладі.

Таблиця 3.5

Аналіз оборотності депозитів фізичних осіб

Показники

2001 р.

2002 р.

Відхилення

1. Залишки депозитів на початок періоду

25 312

77 365

+52 053

2. Оборот з надходження депозитів (кредитовий оборот)

175 265

135 831

–39 434

3. Оборот з повернення депозитів (дебетовий оборот)

123 212

148 824

+25 612

4. Залишок депозитів на кінець періоду

77 365

64 372

–12 993

5. Середній залишок депозитних вкладів

51 338,8

70 868,5

+19 530

6. Кількість оборотів, що здійснюють депозити за період

2,4

2,1

–0,3

7. Тривалість одного депозитного обороту (днів)

152

174

+22

Як видно з даних табл. 3.5, швидкість оборотності депозитних вкладів за аналізований період уповільнилась. Так, кількість оборотів депозитів у 2001 р. становила 2,4 раза, а в 2002 р. — 2,1 раза. Відповідно тривалість одного обороту в днях збільшилась із 152 днів до 174 днів, або на 22 дні. Це є, безумовно, позитивною тенденцією і сприяє підвищенню ліквідності банку та вивільняє кредитні ресурси з обороту. Збільшення тривалості одного депозитного обороту свідчить про те, що збільшується середній термін збереження депозитних вкладень на рахунках банку. Збільшення тривалості депозитних вкладень дає змогу банкам вкладати ці ресурси в більш довгі кредити і сприяє підвищенню ліквідності банку.

Умовне вивільнення або умовне залучення коштів з обороту внаслідок зміни швидкості оборотності депозитів розраховується за формулою:

де t1, t0 — тривалість одного депозитного обороту в днях відпо-
відно у звітному та базисному періодах;

О01дн. — одноденний оборот депозитів (дебетовий) по поверненню;

DВ — умовне вивільнення ресурсів;

DЗ — умовне залучення ресурсів.

Унаслідок уповільнення оборотності депозитних вкладень у банку відбувається умовне вивільнення ресурсів:

Під час аналізу коефіцієнта осідання коштів на депозитних рахунках видно, що в базисному 2001 р. коефіцієнт осідання становив 0,297:

.

а в звітному 2002 р. —  –0,096:

Це означає, що в базисному році на кожну гривню, що наді-
йшла у депозитні вклади на рахунках банку осідало (залишалось) 30 копійок, у звітному році була зворотна тенденція і на кожну гривню прибутку був відплив коштів 10 копійок. За загальної позитивної оцінки депозитної діяльності банку менеджерам маркетингового відділу необхідно звернути увагу на посилення роботи щодо залучення нових вкладів, інакше подібна тенденція може призвести до скорочення ресурсної бази банку.

Проаналізуємо ступінь стабільності депозитів фізичних осіб (табл. 3.6).

Таблиця 3.6

Аналіз нестабільності депозитів фізичних осіб

Показники

2001 р.

2002 р.

Відхилення

1. Кількість відкритих депозитних договорів за період

40 571

37 455

–3116

2. Загальна сума надходжень депозитних вкладів

175 265

135 831

–39 434

3. Кількість достроково вилучених депозитів до закінчення дії терміну угоди:

 

 

 

кількість рахунків (закритих договорів)

2109

1798

–311

загальна сума

7016

4401

–2615

4. Коефіцієнт нестабільності:

 

 

 

за сумою, %

4,0

3,2

–0,8

за кількістю депозитних угод, %

5,2

4,8

–0,4

Дані табл. 3.6 свідчать про підвищення стабільності депозитів. Так, коефіцієнт нестабільності депозитів, розрахований виходячи із суми депозитних вкладень у базисному періоді, становив 4,0 %, а у звітному році — 3,3 %, тобто зменшився на 0,8 процентних пунктів. Аналогічні висновки можна зробити стосовно коефіцієнта, розрахованого виходячи із кількості достроково закритих угод. У 2001 р. він становив 5,2 %, а у 2002 р. — 4,8 %. Незначне відхилення між цими двома коефіцієнтами свідчить про те, що більшою мірою достроково вилучалися невеликі депозити. Це суттєво не вплинуло на погіршення стабільності ресурсної бази банку.

Завершальним етапом аналізу строкових депозитів є визначення їх відносної вартості, тобто коефіцієнта витратності даного виду ресурсів.

Таблиця 3.7

Аналіз відносної вартості депозитів

Показники

2001 р.

2002 р.

Відхилення

1. Залишки депозитів на початок періоду

25 312

77 365

+52 053

2. Залишок депозитів на кінець періоду

77 365

64 372

–12 993

3. Середній залишок депозитів за період

51 338,8

70 868,5

+19 530

4. Сплачені проценти за депозитами

12 835

15591

+2756

5. Витратність строкових депозитів

0,25

0,22

–0,03

За даними табл. 3.7 видно, що витратність депозитів знизилась на 3 %. Так, у базисному періоду вона становила 25 %:

,

а у звітному періоді витратність знизилась до 22 %:

.

Процентні витрати за депозитами залежать від двох факторів: обсягу залучених строкових депозитів та середньої процентної ставки за депозитами (середньої витратності строкових депозитів).

Факторний аналіз зміни процентних витрат банку за депозитами строковими проводиться за такою факторною моделлю:

W = Q · B,

де W — процентні витрати;

Q — обсяг залучених депозитів;

В — відносна вартість депозитів.

Проведемо аналіз зміни загальної суми витрат щодо залучення депозитів за допомогою способу абсолютних різниць.

За аналізований період витрати на залучення депозитних вкладень збільшилися на 2756 тис. грн (15 591 – 12 835), у тому числі за рахунок:

збільшення обсягу залучення депозитів (середнього залишку депозитних вкладень) — на 4882 тис. грн:

W = (Q1 – Q0) · B = (+19 530) · 0,25 = +4882;

2) зменшення середньої витратності депозитів (середньої процентної ставки за депозитами) — на 2126 тис. грн:

W = Q1 · (B1 – B0) = 70 868,5 · (–0,03) = –2126.

Аналізуючи причини змін того чи іншого показника, необхідно виокремити фактори, що залежать від зусиль самого банку, та незалежні (зовнішні) фактори.

Аналіз інших складових строкових депозитів проводиться за аналогічною схемою.

3.6. Аналіз депозитів до запитання

Важливою складовою ресурсної бази банку є залишки коштів на поточних рахунках клієнтів та на коррахунках інших банків, тобто депозити до запитання. Аналіз залишків коштів на рахунках клієнтів з позиції ліквідності балансу здійснюється на основі даних про їх частку в загальній сумі зобов’язань. Значна питома вага депозитів до запитання негативно відбивається на стані ліквідності банку: по-перше, погіршується співвідношення ліквідних активів та зобов’язань до запитання, яке характеризує поточну ліквідність; по-друге, знижується стабільність ресурсної бази банку. Проте збільшення частки депозитів до запитання в загальних зобов’язаннях зменшує відносну вартість ресурсної бази в цілому.

Поліпшення ліквідності може бути досягнуто через зміну структури залучених та позичених коштів, збільшення питомої ваги строкових депозитів можливим переоформленням стабільної частини залишків коштів на рахунках до запитання у строкові депозити, залучення значної кількості невеликих клієнтів, за рахунками яких не буває великої амплітуди коливань по залишках.

Для аналізу депозитів до запитання використовуються, фактично, такі самі показники, як і при аналізі строкових депозитів:

1. Оборотність коштів на поточних рахунках клієнтів. Цей показник відбиває кількість оборотів, що здійснюють онкольні депозити за певний період і розраховується за формулою:

;

2. Тривалість одного обороту онкольних депозитів у днях (або середній термін утримання коштів на поточних рахунках). Для його розрахунку використовується формула:

;

Чим більший цей показник, тим стабільніша ресурсна база.

3. Рівень осідання коштів на поточних рахунках:

;

4. Коефіцієнт нестабільності депозитів:

.

Відхилення від середнього залишку на величину коефіцієнта нестабільності визначає мінімальні та максимальні межі стабільного залишку на поточних рахунках. Чим нижчий коефіцієнт нестабільності, тим вищий мінімальний стабільний залишок, який може бути переоформлений на депозитний рахунок. Такі розрахунки потрібно робити, як за всіма залишками на рахунках клієнтів, так і за окремими рахунками з метою визначення стабільних залишків у окремих клієнтів (щоб проводити з ними роботу щодо відкриття депозитних рахунків). Якщо коливання на рахунках окремих клієнтів значні, а по загальній сумі рахунків вони невеликі, то ресурсну базу можна вважати стабільною. Якщо підприємство постійно підтримує залишок на поточних рахунках у певних межах, воно може отримувати пільги під час розрахунково-касового обслуговування.

Використовуючи дані табл. 3.1 та дані оборотно-сальдового балансу банку, розрахуємо основні показники, що характеризують стабільність депозитів до запитання.

Аналіз строкових депозитів доцільно починати з аналізу їх структури.

Таблиця 3.8

Аналіз структури депозитів до запитання

 

На 1.01.2001

На 1.01.2002

Відхилення

сума

%

сума

%

абсо-
лютне

струк-
тури, %

Операції до запитання

 

 

 

 

 

 

рахунки ЛОРО (коррахунки інших банків)

22 107

20,8

14 930

8,4

–7177

–12,4

кошти до запитання юридичних осіб

49 472

46,5

128 671

72,4

+79 199

+25,9

кошти державного бюджету

187

0,2

103

0,1

–84

–0,1

кошти місцевого бюджету

13 484

12,6

10 422

5,8

–3062

–6,8

позабюджетні фонди

8935

8,4

6531

3,7

–2404

–4,7

кошти до запитання фізичних осіб

8904

8,3

10 284

5,7

+1380

–2,6

кошти за платіжними картками

3378

3,2

6877

3,9

+3499

+0,7

Депозити до запитання, усього

106 467

100

177 818

100

+71 351

´

Аналіз структури депозитів до запитання (табл. 3.8) свідчить про те, що основну частку становлять залишки на поточних рахунках клієнтів — юридичних осіб. Їх питома вага у структурі депозитів до запитання в 2001 р. становила 46,5 %, а в 2002 р. зросла до 72,4 %, тобто збільшилась на 25,9 процентного пункту, а в абсолютному
розмірі зросла на 79 199 тис. грн. Подібна тенденція пов’язана з актив­ним залученням нових клієнтів до банку, що позитивно характери-
зує роботу банківських менеджерів та відділу маркетингу. На цьому тлі зростання абсолютного розміру коштів на рахунках фізичних осіб на 1380 тис. грн призвело до відносного зменшення їх частки в структурі онкольних депозитів з 8,3 до 5,7 %, тобто зменшились на 2,6 % процентного пункту. Зросла роль і такого виду ресурсів, як залишки на платіжних картках. У разі абсолютного зростання їх обсягу за досліджуваний період на 3499 тис. грн, або майже вдвічі, їх частка в загальній структурі зросла на 0,7 процентного пункту, що є позитивним явищем. Дещо зменшились як абсолютні розміри, так і питома вага залишків на кореспондентських рахунках інших банків, на рахунках державного, місцевого бюджетів та позабюджетних фондів.

Наступним етапом аналізу є визначення оборотності депозитів до запитання та їх стабільності. Розглянемо їх на наведеному ниж­че прикладі (табл. 3.9).

Таблиця 3.9

Аналіз оборотності депозитів до запитання

Показники

2001 р.

2002 р.

Відхилення

1. Залишки депозитів до запитання на початок періоду

106 467

177 818

+7135

2. Оборот з надходження коштів на рахунки клієнтів за період (кредитовий оборот)

5 060 552,7

5 183 133,5

+122 580,8

3. Оборот з видатків коштів із рахунків (дебетовий оборот)

4 989 201,7

5 175 571,5

+186 369,8

4. Залишок депозитів до запитання на кінець періоду

177 818

185 380

+7562

5. Середній залишок депозитів до запитання

142 142,5

181 599

+39 456,5

6. Кількість оборотів, що здійснюють депозити до запитання за період

35,1

28,5

–6,6

7. Тривалість одного обороту онкольних депозитів, днів

10,4

12,8

+2,4

8. Коефіцієнт осідання коштів на поточних рахунках

0,014

0,001

–0,013

Як свідчать дані табл. 3.9, оборотність депозитів до запитання значно більша, ніж оборотність строкових депозитів. Проте за аналі­зований період відбувалося незначне уповільнення оборотності цього виду ресурсів. Так, кількість оборотів онкольних депозитів змен­шилася з 35,1 до 28,5 раза, тобто на 6,6 раза. Відповідно тривалість одного депозитного обороту в днях збільшилась з 10,4 дня до 12,8 дня, або на 2,4 дня. Уповільнення оборотності коштів на поточ­них рахунках клієнтів сприяє підвищенню ліквідності банку та привело до умовного вивільнення коштів з обороту — 32 805,7 тис. грн:

В = (12,8 – 10,4) · 4 989 201,7 / 365 = +32 805,7.

Коефіцієнт осідання коштів на поточних рахунках зменшився з 0,014 до 0,001, тобто на 0,013. Це означає, що приплив коштів на ці рахунки уповільнився: якщо в 2001 р. на кожну гривню коштів, що надійшли на ці рахунки осідало 1,4 коп., то в 2002 р. — 0,1 коп. Така тенденція є закономірною, адже існує певна насиченість кредитного ринку та ринку клієнтів. Постійне зростання даного коефіцієнта в одного банку повинно зменшувати цей коефіцієнт в інших банках, а в умовах постійної боротьби за клієнтів теоретично таке неможливо. Це означає, що будь-який приріст ресурсів за рахунок депозитів до запитання у разі значного розриву у вартості строкових депозитів та депозитів до запитання в сучасних умовах для України є позитивним явищем, незважаючи на його масштаби.

Практика показує, що значна частка коштів, які надходять на поточні рахунки клієнтів банку, залишається без руху протягом тривалого строку. Банки зацікавлені в залученні цих коштів на строкові депозити для зміцнення стабільної депозитної бази. Тому банки за допомогою такої методики можуть допомогти клієнтам у визначенні частки коштів від планового виторгу, що осідає на поточному рахунку, яка без шкоди для підприємства може бути розміщена на строковий депозитний рахунок:

,

де Чсд — частка коштів від планової виручки, що може бути розміщена на строковий депозитний рахунок;

Зср — середній залишок коштів на поточному рахунку за відповідний період минулого року;

Нфакт — фактичні надходження на поточний рахунок (фактична реалізація за відповідний період минулого року);

Нпл — очікувані надходження на поточний рахунок підприємства (план з реалізації).

Оцінюючи стабільність ресурсів банку, важливо проаналізувати коефіцієнти нестабільності депозитів до запитання. Практика свідчить, що у разі збільшення кількості клієнтів, що обслуговуються в банку, та збільшення частки малих клієнтів, коефіцієнт стабільності залишків на поточних рахунках підвищується за рахунок зменшення амплітуди коливань на цих рахунках. За теорією ймовірності, одночасного відпливу коштів на всіх рахунках не може бути. Відплив коштів з рахунку одного невеликого клієнта компенсується припливом коштів на рахунок іншого клієнта. Тому на банківських рахунках у цілому завжди має місце постійний залишок. Якщо банк має стабільні залишки за депозитами до запитання, він може використовувати ці ресурси для кредитування, при цьому витрати за ними будуть мінімальними.

Для визначення суми стабільного залишку на поточних рахун­ках розраховують коефіцієнт нестабільності (стабільності). Приклад його розрахунку розглянемо на основі даних табл. 3.10.

Таблиця 3.10

Щоденні залишки депозитних вкладень
станом на січень—лютий 2002 р.

Дата місяця

Фактичні залишки
на певну дату місяця

Відхилення фактичних
залишків на певну дату
від їх середнього
значення за місяць

 

 

січень

лютий

1-ше число

177 818

148 555

+23 330

+21 315

2-ге число

154 303

110 315

–185

–16 925

3-тє число

120 207

99 472

–34 281

–27 768

4-те число

184 300

139 809

–12 646

+72 717

і т. д.

Останній день місяця (31.01
і 28.02)

141 742

199 957

–12 646

+72 717

Початок наступного місяця (1.02 і 1.03)

148 555

185 331

–5933

+58 091

Середня хронологічна залиш­ків депозитів до запитання

154 488

127 240

15 248

32 803

Розрахуємо середнє значення залишків на поточних рахунках у січні та лютому 2002 р. за допомогою середньої хронологічної:

Середнє значення залишків на поточних рахунках клієнтів у січні було 154 488 тис. грн., а в лютому — 127 240 тис. грн. Ам-
плітуда коливань на цих рахунках у лютому була більшою, ніж у січні. Так, середнє відхилення фактичних залишків на рахунках від їх середнього значення в січні становило 15 248 тис. грн, а в лютому — 32 803 тис. грн.

Відповідно коефіцієнт нестабільності в січні був 9,9 %, а в лютому — 25,8 %. Це означає, що рівень стабільної частини депозитів до запитання в січні був досить високий — 90,1 %, а в лютому знизився до 74,2 %, тобто середній стабільний залишок у січні становив — 139 193,7 тис. грн, а в лютому — 94 412 тис. грн. Це та частина ресурсів, на яку банк може розраховувати, як на кредитний ресурс, який може бути використаний для активних операцій.

Для аналізу розвитку клієнтської бази використовуються такі коефіцієнти:

коефіцієнт плинності клієнтів;

коефіцієнт залучення клієнтів;

коефіцієнт закріплення клієнтів;

коефіцієнт постійності клієнтів.

Коефіцієнт плинності клієнтів розраховується за такою формулою:

.

Коефіцієнт постійності клієнтів розраховується за формулою:

Кпост = 1 – Кпл.

Коефіцієнт залучення клієнтів розраховується за формулою:

.

Коефіцієнт розширення клієнтської бази розраховується за формулою:

.

Розглянемо методику розрахунку цих показників на прикладі рахунків юридичних осіб (табл. 3.11).

За даними таблиці видно, що банк поступово (хоча і незначними темпами) розширює клієнтську базу. У 2001 р. коефіцієнт залучення клієнтів становив 4,8 %, а в 2002 р. — 4,4 %, тобто знизився на 0,4 процентного пункту. Відплив клієнтів відбувався меншою мірою, ніж їх залучення. У 2001 р. він становив 3,2 %, а в 2002 р.— 2,2 %. Відповідно коефіцієнт розширення клієнтської бази зріс з 1,6 % до 2,2, тобто на 0,6 процентного пункту.

Одним із перспективних видів залучень ресурсів є впровадження розрахунків за допомогою платіжних карток.

Таблиця 3.11

Аналіз розвитку клієнтської бази

Показники

2001 р.

2002 р.

Відхилення

1. Кількість поточних рахунків юридичних осіб на початок періоду

4289

4360

+71

2. Кількість відкритих рахунків за рік

208

193

–15

3. Кількість закритих рахунків за рік

137

95

–42

4. Кількість поточних рахунків юридичних осіб на кінець періоду

4360

4458

+98

5. Середньорічна кількість рахунків

4324,5

4409

+84,5

6. Коефіцієнт плинності клієнтів, %

3,2

2,2

–1,0

7. Коефіцієнт постійності клієнтів, %

96,8

97,8

+1,0

8. Коефіцієнт залучення клієнтів, %

4,8

4,4

–0,4

9. Коефіцієнт розширення клієнтської бази, %

1,6

2,2

+0,6