7.6. Аналіз ефективності валютних операцій

Завершальним етапом аналізу валютних операцій є оцінка їх ефективності, яка здійснюється через аналіз доходів та витрат банку від операцій з іноземною валютою.

На цьому етапі необхідно визначити, яка частка доходів від операцій в іноземній валюті у загальному обсязі доходів банку та за якими операціями вони отримані. Аналогічні аналітичні процедури здійснюються за витратами від операцій в іноземній валюті. При цьому слід мати на увазі, що доходи та витрати від ва­лютних операцій формуються в національній та іноземній валю­ті. Відповідно до чинного законодавства банку згідно із власними тарифами дозволяється утримувати комісійну винагороду в іноземній валюті за рахунок коштів клієнтів, якщо операції, які вони виконують за дорученням клієнтів, пов’язані зі сплатою комісійної винагороди в іноземній валюті іноземному банку-корес­понденту (здійснення переказу, документарні операції, операції з чеками, що прийняті на інкасо, операції з пластиковими картками міжнародних платіжних систем тощо) та зі сплатою коштів міжнародним платіжним системам і міжнародним системам зв’язку за користування їхніми послугами.

Ті доходи і витрати, що отримані або нараховані банком в іноземній валюті, відображаються у балансі банку у валюті операції з одночасним перерахуванням їх у національну валюту за офіційним курсом на день здійснення операції. Облік доходів і витрат в іноземній валюті здійснюється за окремими аналітичними рахунками технічного рахунка № 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів», з одночасним їх відображенням на рахунках 6-го класу, що дає можливість аналізувати їх у валюті операції та в еквіваленті за поточним офіційним курсом НБУ.

Розглянемо основні види доходів від валютних операцій:

проценти за наданими кредитами суб’єктам підприємницької діяльності;

проценти за міжбанківськими кредитами та депозитами;

доходи від операцій із цінними паперами;

проценти за кредитними картками;

проценти за овердрафтами;

комісійні доходи від операцій із чеками;

комісійні доходи за переказами фізичних осіб;

комісійні доходи за відкриття та ведення поточних і депозит­них рахунків клієнтів;

доходи від операцій купівлі-продажу іноземної валюти;

доходи за агентськими угодами.

Додатково можна визначати питому вагу доходів у розрізі операцій та валют, з тим щоб визначити прибутковість операцій у розрізі валют.

У нашому прикладі загальний обсяг доходів банку у звітному періоді становив 783 669 грн, або 42 відсотки від їх загального обсягу.

З даних табл. 7.15 видно, що найбільшу частку в загальних валютних доходах становлять доходи від торговельних валютних операцій — 77,24 %. Причому серед різних видів валют у цьому напрямі лідирує «євро» — 91,8 %. Другим за значимістю видом валютних операцій, що формують досить істотну частку валютних доходів, є процентні доходи в основному від надання валютних кредитів юридичним особам. Їх частка становить 19,76 % в загальних валютних доходах банку. Інші види операцій з валютою приносять банку незначний дохід, проте їх наявність є обо­в’язковою умовою залучення клієнтів, які потребують широкого спектра банківських послуг у валюті, і без надання подібних послуг банк не буде конкурентоспроможним на ринку.

Структуру валютних доходів у розрізі видів валют показано в табл. 7.16.

Структура доходів від валютних операцій у розрізі валют показує прибутковість операцій у розрізі валют.

З даних табл. 7.16 видно, що найбільшу частку у доходах від валютних операцій банку становлять операції у доларах США — 63,58 %, у євро — 28,55 %, у російських рублях — 7,84 %. Причому найбільша частка доходів у доларах США припадає на процентні доходи від надання валютних кредитів — 65,60 % (не враховуючи інших доходів). Частка операцій у євро досить вагома в торговельному доході (33,93 %) та в комісійному доході (30,43 %). Істотну частку в процентних доходах становлять доходи від кредитів, наданих у російських рублях, — 22,87 %. При аналізі структури валютних доходів у динаміці проглядається чітка тенденція до збільшення ролі операцій, здійснюваних у євро.

Розрахунок абсолютного приросту та темпу приросту доходів від валютних операцій характеризує тенденції у прибутковості валютних операцій.

Важливим показником ефективності використання валютних коштів банку є показник дохідності валютних операцій. Необхідно проаналізувати його динаміку порівняння з аналогічним показником за операціями у національній валюті, визначити, за рахунок яких факторів відбулися зміни абсолютного та відносного приросту доходів від валютних операцій:

приріст ресурсної бази;

збільшення (зменшення) обсягів валютних операцій;

зміни у клієнтській базі;

тарифна політика;

наслідки політичної та економічної ситуації у країні;

зменшення (збільшення) вартості валютних ресурсів;

зміни у кредитній, депозитній та курсовій політиці банку;

структурні зміни у розміщенні чи залученні валютних ресурсів.

Аналогічно здійснюється структурний аналіз витрат за опера­ціями в іноземній валюті. При цьому необхідно порівняти доходи і витрати банку від операцій в іноземній валюті в абсолютній величині та у динаміці.

АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ДОХОДІВ БАНКУ

СТРУКТУРА ВАЛЮТНИХ

Таблиця 7.15

ВІД ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ, тис. грн

Таблиця 7.16

ДОХОДІВ ЗА ВИДАМИ ВАЛЮТ

Таблиця 7.17

ВИТРАТИ БАНКУ ЗА ОПЕРАЦІЯМИ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ, тис. грн

З показників табл. 7.17 видно, що у структурі витрат найбільшою є частка процентних витрат — 56,64 %, які в основному сплачені за міжбанківськими операціями (14,89 %) та рахунками фізичних осіб (21,25 %). Аналогічно розподіляються ви­трати в розрізі основних валют — долари США, євро, російські рублі та інші валюти. Комісійні витрати, сплачені в іноземній валюті, становлять 12,75 %, результат від торгівлі іноземної валюти — 11,83 %. У розрізі структури валют найбільша сума сплачена у доларах США, серед яких теж найбільша частка припадає на витрати на виплату нарахованих процентів за рахунок фізичних осіб (23,59 %), юридичних осіб (18,68 %) та міжбанківськими (12,78 %). Отже, можна зробити висновок, що переважна сума витрат за валютними операціями належить процентним витратам за рахунками клієнтів банку. Як уже згадувалося вище (табл. 7.2), валютна частка коштів банку в основному сформована за рахунок коштів, що залучені на рахунки фізичних та юридичних осіб, тому такі витрати банку цілком виправдані. Ураховуючи те, що найбільші обсяги операцій проводяться у доларах США та євро, відповідно розподіляються й витрати в іноземній валюті.

Завершальним етапом аналізу валютних операцій є розрахунок відносних показників дохідності та витратності. Це:

питома вага валютних доходів у загальному обсязі доходів банку;

питома вага валютних витрат у загальному обсязі витрат банку;

доходи від валютних операцій на 1 грн валютних активів;

доходи від валютних операцій на 1 грн активів банку, всього;

доходи від валютних операцій на одного працівника валютного відділу (управління);

валютні витрати в розрахунку на 1 грн залучених ресурсів в іноземній валюті.

Використання відносних показників дохідності та витратності дає змогу зробити порівняльний аналіз ефективності роботи з валютою різних банків та їхніх структурних підрозділів (філій). Перелічені показники повинні аналізуватись у динаміці для оцінки загальної тенденції їх зміни.

Завершальним етапом аналізу валютних операцій є оцінка їх ефективності, яка здійснюється через аналіз доходів та витрат банку від операцій з іноземною валютою.

На цьому етапі необхідно визначити, яка частка доходів від операцій в іноземній валюті у загальному обсязі доходів банку та за якими операціями вони отримані. Аналогічні аналітичні процедури здійснюються за витратами від операцій в іноземній валюті. При цьому слід мати на увазі, що доходи та витрати від ва­лютних операцій формуються в національній та іноземній валю­ті. Відповідно до чинного законодавства банку згідно із власними тарифами дозволяється утримувати комісійну винагороду в іноземній валюті за рахунок коштів клієнтів, якщо операції, які вони виконують за дорученням клієнтів, пов’язані зі сплатою комісійної винагороди в іноземній валюті іноземному банку-корес­понденту (здійснення переказу, документарні операції, операції з чеками, що прийняті на інкасо, операції з пластиковими картками міжнародних платіжних систем тощо) та зі сплатою коштів міжнародним платіжним системам і міжнародним системам зв’язку за користування їхніми послугами.

Ті доходи і витрати, що отримані або нараховані банком в іноземній валюті, відображаються у балансі банку у валюті операції з одночасним перерахуванням їх у національну валюту за офіційним курсом на день здійснення операції. Облік доходів і витрат в іноземній валюті здійснюється за окремими аналітичними рахунками технічного рахунка № 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів», з одночасним їх відображенням на рахунках 6-го класу, що дає можливість аналізувати їх у валюті операції та в еквіваленті за поточним офіційним курсом НБУ.

Розглянемо основні види доходів від валютних операцій:

проценти за наданими кредитами суб’єктам підприємницької діяльності;

проценти за міжбанківськими кредитами та депозитами;

доходи від операцій із цінними паперами;

проценти за кредитними картками;

проценти за овердрафтами;

комісійні доходи від операцій із чеками;

комісійні доходи за переказами фізичних осіб;

комісійні доходи за відкриття та ведення поточних і депозит­них рахунків клієнтів;

доходи від операцій купівлі-продажу іноземної валюти;

доходи за агентськими угодами.

Додатково можна визначати питому вагу доходів у розрізі операцій та валют, з тим щоб визначити прибутковість операцій у розрізі валют.

У нашому прикладі загальний обсяг доходів банку у звітному періоді становив 783 669 грн, або 42 відсотки від їх загального обсягу.

З даних табл. 7.15 видно, що найбільшу частку в загальних валютних доходах становлять доходи від торговельних валютних операцій — 77,24 %. Причому серед різних видів валют у цьому напрямі лідирує «євро» — 91,8 %. Другим за значимістю видом валютних операцій, що формують досить істотну частку валютних доходів, є процентні доходи в основному від надання валютних кредитів юридичним особам. Їх частка становить 19,76 % в загальних валютних доходах банку. Інші види операцій з валютою приносять банку незначний дохід, проте їх наявність є обо­в’язковою умовою залучення клієнтів, які потребують широкого спектра банківських послуг у валюті, і без надання подібних послуг банк не буде конкурентоспроможним на ринку.

Структуру валютних доходів у розрізі видів валют показано в табл. 7.16.

Структура доходів від валютних операцій у розрізі валют показує прибутковість операцій у розрізі валют.

З даних табл. 7.16 видно, що найбільшу частку у доходах від валютних операцій банку становлять операції у доларах США — 63,58 %, у євро — 28,55 %, у російських рублях — 7,84 %. Причому найбільша частка доходів у доларах США припадає на процентні доходи від надання валютних кредитів — 65,60 % (не враховуючи інших доходів). Частка операцій у євро досить вагома в торговельному доході (33,93 %) та в комісійному доході (30,43 %). Істотну частку в процентних доходах становлять доходи від кредитів, наданих у російських рублях, — 22,87 %. При аналізі структури валютних доходів у динаміці проглядається чітка тенденція до збільшення ролі операцій, здійснюваних у євро.

Розрахунок абсолютного приросту та темпу приросту доходів від валютних операцій характеризує тенденції у прибутковості валютних операцій.

Важливим показником ефективності використання валютних коштів банку є показник дохідності валютних операцій. Необхідно проаналізувати його динаміку порівняння з аналогічним показником за операціями у національній валюті, визначити, за рахунок яких факторів відбулися зміни абсолютного та відносного приросту доходів від валютних операцій:

приріст ресурсної бази;

збільшення (зменшення) обсягів валютних операцій;

зміни у клієнтській базі;

тарифна політика;

наслідки політичної та економічної ситуації у країні;

зменшення (збільшення) вартості валютних ресурсів;

зміни у кредитній, депозитній та курсовій політиці банку;

структурні зміни у розміщенні чи залученні валютних ресурсів.

Аналогічно здійснюється структурний аналіз витрат за опера­ціями в іноземній валюті. При цьому необхідно порівняти доходи і витрати банку від операцій в іноземній валюті в абсолютній величині та у динаміці.

АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ДОХОДІВ БАНКУ

СТРУКТУРА ВАЛЮТНИХ

Таблиця 7.15

ВІД ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ, тис. грн

Таблиця 7.16

ДОХОДІВ ЗА ВИДАМИ ВАЛЮТ

Таблиця 7.17

ВИТРАТИ БАНКУ ЗА ОПЕРАЦІЯМИ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ, тис. грн

З показників табл. 7.17 видно, що у структурі витрат найбільшою є частка процентних витрат — 56,64 %, які в основному сплачені за міжбанківськими операціями (14,89 %) та рахунками фізичних осіб (21,25 %). Аналогічно розподіляються ви­трати в розрізі основних валют — долари США, євро, російські рублі та інші валюти. Комісійні витрати, сплачені в іноземній валюті, становлять 12,75 %, результат від торгівлі іноземної валюти — 11,83 %. У розрізі структури валют найбільша сума сплачена у доларах США, серед яких теж найбільша частка припадає на витрати на виплату нарахованих процентів за рахунок фізичних осіб (23,59 %), юридичних осіб (18,68 %) та міжбанківськими (12,78 %). Отже, можна зробити висновок, що переважна сума витрат за валютними операціями належить процентним витратам за рахунками клієнтів банку. Як уже згадувалося вище (табл. 7.2), валютна частка коштів банку в основному сформована за рахунок коштів, що залучені на рахунки фізичних та юридичних осіб, тому такі витрати банку цілком виправдані. Ураховуючи те, що найбільші обсяги операцій проводяться у доларах США та євро, відповідно розподіляються й витрати в іноземній валюті.

Завершальним етапом аналізу валютних операцій є розрахунок відносних показників дохідності та витратності. Це:

питома вага валютних доходів у загальному обсязі доходів банку;

питома вага валютних витрат у загальному обсязі витрат банку;

доходи від валютних операцій на 1 грн валютних активів;

доходи від валютних операцій на 1 грн активів банку, всього;

доходи від валютних операцій на одного працівника валютного відділу (управління);

валютні витрати в розрахунку на 1 грн залучених ресурсів в іноземній валюті.

Використання відносних показників дохідності та витратності дає змогу зробити порівняльний аналіз ефективності роботи з валютою різних банків та їхніх структурних підрозділів (філій). Перелічені показники повинні аналізуватись у динаміці для оцінки загальної тенденції їх зміни.