2.5. Організація розроблення планів на підприємстві
К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 1617 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82
Успішне проведення
інтегрованих планових розрахунків
потребує відповідної структурної та процедурної організації систе-
ми планування на підприємстві. В організаційному аспекті особ-
ливо важливим є питання централізації та децентралізації у вико-
нанні планувальних робіт. Системотвірні інтеграційні завдання, що
стосуються підприємства в цілому, слід вирішувати централізовано.
Це можна сказати також про планування великомасштабних проек-
тів. Інші завдання планування варто вирішувати децентралізовано,
щоб використати відповідну професійну компетентність економіс-
тів, забезпечити своєчасність і гнучкість планування та підвищен-
ням мотивації праці посилити відповідальність за складання планів
та їх виконання.
Під час розв’язання питання про співвідношення централізації та децентралізації в плануванні вирішальне значення має принципове регламентування повноважень щодо прийняття рішень та підпорядкованості для суб’єктів планування в підрозділах підприємства. Крім цього, важливу роль відіграють різновид і значущість відповідного об’єкта планування.
Центральний (штабний) відділ планування на підприємстві займається передусім розробленням та вдосконаленням системи планування на підприємстві. До його функцій також відносять:
змістово-організаційну підтримку керівництва підприємства під час підготовки й проведення робіт зі складання планів;
методичне забезпечення розроблення планів структурних підрозділів підприємства;
підготовку й подання матеріалів з аналізу стану зовнішнього середовища;
зведений аналіз діяльності підприємства в цілому;
поточний контроль за процесом виконання планів і подання даних про наявні відхилення;
аналіз причин відхилення у виконанні плану та розроблення пропозицій щодо коригування планів;
координацію підготовки окремих розділів плану й розроблення зведеного плану.
Розроблення стратегічних планів — виключна прерогатива центрального відділу планування. На великих підприємствах ця функція може стати відокремленою й виконуватися спеціалізованим відділом стратегічного планування.
Крім центрального відділу планування на підприємстві мають діяти також інші структурні одиниці, які здійснюють планувальні функції як централізовано, так і децентралізовано. Планування за окремими функціями виробничо-господарської діяльності у вітчизняній практиці здійснювалося спеціалізованими відділами: планово-виробничим, планово-економічним, праці й заробітної плати, матеріально-технічного забезпечення і збуту та ін. За кордоном широко використовують створення спеціалізованих комісій (комітетів), до роботи у яких на тривалий термін залучають залежно від конкретних проблем різних керівників, менеджерів та професіоналів. Вони проводять процеси планування підприємства в цілому або розробляють окремі комплекси планів. Важливою функцією таких комісій є проведення нарад з планування, на яких затверджуються плани й доводяться до відповідних лінійних і функціональних структурних підрозділів. На нарадах обговорюють також фінансово-економічні результати роботи, аналізують виконання планів і причини відхилень.
Проектне планування й частково контроль за реалізацією проектів ведеться проблемно-орієнтованими проектними групами. Це особливі структурні підрозділи, що створюються для вирішення спеціальних завдань. Їхній склад має міждисциплінарний характер, що забезпечує використання різнобічних професійних знань і прийняття обґрунтованих рішень.
Для
великомасштабних мультифункціональних проектів до складу проектних груп
неодмінно включають працівників цен-
трального відділу планування, щоб забезпечити узгодження про-
ектів із загальним планом підприємства.
Останнім часом активно дискутується питання про передавання частини планувальних, особливо допоміжних, функцій стороннім консультаційним фірмам або індивідуальним консультантам. Таке рішення є доцільним, якщо зовнішні консультанти можуть запропонувати якісні та (або) економічно вигідні умови. Переваги передавання на сторону частину допоміжних функцій планування та управління полягають насамперед у використанні професійних знань зовнішніх фахівців, які до того ж можуть бути об’єктивнішими за працівників підприємства. Водночас, належить бути обережними у передаванні внутрішньої інформації зовнішнім консультантам, оскільки вона може мати конфіденційний характер і цікавити конкурентну розвідку.
Додаток А
Система
планів підприємства з функціональною
організаційною структурою (адаптовано за [87, с. 120—124])
1. Загальні положення.
1.1. Аналіз стану зовнішнього середовища та підприємства.
1.2. Прогнози стану зовнішнього середовища підприємства за споживчими ринками, продуктами й регіонами збуту.
1.2.1. Загальноекономічні прогнози.
1.2.2. Прогноз розвитку техніки й технології.
1.2.3. Прогноз соціально-культурного розвитку суспільства.
1.2.4. Прогноз екологічної ситуації.
1.2.5. Прогноз політико-правової ситуації.
1.3. Цільова картина діяльності підприємства.
2. Генеральні цільові плани.
2.1. Матеріальні (уречевлені) цілі.
2.2. Вартісні (монетарні) цілі.
2.3. Соціальні (суспільні) цілі.
3. Стратегічні плани.
3.1. Стратегічні плани полів бізнесу, функціональні та регіональні стратегії.
3.1.1. Загальний (загальнофірмовий) зведений план.
3.1.2. Плани за окремими полями бізнесу.
3.1.3. Плани розвитку функціональних сфер діяльності.
3.1.4. Регіональні стратегії.
3.2. План удосконалення організаційної структури та правової форми підприємства.
3.3. План удосконалення системи керівництва.
3.3.1. План розстановки керівних кадрів.
3.3.2. План удосконалення системи стимулювання керівників.
3.3.3. План розвитку інформаційної системи управління.
4. Тактичні плани.
4.1. Асортиментно-продуктовий (номенклатурний) план у межах наявного потенціалу.
4.1.1. Асортиментно-продуктовий план за видами продукції в натуральних вимірниках.
4.1.2. План у вартісних вимірниках.
4.2. Функціональні плани.
4.2.1. Збут.
4.2.2. Виробництво.
4.2.3. Матеріально-технічне забезпечення.
4.2.4. Транспортно-складське забезпечення (логістика).
4.2.5. Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи.
4.2.6. Кадри.
4.2.7. Витрати, основні та оборотні засоби.
4.2.8. Фінансовий план і зведені балансові результати.
4.2.9. План роботи керівних кадрів підприємства.
4.3. Планові проекти.
4.3.1. Плани здійснення стратегічних проектів.
4.3.2. Плани здійснення оперативних проектів.
5. Зведений перелік головних показників.
5.1. Пояснення.
5.2. Основні цільові показники.
5.3. Основні стратегічні показники.
5.4. Основні тактичні показники.
Питання для самоперевірки
Яким є уявлення планування діяльності підприємства в аспекті системного підходу?
За якими принципами формують систему планування на підприємстві?
Якими є основні передумови створення ефективної системи планування?
Методи планування, як їх можна класифікувати?
У чому сутність основних моделей комплексів планових розрахунків на підприємстві?
Що таке синектична єдність методів планування? Як її досягти?
Якими є основні підсистеми планування? У чому полягають їхні особливості?
За якими основними розділами складають стратегічний і тактичний плани?
Для чого встановлюють рангову послідовність планів? Як її дотриматися?
Як організують розроблення планів на підприємстві?
Успішне проведення
інтегрованих планових розрахунків
потребує відповідної структурної та процедурної організації систе-
ми планування на підприємстві. В організаційному аспекті особ-
ливо важливим є питання централізації та децентралізації у вико-
нанні планувальних робіт. Системотвірні інтеграційні завдання, що
стосуються підприємства в цілому, слід вирішувати централізовано.
Це можна сказати також про планування великомасштабних проек-
тів. Інші завдання планування варто вирішувати децентралізовано,
щоб використати відповідну професійну компетентність економіс-
тів, забезпечити своєчасність і гнучкість планування та підвищен-
ням мотивації праці посилити відповідальність за складання планів
та їх виконання.
Під час розв’язання питання про співвідношення централізації та децентралізації в плануванні вирішальне значення має принципове регламентування повноважень щодо прийняття рішень та підпорядкованості для суб’єктів планування в підрозділах підприємства. Крім цього, важливу роль відіграють різновид і значущість відповідного об’єкта планування.
Центральний (штабний) відділ планування на підприємстві займається передусім розробленням та вдосконаленням системи планування на підприємстві. До його функцій також відносять:
змістово-організаційну підтримку керівництва підприємства під час підготовки й проведення робіт зі складання планів;
методичне забезпечення розроблення планів структурних підрозділів підприємства;
підготовку й подання матеріалів з аналізу стану зовнішнього середовища;
зведений аналіз діяльності підприємства в цілому;
поточний контроль за процесом виконання планів і подання даних про наявні відхилення;
аналіз причин відхилення у виконанні плану та розроблення пропозицій щодо коригування планів;
координацію підготовки окремих розділів плану й розроблення зведеного плану.
Розроблення стратегічних планів — виключна прерогатива центрального відділу планування. На великих підприємствах ця функція може стати відокремленою й виконуватися спеціалізованим відділом стратегічного планування.
Крім центрального відділу планування на підприємстві мають діяти також інші структурні одиниці, які здійснюють планувальні функції як централізовано, так і децентралізовано. Планування за окремими функціями виробничо-господарської діяльності у вітчизняній практиці здійснювалося спеціалізованими відділами: планово-виробничим, планово-економічним, праці й заробітної плати, матеріально-технічного забезпечення і збуту та ін. За кордоном широко використовують створення спеціалізованих комісій (комітетів), до роботи у яких на тривалий термін залучають залежно від конкретних проблем різних керівників, менеджерів та професіоналів. Вони проводять процеси планування підприємства в цілому або розробляють окремі комплекси планів. Важливою функцією таких комісій є проведення нарад з планування, на яких затверджуються плани й доводяться до відповідних лінійних і функціональних структурних підрозділів. На нарадах обговорюють також фінансово-економічні результати роботи, аналізують виконання планів і причини відхилень.
Проектне планування й частково контроль за реалізацією проектів ведеться проблемно-орієнтованими проектними групами. Це особливі структурні підрозділи, що створюються для вирішення спеціальних завдань. Їхній склад має міждисциплінарний характер, що забезпечує використання різнобічних професійних знань і прийняття обґрунтованих рішень.
Для
великомасштабних мультифункціональних проектів до складу проектних груп
неодмінно включають працівників цен-
трального відділу планування, щоб забезпечити узгодження про-
ектів із загальним планом підприємства.
Останнім часом активно дискутується питання про передавання частини планувальних, особливо допоміжних, функцій стороннім консультаційним фірмам або індивідуальним консультантам. Таке рішення є доцільним, якщо зовнішні консультанти можуть запропонувати якісні та (або) економічно вигідні умови. Переваги передавання на сторону частину допоміжних функцій планування та управління полягають насамперед у використанні професійних знань зовнішніх фахівців, які до того ж можуть бути об’єктивнішими за працівників підприємства. Водночас, належить бути обережними у передаванні внутрішньої інформації зовнішнім консультантам, оскільки вона може мати конфіденційний характер і цікавити конкурентну розвідку.
Додаток А
Система
планів підприємства з функціональною
організаційною структурою (адаптовано за [87, с. 120—124])
1. Загальні положення.
1.1. Аналіз стану зовнішнього середовища та підприємства.
1.2. Прогнози стану зовнішнього середовища підприємства за споживчими ринками, продуктами й регіонами збуту.
1.2.1. Загальноекономічні прогнози.
1.2.2. Прогноз розвитку техніки й технології.
1.2.3. Прогноз соціально-культурного розвитку суспільства.
1.2.4. Прогноз екологічної ситуації.
1.2.5. Прогноз політико-правової ситуації.
1.3. Цільова картина діяльності підприємства.
2. Генеральні цільові плани.
2.1. Матеріальні (уречевлені) цілі.
2.2. Вартісні (монетарні) цілі.
2.3. Соціальні (суспільні) цілі.
3. Стратегічні плани.
3.1. Стратегічні плани полів бізнесу, функціональні та регіональні стратегії.
3.1.1. Загальний (загальнофірмовий) зведений план.
3.1.2. Плани за окремими полями бізнесу.
3.1.3. Плани розвитку функціональних сфер діяльності.
3.1.4. Регіональні стратегії.
3.2. План удосконалення організаційної структури та правової форми підприємства.
3.3. План удосконалення системи керівництва.
3.3.1. План розстановки керівних кадрів.
3.3.2. План удосконалення системи стимулювання керівників.
3.3.3. План розвитку інформаційної системи управління.
4. Тактичні плани.
4.1. Асортиментно-продуктовий (номенклатурний) план у межах наявного потенціалу.
4.1.1. Асортиментно-продуктовий план за видами продукції в натуральних вимірниках.
4.1.2. План у вартісних вимірниках.
4.2. Функціональні плани.
4.2.1. Збут.
4.2.2. Виробництво.
4.2.3. Матеріально-технічне забезпечення.
4.2.4. Транспортно-складське забезпечення (логістика).
4.2.5. Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи.
4.2.6. Кадри.
4.2.7. Витрати, основні та оборотні засоби.
4.2.8. Фінансовий план і зведені балансові результати.
4.2.9. План роботи керівних кадрів підприємства.
4.3. Планові проекти.
4.3.1. Плани здійснення стратегічних проектів.
4.3.2. Плани здійснення оперативних проектів.
5. Зведений перелік головних показників.
5.1. Пояснення.
5.2. Основні цільові показники.
5.3. Основні стратегічні показники.
5.4. Основні тактичні показники.
Питання для самоперевірки
Яким є уявлення планування діяльності підприємства в аспекті системного підходу?
За якими принципами формують систему планування на підприємстві?
Якими є основні передумови створення ефективної системи планування?
Методи планування, як їх можна класифікувати?
У чому сутність основних моделей комплексів планових розрахунків на підприємстві?
Що таке синектична єдність методів планування? Як її досягти?
Якими є основні підсистеми планування? У чому полягають їхні особливості?
За якими основними розділами складають стратегічний і тактичний плани?
Для чого встановлюють рангову послідовність планів? Як її дотриматися?
Як організують розроблення планів на підприємстві?