4.2. Планування обсягів виробництва продукції у вартісному вираженні

Розрахунки обсягів виробництва продукції у вартіс­ному вираженні дають змогу на єдиній ціновій основі зіставляти, аналізувати й визначати сумарний обсяг випуску різнорідної продукції. Проте при цьому необхідно враховувати зміни ринко­вих цін під час планування й визначення обсягів виробленої та реалізованої продукції в різні періоди.

У вартісному вираженні планують обсяги виробництва й реалізації: товарна, валова та реалізована продукція, а також визначають чисту продукцію.

Товарна продукція — це загальна вартість усіх видів готової продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру, призначених для продажу або реалізації різним споживачам.

Товарна продукція підприємства охоплює:

готові вироби;

запасні частини для продажу;

напівфабрикати виробництва підприємства;

нестандартне технологічне устаткування, виготовлене як для власних потреб, так і для реалізації;

частину продукції допоміжних підрозділів, яка реалізується іншим споживачам (технологічне оснащення, енергія тощо);

інші роботи й послуги виробничого характеру.

Роботи й послуги невиробничого характеру не включають у товарну продукцію (наприклад, капітальний ремонт будівель, послуги транспорту підприємства, науково-дослідні та проектні роботи стороннім споживачам).

Товарну продукцію планують у діючих і незмінних цінах. Розрахунок товарної продукції в діючих цінах необхідний для визначення обсягу продажу, у незмінних цінах товарну продукцію визначають для встановлення динаміки обсягів виробництва та інших показників.

Розрахунок наведено в табл. 4.3.

Таблиця 4.3

ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА ТА ОБСЯГ ТОВАРНОЇ ПРОДУКЦІЇ

Якщо обсяг реалізації й залишки нереалізованої продукції представлені у вартісному вираженні, то товарну продукцію обчис­люють так:

ТП = РП + НРПк – НРПп ,  (4.3)

де РП — реалізована продукція, тис. грн; НРПк, НРПп — відповідно, залишки нереалізованої продукції на кінець та початок планового періоду, тис. грн.

Залишки нереалізованої продукції охоплюють:

запаси готової продукції на складі виробника;

продукцію, відвантажену споживачеві, але не оплачену ним.

Чиста продукція — це заново створена на підприємстві вартість, що характеризує результати використання власного трудового потенціалу.

Чисту продукцію розраховують за такою формулою:

ЧП = ТП – М – Ам,   (4.4)

де ЧП — чиста продукція у плановому періоді, грн; М — матеріальні витрати на виробництво товарної продукції в плановому періоді, грн; Ам — сума амортизаційних відрахувань, грн.

З товарної продукції вилучають вартість уречевленої праці (сировини, матеріалів, купованих напівфабрикатів, перенесену вартість засобів виробництва тощо) і в такий спосіб визначають вартість обсягу виробництва, на який будуть витрачені власні кошти підприємства й отримано відповідний прибуток.

Валова продукція — це вартість усієї виробленої в плановому періоді продукції, незалежно від ступеня її виготовлення.

Валова продукція охоплює товарну продукцію, зміну залишків незавершеного виробництва протягом розрахункового періоду, вартість сировини й матеріалів замовника та деякі інші елементи залежно від галузевих особливостей виробничої діяльності підприємства (наприклад, на машинобудівних підприємствах у валову продукцію включаються зміни вартості незакінченого виробництвом технологічного оснащення власного виготовлення).

Динаміку залишків незавершеного виробництва враховують лише на тих підприємствах машинобудування, де більш тривалий виробничий цикл різних видів продукції.

Обсяг товарної та валової продукції виробничого об’єднання, у складі якого підприємства або підрозділи перебувають на самостійному балансі, визначають підсумовуванням їх відповідних показників.

Планування зміни залишків
незавершеного виробництва

До складу незавершеного виробництва входять заготовки, деталі, комплекти, які перебувають на різних стадіях виробничого процесу й підлягають подальшому оброблен-
ню або складанню, а також вироби в складанні та на випробуваннях.

Обсяг незавершеного виробництва впливає на ефективність роботи підприємства. З одного боку, незавершена продукція потребує обігових коштів, і це негативно позначається на економічному становищі підприємства, а з іншого — забезпечує нор­мальний перебіг виробничого процесу, його безперервність і ритмічність. Тому величина незавершеного виробництва має підтримуватися на оптимальному рівні.

У планових розрахунках залишок незавершеного виробництва на початок планового періоду беруть за фактичними даними передпланового періоду, а на кінець — визначають різними розрахунковими методами.

Знв (залишок незавершеного виробництва) обчислюють для кожного виробу за такою формулою:

Знві = СіТц К інв,     (4.6)

де Знві — залишок незавершеного виробництва і-го виробу, грн; Сі — собівартість і-го виробу, грн;  — середньодобовий випуск і-го виробу, од.; Тц — тривалість виробничого циклу, днів; К інв — коефіцієнт наростання витрат і-го виробу.

Розрахунок залишків незавершеного виробництва та валової продукції наведено в табл. 4.4.

Таблиця 4.4

ВАЛОВА ПРОДУКЦІЯ ТА ЗАЛИШКИ НЕЗАВЕРШЕНОГО ВИРОБНИЦТВА

Коефіцієнт переведення собівартості продукції в товарну дорівнює 1,1.

Для складніших виробів із тривалим виробничим циклом визначають середній коефіцієнт наростання витрат, виходячи з планових відсотків готовності на різних стадіях виробничого циклу. Наприклад, плановий відсоток готовності за кварталами: І — 40, ІІ — 60, ІІІ — 80, ІV — 100.

Середній коефіцієнт готовності =
= (40 + 60 + 80 + 100) / 4 × 100 = 0,7.

Розрахунок Знв конкретних виробів застосовують на підприємствах із незначною номенклатурою.

Обсяг незавершеного виробництва визначають у собівартості. Для оцінки залишків незавершеного виробництва в цінах їхню собівартість множать на коефіцієнт переведення собівартості продукції в товарну продукцію, який обчислюють як відношення товарної продукції в незмінних цінах до її собівартості.

Розрахунки обсягів виробництва продукції у вартіс­ному вираженні дають змогу на єдиній ціновій основі зіставляти, аналізувати й визначати сумарний обсяг випуску різнорідної продукції. Проте при цьому необхідно враховувати зміни ринко­вих цін під час планування й визначення обсягів виробленої та реалізованої продукції в різні періоди.

У вартісному вираженні планують обсяги виробництва й реалізації: товарна, валова та реалізована продукція, а також визначають чисту продукцію.

Товарна продукція — це загальна вартість усіх видів готової продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру, призначених для продажу або реалізації різним споживачам.

Товарна продукція підприємства охоплює:

готові вироби;

запасні частини для продажу;

напівфабрикати виробництва підприємства;

нестандартне технологічне устаткування, виготовлене як для власних потреб, так і для реалізації;

частину продукції допоміжних підрозділів, яка реалізується іншим споживачам (технологічне оснащення, енергія тощо);

інші роботи й послуги виробничого характеру.

Роботи й послуги невиробничого характеру не включають у товарну продукцію (наприклад, капітальний ремонт будівель, послуги транспорту підприємства, науково-дослідні та проектні роботи стороннім споживачам).

Товарну продукцію планують у діючих і незмінних цінах. Розрахунок товарної продукції в діючих цінах необхідний для визначення обсягу продажу, у незмінних цінах товарну продукцію визначають для встановлення динаміки обсягів виробництва та інших показників.

Розрахунок наведено в табл. 4.3.

Таблиця 4.3

ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА ТА ОБСЯГ ТОВАРНОЇ ПРОДУКЦІЇ

Якщо обсяг реалізації й залишки нереалізованої продукції представлені у вартісному вираженні, то товарну продукцію обчис­люють так:

ТП = РП + НРПк – НРПп ,  (4.3)

де РП — реалізована продукція, тис. грн; НРПк, НРПп — відповідно, залишки нереалізованої продукції на кінець та початок планового періоду, тис. грн.

Залишки нереалізованої продукції охоплюють:

запаси готової продукції на складі виробника;

продукцію, відвантажену споживачеві, але не оплачену ним.

Чиста продукція — це заново створена на підприємстві вартість, що характеризує результати використання власного трудового потенціалу.

Чисту продукцію розраховують за такою формулою:

ЧП = ТП – М – Ам,   (4.4)

де ЧП — чиста продукція у плановому періоді, грн; М — матеріальні витрати на виробництво товарної продукції в плановому періоді, грн; Ам — сума амортизаційних відрахувань, грн.

З товарної продукції вилучають вартість уречевленої праці (сировини, матеріалів, купованих напівфабрикатів, перенесену вартість засобів виробництва тощо) і в такий спосіб визначають вартість обсягу виробництва, на який будуть витрачені власні кошти підприємства й отримано відповідний прибуток.

Валова продукція — це вартість усієї виробленої в плановому періоді продукції, незалежно від ступеня її виготовлення.

Валова продукція охоплює товарну продукцію, зміну залишків незавершеного виробництва протягом розрахункового періоду, вартість сировини й матеріалів замовника та деякі інші елементи залежно від галузевих особливостей виробничої діяльності підприємства (наприклад, на машинобудівних підприємствах у валову продукцію включаються зміни вартості незакінченого виробництвом технологічного оснащення власного виготовлення).

Динаміку залишків незавершеного виробництва враховують лише на тих підприємствах машинобудування, де більш тривалий виробничий цикл різних видів продукції.

Обсяг товарної та валової продукції виробничого об’єднання, у складі якого підприємства або підрозділи перебувають на самостійному балансі, визначають підсумовуванням їх відповідних показників.

Планування зміни залишків
незавершеного виробництва

До складу незавершеного виробництва входять заготовки, деталі, комплекти, які перебувають на різних стадіях виробничого процесу й підлягають подальшому оброблен-
ню або складанню, а також вироби в складанні та на випробуваннях.

Обсяг незавершеного виробництва впливає на ефективність роботи підприємства. З одного боку, незавершена продукція потребує обігових коштів, і це негативно позначається на економічному становищі підприємства, а з іншого — забезпечує нор­мальний перебіг виробничого процесу, його безперервність і ритмічність. Тому величина незавершеного виробництва має підтримуватися на оптимальному рівні.

У планових розрахунках залишок незавершеного виробництва на початок планового періоду беруть за фактичними даними передпланового періоду, а на кінець — визначають різними розрахунковими методами.

Знв (залишок незавершеного виробництва) обчислюють для кожного виробу за такою формулою:

Знві = СіТц К інв,     (4.6)

де Знві — залишок незавершеного виробництва і-го виробу, грн; Сі — собівартість і-го виробу, грн;  — середньодобовий випуск і-го виробу, од.; Тц — тривалість виробничого циклу, днів; К інв — коефіцієнт наростання витрат і-го виробу.

Розрахунок залишків незавершеного виробництва та валової продукції наведено в табл. 4.4.

Таблиця 4.4

ВАЛОВА ПРОДУКЦІЯ ТА ЗАЛИШКИ НЕЗАВЕРШЕНОГО ВИРОБНИЦТВА

Коефіцієнт переведення собівартості продукції в товарну дорівнює 1,1.

Для складніших виробів із тривалим виробничим циклом визначають середній коефіцієнт наростання витрат, виходячи з планових відсотків готовності на різних стадіях виробничого циклу. Наприклад, плановий відсоток готовності за кварталами: І — 40, ІІ — 60, ІІІ — 80, ІV — 100.

Середній коефіцієнт готовності =
= (40 + 60 + 80 + 100) / 4 × 100 = 0,7.

Розрахунок Знв конкретних виробів застосовують на підприємствах із незначною номенклатурою.

Обсяг незавершеного виробництва визначають у собівартості. Для оцінки залишків незавершеного виробництва в цінах їхню собівартість множать на коефіцієнт переведення собівартості продукції в товарну продукцію, який обчислюють як відношення товарної продукції в незмінних цінах до її собівартості.