7.2. Методика розрахунку виробничої потужності

К оглавлению 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82

У загальному вигляді виробничу потужність (П) провідного цеху, дільниці або групи технологічного устаткування з виготовлення однорідної продукції можна визначити за однією з таких формул:

(7.7)

або

(7.8)

де Пі — потужність і-го виробничого підрозділу підприємства;
Пв — продуктивність устаткування у відповідних одиницях вимірювання і-ї продукції за годину; — ефективний річний фонд

часу роботи одиниці устаткування (год); Рм — середньорічна кількість устаткування; Трі — трудомісткість виготовлення одиниці продукції з урахуванням коефіцієнта виконання норм, яку обчислюють за такою формулою:

(7.9)

де tі — норма часу (трудомісткість) на виготовлення одиниці продукції (год); Кв.н — коефіцієнт виконання норм часу.

Інакше потужність можна визначити так:

(7.10)

Методика розрахунку виробничої потужності залежить від характеру підприємств, цехів і рівня їхньої спеціалізації, якими визначається організаційний тип виробництва:

1. На безперервно-потокових лініях, а також на конвеєрі потужність обчислюють за такою формулою:

(7.11)

де r — такт роботи лінії чи конвеєра.

2. В умовах потоково-масового виробництва за вузької спеціалізації робочих місць визначають потужність групи робочих місць, які виконують дану операцію під час оброблення конкретної деталі, розраховують потужність за такою формулою:

(7.12)

3. В умовах серійного виробництва обчислення виробничої потужності ускладнюється тому, що за кожним робочим міс-
цем закріплюється велика кількість детале-операції. Як вимір-
ник виробничої потужності використовують типовий виріб-пред-
ставник:

(7.13)

де Тпред — технічно розрахована норма часу на оброблення комплекту деталей виробу-представника на даній групі устатку-
вання.

4. В умовах серійного виробництва із широкою номенклатурою випуску виробів, а також в одиничному та дрібносерійному виробництвах розрахунок виробничої потужності ведуть у такій послідовності:

а) визначають трудомісткість оброблення виробів та всієї виробничої програми за групами устаткування:

(7.14)

де TN — трудомісткість виробничої програми (год); n — кількість найменувань виробів; Ni — кількість і-х виробів у виробничій програмі;

б) розраховують ефективний фонд часу роботи за групами устаткування, що взаємозамінюються, тобто визначають пропускну спроможність устаткування:

(7.15)

де Пспр — пропускна спроможність устаткування, станко-год;

в) пропускну спроможність кожної групи устаткування ділять на трудомісткість програми з даного виду робіт і визначають коефіцієнт виробничої потужності цеху чи дільниці (Кпотуж):

(7.16)

г) щодо провідної групи устаткування встановлюють коефіцієнт виробничої потужності цеху (дільниці) і проектують заходи з розширення вузьких місць;

д) визначають потужність цеху, підприємства в натуральному вимірнику множенням кількості виробів за програмою на при-
йнятий коефіцієнт виробничої потужності:

(7.17)

Коефіцієнт завантаження устаткування (Кз.у) обчислюють так:

(7.18)

За Кз.у = 1 устаткування використовують повністю; за Кз.у > 1 устаткування перевантажене; за Кз.у < 1 воно недовантажене.

Приклад розрахунку прийнятого коефіцієнта потужності наведено в табл. 7.1.

Таблиця 7.1

РОЗРАХУНОК ПРИЙНЯТОГО КОЕФІЦІЄНТА ПОТУЖНОСТІ ВИРОБНИЧОЇ ДІЛЬНИЦІ

№	Групи взаємоза- мінного устаткування	Кількість одиниць устаткування	Ефективний фонд часу роботи	Трудомісткість програми	Коефіцієнт виробничої потужності	Недовикористаний фонд роботи групи устаткування, год
Одиниці устаткування	Групи устаткування	За чинними нормами часу, нормо-год	Коефіцієнт виконання норм	З урахуванням коефіцієнта виконання норм	Розрахунковий	При- йнятий
1	2	3	4	5 = 4 × 3	6	7	8 = 6 : 7	9	10	11 = 5 – – (5 : 1,08)
1	Токарна	20	4060	81 200	84 700	1,21	70 000	1,16		6015
2	Фрезерна	16	4060	64 960	69 770	1,16	60 150	1,08	1,08	—
3	Свердлильна	5	4060	20 300	20 300	1,32	15 380	1,32		1504
4	Шліфу- вальна	6	4060	24 360	27 660	1,09	25 375	0,96
…
Усього:

Шліфувальна група устаткування є «вузьким місцем», необхідна розробка технологічних заходів, зменшення трудомістко-
сті; використання 3-ї зміни, щоб пропускну спроможність цієї групи підвищити до спроможності провідної (фрезерної) групи, за якою й визначають потужність виробничої дільниці.

У складальних, монтажних, формувальних цехах, де виробничий процес виконують на корисних площах, розрахунок виробничої потужності ведеться виходячи з площі цих підрозділів. Нормативне відношення площі складального цеху до виробничої площі механічного цеху залежно від типу виробництва наведено в табл. 7.2.

Таблиця 7.2

ВІДНОШЕННЯ ПЛОЩІ СКЛАДАЛЬНОГО ЦЕХУ
ДО ВИРОБНИЧОЇ ПЛОЩІ МЕХАНІЧНОГО ЦЕХУ

Одиничне та дрібносерійне виробництво	50—60 %
Серійне виробництво	30—40 %
Масове виробництво	20—30 %

Для розрахунку виробничої потужності складальних цехів необхідні такі дані: номенклатура виробів, виробнича площа складальних підрозділів, нормативна тривалість циклу складання виробів, норма площі для складальних робіт, річний фонд часу роботи складального цеху або дільниці.

Під час складання виробу одного найменування розрахунок виробничої потужності виконують у такій послідовності:

визначають кількість м2-годин (квадрато-метрів-годин), на які розраховує складальний цех протягом планового періоду, за формулою (7.6);

обчислюють кількість квадрато-метрів-годин, необхідних для складання одного виробу, за такою формулою:

(7.19)

де м2-годин — кількість квадрато-метрів-годин необхідних для складання одного виробу; Sвир — норма площі для складання одного виробу, м2; Тц.с — тривалість виробничого циклу складання виробу, год.

Норма площі для складання виробу це площа, яку займає виріб, м2, і площа, необхідна для робочих місць складальників з урахуванням нормативних переходів навколо складального виробу (0,5—0,75 м) з кожного боку.

Цикл складання Тц.с — календарну тривалість складальних робіт — визначають побудовою циклового графіка складання.

Приблизно цикл складання можна обчислити так:

(7.20)

де — трудомісткість складальних робіт з усіх операцій, год; Ч — кількість робочих, одночасно зайнятих складанням виробу;

визначають виробничу потужність складального цеху за формулою

(7.21)

Якщо за складальним цехом закріплено різну номенклатуру виробів, то розрахунок виробничої потужності проводять у такій послідовності:

1. Обчислюють потрібну кількість квадрато-метрів-годин для складання всіх виробів, які встановлено у виробничій програмі:

(7.22)

2. Визначають коефіцієнт виробничої потужності (Кпотуж) складального цеху за формулою

(7.23)

Коефіцієнт потужності використовують для коригування кількості виробів, запланованих у виробничій програмі. Якщо, наприклад, Кпотуж = 1,2, то це означає, що кількість складання виробів за кожною номенклатурною позицією може бути збільшено на 20 % порівняно з орієнтованою програмою.

Визначення виробничої потужності — це трудомістка робота, тому для скорочення трудомісткості її виконання та підвищення якості й ефективності розрахунків необхідно використовувати засоби обчислювальної техніки.

Крім розрахунків за провідними цехами й дільницями визначають технологічну спроможність виробничих ланок підприєм-
ства. Це необхідно для виявлення невідповідності виробничих потужностей окремих підрозділів прийнятій потужності за даними провідних цехів, дільниць, а також для забезпечення технологічної пропорційності між взаємозв’язаними виробничими ланками. Ступінь відповідності потужності різних підрозділів підприємства визначається порівнянням коефіцієнтів сумісності, які розраховують співвідношенням потужностей провідного підрозділу та інших виробничих ланок.