9.3. Планування діяльності ремонтного виробництва

Роботи з технічного обслуговування та ремонту устаткування планують на підприємствах у формі перспективного плану, річних і місячних планів-графіків планово-попереджу­вального ремонту (ППР).

Основою планування й оцінювання діяльності ремонтної служ­би та її структурних підрозділів є певні техніко-економічні показники. Система техніко-економічних показників має відповідати меті його функціонування — забезпечити основне виробництво послугами з ремонтного й технічного обслуговування устатку­вання з найменшими витратами.

Планові показники ремонтно-механічного цеху (РМЦ) розроб­ляє відділ головного механіка за участю планово-економічного відділу підприємства.

Основними розділами плану є:

виробнича програма;

чисельність, заробітна плата;

собівартість.

Зауважимо, що виробничу програму складають у номенклатур-
ному вираженні та трудомісткості. Розглянемо, на підставі чого та як формують виробничу програму.

Виробнича програма для РМЦ передбачає виконання таких видів робіт: капітального та середнього ремонту устаткування, малого ремонту та технічного обслуговування устаткування
(в умовах централізованої системи ремонтного обслуговування); виготовлення запасних частин і вузлів для ремонту; модернізації устаткування; монтажу та демонтажу устаткування; виготовлення нестандартного устаткування; інших робіт і послуг.

Потрібно звернути увагу на те, що під час планування робіт РМЦ доцільно передбачати резерв потужності, що становить 10—15 % обсягів ремонтних робіт для непланових (аварійних) ремонтів та інших непередбачених робіт.

Виробничу програму РМЦ визначають згідно з графіком ППР. Річний графік ППР є відділ головного механіка відповідно до норм тривалості міжремонтного циклу, міжремонтного й міжоглядо­вого періодів з урахуванням структури міжремонтного циклу.

Дату чергового планового ремонту визначають, беручи до уваги дату попереднього ремонту, відпрацьований час і стан устат-
кування.

На графіку щодо кожного верстата зазначаються види чергових ремонтів, строки виконання кожного ремонту та огляду протягом року. На підставі річних графіків з урахуванням вимог рівномірності завантаження ремонтних підрозділів розробляють місячні графіки.

Для погодження планів-графіків ремонту з планом основного виробництва потрібно по можливості рівномірно розподіляти простоювання в ремонті за кварталами та місяцями року для однотипного устаткування й забезпечувати рівномірне завантаження ремонтних робітників.

Будуючи графіки огляду та перевірок, ураховують періодичність профілактичних робіт і відповідні норми часу на виконання цих робіт.

Обсяги трудомісткості ремонтних робіт обчислюють як добуток загальної кількості ремонтних одиниць, тобто таких, що підлягають ремонту, на трудомісткість одиниці ремонтної складності за видами ремонтів. При цьому спираються на річний план-графік ремонтних робіт та норми трудомісткості одиниці ремонт­ної складності.

Норми трудомісткості на одиницю ремонтної складності для машинобудівної галузі задаються системою ППР (табл. 9.1), а для поліграфічної, легкої та інших галузей промисловості. Положенням про технічне обслуговування і ремонт устаткування.

Середньорічний обсяг ремонтних робіт Qp можна визначити, якщо відомі склад обладнання, його ремонтна складність, структура та тривалість міжремонтного циклу й міжремонтних періодів, а також одиниць ремонтної складності, скориставшись формулою

            (9.7)

де qк, qс, qм, qо — трудомісткість відповідно капітального, середнього, малого ремонту та огляду на одну ремонтну одиницю, людино-год; nк, nс, nм, nо — кількість відповідно капітальних, середніх і малих ремонтів та оглядів у міжремонтному циклі; Тц — тривалість міжремонтного циклу, років; ΣR — загальна кількість ремонтних одиниць усього устаткування, що працює в цеху.

За цією формулою визначають середньорічний обсяг слюсарних, верстатних та інших ремонтних робіт окремо.

Обсяги робіт на рік уточнюють за річним планом-графіком ремонту устаткування.

Річний обсяг робіт із міжремонтного обслуговування  обчислюють так:

            (9.8)

де Фр — річний розрахунковий фонд часу роботи одного верстата, год; КЗМ — змінність роботи обслуговуваного обладнання; НОобс — норма обслуговування на одного робітника за зміну, рем. од.

За цією формулою можна визначити обсяги робіт із міжремонт­ного обслуговування за їх видами (слюсарні, верстатні, мастильні).

Обсяги робіт із модернізації, монтажу та демонтажу, виготовлення нестандартного обладнання тощо, а також послуг стороннім підприємствам розраховують на підставі одноразових кошторисів.

Обсяг виробництва запасних і змінних деталей обчислюють як добуток кількості запланованих до виготовлення деталей на їхню трудомісткість або за планово-розрахунковою ціною.

Розглянемо, як визначають чисельність ремонтних робітників.

До складу робітників РМЦ належать робітники-верстатники, слюсарі, термісти, котельники та ін. Розрізняють дві групи робітників, до розрахунку чисельності яких підходять по-різному.

До 1-ї групи належать робітники, зайняті плановими ремонтами. Їх чисельність визначають за формулою

            (9.9)

де  — трудомісткість слюсарних робіт, нормо-год; Фр — річний фонд робочого часу одного робітника, год; Кв.н — коефіцієнт виконання норм.

За цією формулою розраховують окремо чисельність верстатників і слюсарів з ремонту.

До 2-ї групи належать робітники, праця яких погано піддається нормуванню. Це робітники з технічного обслуговування устат­кування, мастильники, чергові слюсарі та ін. Зміст і обсяг робіт цієї групи робітників протягом зміни не є сталими.

Чисельність робітників цієї групи визначають за формулою

            (9.10)

де ΣR — загальна кількість ремонтних одиниць складності устаткування; КЗМ — коефіцієнт змінності роботи устаткування;
НО — норматив обслуговування ремонтних одиниць на одного робітника за зміну.

Задача-приклад. Розрахувати: 1) середньорічні обсяги слюсар­них, верстатних та інших робіт з ремонту устаткування; 2) річний обсяг робіт із міжремонтного обслуговування устаткування; 3) кіль­кість робітників, необхідних для виконання ремонту та міжремонтного обслуговування.

Для проведення відповідних розрахунків є такі вихідні дані: сумарна кількість ремонтних одиниць, норми часу на виконання відповідних ремонтних робіт (табл. 9.2); тривалість міжремонтного періоду й міжремонтного циклу; норми обслуговування; структура ремонтного циклу та інші нормативи системи ПЗР.

Структура міжремонтного циклу має такий вигляд:

К-О-М-О-М-О-С-О-М-О-М-О-С-О-М-О-М-О-К.

Сумарна кількість ремонтних одиниць — ΣR = 12 531.

Тривалість міжремонтного циклу — 24 000 год, або 6 років, за двозмінної роботи обладнання.

Режим роботи цехів двозмінний. Тривалість зміни — 8 год. Корисний фонд часу роботи одного робітника — 1835 год на рік. Корисний фонд часу роботи одного верстата — 2000 год на рік. Коефіцієнт змінності роботи верстатів у РМЦ — 0,9, Кв.н — 1,2.

Норми обслуговування на 1 робітника в І зміну:

верстатні роботи — 1650 ремонтних одиниць складності (р.о.с.).

слюсарні роботи — 500 р.о.с.

мастильні роботи — 1000 р.о.с.

Розрахунок ведуть у такій послідовності:

1. Визначення середніх річних обсягів слюсарних, робіт проводять за формулою (9.7).

Розрахунки ведуть окремо для слюсарних, верстатних та інших робіт, а також підраховують загальну кількість годин на рік.

Обсяг слюсарних робіт буде:

2. Обчислення річного обсягу робіт з міжремонтного обслуговування проводять за формулою (9.8).

Обсяг слюсарних робіт із технічного обслуговування буде:

3. Розрахунок кількості ремонтних робітників, необхідних для виконання ремонту та міжремонтного обслуговування.

Таблиця 9.2

НОРМИ ТРУДОМІСТКОСТІ НА ОДИНИЦЮ
РЕМОНТНОЇ СКЛАДНОСТІ, год

Для ремонту обладнання кількість робітників (Ррем) за видами робіт обчислюють виходячи з відповідної трудомісткості річного фонду часу роботи одного робітника та коефіцієнта виконання норм робітниками Кв.н за формулою (9.9).

Для міжремонтного обслуговування кількість робітників за видами робіт обчислюють за нормами обслуговування на одного робітника за формулою (9.10).

Аналогічно можна розрахувати кількість верстатників та інших робітників з ремонтного обслуговування устаткування.

Розглянувши розрахунки обсягів ремонту, кількості робітників, зайнятих ремонтом, перейдемо до вивчення планування собівартості ремонтних робіт.

Планування собівартості виробництва РМЦ полягає у визначенні загального цехового кошторису витрат, кошторису на виконання капітального та середнього ремонтів та міжремонтне обслуговування, кошторису цехових витрат.

Калькуляційні одиниці під час складання кошторисів такі: одиниця ремонтної складності в процесі виконання ремонту устаткування; об’єкт модернізації, ремонту (верстата, лінії тощо); замовлення під час надання послуг стороннім організаціям і підрозділам свого підприємства, у тому числі невиробничим.

Потрібно звернути увагу на те, що на підприємствах застосовують велику кількість устаткування різної ремонтної складності, що утруднює розрахунок кошторисів ремонтних робіт.

Для спрощення обчислень, пов’язаних з виконанням ремонтних послуг для виробничих цехів підприємства в умовах внутріш­ньогосподарського госпрозрахунку, доцільно діяти так: керівництво підприємства попередньо затверджує кошторис витрат на ремонт одиниці ремонтної складності за видами ремонтів. Приклад розрахунку такого кошторису наведено в табл. 9.3.

Знаючи кількість одиниць ремонтної складності устаткування, яке підлягає ремонту в будь-якому цеху, можна планувати загаль­ний обсяг ремонтних робіт за цехами й на підприємстві в цілому.

Таблиця 9.3

КОШТОРИС ВИТРАТ НА РЕМОНТ ОДНІЄЇ ОДИНИЦІ РЕМОНТНОЇ
СКЛАДНОСТІ МЕХАНІЧНОЇ ЧАСТИНИ УСТАТКУВАННЯ

Примітка. 1. Матеріальні витрати для капітального ремонту — 60 %; середнього — 50 %; малого ремонту та огляду — 40 %. 2. Цехові витрати та витрати на утримання й експлуатацію устаткування РМЦ визначаються як відношення планових цехових витрат, що відповідають кошторису цехових витрат, до сумарної кількості одиниць ремонтної складності устаткування по підприємству та розподілених за видами ремонтів пропорційно до основної заробітної плати. Так само розподіляють і загальновиробничі витрати. Фактично кошторис відображає цехову ціну одиниці ремонтної складності устаткування.

Це особливо важливо в сучасних умовах, коли всі витрати з ремонтного обслуговування відносять на собівартість основної продукції.

Роботи з технічного обслуговування та ремонту устаткування планують на підприємствах у формі перспективного плану, річних і місячних планів-графіків планово-попереджу­вального ремонту (ППР).

Основою планування й оцінювання діяльності ремонтної служ­би та її структурних підрозділів є певні техніко-економічні показники. Система техніко-економічних показників має відповідати меті його функціонування — забезпечити основне виробництво послугами з ремонтного й технічного обслуговування устатку­вання з найменшими витратами.

Планові показники ремонтно-механічного цеху (РМЦ) розроб­ляє відділ головного механіка за участю планово-економічного відділу підприємства.

Основними розділами плану є:

виробнича програма;

чисельність, заробітна плата;

собівартість.

Зауважимо, що виробничу програму складають у номенклатур-
ному вираженні та трудомісткості. Розглянемо, на підставі чого та як формують виробничу програму.

Виробнича програма для РМЦ передбачає виконання таких видів робіт: капітального та середнього ремонту устаткування, малого ремонту та технічного обслуговування устаткування
(в умовах централізованої системи ремонтного обслуговування); виготовлення запасних частин і вузлів для ремонту; модернізації устаткування; монтажу та демонтажу устаткування; виготовлення нестандартного устаткування; інших робіт і послуг.

Потрібно звернути увагу на те, що під час планування робіт РМЦ доцільно передбачати резерв потужності, що становить 10—15 % обсягів ремонтних робіт для непланових (аварійних) ремонтів та інших непередбачених робіт.

Виробничу програму РМЦ визначають згідно з графіком ППР. Річний графік ППР є відділ головного механіка відповідно до норм тривалості міжремонтного циклу, міжремонтного й міжоглядо­вого періодів з урахуванням структури міжремонтного циклу.

Дату чергового планового ремонту визначають, беручи до уваги дату попереднього ремонту, відпрацьований час і стан устат-
кування.

На графіку щодо кожного верстата зазначаються види чергових ремонтів, строки виконання кожного ремонту та огляду протягом року. На підставі річних графіків з урахуванням вимог рівномірності завантаження ремонтних підрозділів розробляють місячні графіки.

Для погодження планів-графіків ремонту з планом основного виробництва потрібно по можливості рівномірно розподіляти простоювання в ремонті за кварталами та місяцями року для однотипного устаткування й забезпечувати рівномірне завантаження ремонтних робітників.

Будуючи графіки огляду та перевірок, ураховують періодичність профілактичних робіт і відповідні норми часу на виконання цих робіт.

Обсяги трудомісткості ремонтних робіт обчислюють як добуток загальної кількості ремонтних одиниць, тобто таких, що підлягають ремонту, на трудомісткість одиниці ремонтної складності за видами ремонтів. При цьому спираються на річний план-графік ремонтних робіт та норми трудомісткості одиниці ремонт­ної складності.

Норми трудомісткості на одиницю ремонтної складності для машинобудівної галузі задаються системою ППР (табл. 9.1), а для поліграфічної, легкої та інших галузей промисловості. Положенням про технічне обслуговування і ремонт устаткування.

Середньорічний обсяг ремонтних робіт Qp можна визначити, якщо відомі склад обладнання, його ремонтна складність, структура та тривалість міжремонтного циклу й міжремонтних періодів, а також одиниць ремонтної складності, скориставшись формулою

            (9.7)

де qк, qс, qм, qо — трудомісткість відповідно капітального, середнього, малого ремонту та огляду на одну ремонтну одиницю, людино-год; nк, nс, nм, nо — кількість відповідно капітальних, середніх і малих ремонтів та оглядів у міжремонтному циклі; Тц — тривалість міжремонтного циклу, років; ΣR — загальна кількість ремонтних одиниць усього устаткування, що працює в цеху.

За цією формулою визначають середньорічний обсяг слюсарних, верстатних та інших ремонтних робіт окремо.

Обсяги робіт на рік уточнюють за річним планом-графіком ремонту устаткування.

Річний обсяг робіт із міжремонтного обслуговування  обчислюють так:

            (9.8)

де Фр — річний розрахунковий фонд часу роботи одного верстата, год; КЗМ — змінність роботи обслуговуваного обладнання; НОобс — норма обслуговування на одного робітника за зміну, рем. од.

За цією формулою можна визначити обсяги робіт із міжремонт­ного обслуговування за їх видами (слюсарні, верстатні, мастильні).

Обсяги робіт із модернізації, монтажу та демонтажу, виготовлення нестандартного обладнання тощо, а також послуг стороннім підприємствам розраховують на підставі одноразових кошторисів.

Обсяг виробництва запасних і змінних деталей обчислюють як добуток кількості запланованих до виготовлення деталей на їхню трудомісткість або за планово-розрахунковою ціною.

Розглянемо, як визначають чисельність ремонтних робітників.

До складу робітників РМЦ належать робітники-верстатники, слюсарі, термісти, котельники та ін. Розрізняють дві групи робітників, до розрахунку чисельності яких підходять по-різному.

До 1-ї групи належать робітники, зайняті плановими ремонтами. Їх чисельність визначають за формулою

            (9.9)

де  — трудомісткість слюсарних робіт, нормо-год; Фр — річний фонд робочого часу одного робітника, год; Кв.н — коефіцієнт виконання норм.

За цією формулою розраховують окремо чисельність верстатників і слюсарів з ремонту.

До 2-ї групи належать робітники, праця яких погано піддається нормуванню. Це робітники з технічного обслуговування устат­кування, мастильники, чергові слюсарі та ін. Зміст і обсяг робіт цієї групи робітників протягом зміни не є сталими.

Чисельність робітників цієї групи визначають за формулою

            (9.10)

де ΣR — загальна кількість ремонтних одиниць складності устаткування; КЗМ — коефіцієнт змінності роботи устаткування;
НО — норматив обслуговування ремонтних одиниць на одного робітника за зміну.

Задача-приклад. Розрахувати: 1) середньорічні обсяги слюсар­них, верстатних та інших робіт з ремонту устаткування; 2) річний обсяг робіт із міжремонтного обслуговування устаткування; 3) кіль­кість робітників, необхідних для виконання ремонту та міжремонтного обслуговування.

Для проведення відповідних розрахунків є такі вихідні дані: сумарна кількість ремонтних одиниць, норми часу на виконання відповідних ремонтних робіт (табл. 9.2); тривалість міжремонтного періоду й міжремонтного циклу; норми обслуговування; структура ремонтного циклу та інші нормативи системи ПЗР.

Структура міжремонтного циклу має такий вигляд:

К-О-М-О-М-О-С-О-М-О-М-О-С-О-М-О-М-О-К.

Сумарна кількість ремонтних одиниць — ΣR = 12 531.

Тривалість міжремонтного циклу — 24 000 год, або 6 років, за двозмінної роботи обладнання.

Режим роботи цехів двозмінний. Тривалість зміни — 8 год. Корисний фонд часу роботи одного робітника — 1835 год на рік. Корисний фонд часу роботи одного верстата — 2000 год на рік. Коефіцієнт змінності роботи верстатів у РМЦ — 0,9, Кв.н — 1,2.

Норми обслуговування на 1 робітника в І зміну:

верстатні роботи — 1650 ремонтних одиниць складності (р.о.с.).

слюсарні роботи — 500 р.о.с.

мастильні роботи — 1000 р.о.с.

Розрахунок ведуть у такій послідовності:

1. Визначення середніх річних обсягів слюсарних, робіт проводять за формулою (9.7).

Розрахунки ведуть окремо для слюсарних, верстатних та інших робіт, а також підраховують загальну кількість годин на рік.

Обсяг слюсарних робіт буде:

2. Обчислення річного обсягу робіт з міжремонтного обслуговування проводять за формулою (9.8).

Обсяг слюсарних робіт із технічного обслуговування буде:

3. Розрахунок кількості ремонтних робітників, необхідних для виконання ремонту та міжремонтного обслуговування.

Таблиця 9.2

НОРМИ ТРУДОМІСТКОСТІ НА ОДИНИЦЮ
РЕМОНТНОЇ СКЛАДНОСТІ, год

Для ремонту обладнання кількість робітників (Ррем) за видами робіт обчислюють виходячи з відповідної трудомісткості річного фонду часу роботи одного робітника та коефіцієнта виконання норм робітниками Кв.н за формулою (9.9).

Для міжремонтного обслуговування кількість робітників за видами робіт обчислюють за нормами обслуговування на одного робітника за формулою (9.10).

Аналогічно можна розрахувати кількість верстатників та інших робітників з ремонтного обслуговування устаткування.

Розглянувши розрахунки обсягів ремонту, кількості робітників, зайнятих ремонтом, перейдемо до вивчення планування собівартості ремонтних робіт.

Планування собівартості виробництва РМЦ полягає у визначенні загального цехового кошторису витрат, кошторису на виконання капітального та середнього ремонтів та міжремонтне обслуговування, кошторису цехових витрат.

Калькуляційні одиниці під час складання кошторисів такі: одиниця ремонтної складності в процесі виконання ремонту устаткування; об’єкт модернізації, ремонту (верстата, лінії тощо); замовлення під час надання послуг стороннім організаціям і підрозділам свого підприємства, у тому числі невиробничим.

Потрібно звернути увагу на те, що на підприємствах застосовують велику кількість устаткування різної ремонтної складності, що утруднює розрахунок кошторисів ремонтних робіт.

Для спрощення обчислень, пов’язаних з виконанням ремонтних послуг для виробничих цехів підприємства в умовах внутріш­ньогосподарського госпрозрахунку, доцільно діяти так: керівництво підприємства попередньо затверджує кошторис витрат на ремонт одиниці ремонтної складності за видами ремонтів. Приклад розрахунку такого кошторису наведено в табл. 9.3.

Знаючи кількість одиниць ремонтної складності устаткування, яке підлягає ремонту в будь-якому цеху, можна планувати загаль­ний обсяг ремонтних робіт за цехами й на підприємстві в цілому.

Таблиця 9.3

КОШТОРИС ВИТРАТ НА РЕМОНТ ОДНІЄЇ ОДИНИЦІ РЕМОНТНОЇ
СКЛАДНОСТІ МЕХАНІЧНОЇ ЧАСТИНИ УСТАТКУВАННЯ

Примітка. 1. Матеріальні витрати для капітального ремонту — 60 %; середнього — 50 %; малого ремонту та огляду — 40 %. 2. Цехові витрати та витрати на утримання й експлуатацію устаткування РМЦ визначаються як відношення планових цехових витрат, що відповідають кошторису цехових витрат, до сумарної кількості одиниць ремонтної складності устаткування по підприємству та розподілених за видами ремонтів пропорційно до основної заробітної плати. Так само розподіляють і загальновиробничі витрати. Фактично кошторис відображає цехову ціну одиниці ремонтної складності устаткування.

Це особливо важливо в сучасних умовах, коли всі витрати з ремонтного обслуговування відносять на собівартість основної продукції.