10.4. Планування зведеного кошторису витрат на виробництво

Кошторис витрат — це зведений план усіх витрат підприємства на плановий період виробничо-фінансової діяльності. Він є загальною сумою витрат виробництва за видами ресурсів, які буде використано в плановому періоді незалежно від місця. У зведений кошторис включають витрати підрозділів основного виробництва, підрозділів виробничої інфраструктури та витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу.

Зведений кошторис узгоджує всі витрати за основними розділами річного плану діяльності підприємства в грошовій формі. Взаємозв’язок кошторису на виробництво з іншими розділами внутрішньофірмового планування ілюструє рис. 10.2.

Витрати на виробництво продукції у вартісному вираженні формують виробничу собівартість.

Планування витрати на виробництво виконують у такій послідовності:

складають кошторис витрат і калькулюють собівартість продукції та послуг допоміжних цехів;

формують баланс розподілу продукції та послуг допоміжного виробництва за калькуляційними напрямами й за внутрішньозаводськими підрозділами;

складають кошториси та розраховують:

витрати на сировину, матеріали, купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію в основному виробництві;

основну та додаткову заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві продукції, з відрахуванням на соціальні заходи;

кошториси витрат цехів допоміжного виробництва;

кошториси витрат, пов’язаних із підготовкою та освоєнням виробництва нової продукції;

кошториси витрат на утримання, експлуатацію та ремонт устаткування;

кошториси витрат, пов’язаних із відшкодуванням зно-
шування спеціальних інструментів і пристроїв цільового призна­чення;

кошториси загальновиробничих витрат.

Складаючи зведений кошторис, ураховують усі операційні витрати планового періоду.

У процесі розроблення кошторису витрат на виробництво застосовують три основні методи:

1) кошторисний — на основі розрахунку витрат у межах усього підприємства за даними інших розділів плану;

2) зведений — додаванням кошторисів витрат виробництва окремих цехів;

3) калькуляційний — на основі планових розрахунків за всією номенклатурою продукції, робіт і послуг з розподілом комплексних статей на прості елементи витрат.

У практиці вітчизняних підприємств кошторисний метод є найпоширенішим, його застосування забезпечує взаємозв’язок і приведення в єдину систему розрахунків зведеного кошторису.

Розрахунки витрат на сировину, матеріали, куповані напів-
фабрикати й комплектуючі вироби, технологічне паливо та енергію в основному виробництві складають на основі даних про обсяги виробництва окремих виробів і технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції або робіт, затверджених для планового періоду.

У планових розрахунках можуть використовуватися укрупнені натуральні норми витрат на одиницю продукції або групові норми, розроблені для використання на ряді робочих місць, які мають однакові або подібні виробничі умови, застосовують одно­рідну сировину або матеріали й виробляють однакову продукцію.

На підставі натуральних норм витрат і ціни на матеріальні ресурси визначають норми витрат у вартісному вираженні (з урахуван­ням вартості зворотних відходів).

Витрати електроенергії оцінюють на підставі середньої вартос­ті відповідних видів енергії, яка склалася на підприємстві, із чинних тарифів на енергію, придбану в сторонніх підприємств і організацій, і планової собівартості енергії, яку виготовляють власні енергоцехи.

На підприємствах з великою номенклатурою виробів у планових розрахунках можуть використовуватися зведені норми витрат сировини, матеріалів, палива й енергії на технологічні потреби у вартісному вираженні на виріб у цілому. У цьому разі розрахунки витрат на сировину та матеріали здійснюють виходячи з номенклатурного плану виробництва та зведених норм матеріальних витрат у вартісному вираженні.

Форму кошторису витрат на виробництво наведено в табл. 10.10.

Таблиця 10.10

ЗВЕДЕНИЙ КОШТОРИС ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ

Розрахунок основної та додаткової заробітної плати робітників, зайнятих виробництвом продукції (робіт, послуг), здійснюють окремо для робітників, зайнятих на відрядній оплаті праці,
і робітників на погодинній оплаті праці.

Основну заробітну плату робітників, зайнятих на відрядній оплаті праці, визначають на підставі обсягу виробництва відповід­них видів продукції, трудомісткості їх виготовлення (норми виробітку), відрядних розцінок і середньогодинної тарифної ставки. Методику розрахунку заробітної плати розглянута в темі 8.

Кошторис витрат на утримання й експлуатацію устаткування складають цехи основного виробництва.

Кожну статтю кошторису обґрунтовують плановими розрахун­ками, вихідними даними для яких є:

запланований склад устаткування й транспортних засобів, які визначають на підставі норм використання та планового обсягу виробництва;

нормативи витрат рушійної енергії за окремими видами устат­кування й середньої ціни (собівартості) окремих видів енергії;

норми витрат купованих матеріалів для експлуатації устаткування, включаючи запасні частини, мастильні та обтиральні матеріали;

норми амортизаційних відрахувань;

норми обслуговування устаткування та транспортних засобів допоміжними робітниками;

розрахунки розподілу продукції (робіт, послуг) допоміжних цехів;

розрахунки потреби в малоцінних і швидкозношуваних предметах та інструментах.

Одночасно зі складанням кошторису витрат на утримання й експлуатацію устаткування уточнюють кошторисні (нормативні) ставки цих витрат на одну машино-годину й одиницю продукції.

Розрахунок кошторису загальновиробничих витрат здійснюють за такими даними:

структури управління цехами, їхні штатні розклади;

норми витрат палива й енергії для опалення, освітлення та інших загальновиробничих потреб;

норми амортизаційних відрахувань;

розрахунки витрат на охорону праці;

розрахунки розподілу продукції й послуг допоміжних цехів;

розрахунки витрат на утримання пожежної та сторожової охорони;

розрахунок витрат на професійну підготовку й перепідготов­ку кадрів підприємства;

норми податків, зборів та інших обов’язкових платежів, передбачених законодавством.

Загальна сума витрат у зведеному кошторисі охоплює, крім витрат на товарну продукцію, також витрати, пов’язані з приростом залишків незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів.

Зауважимо, що в умовах швидкозмінної ринкової кон’юктури на підприємствах доцільно складати на рік прогнозні загальні кошториси з подальшим уточненням їх за кварталами.

Зведений кошторис операційних витрат за статтями має бути погоджено з кошторисом витрат за економічними елементами. Взаємозв’язок операційних витрат за статтями та економічними елементами показано в табл. 10.11.

Таблиця 10.11

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ
ЗА СТАТТЯМИ ТА ЕЛЕМЕНТАМИ

Кошторис витрат — це зведений план усіх витрат підприємства на плановий період виробничо-фінансової діяльності. Він є загальною сумою витрат виробництва за видами ресурсів, які буде використано в плановому періоді незалежно від місця. У зведений кошторис включають витрати підрозділів основного виробництва, підрозділів виробничої інфраструктури та витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу.

Зведений кошторис узгоджує всі витрати за основними розділами річного плану діяльності підприємства в грошовій формі. Взаємозв’язок кошторису на виробництво з іншими розділами внутрішньофірмового планування ілюструє рис. 10.2.

Витрати на виробництво продукції у вартісному вираженні формують виробничу собівартість.

Планування витрати на виробництво виконують у такій послідовності:

складають кошторис витрат і калькулюють собівартість продукції та послуг допоміжних цехів;

формують баланс розподілу продукції та послуг допоміжного виробництва за калькуляційними напрямами й за внутрішньозаводськими підрозділами;

складають кошториси та розраховують:

витрати на сировину, матеріали, купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію в основному виробництві;

основну та додаткову заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві продукції, з відрахуванням на соціальні заходи;

кошториси витрат цехів допоміжного виробництва;

кошториси витрат, пов’язаних із підготовкою та освоєнням виробництва нової продукції;

кошториси витрат на утримання, експлуатацію та ремонт устаткування;

кошториси витрат, пов’язаних із відшкодуванням зно-
шування спеціальних інструментів і пристроїв цільового призна­чення;

кошториси загальновиробничих витрат.

Складаючи зведений кошторис, ураховують усі операційні витрати планового періоду.

У процесі розроблення кошторису витрат на виробництво застосовують три основні методи:

1) кошторисний — на основі розрахунку витрат у межах усього підприємства за даними інших розділів плану;

2) зведений — додаванням кошторисів витрат виробництва окремих цехів;

3) калькуляційний — на основі планових розрахунків за всією номенклатурою продукції, робіт і послуг з розподілом комплексних статей на прості елементи витрат.

У практиці вітчизняних підприємств кошторисний метод є найпоширенішим, його застосування забезпечує взаємозв’язок і приведення в єдину систему розрахунків зведеного кошторису.

Розрахунки витрат на сировину, матеріали, куповані напів-
фабрикати й комплектуючі вироби, технологічне паливо та енергію в основному виробництві складають на основі даних про обсяги виробництва окремих виробів і технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції або робіт, затверджених для планового періоду.

У планових розрахунках можуть використовуватися укрупнені натуральні норми витрат на одиницю продукції або групові норми, розроблені для використання на ряді робочих місць, які мають однакові або подібні виробничі умови, застосовують одно­рідну сировину або матеріали й виробляють однакову продукцію.

На підставі натуральних норм витрат і ціни на матеріальні ресурси визначають норми витрат у вартісному вираженні (з урахуван­ням вартості зворотних відходів).

Витрати електроенергії оцінюють на підставі середньої вартос­ті відповідних видів енергії, яка склалася на підприємстві, із чинних тарифів на енергію, придбану в сторонніх підприємств і організацій, і планової собівартості енергії, яку виготовляють власні енергоцехи.

На підприємствах з великою номенклатурою виробів у планових розрахунках можуть використовуватися зведені норми витрат сировини, матеріалів, палива й енергії на технологічні потреби у вартісному вираженні на виріб у цілому. У цьому разі розрахунки витрат на сировину та матеріали здійснюють виходячи з номенклатурного плану виробництва та зведених норм матеріальних витрат у вартісному вираженні.

Форму кошторису витрат на виробництво наведено в табл. 10.10.

Таблиця 10.10

ЗВЕДЕНИЙ КОШТОРИС ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ

Розрахунок основної та додаткової заробітної плати робітників, зайнятих виробництвом продукції (робіт, послуг), здійснюють окремо для робітників, зайнятих на відрядній оплаті праці,
і робітників на погодинній оплаті праці.

Основну заробітну плату робітників, зайнятих на відрядній оплаті праці, визначають на підставі обсягу виробництва відповід­них видів продукції, трудомісткості їх виготовлення (норми виробітку), відрядних розцінок і середньогодинної тарифної ставки. Методику розрахунку заробітної плати розглянута в темі 8.

Кошторис витрат на утримання й експлуатацію устаткування складають цехи основного виробництва.

Кожну статтю кошторису обґрунтовують плановими розрахун­ками, вихідними даними для яких є:

запланований склад устаткування й транспортних засобів, які визначають на підставі норм використання та планового обсягу виробництва;

нормативи витрат рушійної енергії за окремими видами устат­кування й середньої ціни (собівартості) окремих видів енергії;

норми витрат купованих матеріалів для експлуатації устаткування, включаючи запасні частини, мастильні та обтиральні матеріали;

норми амортизаційних відрахувань;

норми обслуговування устаткування та транспортних засобів допоміжними робітниками;

розрахунки розподілу продукції (робіт, послуг) допоміжних цехів;

розрахунки потреби в малоцінних і швидкозношуваних предметах та інструментах.

Одночасно зі складанням кошторису витрат на утримання й експлуатацію устаткування уточнюють кошторисні (нормативні) ставки цих витрат на одну машино-годину й одиницю продукції.

Розрахунок кошторису загальновиробничих витрат здійснюють за такими даними:

структури управління цехами, їхні штатні розклади;

норми витрат палива й енергії для опалення, освітлення та інших загальновиробничих потреб;

норми амортизаційних відрахувань;

розрахунки витрат на охорону праці;

розрахунки розподілу продукції й послуг допоміжних цехів;

розрахунки витрат на утримання пожежної та сторожової охорони;

розрахунок витрат на професійну підготовку й перепідготов­ку кадрів підприємства;

норми податків, зборів та інших обов’язкових платежів, передбачених законодавством.

Загальна сума витрат у зведеному кошторисі охоплює, крім витрат на товарну продукцію, також витрати, пов’язані з приростом залишків незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів.

Зауважимо, що в умовах швидкозмінної ринкової кон’юктури на підприємствах доцільно складати на рік прогнозні загальні кошториси з подальшим уточненням їх за кварталами.

Зведений кошторис операційних витрат за статтями має бути погоджено з кошторисом витрат за економічними елементами. Взаємозв’язок операційних витрат за статтями та економічними елементами показано в табл. 10.11.

Таблиця 10.11

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ
ЗА СТАТТЯМИ ТА ЕЛЕМЕНТАМИ