12.6. Сіткові методи планування підготовки виробництва та освоєння нових виробів

Поняття сіткових методів
і моделей, їхня термінологія

Сіткове планування — одна з форм графічного відображення змісту робіт та тривалості виконання планів і довгострокових комплексів проектних, планових, організаційних та інших видів діяльності підприємства, яка забезпечує подальшу оптимізацію розробленого графіка на основі економіко-матема­тичних методів та комп’ютерної техніки [17, 1]. Разом з ліній­ними графіками та табличними розрахунками сіткові методи планування широко використовують під час розроблення перспективних планів і моделей створення складних виробничих систем та інших об’єктів довгострокового використання. Сіткові плани робіт підприємств зі створення нової конкурентоспроможної про­дукції містять не тільки загальну тривалість усього комплексу проектно-виробничої та фінансово-економічної діяльності, а й тривалість та послідовність здійснення окремих процесів чи етапів, а також потребу в економічних ресурсах.

Сіткова модель — множина поєднаних між собою елементів для опису технологічної залежності окремих робіт і етапів майбутніх проектів.

Використання системи сіткового планування під час підготовки виробництва та освоєння нових виробів сприяє розробленню оптимального варіанта даного плану підприємства, що слугує основою оперативного управління комплексом робіт у процесі його здійснення. Основним плановим документом цієї системи є сітковий графік — інформаційно-динамічна модель, яка відображає всі логічні взаємозв’язки та результати робіт, необхідних для досягнення кінцевої мети планування.

Роботами в сітковому графіку називають будь-які виробничі процеси чи інші дії, які приводять до досягнення певних результатів, подій. Роботою потрібно вважати й можливі очікування початку наступних процесів, пов’язані з перервами чи додатковими затратами часу. У сіткових графіках роботи, як правило, мають свій код або номер.

Подіями називають кінцеві результати попередніх робіт. Подія — це момент завершення планової дії. Події бувають початковими, кінцевими, простими, складними, проміжними, поперед­німи, наступними тощо.

На всіх сіткових графіках важливим показником є шлях, що визначає послідовність робіт чи подій, у якій результат однієї стадії співпадає із початковим показником наступної за нею іншої фази. На будь-якому графіку розрізняють кілька шляхів:

повний шлях від початкової до кінцевої події;

шлях, що передує даній події від початкової;

шлях, наступний за даною подією до кінцевої;

шлях між кількома подіями;

критичний шлях від початкової до кінцевої події максимальної тривалості.

Методика визначення основних показників:
тривалості робіт, термінів настання подій,
напруженості виконання.
Побудова сіткових моделей виконання
комплексів робіт та їх оптимізація

Сіткові моделі досить широко використовують на підприємствах під час планування підготовки виробництва та освоєння нових виробів. Сіткове планування дає змогу не тільки визначати потреби різних виробничих ресурсів у майбутньому, а й координувати їх раціональне використання на даний момент.

Найважливішими етапами сіткового планування випуску нового виробу є такі:

розподіл комплексу робіт на окремі частини та їх закріплення за виконавцями;

виявлення й опис кожним виконавцем усіх подій і робіт, необхідних для досягнення поставленої мети;

побудова первинних сіткових графіків і уточнення змісту планових робіт;

об’єднання окремих частин сіток і побудова зведеного сіткового графіка виконання комплексу робіт;

обґрунтування чи уточнення часу виконання кожної роботи в сітковому графіку.

Розрізняють два види сіткових графіків — стрілчасті та графіки передування. Ці обидва види графіків використовують у сучасному програмному забезпеченні. Проілюструємо особливості їхньої побудови на прикладі.

На початку сіткового планування випуску нового виробу необхідно виявити, якими подіями характеризуватиметься комплекс робіт. Кожна подія має встановлювати завершеність попередніх дій. Усі події й роботи, що входять у заданий комплекс, рекомендується називати в порядку їх виконання, проте окремі з них можуть здійснюватись одночасно (табл. 12.5).

Таблиця 12.5

ПЕРЕЛІК РОБІТ З НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ
ВИРОБНИЦТВА НОВОГО ВИРОБУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Далі будують первинні сіткові графіки, перевіряють їх та об’єднують окремі сітки у зведену модель.

Завершальним етапом сіткового планування є визначення тривалості виконання окремих робіт чи сукупних процесів. Для встановлення тривалості будь-яких робіт необхідно насамперед користуватися відповідними нормативами чи нормами трудових затрат. А в разі відсутності вихідних нормативних даних тривалість усіх процесів і робіт можна встановити різними методами, у тому числі й за допомогою експертних оцінок. Щодо кожної роботи, як правило, дають кілька оцінок часу: мінімальну, максимальну й найвірогіднішу. Отримана найвірогідніша оцінка часу не може бути прийнята як нормативний показник часу виконання кожної роботи, оскільки в більшості випадків ця оцінка є суб’єктивною й багато в чому залежить від досвіду відповідального виконавця. Тому для визначення часу виконання кожної роботи експертні оцінки підлягають статистичному обробленню. За припущення, що вірогідність тривалості будь-якої роботи відповідає закону нормального розподілу, очікуваний час її виконання можна розрахувати за формулою [1]:

Т = (tmin + 4tнв + tmax) / 6,  (12.23)

де tmin — мінімальний час на виконання роботи; tнв — найвірогідніший час виконання роботи; tmax — максимальний час виконання роботи з урахуванням ризиків та зовнішніх обставин.

Тривалість часу за умови допущення помилки, що не перевищує 1 %, можна обчислити й за двома оцінками [1]:

Т = (3tmin + 2tmax) / 5,          (12.24)

Розраховані за цими формулами усереднені значення тривалос­ті робіт дають змогу розглядати ймовірнісну модель сіткового графіка як детерміновану. Знайдені середні значення тривалості виконання робіт необхідно відображати на сітковому графіку (рис. 12.10) чи в таблиці вихідних даних (табл. 12.1). На їхній основі виконують подальший розрахунок найважливіших параметрів сіткового графіка.

Основними параметрами сіткових моделей є планові вартісні та часові показники виконання робіт. Часові та вартісні характеристики сіткових моделей є найважливішими узагальнюючими показниками використання економічних ресурсів, необхідних для виконання всього комплексу робіт.

До основних планових параметрів у сіткових моделях належать такі часові показники, як тривалість виконання робіт, критичний шлях, резерви часу здійснення подій тощо. На наведеному сітковому графіку освоєння та підготовки виробництва нового виробу (рис. 12.11) критичний шлях проходить через ланцюг робіт, позначених номерами 1-2-6-7-8-9-10-11-12-13, і дорівнює 165 днів.

У сіткових графіках є ще інші повні шляхи, які можуть або ціл­ком, або частково співпадати з критичним. Тому в сітковому плануванні вирізняють напружені та ненапружені шляхи. Напружений шлях — це критичний шлях. Ненапружений шлях — це повний шлях сіткового графіка, який за своєю тривалістю мен­ше критичного шляху. Ненапружені шляхи мають на ділянках, що не співпадають з критичними роботами, резерви часу настання подій. Резерв часу настання подій визначають за формулою [2]:

            (12.25)

де Ri — резерв часу настання і-ї події;  — пізній термін здій-
снення і-ї події;  — ранній термін настання і-ї події.

Розрахунок ранніх термінів здійснення подій проводять від початкової до кінцевої в такий спосіб [1]:

            (12.26)

де max t0-i — максимальний час виконання всіх робіт, що приводять до даної події.

Значення ранніх термінів здійснення подій вказуються у правому верхньому секторі кола, яке позначає певну подію. Для описаного вище прикладу отримаємо такі дані ранніх термінів здійснення подій:

Тр1 = 0;

Тр2 = 25 + 0 = 25;

Тр3 = 0;

Тр4 = 25 + 10 = 35;

Тр5 = 35 + 4 = 39;

Тр6 = 35;

Тр7 = 35 + 40 = 75;

Тр8 = 75 + 20 = 95;

Тр9 = 95 + 15 = 110;

Тр10 = 110 +10 = 120;

Тр11 = 120 + 12 = 132;

Тр12 = 132 + 3 = 135;

Тр13 = 135 + 10 = 145.

Пізній термін здійснення події — це період допустимого часу, перевищення якого викликає відповідну затримку настання завершальної події. Якщо встановлено плановий термін закінчення всього комплексу робіт, то кожна подія має наставати не пізніше розрахованого критичного терміну. Цей період і є гранично допустимим терміном виконання робіт. Розрахунок пізнього терміну здійснення подій проводять від кінцевого до початкового. Піз­ній час настання кінцевої події беруть рівним критичному шляху. Пізній термін здійснення подій визначається різницею між тривалістю робіт критичного шляху й максимальною тривалістю наступних за даною (і-ю) подією робіт до завершальної за формулою [1]:

            (12.27)

де Lкр — тривалість критичного шляху; max ti–c — максимальна тривалість шляху від даної події до завершальної.

Значення пізніх термінів здійснення подій вказують у пра­вому нижньому секторі кола, яке позначає ту чи іншу подію.
Для наведеного прикладу значення пізніх термінів здійснення
подій такі:

Тп13 = 165;

Тп12 = 165 – 20 = 145;

Тп11 = 145 – 10 = 135;

Тп10 = 135 – 3 = 132;

Тп9 = 132 – 12 = 120;

Тп8 = 120 – 10 = 110;

Тп7 = 110 – 15 = 95;

Тп6 = 95 – 20 = 75;

Тп5 = 132;

Тп4 = 132 – 26 = 106;

Тп3 = 35;

Тп2 = 75 – 40 = 35;

Тп1 = 35 – 10 = 25.

Визначимо резерви часу настання подій за формулою

            (12.28)

R1 = 25 – 25 = 0;

R2 = 35 – 35 = 0;

R3 = 35 – 35 =0;

R4 = 106 – 39 = 67;

R5 = 132 – 132 = 0;

R6 = 75 – 75 = 0;

R7 = 95 – 95 = 0;

R8 = 110 – 110 = 0;

R9 = 120 – 120 = 0;

R10 = 132 – 132 = 0;

R11 = 135 – 135 = 0;

R12 = 145 – 145 = 0;

R13 = 165 – 165 = 0.

Критичний шлях на графіку позначено жирними лініями.

На основі проведених розрахунків можна також побудувати календарний план — перелік планових робіт та календарних дат їх виконання. Планові параметри проекту робіт порівнюють із фактичними термінами їх виконання. Існує два прийнятних способи подання календарного графіка виконання робіт:

табличний (перелік робіт із зазначенням тривалості їх виконання);

діаграмний (діаграми Гантта).

Відмінною рисою діаграми Гантта є паралельно-послідовний порядок проведення робіт, що дає змогу скоротити загальну тривалість підготовки й терміни освоєння нового виробу у виробниц­тві. На рис. 12.14 показано просту лінійну діаграму для підготовки виробництва нового продукту. (Примітка: для побудови графіка Гантта використано інформацію табл. 12.1 та рис. 12.11.)

Виконані розрахунки основних параметрів сіткових графіків має бути використано під час аналізу й оптимізації сіткових стратегічних планів.

Оптимізація сіткових графіків полягає в поліпшенні процесів планування, організації та управління комплексом робіт з метою скорочення витрат економічних ресурсів та підвищення фінансових результатів за заданих планових обмежень.

Розглянемо спосіб оптимізації сіткових графіків за критерієм мінімізації затрат часу на виконання окремих робіт. Загальний термін здійснення всіх робіт у сітковій моделі потрібно скорочувати насамперед завдяки зменшенню критичного шляху. Аналіз сітки проводять з метою вирівнювання тривалості найбільш напружених шляхів. У загальному вигляді коефіцієнт напруженості (Кн) будь-якого шляху розраховують за формулою:

Кн = Li / Lкр, (12.29)

де Li — тривалість будь-якого повного шляху; Lкр — тривалість критичного шляху.

Досить поширеним є спосіб оптимізації сіткових графіків за рахунок мінімізації витрат матеріальних ресурсів. У загальному вигляді завдання планування різних виробничих ресурсів можна звести до визначення оптимальних норм їх використання на одиницю виконаної роботи чи розподілу наявних ресурсів на весь комплекс робіт. Одним із можливих способів скорочення критич­ного шляху може слугувати перерозподіл різних ресурсів з ненапружених шляхів на виконання критичних робіт.

Цінним для оптимізації сіткових графіків є спосіб мінімізації вартості, що характеризується найменшими сумарними витратами на здійснення всього комплексу запланованих робіт з освоєння та підготовки виробництва нового виробу. За цим методом виходять із такого економічного припущення, що величина витрат на виконання будь-якої роботи перебуває за інших рівних умов в оберненій залежності від затрат робочого часу на її виконання. Якщо всі заплановані роботи виконуватимуться з розрахованою у сітковому графіку точністю, то загальна вартість розроб­леного плану-проекту буде мінімальною. Із прискоренням робіт витрати зростають, а з їх уповільненням — знижуються. До того ж за мінімальної тривалості робіт їхня вартість стає максимальною, і навпаки — за максимальної тривалості витрати будуть мінімальними.

Використання передових методів та технічних засобів у процесі планування технічної підготовки виробництва дає змогу скоротити шлях від початкової її стадії — наукових досліджень до кінцевого результату — отримання нової продукції. Поряд з цим мають скорочуватися питомі витрати на підготовку кожного нововведення.

Питання для самоперевірки

«Життєвий цикл» продукції, його склад і структура.

Зміст і етапи науково-технічної підготовки виробництва нової продукції.

Завдання підготовки виробництва нової продукції в сучасних умовах господарювання.

Обчислення трудомісткості, тривалості та вартості підготовки виробництва нової продукції.

Економічне обґрунтування освоєння нової продукції на етапі проектування:

а) основні методичні підходи до оцінювання економічної ефективності освоєння нової продукції;

б) обґрунтування оптимального варіанта технологічного процесу та визначення критичної програми випуску продукції.

Закономірності зміни трудомісткості виготовлення одиниці виробу. Сукупність «кривих освоєння».

Графіки зміни собівартості, якщо «криві освоєння» мають різні характеристики.

Складання кошторису витрат на підготовку вироб­
ництва.

Обчислення трудомісткості окремих циклів робіт та тривалості етапів технічної підготовки виробництва нового виробу.

А. Визначення тривалості робіт, термінів настання подій, напруженості виконання окремих процесів і робіт у сітковому плануванні підготовки виробництва та освоєння нових виробів.

Б. Визначення критичного шляху на сіткових графіках та види шляхів у сіткових моделях.

В. Правила побудови сіткових графіків (з використанням ситуацій зі створенням нової продукції).

Г. Критерії оптимізації сіткових моделей.

Поняття сіткових методів
і моделей, їхня термінологія

Сіткове планування — одна з форм графічного відображення змісту робіт та тривалості виконання планів і довгострокових комплексів проектних, планових, організаційних та інших видів діяльності підприємства, яка забезпечує подальшу оптимізацію розробленого графіка на основі економіко-матема­тичних методів та комп’ютерної техніки [17, 1]. Разом з ліній­ними графіками та табличними розрахунками сіткові методи планування широко використовують під час розроблення перспективних планів і моделей створення складних виробничих систем та інших об’єктів довгострокового використання. Сіткові плани робіт підприємств зі створення нової конкурентоспроможної про­дукції містять не тільки загальну тривалість усього комплексу проектно-виробничої та фінансово-економічної діяльності, а й тривалість та послідовність здійснення окремих процесів чи етапів, а також потребу в економічних ресурсах.

Сіткова модель — множина поєднаних між собою елементів для опису технологічної залежності окремих робіт і етапів майбутніх проектів.

Використання системи сіткового планування під час підготовки виробництва та освоєння нових виробів сприяє розробленню оптимального варіанта даного плану підприємства, що слугує основою оперативного управління комплексом робіт у процесі його здійснення. Основним плановим документом цієї системи є сітковий графік — інформаційно-динамічна модель, яка відображає всі логічні взаємозв’язки та результати робіт, необхідних для досягнення кінцевої мети планування.

Роботами в сітковому графіку називають будь-які виробничі процеси чи інші дії, які приводять до досягнення певних результатів, подій. Роботою потрібно вважати й можливі очікування початку наступних процесів, пов’язані з перервами чи додатковими затратами часу. У сіткових графіках роботи, як правило, мають свій код або номер.

Подіями називають кінцеві результати попередніх робіт. Подія — це момент завершення планової дії. Події бувають початковими, кінцевими, простими, складними, проміжними, поперед­німи, наступними тощо.

На всіх сіткових графіках важливим показником є шлях, що визначає послідовність робіт чи подій, у якій результат однієї стадії співпадає із початковим показником наступної за нею іншої фази. На будь-якому графіку розрізняють кілька шляхів:

повний шлях від початкової до кінцевої події;

шлях, що передує даній події від початкової;

шлях, наступний за даною подією до кінцевої;

шлях між кількома подіями;

критичний шлях від початкової до кінцевої події максимальної тривалості.

Методика визначення основних показників:
тривалості робіт, термінів настання подій,
напруженості виконання.
Побудова сіткових моделей виконання
комплексів робіт та їх оптимізація

Сіткові моделі досить широко використовують на підприємствах під час планування підготовки виробництва та освоєння нових виробів. Сіткове планування дає змогу не тільки визначати потреби різних виробничих ресурсів у майбутньому, а й координувати їх раціональне використання на даний момент.

Найважливішими етапами сіткового планування випуску нового виробу є такі:

розподіл комплексу робіт на окремі частини та їх закріплення за виконавцями;

виявлення й опис кожним виконавцем усіх подій і робіт, необхідних для досягнення поставленої мети;

побудова первинних сіткових графіків і уточнення змісту планових робіт;

об’єднання окремих частин сіток і побудова зведеного сіткового графіка виконання комплексу робіт;

обґрунтування чи уточнення часу виконання кожної роботи в сітковому графіку.

Розрізняють два види сіткових графіків — стрілчасті та графіки передування. Ці обидва види графіків використовують у сучасному програмному забезпеченні. Проілюструємо особливості їхньої побудови на прикладі.

На початку сіткового планування випуску нового виробу необхідно виявити, якими подіями характеризуватиметься комплекс робіт. Кожна подія має встановлювати завершеність попередніх дій. Усі події й роботи, що входять у заданий комплекс, рекомендується називати в порядку їх виконання, проте окремі з них можуть здійснюватись одночасно (табл. 12.5).

Таблиця 12.5

ПЕРЕЛІК РОБІТ З НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ
ВИРОБНИЦТВА НОВОГО ВИРОБУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Далі будують первинні сіткові графіки, перевіряють їх та об’єднують окремі сітки у зведену модель.

Завершальним етапом сіткового планування є визначення тривалості виконання окремих робіт чи сукупних процесів. Для встановлення тривалості будь-яких робіт необхідно насамперед користуватися відповідними нормативами чи нормами трудових затрат. А в разі відсутності вихідних нормативних даних тривалість усіх процесів і робіт можна встановити різними методами, у тому числі й за допомогою експертних оцінок. Щодо кожної роботи, як правило, дають кілька оцінок часу: мінімальну, максимальну й найвірогіднішу. Отримана найвірогідніша оцінка часу не може бути прийнята як нормативний показник часу виконання кожної роботи, оскільки в більшості випадків ця оцінка є суб’єктивною й багато в чому залежить від досвіду відповідального виконавця. Тому для визначення часу виконання кожної роботи експертні оцінки підлягають статистичному обробленню. За припущення, що вірогідність тривалості будь-якої роботи відповідає закону нормального розподілу, очікуваний час її виконання можна розрахувати за формулою [1]:

Т = (tmin + 4tнв + tmax) / 6,  (12.23)

де tmin — мінімальний час на виконання роботи; tнв — найвірогідніший час виконання роботи; tmax — максимальний час виконання роботи з урахуванням ризиків та зовнішніх обставин.

Тривалість часу за умови допущення помилки, що не перевищує 1 %, можна обчислити й за двома оцінками [1]:

Т = (3tmin + 2tmax) / 5,          (12.24)

Розраховані за цими формулами усереднені значення тривалос­ті робіт дають змогу розглядати ймовірнісну модель сіткового графіка як детерміновану. Знайдені середні значення тривалості виконання робіт необхідно відображати на сітковому графіку (рис. 12.10) чи в таблиці вихідних даних (табл. 12.1). На їхній основі виконують подальший розрахунок найважливіших параметрів сіткового графіка.

Основними параметрами сіткових моделей є планові вартісні та часові показники виконання робіт. Часові та вартісні характеристики сіткових моделей є найважливішими узагальнюючими показниками використання економічних ресурсів, необхідних для виконання всього комплексу робіт.

До основних планових параметрів у сіткових моделях належать такі часові показники, як тривалість виконання робіт, критичний шлях, резерви часу здійснення подій тощо. На наведеному сітковому графіку освоєння та підготовки виробництва нового виробу (рис. 12.11) критичний шлях проходить через ланцюг робіт, позначених номерами 1-2-6-7-8-9-10-11-12-13, і дорівнює 165 днів.

У сіткових графіках є ще інші повні шляхи, які можуть або ціл­ком, або частково співпадати з критичним. Тому в сітковому плануванні вирізняють напружені та ненапружені шляхи. Напружений шлях — це критичний шлях. Ненапружений шлях — це повний шлях сіткового графіка, який за своєю тривалістю мен­ше критичного шляху. Ненапружені шляхи мають на ділянках, що не співпадають з критичними роботами, резерви часу настання подій. Резерв часу настання подій визначають за формулою [2]:

            (12.25)

де Ri — резерв часу настання і-ї події;  — пізній термін здій-
снення і-ї події;  — ранній термін настання і-ї події.

Розрахунок ранніх термінів здійснення подій проводять від початкової до кінцевої в такий спосіб [1]:

            (12.26)

де max t0-i — максимальний час виконання всіх робіт, що приводять до даної події.

Значення ранніх термінів здійснення подій вказуються у правому верхньому секторі кола, яке позначає певну подію. Для описаного вище прикладу отримаємо такі дані ранніх термінів здійснення подій:

Тр1 = 0;

Тр2 = 25 + 0 = 25;

Тр3 = 0;

Тр4 = 25 + 10 = 35;

Тр5 = 35 + 4 = 39;

Тр6 = 35;

Тр7 = 35 + 40 = 75;

Тр8 = 75 + 20 = 95;

Тр9 = 95 + 15 = 110;

Тр10 = 110 +10 = 120;

Тр11 = 120 + 12 = 132;

Тр12 = 132 + 3 = 135;

Тр13 = 135 + 10 = 145.

Пізній термін здійснення події — це період допустимого часу, перевищення якого викликає відповідну затримку настання завершальної події. Якщо встановлено плановий термін закінчення всього комплексу робіт, то кожна подія має наставати не пізніше розрахованого критичного терміну. Цей період і є гранично допустимим терміном виконання робіт. Розрахунок пізнього терміну здійснення подій проводять від кінцевого до початкового. Піз­ній час настання кінцевої події беруть рівним критичному шляху. Пізній термін здійснення подій визначається різницею між тривалістю робіт критичного шляху й максимальною тривалістю наступних за даною (і-ю) подією робіт до завершальної за формулою [1]:

            (12.27)

де Lкр — тривалість критичного шляху; max ti–c — максимальна тривалість шляху від даної події до завершальної.

Значення пізніх термінів здійснення подій вказують у пра­вому нижньому секторі кола, яке позначає ту чи іншу подію.
Для наведеного прикладу значення пізніх термінів здійснення
подій такі:

Тп13 = 165;

Тп12 = 165 – 20 = 145;

Тп11 = 145 – 10 = 135;

Тп10 = 135 – 3 = 132;

Тп9 = 132 – 12 = 120;

Тп8 = 120 – 10 = 110;

Тп7 = 110 – 15 = 95;

Тп6 = 95 – 20 = 75;

Тп5 = 132;

Тп4 = 132 – 26 = 106;

Тп3 = 35;

Тп2 = 75 – 40 = 35;

Тп1 = 35 – 10 = 25.

Визначимо резерви часу настання подій за формулою

            (12.28)

R1 = 25 – 25 = 0;

R2 = 35 – 35 = 0;

R3 = 35 – 35 =0;

R4 = 106 – 39 = 67;

R5 = 132 – 132 = 0;

R6 = 75 – 75 = 0;

R7 = 95 – 95 = 0;

R8 = 110 – 110 = 0;

R9 = 120 – 120 = 0;

R10 = 132 – 132 = 0;

R11 = 135 – 135 = 0;

R12 = 145 – 145 = 0;

R13 = 165 – 165 = 0.

Критичний шлях на графіку позначено жирними лініями.

На основі проведених розрахунків можна також побудувати календарний план — перелік планових робіт та календарних дат їх виконання. Планові параметри проекту робіт порівнюють із фактичними термінами їх виконання. Існує два прийнятних способи подання календарного графіка виконання робіт:

табличний (перелік робіт із зазначенням тривалості їх виконання);

діаграмний (діаграми Гантта).

Відмінною рисою діаграми Гантта є паралельно-послідовний порядок проведення робіт, що дає змогу скоротити загальну тривалість підготовки й терміни освоєння нового виробу у виробниц­тві. На рис. 12.14 показано просту лінійну діаграму для підготовки виробництва нового продукту. (Примітка: для побудови графіка Гантта використано інформацію табл. 12.1 та рис. 12.11.)

Виконані розрахунки основних параметрів сіткових графіків має бути використано під час аналізу й оптимізації сіткових стратегічних планів.

Оптимізація сіткових графіків полягає в поліпшенні процесів планування, організації та управління комплексом робіт з метою скорочення витрат економічних ресурсів та підвищення фінансових результатів за заданих планових обмежень.

Розглянемо спосіб оптимізації сіткових графіків за критерієм мінімізації затрат часу на виконання окремих робіт. Загальний термін здійснення всіх робіт у сітковій моделі потрібно скорочувати насамперед завдяки зменшенню критичного шляху. Аналіз сітки проводять з метою вирівнювання тривалості найбільш напружених шляхів. У загальному вигляді коефіцієнт напруженості (Кн) будь-якого шляху розраховують за формулою:

Кн = Li / Lкр, (12.29)

де Li — тривалість будь-якого повного шляху; Lкр — тривалість критичного шляху.

Досить поширеним є спосіб оптимізації сіткових графіків за рахунок мінімізації витрат матеріальних ресурсів. У загальному вигляді завдання планування різних виробничих ресурсів можна звести до визначення оптимальних норм їх використання на одиницю виконаної роботи чи розподілу наявних ресурсів на весь комплекс робіт. Одним із можливих способів скорочення критич­ного шляху може слугувати перерозподіл різних ресурсів з ненапружених шляхів на виконання критичних робіт.

Цінним для оптимізації сіткових графіків є спосіб мінімізації вартості, що характеризується найменшими сумарними витратами на здійснення всього комплексу запланованих робіт з освоєння та підготовки виробництва нового виробу. За цим методом виходять із такого економічного припущення, що величина витрат на виконання будь-якої роботи перебуває за інших рівних умов в оберненій залежності від затрат робочого часу на її виконання. Якщо всі заплановані роботи виконуватимуться з розрахованою у сітковому графіку точністю, то загальна вартість розроб­леного плану-проекту буде мінімальною. Із прискоренням робіт витрати зростають, а з їх уповільненням — знижуються. До того ж за мінімальної тривалості робіт їхня вартість стає максимальною, і навпаки — за максимальної тривалості витрати будуть мінімальними.

Використання передових методів та технічних засобів у процесі планування технічної підготовки виробництва дає змогу скоротити шлях від початкової її стадії — наукових досліджень до кінцевого результату — отримання нової продукції. Поряд з цим мають скорочуватися питомі витрати на підготовку кожного нововведення.

Питання для самоперевірки

«Життєвий цикл» продукції, його склад і структура.

Зміст і етапи науково-технічної підготовки виробництва нової продукції.

Завдання підготовки виробництва нової продукції в сучасних умовах господарювання.

Обчислення трудомісткості, тривалості та вартості підготовки виробництва нової продукції.

Економічне обґрунтування освоєння нової продукції на етапі проектування:

а) основні методичні підходи до оцінювання економічної ефективності освоєння нової продукції;

б) обґрунтування оптимального варіанта технологічного процесу та визначення критичної програми випуску продукції.

Закономірності зміни трудомісткості виготовлення одиниці виробу. Сукупність «кривих освоєння».

Графіки зміни собівартості, якщо «криві освоєння» мають різні характеристики.

Складання кошторису витрат на підготовку вироб­
ництва.

Обчислення трудомісткості окремих циклів робіт та тривалості етапів технічної підготовки виробництва нового виробу.

А. Визначення тривалості робіт, термінів настання подій, напруженості виконання окремих процесів і робіт у сітковому плануванні підготовки виробництва та освоєння нових виробів.

Б. Визначення критичного шляху на сіткових графіках та види шляхів у сіткових моделях.

В. Правила побудови сіткових графіків (з використанням ситуацій зі створенням нової продукції).

Г. Критерії оптимізації сіткових моделей.