7.4. Система показників використання виробничої потужності
К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 1617 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82
Найоб’єктивнішу аналітичну інформацію про рівень використання виробничих потужностей дає система показників, яка розділяється на три групи:
показники, які характеризують рівень освоєння проектної та використання середньорічної виробничої потужності підприємства;
показники, які характеризують використання устаткування в часі та в потужності (коефіцієнти екстенсивної та інтенсивної завантаженості);
показники використання устаткування та площ у вартісних і натуральних вимірниках.
Показники першої групи:
коефіцієнт освоєння проектної потужності (Кп), який характеризує рівень використання введеної в дію нової потужності з метою досягнення стабільного випуску продукції не нижче передбаченого проектом. Цей коефіцієнт розраховують за формулою
(7.25)
де Вп — випуск продукції, передбаченої проектом у відповідних вимірниках; Пп — проектна потужність у таких самих вимірниках.
Цей коефіцієнт свідчить про рівень освоєння проектних потужностей нормативного строку;
коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності (Кв), який характеризує рівень використання діючої виробничої потужності, обчислюють так:
(7.26)
де В — фактичний або плановий річний випуск товарної продукції; Псер — середньорічна виробнича потужність у таких самих вимірниках, що й випуск продукції.
За значенням Кв можна встановити рівень використання й наявності резервів виробничої потужності, а також ступінь напруженості планового завдання на поточний рік.
Показники другої групи:
коефіцієнт екстенсивного навантаження (Ке) визначають за формулою
(7.27)
де Фф — час фактичної роботи устаткування (у зміну, добу, місяць, рік); Фп — плановий (максимально можливий) фонд часу роботи устаткування за той самий період;
до екстенсивних показників використання устаткування належить також коефіцієнт змінності його роботи (Kзм):
(7.28)
де Км.-зм — загальна кількість відпрацьованих машино-змін за добу; РМ — кількість встановленого устаткування (діючого та недіючого).
Більш точним методом розрахунку коефіцієнта змінності може бути розрахунок за такими даними: коефіцієнта використання календарного фонду часу й максимальної змінності роботи устаткування, яка дорівнює трьом за восьмигодинної тривалості зміни. Наприклад, за коефіцієнта використання календарного фонду 0,6 коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнюватиме 1,8 (3 × 0,6);
коефіцієнт інтенсивного завантаження (Кі) визначають за формулою:
(7.29)
де
Вф — фактичний обсяг випуску продукції за одиницю часу;
Вн — технічна (паспортна) норма продуктивності устаткування за одиницю часу.
Наприклад, якщо на устаткуванні виробляється за час 20 одиниць продукції за нормативної продуктивності 25 виробів, то коефіцієнт інтенсивного завантаження дорівнюватиме 0,8 (20 : 25).
Для устаткування, яке має електропривід, Кі визначають за даними про витрати електроенергії (такий показник називають коефіцієнтом використання устаткування за потужністю):
(7.30)
де W — витрати електроенергії по даному виду устаткування за конкретний період, кВт/год; tм — машинний час роботи за той же період, год; Nw — потужність встановленого електроприводу на цьому устаткуванні, кВт/год.
Коефіцієнт використання устаткування за потужністю застосовують у багатономенклатурному виробництві, де неможливо розрахувати нормативну продуктивність;
інтегральний коефіцієнт завантаження (Кінт) устаткування дає сумарну характеристику рівня використання устаткування як за продуктивністю, так і за часом, і визначається так:
(7.31)
для перевірки відповідності між потужностями основних цехів, дільниць, допоміжних цехів або дільниць розраховують коефіцієнт сумісності (Кс) за формулою
(7.32)
де П1, П2 — потужність цехів або дільниць, між якими обчислюють коефіцієнт сумісності (у прийнятих одиницях вимірювання — шт. тощо); Nу — питомі витрати продукції першого цеху (дільниці) для виробництва продукції другого цеху (дільниці).
Показники третьої групи:
фондовіддача (Фв), яка характеризує випуск продукції на 1 грн середньої вартості виробничих фондів:
(7.33)
де ТПр — річний обсяг товарної продукції підприємства, тис. грн; Ф — середньорічна балансова вартість основних виробничих фондів, тис. грн;
для оцінювання рівня використання виробничих потужностей складальних, ливарних та інших цехів використовують показник, який характеризує випуск продукції з 1 м2 площі (Вs):
(7.34)
де Sз — загальна площа цеху, м2.
Аналіз наведених показників дає змогу отримати інформацію про рівень використання й наявність резервів виробничих потужностей підприємства, його підрозділів і розробити заходи щодо поліпшення їх використання.
Основними способами підвищення ефективності використання виробничих потужностей є:
технічне вдосконалення устаткування й механізмів;
використання прогресивних технологічних процесів;
збільшення часу роботи устаткування (підвищення коефіцієнта змінності, скорочення простоювання);
застосування прогресивних форм організації виробництва тощо.
Питання для самоперевірки
Що таке виробнича потужність, які її види?
Які фактори визначають виробничу потужність підприємства?
Розкрийте зміст понять: «вузьке місце», «провідна ланка», «пропускна спроможність обладнання».
Які фонди часу використовують під час розрахунків потужності? Дайте їх визначення. В яких галузях їх застосовують?
Як обчислюють виробничу потужність в однономенклатурному масовому чи великосерійному виробництві?
Дайте характеристику методики визначення виробничої потужності для умов серійного виробництва.
Які основні етапи обчислення виробничої потужності для умов багатономенклатурного одиничного та дрібносерійного виробництва?
Як проводять обґрунтування виробничої програми потужністю підприємства?
Які показники характеризують використання виробничої потужності? Розкрийте методику їх обчислення та напрями поліпшення.
Назвіть і охарактеризуйте основні фактори виробництва та їх заміщення.
Найоб’єктивнішу аналітичну інформацію про рівень використання виробничих потужностей дає система показників, яка розділяється на три групи:
показники, які характеризують рівень освоєння проектної та використання середньорічної виробничої потужності підприємства;
показники, які характеризують використання устаткування в часі та в потужності (коефіцієнти екстенсивної та інтенсивної завантаженості);
показники використання устаткування та площ у вартісних і натуральних вимірниках.
Показники першої групи:
коефіцієнт освоєння проектної потужності (Кп), який характеризує рівень використання введеної в дію нової потужності з метою досягнення стабільного випуску продукції не нижче передбаченого проектом. Цей коефіцієнт розраховують за формулою
(7.25)
де Вп — випуск продукції, передбаченої проектом у відповідних вимірниках; Пп — проектна потужність у таких самих вимірниках.
Цей коефіцієнт свідчить про рівень освоєння проектних потужностей нормативного строку;
коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності (Кв), який характеризує рівень використання діючої виробничої потужності, обчислюють так:
(7.26)
де В — фактичний або плановий річний випуск товарної продукції; Псер — середньорічна виробнича потужність у таких самих вимірниках, що й випуск продукції.
За значенням Кв можна встановити рівень використання й наявності резервів виробничої потужності, а також ступінь напруженості планового завдання на поточний рік.
Показники другої групи:
коефіцієнт екстенсивного навантаження (Ке) визначають за формулою
(7.27)
де Фф — час фактичної роботи устаткування (у зміну, добу, місяць, рік); Фп — плановий (максимально можливий) фонд часу роботи устаткування за той самий період;
до екстенсивних показників використання устаткування належить також коефіцієнт змінності його роботи (Kзм):
(7.28)
де Км.-зм — загальна кількість відпрацьованих машино-змін за добу; РМ — кількість встановленого устаткування (діючого та недіючого).
Більш точним методом розрахунку коефіцієнта змінності може бути розрахунок за такими даними: коефіцієнта використання календарного фонду часу й максимальної змінності роботи устаткування, яка дорівнює трьом за восьмигодинної тривалості зміни. Наприклад, за коефіцієнта використання календарного фонду 0,6 коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнюватиме 1,8 (3 × 0,6);
коефіцієнт інтенсивного завантаження (Кі) визначають за формулою:
(7.29)
де
Вф — фактичний обсяг випуску продукції за одиницю часу;
Вн — технічна (паспортна) норма продуктивності устаткування за одиницю часу.
Наприклад, якщо на устаткуванні виробляється за час 20 одиниць продукції за нормативної продуктивності 25 виробів, то коефіцієнт інтенсивного завантаження дорівнюватиме 0,8 (20 : 25).
Для устаткування, яке має електропривід, Кі визначають за даними про витрати електроенергії (такий показник називають коефіцієнтом використання устаткування за потужністю):
(7.30)
де W — витрати електроенергії по даному виду устаткування за конкретний період, кВт/год; tм — машинний час роботи за той же період, год; Nw — потужність встановленого електроприводу на цьому устаткуванні, кВт/год.
Коефіцієнт використання устаткування за потужністю застосовують у багатономенклатурному виробництві, де неможливо розрахувати нормативну продуктивність;
інтегральний коефіцієнт завантаження (Кінт) устаткування дає сумарну характеристику рівня використання устаткування як за продуктивністю, так і за часом, і визначається так:
(7.31)
для перевірки відповідності між потужностями основних цехів, дільниць, допоміжних цехів або дільниць розраховують коефіцієнт сумісності (Кс) за формулою
(7.32)
де П1, П2 — потужність цехів або дільниць, між якими обчислюють коефіцієнт сумісності (у прийнятих одиницях вимірювання — шт. тощо); Nу — питомі витрати продукції першого цеху (дільниці) для виробництва продукції другого цеху (дільниці).
Показники третьої групи:
фондовіддача (Фв), яка характеризує випуск продукції на 1 грн середньої вартості виробничих фондів:
(7.33)
де ТПр — річний обсяг товарної продукції підприємства, тис. грн; Ф — середньорічна балансова вартість основних виробничих фондів, тис. грн;
для оцінювання рівня використання виробничих потужностей складальних, ливарних та інших цехів використовують показник, який характеризує випуск продукції з 1 м2 площі (Вs):
(7.34)
де Sз — загальна площа цеху, м2.
Аналіз наведених показників дає змогу отримати інформацію про рівень використання й наявність резервів виробничих потужностей підприємства, його підрозділів і розробити заходи щодо поліпшення їх використання.
Основними способами підвищення ефективності використання виробничих потужностей є:
технічне вдосконалення устаткування й механізмів;
використання прогресивних технологічних процесів;
збільшення часу роботи устаткування (підвищення коефіцієнта змінності, скорочення простоювання);
застосування прогресивних форм організації виробництва тощо.
Питання для самоперевірки
Що таке виробнича потужність, які її види?
Які фактори визначають виробничу потужність підприємства?
Розкрийте зміст понять: «вузьке місце», «провідна ланка», «пропускна спроможність обладнання».
Які фонди часу використовують під час розрахунків потужності? Дайте їх визначення. В яких галузях їх застосовують?
Як обчислюють виробничу потужність в однономенклатурному масовому чи великосерійному виробництві?
Дайте характеристику методики визначення виробничої потужності для умов серійного виробництва.
Які основні етапи обчислення виробничої потужності для умов багатономенклатурного одиничного та дрібносерійного виробництва?
Як проводять обґрунтування виробничої програми потужністю підприємства?
Які показники характеризують використання виробничої потужності? Розкрийте методику їх обчислення та напрями поліпшення.
Назвіть і охарактеризуйте основні фактори виробництва та їх заміщення.