5.4. Оперативно-календарне планування в масовому виробництві

Масове виробництво характеризується стійким випуском обмеженої номенклатури виробів, великими обсягами випуску, високим рівнем безперервності й ритмічності виробничого процесу, широким застосуванням методів потоку. Головним завданням оперативного планування в таких умовах є організація й забезпечення безперервного руху деталей і виробів за операціями виробничого потоку та виконання цих операцій у встановленому ритмі роботи.

У масовому виробництві використовують такі подетальні системи оперативно-календарного планування:

за тактом потоку;

за термінами міжцехових подач;

за стандартними термінами міжцехових подач;

«на склад».

За застосування системи за тактом потоку для всіх виробничих підрозділів планують єдиний такт випуску.

За другої системи для цехів, що випускають продукцію, планують такт випуску, а для всіх інших розробляють плани-гра­фіки, у яких зазначають терміни подання деталей і складальних одиниць в обробний або складальний цех.

За третьої системи для цехів, що випускають продукцію, планують такт, а для цехів, що обробляють деталі й виконують заготівельні операції, розробляють стандартні плани-графіки подання деталей і вузлів в обробний або складальний цех.

Систему «на склад» застосовують для планування виготовлення деталей або заготовок, за якими не враховують терміни випуску виробів. Планування їх виробництва ведуть за даними про запаси таких предметів праці на складі. Замовлення на виготовлення таких деталей видають, коли розмір запасу за ними перебуває на рівні точки замовлення.

Існує три рівні запасів: мінімальний, максимальний, запас «точки замовлення».

1. Мінімальний запас (Zmin) — це резервний запас, який ство­рюється на випадок збоїв у виробництві та не використовується.

2. Максимальний запас (Zmах) створюється в момент поставки партії деталей і розраховується за такою формулою:

            (5.18)

де П — партія поставки, шт.

3. Запас «точки замовлення» (Zт.з) обчислюють так:

            (5.19)

де  — середньодобова потреба, шт.; Тз — термін, протягом якого виготовляється партія деталей на замовлення.

Розрахунки календарно-планових нормативів. Основними календарно-плановими нормативами в масовому виробництві є такт і ритм роботи потокових ліній, кількість робочих місць та їх заван­таження, розмір заділів. Для різних видів потокових ліній обчис­лення календарно-планових нормативів мають деяку специфіку, що випливає з особливостей ліній.

Під час планування роботи однопредметних безперервних потокових ліній визначають такт роботи ліній (r) з формули

            (5.20)

де Феф — ефективний фонд часу роботи устаткування, год; N — виробнича програма випуску деталей, шт.

Такт є вихідною величиною для організації роботи потокової лінії та всіх розрахунків руху виробничого процесу, наприклад, для обчислення ритму передавання деталі з операції на операцію тоді, коли передавання проводять не після кожного такту, а періодично, партіями, що транспортуються. Ритм передавання (R) розраховують за формулою:

R = r n’,           (5.21)

де n’ — величина транспортної партії, шт.

Такти й ритми в масовому виробництві визначають за виробами й деталями в усіх цехах і дільницях.

Для планування потокового виробництва й розроблення кален­дарно-планових нормативів необхідні розрахунки кількості робочих місць на лінії, що забезпечить виконання змінного та годинного завдання на кожній операції.

Обчислюють кількість робочих місць (РМ) за кожною операцією за формулою

,           (5.22)

де tшт — норма штучного часу з урахуванням її фактичного виконання.

Важливою умовою безперервності та ритмічності потокового виробництва є наявність і підтримання на регламентованому рівні заділів. Заділи поділяють на внутрішньолінійні (циклові) і міжлінійні (міжциклові). Внутрішньолінійні заділи визначають на лініях усіх видів, вони розподіляються на технологічні, транспортні та страхові.

Технологічні, або заділи на робочих місцях (Zтех), — це загальна кількість деталей (виробів), що перебувають на робочих місцях потокової лінії в процесі оброблення або складання. Її обчислюють так:

            (5.23)

де m — кількість операцій на лінії; РМі — кількість робочих місць на і-й операції; Поі — кількість предметів праці, що одночасно виготовляються на одному робочому місці на і-й операції; Пк — кількість деталей, що перебувають на контролі.

Транспортні заділи — це предмети праці, що перебувають у процесі міжопераційного транспортування, їх величина залежить від порядку передавання деталей з операції на операцію та обчислюється за формулою

Zтр = Кд (m – 1) ,      (5.24)

де Кд — кількість деталей, що транспортується з однієї операції на іншу.

Страхові, або резервні, заділи створюють для компенсації різних збоїв і відхилень від такту роботи потокових ліній та розраховують за формулою

,           (5.25)

де Тзі — час можливого збою на і-й операції, що встановлюється з досвіду, хв; т’ — кількість операцій, що страхуються на лінії.

Загальна величина циклового заділу на безперервній лінії:

Zц = Zтех + Zтр + Zстр .      (5.26)

На перервно-потокових лініях, крім зазначених у заділі, обчислюють ще й оборотні. Перервно-потокові лінії створюють тоді, коли неможливо синхронізувати всі операції, тобто тривалість деяких операцій не дорівнює і не кратна такту роботи. У цьому разі через різну продуктивність суміжних робочих місць створюють міжопераційні оборотні заділи. Вони можуть також формуватися й за однакової продуктивності суміжних робочих місць, якщо є зрушення в часі періодів їхньої роботи.

Оборотні заділи слугують для забезпечення безперервної роботи лінії відповідно до встановленого такту. Їхній розмір постійно змінюється від максимальної величини до мінімальної або до 0.

Міжопераційний оборотний заділ за фазами між суміжними операціями розраховують за формулою

Zоб = Fi[(РМі/ti) – (РМі + 1/tі + 1)] ,            (5.27)

де Fi — тривалість фази, тобто час сумісної роботи двох операцій, хв; РМі, РМі + 1 — кількість робочих місць на суміжних операціях; ti, tі + 1 — тривалість і-ї і (і-ї + 1) операцій, хв.

Якщо результат одержано зі знаком «+», то це означає, що на даній фазі заділ зростає, а якщо зі знаком «–», — зменшується. Однакове значення заділу на початок і кінець періоду свідчить про правильність побудови графіка.

Порядок побудови плану-графіка роботи прямотокової лінії та рух оборотних заділів розглянемо на такому прикладі.

Приклад. В обробному підрозділі підприємства встановлено прямотокову лінію. Такт її роботи під час виготовлення предметів праці конкретного виду r = 5 хв. Період обслуговування лінії Поб = 4 год. Побудувати графік роботи лінії і рух оборотних заділів за період обслуговування.

Спочатку на основі відомих норм часу за операціями (tшт) обчислюють розрахункову РМрі і прийняту РМпі кількість робочих місць (рис. 5.5), потім час завантаження робочих місць Тз на і-й операції за період обслуговування:

Тз = Поб РМрі .         (5.28)

У наведеному прикладі (рис. 5.5) Тз за операціями дорівнює:

для операції 1: 1,6 × 4 = 6,4 станко-год;

для операції 2: 0,8 × 4 = 3,2 станко-год;

для операції 3: 1,4 × 4 = 5,6 станко-год.

Потім визначають регламент роботи устаткування протягом періоду обслуговування. Так, на першій операції два робочі місця: перше буде завантажено впродовж 4-х год, друге — 2,4 год, потім робітник із другого робочого місця першої операції переходить на друге робоче місце третьої операції (рис. 5.5).

Розрахунки міжопераційних заділів для наведеного прикладу.

1. Між 1-ю і 2-ю операціями.

По І фазі. До початку роботи на 2-й операції мине 0,8 год.

По ІІ фазі. Тривалість ІІ фази (на 1-й операції працюють два види устаткування, на 2-й — один) дорівнює 1,6 год.

Заділ не змінюється.

По ІІІ фазі. На 1-й і 2-й операціях працює по одному верстату. Тривалість фази — 1,6 год.

Заділ з 12 предметів праці знижується до 0.

2. Між 2-ю і 3-ю операціями.

Отже, на початок зміни між 2-ю та 3-ю операціями був заділ 7 шт. предметів праці, який знизився до 0, поки не працювало устаткування на 2-й операції, потім за рахунок різної продуктивності збільшився до 10 шт. і, нарешті, знизився до 7 шт. Аналогічно виконують обчислення за наступними операціями.

У результаті можна визначити сумарний оборотний заділ на початок зміни або на інший відрізок часу. Графік роботи лінії слід будувати так, щоб забезпечити найменшу сумарну величи­ну оборотного заділу. Такі плани-графіки роботи потокових ліній називають стандарт-планами, або стандартними розкладами.

Технологічний, транспортний і резервний заділи на прямотокових лініях розраховують так само, як і на безперервно-потоко­вих. Сумарний розмір циклового заділу перервно-потокової (пря­мотокової) лінії Zц дорівнюватиме:

Zц = (Zтех + Zтр + Zстр + Zоб), шт.           (5.29)

Складські (міжлінійні) заділи охоплюють транспортний, страховий та оборотний заділи.

Планування роботи багатопредметних потокових ліній залежить від типу багатопредметного потоку.

При плануванні змінно-потокової лінії визначають:

оптимальну величину партії запуску-випуску предметів праці, що обробляються на лінії;

періодичність запуску-випуску цих партій;

оптимальну послідовність чергування запуску партій предметів праці, що зумовлює порядок переналагодження лінії з оброблення одного предмета праці на інший.

Упродовж періоду виготовлення конкретного одного предмета праці змінно-потокова лінія працює як однопредметна.

Задачу встановлення черговості запуску-випуску партії предметів праці розв’язують з використанням економіко-математич­них методів.

Для розроблення стандарт-плану групової потокової лінії визначають:

оптимальну величину партії запуску-випуску предметів праці, розмір партії доцільно встановлювати на рівні змінного або добового завдання;

черговість запуску партій предметів праці, яку розраховують із використанням економіко-математичних методів, наприклад, алгоритму Джонсона, методів таких авторів, як С. А. Соко-ліцин, Н. П. Парамонов та ін.

Розроблення виробничих програм для цехів і дільниць. В умовах масового виробництва система оперативно-календарного планування є централізованою. У виробничо-диспетчерському відділі розробляються плани випуску продукції за всіма стадіями виробництва «ланцюговим методом», тобто розрахунки ведуться послідовно від підрозділів, що випускають продукцію, до заготівельних підрозділів. Відповідно до плану реалізації продукції підприємства встановлюють завдання для цеху, що випускає продукцію, потім визначають кількість деталей і вузлів, що будуть виготовлені в підрозділах, які обробляють продукцію, і заготівельному цеху.

Водночас проводять об’ємно-календарні розрахунки, зіставляють завантаження та пропускну спроможність устаткування потокових ліній, дільниць.

Виробнича програма, розроблена на місяць для конкретного підрозділу, є місячним завданням для його дільниць, які спеціа­лізовані за предметним принципом і складаються з низки потокових ліній. Для однопредметних перервних і багатопредмет­них потокових ліній будують стандарт-плани за операціями або
деталями.

Змінно-добові завдання охоплюють тільки ті позиції, що мають відхилення.

У масовому виробництві важливе значення для нормального процесу виробництва має оперативна підготовка. Вона має забезпечити своєчасний початок роботи першої зміни й безперервне виробництво впродовж усього робочого часу.

Отже, оперативно-календарне планування на підприємствах різних типів виробництва має низку характерних особливостей. Проте які б системи й методи оперативного планування не застосовували на кожному конкретному підприємстві, їхня мета одна — забезпечити рівномірність виробничого процесу й ефективно виконати головне завдання підприємства — випустити якісну продукцію в необхідній кількості та у встановлені терміни.

У наш час оперативне управління виробництвом спрямовано на підвищення якості продукції та ефективності виробництва.
У досягненні таких цілей велике значення має оперативно-кален­дарне планування, використання прогресивних методів. Про це свідчать результати застосування японської системи «Вчасно» («Just in time») і її складової — оперативного планування «Канбан». Вона забезпечує підвищення ефективності виробництва завдяки зведенню до мінімуму виробничих запасів, складських примі­щень, поліпшення якості продукції, зниженню витрат на вироб­ництво й цін на продукцію. Ця система також дає можливість оперативно регулювати склад номенклатури продукції та обсяги її виробництва відповідно до ринкового попиту.

Питання для самоперевірки

Зміст, мета й завдання оперативно-календарного планування.

Етапи, рівні й органи оперативно-календарного планування, їхні характеристика та значення в забезпеченні ритмічного виробництва.

Рівномірність і ритмічність виробництва, поняття, значення. Економічні наслідки нерівномірної та неритмічної роботи підприємства.

Основні показники рівномірного й ритмічного процесу виробництва, методи їх визначення.

Поняття об’ємного й календарного планування, основні вихідні дані для розроблення оперативно-календарного плану.

Одиничний тип виробництва:

Особливості оперативно-календарного планування в одиничному виробництві, порядок проходження замовлення на виготовлення виробів.

Системи й календарно-планові розрахунки в оперативно-календарному плануванні одиничного типу виробництва.

Розроблення виробничих програм для цехів і дільниць.

Серійний тип виробництва:

Особливості й головне завдання оперативно-календар­ного планування в серійному виробництві.

Системи оперативно-календарного планування серійного виробництва.

Які розрахунки виконують у процесі оперативно-кален­дарного планування на підприємствах серійного типу вироб­ництва?

Календарно-планові нормативи та їх розрахунки.

Розроблення виробничих програм для цехів і дільниць.

Масовий тип виробництва:

Особливості та головне завдання оперативно-календар­ного планування в масовому типі виробництва.

Системи оперативно-календарного планування, що застосовуються в масовому виробництві.

Календарно-планові нормативи та їх розрахунки.

Розроблення виробничих програм для цехів і дільниць.

Масове виробництво характеризується стійким випуском обмеженої номенклатури виробів, великими обсягами випуску, високим рівнем безперервності й ритмічності виробничого процесу, широким застосуванням методів потоку. Головним завданням оперативного планування в таких умовах є організація й забезпечення безперервного руху деталей і виробів за операціями виробничого потоку та виконання цих операцій у встановленому ритмі роботи.

У масовому виробництві використовують такі подетальні системи оперативно-календарного планування:

за тактом потоку;

за термінами міжцехових подач;

за стандартними термінами міжцехових подач;

«на склад».

За застосування системи за тактом потоку для всіх виробничих підрозділів планують єдиний такт випуску.

За другої системи для цехів, що випускають продукцію, планують такт випуску, а для всіх інших розробляють плани-гра­фіки, у яких зазначають терміни подання деталей і складальних одиниць в обробний або складальний цех.

За третьої системи для цехів, що випускають продукцію, планують такт, а для цехів, що обробляють деталі й виконують заготівельні операції, розробляють стандартні плани-графіки подання деталей і вузлів в обробний або складальний цех.

Систему «на склад» застосовують для планування виготовлення деталей або заготовок, за якими не враховують терміни випуску виробів. Планування їх виробництва ведуть за даними про запаси таких предметів праці на складі. Замовлення на виготовлення таких деталей видають, коли розмір запасу за ними перебуває на рівні точки замовлення.

Існує три рівні запасів: мінімальний, максимальний, запас «точки замовлення».

1. Мінімальний запас (Zmin) — це резервний запас, який ство­рюється на випадок збоїв у виробництві та не використовується.

2. Максимальний запас (Zmах) створюється в момент поставки партії деталей і розраховується за такою формулою:

            (5.18)

де П — партія поставки, шт.

3. Запас «точки замовлення» (Zт.з) обчислюють так:

            (5.19)

де  — середньодобова потреба, шт.; Тз — термін, протягом якого виготовляється партія деталей на замовлення.

Розрахунки календарно-планових нормативів. Основними календарно-плановими нормативами в масовому виробництві є такт і ритм роботи потокових ліній, кількість робочих місць та їх заван­таження, розмір заділів. Для різних видів потокових ліній обчис­лення календарно-планових нормативів мають деяку специфіку, що випливає з особливостей ліній.

Під час планування роботи однопредметних безперервних потокових ліній визначають такт роботи ліній (r) з формули

            (5.20)

де Феф — ефективний фонд часу роботи устаткування, год; N — виробнича програма випуску деталей, шт.

Такт є вихідною величиною для організації роботи потокової лінії та всіх розрахунків руху виробничого процесу, наприклад, для обчислення ритму передавання деталі з операції на операцію тоді, коли передавання проводять не після кожного такту, а періодично, партіями, що транспортуються. Ритм передавання (R) розраховують за формулою:

R = r n’,           (5.21)

де n’ — величина транспортної партії, шт.

Такти й ритми в масовому виробництві визначають за виробами й деталями в усіх цехах і дільницях.

Для планування потокового виробництва й розроблення кален­дарно-планових нормативів необхідні розрахунки кількості робочих місць на лінії, що забезпечить виконання змінного та годинного завдання на кожній операції.

Обчислюють кількість робочих місць (РМ) за кожною операцією за формулою

,           (5.22)

де tшт — норма штучного часу з урахуванням її фактичного виконання.

Важливою умовою безперервності та ритмічності потокового виробництва є наявність і підтримання на регламентованому рівні заділів. Заділи поділяють на внутрішньолінійні (циклові) і міжлінійні (міжциклові). Внутрішньолінійні заділи визначають на лініях усіх видів, вони розподіляються на технологічні, транспортні та страхові.

Технологічні, або заділи на робочих місцях (Zтех), — це загальна кількість деталей (виробів), що перебувають на робочих місцях потокової лінії в процесі оброблення або складання. Її обчислюють так:

            (5.23)

де m — кількість операцій на лінії; РМі — кількість робочих місць на і-й операції; Поі — кількість предметів праці, що одночасно виготовляються на одному робочому місці на і-й операції; Пк — кількість деталей, що перебувають на контролі.

Транспортні заділи — це предмети праці, що перебувають у процесі міжопераційного транспортування, їх величина залежить від порядку передавання деталей з операції на операцію та обчислюється за формулою

Zтр = Кд (m – 1) ,      (5.24)

де Кд — кількість деталей, що транспортується з однієї операції на іншу.

Страхові, або резервні, заділи створюють для компенсації різних збоїв і відхилень від такту роботи потокових ліній та розраховують за формулою

,           (5.25)

де Тзі — час можливого збою на і-й операції, що встановлюється з досвіду, хв; т’ — кількість операцій, що страхуються на лінії.

Загальна величина циклового заділу на безперервній лінії:

Zц = Zтех + Zтр + Zстр .      (5.26)

На перервно-потокових лініях, крім зазначених у заділі, обчислюють ще й оборотні. Перервно-потокові лінії створюють тоді, коли неможливо синхронізувати всі операції, тобто тривалість деяких операцій не дорівнює і не кратна такту роботи. У цьому разі через різну продуктивність суміжних робочих місць створюють міжопераційні оборотні заділи. Вони можуть також формуватися й за однакової продуктивності суміжних робочих місць, якщо є зрушення в часі періодів їхньої роботи.

Оборотні заділи слугують для забезпечення безперервної роботи лінії відповідно до встановленого такту. Їхній розмір постійно змінюється від максимальної величини до мінімальної або до 0.

Міжопераційний оборотний заділ за фазами між суміжними операціями розраховують за формулою

Zоб = Fi[(РМі/ti) – (РМі + 1/tі + 1)] ,            (5.27)

де Fi — тривалість фази, тобто час сумісної роботи двох операцій, хв; РМі, РМі + 1 — кількість робочих місць на суміжних операціях; ti, tі + 1 — тривалість і-ї і (і-ї + 1) операцій, хв.

Якщо результат одержано зі знаком «+», то це означає, що на даній фазі заділ зростає, а якщо зі знаком «–», — зменшується. Однакове значення заділу на початок і кінець періоду свідчить про правильність побудови графіка.

Порядок побудови плану-графіка роботи прямотокової лінії та рух оборотних заділів розглянемо на такому прикладі.

Приклад. В обробному підрозділі підприємства встановлено прямотокову лінію. Такт її роботи під час виготовлення предметів праці конкретного виду r = 5 хв. Період обслуговування лінії Поб = 4 год. Побудувати графік роботи лінії і рух оборотних заділів за період обслуговування.

Спочатку на основі відомих норм часу за операціями (tшт) обчислюють розрахункову РМрі і прийняту РМпі кількість робочих місць (рис. 5.5), потім час завантаження робочих місць Тз на і-й операції за період обслуговування:

Тз = Поб РМрі .         (5.28)

У наведеному прикладі (рис. 5.5) Тз за операціями дорівнює:

для операції 1: 1,6 × 4 = 6,4 станко-год;

для операції 2: 0,8 × 4 = 3,2 станко-год;

для операції 3: 1,4 × 4 = 5,6 станко-год.

Потім визначають регламент роботи устаткування протягом періоду обслуговування. Так, на першій операції два робочі місця: перше буде завантажено впродовж 4-х год, друге — 2,4 год, потім робітник із другого робочого місця першої операції переходить на друге робоче місце третьої операції (рис. 5.5).

Розрахунки міжопераційних заділів для наведеного прикладу.

1. Між 1-ю і 2-ю операціями.

По І фазі. До початку роботи на 2-й операції мине 0,8 год.

По ІІ фазі. Тривалість ІІ фази (на 1-й операції працюють два види устаткування, на 2-й — один) дорівнює 1,6 год.

Заділ не змінюється.

По ІІІ фазі. На 1-й і 2-й операціях працює по одному верстату. Тривалість фази — 1,6 год.

Заділ з 12 предметів праці знижується до 0.

2. Між 2-ю і 3-ю операціями.

Отже, на початок зміни між 2-ю та 3-ю операціями був заділ 7 шт. предметів праці, який знизився до 0, поки не працювало устаткування на 2-й операції, потім за рахунок різної продуктивності збільшився до 10 шт. і, нарешті, знизився до 7 шт. Аналогічно виконують обчислення за наступними операціями.

У результаті можна визначити сумарний оборотний заділ на початок зміни або на інший відрізок часу. Графік роботи лінії слід будувати так, щоб забезпечити найменшу сумарну величи­ну оборотного заділу. Такі плани-графіки роботи потокових ліній називають стандарт-планами, або стандартними розкладами.

Технологічний, транспортний і резервний заділи на прямотокових лініях розраховують так само, як і на безперервно-потоко­вих. Сумарний розмір циклового заділу перервно-потокової (пря­мотокової) лінії Zц дорівнюватиме:

Zц = (Zтех + Zтр + Zстр + Zоб), шт.           (5.29)

Складські (міжлінійні) заділи охоплюють транспортний, страховий та оборотний заділи.

Планування роботи багатопредметних потокових ліній залежить від типу багатопредметного потоку.

При плануванні змінно-потокової лінії визначають:

оптимальну величину партії запуску-випуску предметів праці, що обробляються на лінії;

періодичність запуску-випуску цих партій;

оптимальну послідовність чергування запуску партій предметів праці, що зумовлює порядок переналагодження лінії з оброблення одного предмета праці на інший.

Упродовж періоду виготовлення конкретного одного предмета праці змінно-потокова лінія працює як однопредметна.

Задачу встановлення черговості запуску-випуску партії предметів праці розв’язують з використанням економіко-математич­них методів.

Для розроблення стандарт-плану групової потокової лінії визначають:

оптимальну величину партії запуску-випуску предметів праці, розмір партії доцільно встановлювати на рівні змінного або добового завдання;

черговість запуску партій предметів праці, яку розраховують із використанням економіко-математичних методів, наприклад, алгоритму Джонсона, методів таких авторів, як С. А. Соко-ліцин, Н. П. Парамонов та ін.

Розроблення виробничих програм для цехів і дільниць. В умовах масового виробництва система оперативно-календарного планування є централізованою. У виробничо-диспетчерському відділі розробляються плани випуску продукції за всіма стадіями виробництва «ланцюговим методом», тобто розрахунки ведуться послідовно від підрозділів, що випускають продукцію, до заготівельних підрозділів. Відповідно до плану реалізації продукції підприємства встановлюють завдання для цеху, що випускає продукцію, потім визначають кількість деталей і вузлів, що будуть виготовлені в підрозділах, які обробляють продукцію, і заготівельному цеху.

Водночас проводять об’ємно-календарні розрахунки, зіставляють завантаження та пропускну спроможність устаткування потокових ліній, дільниць.

Виробнича програма, розроблена на місяць для конкретного підрозділу, є місячним завданням для його дільниць, які спеціа­лізовані за предметним принципом і складаються з низки потокових ліній. Для однопредметних перервних і багатопредмет­них потокових ліній будують стандарт-плани за операціями або
деталями.

Змінно-добові завдання охоплюють тільки ті позиції, що мають відхилення.

У масовому виробництві важливе значення для нормального процесу виробництва має оперативна підготовка. Вона має забезпечити своєчасний початок роботи першої зміни й безперервне виробництво впродовж усього робочого часу.

Отже, оперативно-календарне планування на підприємствах різних типів виробництва має низку характерних особливостей. Проте які б системи й методи оперативного планування не застосовували на кожному конкретному підприємстві, їхня мета одна — забезпечити рівномірність виробничого процесу й ефективно виконати головне завдання підприємства — випустити якісну продукцію в необхідній кількості та у встановлені терміни.

У наш час оперативне управління виробництвом спрямовано на підвищення якості продукції та ефективності виробництва.
У досягненні таких цілей велике значення має оперативно-кален­дарне планування, використання прогресивних методів. Про це свідчать результати застосування японської системи «Вчасно» («Just in time») і її складової — оперативного планування «Канбан». Вона забезпечує підвищення ефективності виробництва завдяки зведенню до мінімуму виробничих запасів, складських примі­щень, поліпшення якості продукції, зниженню витрат на вироб­ництво й цін на продукцію. Ця система також дає можливість оперативно регулювати склад номенклатури продукції та обсяги її виробництва відповідно до ринкового попиту.

Питання для самоперевірки

Зміст, мета й завдання оперативно-календарного планування.

Етапи, рівні й органи оперативно-календарного планування, їхні характеристика та значення в забезпеченні ритмічного виробництва.

Рівномірність і ритмічність виробництва, поняття, значення. Економічні наслідки нерівномірної та неритмічної роботи підприємства.

Основні показники рівномірного й ритмічного процесу виробництва, методи їх визначення.

Поняття об’ємного й календарного планування, основні вихідні дані для розроблення оперативно-календарного плану.

Одиничний тип виробництва:

Особливості оперативно-календарного планування в одиничному виробництві, порядок проходження замовлення на виготовлення виробів.

Системи й календарно-планові розрахунки в оперативно-календарному плануванні одиничного типу виробництва.

Розроблення виробничих програм для цехів і дільниць.

Серійний тип виробництва:

Особливості й головне завдання оперативно-календар­ного планування в серійному виробництві.

Системи оперативно-календарного планування серійного виробництва.

Які розрахунки виконують у процесі оперативно-кален­дарного планування на підприємствах серійного типу вироб­ництва?

Календарно-планові нормативи та їх розрахунки.

Розроблення виробничих програм для цехів і дільниць.

Масовий тип виробництва:

Особливості та головне завдання оперативно-календар­ного планування в масовому типі виробництва.

Системи оперативно-календарного планування, що застосовуються в масовому виробництві.

Календарно-планові нормативи та їх розрахунки.

Розроблення виробничих програм для цехів і дільниць.