8.4. Планування оплати праці

Ефективність функціонування та соціальний розвиток підприємств забезпечується формуванням індивідуальних і колективних матеріальних стимулів, основною формою реалізації яких є оплата праці.

Дієвість оплати праці забезпечується:

встановленням норм оплати праці на рівні, який забезпечує відтворення робочої сили відповідної кваліфікації, спонукає кожного найманого працівника до ефективної роботи, що гарантує власнику отримання необхідного результату господарської діяльності;

диференціацією рівня заробітної плати за кваліфікацією, важливістю та складністю трудових завдань;

однаковою оплатою за однакову роботу.

Практична організація оплати праці ґрунтується на поєднанні державного й договірного регулювання оплати праці.

Державна політика оплати праці реалізується через:

механізм установлення мінімальної заробітної плати; інших державних норм і гарантій щодо оплати за роботу у святкові та вихідні дні та за час виконання державних обов’язків тощо:

умови визначення частини доходу, що спрямовується на оплату праці;

міжгалузеві співвідношення в оплаті праці;

рівень оподаткування підприємств і доходів працівників.

Конкретна реалізація політики оплати праці здійснюється на підставі укладання генеральної, галузевої та виробничої тарифних угод. Предметом тарифної угоди на виробничому рівні є:

форми й системи оплати праці, що застосовуються для різних категорій і груп працівників;

мінімальні тарифні ставки, диференційовані за видами (типами) виробництв;

розміри тарифних ставок за розрядами робіт і посадових окладів відповідних працівників;

види й розміри доплат і надбавок, премій та інших виплат.

Для оцінювання розміру заробітної плати найманих працівників застосовують показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці належать нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формах (оцінені в грошовому виразі) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерел фінансування цих витрат.

Фонд оплати праці складається з фонду основної та фонду додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Фонд основної заробітної плати охоплює нарахування винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків).

Фонд додаткової заробітної плати містить доплати, надбавки, гарантії та компенсаційні виплати, передбачені законом, премії за виконання виробничих завдань і функцій, а саме: надбавки й доплати до тарифних ставок і окладів у розмірах, передбачених законом (за роботу у важких і шкідливих умовах, у нічний час, за керівництво бригадою, високу майстерність і т. ін.). У цей фонд включають премії та винагороди, у тому числі за вислугу років; оплату праці у святкові та вихідні дні; оплату за невідпрацьований час у розмірах, передбачених законом.

У фонд оплати праці входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, а саме: премії, які мають одноразовий характер; компенсаційні виплати, які не передбачено законом або понад нор­ми призначено законами (щорічні виплати за вислугу років, премії спеціальними системами преміювання, за виконання особливо важливих виробничих завдань і т. ін.) (рис. 8.6).

Планування оплати праці охоплює розрахунки фондів оплати й середньої заробітної плати всіх працівників і за категоріями пер­соналу.

Вихідними даними для визначення планового фонду оплати праці є:

стратегічні цілі щодо підвищення матеріального добробуту працівників;

матеріали аналізу фонду оплати праці;

виробнича програма та її трудомісткість;

склад і рівень кваліфікації працівників;

тарифна система;

штатний розклад;

законодавчі акти щодо праці, які регулюють оплату праці.

У передплановому періоді треба проаналізувати динаміку витрат засобів на оплату праці, нераціональні виплати за всіма категоріями персоналу.

Важливо розглянути середню заробітну плату одного працівника по підприємству, за підрозділами й категоріями персоналу, а також її структуру.

Аналіз співвідношення зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати покаже, наскільки темпи зростання продуктивності праці випереджають темпи зростання зарплати.

Для розрахунків планових фондів оплати праці існують різні методи (рис. 8.7).

Для визначення планового фонду оплати праці в перспективних планах можна використовувати збільшені методи. Метод коригування базового фонду оплати праці (ФОПб) на підставі планового зростання обсягу виробництва (Ко), скорочення (збільшення) чисельності працівників у плановому періоді (Є) і досягнутого в базовому періоді рівня середньої заробітної плати (ЗПб):

            (8.39)

де ФОПп — плановий фонд оплати праці, грн.

Недоліком цього методу є те, що він заснований на базовому фонді оплати, в якому могли бути нераціональні виплати заробіт­ної плати.

У перспективному й часто в поточному плануванні використовують розрахунок планового фонду оплати праці на основі планової середньої заробітної плати одного працівника (ЗПп) і планової чисельності працівників (Ч):

ФОПп = Ч × ЗПп;       (8.40)

ЗПп = ЗПб × Кзп,       (8.41)

де ЗПб — досягнутий рівень заробітної плати працівника в базовому періоді, грн; Кзп — плановий коефіцієнт зростання заробітної плати в плановому періоді.

Порівняно з попереднім методом цей метод точніший, оскільки ґрунтується на планових показниках.

Більш обґрунтованим є нормативний метод визначення планового фонду оплати. На практиці застосовують два варіанти — рівневий і прирістний. За рівневого варіанту плановий фонд оплати (ФОП) визначають на основі планового обсягу випуску товарної (валової) продукції у вартісному (трудовому) вираженні (ОВ) і планового нормативу заробітної плати на одну гривню (нормо-годину) обсягу продукції (Нзп):

            (8.42)

Норматив заробітної плати в плановому періоді обчислюють за формулою

            (8.43)

де ФОПб — базовий фонд оплати праці за вирахуванням відносних перевитрат (недоцільних виплат, пов’язаних з відхиленням від нормальних умов праці), грн; ОВб — обсяг виробництва в базовому періоді; ∆ЗП — плановий приріст середньої заробітної плати, %; ∆ПП — плановий приріст продуктивності праці, %.

Приріст середньої заробітної плати (∆ЗП) визначають так:

∆ЗП = ∆ПП × Н,         (8.44)

де Н — норматив приросту середньої заробітної плати на 1 % підвищення продуктивності праці, %.

Прирістний нормативний метод ґрунтується на нормативі приросту фонду оплати праці на 1 % приросту обсягу виробниц-
тва (∆Нфоп). Плановий фонд оплати праці (ФОПп) розраховують за формулою

            (8.45)

де ∆ОП — плановий приріст (зменшення) обсягу продукції стосовно базисного періоду, %.

Нормативні методи планування мають переваги в тому, що довгострокові нормативи мають стимулювальний характер. Проте вони доцільні тільки там, де нормативи достатньо стабільні впродовж планового періоду.

Розподіл річного фонду оплати праці за плановими періодами (квартал, місяць) можна здійснити пропорційно кількості робочих днів або планового фонду робочого часу в годинах.

За поточного планування фонду оплати праці використовують поелементний метод (прямого розрахунку). Він передбачає докладний розрахунок кожної статті планового фонду оплати окремо за робітниками, службовцями та іншими категоріями працівників.

На першому етапі розраховують фонд оплати праці робітників. Залежно від характеру доплат і виплат розрізняють годинний, ден­ний і місячний (квартальний, річний) фонди оплати праці (рис. 8.8).

Рис. 8.8. Склад фонду оплати праці робітників

Основу цих фондів становить фонд прямої оплати праці. Він охоп­лює відрядну оплату за розцінками і погодинну оплату за тарифом.

Плановий фонд оплати за розцінками визначають так:

            (8.46)

де п — номенклатура виробів, послуг; ОВі — обсяг виробництва і-го виробу (послуги) у плановому періоді; Рі — планова відрядна розцінка і-го виробу (послуги).

Плановий фонд оплати робітників-погодинників обчислюють так:

            (8.47)

де а — кількість кваліфікаційних груп робітників; ТСі — годинна тарифна ставка і-ї кваліфікаційної групи, грн; Фі — корисний фонд робочого часу одного робітника і-ї кваліфікаційної групи, год; Чі — явочна чисельність і-ї кваліфікаційної групи, осіб.

Плановий фонд оплати праці робітників, оплачуваних на підставі місячних окладів, визначають множенням їхніх окладів на кількість робітників, які мають однакові оклади, і на кількість місяців роботи в плановому періоді.

Плановий преміальний фонд оплати праці охоплює суми премій за виробничі результати, передбачені системами преміювання:

            (8.48)

де ФОП — фонд оплати відрядний (або погодинний), грн; р — розмір премії за положенням про преміювання, %.

У плановий годинний фонд оплати праці включають виплати компенсаційного характеру, пов’язані з режимом і умовами праці.

Плановий фонд доплат за роботу в нічний час (ФОПн) розраховують за формулою

            (8.49)

де ФОП — тарифний фонд оплати праці робітників у плановому періоді, грн; Ун — питома вага часу нічної роботи, %; Кн — ко-
ефіцієнт доплати до тарифної ставки за роботу в нічний час.

Доплату за роботу у святкові та неробочі дні планують на підприємствах і дільницях з безперервним режимом роботи, а також тоді, коли за планом передбачається ремонт устаткування в ці дні. Оплату здійснюють у подвійному розмірі: відрядникам — за подвійними розцінками, погодинникам — у розмірі подвійної тарифної ставки.

Планову доплату бригадирам, не звільненим від основних обов’язків робітника, визначають так:

            (8.50)

де ЗП — середня заробітна плата за тарифом бригадира в плановому періоді, грн; Кбр — норматив доплати за керівництво бригадою (у % тарифної ставки); Ч — середньооблікова чисельність незвільнених бригадирів, осіб.

Планова доплата за навчання учнів:

ФОПу = (ЗПн т + Пн) Ч,      (8.51)

де ЗПн — розмір доплати на місяць за навчання учня в індивідуаль­ному порядку, грн; т — середній термін навчання одного учня, місяців; Пн — премія за навчання одного учня у визначений термін, грн; Ч — планова чисельність учнів, осіб.

У плановий фонд денної оплати праці включають годинний фонд оплати праці й доплати за невідпрацьовані години (підліткам за скорочений робочий день і години матерям на годування немовлят).

Доплати підліткам за пільгові години:

ФОПпідл = Ф × Ч × ТС × Д,    (8.52)

де Ф — кількість пільгових годин одного підлітка; Д — кількість робочих днів у плановому періоді; Ч — чисельність підлітків у плановому періоді, осіб; ТС — середня годинна тарифна ставка підлітків, грн.

Доплати матерям, які годують немовлят (ФОПг), розраховують так:

            (8.53)

де ФОП — плановий годинний фонд оплати праці одного робітника, грн; Уг — питома вага перерв на годування немовлят у фон­ді робочого часу одного робітника, %.

Місячний (річний, квартальний) фонд оплати праці охоплює денний фонд оплати праці та оплату основних і додаткових відпусток, вихідної допомоги у зв’язку з призовом до Збройних Сил, щодобових невиходів на роботу, пов’язаних з виконанням держав­них обов’язків тощо.

Плановий фонд оплати чергових і додаткових відпусток (ФОП) обчислюють за такою формулою:

            (8.54)

де ФОПд — плановий фонд денний оплати праці, грн; Двідп — серед­ня планова тривалість відпустки одного робітника, дні; Д — плано­ва кількість робочих днів одного робітника за бюджетом робочого часу, дні.

Плановий фонд оплати праці на виконання державних обо­в’язків:

            (8.55)

де Д держ — середня кількість робочих днів на виконання державних обов’язків на одного робітника (за бюджетом робочого часу), дні.

Плановий фонд оплати праці за вислугу років (ФОП):

            (8.56)

де ФОПт — плановий фонд оплати праці за тарифом, грн; р — плано­вий процент винагороди за вислугу років.

Плановий фонд оплати праці вихідної допомоги передбачається для працівників, яких призивають у Збройні Сили, його визначають множенням дванадцятиденної середньої заробітної плати на кількість призовників. Розрахунок доплат і додаткової заробітної плати виконують у такій формі (табл. 8.5).

Усі зазначені види доплат і оплати становлять плановий фонд оплати робітників.

Плановий фонд спеціалістів, службовців (ФОПс) розраховують за формулою

            (8.57)

де а — кількість категорій спеціалістів, службовців; Оі — місячний посадовий оклад і-ї категорії спеціаліста, службовця, ураховуючи персональні надбавки та інші доплати, грн; Чі — середньооблікова чисельність спеціалістів, службовців і-ї категорії за штатним розкладом, осіб; Мі — кількість місяців роботи і-ї категорії службовця в даному періоді.

Таблиця 8.5

РОЗРАХУНОК ДОПЛАТ І ДОДАТКОВОЇ ОПЛАТИ НА 200__ р., грн

Ураховуючи, що під час хвороби працівники цієї категорії отримують виплати з фонду соціального страхування, а під час перебування в адміністративній відпустці не одержують заробітну плату, то плановий фонд оплати праці треба коригувати:

            (8.58)

де Дхв — дні хвороби, перебування в адміністративній відпустці (за плановим бюджетом робочого часу одного працівника).

Плановий фонд оплати праці інших категорій персоналу (молодший обслуговуючий персонал, працівники охорони) визначають за методикою планування фонду оплати праці службовців.

Іноді у фонд оплати праці включають оплату праці позаштатного персоналу, яку визначають на підставі планового кошторису на роботи, котрі не може виконати штатний персонал.

Плановий фонд оплати праці промислово-виробничого персоналу (ФОПпвп) становить:

ФОПпвп = ФОПр + ФОПс + ФОПін ,       (8.59)

де ФОПр, ФОПс, ФОПін — планові фонди оплати праці робітників, службовців та інших категорій персоналу, грн.

Фонд оплати праці непромислової групи (ФОПнепг) планують аналогічно ФОПпвп.

Загальний плановий фонд оплати праці підприємства (ФОП):

ФОП = ФОПпвп + ФОПнепг .       (8.60)

Показником рівня і динаміки оплати праці працівників є серед­ня заробітна плата. Тому під час планування фонду оплати праці треба розрахувати середню заробітну плату працівників за різними категоріями.

Середню заробітну плату одного працівника обчислюють діленням фонду оплати праці працівників на середньооблікову кількість цих працівників за відповідний період (місяць, квартал, півріччя, рік).

Середню заробітну плату за категоріями персоналу визначають аналогічно. Для робітників розраховують:

середньогодинну заробітну плату — діленням планового фонду годинної заробітної плати на заплановану кількість людино-годин роботи;

середньоденну заробітну плату — діленням планового денного фонду заробітної плати на заплановану кількість людино-днів роботи.

Планові показники оплати праці заносять у форму (табл. 8.6).

Таблиця 8.6

ПЛАН ОПЛАТИ ПРАЦІ НА 200_ р.

Під час планування оплати праці треба забезпечити випереджальне зростання продуктивності праці стосовно збільшення середньої заробітної плати (К):

            (8.61)

де Іпп — індекс зростання продуктивності праці; Ізп — індекс зростання середньої заробітної плати.

Питання для самоперевірки

Мета розроблення плану персоналу та оплати праці.

Місце плану персоналу та оплати праці серед інших розділів загального плану підприємства.

Структура плану персоналу та оплати праці.

Етапи розроблення плану персоналу та оплати праці.

Методи вимірювання продуктивності праці.

Методи планування продуктивності праці.

Зміст методу коригування базової продуктивності праці під дією техніко-економічних факторів.

Плановий бюджет робочого часу й методика його розрахунку.

Методи планування чисельності персоналу.

Зміст державного й договірного регулювання оплати праці.

Структура фонду оплати праці.

Методи планування фонду оплати праці.

Фонди годинної, денної та місячної оплати праці робітників і порядок їх розрахунку.

Ефективність функціонування та соціальний розвиток підприємств забезпечується формуванням індивідуальних і колективних матеріальних стимулів, основною формою реалізації яких є оплата праці.

Дієвість оплати праці забезпечується:

встановленням норм оплати праці на рівні, який забезпечує відтворення робочої сили відповідної кваліфікації, спонукає кожного найманого працівника до ефективної роботи, що гарантує власнику отримання необхідного результату господарської діяльності;

диференціацією рівня заробітної плати за кваліфікацією, важливістю та складністю трудових завдань;

однаковою оплатою за однакову роботу.

Практична організація оплати праці ґрунтується на поєднанні державного й договірного регулювання оплати праці.

Державна політика оплати праці реалізується через:

механізм установлення мінімальної заробітної плати; інших державних норм і гарантій щодо оплати за роботу у святкові та вихідні дні та за час виконання державних обов’язків тощо:

умови визначення частини доходу, що спрямовується на оплату праці;

міжгалузеві співвідношення в оплаті праці;

рівень оподаткування підприємств і доходів працівників.

Конкретна реалізація політики оплати праці здійснюється на підставі укладання генеральної, галузевої та виробничої тарифних угод. Предметом тарифної угоди на виробничому рівні є:

форми й системи оплати праці, що застосовуються для різних категорій і груп працівників;

мінімальні тарифні ставки, диференційовані за видами (типами) виробництв;

розміри тарифних ставок за розрядами робіт і посадових окладів відповідних працівників;

види й розміри доплат і надбавок, премій та інших виплат.

Для оцінювання розміру заробітної плати найманих працівників застосовують показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці належать нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формах (оцінені в грошовому виразі) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерел фінансування цих витрат.

Фонд оплати праці складається з фонду основної та фонду додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Фонд основної заробітної плати охоплює нарахування винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків).

Фонд додаткової заробітної плати містить доплати, надбавки, гарантії та компенсаційні виплати, передбачені законом, премії за виконання виробничих завдань і функцій, а саме: надбавки й доплати до тарифних ставок і окладів у розмірах, передбачених законом (за роботу у важких і шкідливих умовах, у нічний час, за керівництво бригадою, високу майстерність і т. ін.). У цей фонд включають премії та винагороди, у тому числі за вислугу років; оплату праці у святкові та вихідні дні; оплату за невідпрацьований час у розмірах, передбачених законом.

У фонд оплати праці входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, а саме: премії, які мають одноразовий характер; компенсаційні виплати, які не передбачено законом або понад нор­ми призначено законами (щорічні виплати за вислугу років, премії спеціальними системами преміювання, за виконання особливо важливих виробничих завдань і т. ін.) (рис. 8.6).

Планування оплати праці охоплює розрахунки фондів оплати й середньої заробітної плати всіх працівників і за категоріями пер­соналу.

Вихідними даними для визначення планового фонду оплати праці є:

стратегічні цілі щодо підвищення матеріального добробуту працівників;

матеріали аналізу фонду оплати праці;

виробнича програма та її трудомісткість;

склад і рівень кваліфікації працівників;

тарифна система;

штатний розклад;

законодавчі акти щодо праці, які регулюють оплату праці.

У передплановому періоді треба проаналізувати динаміку витрат засобів на оплату праці, нераціональні виплати за всіма категоріями персоналу.

Важливо розглянути середню заробітну плату одного працівника по підприємству, за підрозділами й категоріями персоналу, а також її структуру.

Аналіз співвідношення зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати покаже, наскільки темпи зростання продуктивності праці випереджають темпи зростання зарплати.

Для розрахунків планових фондів оплати праці існують різні методи (рис. 8.7).

Для визначення планового фонду оплати праці в перспективних планах можна використовувати збільшені методи. Метод коригування базового фонду оплати праці (ФОПб) на підставі планового зростання обсягу виробництва (Ко), скорочення (збільшення) чисельності працівників у плановому періоді (Є) і досягнутого в базовому періоді рівня середньої заробітної плати (ЗПб):

            (8.39)

де ФОПп — плановий фонд оплати праці, грн.

Недоліком цього методу є те, що він заснований на базовому фонді оплати, в якому могли бути нераціональні виплати заробіт­ної плати.

У перспективному й часто в поточному плануванні використовують розрахунок планового фонду оплати праці на основі планової середньої заробітної плати одного працівника (ЗПп) і планової чисельності працівників (Ч):

ФОПп = Ч × ЗПп;       (8.40)

ЗПп = ЗПб × Кзп,       (8.41)

де ЗПб — досягнутий рівень заробітної плати працівника в базовому періоді, грн; Кзп — плановий коефіцієнт зростання заробітної плати в плановому періоді.

Порівняно з попереднім методом цей метод точніший, оскільки ґрунтується на планових показниках.

Більш обґрунтованим є нормативний метод визначення планового фонду оплати. На практиці застосовують два варіанти — рівневий і прирістний. За рівневого варіанту плановий фонд оплати (ФОП) визначають на основі планового обсягу випуску товарної (валової) продукції у вартісному (трудовому) вираженні (ОВ) і планового нормативу заробітної плати на одну гривню (нормо-годину) обсягу продукції (Нзп):

            (8.42)

Норматив заробітної плати в плановому періоді обчислюють за формулою

            (8.43)

де ФОПб — базовий фонд оплати праці за вирахуванням відносних перевитрат (недоцільних виплат, пов’язаних з відхиленням від нормальних умов праці), грн; ОВб — обсяг виробництва в базовому періоді; ∆ЗП — плановий приріст середньої заробітної плати, %; ∆ПП — плановий приріст продуктивності праці, %.

Приріст середньої заробітної плати (∆ЗП) визначають так:

∆ЗП = ∆ПП × Н,         (8.44)

де Н — норматив приросту середньої заробітної плати на 1 % підвищення продуктивності праці, %.

Прирістний нормативний метод ґрунтується на нормативі приросту фонду оплати праці на 1 % приросту обсягу виробниц-
тва (∆Нфоп). Плановий фонд оплати праці (ФОПп) розраховують за формулою

            (8.45)

де ∆ОП — плановий приріст (зменшення) обсягу продукції стосовно базисного періоду, %.

Нормативні методи планування мають переваги в тому, що довгострокові нормативи мають стимулювальний характер. Проте вони доцільні тільки там, де нормативи достатньо стабільні впродовж планового періоду.

Розподіл річного фонду оплати праці за плановими періодами (квартал, місяць) можна здійснити пропорційно кількості робочих днів або планового фонду робочого часу в годинах.

За поточного планування фонду оплати праці використовують поелементний метод (прямого розрахунку). Він передбачає докладний розрахунок кожної статті планового фонду оплати окремо за робітниками, службовцями та іншими категоріями працівників.

На першому етапі розраховують фонд оплати праці робітників. Залежно від характеру доплат і виплат розрізняють годинний, ден­ний і місячний (квартальний, річний) фонди оплати праці (рис. 8.8).

Рис. 8.8. Склад фонду оплати праці робітників

Основу цих фондів становить фонд прямої оплати праці. Він охоп­лює відрядну оплату за розцінками і погодинну оплату за тарифом.

Плановий фонд оплати за розцінками визначають так:

            (8.46)

де п — номенклатура виробів, послуг; ОВі — обсяг виробництва і-го виробу (послуги) у плановому періоді; Рі — планова відрядна розцінка і-го виробу (послуги).

Плановий фонд оплати робітників-погодинників обчислюють так:

            (8.47)

де а — кількість кваліфікаційних груп робітників; ТСі — годинна тарифна ставка і-ї кваліфікаційної групи, грн; Фі — корисний фонд робочого часу одного робітника і-ї кваліфікаційної групи, год; Чі — явочна чисельність і-ї кваліфікаційної групи, осіб.

Плановий фонд оплати праці робітників, оплачуваних на підставі місячних окладів, визначають множенням їхніх окладів на кількість робітників, які мають однакові оклади, і на кількість місяців роботи в плановому періоді.

Плановий преміальний фонд оплати праці охоплює суми премій за виробничі результати, передбачені системами преміювання:

            (8.48)

де ФОП — фонд оплати відрядний (або погодинний), грн; р — розмір премії за положенням про преміювання, %.

У плановий годинний фонд оплати праці включають виплати компенсаційного характеру, пов’язані з режимом і умовами праці.

Плановий фонд доплат за роботу в нічний час (ФОПн) розраховують за формулою

            (8.49)

де ФОП — тарифний фонд оплати праці робітників у плановому періоді, грн; Ун — питома вага часу нічної роботи, %; Кн — ко-
ефіцієнт доплати до тарифної ставки за роботу в нічний час.

Доплату за роботу у святкові та неробочі дні планують на підприємствах і дільницях з безперервним режимом роботи, а також тоді, коли за планом передбачається ремонт устаткування в ці дні. Оплату здійснюють у подвійному розмірі: відрядникам — за подвійними розцінками, погодинникам — у розмірі подвійної тарифної ставки.

Планову доплату бригадирам, не звільненим від основних обов’язків робітника, визначають так:

            (8.50)

де ЗП — середня заробітна плата за тарифом бригадира в плановому періоді, грн; Кбр — норматив доплати за керівництво бригадою (у % тарифної ставки); Ч — середньооблікова чисельність незвільнених бригадирів, осіб.

Планова доплата за навчання учнів:

ФОПу = (ЗПн т + Пн) Ч,      (8.51)

де ЗПн — розмір доплати на місяць за навчання учня в індивідуаль­ному порядку, грн; т — середній термін навчання одного учня, місяців; Пн — премія за навчання одного учня у визначений термін, грн; Ч — планова чисельність учнів, осіб.

У плановий фонд денної оплати праці включають годинний фонд оплати праці й доплати за невідпрацьовані години (підліткам за скорочений робочий день і години матерям на годування немовлят).

Доплати підліткам за пільгові години:

ФОПпідл = Ф × Ч × ТС × Д,    (8.52)

де Ф — кількість пільгових годин одного підлітка; Д — кількість робочих днів у плановому періоді; Ч — чисельність підлітків у плановому періоді, осіб; ТС — середня годинна тарифна ставка підлітків, грн.

Доплати матерям, які годують немовлят (ФОПг), розраховують так:

            (8.53)

де ФОП — плановий годинний фонд оплати праці одного робітника, грн; Уг — питома вага перерв на годування немовлят у фон­ді робочого часу одного робітника, %.

Місячний (річний, квартальний) фонд оплати праці охоплює денний фонд оплати праці та оплату основних і додаткових відпусток, вихідної допомоги у зв’язку з призовом до Збройних Сил, щодобових невиходів на роботу, пов’язаних з виконанням держав­них обов’язків тощо.

Плановий фонд оплати чергових і додаткових відпусток (ФОП) обчислюють за такою формулою:

            (8.54)

де ФОПд — плановий фонд денний оплати праці, грн; Двідп — серед­ня планова тривалість відпустки одного робітника, дні; Д — плано­ва кількість робочих днів одного робітника за бюджетом робочого часу, дні.

Плановий фонд оплати праці на виконання державних обо­в’язків:

            (8.55)

де Д держ — середня кількість робочих днів на виконання державних обов’язків на одного робітника (за бюджетом робочого часу), дні.

Плановий фонд оплати праці за вислугу років (ФОП):

            (8.56)

де ФОПт — плановий фонд оплати праці за тарифом, грн; р — плано­вий процент винагороди за вислугу років.

Плановий фонд оплати праці вихідної допомоги передбачається для працівників, яких призивають у Збройні Сили, його визначають множенням дванадцятиденної середньої заробітної плати на кількість призовників. Розрахунок доплат і додаткової заробітної плати виконують у такій формі (табл. 8.5).

Усі зазначені види доплат і оплати становлять плановий фонд оплати робітників.

Плановий фонд спеціалістів, службовців (ФОПс) розраховують за формулою

            (8.57)

де а — кількість категорій спеціалістів, службовців; Оі — місячний посадовий оклад і-ї категорії спеціаліста, службовця, ураховуючи персональні надбавки та інші доплати, грн; Чі — середньооблікова чисельність спеціалістів, службовців і-ї категорії за штатним розкладом, осіб; Мі — кількість місяців роботи і-ї категорії службовця в даному періоді.

Таблиця 8.5

РОЗРАХУНОК ДОПЛАТ І ДОДАТКОВОЇ ОПЛАТИ НА 200__ р., грн

Ураховуючи, що під час хвороби працівники цієї категорії отримують виплати з фонду соціального страхування, а під час перебування в адміністративній відпустці не одержують заробітну плату, то плановий фонд оплати праці треба коригувати:

            (8.58)

де Дхв — дні хвороби, перебування в адміністративній відпустці (за плановим бюджетом робочого часу одного працівника).

Плановий фонд оплати праці інших категорій персоналу (молодший обслуговуючий персонал, працівники охорони) визначають за методикою планування фонду оплати праці службовців.

Іноді у фонд оплати праці включають оплату праці позаштатного персоналу, яку визначають на підставі планового кошторису на роботи, котрі не може виконати штатний персонал.

Плановий фонд оплати праці промислово-виробничого персоналу (ФОПпвп) становить:

ФОПпвп = ФОПр + ФОПс + ФОПін ,       (8.59)

де ФОПр, ФОПс, ФОПін — планові фонди оплати праці робітників, службовців та інших категорій персоналу, грн.

Фонд оплати праці непромислової групи (ФОПнепг) планують аналогічно ФОПпвп.

Загальний плановий фонд оплати праці підприємства (ФОП):

ФОП = ФОПпвп + ФОПнепг .       (8.60)

Показником рівня і динаміки оплати праці працівників є серед­ня заробітна плата. Тому під час планування фонду оплати праці треба розрахувати середню заробітну плату працівників за різними категоріями.

Середню заробітну плату одного працівника обчислюють діленням фонду оплати праці працівників на середньооблікову кількість цих працівників за відповідний період (місяць, квартал, півріччя, рік).

Середню заробітну плату за категоріями персоналу визначають аналогічно. Для робітників розраховують:

середньогодинну заробітну плату — діленням планового фонду годинної заробітної плати на заплановану кількість людино-годин роботи;

середньоденну заробітну плату — діленням планового денного фонду заробітної плати на заплановану кількість людино-днів роботи.

Планові показники оплати праці заносять у форму (табл. 8.6).

Таблиця 8.6

ПЛАН ОПЛАТИ ПРАЦІ НА 200_ р.

Під час планування оплати праці треба забезпечити випереджальне зростання продуктивності праці стосовно збільшення середньої заробітної плати (К):

            (8.61)

де Іпп — індекс зростання продуктивності праці; Ізп — індекс зростання середньої заробітної плати.

Питання для самоперевірки

Мета розроблення плану персоналу та оплати праці.

Місце плану персоналу та оплати праці серед інших розділів загального плану підприємства.

Структура плану персоналу та оплати праці.

Етапи розроблення плану персоналу та оплати праці.

Методи вимірювання продуктивності праці.

Методи планування продуктивності праці.

Зміст методу коригування базової продуктивності праці під дією техніко-економічних факторів.

Плановий бюджет робочого часу й методика його розрахунку.

Методи планування чисельності персоналу.

Зміст державного й договірного регулювання оплати праці.

Структура фонду оплати праці.

Методи планування фонду оплати праці.

Фонди годинної, денної та місячної оплати праці робітників і порядок їх розрахунку.