10.8. Стан рівноваги платіжного балансу
К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 1617 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146
Якщо загальна сума платежів за міжнародними операціями країни відповідає бюджету, то такий стан називається рівновагою платіжного балансу. Коли ж держава не може підтримувати рівень витрат відповідно до бюджету, то спостерігається нерівновага платіжного балансу.
Порушення рівноваги платіжного балансу потребує певних змін, зокрема: змін рівня цін; доходу; валютних курсів та інших макроекономічних показників.
Аналіз рівноваги платіжного балансу ґрунтується на визначенні стану:
балансу поточних платежів;
базового балансу;
балансу офіційних розрахунків.
З поняттям рівноваги платіжного балансу пов’язане поняття фінансування сальдо платіжного балансу.
Як і будь-яка інша економічна система, платіжний баланс зазнає впливу різних зовнішніх та внутрішніх факторів, дія яких має різну тривалість у часі.
Отже, розрізняють рівновагу платіжного балансу:
довгострокову;
середньострокову;
короткострокову.
Довгострокова рівновага — забезпечується відсутністю сальдо з торгівлі товарами та послугами протягом тривалого періоду часу, тобто NBc = 0, NBс — чистий баланс поточного рахунка.
Середньострокова рівновага підтримується через механізм довгострокового кредитування. Стан базового балансу визначає середньострокову рівновагу. Сальдо базового балансу — це сумарний результат поточного балансу і балансу руху довгострокового капіталу, тобто NBc + NBk = 0, NBk — чистий баланс рахунка руху довгострокового капіталу.
Короткострокова рівновага має місце у тому разі, коли у звітному періоді відсутні будь-які дії урядових органів щодо використання офіційних резервних активів. Вона має місце за відсутності сальдо рахунка офіційних резервів, тобто NBr = 0.
Аналіз причин порушення рівноваги платіжного балансу ґрунтується на визначенні категорії незбалансованості зовнішніх розрахунків даної країни, до яких належать:
сезонний, або випадковий дисбаланс — сезонні коливання обсягів експорту та імпорту;
структурний дисбаланс — країна недостатньо швидко пристосовується до змін попиту на експорт та імпорт;
циклічний дисбаланс;
дисбаланс через дестабілізуючі спекуляції і «втечу капіталу»;
дисбаланс з інших причин, до яких відносять заходи валютного регулювання, а також глобальні технологічні зміни в економіці.
Загальними умовами, що мають виконуватися для досягнення рівноваги платіжного балансу, є:
досягнення нульового сальдо, тобто рівність дебету та кредиту, у базисному балансі чи балансі офіційних розрахунків;
повна зайнятість по країні;
відсутність істотних обмежень за міжнародними операціями в країні.
Якщо загальна сума платежів за міжнародними операціями країни відповідає бюджету, то такий стан називається рівновагою платіжного балансу. Коли ж держава не може підтримувати рівень витрат відповідно до бюджету, то спостерігається нерівновага платіжного балансу.
Порушення рівноваги платіжного балансу потребує певних змін, зокрема: змін рівня цін; доходу; валютних курсів та інших макроекономічних показників.
Аналіз рівноваги платіжного балансу ґрунтується на визначенні стану:
балансу поточних платежів;
базового балансу;
балансу офіційних розрахунків.
З поняттям рівноваги платіжного балансу пов’язане поняття фінансування сальдо платіжного балансу.
Як і будь-яка інша економічна система, платіжний баланс зазнає впливу різних зовнішніх та внутрішніх факторів, дія яких має різну тривалість у часі.
Отже, розрізняють рівновагу платіжного балансу:
довгострокову;
середньострокову;
короткострокову.
Довгострокова рівновага — забезпечується відсутністю сальдо з торгівлі товарами та послугами протягом тривалого періоду часу, тобто NBc = 0, NBс — чистий баланс поточного рахунка.
Середньострокова рівновага підтримується через механізм довгострокового кредитування. Стан базового балансу визначає середньострокову рівновагу. Сальдо базового балансу — це сумарний результат поточного балансу і балансу руху довгострокового капіталу, тобто NBc + NBk = 0, NBk — чистий баланс рахунка руху довгострокового капіталу.
Короткострокова рівновага має місце у тому разі, коли у звітному періоді відсутні будь-які дії урядових органів щодо використання офіційних резервних активів. Вона має місце за відсутності сальдо рахунка офіційних резервів, тобто NBr = 0.
Аналіз причин порушення рівноваги платіжного балансу ґрунтується на визначенні категорії незбалансованості зовнішніх розрахунків даної країни, до яких належать:
сезонний, або випадковий дисбаланс — сезонні коливання обсягів експорту та імпорту;
структурний дисбаланс — країна недостатньо швидко пристосовується до змін попиту на експорт та імпорт;
циклічний дисбаланс;
дисбаланс через дестабілізуючі спекуляції і «втечу капіталу»;
дисбаланс з інших причин, до яких відносять заходи валютного регулювання, а також глобальні технологічні зміни в економіці.
Загальними умовами, що мають виконуватися для досягнення рівноваги платіжного балансу, є:
досягнення нульового сальдо, тобто рівність дебету та кредиту, у базисному балансі чи балансі офіційних розрахунків;
повна зайнятість по країні;
відсутність істотних обмежень за міжнародними операціями в країні.