4.13. Валютні операції своп

Математично форвардний курс визначається як спот-курс з додаванням або відніманням так званих свопових пунктів. Свопові пункти (мають також назву форвардних пунктів) розраховуються за такою формулою:

,                                   (4.1)

де E.R.D. (exchange rate differential) — різниця обмінних курсів;

Spot — спот-курс;

I.R.D. — (interest rate differential) — різниця між ставками за валютами;

Days — кількість днів до дати виконання форвардного контракту;

I.R.B. (interest rate base) — база для обчислення процентів береться на рівні 360 або 365/6 днів.

Ця формула дає можливість розрахувати наближене значення свопових пунктів.

Існує таке правило: якщо процентна ставка базової валюти менша за процентну ставку котируваної валюти, кажуть, що базова валюта перебуває у премії на форвардному ринку. За одиницю такої валюти можна купити більше одиниць котируваної валюти на форварді, ніж це можна зробити на споті. Якщо ж базова валюта має вищу процентну ставку за котирувану валюту, кажуть, що базова валюта перебуває у дисконті на форвардному ринку і за одиницю такої валюти можна купити менше одиниць котируваної валюти на форварді, ніж це можна зробити на споті. У першому випадку свопові пункти додаються до курсу спот, у другому — свопові пункти віднімаються від курсу спот. Отже, додаванням або відніманням пунктів компенсується різниця процентних ставок валют, що обмінюються. Існує формула (1.2) для точного розрахунку, яка дає змогу отримувати не просто свопові пункти, а зразу розраховувати строковий курс [14, с. 202]:

,           (4.2)

де Swap — своповий курс (терміновий, або форвардний, курс);

Spot — спот-курс;

S.C.I.R. (second currency interest rate) та F.C.I.R. (first currency interest rate) — процентна ставка другої (котируваної) та першої (базової) валюти відповідно;

S.C.I.B. (second currency interest base) та F.S.R.B. (first currency interest base) для обчислення відсотків за другою та першою валютою відповідно;

Days — кількість днів до виконання термінової угоди.

Ця формула може бути використана для обчислення термінового курсу як для прямого, так і для зворотного (reciprocal rate) котирування. При обчисленні зворотного котирування перша і друга валюти міняються місцями.

Форвардна угода дає змогу зафіксувати валютний курс під час ведення переговорів, хоча сам процес обміну може відбутися за домовленістю сторін у будь-який момент у майбутньому.

Приклад: Англійський експортер очікує через чотири місяці отримати виручку за контрактом у доларах США. При цьому існує тенденція до зменшення вартості долара відносно фунта стер­лінгів. Через такі події в англійського експортера виникає ризик недоотримання планової виручки, вираженої у фунтах стерлінгах. Таким чином, для хеджування своїх майбутніх надходжень у доларах він звертається до банку з пропозицією купити в нього долари проти фунтів на чотиримісячному форварді, тим самим попереджаючи можливе знецінення валютної виручки. Банк погоджується провести операцію за відповідним форвардним курсом. Підрахунок курсу (за спрощеними умовами без урахування спреду) покажемо на прикладі.

Приклад. Чотиримісячна процентна ставка за доларами становить 5 %,

чотиримісячна процентна ставка за фунтами — 7 %.

Спот-курс фунт/долар — 1,7000.

Формула (4.2) дає змогу відразу отримати строковий курс. Свопові пункти одержимо як різницю між курсом спот і форвард: 1,7000 – 1,6895 = 0,0105, або 105 свопових пунктів. Отже, фунт стерлінгів, виступаючи базовою валютою, має вищу процентну ставку, ніж долар. Тобто фунт перебуває у дисконті на форвардному ринку, і тому свопові пункти віднімаються від спот-курсу.

Поряд з форвардним ринком дуже поширеним є ринок «свопів», або свопових угод, що являють собою комбінацію спотової та форвардної операцій. Типова свопова угода може бути, наприклад, продажем 1 млн дол. США проти 1,67 млн євро за курсом спот 1,67 з одночасною купівлею через три місяці 1 млн дол. США проти 1 661 700,00 євро за курсом форвард (тримісячна процентна ставка USD = 5 %, EUR = 3 %). Для отримання форвард­ного курсу використовується вже відома формула (4.2). У даному прикладі володіння доларовими активами протягом трьох місяців вигідніше через більшу процентну ставку, а тому долар на форварді перебуває у дисконті, тобто за зворотного викупу за 1 млн дол. буде отримано лише 1 661 700,00 євро.

У більшості свопових угод два обміни відбуваються з однією і тією самою стороною. Проте цілком можливе укладення спот-угоди з однією стороною, а форвард-угоди — з іншою. Такий своп має назву «спроектованого» свопу на відміну від звичайного «чистого» свопу. Для чистого свопу спот-курс не є суттєвим.
У даному разі головним є своп-курс: премія або дисконт, отримані внаслідок форвардного продажу тієї чи іншої валюти.

Свопові угоди є об’єктом арбітражних операцій через мінливість спотових курсів та процентних ставок. Такий арбітраж вважається прикладом найбільш витонченого дилерського мистецтва. Свопи також активно застосовуються для хеджування валютних ризиків. Напрями застосування своп-угод у практиці світового валютного ринку покажемо на прикладах.

Приклад 1. Французький банк має позичити кредит у бельгійських франках. Припустимо, що позичковий ринок євро-франка дуже «тонкий». Тоді і для забезпечення потреби у франках банк позичить євродолари, конвертує їх у франки на спот-ринку й одночасно продасть їх на форварді, повернувши собі долари для погашення кредиту. Отже, з використанням свопу банк «генерував» франки з доларів та захеджував повернення доларового кредиту.

Приклад 2. Клієнт банку звертається до останнього з пропозицією продати 1 млн євро проти долара на шестимісячному фор­варді. Банк погодиться на таку операцію, але при цьому захеждує цей контракт, продавши 1 млн євро на споті. Отримавши долари, банк укладе угоду своп: продаж доларів проти євро зі зворотним їх викупом через шість місяців.

Маючи захеджовані долари, через шість місяців банк продасть їх клієнтові, викупивши за євро.

Приклад 3. Швейцарський експортер-імпортер має стабільний потік виручки за експортними контрактами у швейцарських франках. Разом з тим він періодично імпортує і розраховується в доларах США. Отримавши чергову експортну виручку, він хоче її конвертувати в долари, проте курс виявляється не на користь франка. Доцільно деякий час утриматися від конвертації в очікуванні підвищення ціни франка відносно долара. Так, він свопує суму своїх франків, скажімо, у долари на три або шість місяців. Залишаючись у довгій позиції щодо франка, він замість невигідного продажу ефективно розмістив і отримав у користування долари. По закінченні терміну угоди, за сприятливої для франка кон’­юнктури з’явиться нагода їх вдало конвертувати в долари. Такою схемою вдалося захеджувати експозицію до ризику та перенести її в часі, очікуючи сприятливіші умови обміну.

Валютний своп — угода, що припускає одночасну купівлю і продаж або продаж і купівлю певної кількості однієї валюти за іншу з двома датами валютування.

Валютний своп — один з найбільш поширених інструментів валютного ринку; їх частка в обороті істотно вища від частки як угод спот, так і форвардів «аутрайт».

Валютний своп проводиться як єдина угода з єдиним контр­агентом. Однак з метою обчислення прибутків і збитків у бухгалтерському обліку своп застосовується як дві самостійні, але взаємозалежні угоди, кожна з яких відповідає певній стороні (або «нозі») свопа.

Хоча будь-який валютний своп — це єдина угода з єдиним контрагентом, вона має дві дати валютування, або дві «ноги», у яких відбувається обмін коштів.

Форвардні валютні операції мають загальні методи обчислення:

форвардних дат валютування;

форвардних пунктів.

Валютно-процентний своп — це угода між сторонами, відповідно до якої вони виплачують один одному процентні ставки за позиками у різних валютах у визначені дати протягом терміну дії угоди. Валютно-процентний своп — важливий інструмент ринків капіталу. У принципі він дуже схожий на процентний своп, однак у цьому беруть участь дві різні валюти.

Валютні свопи — це не те саме, що валютно-процентні або процентні свопи. Валютно-процентні свопи передбачають обмін основними сумами з наступним обміном процентними платежами протягом усього терміну дії свопа. У валютних свопах проводиться лише обмін основними сумами в дати валютування без будь-яких процентних платежів.

Процентні свопи пов’язані тільки з однією валютою, тоді як валютні й валютно-процентні свопи — завжди з двома.

Короткі свопи (short dates) — це свопи, термін яких менший одного місяця. Наприклад, перша «нога» може бути виконана сьогодні, а друга — завтра або овернайт (О/N — overnight).

У валютному свопі від базової валюти залежить, яка сума зустрічної валюти буде поставлена на дату валютування. Котирування форвардного постачання проводиться у форвардних пунктах, які в цьому разі називаються своповими пунктами.

Приклад.

10 липня банк А входить у тримісячний валютний своп USD/EUR на 10 млн дол. Сума базової валюти на обох «ногах» угоди та сама. Банкові А потрібно купити USD за спот-курсом і продати долари за євро за форвардним курсом.

Послідовність подій показана на рис. 4.12, наведеному нижче.

Терміни валютних свопів збігаються з термінами міжбанківських депозитів грошового ринку. Стандартні фіксовані терміни наведені в табл. 4.11.

Таблиця 4.11

ТЕРМІНИ СВОПІВ

Для валютних свопів з фіксованими періодами першою датою валютування є спот-дата, а другою — одна з форвардних дат, що відраховується від спот-дати і називається «терміном від спот-дати». Стандартна тривалість таких термінів становить 1, 2, 3, 6 і 12 місяців, повний набір термінів включає 4, 5, 7, 8, 9, 10 і 11 місяців. Фіксовані періоди також називаються стандартними датами.

Короткі дати. Ці дати валютування застосовуються у валютних свопах, термін дії яких не перевищує одного місяця. Найбільш поширені короткі дати та їх позначення наведені в табл. 4.12.

Таблиця 4.12

КЛАСИФІКАЦІЯ СВОПІВ

Форварди «аутрайт» і валютні свопи утворюють форвардні валютні ринки, оскільки і ті й інші пов’язані з обміном валют у майбутньому. До 1995 р. на угоди спот припадало 43 % денного обороту, але до 1998 р. валютні форварди і свопи стали переважати, і тепер їхня частка в загальному обороті перевищує 60 %.

Більшість валютних операцій передбачає обмін валюти на американські долари. Але що робити, коли вам потрібний обмінний курс валют, до яких американський долар не входить, наприклад курс DEM/CHF? У цьому разі розраховується крос-курс, що є результатом теоретичної операції при купівлі американських доларів на німецькі марки з наступним продажем цих доларів за швейцарські франки, або навпаки.

За наявності прямих або доларових курсів крос-курси бід і аск для валютних пар можна розрахувати, використовуючи наведену нижче схему, де валютам 1 і 2 відповідають курси бід і аск В1 і А1, В2 і А2 відповідно.

Якщо при розрахунку використовуються зворотні і прямі обмінні курси, то для одержання відповідних кросів-курсів бід й аск курси просто перемножуються.

Підбиваючи підсумок, відзначимо, що в рамках валютного свопа:

укладається єдина позабіржова угода з двома датами валютування, їх ще називають, як зазначалося, «ногами»;

є дві «ноги», при цьому друга припускає зворотне щодо першої дії;

операція обміну проводиться двічі;

терміни валютування можуть змінюватися від одного дня до 12 місяців;

зазвичай суми базової валюти ідентичні для обох «ніг»;

котирування здійснюється у форвардних пунктах.

Більшість форвардних валютних операцій — це валютні свопи, які можна визначити в такий спосіб.

Розрахунок крос-курсів на основі прямих або доларових курсів. Уявіть, що ви дилер, котрий котирує валютну пару EUR/CHF. Клієнт хоче продати євро і купити швейцарські франки. У цьому випадку він, оскільки продає базову валюту, здійснює операцію за вашим курсом бід.

Як у цьому разі розраховується крос-курс?

За наявності прямих курсів крос-курси бід і аск для валютних пар можна розрахувати, використовуючи наведену нижче схему, де валютам 1 і 2 відповідають курси бід і аск В1 і А1, В2 і А2 відповідно.

Припустимо, що спот-курси є такі:

USD/EUR = 1,7000/10,

USD/CHF = 1,5100/10.

У нашій схемі валютою 1 буде долар США, а валютою 2 — швейцарський франк.

Курс бід для валютної пари EUR/CHF дорівнює:

Курс аск для валютної пари EUR/CHF дорівнює:

Отже, двостороннє котирування пари EUR/CHF дорівнює 0,8877/0,8888. На практиці курс котирується відносно 100 євро і становить 88,77/88,88.

Якщо ж потрібен крос-курс CHF/EUR, то розрахунок здійснюється в такий спосіб.

Курс бід для валютної пари CHF/EUR дорівнює:

Курс аск для валютної пари CHF/EUR дорівнює:

Таким чином, двостороннє котирування пари CHF/EUR становить 1,1251/1,1265. На практиці курс котирується відносно 100 швейцарських франків і становить 112,51/112,65.

Розглянуті сегменти валютного ринку мають своє функціональне призначення: поточний ринок задовольняє потреби у негайному обміні валют, терміновий ринок та ринок деривативів — у хеджуванні валютних ризиків у майбутніх періодах. Зв’язок між ринками такий: поточний ринок є визначальним для ціноутворення на всіх інших ринках.

Відколи міжнародне співтовариство впровадило систему «плаваючих» курсів, виникла потреба у спостереженні за мінливостями світової кон’юнктури та прогнозуванні її розвитку. Це завдання випливає з важливості валютного курсу для економіки кожної окремої країни, збалансованості розвитку всього світового співтовариства. Валютний курс є важливим як з макроекономічної, так і з мікроекономічної позиції. Будь-яка держава не зацікавлена у значних і різких коливаннях власної валюти, а тому моніторинг за її станом є головною базою формування валютної політики. На рівні суб’єкта економічних відносин, пов’язаного із зовнішніми операціями, валютний курс є орієнтиром поточної міжнародної вартості, критерієм ефективності реалізації зовнішньоекономічних угод. Реалії сьогодення такі, що валютний курс через ці флуктуації є інструментом спекуляцій. Тому підвищений ризик операцій з валютним курсом також є аргументом запровадження дослідження за закономірностями його розвитку.

Незважаючи на скептичні оцінки окремих дослідників про неможливість вивчення природи змін валютного курсу, наукова думка з меншими або більшими успіхами продовжує пошук виявлення законів його розвитку. З огляду на те, що рух курсу в кожному окремому випадку можна розглядати як створення статистичного масиву даних у динаміці, виникає можливість застосування всього потенціалу статистичної науки. Особливо прогресивними видається розроблення, адаптація та перевірка спро­можності різних статистичних моделей: від моделей динаміки до моделей зв’язку. Статистичні методи мають перевагу над іншими методами дослідження валютного ринку, такими як імітаційне моделювання, метод експертних оцінок, методи структурних аналогій. Ця перевага полягає в тому, що зазначені методи дають змогу враховувати стохастичну природу моделей при прогнозуванні їх змін. Статистичні прогнози ґрунтуються на гіпотезах про стабільність значень величини, що прогнозується; закону її розподілу; взаємозв’язків з іншими величинами тощо.

Математично форвардний курс визначається як спот-курс з додаванням або відніманням так званих свопових пунктів. Свопові пункти (мають також назву форвардних пунктів) розраховуються за такою формулою:

,                                   (4.1)

де E.R.D. (exchange rate differential) — різниця обмінних курсів;

Spot — спот-курс;

I.R.D. — (interest rate differential) — різниця між ставками за валютами;

Days — кількість днів до дати виконання форвардного контракту;

I.R.B. (interest rate base) — база для обчислення процентів береться на рівні 360 або 365/6 днів.

Ця формула дає можливість розрахувати наближене значення свопових пунктів.

Існує таке правило: якщо процентна ставка базової валюти менша за процентну ставку котируваної валюти, кажуть, що базова валюта перебуває у премії на форвардному ринку. За одиницю такої валюти можна купити більше одиниць котируваної валюти на форварді, ніж це можна зробити на споті. Якщо ж базова валюта має вищу процентну ставку за котирувану валюту, кажуть, що базова валюта перебуває у дисконті на форвардному ринку і за одиницю такої валюти можна купити менше одиниць котируваної валюти на форварді, ніж це можна зробити на споті. У першому випадку свопові пункти додаються до курсу спот, у другому — свопові пункти віднімаються від курсу спот. Отже, додаванням або відніманням пунктів компенсується різниця процентних ставок валют, що обмінюються. Існує формула (1.2) для точного розрахунку, яка дає змогу отримувати не просто свопові пункти, а зразу розраховувати строковий курс [14, с. 202]:

,           (4.2)

де Swap — своповий курс (терміновий, або форвардний, курс);

Spot — спот-курс;

S.C.I.R. (second currency interest rate) та F.C.I.R. (first currency interest rate) — процентна ставка другої (котируваної) та першої (базової) валюти відповідно;

S.C.I.B. (second currency interest base) та F.S.R.B. (first currency interest base) для обчислення відсотків за другою та першою валютою відповідно;

Days — кількість днів до виконання термінової угоди.

Ця формула може бути використана для обчислення термінового курсу як для прямого, так і для зворотного (reciprocal rate) котирування. При обчисленні зворотного котирування перша і друга валюти міняються місцями.

Форвардна угода дає змогу зафіксувати валютний курс під час ведення переговорів, хоча сам процес обміну може відбутися за домовленістю сторін у будь-який момент у майбутньому.

Приклад: Англійський експортер очікує через чотири місяці отримати виручку за контрактом у доларах США. При цьому існує тенденція до зменшення вартості долара відносно фунта стер­лінгів. Через такі події в англійського експортера виникає ризик недоотримання планової виручки, вираженої у фунтах стерлінгах. Таким чином, для хеджування своїх майбутніх надходжень у доларах він звертається до банку з пропозицією купити в нього долари проти фунтів на чотиримісячному форварді, тим самим попереджаючи можливе знецінення валютної виручки. Банк погоджується провести операцію за відповідним форвардним курсом. Підрахунок курсу (за спрощеними умовами без урахування спреду) покажемо на прикладі.

Приклад. Чотиримісячна процентна ставка за доларами становить 5 %,

чотиримісячна процентна ставка за фунтами — 7 %.

Спот-курс фунт/долар — 1,7000.

Формула (4.2) дає змогу відразу отримати строковий курс. Свопові пункти одержимо як різницю між курсом спот і форвард: 1,7000 – 1,6895 = 0,0105, або 105 свопових пунктів. Отже, фунт стерлінгів, виступаючи базовою валютою, має вищу процентну ставку, ніж долар. Тобто фунт перебуває у дисконті на форвардному ринку, і тому свопові пункти віднімаються від спот-курсу.

Поряд з форвардним ринком дуже поширеним є ринок «свопів», або свопових угод, що являють собою комбінацію спотової та форвардної операцій. Типова свопова угода може бути, наприклад, продажем 1 млн дол. США проти 1,67 млн євро за курсом спот 1,67 з одночасною купівлею через три місяці 1 млн дол. США проти 1 661 700,00 євро за курсом форвард (тримісячна процентна ставка USD = 5 %, EUR = 3 %). Для отримання форвард­ного курсу використовується вже відома формула (4.2). У даному прикладі володіння доларовими активами протягом трьох місяців вигідніше через більшу процентну ставку, а тому долар на форварді перебуває у дисконті, тобто за зворотного викупу за 1 млн дол. буде отримано лише 1 661 700,00 євро.

У більшості свопових угод два обміни відбуваються з однією і тією самою стороною. Проте цілком можливе укладення спот-угоди з однією стороною, а форвард-угоди — з іншою. Такий своп має назву «спроектованого» свопу на відміну від звичайного «чистого» свопу. Для чистого свопу спот-курс не є суттєвим.
У даному разі головним є своп-курс: премія або дисконт, отримані внаслідок форвардного продажу тієї чи іншої валюти.

Свопові угоди є об’єктом арбітражних операцій через мінливість спотових курсів та процентних ставок. Такий арбітраж вважається прикладом найбільш витонченого дилерського мистецтва. Свопи також активно застосовуються для хеджування валютних ризиків. Напрями застосування своп-угод у практиці світового валютного ринку покажемо на прикладах.

Приклад 1. Французький банк має позичити кредит у бельгійських франках. Припустимо, що позичковий ринок євро-франка дуже «тонкий». Тоді і для забезпечення потреби у франках банк позичить євродолари, конвертує їх у франки на спот-ринку й одночасно продасть їх на форварді, повернувши собі долари для погашення кредиту. Отже, з використанням свопу банк «генерував» франки з доларів та захеджував повернення доларового кредиту.

Приклад 2. Клієнт банку звертається до останнього з пропозицією продати 1 млн євро проти долара на шестимісячному фор­варді. Банк погодиться на таку операцію, але при цьому захеждує цей контракт, продавши 1 млн євро на споті. Отримавши долари, банк укладе угоду своп: продаж доларів проти євро зі зворотним їх викупом через шість місяців.

Маючи захеджовані долари, через шість місяців банк продасть їх клієнтові, викупивши за євро.

Приклад 3. Швейцарський експортер-імпортер має стабільний потік виручки за експортними контрактами у швейцарських франках. Разом з тим він періодично імпортує і розраховується в доларах США. Отримавши чергову експортну виручку, він хоче її конвертувати в долари, проте курс виявляється не на користь франка. Доцільно деякий час утриматися від конвертації в очікуванні підвищення ціни франка відносно долара. Так, він свопує суму своїх франків, скажімо, у долари на три або шість місяців. Залишаючись у довгій позиції щодо франка, він замість невигідного продажу ефективно розмістив і отримав у користування долари. По закінченні терміну угоди, за сприятливої для франка кон’­юнктури з’явиться нагода їх вдало конвертувати в долари. Такою схемою вдалося захеджувати експозицію до ризику та перенести її в часі, очікуючи сприятливіші умови обміну.

Валютний своп — угода, що припускає одночасну купівлю і продаж або продаж і купівлю певної кількості однієї валюти за іншу з двома датами валютування.

Валютний своп — один з найбільш поширених інструментів валютного ринку; їх частка в обороті істотно вища від частки як угод спот, так і форвардів «аутрайт».

Валютний своп проводиться як єдина угода з єдиним контр­агентом. Однак з метою обчислення прибутків і збитків у бухгалтерському обліку своп застосовується як дві самостійні, але взаємозалежні угоди, кожна з яких відповідає певній стороні (або «нозі») свопа.

Хоча будь-який валютний своп — це єдина угода з єдиним контрагентом, вона має дві дати валютування, або дві «ноги», у яких відбувається обмін коштів.

Форвардні валютні операції мають загальні методи обчислення:

форвардних дат валютування;

форвардних пунктів.

Валютно-процентний своп — це угода між сторонами, відповідно до якої вони виплачують один одному процентні ставки за позиками у різних валютах у визначені дати протягом терміну дії угоди. Валютно-процентний своп — важливий інструмент ринків капіталу. У принципі він дуже схожий на процентний своп, однак у цьому беруть участь дві різні валюти.

Валютні свопи — це не те саме, що валютно-процентні або процентні свопи. Валютно-процентні свопи передбачають обмін основними сумами з наступним обміном процентними платежами протягом усього терміну дії свопа. У валютних свопах проводиться лише обмін основними сумами в дати валютування без будь-яких процентних платежів.

Процентні свопи пов’язані тільки з однією валютою, тоді як валютні й валютно-процентні свопи — завжди з двома.

Короткі свопи (short dates) — це свопи, термін яких менший одного місяця. Наприклад, перша «нога» може бути виконана сьогодні, а друга — завтра або овернайт (О/N — overnight).

У валютному свопі від базової валюти залежить, яка сума зустрічної валюти буде поставлена на дату валютування. Котирування форвардного постачання проводиться у форвардних пунктах, які в цьому разі називаються своповими пунктами.

Приклад.

10 липня банк А входить у тримісячний валютний своп USD/EUR на 10 млн дол. Сума базової валюти на обох «ногах» угоди та сама. Банкові А потрібно купити USD за спот-курсом і продати долари за євро за форвардним курсом.

Послідовність подій показана на рис. 4.12, наведеному нижче.

Терміни валютних свопів збігаються з термінами міжбанківських депозитів грошового ринку. Стандартні фіксовані терміни наведені в табл. 4.11.

Таблиця 4.11

ТЕРМІНИ СВОПІВ

Для валютних свопів з фіксованими періодами першою датою валютування є спот-дата, а другою — одна з форвардних дат, що відраховується від спот-дати і називається «терміном від спот-дати». Стандартна тривалість таких термінів становить 1, 2, 3, 6 і 12 місяців, повний набір термінів включає 4, 5, 7, 8, 9, 10 і 11 місяців. Фіксовані періоди також називаються стандартними датами.

Короткі дати. Ці дати валютування застосовуються у валютних свопах, термін дії яких не перевищує одного місяця. Найбільш поширені короткі дати та їх позначення наведені в табл. 4.12.

Таблиця 4.12

КЛАСИФІКАЦІЯ СВОПІВ

Форварди «аутрайт» і валютні свопи утворюють форвардні валютні ринки, оскільки і ті й інші пов’язані з обміном валют у майбутньому. До 1995 р. на угоди спот припадало 43 % денного обороту, але до 1998 р. валютні форварди і свопи стали переважати, і тепер їхня частка в загальному обороті перевищує 60 %.

Більшість валютних операцій передбачає обмін валюти на американські долари. Але що робити, коли вам потрібний обмінний курс валют, до яких американський долар не входить, наприклад курс DEM/CHF? У цьому разі розраховується крос-курс, що є результатом теоретичної операції при купівлі американських доларів на німецькі марки з наступним продажем цих доларів за швейцарські франки, або навпаки.

За наявності прямих або доларових курсів крос-курси бід і аск для валютних пар можна розрахувати, використовуючи наведену нижче схему, де валютам 1 і 2 відповідають курси бід і аск В1 і А1, В2 і А2 відповідно.

Якщо при розрахунку використовуються зворотні і прямі обмінні курси, то для одержання відповідних кросів-курсів бід й аск курси просто перемножуються.

Підбиваючи підсумок, відзначимо, що в рамках валютного свопа:

укладається єдина позабіржова угода з двома датами валютування, їх ще називають, як зазначалося, «ногами»;

є дві «ноги», при цьому друга припускає зворотне щодо першої дії;

операція обміну проводиться двічі;

терміни валютування можуть змінюватися від одного дня до 12 місяців;

зазвичай суми базової валюти ідентичні для обох «ніг»;

котирування здійснюється у форвардних пунктах.

Більшість форвардних валютних операцій — це валютні свопи, які можна визначити в такий спосіб.

Розрахунок крос-курсів на основі прямих або доларових курсів. Уявіть, що ви дилер, котрий котирує валютну пару EUR/CHF. Клієнт хоче продати євро і купити швейцарські франки. У цьому випадку він, оскільки продає базову валюту, здійснює операцію за вашим курсом бід.

Як у цьому разі розраховується крос-курс?

За наявності прямих курсів крос-курси бід і аск для валютних пар можна розрахувати, використовуючи наведену нижче схему, де валютам 1 і 2 відповідають курси бід і аск В1 і А1, В2 і А2 відповідно.

Припустимо, що спот-курси є такі:

USD/EUR = 1,7000/10,

USD/CHF = 1,5100/10.

У нашій схемі валютою 1 буде долар США, а валютою 2 — швейцарський франк.

Курс бід для валютної пари EUR/CHF дорівнює:

Курс аск для валютної пари EUR/CHF дорівнює:

Отже, двостороннє котирування пари EUR/CHF дорівнює 0,8877/0,8888. На практиці курс котирується відносно 100 євро і становить 88,77/88,88.

Якщо ж потрібен крос-курс CHF/EUR, то розрахунок здійснюється в такий спосіб.

Курс бід для валютної пари CHF/EUR дорівнює:

Курс аск для валютної пари CHF/EUR дорівнює:

Таким чином, двостороннє котирування пари CHF/EUR становить 1,1251/1,1265. На практиці курс котирується відносно 100 швейцарських франків і становить 112,51/112,65.

Розглянуті сегменти валютного ринку мають своє функціональне призначення: поточний ринок задовольняє потреби у негайному обміні валют, терміновий ринок та ринок деривативів — у хеджуванні валютних ризиків у майбутніх періодах. Зв’язок між ринками такий: поточний ринок є визначальним для ціноутворення на всіх інших ринках.

Відколи міжнародне співтовариство впровадило систему «плаваючих» курсів, виникла потреба у спостереженні за мінливостями світової кон’юнктури та прогнозуванні її розвитку. Це завдання випливає з важливості валютного курсу для економіки кожної окремої країни, збалансованості розвитку всього світового співтовариства. Валютний курс є важливим як з макроекономічної, так і з мікроекономічної позиції. Будь-яка держава не зацікавлена у значних і різких коливаннях власної валюти, а тому моніторинг за її станом є головною базою формування валютної політики. На рівні суб’єкта економічних відносин, пов’язаного із зовнішніми операціями, валютний курс є орієнтиром поточної міжнародної вартості, критерієм ефективності реалізації зовнішньоекономічних угод. Реалії сьогодення такі, що валютний курс через ці флуктуації є інструментом спекуляцій. Тому підвищений ризик операцій з валютним курсом також є аргументом запровадження дослідження за закономірностями його розвитку.

Незважаючи на скептичні оцінки окремих дослідників про неможливість вивчення природи змін валютного курсу, наукова думка з меншими або більшими успіхами продовжує пошук виявлення законів його розвитку. З огляду на те, що рух курсу в кожному окремому випадку можна розглядати як створення статистичного масиву даних у динаміці, виникає можливість застосування всього потенціалу статистичної науки. Особливо прогресивними видається розроблення, адаптація та перевірка спро­можності різних статистичних моделей: від моделей динаміки до моделей зв’язку. Статистичні методи мають перевагу над іншими методами дослідження валютного ринку, такими як імітаційне моделювання, метод експертних оцінок, методи структурних аналогій. Ця перевага полягає в тому, що зазначені методи дають змогу враховувати стохастичну природу моделей при прогнозуванні їх змін. Статистичні прогнози ґрунтуються на гіпотезах про стабільність значень величини, що прогнозується; закону її розподілу; взаємозв’язків з іншими величинами тощо.