6.3. Перешкоди для іноземних інвестицій

При здійсненні міжнародного інвестування може виникнути ряд об’єктивних перешкод та труднощів.

По-перше, це психологічні перешкод, що пов’язані з міжнарод­ним інвестуванням. Вони здебільшого обумовлені незнанням економіки, політики та культури інших країн, іноземних мов, методів торгівлі на фінансових ринках, принципів звітування тощо. Так, американські інвестори віддають перевагу інвестуванню в АДР (американські депозитарні розписки), якість котрих підтвер­джується американськими банками; інституційні інвестори, як правило, здійснюють міжнародне інвестування через брокерів відповідних національних ринків; індивідуальні інвестори поки що неохоче беруть участь у міжнародному інвестуванні.

По-друге, до перешкод міжнародного інвестування відносять інформаційні труднощі. Інвесторові дещо складно отримати вичерпну інформацію про зарубіжні ринки та зарубіжних емітентів. Набагато простіше отримати ту саму інформацію про учасників національного ринку.

Значна частина інформації про іноземні цінні папери, що торгуються на міжнародних ринках, про фінансовий аналіз та очікувані доходи компаній публікується як на національній, так і на англійській мові.

До міжнародних інформаційних систем, що містять дані, корисні при веденні міжнародної інвестиційної діяльності, належать:

Reuters, Telerate, Tenfore, Forex — інформаційні системи, що містять новини, а також надають інформацію про ціни на окремих ринках та на окремі цінні папери;

Exshare, Telekurs — спеціальні цінові системи, що надають широку інформацію про всі світові ринки, включаючи дані про рух капіталів.

До третьої групи перешкод міжнародного інвестування відносять юридичні труднощі. Вони пов’язані з розміщенням капіталу в країні інвестування та поверненням його разом з отриманим доходом до власної країни. До юридичних труднощів відносять й особливості оподаткування в країні — реципієнті інвестицій.

Зазвичай при операціях іноземного інвестування стягуються такі податки: податок на операції; податок на приріст капіталу; податок на дохід на іноземні інвестиції.

Податок на операції, порівняно з іншими податками, здебільшого невеликого розміру і може бути:

пропорційним обсягу угоди;

пропорційним розміру комісійних (у країнах, де брокери беруть комісійні);

фіксованим.

Податок на приріст капіталу стягується в країні інвестора. Приріст капіталу розраховується як різниця між ціною продажу та купівлі цінних паперів.

Податок на дохід на іноземні інвестиції сплачується юридичною особою однієї країни резидентові іншої країни. Бажання обох країн стягувати цей податок призводить до виникнення проблеми подвійного оподаткування. З метою врегулювання даної ситуації укладаються міжнародні угоди, згідно з якими інвестор отримує в країні інвестування дохід за вирахуванням податку, а також податковий кредит. У власній країні оподатковується загальний обсяг іноземних доходів за вирахуванням податку, що було стягнено в країні інвестування.

Вихід інвестиційної діяльності на міжнародний рівень поставив перед інвесторами питання необхідності управління рядом нових ризиків. До ризиків, пов’язаних із міжнародними інвестиціями, відносять:

ризики національних ринків (специфіка інвестиційного клімату в країні інвестування);

політичний ризик — можливість експропріації активів, зміни в політиці оподаткування, обмеження на валютні операції або інші зміни, що торкаються ділового клімату країни інвестування;

валютний ризик (ризик зміни валютного курсу) — невизначеність у поверненні активів, що обумовлена зміною в обмінних курсах іноземних валют (зокрема, валютою країни — реципієнта інвестицій та валютою інвестора).

Підвищені операційні витрати. Міжнародні інвестиції зазвичай пов’язані з додатковими транзакційними витратами, до складу яких входять:

підвищена комісійна винагорода посередникам на зарубіжних ринках;

підвищена плата за оформлення угод (це пов’язано, зокрема, з багатовалютною системою обліку та звітності);

підвищена плата за управління портфелями міжнародних інвестицій (це пов’язано з дослідженнями міжнародного ринку, підпискою на міжнародні бази даних, вартістю комунікацій тощо).

При здійсненні міжнародного інвестування може виникнути ряд об’єктивних перешкод та труднощів.

По-перше, це психологічні перешкод, що пов’язані з міжнарод­ним інвестуванням. Вони здебільшого обумовлені незнанням економіки, політики та культури інших країн, іноземних мов, методів торгівлі на фінансових ринках, принципів звітування тощо. Так, американські інвестори віддають перевагу інвестуванню в АДР (американські депозитарні розписки), якість котрих підтвер­джується американськими банками; інституційні інвестори, як правило, здійснюють міжнародне інвестування через брокерів відповідних національних ринків; індивідуальні інвестори поки що неохоче беруть участь у міжнародному інвестуванні.

По-друге, до перешкод міжнародного інвестування відносять інформаційні труднощі. Інвесторові дещо складно отримати вичерпну інформацію про зарубіжні ринки та зарубіжних емітентів. Набагато простіше отримати ту саму інформацію про учасників національного ринку.

Значна частина інформації про іноземні цінні папери, що торгуються на міжнародних ринках, про фінансовий аналіз та очікувані доходи компаній публікується як на національній, так і на англійській мові.

До міжнародних інформаційних систем, що містять дані, корисні при веденні міжнародної інвестиційної діяльності, належать:

Reuters, Telerate, Tenfore, Forex — інформаційні системи, що містять новини, а також надають інформацію про ціни на окремих ринках та на окремі цінні папери;

Exshare, Telekurs — спеціальні цінові системи, що надають широку інформацію про всі світові ринки, включаючи дані про рух капіталів.

До третьої групи перешкод міжнародного інвестування відносять юридичні труднощі. Вони пов’язані з розміщенням капіталу в країні інвестування та поверненням його разом з отриманим доходом до власної країни. До юридичних труднощів відносять й особливості оподаткування в країні — реципієнті інвестицій.

Зазвичай при операціях іноземного інвестування стягуються такі податки: податок на операції; податок на приріст капіталу; податок на дохід на іноземні інвестиції.

Податок на операції, порівняно з іншими податками, здебільшого невеликого розміру і може бути:

пропорційним обсягу угоди;

пропорційним розміру комісійних (у країнах, де брокери беруть комісійні);

фіксованим.

Податок на приріст капіталу стягується в країні інвестора. Приріст капіталу розраховується як різниця між ціною продажу та купівлі цінних паперів.

Податок на дохід на іноземні інвестиції сплачується юридичною особою однієї країни резидентові іншої країни. Бажання обох країн стягувати цей податок призводить до виникнення проблеми подвійного оподаткування. З метою врегулювання даної ситуації укладаються міжнародні угоди, згідно з якими інвестор отримує в країні інвестування дохід за вирахуванням податку, а також податковий кредит. У власній країні оподатковується загальний обсяг іноземних доходів за вирахуванням податку, що було стягнено в країні інвестування.

Вихід інвестиційної діяльності на міжнародний рівень поставив перед інвесторами питання необхідності управління рядом нових ризиків. До ризиків, пов’язаних із міжнародними інвестиціями, відносять:

ризики національних ринків (специфіка інвестиційного клімату в країні інвестування);

політичний ризик — можливість експропріації активів, зміни в політиці оподаткування, обмеження на валютні операції або інші зміни, що торкаються ділового клімату країни інвестування;

валютний ризик (ризик зміни валютного курсу) — невизначеність у поверненні активів, що обумовлена зміною в обмінних курсах іноземних валют (зокрема, валютою країни — реципієнта інвестицій та валютою інвестора).

Підвищені операційні витрати. Міжнародні інвестиції зазвичай пов’язані з додатковими транзакційними витратами, до складу яких входять:

підвищена комісійна винагорода посередникам на зарубіжних ринках;

підвищена плата за оформлення угод (це пов’язано, зокрема, з багатовалютною системою обліку та звітності);

підвищена плата за управління портфелями міжнародних інвестицій (це пов’язано з дослідженнями міжнародного ринку, підпискою на міжнародні бази даних, вартістю комунікацій тощо).