6.2. Міжнародні портфельні інвестиції

Міжнародні портфельні інвестиції — це вкладення капіталу в іноземні пайові чи боргові цінні папери з метою отримання доходу без права реального контролю над об’єктом інвестування.

Основою міжнародних портфельних інвестиції є здебільшого приватний підприємницький капітал. Головне завдання портфельного інвестування — поліпшення умов інвестування за рахунок надання сукупності цінних паперів (за умов їх вдалої комбінації) таких інвестиційних характеристик, котрих не надає жоден окремо взятий цінний папір.

Тільки у процесі формування портфеля цінних паперів досягається нова інвестиційна якість із заданими характеристиками. Отже, портфель цінних паперів є тим інструментом, за допомогою якого забезпечується необхідна інвесторові сталість доходу за умов мінімального ризику.

Головним мотивом здійснення міжнародного портфельного інвестування є прагнення вкласти капітал у ту країну та в такі цінні папери, в котрих він приноситиме максимальний прибуток за допустимого рівня ризику. Іноді портфельні інвестиції розглядаються як засіб захисту грошових коштів від інфляції та отримання спекулятивного доходу.

Як зазначалося вище, у 1990-ті роки сукупний обсяг портфельних інвестицій перевищив обсяг прямих інвестицій. Однак на динаміку портфельних інвестицій вкрай негативно вплинула «азіатська криза» 1997—1998 рр., унаслідок чого обсяг портфельних інвестицій у 1998 р. скоротився порівняно з попереднім роком в 1,6 раза. Значною мірою скорочення пов’язане з виведенням коштів із ринків, що формуються.

Портфельні інвестиції, нарівні з позиками, є найбільш динаміч­ною частиною світових фінансових потоків. І тому, враховуючи масштаби подібних інвестицій, їх вільний, неконтрольований перелив здатний відчутно дестабілізувати фінансову систему майже будь-якого ринку, що формується. Звідси і необхідність різного підходу до регулювання прямих та портфельних інвестицій.

Міжнародні портфельні інвестиції — це вкладення капіталу в іноземні пайові чи боргові цінні папери з метою отримання доходу без права реального контролю над об’єктом інвестування.

Основою міжнародних портфельних інвестиції є здебільшого приватний підприємницький капітал. Головне завдання портфельного інвестування — поліпшення умов інвестування за рахунок надання сукупності цінних паперів (за умов їх вдалої комбінації) таких інвестиційних характеристик, котрих не надає жоден окремо взятий цінний папір.

Тільки у процесі формування портфеля цінних паперів досягається нова інвестиційна якість із заданими характеристиками. Отже, портфель цінних паперів є тим інструментом, за допомогою якого забезпечується необхідна інвесторові сталість доходу за умов мінімального ризику.

Головним мотивом здійснення міжнародного портфельного інвестування є прагнення вкласти капітал у ту країну та в такі цінні папери, в котрих він приноситиме максимальний прибуток за допустимого рівня ризику. Іноді портфельні інвестиції розглядаються як засіб захисту грошових коштів від інфляції та отримання спекулятивного доходу.

Як зазначалося вище, у 1990-ті роки сукупний обсяг портфельних інвестицій перевищив обсяг прямих інвестицій. Однак на динаміку портфельних інвестицій вкрай негативно вплинула «азіатська криза» 1997—1998 рр., унаслідок чого обсяг портфельних інвестицій у 1998 р. скоротився порівняно з попереднім роком в 1,6 раза. Значною мірою скорочення пов’язане з виведенням коштів із ринків, що формуються.

Портфельні інвестиції, нарівні з позиками, є найбільш динаміч­ною частиною світових фінансових потоків. І тому, враховуючи масштаби подібних інвестицій, їх вільний, неконтрольований перелив здатний відчутно дестабілізувати фінансову систему майже будь-якого ринку, що формується. Звідси і необхідність різного підходу до регулювання прямих та портфельних інвестицій.