5.11. Сек’юритизація міжнародних кредитів

У міжнародному кредитуванні широко застосовуються синдиковані кредити, які надаються переважно у формі єврокредитів міжнародними консорціумами (синдикатами) банків. Синдикований ринок єврокредитів виступає другим сегментом ринку банківських кредитів і характеризується високою активністю і низькою вартістю. Перший синдикований кредит був наданий Австрії наприкінці 1960-х років Банкірським трастом (Bankers Trust). У 1990-х роках ХХ ст. синдиковані кредити становили 40—58 % євровалютних позик і основними позичальниками були країни-члени ОЕСР. (Питання про «Синдикований ринок кредитів та методи зниження ризиків при наданні синдикованих кредитів» детально розглядаються у темі 7 «Особливості функціонування євроринку»).

Міжнародні консорціуми, або синдикати, створюються у багатьох випадках для проектного фінансування, тобто банківського кредитування інвестиційних проектів, за якого кредитор бере на себе частково або повністю ризики, пов’язані з їх реалізацією. Кредит при цьому погашається виключно чи переважно за рахунок доходів від реалізації проекту; додатковим забезпеченням можуть бути активи, що належать до інвестиційного проекту. Створення синдикату — це співфінансування інвестиційного проекту.

Крім того, існує ще проектне фінансування з послідовним фінансуванням. У ньому бере участь великий банк-організатор, котрий оцінює інвестиційний проект, розробляє кредитний договір і видає позику, а потім після видачі позики, за угодою цесії він передає свої вимоги до позичальника іншому кредитору.
У 1980—1990-ті роки став практикуватися спосіб передавання вимог через розміщення кредиту серед інвесторів шляхом сек’ю­ритизації. Банк-організатор продає дебіторські рахунки за виданим кредитом траст-компаніям, що випускають цінні папери, під їхнє забезпечення. Останні розміщують їх серед інвесторів. Кошти, що надходять від позичальника в рахунок погашення заборгованості, зараховуються у фонд викупу цінних паперів.

Сек’юритизація — сучасна тенденція на міжнародному ринку банківських кредитів. Це переважання на ринку позикових капіталів емісії цінних паперів над банківськими кредитами (інозем­ними і синдикованими єврокредитами), оскільки останні є менш привабливими для представників промислово-розвинених країн. У сукупному чистому обсязі ресурсів, що надходять у країни, які розвиваються, сьогодні переважають прямі іноземні інвестиції та іноземні портфельні інвестиції. У 1985 р. на міжнародні банківські кредити припадало понад 50 % припливу приватних коштів у країни, що розвиваються, на прямі іноземні інвестиції — 22 %, на іноземні портфельні інвестиції — 18 %. На початку ХХІ ст. ці часткові показники становили відповідно 8 %, 43 % і 48 % (решта припадає на субсидії, що отримані від неурядових організацій). Така зміна структури потоків капіталу є результатом процесу глобалізації виробництва, який відбувається шляхом збільшення обсягу операцій у межах транснаціональних корпорацій. Це стимулює зростання прямих іноземних інвестицій і підвищення ступеня «сек’юритизації» фінансових операцій, що сприяє збільшенню трансграничних потоків іноземних портфельних інвестицій в акціонерний капітал і облігації.

Таким чином, сек’юритизація — це заміщення традиційних форм банківського кредиту випуском цінних паперів. Забезпеченням їхньої емісії служить «пакет» зобов’язань банківських клієнтів за отриманими ними аналогічними за характером кредитами. Банк виплачує проценти і погашає ці цінні папери із коштів, що надходять від позичальників на погашення позики. Щоб запобігти при продажу цінних паперів юридичному застереженню «про оборот на банк-емітент» (ці активи залишаються на його балансі), банки використовують акредитиви «стенд-бай». Першокласні банки світу, особливо міжнародні, надають перевагу тому, щоб за нагороду перевідступити його іншим кредиторам у разі недостатності ліквідних коштів і при значних ризиках.

Ключові терміни та поняття

Міжнародний кредит — international credit

Міжнародний ринок банківських кредитів — international market of bank credits

Валютно-фінансові та платіжні умови міжнародного кредиту — monetary and payment terms of international credit

Кредитоспроможність — creditworthiness

Платоспроможність — paying capacity

Хеджування — hedging

Регіональний ризик — regional risk

Система рейтингу кредитів за якістю — credit quality rating system

Рейтинг позичальників — rating of borrowers

Кредит за відкритим рахунком — open account credit

Вексельний кредит — paper credit

Акцептний кредит — acceptance credit

Міжнародний лізинг — international leasing

Факторинг — factoring

Форфетинг — forfeiting

Сек’юритизація — securitization

Контрольні питання

Дайте визначення «міжнародному кредиту».

Назвіть основні принципи міжнародного кредитування.

Як класифікуються основні форми міжнародного кредиту?

Які існують джерела міжнародного кредиту?

Що включається до валютно-фінансових і платіжних умов міжнародного кредиту.

Поясніть схожість і різницю таких понять, як «кредитоспроможність» і «платоспроможність» клієнта.

Назвіть ризики операторів міжнародного кредитного ринку.

У чому полягає аналіз регіонального ризику при міжнародному кредитуванні?

Які рейтингові системи використовують на міжнародному ринку банківських кредитів?

Дайте характеристику міжнародного лізингу.

Дайте порівняльну характеристику форфетингу і факторингу.

Дайте визначення синдикованому кредиту і синдикату.

Опишіть процес синдикації.

Ризики і методи їх зниження при наданні синдикованого кредиту.

Що таке «сек’юритизація»?

Проблемні питання

Яка Ваша думка щодо подальшого прогнозу розвитку міжнародного ринку банківського капіталу.

Яке місце займає Україна у розвитку міжнародного ринку банківських кредитів.

Визначте взаємозв’язок між міжнародним ринком банківських кредитів і міжнародним інвестиційним ринком.

Завдання до теми

Завдання 1

Студентам пропонується підготувати реферати за наведеними нижче темами та зробити на їх основі доповіді:

Аналіз практики міжнародного кредитування приватного бізнесу в Україні.

Взаємозв’язок міжнародного ринку банківських кредитів та міжнародного фондового ринку.

Особливості стратегій хеджування ризику при наданні міжнародних кредитів.

Міждержавне регулювання міжнародного кредиту.

Міжнародний фінансовий лізинг та його особливості.

Роль держави в регулюванні міжнародного кредиту.

Роль МБРР у міжнародному кредитуванні.

Сучасні тенденції ринку банківських кредитів в умовах глобалізації.

Форфетування в галузі міжнародних фінансів.

Факторинг як альтернативна форма міжнародного кредитування.

Перспективи подальшого розвитку ринку синдикованих кредитів.

Завдання 2

Задача.

Одна з країн Латинської Америки планує провести модернізацію своєї системи залізничних доріг, для чого необхідно придбати новий рухомий состав. Витрати в іноземній валюті становлять, за оцінками, 950 млн дол. У результаті модернізації залізниці очікується підвищення щорічного прибутку до 140 млн дол. на рік. Можливі два альтернативні шляхи фінансування.

А. Кредит на 20 років за ставкою 13 %.

Б. Кредит на 10 років за ставкою 11 %.

Який варіант кращий? Чому? Основна сума має виплачуватися рівними частками щорічно.

Література

Банковское дело: Учебник. — 2-е изд., перераб. и доп. / Под ред. О. И. Лаврушина. — М.: Финансы и статистика, 2002. — 672 с.

Боринець С. Я. Міжнародні фінанси: Підручник. — К.: Знання-Прес, 2002. — 311 с.

Максимо В. Энг, Френсис А. Лис, Лоуренс Дж. Мауер. Мировые финансы: Пер с англ. — М.: ООО Издат.-консалт. компания «ДеКА», 1998. — 768 с.

Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л. Н. Красавиной. — 2-е изд.. перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 2000. — 608 с.

Международный менеджмент / Под ред. Пивоварова С. Э., Тарасевича Л. С., Майзеля А. И. — СПб.: Питер, 2002. — 576 с.

Михайлов Д. М. Мировой финансовый рынок: тенденции и инструменты. — М.: Экзамен, 2000. — 768 с.

Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Пер. з англ. С. Панчишина, А. Стасишина, Г. Стеблія. — К.: Основи, 1999. — 963 с.

Петрашко Л. П. Валютні операції: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — 204 с.

Роджер Лерой Миллер, Дэвид Д. Ван-Хуз. Современные деньги и банковское дело: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 856 с.

Руденко Л. В. Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції: Підручник. — К: ЦУЛ, 2003. — 616 с.

Саркисянц А. Г. Система международных долгов. — М.: ООО Издат.-консалтинг. компания «ДеКА», 1999. — 720 с.

Финансы. Денежное обращение. Кредит: Учебник / Л. А. Дробозина, Л. П. Окунева, Л. Д. Андросова и др.; Под ред. проф. Л. А. Дробозиной. — М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. — 497 с.

Финансы, деньги, кредит: Учебник / Под ред. О. В. Соколовой. — М.: Юристъ, 2001. — 784 с.

Шелудько В. М. Фінансовий ринок: Навч. посібник. — К.: Знання-Прес, 2002. — 535 с.

Шмырева А. И., Колесников В. И., Климов А. Ю. Международные валютно-кредитные отношения. — СПб.: Питер, 2001. — 272 с.

У міжнародному кредитуванні широко застосовуються синдиковані кредити, які надаються переважно у формі єврокредитів міжнародними консорціумами (синдикатами) банків. Синдикований ринок єврокредитів виступає другим сегментом ринку банківських кредитів і характеризується високою активністю і низькою вартістю. Перший синдикований кредит був наданий Австрії наприкінці 1960-х років Банкірським трастом (Bankers Trust). У 1990-х роках ХХ ст. синдиковані кредити становили 40—58 % євровалютних позик і основними позичальниками були країни-члени ОЕСР. (Питання про «Синдикований ринок кредитів та методи зниження ризиків при наданні синдикованих кредитів» детально розглядаються у темі 7 «Особливості функціонування євроринку»).

Міжнародні консорціуми, або синдикати, створюються у багатьох випадках для проектного фінансування, тобто банківського кредитування інвестиційних проектів, за якого кредитор бере на себе частково або повністю ризики, пов’язані з їх реалізацією. Кредит при цьому погашається виключно чи переважно за рахунок доходів від реалізації проекту; додатковим забезпеченням можуть бути активи, що належать до інвестиційного проекту. Створення синдикату — це співфінансування інвестиційного проекту.

Крім того, існує ще проектне фінансування з послідовним фінансуванням. У ньому бере участь великий банк-організатор, котрий оцінює інвестиційний проект, розробляє кредитний договір і видає позику, а потім після видачі позики, за угодою цесії він передає свої вимоги до позичальника іншому кредитору.
У 1980—1990-ті роки став практикуватися спосіб передавання вимог через розміщення кредиту серед інвесторів шляхом сек’ю­ритизації. Банк-організатор продає дебіторські рахунки за виданим кредитом траст-компаніям, що випускають цінні папери, під їхнє забезпечення. Останні розміщують їх серед інвесторів. Кошти, що надходять від позичальника в рахунок погашення заборгованості, зараховуються у фонд викупу цінних паперів.

Сек’юритизація — сучасна тенденція на міжнародному ринку банківських кредитів. Це переважання на ринку позикових капіталів емісії цінних паперів над банківськими кредитами (інозем­ними і синдикованими єврокредитами), оскільки останні є менш привабливими для представників промислово-розвинених країн. У сукупному чистому обсязі ресурсів, що надходять у країни, які розвиваються, сьогодні переважають прямі іноземні інвестиції та іноземні портфельні інвестиції. У 1985 р. на міжнародні банківські кредити припадало понад 50 % припливу приватних коштів у країни, що розвиваються, на прямі іноземні інвестиції — 22 %, на іноземні портфельні інвестиції — 18 %. На початку ХХІ ст. ці часткові показники становили відповідно 8 %, 43 % і 48 % (решта припадає на субсидії, що отримані від неурядових організацій). Така зміна структури потоків капіталу є результатом процесу глобалізації виробництва, який відбувається шляхом збільшення обсягу операцій у межах транснаціональних корпорацій. Це стимулює зростання прямих іноземних інвестицій і підвищення ступеня «сек’юритизації» фінансових операцій, що сприяє збільшенню трансграничних потоків іноземних портфельних інвестицій в акціонерний капітал і облігації.

Таким чином, сек’юритизація — це заміщення традиційних форм банківського кредиту випуском цінних паперів. Забезпеченням їхньої емісії служить «пакет» зобов’язань банківських клієнтів за отриманими ними аналогічними за характером кредитами. Банк виплачує проценти і погашає ці цінні папери із коштів, що надходять від позичальників на погашення позики. Щоб запобігти при продажу цінних паперів юридичному застереженню «про оборот на банк-емітент» (ці активи залишаються на його балансі), банки використовують акредитиви «стенд-бай». Першокласні банки світу, особливо міжнародні, надають перевагу тому, щоб за нагороду перевідступити його іншим кредиторам у разі недостатності ліквідних коштів і при значних ризиках.

Ключові терміни та поняття

Міжнародний кредит — international credit

Міжнародний ринок банківських кредитів — international market of bank credits

Валютно-фінансові та платіжні умови міжнародного кредиту — monetary and payment terms of international credit

Кредитоспроможність — creditworthiness

Платоспроможність — paying capacity

Хеджування — hedging

Регіональний ризик — regional risk

Система рейтингу кредитів за якістю — credit quality rating system

Рейтинг позичальників — rating of borrowers

Кредит за відкритим рахунком — open account credit

Вексельний кредит — paper credit

Акцептний кредит — acceptance credit

Міжнародний лізинг — international leasing

Факторинг — factoring

Форфетинг — forfeiting

Сек’юритизація — securitization

Контрольні питання

Дайте визначення «міжнародному кредиту».

Назвіть основні принципи міжнародного кредитування.

Як класифікуються основні форми міжнародного кредиту?

Які існують джерела міжнародного кредиту?

Що включається до валютно-фінансових і платіжних умов міжнародного кредиту.

Поясніть схожість і різницю таких понять, як «кредитоспроможність» і «платоспроможність» клієнта.

Назвіть ризики операторів міжнародного кредитного ринку.

У чому полягає аналіз регіонального ризику при міжнародному кредитуванні?

Які рейтингові системи використовують на міжнародному ринку банківських кредитів?

Дайте характеристику міжнародного лізингу.

Дайте порівняльну характеристику форфетингу і факторингу.

Дайте визначення синдикованому кредиту і синдикату.

Опишіть процес синдикації.

Ризики і методи їх зниження при наданні синдикованого кредиту.

Що таке «сек’юритизація»?

Проблемні питання

Яка Ваша думка щодо подальшого прогнозу розвитку міжнародного ринку банківського капіталу.

Яке місце займає Україна у розвитку міжнародного ринку банківських кредитів.

Визначте взаємозв’язок між міжнародним ринком банківських кредитів і міжнародним інвестиційним ринком.

Завдання до теми

Завдання 1

Студентам пропонується підготувати реферати за наведеними нижче темами та зробити на їх основі доповіді:

Аналіз практики міжнародного кредитування приватного бізнесу в Україні.

Взаємозв’язок міжнародного ринку банківських кредитів та міжнародного фондового ринку.

Особливості стратегій хеджування ризику при наданні міжнародних кредитів.

Міждержавне регулювання міжнародного кредиту.

Міжнародний фінансовий лізинг та його особливості.

Роль держави в регулюванні міжнародного кредиту.

Роль МБРР у міжнародному кредитуванні.

Сучасні тенденції ринку банківських кредитів в умовах глобалізації.

Форфетування в галузі міжнародних фінансів.

Факторинг як альтернативна форма міжнародного кредитування.

Перспективи подальшого розвитку ринку синдикованих кредитів.

Завдання 2

Задача.

Одна з країн Латинської Америки планує провести модернізацію своєї системи залізничних доріг, для чого необхідно придбати новий рухомий состав. Витрати в іноземній валюті становлять, за оцінками, 950 млн дол. У результаті модернізації залізниці очікується підвищення щорічного прибутку до 140 млн дол. на рік. Можливі два альтернативні шляхи фінансування.

А. Кредит на 20 років за ставкою 13 %.

Б. Кредит на 10 років за ставкою 11 %.

Який варіант кращий? Чому? Основна сума має виплачуватися рівними частками щорічно.

Література

Банковское дело: Учебник. — 2-е изд., перераб. и доп. / Под ред. О. И. Лаврушина. — М.: Финансы и статистика, 2002. — 672 с.

Боринець С. Я. Міжнародні фінанси: Підручник. — К.: Знання-Прес, 2002. — 311 с.

Максимо В. Энг, Френсис А. Лис, Лоуренс Дж. Мауер. Мировые финансы: Пер с англ. — М.: ООО Издат.-консалт. компания «ДеКА», 1998. — 768 с.

Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л. Н. Красавиной. — 2-е изд.. перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 2000. — 608 с.

Международный менеджмент / Под ред. Пивоварова С. Э., Тарасевича Л. С., Майзеля А. И. — СПб.: Питер, 2002. — 576 с.

Михайлов Д. М. Мировой финансовый рынок: тенденции и инструменты. — М.: Экзамен, 2000. — 768 с.

Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Пер. з англ. С. Панчишина, А. Стасишина, Г. Стеблія. — К.: Основи, 1999. — 963 с.

Петрашко Л. П. Валютні операції: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — 204 с.

Роджер Лерой Миллер, Дэвид Д. Ван-Хуз. Современные деньги и банковское дело: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 856 с.

Руденко Л. В. Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції: Підручник. — К: ЦУЛ, 2003. — 616 с.

Саркисянц А. Г. Система международных долгов. — М.: ООО Издат.-консалтинг. компания «ДеКА», 1999. — 720 с.

Финансы. Денежное обращение. Кредит: Учебник / Л. А. Дробозина, Л. П. Окунева, Л. Д. Андросова и др.; Под ред. проф. Л. А. Дробозиной. — М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. — 497 с.

Финансы, деньги, кредит: Учебник / Под ред. О. В. Соколовой. — М.: Юристъ, 2001. — 784 с.

Шелудько В. М. Фінансовий ринок: Навч. посібник. — К.: Знання-Прес, 2002. — 535 с.

Шмырева А. И., Колесников В. И., Климов А. Ю. Международные валютно-кредитные отношения. — СПб.: Питер, 2001. — 272 с.