4.11. Ф’ючерсні валютні операції

Валютні ф’ючерси — це форвардні операції зі стандартними розмірами і термінами, які торгуються на офіційних біржах. Ф’ючерсний контракт є зобов’язанням купити або продати одну валюту проти іншої за узгодженим обмінним курсом в певний день у майбутньому.

Валютними ф’ючерсами торгують такі біржі, як товарна біржа (СМЕ) Чикаго, Міжнародна грошова біржа Сінгапура (SIMEX)
і Термінова фінансова біржа в Парижі (MATIF).

Фінансові інституції виявили, що багато старих способів бізнесу більше не дають прибутку. Щоб вижити в новому економічному середовищі, фінансовим інституціям довелося розробляти та пропонувати нові, прибуткові послуги. У цьому випадку потреба стимулює фінансові інновації, до яких належать фінансові ф’ючерси, валютні опціони. Їх поява зумовлена відповіддю на потреби ринку у хеджуванні валютного ризику.

Так, у 1980 р. річний обсяг торгів процентами ф’ючерсними контрактами становив 12 млн дол. США. А вже до 1989 р. він зріс більш ніж на 200 млн [5, с. 257]. У 1980 р. активність світової ф’ючерсної торгівлі на 100 % була сконцентрована у США, а в 1989 р. у США лишилося лише 60 % світової ф’ючерсної торгівлі, решта активно поширилася в інших ділових центрах світу. Валютні та процентні свопи також значно зросли протягом 80-х років — з 1—2 млрд дол. США на початку до 1000 млрд дол. США наприкінці [5, с. 258].

Фінансовий ф’ючерс — це закріплена контрактом домовленість продати або купити певний стандартизований товар за попередньо узгодженою ціною на певну конкретну дату в майбутньому. Товаром можуть бути цінні папери, валюта, сільськогос­подарські товари, базові сировинні матеріали. На відміну від уже традиційних споту та форварда, за якими обсяг угоди та дата виконання контрактів відрізняються один від одного, ф’ючерсні контракти торгуються за стандартизованою формою.

Валютний ф’ючерс — це стандартизований за обсягом, ціною та датою виконання контракт купівлі (продажу) валюти за курсом, визначеним під час укладення угоди, і розрахунками на дату в майбутньому. Валютні ф’ючерси поширені як у суто міжбанківській торгівлі (over-the-counter), так і на спеціалізованих ринках-біржах. При цьому головний обсяг світової ф’ючерсної торгівлі припадає саме на біржі, де торги ведуться «з голосу». Такі біржі спеціалізуються, як правило, на торгівлі кількома ф’ючерсними інструментами, у тому числі й валютами. Основними світовими біржами є ІМM (International Money Market) Чикаго, LIFFE (London International Futures and Options Exchange) Лондон, СВОТ (Chicago Board of Trade), ТFЕ (Toronto Futures Exchange) Торонто, СМЕ (Chicago Mercantile Exchange) Чикаго, SFE (Sydney Futures Exchange) Сідней, Lе МАТІF Париж, ТІFFЕ (Токуо International Futures Exchange) Токіо, ТSЕ (Токуо Stock) Токіо, DТВ (Deutsche Terminborse).

Згідно з біржовими умовами валютні ф’ючерси укладаються в основних валютах проти долара США. Валютні ф’ючерси мають пряме котирування (варіююча кількість доларів за одиницю іншої валюти). Основою визначення ф’ючерсної ціни є спотовий та форвардний курси. Різниця між ф’ючерсним та спотовим курсами має назву «база». У практиці міжнародних фінансових ринків форвардні та ф’ючерсні ціни практично збігаються. Невелика розбіжність між цінами може пояснюватися різницями у податкових ставках, комісійних платежах, гарантійних виплатах тощо. Тимчасові відмінності у цінах швидко усуваються за рахунок арбітражних операцій.

Окрім стандартизації котирувань, сум та дат виконання контрактів валютні ф’ючерси на відміну від форвардів мають ряд специфічних рис, повна характеристика яких наведена у табл. 4.9. Серед них: особливості проведення біржових торгів, наявність гарантійного депозиту (інша назва: первісна маржа, або Performance bond).

Таблиця 4.9

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА Ф’ЮЧЕРСНИХ ТА
ФОРВАРДНИХ ВАЛЮТНИХ КОНТРАКТІВ

Головними учасниками торгів на біржі є брокери. Брокери отримують заявки від клієнтів на укладення ф’ючерсних контрактів. Контракти за умови прийнятної ціни укладаються за посередництвом Розрахункової палати біржі. Тобто продавець і покупець ф’ючерсу фактично укладають контракт не між собою,
а кожний окремо укладає контракт з біржею. З цього моменту біржа несе відповідальність за виконання угод, за їх кліринг.

Для участі в торгах потенційні покупці і продавці вносять певну суму на депозит до Розрахункової палати біржі. Зазначена сума має назву первісної маржі і призначена забезпечити виконання обов’язків особи, яка розмістила депозит та уклала угоду.

Курс спотового ринку вищий за курс, за яким укладено ф’ючерс на продаж валюти, тобто вигідніше продати на споті, а коли термін ф’ючерсу добігає кінця, то збитки, що виникають від закриття позиції, будуть стягнуті з маржинального депозиту. За необхідності до первісної суми вноситься додаток, за рахунок якого покриваються збитки. У такий спосіб Розрахункова палата захищає себе від фінансових збитків своїх клієнтів, які помилилися у своїх прогнозах і мусять закрити позиції. У разі вдалого закриття позиції за ф’ючерсним контрактом його власник отримає прибуток на свій маржинальний рахунок. Отже, у ф’ючерс­ній торгівлі використовується фінансовий ліверидж — можливість оперувати значними сумами при внесенні на депозит лише певного процента від цієї суми. Це також дозволяє підтримувати відкриту валютну позицію без реального придбання валюти, а лише сплачувати або отримувати курсову різницю внаслідок її закриття.

Валютні ф’ючерси — це форвардні операції зі стандартними розмірами і термінами, які торгуються на офіційних біржах. Ф’ючерсний контракт є зобов’язанням купити або продати одну валюту проти іншої за узгодженим обмінним курсом в певний день у майбутньому.

Валютними ф’ючерсами торгують такі біржі, як товарна біржа (СМЕ) Чикаго, Міжнародна грошова біржа Сінгапура (SIMEX)
і Термінова фінансова біржа в Парижі (MATIF).

Фінансові інституції виявили, що багато старих способів бізнесу більше не дають прибутку. Щоб вижити в новому економічному середовищі, фінансовим інституціям довелося розробляти та пропонувати нові, прибуткові послуги. У цьому випадку потреба стимулює фінансові інновації, до яких належать фінансові ф’ючерси, валютні опціони. Їх поява зумовлена відповіддю на потреби ринку у хеджуванні валютного ризику.

Так, у 1980 р. річний обсяг торгів процентами ф’ючерсними контрактами становив 12 млн дол. США. А вже до 1989 р. він зріс більш ніж на 200 млн [5, с. 257]. У 1980 р. активність світової ф’ючерсної торгівлі на 100 % була сконцентрована у США, а в 1989 р. у США лишилося лише 60 % світової ф’ючерсної торгівлі, решта активно поширилася в інших ділових центрах світу. Валютні та процентні свопи також значно зросли протягом 80-х років — з 1—2 млрд дол. США на початку до 1000 млрд дол. США наприкінці [5, с. 258].

Фінансовий ф’ючерс — це закріплена контрактом домовленість продати або купити певний стандартизований товар за попередньо узгодженою ціною на певну конкретну дату в майбутньому. Товаром можуть бути цінні папери, валюта, сільськогос­подарські товари, базові сировинні матеріали. На відміну від уже традиційних споту та форварда, за якими обсяг угоди та дата виконання контрактів відрізняються один від одного, ф’ючерсні контракти торгуються за стандартизованою формою.

Валютний ф’ючерс — це стандартизований за обсягом, ціною та датою виконання контракт купівлі (продажу) валюти за курсом, визначеним під час укладення угоди, і розрахунками на дату в майбутньому. Валютні ф’ючерси поширені як у суто міжбанківській торгівлі (over-the-counter), так і на спеціалізованих ринках-біржах. При цьому головний обсяг світової ф’ючерсної торгівлі припадає саме на біржі, де торги ведуться «з голосу». Такі біржі спеціалізуються, як правило, на торгівлі кількома ф’ючерсними інструментами, у тому числі й валютами. Основними світовими біржами є ІМM (International Money Market) Чикаго, LIFFE (London International Futures and Options Exchange) Лондон, СВОТ (Chicago Board of Trade), ТFЕ (Toronto Futures Exchange) Торонто, СМЕ (Chicago Mercantile Exchange) Чикаго, SFE (Sydney Futures Exchange) Сідней, Lе МАТІF Париж, ТІFFЕ (Токуо International Futures Exchange) Токіо, ТSЕ (Токуо Stock) Токіо, DТВ (Deutsche Terminborse).

Згідно з біржовими умовами валютні ф’ючерси укладаються в основних валютах проти долара США. Валютні ф’ючерси мають пряме котирування (варіююча кількість доларів за одиницю іншої валюти). Основою визначення ф’ючерсної ціни є спотовий та форвардний курси. Різниця між ф’ючерсним та спотовим курсами має назву «база». У практиці міжнародних фінансових ринків форвардні та ф’ючерсні ціни практично збігаються. Невелика розбіжність між цінами може пояснюватися різницями у податкових ставках, комісійних платежах, гарантійних виплатах тощо. Тимчасові відмінності у цінах швидко усуваються за рахунок арбітражних операцій.

Окрім стандартизації котирувань, сум та дат виконання контрактів валютні ф’ючерси на відміну від форвардів мають ряд специфічних рис, повна характеристика яких наведена у табл. 4.9. Серед них: особливості проведення біржових торгів, наявність гарантійного депозиту (інша назва: первісна маржа, або Performance bond).

Таблиця 4.9

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА Ф’ЮЧЕРСНИХ ТА
ФОРВАРДНИХ ВАЛЮТНИХ КОНТРАКТІВ

Головними учасниками торгів на біржі є брокери. Брокери отримують заявки від клієнтів на укладення ф’ючерсних контрактів. Контракти за умови прийнятної ціни укладаються за посередництвом Розрахункової палати біржі. Тобто продавець і покупець ф’ючерсу фактично укладають контракт не між собою,
а кожний окремо укладає контракт з біржею. З цього моменту біржа несе відповідальність за виконання угод, за їх кліринг.

Для участі в торгах потенційні покупці і продавці вносять певну суму на депозит до Розрахункової палати біржі. Зазначена сума має назву первісної маржі і призначена забезпечити виконання обов’язків особи, яка розмістила депозит та уклала угоду.

Курс спотового ринку вищий за курс, за яким укладено ф’ючерс на продаж валюти, тобто вигідніше продати на споті, а коли термін ф’ючерсу добігає кінця, то збитки, що виникають від закриття позиції, будуть стягнуті з маржинального депозиту. За необхідності до первісної суми вноситься додаток, за рахунок якого покриваються збитки. У такий спосіб Розрахункова палата захищає себе від фінансових збитків своїх клієнтів, які помилилися у своїх прогнозах і мусять закрити позиції. У разі вдалого закриття позиції за ф’ючерсним контрактом його власник отримає прибуток на свій маржинальний рахунок. Отже, у ф’ючерс­ній торгівлі використовується фінансовий ліверидж — можливість оперувати значними сумами при внесенні на депозит лише певного процента від цієї суми. Це також дозволяє підтримувати відкриту валютну позицію без реального придбання валюти, а лише сплачувати або отримувати курсову різницю внаслідок її закриття.