1.1. Предмет вивчення науки про міжнародні фінанси

Де існують товар і гроші, там існують фінанси. Фінанси — це економічні відносини, які пов’язані з формуванням, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів з метою виконання функцій і завдань держави та забезпечення умов розширеного відтворення. Предметов вивчення фінансів як наукової дисципліни є питання розподілу обмежених грошових коштів у часі та в умовах невизначеності. Фінанси базуються на трьох аналітичних «стовпах»: 1) оптимізація використання грошових коштів з урахуванням фактора часу; 2) оцінювання вартості активів; 3) управління ризиком, що включає і портфельну теорію.

Фінанси залежно від масштабу їх функціонування і від природи суб’єктів можна поділити (з певним ступенем умовності) на національно-державні та міжнародні, які разом складають світові фінанси.

Національно-державні фінанси — це фінанси, які:

не виходять за межі території однієї держави;

не залучають іноземних суб’єктів;

здійснюються на основі національного законодавства;

мають виключно внутрішньонаціональний характер, який проявляється у:

внутрішніх міжбанківських переказах,

розрахунках між підприємствами-резидентами [хоча дуже складно сьогодні виділити розрахунки між резидентами, бо на території кожної країни діють і нерезиденти (підрозділи ТНБ), що здійснюють розрахунки всередині країни];

внутрішньодержавні кредити тощо.

Міжнародні фінанси вивчаються в різних аспектах:

як економічна категорія — це фонди фінансових ресурсів, які утворилися на основі розвитку міжнародних економічних (ринкових) відносин і використовуються для забезпечення безперервності й рентабельності суспільного відтворення на світовому рівні та задоволення спільних потреб, які мають міжнародне значення [4, с. 11].

з інституційного погляду — сукупність банків, валютних та фондових бірж, міжнародних фінансових інституцій, регіональних фінансово-кредитних установ, міжнародних та регіональних економічних організацій і об’єднань, через які здійснюється рух світових фінансових потоків [4, с. 11].

як економічні відносини — це відносини у грошовій формі, що виникають у процесі перерозподілу національних продуктів під час руху товарів, послуг і капіталів на світовому ринку; включають міждержавні й транснаціональні кредитно-фінансові відносини і характеризуються участю в них іноземного елементу;

як економічний важіль — застосування різноманітних економічних засобів для досягнення максимального прибутку суб’єкта господарювання або зростання загальної вартості капіталу, що був вкладений у міжнародний бізнес.

Особливості міжнародних фінансів як економічних відносин полягають у їх відносній відокремленості від відносин розвитку виробництва та руху капіталу (відгалуження частини коштів у національній валюті на внутрішньому ринку інших держав і світових господарських ринках. Ці кошти втрачають взаємозв’язок із національною економікою і підпорядковуються правилам міжнародних фінансів).

Дисципліна «Міжнародні фінанси» вивчає:

потоки грошових коштів і пов’язані з ними відносини у сфері міжнародної економіки;

види і форми, яких набуває міжнародний перелив капіталів;

зміни спрямованості та інфраструктуру міжнародних валют­но-фінансових потоків.

Вивчення міжнародних фінансів сприяє:

ефективному керуванню приватними грошовими коштами;

успішній праці у світі бізнесу (бізнесмени та інвестори, які не знають законів міжнародних фінансів, мають мало шансів ефективно конкурувати чи досягати оптимальних показників);

успішній кар’єрі на будь-якій роботі;

можливості приймати свідомі цивільні рішення, які впливають на економічну політику країни;

розширенню кругозору і кращому розумінню механізму функ­ціонування реального світу.

Де існують товар і гроші, там існують фінанси. Фінанси — це економічні відносини, які пов’язані з формуванням, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів з метою виконання функцій і завдань держави та забезпечення умов розширеного відтворення. Предметов вивчення фінансів як наукової дисципліни є питання розподілу обмежених грошових коштів у часі та в умовах невизначеності. Фінанси базуються на трьох аналітичних «стовпах»: 1) оптимізація використання грошових коштів з урахуванням фактора часу; 2) оцінювання вартості активів; 3) управління ризиком, що включає і портфельну теорію.

Фінанси залежно від масштабу їх функціонування і від природи суб’єктів можна поділити (з певним ступенем умовності) на національно-державні та міжнародні, які разом складають світові фінанси.

Національно-державні фінанси — це фінанси, які:

не виходять за межі території однієї держави;

не залучають іноземних суб’єктів;

здійснюються на основі національного законодавства;

мають виключно внутрішньонаціональний характер, який проявляється у:

внутрішніх міжбанківських переказах,

розрахунках між підприємствами-резидентами [хоча дуже складно сьогодні виділити розрахунки між резидентами, бо на території кожної країни діють і нерезиденти (підрозділи ТНБ), що здійснюють розрахунки всередині країни];

внутрішньодержавні кредити тощо.

Міжнародні фінанси вивчаються в різних аспектах:

як економічна категорія — це фонди фінансових ресурсів, які утворилися на основі розвитку міжнародних економічних (ринкових) відносин і використовуються для забезпечення безперервності й рентабельності суспільного відтворення на світовому рівні та задоволення спільних потреб, які мають міжнародне значення [4, с. 11].

з інституційного погляду — сукупність банків, валютних та фондових бірж, міжнародних фінансових інституцій, регіональних фінансово-кредитних установ, міжнародних та регіональних економічних організацій і об’єднань, через які здійснюється рух світових фінансових потоків [4, с. 11].

як економічні відносини — це відносини у грошовій формі, що виникають у процесі перерозподілу національних продуктів під час руху товарів, послуг і капіталів на світовому ринку; включають міждержавні й транснаціональні кредитно-фінансові відносини і характеризуються участю в них іноземного елементу;

як економічний важіль — застосування різноманітних економічних засобів для досягнення максимального прибутку суб’єкта господарювання або зростання загальної вартості капіталу, що був вкладений у міжнародний бізнес.

Особливості міжнародних фінансів як економічних відносин полягають у їх відносній відокремленості від відносин розвитку виробництва та руху капіталу (відгалуження частини коштів у національній валюті на внутрішньому ринку інших держав і світових господарських ринках. Ці кошти втрачають взаємозв’язок із національною економікою і підпорядковуються правилам міжнародних фінансів).

Дисципліна «Міжнародні фінанси» вивчає:

потоки грошових коштів і пов’язані з ними відносини у сфері міжнародної економіки;

види і форми, яких набуває міжнародний перелив капіталів;

зміни спрямованості та інфраструктуру міжнародних валют­но-фінансових потоків.

Вивчення міжнародних фінансів сприяє:

ефективному керуванню приватними грошовими коштами;

успішній праці у світі бізнесу (бізнесмени та інвестори, які не знають законів міжнародних фінансів, мають мало шансів ефективно конкурувати чи досягати оптимальних показників);

успішній кар’єрі на будь-якій роботі;

можливості приймати свідомі цивільні рішення, які впливають на економічну політику країни;

розширенню кругозору і кращому розумінню механізму функ­ціонування реального світу.