2.6. Способи узагальнення

К оглавлению1 2  4 5 6 7 8 9  11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20  22  24 25 26 27 28 29 30 31  33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 

Важливим етапом аналізу є узагальнення його аналітичних результатів для використання економічної інформації в управлінні господарством. Узагальнення дає змогу синтезувати результати аналізу, розібратися в складному комплексі факторів, які тією чи іншою мірою впливають на економіки господарства, виявити найважливіші з них, всебічно й об’єктивно оцінити господарські результати, визначити найраціональніше поєднання факторів, що впливають на них.

Під час узагальнення аналіз поєднують із синтезом, тобто окремі складові частини, вивчені при аналізі, зводять у єдине ціле. Це дає змогу визначити можливі шляхи поліпшення того чи іншого господарського результату, спрямувати дію факторів у потрібному напрямі.

При аналітичному узагальненні розробляють різні варіанти господарських процесів і обирають з них оптимальні. Ефективним щодо цього є застосування економіко-математичних методів з використанням ЕОМ.

Сучасне сільськогосподарське виробництво — це складна багатогалузева система, у тому успішно керувати виробничим процесом без наукового обґрунтування управлінських рішень неможливо.

При узагальненні аналітичну інформацію систематизують за окремими показниками роботи як підприємства в цілому, так і його підрозділів, з’ясовують причини зміни найважливіших факторів, підраховують резерви поліпшення роботи, формулюють висновки з оцінкою досягнутих результатів, розробляють заходи і пропозиції щодо ліквідації виявлених недоліків і подальшого поліпшення всієї господарської діяльності підприємства.

Застосування прийомів узагальнення в аналізі має творчий характер і багато в чому залежить від професійних знань спеціалістів, їхнього уміння осмислити і використати аналітичну інформацію у своїй практичній роботі. Узагальнення включає в себе багато технічних способів і прийомів. Розглянемо деякі з них.

Підсумковий спосіб використовують для підрахунку однорідних показників за їх відповідною сукупністю, яка відображує окремі сторони або об’єкт діяльності підприємства. Наприклад, результати впливу факторів на собівартість продукції за окремими її видами підсумовують як загальні суми економії або перевитрат по рослинництву, тваринництву і по господарству в цілому або по його підрозділу.

Факторний підрахунок резервів застосовують для визначення можливого рівня показника, що аналізується. Суть цього способу полягає у тому, що виходячи з пофакторних відхилень визначають можливий рівень показника за умови закріплення позитивного впливу і запобігання негативному впливу факторів. Для цього підсумовують негативні величини факторів і на цю величину коригують фактично досягнутий результативний показник.

Наприклад, за даними наведеного вище аналізу виробітку тракторів (див. табл. 2.2) можливий його рівень становитиме 1925 еталонних гектарів (1510 + 265 + 150), що на 65 га більше від показника, отриманого в кращому господарстві.

Конструктивно-варіантний спосіб використовують для розробки різних варіантів господарських процесів і вибору з них оптимальних. Він передбачає конструювання кращого варіанта результативного показника шляхом відбору позитивних факторів з кількох варіантів і поєднання їх в одне ціле.

Розглянемо для прикладу конструювання кращого варіанта показника виробітку на один еталонний трактор (табл. 2.5):

365 · 0,70 · 1,25 · 7 = 2235 етал. га.

Важливим засобом сучасних методів управління виробництвом є математичне моделювання господарської діяльності і виявлення такої структури зв’язків, за якої досягають високих економічних показників.

Таблиця 2.5

Показники виробітку тракторів

Показники

Варіанти

Кращий варіант

 

 

І

ІІ

ІІІ

Коефіцієнт використання на роботах

0,70

0,60

0,65

0,70

Коефіцієнт змінності

1,2

1,25

1,2

1,25

Змінний виробіток, етал. га

6,05

5,5

7,0

7,0

Річний виробіток на умовний трактор, етал. га

1860

1510

1993

2235

В основі багатьох економіко-математичних методів моделювання оптимальних варіантів господарювання лежить математичне програмування. Найбільшого застосування в економіці й управлінні виробництвом в окремих господарствах набуло так зване лінійне програмування, яке успішно використовують при визначенні раціонального співвідношення різних галузей у господарстві, ефективної структури посівних площ, оптимальних раціонів годівлі худоби, раціональної структури стада, оптимальних складу і структури машинно-тракторного парку, при розподілі виконання окремих робіт за марками тракторів тощо.

Важливою умовою вирішення управлінських завдань за допомогою сучасних економіко-математичних методів і електронно-обчислювальної техніки є формалізація зв’язків господарських процесів у вигляді відповідних моделей. Так, визначення оптимальних розмірів і поєднання окремих галузей у господарстві за критерієм одержання максимального чистого доходу можна представити у вигляді аналітичної моделі:

за умови:

1) ;

2) хj ≥ 0,

де Zmax — максимальний чистий дохід господарства; с — чистий дохід на одиницю галузі; х — розмір галузі; а — норма витрат відповідного виду ресурсів на одиницю галузі; b — загальна кількість відповідного виду ресурсів; j = 1,2…,m — порядкові номери галузей; i = 1,2,…, n — порядкові номери ресурсів.

Розв’язання цієї задачі вимагає пошуку оптимального поєднання галузей, кожна з яких характеризується різними рівнем дохідності за умови, що сума використаних для цього ресурсів буде меншою або дорівнюватиме їх наявній кількості в господарстві, а розміри кожної галузі дорівнюватимуть нулю або будуть більші за нього.

Наведена вище задача лінійного програмування має пошуковий характер. Саме на розробку таких складних задач і розв’язання їх за допомогою ЕОМ нині спрямовані зусилля науковців-економістів та інших спеціалістів.

До економіко-математичних методів узагальнення належать також способи множинної кореляції. Розв’язання задач і множинної кореляції, рівняння якої наведено вище, дає можливість, наприклад, прогнозувати урожайність сільськогосподарських культур, обґрунтовувати у планах показники з урахуванням намічених заходів щодо поліпшення діяльності підприємства.

Експертні оцінки. До експертних оцінок вдаються з метою отримання даних щодо значущості окремих аналітичних показників під час розгляду їхньої сукупності. Наприклад, такі оцінки потрібні при визначенні узагальнюючого показника ліквідності балансу, належності підприємства як замовника до певного класу та рейтингового узагальнюючого показника фінансового стану. Експертні оцінки використовують для прогнозування дохідності та фінансового стану господарства, а також для фінансової експертизи інвестицій. Висококваліфіковані досвідчені фахівці можуть спрогнозувати очікувані доходи і витрати, реальні і фінансові інвестиції, ймовірність банкрутства, зміни в курсі національної валюти, у податковому законодавстві тощо.

Розглянуті способи і прийоми економічного аналізу — це лише частина з усіх можливих для застосування. Так, при вивченні економіки підприємств і об’єднань широко використовують також індекси, середні величини, графіки і діаграми, аналітичні таблиці тощо.

Контрольні питання

Визначення методу економічного аналізу та його складових елементів.

Види функціональних взаємозв’язків економічних показників та способи їх відображення.

Поняття про моделювання господарської діяльності та його види.

Аналітичне моделювання розв’язання задач економічного аналізу.

Способи деталізації показників при аналізі.

Способи порівняння показників при аналізі.

Елімінування та його способи.

Суть і техніка використання способу послідовних (ланцюгових) підстановок при аналізі.

Особливості використання способу послідовних підстановок у різних типах моделей економічних показників.

Спосіб абсолютних різниць і техніка його застосування.

Спосіб відносних чисел і техніка його застосування.

Балансовий та інші способи аналізу впливу факторів на економічні показники.

Способи узагальнення результатів аналізу.

Кореляційно-регресивні способи в економічному аналізі.

Способи математичного програмування та інші економіко-математичні методи в аналізі.

Метод «дослідження операцій» в економічному аналізі.

Важливим етапом аналізу є узагальнення його аналітичних результатів для використання економічної інформації в управлінні господарством. Узагальнення дає змогу синтезувати результати аналізу, розібратися в складному комплексі факторів, які тією чи іншою мірою впливають на економіки господарства, виявити найважливіші з них, всебічно й об’єктивно оцінити господарські результати, визначити найраціональніше поєднання факторів, що впливають на них.

Під час узагальнення аналіз поєднують із синтезом, тобто окремі складові частини, вивчені при аналізі, зводять у єдине ціле. Це дає змогу визначити можливі шляхи поліпшення того чи іншого господарського результату, спрямувати дію факторів у потрібному напрямі.

При аналітичному узагальненні розробляють різні варіанти господарських процесів і обирають з них оптимальні. Ефективним щодо цього є застосування економіко-математичних методів з використанням ЕОМ.

Сучасне сільськогосподарське виробництво — це складна багатогалузева система, у тому успішно керувати виробничим процесом без наукового обґрунтування управлінських рішень неможливо.

При узагальненні аналітичну інформацію систематизують за окремими показниками роботи як підприємства в цілому, так і його підрозділів, з’ясовують причини зміни найважливіших факторів, підраховують резерви поліпшення роботи, формулюють висновки з оцінкою досягнутих результатів, розробляють заходи і пропозиції щодо ліквідації виявлених недоліків і подальшого поліпшення всієї господарської діяльності підприємства.

Застосування прийомів узагальнення в аналізі має творчий характер і багато в чому залежить від професійних знань спеціалістів, їхнього уміння осмислити і використати аналітичну інформацію у своїй практичній роботі. Узагальнення включає в себе багато технічних способів і прийомів. Розглянемо деякі з них.

Підсумковий спосіб використовують для підрахунку однорідних показників за їх відповідною сукупністю, яка відображує окремі сторони або об’єкт діяльності підприємства. Наприклад, результати впливу факторів на собівартість продукції за окремими її видами підсумовують як загальні суми економії або перевитрат по рослинництву, тваринництву і по господарству в цілому або по його підрозділу.

Факторний підрахунок резервів застосовують для визначення можливого рівня показника, що аналізується. Суть цього способу полягає у тому, що виходячи з пофакторних відхилень визначають можливий рівень показника за умови закріплення позитивного впливу і запобігання негативному впливу факторів. Для цього підсумовують негативні величини факторів і на цю величину коригують фактично досягнутий результативний показник.

Наприклад, за даними наведеного вище аналізу виробітку тракторів (див. табл. 2.2) можливий його рівень становитиме 1925 еталонних гектарів (1510 + 265 + 150), що на 65 га більше від показника, отриманого в кращому господарстві.

Конструктивно-варіантний спосіб використовують для розробки різних варіантів господарських процесів і вибору з них оптимальних. Він передбачає конструювання кращого варіанта результативного показника шляхом відбору позитивних факторів з кількох варіантів і поєднання їх в одне ціле.

Розглянемо для прикладу конструювання кращого варіанта показника виробітку на один еталонний трактор (табл. 2.5):

365 · 0,70 · 1,25 · 7 = 2235 етал. га.

Важливим засобом сучасних методів управління виробництвом є математичне моделювання господарської діяльності і виявлення такої структури зв’язків, за якої досягають високих економічних показників.

Таблиця 2.5

Показники виробітку тракторів

Показники

Варіанти

Кращий варіант

 

 

І

ІІ

ІІІ

Коефіцієнт використання на роботах

0,70

0,60

0,65

0,70

Коефіцієнт змінності

1,2

1,25

1,2

1,25

Змінний виробіток, етал. га

6,05

5,5

7,0

7,0

Річний виробіток на умовний трактор, етал. га

1860

1510

1993

2235

В основі багатьох економіко-математичних методів моделювання оптимальних варіантів господарювання лежить математичне програмування. Найбільшого застосування в економіці й управлінні виробництвом в окремих господарствах набуло так зване лінійне програмування, яке успішно використовують при визначенні раціонального співвідношення різних галузей у господарстві, ефективної структури посівних площ, оптимальних раціонів годівлі худоби, раціональної структури стада, оптимальних складу і структури машинно-тракторного парку, при розподілі виконання окремих робіт за марками тракторів тощо.

Важливою умовою вирішення управлінських завдань за допомогою сучасних економіко-математичних методів і електронно-обчислювальної техніки є формалізація зв’язків господарських процесів у вигляді відповідних моделей. Так, визначення оптимальних розмірів і поєднання окремих галузей у господарстві за критерієм одержання максимального чистого доходу можна представити у вигляді аналітичної моделі:

за умови:

1) ;

2) хj ≥ 0,

де Zmax — максимальний чистий дохід господарства; с — чистий дохід на одиницю галузі; х — розмір галузі; а — норма витрат відповідного виду ресурсів на одиницю галузі; b — загальна кількість відповідного виду ресурсів; j = 1,2…,m — порядкові номери галузей; i = 1,2,…, n — порядкові номери ресурсів.

Розв’язання цієї задачі вимагає пошуку оптимального поєднання галузей, кожна з яких характеризується різними рівнем дохідності за умови, що сума використаних для цього ресурсів буде меншою або дорівнюватиме їх наявній кількості в господарстві, а розміри кожної галузі дорівнюватимуть нулю або будуть більші за нього.

Наведена вище задача лінійного програмування має пошуковий характер. Саме на розробку таких складних задач і розв’язання їх за допомогою ЕОМ нині спрямовані зусилля науковців-економістів та інших спеціалістів.

До економіко-математичних методів узагальнення належать також способи множинної кореляції. Розв’язання задач і множинної кореляції, рівняння якої наведено вище, дає можливість, наприклад, прогнозувати урожайність сільськогосподарських культур, обґрунтовувати у планах показники з урахуванням намічених заходів щодо поліпшення діяльності підприємства.

Експертні оцінки. До експертних оцінок вдаються з метою отримання даних щодо значущості окремих аналітичних показників під час розгляду їхньої сукупності. Наприклад, такі оцінки потрібні при визначенні узагальнюючого показника ліквідності балансу, належності підприємства як замовника до певного класу та рейтингового узагальнюючого показника фінансового стану. Експертні оцінки використовують для прогнозування дохідності та фінансового стану господарства, а також для фінансової експертизи інвестицій. Висококваліфіковані досвідчені фахівці можуть спрогнозувати очікувані доходи і витрати, реальні і фінансові інвестиції, ймовірність банкрутства, зміни в курсі національної валюти, у податковому законодавстві тощо.

Розглянуті способи і прийоми економічного аналізу — це лише частина з усіх можливих для застосування. Так, при вивченні економіки підприємств і об’єднань широко використовують також індекси, середні величини, графіки і діаграми, аналітичні таблиці тощо.

Контрольні питання

Визначення методу економічного аналізу та його складових елементів.

Види функціональних взаємозв’язків економічних показників та способи їх відображення.

Поняття про моделювання господарської діяльності та його види.

Аналітичне моделювання розв’язання задач економічного аналізу.

Способи деталізації показників при аналізі.

Способи порівняння показників при аналізі.

Елімінування та його способи.

Суть і техніка використання способу послідовних (ланцюгових) підстановок при аналізі.

Особливості використання способу послідовних підстановок у різних типах моделей економічних показників.

Спосіб абсолютних різниць і техніка його застосування.

Спосіб відносних чисел і техніка його застосування.

Балансовий та інші способи аналізу впливу факторів на економічні показники.

Способи узагальнення результатів аналізу.

Кореляційно-регресивні способи в економічному аналізі.

Способи математичного програмування та інші економіко-математичні методи в аналізі.

Метод «дослідження операцій» в економічному аналізі.