3.3. Нормативна інформація та її обґрунтування

Для вирішення організаційно-господарських питань у майбутньому періоді керівництву підприємства, фермерам, орендарям тощо необхідні аналітичні методи, які сприятимуть поліпшенню господарства і збільшенню прибутків. В економічній літературі існують два таких методи:

економічна оцінка виробничої одиниці (у рослинництві — 1 га посіву культури; у тваринництві — 1 голови тварин);

загальний аналіз виробничої діяльності господарства.

Перший метод може використовуватись для того щоб оцінити продуктивність окремої виробничої одиниці. За допомогою другого методу аналізують усю виробничу діяльність підприємства, фермерського господарства або іншого формування. Однак ефективність зазначених методів аналізу залежить від вибору або розробки обґрунтованих нормативів, на основі яких аналізується стратегія виробничої діяльності господарства.

При виборі нормативів слід дотримуватися таких вимог:

1. Економічні принципи зумовлюються завданням аналізу і мають бути чітко відображені в його результатах.

2. Усі нормативи мають який точніше відображувати сукупність матеріальних, економічних або суспільно-правових факторів по відношенню до конкретного господарства.

3. Нормативи, особливо нормативи «затрати — випуск продукції», мають бути взаємоузгодженими.

4. При відборі або розробці нормативів слід ураховувати, що результати аналізу мають забезпечити чітке уявлення щодо внутрішніх матеріальних та економічних зв’язків галузі або господарства в цілому.

Фахівець який займається аналізом має сам підібрати або розробити нормативи в яких відображено умови їх впливу на виробництво. Лише у такому разі аналіз покаже, який прибуток забезпечить, наприклад, вирощування пшениці на відповідному полі, за нормальних витрат посівного матеріалу, добрив, механічної тяги, праці та інших витрат, якими будуть урожайність культури, ціни як на елементи витрат, так і на продукцію впродовж планового періоду. Тому щодо конкретної культури на певній ділянці земельної площі та одиниці поголів’я тварин нормативи мають містити такі групи відомостей:

1. По видах матеріалів і послуг, необхідних для вирощування культури, яка оцінюється: насіння, добрива, отрутохімікати, кількість праці, робота тракторів та інших машин у годинах або інших обсягах роботи.

2. По видах матеріалів і послуг, якими користуються для вирощування певного виду продуктивних тварин або виробництва тваринницької продукції: корми, затрати праці, витрати на утримання приміщення для тварин, ветеринарне обслуговування, транспортування, отрутохімікати, інші послуги й матеріали.

3. Кількісні показники усіх витрат по кожній культурі або галузі тваринництва, яку оцінюють.

4. Купівельні ціни або величина витрат для усіх видів витрат, матеріалів і послуг.

5. Обсяг продукції за кожним видом виробництва.

6. Продажні (реалізаційні) ціни для всіх продуктів.

Для отримання вірогідних аналітичних результатів важливо мати нормативи, які досить точно і повно відображували всі умови, що впливають на діяльність господарства. Помилки в цінах або інших нормативних даних можуть призвести до необґрунтованих рішень.

Аналіз як окремої виробничої одиниці, так і господарства в цілому або його підрозділу чи галузі покликаний точно визначити вплив природних умов, виробничих ресурсів, рівня управління господарством, економічних умов та інших факторів на діяльність господарства. Однак абсолютна точність не обов’язково є метою при проведенні зазначених вище видів аналізу. Водночас важливо докласти всіх зусиль до того щоб звести до мінімуму помилки при виборі нормативів і ретельно їх оцінити з тим, щоб визначити погрішності, які ще залишилися невиправленими.

Для вибору або розробки нормативів для аналізу господарства необхідно мати багато фактичних даних. Особливо складним є вибір або розробка нормативів витрат, які є досить варіабельними залежать від виду витрат, галузей і характеристики виробничих ресурсів. Зокрема, ці нормативи обґрунтовують з урахуванням поділу витрат на такі види:

1) пов’язані переважно з постійними витратами, наприклад, поліпшення якості земельних угідь, меліоративні роботи, планування й дренаж тощо; управління; неоплачена праця фермера та його сім’ї тощо;

2) пов’язані як з постійними, так і зі змінними елементами витрат — приміщення і споруди (електроенергія, іригаційне обладнання, трактори і машини, спеціалізоване обладнання); поголів’я птахів, племінних та молочних тварин, робочої худоби;

3) пов’язані зі змінними елементами витрат — наймана робоча сила, добрива, пальне, мастила, вода для зрошення, засоби захисту рослин, насіння і садивний матеріал, матеріали для тваринництва (корми, мінерали та сіль, отрутохімікати, транспортні перевезення, ветеринарні послуги тощо).

Нормативи витрат за сільськогосподарськими культурами можна класифікувати за найважливішими виробничими процесами: підготування поля під посіви, догляд за посівами (культивація, міжрядний обробіток тощо), збирання врожаю. Зазначений перелік свідчить про складність розроблення нормативів витрат для економічного оцінювання окремих виробничих одиниць і бюджетного аналізу діяльності господарства в цілому.

Нормативи мають відображувати особливості виробничих ресурсів господарства. Розрізняють такі особливості впливу ресурсів на «витрати — випуск продукції», зумовлених пристосованістю культури до природно-кліматичних та інших умов вирощування, її урожайністю, технологією та практикою вирощування культур, дренажними роботами та іншими специфічними проблемами, технологією і практикою вирощування тварин, сезонністю і строками збирання врожаю, проблемами реалізації продукції. Тому аналіз слід проводити так, щоб можна було чітко визначити, як певний вид ґрунту, кількість опадів та інші фактори впливають на витрати або обсяг продукції. Для цього потрібні дані щодо характеристики ґрунтів та їхньої класифікації, кліматичних умов, господарських та інших споруд і обладнання, їхній вплив на витрати і виробничу діяльність господарства.

Нормативи мають відповідати умовам виробництва, зокрема знанням і діловим якостям виконавців стратегії діяльності господарства. Оцінювання ділових якостей керівників господарства або окремих його підрозділів чи галузей є досить складною справою. Найкращим показником щодо цього є відомості про прийняті керівником у минулому рішення, застосування певних прийомів і способів аналізу в окремих складних випадках, ефективність впровадження господарських рішень в життя та отримали фінансові результати.

При прийнятті рішень внаслідок обмеженості резервів оборотних коштів можуть виникнути деякі складнощі наприклад, господарство не має достатньої кількості наявних грошей, щоб закупити матеріали або укласти контракти з підрядниками тощо. Тому нормативи витрат потрібно встановлювати у межах фінансових можливостей господарства.

Зміст нормативів зумовлюється також характером землеволодіння і законотворчими актами (у випадках, коли частина земельної площі або інших ресурсів орендується, а не є приватною власністю). До соціально-правових обмежень можна віднести такі, як сільськогосподарські програми і політика уряду, податкова політика, місцеві звичаї (щодо останніх, то подібні фактори можуть спричинити певне відхилення витрат, обсягу продукції або цін від можливих за інших умов величин).

Особливістю аналізу «витрати — випуск продукції» у рослинництві є можливість взаємозаміни культур, а також організаційних програм для досягнення найефективнішої їх комбінації. Нормативи «витрати — випуск» мають забезпечувати максимальний прибуток у межах найімовірніших у майбутньому період цін на продукцію. Важливою умовою є відповідність цих нормативів місцевим ґрунтовим і кліматичним особливостям. Вивчення впливу ґрунтовних факторів і вибір відповідних нормативів здійснюється за методом поступового наближення у такій послідовності:

1) ознайомлення з технічними даними щодо земельних угідь, яким ними володіє господарство; визначення ознак різних видів ґрунтів, кількості площі землі кожного виду, а також його характерних особливостей;

2) аналіз кожного виду ґрунтів відповідно до їх впливу на культур пристосованість до природно-кліматичних та інших умов, їх урожайність, визначення відповідних рівнів урожайності та виходу продукції по кожній культурі, яку передбачається вирощувати на певному виді ґрунтів;

3) підбирання оптимальної технології, практичних прийомів; визначення витрат окремо по кожній культурі для кожного виду ґрунтів;

4) оцінювання виду ґрунтів згідно з їх характеристиками, а також особливостями (необхідність проведення дренажних, складний рельєф місцевості, схильність ґрунтів до ерозії тощо);

5) вивчення впливу особливостей відповідного типу ґрунтів на сезонність робіт, а також на строки вирощування культур і збирання врожаю, пристосованість культур до місцевих умов.

До кожного із зазначених вище нормативів вносять поправки відповідно до впливу кліматичних умов з тим, щоб вони відповідали умовам планового періоду. При цьому слід враховувати як типові або звичайні кліматичні умови, так і найбільш значні відхилення від них. Відібрані для аналізу нормативи мають відображувати всю сукупність умов, передбачену у плановому періоді.

Згідно з установленим порядком дій розробляють детальний календар виконання сільськогосподарських робіт і витрат для кожної культури або виду землекористування, перевіряють його у конкретних ґрунтово-кліматичних умовах з використанням обраної технології. У вітчизняних господарствах замість такого календаря використовують технологічні карти вирощування культур. Однак на відміну від технологічних карт календар виробничих операцій і витрат більш спрощений і менш трудомісткий для опрацювання нормативів, містить досить повну інформацію щодо матеріалів й послуг, якими користуються під час вирощування певної культури, а також щодо орієнтовних строків їх використання або проведення робіт.

Особливості вирощування кожної культури і характеристика ґрунтів впливають на технологію, а отже, на витрати на виробництво продукції цієї культури на ґрунтах різних типів. Розміри витрат на ту чи іншу культуру залежать від того, є культура однорічною чи багаторічною, просампною чи непросапною; від строків посіву і тривалості вегетаційного періоду; глибини проникнення кореневої системи, особливостей росту. Ці особливості впливають на вибір виробничих операцій, механічного тяглової сили і машин, матеріалів, робочої сили, а також послуг підрядників.

Слід зазначити, що не існує єдиного способому підготовки ґрунту під культуру. Різні господарники на ґрунтах одного й того самого типу або навіть один і той самий господарник у різні роки можуть застосовувати відвальний чи дисковий плуг, дисковий культиватор (чизель) або ж комбінацію тих чи інших знарядь для підготовки поля під посів. Існування відмінностей щодо виконання польових робіт різних господарств є звичним явищем.

Важливим нормативом у рослинництві є середній рівень урожайності сільськогосподарських культур. Для його обґрунтування на перспективу потрібно проаналізувати урожайність кожної культури і групи культур за останні 3—5 років, враховуючи найвищий показник у господарстві, на сортодільницях, у дослідних установах і передових господарствах зони, підвищення врожаю внаслідок впровадження нових високоврожайних сортів, збільшення норм внесення добрив та інших заходів, передбачених планом, тобто визначити потенційні можливості господарства щодо підвищення врожаю.

Загальна мета і принципи застосування нормативів для тваринництва такі самі, як і для рослинництва. Фактичні витрати у цій галузі залежать від системи її ведення. Наприклад, у господарствах, в яких тваринництво ведеться переважно на пасовищному утриманні, доцільно витрати по згодованих пасовищних кормах аналізувати як такі, що безпосередньо належать до випуску продукції тваринництва.

У тваринництві, як і у рослинництві, в економічному аналізі використовують нормативи для того, щоб виявити оптимальне поєднання галузей і виробничих одиниць з метою одержання максимальних прибутків.

Вибір нормативів для тваринництва зумовлюється необхідністю отримання найточніших відомостей щодо потенційної дохідності галузі. При цьому доцільно дотримуватися такої послідовності:

1) обрати виробничу одиницю. Це може бути одна фізична голова тварин або умовна одиниця поголів’я, яка визначається згідно з нормами витрачання кормів;

2) підібрати нормативи «витрати—випуск» для кожного виду тварин;

3) використати за необхідності, різні нормативи для різних варіантів організації виробництва;

4) підібрати або розробити нормативи у натуральних і грошових одиницях (нормативи у грошовому вираженні використовують як для підрядних, так і для господарських робіт, які виконуються самостійно);

5) бажано встановити зв’язок між нормативами й аналізом у тваринництві, з одного боку, і нормативами і прийомами аналізу окремих культур або систем землеробства — з другого, для того щоб визначити доходи на одиницю площі (100 га або 1 га) пасовищ або кормових культур як виробничої одиниці, а також окремо дохідність від тваринницьких виробничих одиниць;

6) особливу увагу слід приділити обґрунтуванню нормативів «витрати — випуск», зокрема продуктивності тваринництва. Ці показники значною мірою залежать від кваліфікації управлінців та виконавців робіт у цій галузі;

7) при виборі нормативів цін потрібно ретельно дослідити їхню динаміку за тривалий період та умови, за яких можливі їх зміни у майбутньому періоді.

У ринкових умовах для ефективної виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств та інших формувань важливого значення набуває питання щодо цін.

Ціна — це грошова сума, яка сплачується за товар при його продажу. Існує тісний взаємозв’язок між цінами і змінними витратами на виробництво, виходом продукції. Від них залежить рентабельність господарства, його життєздатність і фінансова стабільність. Цінова політика ґрунтується на аналізі ціні, як правило, має довготривалі наслідки. Тому разом з нормативами «витрати — випуск» господарники мають користуватись обґрунтованими нормативами цін, які очікуються у майбутньому періоді. Єдиним надійним засобом забезпечити відповідні ціни в майбутньому, є укладання попередніх контрактів. Однак можливості господарств щодо завчасного передбачення продажних цін у такий спосіб обмежені. Такі можливості мають переважно виробники тих видів продукції, ціни на які регулює держава або інші споживачі (зерно, цукрові буряки, овочі, молоко та деякі інші). Ціни на продукцію, що реалізується на ринку, складаються в умовах конкуренції між товаровиробниками.

Для передбачення майбутніх цін існує багато методів аналізу ціноутворення, зокрема математичні методи аналізу цін, які є формальними методами оцінювання. Однак в умовах господарства використання цих методів обмежено, оскільки управлінці не завжди мають необхідну професійну підготовку, відповідні технічні засоби, а головне — не впевнені у кінцевих результатах аналізу. Вони використовують результати аналізу цін, проведеного іншими організаціями чи установами, швидше як довідкову інформацію, ніж для практичного використання.

Очікувані ціни визначають з різним ступенем обдуманості і аналізу. Одні управлінці цілком покладаються на свою інтуїцію, інші — глибоко аналізують цю проблему, користуючись виробничою і ринковою статистикою та іншими економічними даними і дослідженнями для обґрунтування своїх передбачень.

Для вирішення організаційно-господарських питань у майбутньому періоді керівництву підприємства, фермерам, орендарям тощо необхідні аналітичні методи, які сприятимуть поліпшенню господарства і збільшенню прибутків. В економічній літературі існують два таких методи:

економічна оцінка виробничої одиниці (у рослинництві — 1 га посіву культури; у тваринництві — 1 голови тварин);

загальний аналіз виробничої діяльності господарства.

Перший метод може використовуватись для того щоб оцінити продуктивність окремої виробничої одиниці. За допомогою другого методу аналізують усю виробничу діяльність підприємства, фермерського господарства або іншого формування. Однак ефективність зазначених методів аналізу залежить від вибору або розробки обґрунтованих нормативів, на основі яких аналізується стратегія виробничої діяльності господарства.

При виборі нормативів слід дотримуватися таких вимог:

1. Економічні принципи зумовлюються завданням аналізу і мають бути чітко відображені в його результатах.

2. Усі нормативи мають який точніше відображувати сукупність матеріальних, економічних або суспільно-правових факторів по відношенню до конкретного господарства.

3. Нормативи, особливо нормативи «затрати — випуск продукції», мають бути взаємоузгодженими.

4. При відборі або розробці нормативів слід ураховувати, що результати аналізу мають забезпечити чітке уявлення щодо внутрішніх матеріальних та економічних зв’язків галузі або господарства в цілому.

Фахівець який займається аналізом має сам підібрати або розробити нормативи в яких відображено умови їх впливу на виробництво. Лише у такому разі аналіз покаже, який прибуток забезпечить, наприклад, вирощування пшениці на відповідному полі, за нормальних витрат посівного матеріалу, добрив, механічної тяги, праці та інших витрат, якими будуть урожайність культури, ціни як на елементи витрат, так і на продукцію впродовж планового періоду. Тому щодо конкретної культури на певній ділянці земельної площі та одиниці поголів’я тварин нормативи мають містити такі групи відомостей:

1. По видах матеріалів і послуг, необхідних для вирощування культури, яка оцінюється: насіння, добрива, отрутохімікати, кількість праці, робота тракторів та інших машин у годинах або інших обсягах роботи.

2. По видах матеріалів і послуг, якими користуються для вирощування певного виду продуктивних тварин або виробництва тваринницької продукції: корми, затрати праці, витрати на утримання приміщення для тварин, ветеринарне обслуговування, транспортування, отрутохімікати, інші послуги й матеріали.

3. Кількісні показники усіх витрат по кожній культурі або галузі тваринництва, яку оцінюють.

4. Купівельні ціни або величина витрат для усіх видів витрат, матеріалів і послуг.

5. Обсяг продукції за кожним видом виробництва.

6. Продажні (реалізаційні) ціни для всіх продуктів.

Для отримання вірогідних аналітичних результатів важливо мати нормативи, які досить точно і повно відображували всі умови, що впливають на діяльність господарства. Помилки в цінах або інших нормативних даних можуть призвести до необґрунтованих рішень.

Аналіз як окремої виробничої одиниці, так і господарства в цілому або його підрозділу чи галузі покликаний точно визначити вплив природних умов, виробничих ресурсів, рівня управління господарством, економічних умов та інших факторів на діяльність господарства. Однак абсолютна точність не обов’язково є метою при проведенні зазначених вище видів аналізу. Водночас важливо докласти всіх зусиль до того щоб звести до мінімуму помилки при виборі нормативів і ретельно їх оцінити з тим, щоб визначити погрішності, які ще залишилися невиправленими.

Для вибору або розробки нормативів для аналізу господарства необхідно мати багато фактичних даних. Особливо складним є вибір або розробка нормативів витрат, які є досить варіабельними залежать від виду витрат, галузей і характеристики виробничих ресурсів. Зокрема, ці нормативи обґрунтовують з урахуванням поділу витрат на такі види:

1) пов’язані переважно з постійними витратами, наприклад, поліпшення якості земельних угідь, меліоративні роботи, планування й дренаж тощо; управління; неоплачена праця фермера та його сім’ї тощо;

2) пов’язані як з постійними, так і зі змінними елементами витрат — приміщення і споруди (електроенергія, іригаційне обладнання, трактори і машини, спеціалізоване обладнання); поголів’я птахів, племінних та молочних тварин, робочої худоби;

3) пов’язані зі змінними елементами витрат — наймана робоча сила, добрива, пальне, мастила, вода для зрошення, засоби захисту рослин, насіння і садивний матеріал, матеріали для тваринництва (корми, мінерали та сіль, отрутохімікати, транспортні перевезення, ветеринарні послуги тощо).

Нормативи витрат за сільськогосподарськими культурами можна класифікувати за найважливішими виробничими процесами: підготування поля під посіви, догляд за посівами (культивація, міжрядний обробіток тощо), збирання врожаю. Зазначений перелік свідчить про складність розроблення нормативів витрат для економічного оцінювання окремих виробничих одиниць і бюджетного аналізу діяльності господарства в цілому.

Нормативи мають відображувати особливості виробничих ресурсів господарства. Розрізняють такі особливості впливу ресурсів на «витрати — випуск продукції», зумовлених пристосованістю культури до природно-кліматичних та інших умов вирощування, її урожайністю, технологією та практикою вирощування культур, дренажними роботами та іншими специфічними проблемами, технологією і практикою вирощування тварин, сезонністю і строками збирання врожаю, проблемами реалізації продукції. Тому аналіз слід проводити так, щоб можна було чітко визначити, як певний вид ґрунту, кількість опадів та інші фактори впливають на витрати або обсяг продукції. Для цього потрібні дані щодо характеристики ґрунтів та їхньої класифікації, кліматичних умов, господарських та інших споруд і обладнання, їхній вплив на витрати і виробничу діяльність господарства.

Нормативи мають відповідати умовам виробництва, зокрема знанням і діловим якостям виконавців стратегії діяльності господарства. Оцінювання ділових якостей керівників господарства або окремих його підрозділів чи галузей є досить складною справою. Найкращим показником щодо цього є відомості про прийняті керівником у минулому рішення, застосування певних прийомів і способів аналізу в окремих складних випадках, ефективність впровадження господарських рішень в життя та отримали фінансові результати.

При прийнятті рішень внаслідок обмеженості резервів оборотних коштів можуть виникнути деякі складнощі наприклад, господарство не має достатньої кількості наявних грошей, щоб закупити матеріали або укласти контракти з підрядниками тощо. Тому нормативи витрат потрібно встановлювати у межах фінансових можливостей господарства.

Зміст нормативів зумовлюється також характером землеволодіння і законотворчими актами (у випадках, коли частина земельної площі або інших ресурсів орендується, а не є приватною власністю). До соціально-правових обмежень можна віднести такі, як сільськогосподарські програми і політика уряду, податкова політика, місцеві звичаї (щодо останніх, то подібні фактори можуть спричинити певне відхилення витрат, обсягу продукції або цін від можливих за інших умов величин).

Особливістю аналізу «витрати — випуск продукції» у рослинництві є можливість взаємозаміни культур, а також організаційних програм для досягнення найефективнішої їх комбінації. Нормативи «витрати — випуск» мають забезпечувати максимальний прибуток у межах найімовірніших у майбутньому період цін на продукцію. Важливою умовою є відповідність цих нормативів місцевим ґрунтовим і кліматичним особливостям. Вивчення впливу ґрунтовних факторів і вибір відповідних нормативів здійснюється за методом поступового наближення у такій послідовності:

1) ознайомлення з технічними даними щодо земельних угідь, яким ними володіє господарство; визначення ознак різних видів ґрунтів, кількості площі землі кожного виду, а також його характерних особливостей;

2) аналіз кожного виду ґрунтів відповідно до їх впливу на культур пристосованість до природно-кліматичних та інших умов, їх урожайність, визначення відповідних рівнів урожайності та виходу продукції по кожній культурі, яку передбачається вирощувати на певному виді ґрунтів;

3) підбирання оптимальної технології, практичних прийомів; визначення витрат окремо по кожній культурі для кожного виду ґрунтів;

4) оцінювання виду ґрунтів згідно з їх характеристиками, а також особливостями (необхідність проведення дренажних, складний рельєф місцевості, схильність ґрунтів до ерозії тощо);

5) вивчення впливу особливостей відповідного типу ґрунтів на сезонність робіт, а також на строки вирощування культур і збирання врожаю, пристосованість культур до місцевих умов.

До кожного із зазначених вище нормативів вносять поправки відповідно до впливу кліматичних умов з тим, щоб вони відповідали умовам планового періоду. При цьому слід враховувати як типові або звичайні кліматичні умови, так і найбільш значні відхилення від них. Відібрані для аналізу нормативи мають відображувати всю сукупність умов, передбачену у плановому періоді.

Згідно з установленим порядком дій розробляють детальний календар виконання сільськогосподарських робіт і витрат для кожної культури або виду землекористування, перевіряють його у конкретних ґрунтово-кліматичних умовах з використанням обраної технології. У вітчизняних господарствах замість такого календаря використовують технологічні карти вирощування культур. Однак на відміну від технологічних карт календар виробничих операцій і витрат більш спрощений і менш трудомісткий для опрацювання нормативів, містить досить повну інформацію щодо матеріалів й послуг, якими користуються під час вирощування певної культури, а також щодо орієнтовних строків їх використання або проведення робіт.

Особливості вирощування кожної культури і характеристика ґрунтів впливають на технологію, а отже, на витрати на виробництво продукції цієї культури на ґрунтах різних типів. Розміри витрат на ту чи іншу культуру залежать від того, є культура однорічною чи багаторічною, просампною чи непросапною; від строків посіву і тривалості вегетаційного періоду; глибини проникнення кореневої системи, особливостей росту. Ці особливості впливають на вибір виробничих операцій, механічного тяглової сили і машин, матеріалів, робочої сили, а також послуг підрядників.

Слід зазначити, що не існує єдиного способому підготовки ґрунту під культуру. Різні господарники на ґрунтах одного й того самого типу або навіть один і той самий господарник у різні роки можуть застосовувати відвальний чи дисковий плуг, дисковий культиватор (чизель) або ж комбінацію тих чи інших знарядь для підготовки поля під посів. Існування відмінностей щодо виконання польових робіт різних господарств є звичним явищем.

Важливим нормативом у рослинництві є середній рівень урожайності сільськогосподарських культур. Для його обґрунтування на перспективу потрібно проаналізувати урожайність кожної культури і групи культур за останні 3—5 років, враховуючи найвищий показник у господарстві, на сортодільницях, у дослідних установах і передових господарствах зони, підвищення врожаю внаслідок впровадження нових високоврожайних сортів, збільшення норм внесення добрив та інших заходів, передбачених планом, тобто визначити потенційні можливості господарства щодо підвищення врожаю.

Загальна мета і принципи застосування нормативів для тваринництва такі самі, як і для рослинництва. Фактичні витрати у цій галузі залежать від системи її ведення. Наприклад, у господарствах, в яких тваринництво ведеться переважно на пасовищному утриманні, доцільно витрати по згодованих пасовищних кормах аналізувати як такі, що безпосередньо належать до випуску продукції тваринництва.

У тваринництві, як і у рослинництві, в економічному аналізі використовують нормативи для того, щоб виявити оптимальне поєднання галузей і виробничих одиниць з метою одержання максимальних прибутків.

Вибір нормативів для тваринництва зумовлюється необхідністю отримання найточніших відомостей щодо потенційної дохідності галузі. При цьому доцільно дотримуватися такої послідовності:

1) обрати виробничу одиницю. Це може бути одна фізична голова тварин або умовна одиниця поголів’я, яка визначається згідно з нормами витрачання кормів;

2) підібрати нормативи «витрати—випуск» для кожного виду тварин;

3) використати за необхідності, різні нормативи для різних варіантів організації виробництва;

4) підібрати або розробити нормативи у натуральних і грошових одиницях (нормативи у грошовому вираженні використовують як для підрядних, так і для господарських робіт, які виконуються самостійно);

5) бажано встановити зв’язок між нормативами й аналізом у тваринництві, з одного боку, і нормативами і прийомами аналізу окремих культур або систем землеробства — з другого, для того щоб визначити доходи на одиницю площі (100 га або 1 га) пасовищ або кормових культур як виробничої одиниці, а також окремо дохідність від тваринницьких виробничих одиниць;

6) особливу увагу слід приділити обґрунтуванню нормативів «витрати — випуск», зокрема продуктивності тваринництва. Ці показники значною мірою залежать від кваліфікації управлінців та виконавців робіт у цій галузі;

7) при виборі нормативів цін потрібно ретельно дослідити їхню динаміку за тривалий період та умови, за яких можливі їх зміни у майбутньому періоді.

У ринкових умовах для ефективної виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств та інших формувань важливого значення набуває питання щодо цін.

Ціна — це грошова сума, яка сплачується за товар при його продажу. Існує тісний взаємозв’язок між цінами і змінними витратами на виробництво, виходом продукції. Від них залежить рентабельність господарства, його життєздатність і фінансова стабільність. Цінова політика ґрунтується на аналізі ціні, як правило, має довготривалі наслідки. Тому разом з нормативами «витрати — випуск» господарники мають користуватись обґрунтованими нормативами цін, які очікуються у майбутньому періоді. Єдиним надійним засобом забезпечити відповідні ціни в майбутньому, є укладання попередніх контрактів. Однак можливості господарств щодо завчасного передбачення продажних цін у такий спосіб обмежені. Такі можливості мають переважно виробники тих видів продукції, ціни на які регулює держава або інші споживачі (зерно, цукрові буряки, овочі, молоко та деякі інші). Ціни на продукцію, що реалізується на ринку, складаються в умовах конкуренції між товаровиробниками.

Для передбачення майбутніх цін існує багато методів аналізу ціноутворення, зокрема математичні методи аналізу цін, які є формальними методами оцінювання. Однак в умовах господарства використання цих методів обмежено, оскільки управлінці не завжди мають необхідну професійну підготовку, відповідні технічні засоби, а головне — не впевнені у кінцевих результатах аналізу. Вони використовують результати аналізу цін, проведеного іншими організаціями чи установами, швидше як довідкову інформацію, ніж для практичного використання.

Очікувані ціни визначають з різним ступенем обдуманості і аналізу. Одні управлінці цілком покладаються на свою інтуїцію, інші — глибоко аналізують цю проблему, користуючись виробничою і ринковою статистикою та іншими економічними даними і дослідженнями для обґрунтування своїх передбачень.