14.6. Аналіз рентабельності активів підприємства

Результати господарської діяльності, фінансовий стан підприємства залежать не лише від наявності та розміщення активів (капіталу), а й від ефективності використання, оборотності та рентабельності виробничих засобів і активів підприємства в цілому. У свою чергу, кінцеві показники рентабельності капіталу підприємства зумовлюються раціональним розміщенням активів у балансі, їх оборотністю, ефективністю використання власних і залучених джерел та іншими факторами організації фінансової діяльності.

До виробничих господарських засобів належать основні фонди, які призначені для використання у виробництві, виробничі запаси й витрати та інші активи підприємства. Чим ефективніше використовуються господарські засоби, тим вищими будуть більшість з розглянутих показників фінансового стану підприємства. Тому при аналізі потрібно вивчати ефективність використання оборотних засобів, основних виробничих фондів та всіх господарських засобів.

Оборотні засоби поділяються на виробничі запаси, в розрахунках, в грошових коштах та інші. Оборотні засоби у процесі господарської діяльності здійснюють безперервний кругообіг, перетворюючись з грошової форми на виробничі запаси товарно-матеріальних цінностей, виробничі витрати, готову продукцію, а потім у вигляді виручки від реалізації продукції знову набувають грошової форми. Чим швидше здійснюється такий кругообіг, тим менше потрібно засобів для виробництва та обігу і тим більше утворюється вільних грошових коштів. Тому прискорення оборотності засобів та підвищення ефективності їх використання є важливою умовою поліпшення фінансового стану підприємства, підвищення його платоспроможності, вивільнення із обороту коштів і спрямування їх на фінансування розширеного відтворення.

Для визначення показників ефективності використання оборотних засобів у процесі їх оборотності потрібно мати вихідні дані щодо середньої вартості оборотних засобів, суми обороту та повної собівартості.

До виробничих оборотних засобів належать усі балансові залишки виробничих запасів, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, готової продукції та інших активів, які відображені в підсумку розділу II балансу.

Для визначення середньорічної вартості виробничих оборотних фондів використовують суми активу розділу II балансу. Середньорічна вартість оборотних фондів визначається як середньоарифметична величина за даними квартальних балансів (менш точно — за даними річного балансу).

Суму обороту (виручку) та його повну собівартість беруть із результатів реалізації продукції та послуг, які відображені у формі № 2 “Звіт про фінансової результати” річного звіту.

Узагальнюючим показником щодо використання оборотних засобів є коефіцієнт ефективності оборотності засобів (Ке), який визначається як відношення суми обороту (О) до середньорічної вартості оборотних засобів (С):

.

Цей показник називають коефіцієнтом “оборотності” у тому розумінні, в якому оборотні засоби повертаються з обороту (обертаються) у вигляді виручки від реалізації продукції та послуг. Однак це не означає, що коефіцієнт оборотності, визначений за виручкою, відображує кількість оборотів у процесі виробництва.

Тому при аналізі виникає потреба у визначенні коефіцієнта оборотності засобів (Ко), який показує кількість здійснених оборотів суми коштів, авансованої в оборотні засоби у процесі виробництва. Він розраховується як відношення повної собівартості суми обороту (S) до середньорічної вартості оборотних засобів (С)

.

Цей коефіцієнт доповнюють показниками тривалості одного обороту (Дo) у днях та коефіцієнтом закріплення засобів (Кз). Тривалість одного обороту розраховують як відношення середньорічної вартості оборотних засобів (С) до одноденної собівартості суми обороту (S : Т):

, або .

де Т — тривалість обороту в днях, яка з метою спрощення обчислень приймається такою: рік — 360, квартал — 90, місяць — 30 днів.

Коефіцієнт закріплення засобів (Кз) розраховують як відношення середньорічної вартості оборотних засобів до повної собівартості суми обороту

.

Він відображує величину авансованих на виробництво оборотних засобів у розрахунку на грошову одиницю витрат.

Важливим показником є також коефіцієнт ефективності однієї грошової одиниці оборотних коштів за один оборот. Інакше цей показник можна назвати коефіцієнтом рентабельності (Кр) одного обороту, який розраховується так: сума обороту (виручки) ділиться на добуток вартості оборотних засобів і коефіцієнта оборотності (або виручка ділиться на повну собівартість). Цей показник дає змогу з’ясувати: скільки виручки (а за вирахуванням одиниці і прибутку) приносить грошова одиниця оборотних засобів за один оборот.

Згідно з даними табл. 14.13, оборотність виробничих запасів за звітний рік знизилась щодо відповідних даних за минулий період. Коефіцієнт оборотності зменшився на 0,071, або на 7,1 % щодо минулого року. Тривалість обороту становила 443 дні, тобто збільшилася на 35 днів. Рентабельність одного обороту зросла на 31,9 %. Кожна авансова в оборотні виробничі засоби грошова одиниця дала господарству 1,45 грн виручки, у тому числі 0,45 грн прибутку. В результаті на кожну грошову одиницю оборотних коштів з урахуванням їх оборотності отримано 1,18 грн виручки, що на 0,18 грн більше від показників минулого року.

Збільшення ефективності кожної грошової одиниці оборотних коштів на 0,18 грн зумовлювалося дією таких факторів:

Таблиця 14.13

Оборотність виробничих запасів

за рахунок кількості оборотів — зменшення на 0,08 грн
(– 0,071 · 1,133);

за рахунок рентабельності обороту — підвищення на 0,26 грн. (+ 0,319 · 0,812).

Для аналізу взаємозв’язку розглянутих показників слід виходити з того, що загальна сума обороту дорівнює

О = С · Ко · Кр,

де С — середньорічна вартість оборотних засобів, Ко — коефіцієнт оборотності, Кр — коефіцієнт рентабельності одного обороту.

З урахуванням цього величина впливу окремих факторів на суму обороту визначається за такими розрахунками, тис. грн:

загальне відхилення по сумі обороту (збільшення (+), зменшення (–)) —

8583 – 6949 = + 1634,

у тому числі за рахунок зміни авансованої суми оборотних засобів —

+ 332 · 0,883 · 1,133 = + 334

рівня оборотності засобів — 7282(– 0,071) · 1,133 = – 586;

рентабельності обороту — 7282 · 0,812 (+ 0,319) = + 1886.

Кожен з цих факторів вказує на конкретні шляхи підвищення ефективності використання оборотних засобів, найважливіші з яких є прискорення оборотності засобів та підвищення рентабельності їхнього обороту.

Значну роль у господарській діяльності підприємства відіграють основні виробничі фонди, що становлять матеріально-технічну базу виробництва. Висока забезпеченість підприємства основними виробничими фондами та ефективне їх використання сприяє підвищенню продуктивності праці, кращому використанню оборотних засобів, збільшенню виробництва продукції та зниженню її собівартості.

Відносним показником щодо забезпечення сільськогосподарських підприємств основними засобами є їхня середньорічна вартість на 100 га сільськогосподарських угідь. Наявність і рух основних фондів відображають у розділі І активу балансу та у формі № 5 річного звіту ІІ “Основні засоби”. Виходячи з цих даних, аналізують структуру основних фондів, ступінь їхнього зношення, коефіцієнти поновлення і вибуття та інші показники відтворення основних засобів.

Фізичний стан основних фондів характеризується відношенням суми зношення до первісної вартості основних засобів. Ступінь зношення основних фондів може зменшитися завдяки їх поновленню за рахунок введення в експлуатацію нових об’єктів, придбання нових основних засобів, капітального ремонту, на суму якого зменшується показник зношеності.

Ступінь поновлення основних засобів визначається діленням вартості заново введених у дію об’єктів на первісну вартість засобів на кінець року.

Основні засоби у процесі їх використання у виробництві повертають свою вартість упродовж тривалого часу у вигляді амортизаційних відрахувань. Період повернення авансованої вартості основних засобів визначають діленням середньорічної їх вартості на суму амортизаційних відрахувань.

Скорочення строків окупності основних фондів залежить головним чином підвищення інтенсивності їх використання.

Ефективність використання фондів зумовлюється багатьма причинами, які можна об’єднати в такі групи: обсяг валової продукції, фондозабезпеченності господарства, структура основних фондів, їхній стан, технічна оснащеність і озброєність праці, рівень використання окремих видів основних засобів.

Причиною зниження фондовіддачі є такі зміни обсягу продукції, які не відповідають приросту вартості майна фондів. При аналізі слід урахувати, що збільшення з року в рік вартості основних засобів підприємства є закономірним явищем. Тому резерви підвищення фондовіддачі за рахунок цього фактора слід шукати в удосконаленні структури фондів за рахунок оптимізації її параметрів, ліквідації непотрібних господарству основних засобів, своєчасного списання їх з балансу тощо.

Фондовіддача основних засобів за валовій продукції відображує лише кількісний бік їх використання. У процесі використання вони багаторазово поєднуються з оборотними засобами і мають тривалий період обороту. Тому питання ефективності використання основних виробничих фондів тісно пов’язане з оборотністю всіх господарських засобів (як основних, так і оборотних) їх співвідношенням, рентабельністю кожного обороту.

Рівень використання основних і оборотних виробничих фондів відображується в рентабельності підприємства. Цей взаємозв’язок можна представити такою формулою

Н = РоКо = Ро[(К1У1) + (К2У2)],

де Н — норма прибутку, виражена відношенням прибутку до всієї авансової вартості основних і оборотних виробничих фондів, %; Ро — рентабельність кожного обороту засобів, (відношення прибутку до повної собівартості) %; Ко — кількість оборотів усіх господарських засобів (основних і оборотних); К1 і К2 — кількість часткових оборотів відповідно основних і оборотних засобів; У1 і У2 — частка відповідно основних і оборотних засобів у загальній вартості виробничих фондів.

Таблиця 14.14

Використання виробничих фондів

Кількість оборотів основних фондів визначається як за валовою, так і за товарною продукцією діленням суми амортизаційних відрахувань на середньорічну вартість фондів.

Згідно з даними табл. 14.14, рівень використання основних фондів за звітний рік знизився, про що свідчить коефіцієнт їх обігу — 0,089 (на 0,01 менш, ніж у минулому році). З урахуванням підвищення рентабельності одного обороту всіх господарських засобів на 31,96  % норма рентабельності виробничих фондів зросла на 8,54 % під впливом таких факторів, % :

загальне відхилення (збільшення (+), зменшення (–))

— 12,62 – 4,08 = + 8,54,

у тому числі за рахунок зміни:

1) рентабельності обороту — + 31,96 · 0,308 = + 9,85

2) оборотності господарських засобів — 45,23 · (– 0,029) =
= – 1,31.

Наведені результати аналізу дають можливість більш глибоко й всебічно вивчити та оцінити ефективність використання основних виробничих фондів у поєднанні з оборотними засобами виробництва.

Для пошуку шляхів підвищення ефективності використання господарських засобів детально аналізують склад та стан оборотних засобів і джерела їх формування.

Оборотні засоби формуються переважно за рахунок трьох видів джерел: власних, залучених та кредитних. Аналіз забезпеченості підприємства власними оборотними засобами, а також стану виробничих запасів і витрат ґрунтується на використанні планових нормативів оборотних засобів. У чинній формі бухгалтерського балансу ці нормативи відсутні. Вони також не використовують нині банком для кредитування за об’єктами оборотних засобів.

Виходячи з цього, в економічній літературі останнім часом з’явились публікації про недоцільність нормування оборотних засобів і використання нормативів при аналізі балансу. Однак без використання нормативів ускладнюється або ж взагалі стає неможливим аналіз забезпеченості підприємства власними оборотними засобами, нагромадження виробничих запасів, ефективності їх використання.

Доцільність використання нормативів оборотних засобів при аналізі зумовлюється важливістю для підприємства обґрунтування мінімальної величини власних джерел оборотних засобів, співвідношення їх із запозиченими і залученими джерелами, регулювання раціональних розмірів виробничих запасів, необхідних для ефективного господарювання. Планові нормативи для аналізу беруть із фінансового плану підприємства. За відсутності таких нормативів у разі потреби їх визначають у процесі проведення аналізу.

Забезпеченість власними джерелами оборотних коштів визначають порівнянням їх наявності з нормативом оборотних засобів, наявність власних оборотних засобів — за даними розділу І балансу. Для цього спершу підсумовують статті пасиву балансу: “Статутний фонд”, “Прибуток” та інші пасиви, від отриманого результату віднімають суму статей активу балансу, “Основні засоби”, “Використання прибутку” і “Збитки”. Розмір джерел власних оборотних коштів за умови раціональної організації фінансів має бути близьким до мінімальної потреби в них, яка передбачається в плані у вигляді нормативу оборотних засобів.

Крім власних оборотних засобів у господарському обороті з основної діяльності джерелами формування оборотних засобів є спеціальні фонди цільового фінансування, резерви на покриття майбутніх витрат і платежів, амортизаційний та ремонтний фонди, доходи майбутніх періодів, іммобілізація коштів із капітальних вкладень в основну діяльність.

Слід зазначити, що надмірне залучення до основної діяльності підприємства додаткових джерел утворення оборотних засобів призводить до негативних явищ в організації фінансів: наявності надмірних залишків оборотних засобів, недовикористання кредитів банку, наявності великих залишків оборотних засобів понад планову їх потребу тощо.

Раціональне використання джерел власних і залучених коштів залежить від стану оборотних засобів підприємства. Розміщення оборотних засобів у сферах виробництва та обсягу відображено у розділі ІІ активу балансу. Запаси й витрати цього розділу піддаються нормуванню залежно від розмірів виробництва і за ними у фінансовому плані визначають нормативи.

До оборотних засобів, що перебувають в обігу, належать грошові засоби, розрахунки з дебіторами та інші активи розділу III балансу. При аналізі складу оборотних засобів і забезпеченості джерелами їх утворення порівнюють дані на кінець і на початок року, визначають надлишок або нестачу власних оборотних коштів, суми залучених і кредитних засобів.

У ринкових умовах роботи підприємств поряд з вивченням показників рентабельності виробничих засобів важливе значення має аналіз показників рентабельності активів в цілому та окремих їх видів. Ці показники рентабельності характеризують величину отриманого прибутку на 1 грн активів підприємства, які постійно перебувають на його балансі. Показники прибутковості всіх активів розглядають як показник ефективності управління підприємством.

Рентабельність активів, тобто розмір прибутку і активами, які брали участь у формуванні фінансового результату характеризує ефективність господарської діяльності підприємства. Таких показників рентабельності залежно від завдань аналізу може бути кілька. Основні показники рентабельності активів наведені в табл. 14.15.

Згідно з даними табл. 14.15, у звітному періоді величина усіх наведених показників була вищою порівняно з минулим періодом. Так, рентабельність активів звичайної діяльності становила 9,25 % (перевищення на 5,55 %). Це зумовило підвищення рентабельності за чистим прибутком усіх активів на 4,2 % та рентабельності власного капіталу — на 4,6 %. Відповідно на 14,5 роки зменшився період окупності, як всіх активів, так і власного капіталу, що можна розглядати як позитивне явище.

Комерційна рентабельність на кінець року досягала з операційної діяльності 28 %, а із звичайної — 23,3 %, що вище показників минулого року відповідно на 19,02 і на 13,47 %.

Рівень ефективності господарської діяльності залежить від оптимізації активів, їх співвідношення за показниками покриття та окупності активів в цілому, а також тих їхніх частин, які формуються окремо власним і позиченим капіталом. Ефективність позиченого капіталу виявляється за умови перевищення рентабельності активів підприємства надкредитним відсотком. У такому разі зменшення в структурі вартості частки власних активів та збільшення частки позичених зумовлює підвищення рентабельності власного капіталу. За такої умови підприємству вигідно використовувати позичені активи, оскільки при цьому зростає рентабельність власного капіталу, а підприємство, тимчасово використовуючи позичені кошти, може підвищувати свою економічну ефективність.

Таблиця 14.15

Аналіз показників рентабельності
активів підприємства

Результати господарської діяльності, фінансовий стан підприємства залежать не лише від наявності та розміщення активів (капіталу), а й від ефективності використання, оборотності та рентабельності виробничих засобів і активів підприємства в цілому. У свою чергу, кінцеві показники рентабельності капіталу підприємства зумовлюються раціональним розміщенням активів у балансі, їх оборотністю, ефективністю використання власних і залучених джерел та іншими факторами організації фінансової діяльності.

До виробничих господарських засобів належать основні фонди, які призначені для використання у виробництві, виробничі запаси й витрати та інші активи підприємства. Чим ефективніше використовуються господарські засоби, тим вищими будуть більшість з розглянутих показників фінансового стану підприємства. Тому при аналізі потрібно вивчати ефективність використання оборотних засобів, основних виробничих фондів та всіх господарських засобів.

Оборотні засоби поділяються на виробничі запаси, в розрахунках, в грошових коштах та інші. Оборотні засоби у процесі господарської діяльності здійснюють безперервний кругообіг, перетворюючись з грошової форми на виробничі запаси товарно-матеріальних цінностей, виробничі витрати, готову продукцію, а потім у вигляді виручки від реалізації продукції знову набувають грошової форми. Чим швидше здійснюється такий кругообіг, тим менше потрібно засобів для виробництва та обігу і тим більше утворюється вільних грошових коштів. Тому прискорення оборотності засобів та підвищення ефективності їх використання є важливою умовою поліпшення фінансового стану підприємства, підвищення його платоспроможності, вивільнення із обороту коштів і спрямування їх на фінансування розширеного відтворення.

Для визначення показників ефективності використання оборотних засобів у процесі їх оборотності потрібно мати вихідні дані щодо середньої вартості оборотних засобів, суми обороту та повної собівартості.

До виробничих оборотних засобів належать усі балансові залишки виробничих запасів, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, готової продукції та інших активів, які відображені в підсумку розділу II балансу.

Для визначення середньорічної вартості виробничих оборотних фондів використовують суми активу розділу II балансу. Середньорічна вартість оборотних фондів визначається як середньоарифметична величина за даними квартальних балансів (менш точно — за даними річного балансу).

Суму обороту (виручку) та його повну собівартість беруть із результатів реалізації продукції та послуг, які відображені у формі № 2 “Звіт про фінансової результати” річного звіту.

Узагальнюючим показником щодо використання оборотних засобів є коефіцієнт ефективності оборотності засобів (Ке), який визначається як відношення суми обороту (О) до середньорічної вартості оборотних засобів (С):

.

Цей показник називають коефіцієнтом “оборотності” у тому розумінні, в якому оборотні засоби повертаються з обороту (обертаються) у вигляді виручки від реалізації продукції та послуг. Однак це не означає, що коефіцієнт оборотності, визначений за виручкою, відображує кількість оборотів у процесі виробництва.

Тому при аналізі виникає потреба у визначенні коефіцієнта оборотності засобів (Ко), який показує кількість здійснених оборотів суми коштів, авансованої в оборотні засоби у процесі виробництва. Він розраховується як відношення повної собівартості суми обороту (S) до середньорічної вартості оборотних засобів (С)

.

Цей коефіцієнт доповнюють показниками тривалості одного обороту (Дo) у днях та коефіцієнтом закріплення засобів (Кз). Тривалість одного обороту розраховують як відношення середньорічної вартості оборотних засобів (С) до одноденної собівартості суми обороту (S : Т):

, або .

де Т — тривалість обороту в днях, яка з метою спрощення обчислень приймається такою: рік — 360, квартал — 90, місяць — 30 днів.

Коефіцієнт закріплення засобів (Кз) розраховують як відношення середньорічної вартості оборотних засобів до повної собівартості суми обороту

.

Він відображує величину авансованих на виробництво оборотних засобів у розрахунку на грошову одиницю витрат.

Важливим показником є також коефіцієнт ефективності однієї грошової одиниці оборотних коштів за один оборот. Інакше цей показник можна назвати коефіцієнтом рентабельності (Кр) одного обороту, який розраховується так: сума обороту (виручки) ділиться на добуток вартості оборотних засобів і коефіцієнта оборотності (або виручка ділиться на повну собівартість). Цей показник дає змогу з’ясувати: скільки виручки (а за вирахуванням одиниці і прибутку) приносить грошова одиниця оборотних засобів за один оборот.

Згідно з даними табл. 14.13, оборотність виробничих запасів за звітний рік знизилась щодо відповідних даних за минулий період. Коефіцієнт оборотності зменшився на 0,071, або на 7,1 % щодо минулого року. Тривалість обороту становила 443 дні, тобто збільшилася на 35 днів. Рентабельність одного обороту зросла на 31,9 %. Кожна авансова в оборотні виробничі засоби грошова одиниця дала господарству 1,45 грн виручки, у тому числі 0,45 грн прибутку. В результаті на кожну грошову одиницю оборотних коштів з урахуванням їх оборотності отримано 1,18 грн виручки, що на 0,18 грн більше від показників минулого року.

Збільшення ефективності кожної грошової одиниці оборотних коштів на 0,18 грн зумовлювалося дією таких факторів:

Таблиця 14.13

Оборотність виробничих запасів

за рахунок кількості оборотів — зменшення на 0,08 грн
(– 0,071 · 1,133);

за рахунок рентабельності обороту — підвищення на 0,26 грн. (+ 0,319 · 0,812).

Для аналізу взаємозв’язку розглянутих показників слід виходити з того, що загальна сума обороту дорівнює

О = С · Ко · Кр,

де С — середньорічна вартість оборотних засобів, Ко — коефіцієнт оборотності, Кр — коефіцієнт рентабельності одного обороту.

З урахуванням цього величина впливу окремих факторів на суму обороту визначається за такими розрахунками, тис. грн:

загальне відхилення по сумі обороту (збільшення (+), зменшення (–)) —

8583 – 6949 = + 1634,

у тому числі за рахунок зміни авансованої суми оборотних засобів —

+ 332 · 0,883 · 1,133 = + 334

рівня оборотності засобів — 7282(– 0,071) · 1,133 = – 586;

рентабельності обороту — 7282 · 0,812 (+ 0,319) = + 1886.

Кожен з цих факторів вказує на конкретні шляхи підвищення ефективності використання оборотних засобів, найважливіші з яких є прискорення оборотності засобів та підвищення рентабельності їхнього обороту.

Значну роль у господарській діяльності підприємства відіграють основні виробничі фонди, що становлять матеріально-технічну базу виробництва. Висока забезпеченість підприємства основними виробничими фондами та ефективне їх використання сприяє підвищенню продуктивності праці, кращому використанню оборотних засобів, збільшенню виробництва продукції та зниженню її собівартості.

Відносним показником щодо забезпечення сільськогосподарських підприємств основними засобами є їхня середньорічна вартість на 100 га сільськогосподарських угідь. Наявність і рух основних фондів відображають у розділі І активу балансу та у формі № 5 річного звіту ІІ “Основні засоби”. Виходячи з цих даних, аналізують структуру основних фондів, ступінь їхнього зношення, коефіцієнти поновлення і вибуття та інші показники відтворення основних засобів.

Фізичний стан основних фондів характеризується відношенням суми зношення до первісної вартості основних засобів. Ступінь зношення основних фондів може зменшитися завдяки їх поновленню за рахунок введення в експлуатацію нових об’єктів, придбання нових основних засобів, капітального ремонту, на суму якого зменшується показник зношеності.

Ступінь поновлення основних засобів визначається діленням вартості заново введених у дію об’єктів на первісну вартість засобів на кінець року.

Основні засоби у процесі їх використання у виробництві повертають свою вартість упродовж тривалого часу у вигляді амортизаційних відрахувань. Період повернення авансованої вартості основних засобів визначають діленням середньорічної їх вартості на суму амортизаційних відрахувань.

Скорочення строків окупності основних фондів залежить головним чином підвищення інтенсивності їх використання.

Ефективність використання фондів зумовлюється багатьма причинами, які можна об’єднати в такі групи: обсяг валової продукції, фондозабезпеченності господарства, структура основних фондів, їхній стан, технічна оснащеність і озброєність праці, рівень використання окремих видів основних засобів.

Причиною зниження фондовіддачі є такі зміни обсягу продукції, які не відповідають приросту вартості майна фондів. При аналізі слід урахувати, що збільшення з року в рік вартості основних засобів підприємства є закономірним явищем. Тому резерви підвищення фондовіддачі за рахунок цього фактора слід шукати в удосконаленні структури фондів за рахунок оптимізації її параметрів, ліквідації непотрібних господарству основних засобів, своєчасного списання їх з балансу тощо.

Фондовіддача основних засобів за валовій продукції відображує лише кількісний бік їх використання. У процесі використання вони багаторазово поєднуються з оборотними засобами і мають тривалий період обороту. Тому питання ефективності використання основних виробничих фондів тісно пов’язане з оборотністю всіх господарських засобів (як основних, так і оборотних) їх співвідношенням, рентабельністю кожного обороту.

Рівень використання основних і оборотних виробничих фондів відображується в рентабельності підприємства. Цей взаємозв’язок можна представити такою формулою

Н = РоКо = Ро[(К1У1) + (К2У2)],

де Н — норма прибутку, виражена відношенням прибутку до всієї авансової вартості основних і оборотних виробничих фондів, %; Ро — рентабельність кожного обороту засобів, (відношення прибутку до повної собівартості) %; Ко — кількість оборотів усіх господарських засобів (основних і оборотних); К1 і К2 — кількість часткових оборотів відповідно основних і оборотних засобів; У1 і У2 — частка відповідно основних і оборотних засобів у загальній вартості виробничих фондів.

Таблиця 14.14

Використання виробничих фондів

Кількість оборотів основних фондів визначається як за валовою, так і за товарною продукцією діленням суми амортизаційних відрахувань на середньорічну вартість фондів.

Згідно з даними табл. 14.14, рівень використання основних фондів за звітний рік знизився, про що свідчить коефіцієнт їх обігу — 0,089 (на 0,01 менш, ніж у минулому році). З урахуванням підвищення рентабельності одного обороту всіх господарських засобів на 31,96  % норма рентабельності виробничих фондів зросла на 8,54 % під впливом таких факторів, % :

загальне відхилення (збільшення (+), зменшення (–))

— 12,62 – 4,08 = + 8,54,

у тому числі за рахунок зміни:

1) рентабельності обороту — + 31,96 · 0,308 = + 9,85

2) оборотності господарських засобів — 45,23 · (– 0,029) =
= – 1,31.

Наведені результати аналізу дають можливість більш глибоко й всебічно вивчити та оцінити ефективність використання основних виробничих фондів у поєднанні з оборотними засобами виробництва.

Для пошуку шляхів підвищення ефективності використання господарських засобів детально аналізують склад та стан оборотних засобів і джерела їх формування.

Оборотні засоби формуються переважно за рахунок трьох видів джерел: власних, залучених та кредитних. Аналіз забезпеченості підприємства власними оборотними засобами, а також стану виробничих запасів і витрат ґрунтується на використанні планових нормативів оборотних засобів. У чинній формі бухгалтерського балансу ці нормативи відсутні. Вони також не використовують нині банком для кредитування за об’єктами оборотних засобів.

Виходячи з цього, в економічній літературі останнім часом з’явились публікації про недоцільність нормування оборотних засобів і використання нормативів при аналізі балансу. Однак без використання нормативів ускладнюється або ж взагалі стає неможливим аналіз забезпеченості підприємства власними оборотними засобами, нагромадження виробничих запасів, ефективності їх використання.

Доцільність використання нормативів оборотних засобів при аналізі зумовлюється важливістю для підприємства обґрунтування мінімальної величини власних джерел оборотних засобів, співвідношення їх із запозиченими і залученими джерелами, регулювання раціональних розмірів виробничих запасів, необхідних для ефективного господарювання. Планові нормативи для аналізу беруть із фінансового плану підприємства. За відсутності таких нормативів у разі потреби їх визначають у процесі проведення аналізу.

Забезпеченість власними джерелами оборотних коштів визначають порівнянням їх наявності з нормативом оборотних засобів, наявність власних оборотних засобів — за даними розділу І балансу. Для цього спершу підсумовують статті пасиву балансу: “Статутний фонд”, “Прибуток” та інші пасиви, від отриманого результату віднімають суму статей активу балансу, “Основні засоби”, “Використання прибутку” і “Збитки”. Розмір джерел власних оборотних коштів за умови раціональної організації фінансів має бути близьким до мінімальної потреби в них, яка передбачається в плані у вигляді нормативу оборотних засобів.

Крім власних оборотних засобів у господарському обороті з основної діяльності джерелами формування оборотних засобів є спеціальні фонди цільового фінансування, резерви на покриття майбутніх витрат і платежів, амортизаційний та ремонтний фонди, доходи майбутніх періодів, іммобілізація коштів із капітальних вкладень в основну діяльність.

Слід зазначити, що надмірне залучення до основної діяльності підприємства додаткових джерел утворення оборотних засобів призводить до негативних явищ в організації фінансів: наявності надмірних залишків оборотних засобів, недовикористання кредитів банку, наявності великих залишків оборотних засобів понад планову їх потребу тощо.

Раціональне використання джерел власних і залучених коштів залежить від стану оборотних засобів підприємства. Розміщення оборотних засобів у сферах виробництва та обсягу відображено у розділі ІІ активу балансу. Запаси й витрати цього розділу піддаються нормуванню залежно від розмірів виробництва і за ними у фінансовому плані визначають нормативи.

До оборотних засобів, що перебувають в обігу, належать грошові засоби, розрахунки з дебіторами та інші активи розділу III балансу. При аналізі складу оборотних засобів і забезпеченості джерелами їх утворення порівнюють дані на кінець і на початок року, визначають надлишок або нестачу власних оборотних коштів, суми залучених і кредитних засобів.

У ринкових умовах роботи підприємств поряд з вивченням показників рентабельності виробничих засобів важливе значення має аналіз показників рентабельності активів в цілому та окремих їх видів. Ці показники рентабельності характеризують величину отриманого прибутку на 1 грн активів підприємства, які постійно перебувають на його балансі. Показники прибутковості всіх активів розглядають як показник ефективності управління підприємством.

Рентабельність активів, тобто розмір прибутку і активами, які брали участь у формуванні фінансового результату характеризує ефективність господарської діяльності підприємства. Таких показників рентабельності залежно від завдань аналізу може бути кілька. Основні показники рентабельності активів наведені в табл. 14.15.

Згідно з даними табл. 14.15, у звітному періоді величина усіх наведених показників була вищою порівняно з минулим періодом. Так, рентабельність активів звичайної діяльності становила 9,25 % (перевищення на 5,55 %). Це зумовило підвищення рентабельності за чистим прибутком усіх активів на 4,2 % та рентабельності власного капіталу — на 4,6 %. Відповідно на 14,5 роки зменшився період окупності, як всіх активів, так і власного капіталу, що можна розглядати як позитивне явище.

Комерційна рентабельність на кінець року досягала з операційної діяльності 28 %, а із звичайної — 23,3 %, що вище показників минулого року відповідно на 19,02 і на 13,47 %.

Рівень ефективності господарської діяльності залежить від оптимізації активів, їх співвідношення за показниками покриття та окупності активів в цілому, а також тих їхніх частин, які формуються окремо власним і позиченим капіталом. Ефективність позиченого капіталу виявляється за умови перевищення рентабельності активів підприємства надкредитним відсотком. У такому разі зменшення в структурі вартості частки власних активів та збільшення частки позичених зумовлює підвищення рентабельності власного капіталу. За такої умови підприємству вигідно використовувати позичені активи, оскільки при цьому зростає рентабельність власного капіталу, а підприємство, тимчасово використовуючи позичені кошти, може підвищувати свою економічну ефективність.

Таблиця 14.15

Аналіз показників рентабельності
активів підприємства