1.3. Види і напрямки економічного аналізу

К оглавлению 1 2 4 5 6 7 8 9 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 22 24 25 26 27 28 29 30 31 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99

Останнім часом курс аналізу господарської діяльності підприємств розподілено на кілька навчальних дисциплін: управлінський економічний аналіз (для бакалаврського рівня навчання), фінансовий і стратегічний аналіз (для магістерського рівня навчання).

Економічний аналіз як навчальна дисципліна отримав назву «управлінським аналіз»

. Існують й інші назви цієї науки, наприклад, «аналіз фінансово-економічної діяльності» або «аналіз фінансово-господарської діяльності», остання, на думку деяких авторів є найбільш правильною

. У літературі трапляється також назва «аналіз виробничо-фінансової діяльності» тощо.

На нашу думку, щоб розібратися у цих назвах, слід виходити з таких тлумачень:

по-перше, терміни «економічний аналіз» і «аналіз господарської діяльності» мають один і самий його зміст, бо «економіка» у перекладі з грецької — це господарювання (структура економічного аналізу за видами діяльності господарства наведена на рис. 1.3);

по-друге, господарська діяльність підприємства включає в себе: виробництво продукції, використання виробничих ресурсів, собівартість і рентабельність виробництва (виробнича діяльність); реалізацію продукції та маркетинг, фінансові результати — доходи і прибутки, рентабельність реалізації активів капіталу (комерційна діяльність); організацію і використання фінансових ресурсів, фінансовий стан, інвестиційні вкладення тощо (фінансова діяльність); аналіз досягнутих результатів і прогнозування можливих варіантів господарювання (стратегічний аналіз).

На нинішньому етапі розвитку економічного аналізу його результати з усіх зазначених вище видів діяльності підприємств певною мірою використовуються в управлінні.

Однак управлінським аналіз може бути лише тоді, коли він повністю відповідає потребам обґрунтування і прийняття управлінських рішень. Таким є стратегічний аналіз.

Слід зазначити, що обґрунтування важливості фінансового аналізу у ринкових умовах, яке міститься у літературних джерелах є непереконливими. Ринок розпочинається не з бухгалтерського балансу, з яким переважно пов’язують фінансовий аналіз, а насамперед з виробничої діяльності, з обґрунтування й аналізу виробничої програми господарства, попиту на продукцію, витрат, собівартості і рентабельності виробництва продукції. Усе це істотно впливає на фінансові результати, доходи і прибутки, бухгалтерський баланс.

Ураховуючи викладене вище доцільно уточнити назви навчальних дисциплін з аналізу:

виробничо-економічний аналіз (для бакалаврів);

фінансово-економічний аналіз (для магістрів);

стратегічний аналіз (для магістрів).

Діяльність сільськогосподарських підприємств аналізують на різних рівнях управління — безпосередньо у господарствах, об’єднаннях, фінансових і статистичних органах, банках, податкових органах. Відповідно до мети управління аналіз проводиться за різні відрізки часу, з різним ступенем деталізації і вивчення показників. З урахуванням цього економічний аналіз розподіляється на підсумковий, оперативний та попередній.

Підсумковий аналіз на сільськогосподарських підприємствах — це аналіз результатів господарської діяльності за рік. Він ґрунтується на документальних даних річної звітності та бухгалтерського обліку, плану підприємства і планових завдань внутрішньогосподарських підрозділів. При цьому оцінюється виконання планів і досягнуті результати порівняно з минулими періодами, іншими підприємствами, праця робітників — для матеріального заохочення у кінцевих результатах їх роботи в умовах господарського і внутрішньогосподарського розрахунку.

Оперативний аналіз — це аналіз господарської діяльності, який здійснюється під час виконання господарством планових завдань. Він проводиться за короткі проміжки часу з метою оперативного впливу на господарські процеси та явища. Цей аналіз дає змогу оперативно виявляти недоліки і приймати рішення щодо поліпшення роботи господарства.

Джерелами оперативного аналізу є дані поточного бухгалтерського, оперативного і статистичного обліку, оперативних завдань, поточної внутрішньогосподарської звітності тощо.

Процес виробництва сільськогосподарської продукції здійснюється впродовж календарного року. Тому у сільському господарстві оперативним аналізом є аналіз діяльності господарства та його підрозділів не лише за короткі проміжки часу впродовж місяця, а й за місяць, квартал, півріччя. В оперативному аналізі розрізняють оперативний контроль та економічний оперативний аналіз.

Оперативний контроль — це контроль за елементами виробництва на робочих місцях. Його здійснюють робітники, керівники і спеціалісти шляхом щоденної візуальної перевірки господарських процесів, за допомогою диспетчерських служб, щотижневих виробничих нарад відповідальних за роботу осіб, оперативних зведень про процес виробництва, виконані роботи, реалізацію продукції тощо.

Економічний оперативний аналіз відрізняється від щоденного контролю за елементами виробництва тим, що під час його проведення виділяють і досліджують економічний аспект господарських результатів виконання планових завдань з комплексу технологічних операцій і витрат у рослинництві, виробництва і собівартості продукції тваринництва, показників роботи допоміжних і промислових виробництв, використання виробничих ресурсів, фінансових результатів. При цьому на відміну від елементарного порівняння здійснюються спеціальні групування показників та їх складових частин з урахуванням існуючого взаємозв’язку факторів, аналітичної послідовності та способів їх вивчення.

Наприклад, по молочному стаду корів упродовж місяця доцільно щоденно вести контроль за надоєм молока, його якістю, виконанням плану продажу молока державі, витратами кормів і праці. Однак дані про інші економічні показники такі, як вартість кормів, витрати на оплату праці, амортизаційні відрахування та деякі інші, відображують у бухгалтерському обліку по закінченні місяця, що дає змогу підрахувати прямі витрати на виробництво, згрупувати їх відповідно до прийнятих положень калькуляції собівартості продукції та проаналізувати економічні результати виробництва молока за місяць.

Отже, щомісячне проведення економічного оперативного аналізу на сільськогосподарських підприємствах є можливим завдяки помісячному відображенню витрат на виробництво у бухгалтерському обліку.

Економічний оперативний аналіз відрізняється від елементарного щоденного контролю за виробництвом ступенем вивчення результатів господарської діяльності. Його проводять за допомогою сукупності способів і прийомів аналізу з урахуванням відповідної послідовності вивчення економічних показників.

Попереднім вважається аналіз, за допомогою якого вивчають господарську діяльність з метою прогнозування майбутніх господарських процесів та явищ. Його проводять до початку здійснення господарських процесів і операцій для вибору і обґрунтування найкращих їх варіантів. Попередній аналіз передує складанню перспективних і поточних річних планів, сприяє обґрунтуванню планових управлінських рішень щодо вибору оптимальних розмірів виробництва, ефективнішому використанню виробничих ресурсів, дає змогу визначити можливі господарські результати на перспективу. Зрозуміло, що вирішення цих завдань планування не обмежується лише попереднім аналізом досягнутих результатів і можливих варіантів діяльності підприємства та його підрозділів. Для всебічного обґрунтування поточних і навіть перспективних планів використовують також інформацію підсумкового та оперативного аналізів.

На вітчизняних підприємствах досі широко застосовують позитивний аналіз, що дає відповіді на запитання, які є явища, якими вони були у минулому періоді, але містить інформації щодо того, якими вони мають бути. У зарубіжних країнах з розвиненою економікою, переважно використовують так званий нормативний аналіз, що дає відповідь на запитання, які дії слід вжити управлінським службам у майбутньому періоді, пояснює якими мають бути, явища господарської діяльності щоб досягнути поставленої мети. Наприклад, в американській економічній літературі зміст поняття «аналіз» відрізняється від того, що вкладається у нього у нашій літературі. У зарубіжній літературі порівняння фактичних результатів з плановими завданнями, тобто позитивний аналіз, автори відносять до контролю, а під економічним аналізом розуміють порівняння варіантів можливих рішень між собою та окремих варіантів з фактичними даними, тобто нормативний аналіз.

Якщо перший напрям аналізу має пасивний характер, то другий — належить до активних методів управління діяльністю підприємства та його підрозділів. Аналіз можливих варіантів господарських процесів і діяльності підприємства в цілому особливо необхідний у сучасних умовах перебудови управління виробництва на принципах розширення самоуправління, самоокупності та самофінансування, розвитку орендних і кооперативних відносин у народному господарстві. У цьому відношенні на вітчизняних підприємствах доцільно застосовувати технічні прийоми аналізу, економіко-математичні методи з використанням сучасних комп’ютерів. Ці методи в аналізі використовують для економічного прогнозування, обґрунтування планових та інших управлінських рішень.

До економіко-математичних методів так званого за кордоном дослідження операцій належать способи кореляційного аналізу, лінійного і динамічного програмування, сітьової графіки, математичної теорії ігор і масового обслуговування, теорії регулювання запасів тощо.

Для розвитку економічного аналізу у зазначених напрямах на українських підприємствах існують великі можливості щодо ефективного використання економіко-математичних методів і сучасних комп’ютерів у плануванні, обліку, контролі та аналізі.

Одним з найважливіших видів попереднього аналізу є стратегічний аналіз.

Поняття «стратегія» означає сукупність пов’язаних між собою дій для успішного проведення господарських операцій. Економічна стратегія — це сукупність господарських дій, що сприяють ефективній виробничій, комерційній, фінансовій та іншій діяльності підприємства. Тому аналіз стратегії економіки підприємства можна ще назвати стратегічним економічним аналізом.

Традиційний аналіз господарської діяльності, який застосовують на вітчизняних підприємствах, має послідовий характер і проводиться після здійснення господарських операцій для оцінювання досягнутих результатів планових завдань виробництва і стану господарства на момент проведення аналізу, виявлення причин і наслідків відхилень від поставленої мети, вимірювання кількісного впливу окремих факторів на економічні показники, що вивчаються. Вихідною інформацією для такого аналізу є дані щодо діяльність господарства за минулий період, відображені у бухгалтерському обліку, річному звіті та інших джерелах. Базовими показниками при порівнянні з фактичними є переважно дані планові та за минулі роки по господарству, діяльність якого аналізується. Окремі сторони господарської діяльності можна аналізувати незалежно від інших (виробнича програма, витрати й собівартість продукції, прибуток і рентабельність тощо), адже взаємозв’язок між ними зазвичай передбачений у планових завданнях господарства.

Стратегічний аналіз — це аналіз не лише досягнутих результатів і стану господарства, а й стратегії його діяльності у майбутньому періоді. Оскільки єдиної стратегії господарської діяльності не існує, поки не здійснено стратегічний аналіз, він проводиться за нормативними даними, і пов’язаний із загальними принципами господарських систем, які передбачають вивчення економічних показників комплексно.

У складі стратегічного проводиться також послідовний аналіз. Однак його проведення передбачає опрацювання ефективної стратегії ведення господарства. Переважно це порівняльний міжгосподарський аналіз, завданнями якого є: оцінювання рівня виробництва, досягнутого господарством у регіоні або в групі однотипних господарств, виявлення напрямів підвищення його ефективності, обґрунтування нормативів для вибору ефективнішої економічної стратегії.

Кожний з розглянутих вище видів економічного аналізу характеризується різними ознаками, що відображають широту і ступінь дослідження, рівні управління, об’єкти вивчення тощо.

За просторовою ознакою аналіз поділяють на внутрішньо-, загально- і міжгосподарський. Внутрішньогосподарський аналіз спрямований на вивчення діяльності внутрішньогосподарських підрозділів і дільниць виробництва. Загальногосподарський — обмежується вивченням показників діяльності підприємства в цілому, без деталізації по його підрозділах. Під час міжгосподарського аналізу, який називають ще порівняльним (хоча без порівняння аналізу взагалі не буває), показники підприємства, що аналізуються, порівнюють з такими інших підприємств, із середніми даними по об’єднанню, адміністративному району або ж по групі однотипних за спеціалізацією підприємств. При цьому всебічно оцінюють досягнуті результати, виявляють відхилення показників їх роботи, причини, цього резерви виробництва.

За рівнями управління розрізняють внутрішній і зовнішній аналіз. Внутрішній — це аналіз, який проводять безпосередньо у господарстві, виробничих підрозділах, на дільницях виробництва, у бригадах, ланках тощо, а також в об’єднаннях і відомствах однотипних галузей виробництва. Зовнішній аналіз здійснюють за межами відповідної галузі — у відомствах інших галузей, фінансових органах, банках тощо.

За ступенем охоплення об’єктів вивчення аналіз може бути повним (суцільним, комплексним), вибірковим (локальним), тематичним (частковим). Необхідність у таких напрямах аналізу зумовлена тим, що не завжди можливо, а іноді й непотрібно проводити, наприклад, комплексний аналіз, доцільно обмежитися локальним аналізом, спрямованим на послідовне вивчення, приміром, лише негативних явищ у господарській діяльності підприємства. При цьому не виключається також локальний аналіз позитивних досягнень у роботі.

Найвищим досягненням у розвитку аналізу господарської діяльності для потреб управління є системний і функціонально-вартісний аналіз.

Системний аналіз — це аналіз, який ґрунтується на теорії системи, тобто складні управлінські проблеми досліджують шляхом представлення об’єктів, що вивчаються, у вигляді систем, тобто як комплекси взаємопов’язаних елементів, що перебувають у русі. У свою чергу, така система є підсистемою іншої, більшої системи. При цьому кожна з проблем, що вивчається, розглядається системою з урахуванням багатьох аспектів управління і у зв’язку з іншими взаємопов’язаними проблемами. Система визначається як комплекс взаємопов’язаних між собою об’єктів, які утворюють складну єдність, окремі частини (підсистеми) якої розміщені упорядковано, відповідно до певної схеми або плану.

Системний аналіз складається з таких стадій: постановка проблеми; визначення мети і критеріїв вивчення; аналіз стану і розвитку об’єкта; аналіз самої проблеми з дослідженням можливих варіантів рішень; синтез результатів аналізу і вибір оптимального варіанта рішення.

Особливістю методології системного аналізу є використання як традиційних методів аналізу, розглянутих вище, так і методів та прийомів, властивих саме системному аналізу. Важливе місце серед них постає використання економіко-математичних методів таких, як математичне програмування (лінійне і динамічне), методи кореляційно-регресивного аналізу, теорія масового обслуговування, теорія ігор тощо.

Традиційний економічний аналіз є важливою частиною системного аналізу. Однак при вивченні окремих сторін діяльності підприємства доцільно використовувати також системний підхід.

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА), або, як його ще називають, аналіз витрат на основі споживчої вартості, — це метод вивчення можливостей скорочення витрат на виробництво продукції, робіт чи послуг, обов’язково за незмінних або поліпшених якісних властивостей.

Мета цього аналізу формалізується у такому вигляді:

Z = C → min за умови, що Ко ≤ К1,

де Z — мінімальні витрати на виробництво одиниці продукції; С — витрати, що аналізуються, на виробництво одиниці продукції; Ко і К1 — рівні споживчої вартості відповідно до і після аналізу витрат.

У цьому випадку метою є досягнення мінімальної собівартості одиниці продукції за умови, що рівень споживчої вартості (якість продукції) після аналізу буде не нижчим, ніж до аналізу.

Для вирішення завдань ФВА використовують як традиційні, порівняно прості калькуляційні розрахунки, так і економіко-математичні методи оптимізації витрат, які реалізуються за допомогою ЕОМ з використанням стандартних програм.

ФВА включає такі етапи: планування і підготовка аналізу, збирання інформації, дослідження фактичних витрат, розробка варіантів, їх оцінювання і вибір найоптимальнішого з них, впровадження оптимального варіанта і контроль за його результатами.

У сільському господарстві типовими завданнями ФВА є: визначення оптимальних раціонів годівлі тварин; оптимальний розподіл механізованих робіт за марками тракторів; вибір варіантів вантажоперевезень: автотранспортом, тракторами чи робочою худобою; способів збирання врожаю; кратності доїння корів тощо.

Хоча ФВА оформився у самостійну галузь, однак він може використовуватись як метод економічного аналізу витрат і собівартості продукції. Він також є важливою складовою частиною системного аналізу.

Останнім часом відповідно до вимог ринкових умов д-ром екон. наук Ю. С. Коваленком та іншими авторами запропоновано методику витратно-цінового аналізу (ВЦА) з використанням комп’ютерних технологій в управлінні аграрним підприємством

. На відміну від ФВА, який обмежується аналізом витрат та їх раціоналізацією, при ВЦА використовують комплексний аналіз раціоналізації прогнозування цін, собівартості прибутку і рентабельності в їхньому взаємозв’язку, методику оперативного контролю за цими показниками. Це новий напрям аналізу в умовах ринку, який, на нашу думку, відповідає сучасним вимогам і заслуговує на особливу увагу.

У стратегічному плануванні використовується SWOT-аналіз. Це абревіатура перші літер назв відповідних розділів: strenqth — сила; weakness — слабкість; opportunities — можливості; threts — погрози

. Цей метод ґрунтується на підході, який дає змогу вивчати зовнішнє і внутрішнє середовища підприємства разом. За допомогою цього методу можна встановити взаємозв’язки між силою і слабкістю, притаманний підприємству, і зовнішніми загрозами та можливостями. Наведемо для прикладу набір характеристик, висновок за якими дає можливість скласти список слабких та сильних сторін підприємства, а також перелік загроз і можливостей пов’язаних із зовнішнім середовищем.

І. Потенціальні внутрішні сильні сторони:

адекватні фінансові ресурси;

позитивний імідж у споживача;

економія, пов’язана з масштабами виробництва;

вміння уникнути сильного конкурента;

наявність власної технології;

переваги в затратах тощо.

ІІ. Потенціальні внутрішні слабкі сторони:

відсутність стратегії розвитку;

застаріле обладнання;

низький рівень кваліфікації управлінського персоналу;

вузький асортимент продукції;

висока собівартість продукції тощо.

ІІІ. Потенціальні зовнішні можливості:

можливість розширення асортименту продукції;

послаблення позицій конкурентів;

можливість подальшого розвитку відповідно до підвищення попиту на ринках тощо.

IV. Потенціальні зовнішні погрози:

повільне зростання ринку;

зростання вимог покупців продукції;

несприятлива політика держави тощо.

Більшість із складових кожної групи не піддаються кількісному вимірюванню при аналізі. Для цього використовують переважно експертну оцінку складових, що дає змогу зважити сильні та слабкі сторони підприємства і врахувати їх у стратегічних рішеннях.

Інституціональний аналіз на мікрорівні (на рівні підприємства, фірми, тощо) передбачає оцінювання переважно таких аспектів роботи підприємства

виявлення і характеристика різних елементів інституційного середовища, в якому підприємство функціонуватиме у перспективі; при цьому вивчають нормативну базу, відносини з місцевою владою, партнерами та контрагентами;

розробка політики підприємства при укладенні договорів та під час контролю за їхнім виконанням із застосуванням відповідних санкцій за невиконання контрактів партнерами;

розробка рекомендацій щодо оптимізації організаційної структури підприємства, його підрозділів і щодо окремих керівників, а також ступені їх відповідальності за реалізацію виробничих програм і планів;

ідентифікація можливих ризиків у майбутній діяльності підприємства.

Інституціональний аналіз ґрунтується переважно на результатах експертних оцінок і за відповідної належній аналітичній бази може ефективно використовуватися при обґрунтуванні й прийнятті управлінських рішень.

Маржинальний аналіз — це метод дослідження затрат з урахуванням їхнього поділу на постійні та змінні. Об’єктом детального аналізу є маржинальний дохід, тобто перевищення вартості проданої продукції над змінними витратами (без урахування постійних витрат).

При оцінці альтернатив при маржинальному аналізі порівнюють додаткові доходи від додаткових витрат. Якщо, наприклад, метою діяльності є максимізація прибутку, то вона буде досягнута тоді, коли додаткові доходи дорівнюватимуть додатковим витратами.

Перевага маржинального підходу при аналізі ефективності виробництва полягає у переважному вивченні змінних величин витрат. Метод маржинального аналізу має забезпечувати різні оцінки можливих ситуацій або альтернатив за умови компенсації додаткових витрат додатковими доходами. Одним із способів маржинального аналізу є графічний спосіб розрахунку точки беззбитковості (критичного обсягу), який дає змогу оперативно виявляти коливання величини прибутку підприємства при аналізі варіантів співвідношення обсягу виробництва, змінних і постійних витрат.

Контрольні питання

Поняття економічного аналізу.

Місце і роль економічного аналізу в системі управління підприємством.

Поняття «управлінські рішення» і основні складові їхнього обґрунтування і прийняття.

Предмет економічного аналізу та його об’єкти.

Фактори і резерви господарської діяльності.

Взаємозв’язок економічного аналізу з іншими галузями знань.

Класифікація видів і напрямів економічного аналізу.

Види економічного аналізу за часом його проведення.

Стратегічний аналіз і його роль в здійсненні окремих елементів управління.

Поняття «системний аналіз» і його значення для удосконалення управління.

Поняття «функціонально-вартісний аналіз», його роль і особливості в управлінні.

Поняття про SWOT-аналіз та інституціональний аналіз.