14.9. Ймовірність банкрутства та шляхи зміцнення фінансового стану підприємства

Банкрутство — це нездатність підприємства задовольнити вимоги кредиторів щодо оплати товарів, робіт, послуг, зобов’язань платежів до бюджету тощо.

Першим сигналом загрози банкрутства є неплатоспроможність підприємства і незадовільна структура балансу, тобто такий стан активів і пасивів балансу, коли тільки за рахунок власного капіталу підприємство не здатне забезпечити своєчасне виконання фінансових зобов’язань, зокрема:

перед фіскальною системою щодо податків, розрахунків з бюджетом та інших зобов’язань, які необхідно сплачувати в установленому законом порядку;

перед фінансово-кредитною системою та іншими організаціями щодо повернення кредитів, позик, сплати відсотків за користування ними та перед кредиторами за поставлену сировину, матеріали, товари або послуги згідно з укладеними угодами;

внутрішні зобов’язання перед акціонерами і працівниками щодо оплати праці, виплати дивідендів, виплат за трудовими угодами, колективним договором тощо.

Для прогнозування можливого банкрутства використовується система показників фінансового стану, які дають можливість обґрунтувати та своєчасно вжити заходів із забезпечення виведення підприємства з кризової ситуації.

Структура балансу підприємства визнається незадовільною, а підприємство неплатоспроможним за таких умов:

Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними коштами наближається до нуля;

Коефіцієнт покриття (поточної ліквідності) наприкінці звітного періоду менший за “1”.

Для прогнозування можливості відновлення платоспроможності підприємства можна використати коефіцієнт відновлення платоспроможності (Квп), який розраховують за такою формулою

де ,  — значення коефіцієнтів покриття наприкінці і на початку періоду; Т — звітний період, місяців; Кпн — нормативний коефіцієнт покриття (0,5); 6 — період відновлення платоспроможності, місяців.

Якщо коефіцієнт відновлення платоспроможності менший за “1”, то це свідчить про те, що підприємство в найближчі 6 місяців не має можливості відновити платоспроможність, і навпаки, якщо цей коефіцієнт більший за “1”, то це означає, що така можливість існує, а структуру балансу є задовільною.

Існують різні методи оцінки ймовірності банкрутства підприємства. Найпоширенішим з них є модель американського економіста Е. Альтмана, яка ґрунтується на методі множинної кореляції.

Z = а1х1 + а2х2, ...... аnxn,

де Z — коефіцієнт (ступінь) можливості банкрутства; а1, а2, ... аn — параметри рівняння; х1, х2, …, хn — коефіцієнти регресії при зміні параметра (а) на одиницю.

На основі аналізу фінансової стійкості багатьох підприємств Е. Альтман отримав таке рівняння

Z = 0,717х1 + 0,847х2 +  3,107х3 + 0,4х4 + 0,995х5,

де х1 — частка власного оборотного капіталу в загальній сумі активів; х2 — нерозподілений прибуток в сумі активів; х3 — прибуток до сплати відсотків у сумі активів; х4 — співвідношення вартості власного та позикового капіталу; х5 — частка обсягу продаж (виручки) в сумі активів.

Розв’язавши рівняння, отримаємо Z = 1,23.

Залежно від значення Z прогнозується можливість банкрутства:

Z < 1,23 — висока вірогідність банкрутства;

Z < 1,23 — мала вірогідність банкрутства.

На підприємстві, яке аналізується, ймовірність банкрутства дуже мала, а точніше, відсутня.

Однак для вітчизняних сільськогосподарських підприємств наведена вище модель ймовірності банкрутства не придатна, оскільки вона не враховує реальних умов.

Можна використати цю модель з уточнень зробленими Г. В. Савицькою [20, с. 380].

Так, за допомогою кореляційного факторного аналізу було встановлено, що найбільше на зміни фінансового стану сільськогосподарських підприємств впливають такі показники:

частка власного оборотного капіталу в оборотних активах (х1);

співвідношення оборотного і основного капіталу (х2);

коефіцієнт оборотності сукупних активів (х3);

рентабельність активів, % (х4);

коефіцієнт фінансової незалежності (частка власного капіталу в загальній валюті балансу) (х5).

За даними 200 господарств Республіки Білорусь було одержано таке рівняння:

Z = 0,111х1 + 13,239х2 + 1,676х3 + 0,515х4 + 3,80х5.

Константа для порівняння Z = 8.

Якщо Z > 8 — ризик банкрутства малий або відсутній; при
Z < 8 — є ризик банкрутства: від 8 до 5 — невеликий; від 5 до 3 — середній; нижче 3 — великий; нижче 1 — підприємство — повний банкрут.

Існує два види реакції підприємства на його кризовий стан. Перша — захисна: різке скорочення витрат, продаж чи ліквідація окремих підрозділів або галузей підприємства, скорочення й продаж обладнання чи майна, звільнення персоналу, зниження ринкових цін і скорочення обсягів збуту продукції тощо. Друга — наступальна: модернізація обладнання, впровадження нових технологій, ефективний маркетинг, підвищення цін, пошук нових ринків збуту, розробка і реалізація прогресивної стратегічної концепції планування й управління.

Зарубіжні аналітики, зокрема американські, 90 % невдачі підприємств пов’язують з недосвідченістю менеджерів, некомпетентністю керівництва, невідповідністю його дій умовам, які змінились, зловживаннями, що призводить до неефективного управління підприємством. Практика свідчить: якщо криза зумовлена внутрішніми причинами, то керівника або фахівця доцільно запросити зі сторони; якщо зовнішніми — то керівником обирають здібного працівника з персоналу підприємства.

Друга важлива причина невдач — високі витрати виробництва. У цьому разі доцільно скоротити усі невиробничі і малопродуктивні витрати — ліквідувати зайві й застарілі виробничі потужності, покращити технологічні процеси, здешевити їх, усунути причини браку, витрати від нераціонального використання робочого часу й плинності кадрів, скоротити управлінські витрати, ліквідувати збиткові галузі й виробництва і започаткувати виробництво високорентабельної продукції тощо.

Визначення стратегічних цілей передбачає виявлення перспектив розвитку основної діяльності господарства з урахуванням конкретних умов і конкурентоздатності.

Наближення підприємства до банкрутства може залежати від багатьох факторів.

1. Параметри факторів виробництва: неправильне визначення виробничого профілю; низькі підприємницькі здібності власника або управлінців господарства; неадекватний маркетинг; висока частка позикового капіталу; низька кваліфікація виконавців (робітників, інженерів тощо); неадекватність трансакційних витрат (витрати на поставку виробничих запасів, продаж продукції тощо).

2. Параметри факторів попиту. Різке зниження попиту несприятливо впливає на всі види діяльності: скорочуються обсяги виробництва, збільшуються витрати на одиницю продукції внаслідок збільшення частки постійних витрат, зменшується прибуток на одиницю продукції й загальний прибуток господарства.

3. Вплив на банкрутство споріднених і підтримуючих галузей здійснюється через постачання ресурсів, підвищення цін на них і використання ресурсів в інших галузях та на інші цілі. Погіршення конкурентних можливостей постачальників ресурсів також може зумовити банкрутство залежних від них підприємств. Окрім зовнішніх факторів, існують і фактори внутрішні, наприклад відсутність у підприємства резервних стратегічних ресурсів.

4. Суперництво із галузевими підприємствами. Поява на ринку нових серйозних конкурентів — підприємств, які використовують кращі управлінські технології, маркетингову стратегію, кращі кадри тощо.

5. Вплив уряду є важливим фактором, що зумовлює розвиток і функціонування підприємства, особливо в умовах регульованої державою економіки. Фіскальна й кредитно-грошова політика уряду має сильний вплив на діяльність підприємства. Якщо вона нестабільна не лише в довгостроковому, а й у короткостроковому періоді, то підприємству важко вижити. Так само негативно впливають нестабільність і протиріччя законодавства. Все це не гарантує бізнесу нормальний розвиток, підвищує рівень ризику (підприємство із зони допустимого ризику може переміститися в зону підвищеного ризику і значно наблизитися до банкрутства).

На початковому етапі на нове виробництво негативно впливають високі ставки податків на прибуток, інші податки. Тому в умовах регульованої економіки уряд часто підтримує найважливіші для країни галузі через надання субсидій, пільгові податки тощо.

6. Випадковий вплив — один із непередбачуваних факторів. Випадок може як сприяти розвиткові підприємства, так і спричинити його банкрутство (стихійні лиха, винахід товарів-замінників, технологічний прорив у виробництві, раптова дестабілізація політичного й економічного становища в країнах — торгових партнерах, введення ембарго на поставку товарів підприємства).

7. Приватизація галузей економіки є одним із важливих факторів розвитку підприємства. Низький ступінь приватизації і наявність державної монополії в галузі може зумовити складності юридичного, технологічного, природного та іншого характеру, що іноді призводить до нестійкості виробництва. Схожа ситуація спостерігалася донедавна у сільськогосподарському секторі економіки, коли існування великих за розмірами господарств (колгоспів, радгоспів), що підтримувалися та субсидували державою, ускладнювало розвиток малих фермерських господарств.

Аналіз зазначених факторів дає можливість виробити тактику відвернення небезпеки банкрутства підприємства, обґрунтувати економічну стратегію ведення господарства, передбачивши такі її складові, як: товарна стратегія, стратегія ціноутворення, стратегія взаємодії з ринковими факторами чинників виробництва, зниження витрат, маркетингова стратегія, стимулювання персоналу тощо.

Аналізу підлягають як зовнішні, так і внутрішні фактори, від яких залежить робота підприємства. На зовнішні фактори підприємство істотно вплинути не має змоги, тому його завданням щодо цього є якомога повніше та точніше врахування змін, що відбулися на ринку і в суспільстві, та внесення відповідних корективів до своєї діяльності.

Внутрішні елементи господарської діяльності, що підлягають аналізу, можна об’єднати в такі групи:

1. Призначення підприємства — для чого воно створено, чого від нього чекають основні учасники, яким чином можна задовольнити ці очікування. Це визначається метою діяльності.

2. Результативність роботи підприємства за період, що аналізується, — показники рентабельності виробництва продукції, його економічності та ефективності, а також планомірності.

3. Ступінь використання ресурсів підприємства (як інтелектуальних, так і матеріальних).

4. Робота функціональних служб підприємства — наскільки успішно вони вирішують поставлені завдання.

5. Конкурентоспроможність вироблених підприємством товарів — з’ясовують, чи потрібно розпочинати підготовку до виробництва нового товару.

Усі ці та інші внутрішні фактори необхідно враховувати при аналізі балансу підприємства, а також при реалізації кадрової стратегії та політики. У кризовій ситуації підприємство має реалізувати спеціальну стратегію із запобігання банкрутству, яка передбачає багато прийомів щодо поліпшення конкурентоспроможності підприємства.

Важливим напрямом цієї стратегії є забезпечення швидкої оборотності капіталу. Однією із поширених причин низьких прибутків є те, що великі грошові капітали підприємства нерухомі. На багатьох підприємствах не використовується обладнання, споруди, надто великі виробничі запаси сировини, матеріалів тощо. Все це утворює недіючий капітал.

Немає жодної вигоди у тому, щоб притримувати готову продукцію, товари, крім тих випадків, коли ціни зростають. Цінність обладнання, техніки або споруд залежить від їх використання, а не від їхньої вартості. Норма прибутку залежить переважно від швидкості продаж, а не від високої ціни. Отже, завищення цін — прямий шлях до банкрутства, а більш висока швидкість оборотності капіталу допоможе цього уникнути.

Контрольні питання

Яке значення і завдання має фінансовий аналіз в умовах ринкової економіки?

Джерела та методи аналізу фінансового стану підприємства. Характеристика змісту і структури бухгалтерського балансу підприємства.

Горизонтальний і вертикальний аналіз балансу. Основні цілі його проведення.

Методика аналізу джерел утворення активів балансу.

Методика аналізу розміщення, складу і стану майна підприємства.

Послідовність виконання аналізу активів балансу підприємства.

Як можна розрахувати й проаналізувати стан власних оборотних коштів підприємства?

Основні показники ефективного використання основних і оборотних засобів аграрних підприємств.

Аналіз оборотності та рентабельності капіталу.

Аналіз власного і позикового капіталу та їх співвідношення. Показник левериджу і методика пошуку його ефективного рівня.

Методика аналізу фінансової стабільності підприємства.

Аналіз ділової активності та інвестиційної привабливості підприємства.

Показники платоспроможності та ліквідності підприємства. Методика їх аналізу.

Ознаки ліквідності підприємства. Поняття банкрутства підприємства, його оцінка і шляхи запобігання.

Основні напрями складання звіту про рух грошових коштів. Його аналіз.

Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості підприємства.

Як аналізують рентабельність капіталу?

Підсумкова оцінка фінансового стану підприємства. Основні напрямки його поліпшення.

Банкрутство — це нездатність підприємства задовольнити вимоги кредиторів щодо оплати товарів, робіт, послуг, зобов’язань платежів до бюджету тощо.

Першим сигналом загрози банкрутства є неплатоспроможність підприємства і незадовільна структура балансу, тобто такий стан активів і пасивів балансу, коли тільки за рахунок власного капіталу підприємство не здатне забезпечити своєчасне виконання фінансових зобов’язань, зокрема:

перед фіскальною системою щодо податків, розрахунків з бюджетом та інших зобов’язань, які необхідно сплачувати в установленому законом порядку;

перед фінансово-кредитною системою та іншими організаціями щодо повернення кредитів, позик, сплати відсотків за користування ними та перед кредиторами за поставлену сировину, матеріали, товари або послуги згідно з укладеними угодами;

внутрішні зобов’язання перед акціонерами і працівниками щодо оплати праці, виплати дивідендів, виплат за трудовими угодами, колективним договором тощо.

Для прогнозування можливого банкрутства використовується система показників фінансового стану, які дають можливість обґрунтувати та своєчасно вжити заходів із забезпечення виведення підприємства з кризової ситуації.

Структура балансу підприємства визнається незадовільною, а підприємство неплатоспроможним за таких умов:

Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними коштами наближається до нуля;

Коефіцієнт покриття (поточної ліквідності) наприкінці звітного періоду менший за “1”.

Для прогнозування можливості відновлення платоспроможності підприємства можна використати коефіцієнт відновлення платоспроможності (Квп), який розраховують за такою формулою

де ,  — значення коефіцієнтів покриття наприкінці і на початку періоду; Т — звітний період, місяців; Кпн — нормативний коефіцієнт покриття (0,5); 6 — період відновлення платоспроможності, місяців.

Якщо коефіцієнт відновлення платоспроможності менший за “1”, то це свідчить про те, що підприємство в найближчі 6 місяців не має можливості відновити платоспроможність, і навпаки, якщо цей коефіцієнт більший за “1”, то це означає, що така можливість існує, а структуру балансу є задовільною.

Існують різні методи оцінки ймовірності банкрутства підприємства. Найпоширенішим з них є модель американського економіста Е. Альтмана, яка ґрунтується на методі множинної кореляції.

Z = а1х1 + а2х2, ...... аnxn,

де Z — коефіцієнт (ступінь) можливості банкрутства; а1, а2, ... аn — параметри рівняння; х1, х2, …, хn — коефіцієнти регресії при зміні параметра (а) на одиницю.

На основі аналізу фінансової стійкості багатьох підприємств Е. Альтман отримав таке рівняння

Z = 0,717х1 + 0,847х2 +  3,107х3 + 0,4х4 + 0,995х5,

де х1 — частка власного оборотного капіталу в загальній сумі активів; х2 — нерозподілений прибуток в сумі активів; х3 — прибуток до сплати відсотків у сумі активів; х4 — співвідношення вартості власного та позикового капіталу; х5 — частка обсягу продаж (виручки) в сумі активів.

Розв’язавши рівняння, отримаємо Z = 1,23.

Залежно від значення Z прогнозується можливість банкрутства:

Z < 1,23 — висока вірогідність банкрутства;

Z < 1,23 — мала вірогідність банкрутства.

На підприємстві, яке аналізується, ймовірність банкрутства дуже мала, а точніше, відсутня.

Однак для вітчизняних сільськогосподарських підприємств наведена вище модель ймовірності банкрутства не придатна, оскільки вона не враховує реальних умов.

Можна використати цю модель з уточнень зробленими Г. В. Савицькою [20, с. 380].

Так, за допомогою кореляційного факторного аналізу було встановлено, що найбільше на зміни фінансового стану сільськогосподарських підприємств впливають такі показники:

частка власного оборотного капіталу в оборотних активах (х1);

співвідношення оборотного і основного капіталу (х2);

коефіцієнт оборотності сукупних активів (х3);

рентабельність активів, % (х4);

коефіцієнт фінансової незалежності (частка власного капіталу в загальній валюті балансу) (х5).

За даними 200 господарств Республіки Білорусь було одержано таке рівняння:

Z = 0,111х1 + 13,239х2 + 1,676х3 + 0,515х4 + 3,80х5.

Константа для порівняння Z = 8.

Якщо Z > 8 — ризик банкрутства малий або відсутній; при
Z < 8 — є ризик банкрутства: від 8 до 5 — невеликий; від 5 до 3 — середній; нижче 3 — великий; нижче 1 — підприємство — повний банкрут.

Існує два види реакції підприємства на його кризовий стан. Перша — захисна: різке скорочення витрат, продаж чи ліквідація окремих підрозділів або галузей підприємства, скорочення й продаж обладнання чи майна, звільнення персоналу, зниження ринкових цін і скорочення обсягів збуту продукції тощо. Друга — наступальна: модернізація обладнання, впровадження нових технологій, ефективний маркетинг, підвищення цін, пошук нових ринків збуту, розробка і реалізація прогресивної стратегічної концепції планування й управління.

Зарубіжні аналітики, зокрема американські, 90 % невдачі підприємств пов’язують з недосвідченістю менеджерів, некомпетентністю керівництва, невідповідністю його дій умовам, які змінились, зловживаннями, що призводить до неефективного управління підприємством. Практика свідчить: якщо криза зумовлена внутрішніми причинами, то керівника або фахівця доцільно запросити зі сторони; якщо зовнішніми — то керівником обирають здібного працівника з персоналу підприємства.

Друга важлива причина невдач — високі витрати виробництва. У цьому разі доцільно скоротити усі невиробничі і малопродуктивні витрати — ліквідувати зайві й застарілі виробничі потужності, покращити технологічні процеси, здешевити їх, усунути причини браку, витрати від нераціонального використання робочого часу й плинності кадрів, скоротити управлінські витрати, ліквідувати збиткові галузі й виробництва і започаткувати виробництво високорентабельної продукції тощо.

Визначення стратегічних цілей передбачає виявлення перспектив розвитку основної діяльності господарства з урахуванням конкретних умов і конкурентоздатності.

Наближення підприємства до банкрутства може залежати від багатьох факторів.

1. Параметри факторів виробництва: неправильне визначення виробничого профілю; низькі підприємницькі здібності власника або управлінців господарства; неадекватний маркетинг; висока частка позикового капіталу; низька кваліфікація виконавців (робітників, інженерів тощо); неадекватність трансакційних витрат (витрати на поставку виробничих запасів, продаж продукції тощо).

2. Параметри факторів попиту. Різке зниження попиту несприятливо впливає на всі види діяльності: скорочуються обсяги виробництва, збільшуються витрати на одиницю продукції внаслідок збільшення частки постійних витрат, зменшується прибуток на одиницю продукції й загальний прибуток господарства.

3. Вплив на банкрутство споріднених і підтримуючих галузей здійснюється через постачання ресурсів, підвищення цін на них і використання ресурсів в інших галузях та на інші цілі. Погіршення конкурентних можливостей постачальників ресурсів також може зумовити банкрутство залежних від них підприємств. Окрім зовнішніх факторів, існують і фактори внутрішні, наприклад відсутність у підприємства резервних стратегічних ресурсів.

4. Суперництво із галузевими підприємствами. Поява на ринку нових серйозних конкурентів — підприємств, які використовують кращі управлінські технології, маркетингову стратегію, кращі кадри тощо.

5. Вплив уряду є важливим фактором, що зумовлює розвиток і функціонування підприємства, особливо в умовах регульованої державою економіки. Фіскальна й кредитно-грошова політика уряду має сильний вплив на діяльність підприємства. Якщо вона нестабільна не лише в довгостроковому, а й у короткостроковому періоді, то підприємству важко вижити. Так само негативно впливають нестабільність і протиріччя законодавства. Все це не гарантує бізнесу нормальний розвиток, підвищує рівень ризику (підприємство із зони допустимого ризику може переміститися в зону підвищеного ризику і значно наблизитися до банкрутства).

На початковому етапі на нове виробництво негативно впливають високі ставки податків на прибуток, інші податки. Тому в умовах регульованої економіки уряд часто підтримує найважливіші для країни галузі через надання субсидій, пільгові податки тощо.

6. Випадковий вплив — один із непередбачуваних факторів. Випадок може як сприяти розвиткові підприємства, так і спричинити його банкрутство (стихійні лиха, винахід товарів-замінників, технологічний прорив у виробництві, раптова дестабілізація політичного й економічного становища в країнах — торгових партнерах, введення ембарго на поставку товарів підприємства).

7. Приватизація галузей економіки є одним із важливих факторів розвитку підприємства. Низький ступінь приватизації і наявність державної монополії в галузі може зумовити складності юридичного, технологічного, природного та іншого характеру, що іноді призводить до нестійкості виробництва. Схожа ситуація спостерігалася донедавна у сільськогосподарському секторі економіки, коли існування великих за розмірами господарств (колгоспів, радгоспів), що підтримувалися та субсидували державою, ускладнювало розвиток малих фермерських господарств.

Аналіз зазначених факторів дає можливість виробити тактику відвернення небезпеки банкрутства підприємства, обґрунтувати економічну стратегію ведення господарства, передбачивши такі її складові, як: товарна стратегія, стратегія ціноутворення, стратегія взаємодії з ринковими факторами чинників виробництва, зниження витрат, маркетингова стратегія, стимулювання персоналу тощо.

Аналізу підлягають як зовнішні, так і внутрішні фактори, від яких залежить робота підприємства. На зовнішні фактори підприємство істотно вплинути не має змоги, тому його завданням щодо цього є якомога повніше та точніше врахування змін, що відбулися на ринку і в суспільстві, та внесення відповідних корективів до своєї діяльності.

Внутрішні елементи господарської діяльності, що підлягають аналізу, можна об’єднати в такі групи:

1. Призначення підприємства — для чого воно створено, чого від нього чекають основні учасники, яким чином можна задовольнити ці очікування. Це визначається метою діяльності.

2. Результативність роботи підприємства за період, що аналізується, — показники рентабельності виробництва продукції, його економічності та ефективності, а також планомірності.

3. Ступінь використання ресурсів підприємства (як інтелектуальних, так і матеріальних).

4. Робота функціональних служб підприємства — наскільки успішно вони вирішують поставлені завдання.

5. Конкурентоспроможність вироблених підприємством товарів — з’ясовують, чи потрібно розпочинати підготовку до виробництва нового товару.

Усі ці та інші внутрішні фактори необхідно враховувати при аналізі балансу підприємства, а також при реалізації кадрової стратегії та політики. У кризовій ситуації підприємство має реалізувати спеціальну стратегію із запобігання банкрутству, яка передбачає багато прийомів щодо поліпшення конкурентоспроможності підприємства.

Важливим напрямом цієї стратегії є забезпечення швидкої оборотності капіталу. Однією із поширених причин низьких прибутків є те, що великі грошові капітали підприємства нерухомі. На багатьох підприємствах не використовується обладнання, споруди, надто великі виробничі запаси сировини, матеріалів тощо. Все це утворює недіючий капітал.

Немає жодної вигоди у тому, щоб притримувати готову продукцію, товари, крім тих випадків, коли ціни зростають. Цінність обладнання, техніки або споруд залежить від їх використання, а не від їхньої вартості. Норма прибутку залежить переважно від швидкості продаж, а не від високої ціни. Отже, завищення цін — прямий шлях до банкрутства, а більш висока швидкість оборотності капіталу допоможе цього уникнути.

Контрольні питання

Яке значення і завдання має фінансовий аналіз в умовах ринкової економіки?

Джерела та методи аналізу фінансового стану підприємства. Характеристика змісту і структури бухгалтерського балансу підприємства.

Горизонтальний і вертикальний аналіз балансу. Основні цілі його проведення.

Методика аналізу джерел утворення активів балансу.

Методика аналізу розміщення, складу і стану майна підприємства.

Послідовність виконання аналізу активів балансу підприємства.

Як можна розрахувати й проаналізувати стан власних оборотних коштів підприємства?

Основні показники ефективного використання основних і оборотних засобів аграрних підприємств.

Аналіз оборотності та рентабельності капіталу.

Аналіз власного і позикового капіталу та їх співвідношення. Показник левериджу і методика пошуку його ефективного рівня.

Методика аналізу фінансової стабільності підприємства.

Аналіз ділової активності та інвестиційної привабливості підприємства.

Показники платоспроможності та ліквідності підприємства. Методика їх аналізу.

Ознаки ліквідності підприємства. Поняття банкрутства підприємства, його оцінка і шляхи запобігання.

Основні напрями складання звіту про рух грошових коштів. Його аналіз.

Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості підприємства.

Як аналізують рентабельність капіталу?

Підсумкова оцінка фінансового стану підприємства. Основні напрямки його поліпшення.