9.4. Аналіз собівартості продукції рослинництва

Для визнання загальної суми економії (перевитрат) від планової собівартості фактичного збору продукції віднімають фактичні витрати по рослинництву в цілому. Відсоток зміни собівартості валової продукції рослинництва порівняно з плановою дорівнює відношенню загальної суми економії (зниження) або перевитрат (підвищення) до планової собівартості фактичного збору продукції. Загальну суму планової собівартості фактичної продукції обчислюють зменшуючи фактичні витрати на суму перевитрат або збільшуючи їх на суму економії. Наприклад, якщо фактичні витрати на основну продукцію становили 900 тис. грн, то зниження собівартості продукції рослинництва дорівнювало: 30 : (900 +
+ 30) · 100 = 3,22 %.

Собівартість 1 ц основної продукції сільськогосподарських культур залежить від урожайності основної продукції з 1 га, витрат на вирощування культури і виходу побічної продукції.

Витрати у рослинництві групують за статтями: витрати на оплату праці; відрахування на соціальне страхування; витрати на насіння і садивний матеріал, добрива, засоби захисту рослин, роботи і послуги, зокрема плата за подачу води для зрошення; витрати на утримання основних засобів, у тому числі на пальне і мастильні матеріали, амортизацію, ремонт основних засобів; витрати на використання й охорону природних ресурсів; витрати по організації виробництва та управлінню; невиробничі витрати; інші витрати.

Аналіз собівартості продукції за окремою культурою розпочинають з групування і порівняння фактичних показників з плановими (табл. 9.6).

Таблиця 9.6

АНАЛІЗ витрат на вирощування цукрових буряків

При аналізі визначають також загальні суми економії перевитрат коштів по культурі в цілому, у тому числі за факторами. У табл. 9.6 не всі показники можна визначити за даними річного звіту. Витрати за статтями у звітній калькуляції не наводяться, тому для аналізу їх беруть з аналітичного обліку по бухгалтерському рахунку № 23 «Виробництво». За даними табл. 9.6 можна виявити основні причини зміни фактичної собівартості 1 ц порівняно з плановою. У нашому прикладі вона була нижче на 1,40 грн. Зниження собівартості 1 ц коренів цукрових буряків зумовлене підвищенням урожайності на 1 га (141 ц), однак допущено збільшення витрат на 1 га (на 562,65 грн). Економія витрат досягнута переважно внаслідок зниження оцінки оплати праці. Негативно вплинуло на собівартість збільшення витрат праці на 1 га на 78 людино-годин, інших витрат — на 430,65 грн і зменшення виходу побічної продукції на 90 грн.

Одним з важливих завдань аналізу є кількісний вимір впливу окремих факторів на собівартість продукції. При цьому визначають економію і перевитрати по факторах у розрахунку на 1 ц продукції і на валовий збір у цілому (табл. 9.7). Загальні суми економії та перевитрат за факторами визначають множенням відповідних відхилень у витратах у розрахунку на 1 ц продукції на фактичний валовий збір. Згідно з даними табл. 9.7 зниження собівартості 1 ц коренів на 1,40 грн зумовило економію на загальну суму 30,6 тис. грн. Собівартість 1 ц знизилась унаслідок підвищення рівня врожайності на 2,60 грн і підвищилося за рахунок витрат на 1,20 грн, зокрема за рахунок витрат на оплату праці собівартість 1 ц підвищилася на 0,28 грн. При цьому допущено зниження рівня оплати праці до 3,00 грн. за 1 людино-годину при базисному показнику — 3,27 грн. Слід зазначити, що за значного зростання врожайності культури, що аналізується, зниження рівня оплати праці вважається негативним явищем, що деякою мірою пояснюється допущеними перевитратами затрат праці в людино-годинах.

Таблиця 9.7

Вплив окремих факторів на собівартість
виробництва продукції цукрових буряків

Розглянутий аналіз нескладний, але дуже поверховий. Висновки за його результатами зроблені без урахування кореляційного взаємозв’язку між урожайністю і витратами на 1 га. Це призводить до неточної оцінки впливу окремих факторів, а іноді — до неправильних і навіть протилежних висновків.

При аналізі іноді виникає потреба в узагальненні можливостей (резервів) зниження собівартості продукції за умови закріплення позитивних факторів і запобігання негативним. З огляду на це визначають можливий рівень собівартості одиниці продукції (табл. 9.8).

Таблиця 9.8

Розрахунок резервів зниження собівартості
продукції цукрових буряків
(за негативними відхиленнями табл. 9.6 — 9.7)

Недоліком наведеної методики є те, що при цьому не враховуються закономірності формування витрат на одиницю розміру галузі і рівня її продуктивності в умовах підвищення інтенсифікації виробництва, взаємозалежність, наприклад, рівня врожайності і величини витрат. Тому в умовах послідовної інтенсифікації виробництва для обґрунтування стратегії господарської діяльності виникла потреба у проведенні глибшого і змістовнішого аналізу собівартості продукції з урахуванням поділу витрат на постійні та змінні.

Поділ витрат у сільському господарстві на постійні та змінні слід вважати досить умовними. Як свідчать дані аналізу господарювання (особливо за кілька років) як постійні, так і змінні витрати, сумарно дещо змінюються внаслідок посилення інтенсифікації, впровадження досягнень науково-технічного прогресу в сільському господарстві, впливу погодних умов тощо.

У межах однієї культури до постійних витрат належать витрати: минулих років, на проведення передпосівного обробітку ґрунту і сівбу, на догляд за рослинами, придбання насіння, мінеральних та органічних добрив, страхові платежі, накладні витрати. До умовно-змінних, які залежать від урожайності культури, — витрати на збирання врожаю, оплату праці в частині додаткових виплат за продукцію, виплату премій за підвищення врожайності культур тощо.

У тваринництві до постійних витрат на одну голову тварин належать: пряма оплата праці, амортизація і витрати на поточний ремонт, вартість підстилки і підтримуючого корму, накладні витрати та деякі інші. Змінний характер мають витрати продуктивних кормів, витрати на додаткову оплату праці за продукцію тощо.

Якщо позначити постійні витрати на одиницю галузі а, змінні витрати з розрахунку на одиницю продукції — b, а продуктивність одиниці галузі — q, то витрати на одиницю галузі (Сг) можна представити у вигляді формули

Сг = а + bq.

Звідси собівартість одиниці продукції

Сп = a : q + b.

Отже, витрати на одиницю галузі — величина непостійна. Вони збільшуються або зменшуються залежно від продуктивності галузі за рахунок змінних витрат. Тому рівень продуктивності галузі впливає на собівартість одиниці продукції лише за рахунок постійних витрат на одиницю галузі. Врахування цієї обставини при аналізі має принципове значення для правильної оцінки досягнутого рівня собівартості продукції і впливу на неї окремих факторів. В умовах госпрозрахунку результати аналізу витрат використовують для правильної організації оплати праці за продукцію, преміювання за економію коштів тощо. Аналіз витрат з урахуванням умовного поділу їх на постійні та змінні є важливим засобом виявлення резервів і обґрунтування стратегії зниження собівартості продукції.

Для наочності розрахуємо залежність собівартості 1 ц цукрових буряків від урожайності, виходячи із середніх показників витрат на 1 га (табл. 9.9).

Таблиця 9.9

Залежність собівартості 1 ц цукрових буряків
від урожайності за рахунок постійних витрат
на 1 га прощі посіву

Як видно з даних таблиці, собівартість 1 ц цукрових буряків при зростанні врожайності від 300 до 500 ц/га знижується за рахунок постійних витрат на 2,4 грн. За допомогою графіка, наведеного на рис. 9.2, можна побачити, як змінюється собівартість 1 ц цукрових буряків залежно від різних значень урожайності. Керівники і спеціалісти господарства за допомогою графіка можуть спрогнозувати величину собівартості за певного рівня врожайності і середніх витрат на виробництво. Проте в окремих господарствах постійні та змінні витрати на одиницю галузі відрізняються. Вони можуть бути більшими або меншими від середнього показника, наприклад, по району, прийнятого за базисний рівень витрат. Тому фактична собівартість одиниці продукції окремого господарства за досягнутого рівня врожайності може дещо відхилятися від розрахункової (табл. 9.9, рис. 9.2).

Для групування витрат на постійні та змінні, а також для ефективнішого пошуку резервів зниження собівартості аналіз витрат у галузях рослинництва не повинен обмежуватися вивченням їх лише за тими елементами і статтями, які відображені у звітних калькуляціях, виходячи з економічного змісту витрат. Для потреб управління виробництвом необхідно також вивчити витрати за технологічними ознаками виробництва, тобто потрібно знати величину витрат за минулий рік, на проведення передпосівного обробітку ґрунту і сівбу, догляд за культурою, збирання врожаю. Витрати на виконання кожного з цих видів робіт складаються з витрат на оплату праці, вартості роботи тракторів, вантажних автомобілів та інших обслуговуючих виробництв, інших прямих витрат. Саме за виробничими процесами і операціями розраховується та обґрунтовується планова собівартість продукції вирощування культур у технологічних картах, а також складається фактична собівартість у процесі виробництва. Тому для аналізу собівартості разом з даними річного звіту широко використовують дані внутрішньогосподарської звітності та обліку витрат за роботами у рослинництві (табл. 9.10)

Таблиця 9.10

Витрати на виробництво і собівартість цукрових буряків

З урахуванням викладеного вище аналіз собівартості доцільно розпочинати з простого порівняння відповідно згрупованих показників. При цьому в окремі групи виділяють витрати минулого й звітного року, зокрема на передпосівний обробіток ґрунту, сівбу і догляд за посівами, а також на збирання врожаю.

Згідно з даними табл. 9.10 собівартість 1 ц цукрових буряків у господарстві, діяльність якого аналізується, перевищує відповідний показник передового господарства. У розрахунку на весь збір продукції цієї культури (171 363 ц) додаткові витрати на виробництво дорівнювали 34,3 тис. грн.

На підставі наведених у таблиці даних можна розрахувати вплив кожного з факторів, відображених у ній. Для цього у формулі залежності собівартості від продуктивності галузі, постійних і змінних витрат врахуємо вихід побічної продукції (n):

Для визначення ступеня впливу окремих факторів способом послідовних підстановок зіставимо результати розв’язання таких рівнянь, грн:

.

Розрахунок показує, що підвищення собівартості зумовлене негативним впливом на неї нижчої врожайності при нижчих витратах на виробництво.

Таблиця 9.11

Вплив найважливіших факторів
на собівартість цукрових буряків

Як свідчать дані табл. 9.11, підвищення собівартості цукрових буряків 10 коп. зумовлювалося переважно збільшенням змінних витрат на збирання врожаю. Загальна сума виробничих витрат зменшилася на 80,5 на 13,7 тис. грн. Проте у господарстві, діяльність якого аналізується, були меншими постійні витрати на 1 га за статтями витрат на сівбу і догляд за посівами, а також накладні витрати. Це знизило собівартість 1 ц продукції на 37 коп., а загальну величину витрат на весь валовий збір цукрових буряків — на 17,1 тис. грн.

Однією з основних причин великих витрат на виробництво цукрових буряків у господарстві, яке аналізувалося, була висока трудомісткість виробничих операцій з вирощування цієї культури, що спричинило збільшення витрат щодо передового господарства на проведення передпосівного обробітку ґрунту, сівбу, догляд за посівами і збирання врожаю.

Збільшення трудомісткості виробництва призвело певною мірою до зниження рівня оплати праці в цій галузі, що взагалі негативно вплинуло на результати виробництва. Тому економію за рахунок нижчого рівня оплати праці у роглянутому прикладі слід розглядати як негативне явище.

Інформація, отримана внаслідок аналізу собівартості продукції рослинництва, може бути використана керівниками і фахівцями для обґрунтування планового рівня собівартості продукції і технології вирощування культур. Щодо вирощування цукрових буряків актуальними завданнями для господарства діяльність якого аналізується є подальше вдосконалення організації та технології виробництва, впровадження комплексної механізації при обробітку посівів, догляді за ними й особливо під час збирання врожаю для того щоб досягти мінімальних затрат ручної праці. З цією метою потрібно вивчати досвід виробництва передових господарств, впроваджувати прогресивну технологію вирощування культур.

Оперативний аналіз витрат рослинництва проводиться шляхом порівняння показників фактичних обсягів робіт і витрат на їхнє виконання з нормативами технологічних карт.

Для оперативного економічного аналізу виробництва у рослинництві у господарстві мають бути розроблені на належному рівні технологічні карти на кожну культуру, які містили б необхідну інформацію для розрахунку планових нормативів витрат на одиницю фізичного обсягу кожного виду робіт.

При складанні технологічних карт важливо враховувати передовий досвід виробництва та конкретні умови господарства. При істотних змінах у технології та організації вирощування сільськогосподарських культур у такі карти вносять відповідні корективи.

Для впровадження системи оперативного аналізу важливе значення має узгодженість обліку і планових та нормативних даних. Вивчення сучасної практики ведення бухгалтерського обліку на аграрних підприємствах показує, що підвищення ролі його контрольних функцій в управлінні потребує докорінного поліпшення обліку робіт і витрат у рослинництві. Здійснення систематичного документально обґрунтованого аналізу технології у рослинництві можливе у тих випадках, коли аналітичний облік виробництва відображує не тільки вартісні, а й кількісні показники, що характеризують обсяги виконаних робіт.

Аналіз виконання плану технології вирощування культур і витрат на виробництво проводять, дотримуючись максимальної деталізації виробничих процесів та операцій, яка передбачена технологічними картами. Це потрібно, по-перше, для контролю за здійсненням наміченої технології виробництва; по-друге, без поопераційної деталізації витрат з вирощування культур у рослинництві оперативний аналіз взагалі неможливий, оскільки одним з його завдань є щомісячне визначення показників економії або перевитрат шляхом порівняння фактичних витрат по культурах з плановими.

Однак у рослинництві витрати помісячно не плануються. Передбачити на початку року ліміти витрат по місяцях складно і до того ж непотрібно. Їх можна визначити під час аналізу, виходячи з фактично виконаного обсягу робіт за місяць і планових нормативів витрат на одиницю кожного виду робіт, які містяться у технологічних картах.

Економічний оперативний аналіз виконання технології виробництва у рослинництві доцільно проводити щомісяця з деталізацією їх за окремими роботами, культурами або їх однорідними групами. Технологія проведення робіт у рослинництві залежить від кліматичних умов, стану ґрунту, посівів тощо. Тому важко наперед визначити конкретні строки робіт. Також може змінитися послідовність або кратність їх виконання тощо. Це зумовлює необхідність аналізувати у рослинництві витрати на фактично виконаний обсяг робіт і водночас контролювати виконання технології вирощування культур. По закінчених роботах, а також за необхідності по кожній роботі, на основі даних аналізу за попередні місяці можна визначити і проаналізувати показники обсягу робіт, витрат і відхилень їх від планових зростаючим підсумком з початку року. За допомогою цього способу наприкінці року можна скласти планову і фактичну калькуляцію витрат на 1 га площі посіву культури не тільки за економічними елементами і статтями, а й за технологічними операціями. Це має важливе значення для дослідження впливу на собівартість окремих факторів з урахуванням поділу всіх витрат виробництва на постійні та змінні.

Під час контролю за витратами впродовж року особливу увагу приділяють затратам праці, оскільки на оплату праці припадає найбільша частка витрат рослинництва. Це дає змогу управлінцям господарства приймати рішення, спрямовані на пошук резервів економії витрат, подальше зниження собівартості продукції.

При аналізі собівартості аналітичну інформацію опрацьовують за допомогою сучасних електронно-обчислювальних машин. Для цього господарства можуть користуватися як власними комп’ютерами, так і послугами спеціальних центрів або наукових закладів, які виконують розрахункові роботи на ЕОМ.

Для визнання загальної суми економії (перевитрат) від планової собівартості фактичного збору продукції віднімають фактичні витрати по рослинництву в цілому. Відсоток зміни собівартості валової продукції рослинництва порівняно з плановою дорівнює відношенню загальної суми економії (зниження) або перевитрат (підвищення) до планової собівартості фактичного збору продукції. Загальну суму планової собівартості фактичної продукції обчислюють зменшуючи фактичні витрати на суму перевитрат або збільшуючи їх на суму економії. Наприклад, якщо фактичні витрати на основну продукцію становили 900 тис. грн, то зниження собівартості продукції рослинництва дорівнювало: 30 : (900 +
+ 30) · 100 = 3,22 %.

Собівартість 1 ц основної продукції сільськогосподарських культур залежить від урожайності основної продукції з 1 га, витрат на вирощування культури і виходу побічної продукції.

Витрати у рослинництві групують за статтями: витрати на оплату праці; відрахування на соціальне страхування; витрати на насіння і садивний матеріал, добрива, засоби захисту рослин, роботи і послуги, зокрема плата за подачу води для зрошення; витрати на утримання основних засобів, у тому числі на пальне і мастильні матеріали, амортизацію, ремонт основних засобів; витрати на використання й охорону природних ресурсів; витрати по організації виробництва та управлінню; невиробничі витрати; інші витрати.

Аналіз собівартості продукції за окремою культурою розпочинають з групування і порівняння фактичних показників з плановими (табл. 9.6).

Таблиця 9.6

АНАЛІЗ витрат на вирощування цукрових буряків

При аналізі визначають також загальні суми економії перевитрат коштів по культурі в цілому, у тому числі за факторами. У табл. 9.6 не всі показники можна визначити за даними річного звіту. Витрати за статтями у звітній калькуляції не наводяться, тому для аналізу їх беруть з аналітичного обліку по бухгалтерському рахунку № 23 «Виробництво». За даними табл. 9.6 можна виявити основні причини зміни фактичної собівартості 1 ц порівняно з плановою. У нашому прикладі вона була нижче на 1,40 грн. Зниження собівартості 1 ц коренів цукрових буряків зумовлене підвищенням урожайності на 1 га (141 ц), однак допущено збільшення витрат на 1 га (на 562,65 грн). Економія витрат досягнута переважно внаслідок зниження оцінки оплати праці. Негативно вплинуло на собівартість збільшення витрат праці на 1 га на 78 людино-годин, інших витрат — на 430,65 грн і зменшення виходу побічної продукції на 90 грн.

Одним з важливих завдань аналізу є кількісний вимір впливу окремих факторів на собівартість продукції. При цьому визначають економію і перевитрати по факторах у розрахунку на 1 ц продукції і на валовий збір у цілому (табл. 9.7). Загальні суми економії та перевитрат за факторами визначають множенням відповідних відхилень у витратах у розрахунку на 1 ц продукції на фактичний валовий збір. Згідно з даними табл. 9.7 зниження собівартості 1 ц коренів на 1,40 грн зумовило економію на загальну суму 30,6 тис. грн. Собівартість 1 ц знизилась унаслідок підвищення рівня врожайності на 2,60 грн і підвищилося за рахунок витрат на 1,20 грн, зокрема за рахунок витрат на оплату праці собівартість 1 ц підвищилася на 0,28 грн. При цьому допущено зниження рівня оплати праці до 3,00 грн. за 1 людино-годину при базисному показнику — 3,27 грн. Слід зазначити, що за значного зростання врожайності культури, що аналізується, зниження рівня оплати праці вважається негативним явищем, що деякою мірою пояснюється допущеними перевитратами затрат праці в людино-годинах.

Таблиця 9.7

Вплив окремих факторів на собівартість
виробництва продукції цукрових буряків

Розглянутий аналіз нескладний, але дуже поверховий. Висновки за його результатами зроблені без урахування кореляційного взаємозв’язку між урожайністю і витратами на 1 га. Це призводить до неточної оцінки впливу окремих факторів, а іноді — до неправильних і навіть протилежних висновків.

При аналізі іноді виникає потреба в узагальненні можливостей (резервів) зниження собівартості продукції за умови закріплення позитивних факторів і запобігання негативним. З огляду на це визначають можливий рівень собівартості одиниці продукції (табл. 9.8).

Таблиця 9.8

Розрахунок резервів зниження собівартості
продукції цукрових буряків
(за негативними відхиленнями табл. 9.6 — 9.7)

Недоліком наведеної методики є те, що при цьому не враховуються закономірності формування витрат на одиницю розміру галузі і рівня її продуктивності в умовах підвищення інтенсифікації виробництва, взаємозалежність, наприклад, рівня врожайності і величини витрат. Тому в умовах послідовної інтенсифікації виробництва для обґрунтування стратегії господарської діяльності виникла потреба у проведенні глибшого і змістовнішого аналізу собівартості продукції з урахуванням поділу витрат на постійні та змінні.

Поділ витрат у сільському господарстві на постійні та змінні слід вважати досить умовними. Як свідчать дані аналізу господарювання (особливо за кілька років) як постійні, так і змінні витрати, сумарно дещо змінюються внаслідок посилення інтенсифікації, впровадження досягнень науково-технічного прогресу в сільському господарстві, впливу погодних умов тощо.

У межах однієї культури до постійних витрат належать витрати: минулих років, на проведення передпосівного обробітку ґрунту і сівбу, на догляд за рослинами, придбання насіння, мінеральних та органічних добрив, страхові платежі, накладні витрати. До умовно-змінних, які залежать від урожайності культури, — витрати на збирання врожаю, оплату праці в частині додаткових виплат за продукцію, виплату премій за підвищення врожайності культур тощо.

У тваринництві до постійних витрат на одну голову тварин належать: пряма оплата праці, амортизація і витрати на поточний ремонт, вартість підстилки і підтримуючого корму, накладні витрати та деякі інші. Змінний характер мають витрати продуктивних кормів, витрати на додаткову оплату праці за продукцію тощо.

Якщо позначити постійні витрати на одиницю галузі а, змінні витрати з розрахунку на одиницю продукції — b, а продуктивність одиниці галузі — q, то витрати на одиницю галузі (Сг) можна представити у вигляді формули

Сг = а + bq.

Звідси собівартість одиниці продукції

Сп = a : q + b.

Отже, витрати на одиницю галузі — величина непостійна. Вони збільшуються або зменшуються залежно від продуктивності галузі за рахунок змінних витрат. Тому рівень продуктивності галузі впливає на собівартість одиниці продукції лише за рахунок постійних витрат на одиницю галузі. Врахування цієї обставини при аналізі має принципове значення для правильної оцінки досягнутого рівня собівартості продукції і впливу на неї окремих факторів. В умовах госпрозрахунку результати аналізу витрат використовують для правильної організації оплати праці за продукцію, преміювання за економію коштів тощо. Аналіз витрат з урахуванням умовного поділу їх на постійні та змінні є важливим засобом виявлення резервів і обґрунтування стратегії зниження собівартості продукції.

Для наочності розрахуємо залежність собівартості 1 ц цукрових буряків від урожайності, виходячи із середніх показників витрат на 1 га (табл. 9.9).

Таблиця 9.9

Залежність собівартості 1 ц цукрових буряків
від урожайності за рахунок постійних витрат
на 1 га прощі посіву

Як видно з даних таблиці, собівартість 1 ц цукрових буряків при зростанні врожайності від 300 до 500 ц/га знижується за рахунок постійних витрат на 2,4 грн. За допомогою графіка, наведеного на рис. 9.2, можна побачити, як змінюється собівартість 1 ц цукрових буряків залежно від різних значень урожайності. Керівники і спеціалісти господарства за допомогою графіка можуть спрогнозувати величину собівартості за певного рівня врожайності і середніх витрат на виробництво. Проте в окремих господарствах постійні та змінні витрати на одиницю галузі відрізняються. Вони можуть бути більшими або меншими від середнього показника, наприклад, по району, прийнятого за базисний рівень витрат. Тому фактична собівартість одиниці продукції окремого господарства за досягнутого рівня врожайності може дещо відхилятися від розрахункової (табл. 9.9, рис. 9.2).

Для групування витрат на постійні та змінні, а також для ефективнішого пошуку резервів зниження собівартості аналіз витрат у галузях рослинництва не повинен обмежуватися вивченням їх лише за тими елементами і статтями, які відображені у звітних калькуляціях, виходячи з економічного змісту витрат. Для потреб управління виробництвом необхідно також вивчити витрати за технологічними ознаками виробництва, тобто потрібно знати величину витрат за минулий рік, на проведення передпосівного обробітку ґрунту і сівбу, догляд за культурою, збирання врожаю. Витрати на виконання кожного з цих видів робіт складаються з витрат на оплату праці, вартості роботи тракторів, вантажних автомобілів та інших обслуговуючих виробництв, інших прямих витрат. Саме за виробничими процесами і операціями розраховується та обґрунтовується планова собівартість продукції вирощування культур у технологічних картах, а також складається фактична собівартість у процесі виробництва. Тому для аналізу собівартості разом з даними річного звіту широко використовують дані внутрішньогосподарської звітності та обліку витрат за роботами у рослинництві (табл. 9.10)

Таблиця 9.10

Витрати на виробництво і собівартість цукрових буряків

З урахуванням викладеного вище аналіз собівартості доцільно розпочинати з простого порівняння відповідно згрупованих показників. При цьому в окремі групи виділяють витрати минулого й звітного року, зокрема на передпосівний обробіток ґрунту, сівбу і догляд за посівами, а також на збирання врожаю.

Згідно з даними табл. 9.10 собівартість 1 ц цукрових буряків у господарстві, діяльність якого аналізується, перевищує відповідний показник передового господарства. У розрахунку на весь збір продукції цієї культури (171 363 ц) додаткові витрати на виробництво дорівнювали 34,3 тис. грн.

На підставі наведених у таблиці даних можна розрахувати вплив кожного з факторів, відображених у ній. Для цього у формулі залежності собівартості від продуктивності галузі, постійних і змінних витрат врахуємо вихід побічної продукції (n):

Для визначення ступеня впливу окремих факторів способом послідовних підстановок зіставимо результати розв’язання таких рівнянь, грн:

.

Розрахунок показує, що підвищення собівартості зумовлене негативним впливом на неї нижчої врожайності при нижчих витратах на виробництво.

Таблиця 9.11

Вплив найважливіших факторів
на собівартість цукрових буряків

Як свідчать дані табл. 9.11, підвищення собівартості цукрових буряків 10 коп. зумовлювалося переважно збільшенням змінних витрат на збирання врожаю. Загальна сума виробничих витрат зменшилася на 80,5 на 13,7 тис. грн. Проте у господарстві, діяльність якого аналізується, були меншими постійні витрати на 1 га за статтями витрат на сівбу і догляд за посівами, а також накладні витрати. Це знизило собівартість 1 ц продукції на 37 коп., а загальну величину витрат на весь валовий збір цукрових буряків — на 17,1 тис. грн.

Однією з основних причин великих витрат на виробництво цукрових буряків у господарстві, яке аналізувалося, була висока трудомісткість виробничих операцій з вирощування цієї культури, що спричинило збільшення витрат щодо передового господарства на проведення передпосівного обробітку ґрунту, сівбу, догляд за посівами і збирання врожаю.

Збільшення трудомісткості виробництва призвело певною мірою до зниження рівня оплати праці в цій галузі, що взагалі негативно вплинуло на результати виробництва. Тому економію за рахунок нижчого рівня оплати праці у роглянутому прикладі слід розглядати як негативне явище.

Інформація, отримана внаслідок аналізу собівартості продукції рослинництва, може бути використана керівниками і фахівцями для обґрунтування планового рівня собівартості продукції і технології вирощування культур. Щодо вирощування цукрових буряків актуальними завданнями для господарства діяльність якого аналізується є подальше вдосконалення організації та технології виробництва, впровадження комплексної механізації при обробітку посівів, догляді за ними й особливо під час збирання врожаю для того щоб досягти мінімальних затрат ручної праці. З цією метою потрібно вивчати досвід виробництва передових господарств, впроваджувати прогресивну технологію вирощування культур.

Оперативний аналіз витрат рослинництва проводиться шляхом порівняння показників фактичних обсягів робіт і витрат на їхнє виконання з нормативами технологічних карт.

Для оперативного економічного аналізу виробництва у рослинництві у господарстві мають бути розроблені на належному рівні технологічні карти на кожну культуру, які містили б необхідну інформацію для розрахунку планових нормативів витрат на одиницю фізичного обсягу кожного виду робіт.

При складанні технологічних карт важливо враховувати передовий досвід виробництва та конкретні умови господарства. При істотних змінах у технології та організації вирощування сільськогосподарських культур у такі карти вносять відповідні корективи.

Для впровадження системи оперативного аналізу важливе значення має узгодженість обліку і планових та нормативних даних. Вивчення сучасної практики ведення бухгалтерського обліку на аграрних підприємствах показує, що підвищення ролі його контрольних функцій в управлінні потребує докорінного поліпшення обліку робіт і витрат у рослинництві. Здійснення систематичного документально обґрунтованого аналізу технології у рослинництві можливе у тих випадках, коли аналітичний облік виробництва відображує не тільки вартісні, а й кількісні показники, що характеризують обсяги виконаних робіт.

Аналіз виконання плану технології вирощування культур і витрат на виробництво проводять, дотримуючись максимальної деталізації виробничих процесів та операцій, яка передбачена технологічними картами. Це потрібно, по-перше, для контролю за здійсненням наміченої технології виробництва; по-друге, без поопераційної деталізації витрат з вирощування культур у рослинництві оперативний аналіз взагалі неможливий, оскільки одним з його завдань є щомісячне визначення показників економії або перевитрат шляхом порівняння фактичних витрат по культурах з плановими.

Однак у рослинництві витрати помісячно не плануються. Передбачити на початку року ліміти витрат по місяцях складно і до того ж непотрібно. Їх можна визначити під час аналізу, виходячи з фактично виконаного обсягу робіт за місяць і планових нормативів витрат на одиницю кожного виду робіт, які містяться у технологічних картах.

Економічний оперативний аналіз виконання технології виробництва у рослинництві доцільно проводити щомісяця з деталізацією їх за окремими роботами, культурами або їх однорідними групами. Технологія проведення робіт у рослинництві залежить від кліматичних умов, стану ґрунту, посівів тощо. Тому важко наперед визначити конкретні строки робіт. Також може змінитися послідовність або кратність їх виконання тощо. Це зумовлює необхідність аналізувати у рослинництві витрати на фактично виконаний обсяг робіт і водночас контролювати виконання технології вирощування культур. По закінчених роботах, а також за необхідності по кожній роботі, на основі даних аналізу за попередні місяці можна визначити і проаналізувати показники обсягу робіт, витрат і відхилень їх від планових зростаючим підсумком з початку року. За допомогою цього способу наприкінці року можна скласти планову і фактичну калькуляцію витрат на 1 га площі посіву культури не тільки за економічними елементами і статтями, а й за технологічними операціями. Це має важливе значення для дослідження впливу на собівартість окремих факторів з урахуванням поділу всіх витрат виробництва на постійні та змінні.

Під час контролю за витратами впродовж року особливу увагу приділяють затратам праці, оскільки на оплату праці припадає найбільша частка витрат рослинництва. Це дає змогу управлінцям господарства приймати рішення, спрямовані на пошук резервів економії витрат, подальше зниження собівартості продукції.

При аналізі собівартості аналітичну інформацію опрацьовують за допомогою сучасних електронно-обчислювальних машин. Для цього господарства можуть користуватися як власними комп’ютерами, так і послугами спеціальних центрів або наукових закладів, які виконують розрахункові роботи на ЕОМ.